Професійна деформація

Вступ

Актуальність дослідження

В останній час вчені все більше уваги приділяється причинам, формуванню та негативним наслідкам професійної деформації у різних галузях діяльності. Проводиться багато досліджень на виявлення психічних факторів виникнення професійної деформації. Адже, психіка — найбільше вразливий апарат пристосування людини до екологічного і соціального середовища. При дії на організм надзвичайних обставин, в умовах гострої й особливо хронічної напруги, при підвищеній тривожності як супутній детермінанті напруги психіка може порушуватися в першу чергу.

Професійної деформація полягає в тому, що це явище представляє собою результат специфічних особових змін, що відбуваються у фахівця в ході виконання професійної діяльності під впливом різних чинників. До останніх в науковій літературі відносять чинники, обумовлені специфікою професійної діяльності, особовими особливостями працівника пенітенціарної системи і соціально-психологічним кліматом в службовому колективі і за його межами.

Виникнення професійної деформації може початися як з перетворень соціально-психологічного характеру, так і з перетворень психічних функцій.

У даній бакалаврській роботі ми детально розглянули причини, що як правило призводять до розвитку професійної деформації. Також ми намагалися розкрити негативні наслідки її розвитку, що було покладено в основу дослідження впливу служби в пенітенціарній системі на формування професійної деформації.

Об'єктом проведеного дослідження була психологічні особливості працівників пенітенціарної системи.

Предмет дослідження — особливості прояву професійної деформації працівників пенітенціарної системи.

Мета дослідження — вивчити вплив роботи у системі виправних закладів на розвиток професійної деформації.

Для досягнення поставленої мети треба було вирішити наступні задачі:

Провести аналіз наукової літератури Вивчити індивідуально-особистісні якості та строк служби у пенітенціарній системі.

Визначити взаємозв'язок між індивідуально-особистісними якостями та строком служби в пенітенціарній системі.

Для вирішення поставлених задач були використані наступні методи: аналіз документації, методика Ямпольського, методика особистісного диференціалу, методика портретних виборів Сонді. Отримані кількісні дані оброблялися за допомогою методів математичної статистики. Достовірність розрізнень між отриманими показниками визначалася за допомогою критерію Ст’юдента.

В дослідженні прийняли участь 95 співробітників Олексіївської виправно-трудової колонії № 25 та Виправно-трудової колонії № 42 м. Харкова.

Бакалаврська робота складається з вступу, трьох розділів, перший з яких містить 5 параграфів, а другий і третій по два параграфи, висновків і списку використаної літератури (69 джерел). Загальний обсяг роботи 93 друковані аркуші.

1. Психологічна сутність явища професійної деформації

1.1 Визначення професійної деформації працівників пенітенціарних закладів

психологічний особистісний професійний деформація В літературі по психології праці наголошується, що явищу професійної деформації більше всього схильні представники професій типу «людина — людина», а саме, медики, педагоги, працівники сфери обслуговування і ін. Особливий інтерес для нас представляє розгляд в науковій літературі проблеми професійної деформації співробітників пенітенціарних закладів.

Стосовно поняття професійної деформації особистості існують декілька визначень. Аналізуючи їх ми позначимо, які особливості впливу обговорюваного явища, які його основні причини його виникнення і що відбувається в результаті його дії.

Вплив професійної деформації може розпюджуватися на психічні процеси, стани, властивості особистості і на її соціально-психологічні риси, що виявляються в поведінці.

Виникнення професійної деформації може початися як з перетворень соціально-психологічного характеру, так і з перетворень психічних функцій.

Як стверджує [24], професійна деформація починається з негативних змін в професійній діяльності і в поведінці, тобто на соціально-психологічному рівні. Підтверджують цю гадку і інші автори, однозначно пов’язуючи обговорюване явище з негативними змінами соціально-психологічної структури особистості. Наприклад, маються на увазі стереотипи поведінки [15], професійні звички, стиль спілкування і навики [11], які ускладнюють успішне здійснення професійної діяльності.

На думку інших авторів, обговорюване явище викликає небажані перетворення власне психічних характеристик індивіда. Йдеться про психічні процеси, стани, властивості, якості і структуру особистості, включаючи її свідомі і підсвідомі компоненти. Ці перетворення спричиняють за собою зміни в негативну сторону професійних можливостей особистості і її схильностей.

Таким чином, професійна деформація здатна охопити широку сферу психічних функцій і соціально-психологічних якостей особистості. Проаналізуємо деякі механізми дії обговорюваного явища:

А. Зміна психічних утворень.

Наявність несприятливих чинників професійної діяльності (наприклад, порушення робочого ритму) може викликати наростаюче відчуття незадоволеності собою, внутрішню напруженість, відчуття душевного дискомфорту і невпевненості в собі. У міру повторення несприятливих службових ситуацій, подібні психічні стани можуть закріплюватися і переходити в стійкі якості особистості (наприклад, в конфліктність, дратівливість, підозрілість, байдужість до оточуючих і до роботи, що виконується). При цьому важливі для даної професії особливості особистості поступово витісняються і стають слабо виразними. «Наступає стійке спотворення конфігурації особистісного профілю професіонала, що означає деформацію особистості». Вказані психічні утворення особистості починають виявлятися в професійній діяльності і спілкуванні, обумовлюючи тим самим типові способи поведінки. Таким чином, зміни психічних утворень спричиняють формування специфічних соціально-психологічних особистісних якостей.

Б. Зміна соціально-психологічних якостей особистості.

Основною причиною професійної деформації в цьому випадку є необхідність прийняття своєї професійної ролі з характерним для неї стилем виконання службових обов’язків, що відповідає вимогам професійної діяльності і очікуванням професійного середовища. У разі пристосовування до деформованих норм, традицій і специфіки професійної діяльності формується відповідний еталон поведінки. Звички і навики деформованого еталона поступово стають внутрішніми установками, цінностями людини, складовим компонентом його професійного світогляду, тобто внутрішніми особовими утвореннями.

Проте не завжди певний стиль поведінки людини призводить до формування у неї відповідних психічних утворень (наприклад, ціннісних орієнтацій). В цьому випадку спостерігається неузгодження між ідеальним «Я» і актуальним «Я». Значна розбіжність між актуальним і ідеальним «Я», аж до їхньої протилежності, свідчить про наявність виразного внутрішнього конфлікту, може також розглядатися як можлива передумова виникнення професійної деформації. Наприклад, при сильному домінуванні ідеального «Я» над реальним «Я» мотивація професійної активності лежить не у сфері справи, а в прагненні до швидкого успіху, задоволення честолюбних амбіцій і загального захоплення. Таким чином, зміни соціально-психологічних рис починають впливати на психічні процеси, стани і властивості.

Важливо знати вплив характеру дії професійної діяльності на різні рівні особистості, оскільки це дозволить не тільки діагностувати вияви і передумови даного феномену, але і здійснювати його профілактику.

Аналізуючи основні причини (чинники) виникнення професійної деформації, можна виділити декілька підходів.

Один з них полягає в тому, що головною причиною виникнення професійної деформації є дія специфіки професійної діяльності при тривалому професійному стажі. При цьому під специфікою професійної діяльності розуміються, переважно, негативні особливості її змісту, організації і умов [24], а також багатократне повторення типових службових ситуацій.

В рамках іншого підходу основною причиною професійної деформації є невідповідність індивідуально-психологічних характеристик особистості рівню вимог, які пред’являє до неї професійна діяльність. Аргументом сказаного є той факт, що в одних випадках професіонал, що пропрацював не один десяток років, придбав лише позитивні якості, в інших — небажані зміни в особистості людини з’являються буквально в перші роки його роботи. Згідно цього підходу «професійна деформація є результат непристосованості, неправильного пристосовування особистості до скрутних умов і вимог» професійної служби. «Вона може розвиватися на базі слабкості комплексу професійно-важливих якостей в області однієї або навіть декількох сторін професійної діяльності».

Трохи інакше вважають автори, що стверджують, що професійна деформація — це результат взаємного впливу службової діяльності і індивідуальних особливостей особистості [9, 37]. Серед найдієвіших службових чинників даного явища називаються організація, умови і досвід професійної діяльності [9], засвоєння професійної ролі [15], постійне виконання однотипних дій, пов’язаних із здійсненням професійних обов’язків. До причин індивідуально-особових ці автори відносять недостатній рівень професійних здібностей і відсутність творчого моменту в діяльності, особливості протікання професійних і вікових криз [18, 23], неадекватну самооцінку, неправильне розуміння соціальної значущості своїх професійних функцій [28], неправильний зміст професійної ролі, що зрозуміло, і розбіжність між її суб'єктивним розумінням і соціальними очікуваннями оточуючих [38], негативний досвід або спотворене осмислення професійного досвіду працівником.

В той же час деякими з цих дослідників підкреслюється роль процесу соціалізації особистості, значення соціально-психологічної атмосфери, в якій відбувається освоєння і здійснення професійної служби, як чинників, сприяючих виникненню або, напроти, подоланню професійної деформації.

Очевидно, необхідно також ураховувати те, що дане явище може виникати і тоді, коли деякі обставини процесу професіоналізації [31], не завжди залежні від суб'єкта, заважають його професійній і особовій самореалізації. Наприклад, в ситуації високої значущості даної професії для людини характерні багатократні розчарування, безуспішні спроби справитися з невдачами, неможливість подальшого професійного зростання можуть перешкоджати формуванню у нього стійкої позитивної мотивації до професійної діяльності. Відсутність такої мотивації призводить до того, що людина виконує свої службові функції ціною внутрішньої напруги і незадоволеності. Подібна ситуація також може виступати одній з причин професійної деформації.

Результат дії чинників професійної деформації представлений, як мінімум, в двох групах явищ — психічних процесах, станах і властивостях і соціально-психологічних особливостях особистості.

Психічними утвореннями, що є ознаками професійної деформації, можуть бути, наприклад, підозрілість і педантичність, що відображають схильність до звинувачувального уклону і нетерпимість по відношенню до оточуючих.

До соціально-психологічних ознак професійної деформації відносять, наприклад, вияв формального ставлення до виконання функціональних обов’язків [37], перенесення більшої частки специфічних професійних дій, стереотипів і установок на поведінку поза службою [15, 18].

Підсумком дії даного явища на особистість, на думку [24], стає невідповідність людини соціальній професійній нормі (вимогам професії до людини) або індивідуальній професійній нормі (вимогам людини до самого себе).

Отже, можна сказати, що в основі професійної деформації знаходяться взаємозв'язані зміни у сфері психічних і соціально-психологічних явищ. Ці зміни можуть проявлятися по-різному залежно від особливостей протікання процесів особового і професійного онтогенезу, від індивідуальних характеристик особистості і їхньої відповідності вимогам професії, від ступеня професійної адаптованості особистості, від соціуму, в якому вона знаходиться, від специфіки трудової діяльності і від посади. Проте, найважливіше значення в розвитку виявів професійної деформації грає взаємний вплив особливостей службової діяльності і особових характеристик професіонала.

Значна більшість дослідників, що розглядають проблему професійної деформації, вважають її вияви негативними. На їх думку, професійна деформація ускладнює успішне здійснення трудової діяльності, взаємодію людини з іншими людьми і робить його поведінку неадекватною обстановці.

Думаю, що з цією точкою зору можна погодитися лише частково, оскільки деякі з названих змін природно обумовлені процесом пристосовування до трудової діяльності, в даному випадку, до діяльності в підрозділах пенітенціарної системи. Іншими словами, причиною професійної деформації може виступати необхідність пристосовування до складних обставин самої служби і своєрідних умов її організації. Зім не обов’язково, що в таких випадках вияви професійної деформації будуть заважати в здійсненні функціональних обов’язків.

Як видно з наведеного вище аналізу літератури, професійна деформація нерозривно пов’язана з поняттям професійного пристосовування. Під професійним пристосовуванням розуміється оволодіння особистістю своїм офіційним статусом, професійною роллю і умовами її здійснення в новій професійній ситуації. При цьому відбувається засвоєння людиною ціннісних орієнтації в рамках даної професії, усвідомлення мотивів і цілей професійної діяльності, ухвалення для себе всіх її компонентів, зближення орієнтирів людини і професійної групи.

З одного боку, функція професійного пристосовування полягає в тенденції до самореалізації, до задоволення особистістю своїх очікувань відносно професії. З іншою, як стверджує [27], в прагненні відповідати тим вимогам, які до особистості пред’являють структура і зміст професійної діяльності, умови її здійснення і ті соціальні групи, під контролем і з участю яких ця діяльність протікає. Збалансованість названих тенденцій можна розглядати як ознаку професійної адаптації.

Порушення пристосовування або труднощі в ній називають дезадаптацією. Професійна дезадаптація особистості виражається в її нездатності досягти узгодженості між власними можливостями, потребами, домаганнями і тими вимогами, які пред’являють до неї професійна роль і професійна діяльність.

В процесі професійного онтогенезу виділяються фази адаптації, пристосовування, майстерності і авторитету. З цього переліку зрозуміло, що становлення професіонала не зводиться тільки до професійного пристосовування. Але саме ця стадія є однією з найчутливіших до виникнення професійної деформації. Останнє твердження підтверджується конкретними фактами.

Так, дослідження проблеми професійного пристосовування показали, що вперше два роки роботи людина виявляє підвищену готовність до активного включення в діяльність. Це пояснюється тим, що з якими б установками він не приходив на роботу, спрацьовує ефект психологічної мобілізації - прагнення продемонструвати свої кращі якості. На момент досягнення працівником дворічного стажу констатується настання часової професійної дезадаптації, викликаною можливою невідповідністю особистісних особливостей людини з реальністю. Приблизно на З-ому — 5-ому роках роботи відбувається переосмислення попередніх і формування нових норм і відносин особистості до праці. Стан тимчасової дезадаптованості ліквідується за рахунок активного включення людини в трудовий процес і стимулювання його самостійності і активності.

Період професійного пристосовування працівників пенітенціарної системи на 3-ому-4-ому році служби можна назвати не тільки сензитивним, але і кризовим. Його особливістю є виникнення нових професійних особових якостей, деякі з яких відносяться до виявів професійної деформації.

Так, за даними ВЛК, на службу до органів пенітенціарної системи приходить наступний тип людей: достатньо урівноважені, товариські, володіючи інтуїтивним типом мислення, дещо розковані в манерах і поведінці, енергійні, прагнучі до згладжування конфліктів і заборони агресивних тенденцій в поведінці, емоційно стійкі, володіючи зниженою чутливістю до середовищних дій і достатньо низьким реагуванням на проблеми соціально-психологічного мікроклімату.

До третього року служби знижується здібність до співпереживання, наростає неконформність установок і жорсткий (але не жорстокий) стиль поведінки, знижується обережність і обачність у вчинках. Слідством цього є падіння рівня енергійності і поява тенденції до латентної (прихованою) агресії. Третій рік служби є переломним для людини, коли розв’язується питання про продовження подальшої служби або її залишення. Даний процес супроводжується зміною (частіше всього зниженням) рівня самооцінки, наростанням неконформності і т.д. Товариськість, що посилюється, виступає як захисний і компенсаторний механізм — пошук підтримки і виходу з ситуації, що склалася.

Особливо дослідники відзначають 4-ий рік служби, коли відбувається підвищення рівня усвідомленого самоконтролю, що виявляється в конформності установок і мотивації уникнення неуспіху. На особистісному рівні це може переживатися як незадоволеність і песимізм в оцінці перспектив свого службового зростання. В той же час людина, що подолала кризу третього року служби, приймає і засвоює для себе норми, цінності, правила і заборони, ухвалені в структурі МВС. В службовій діяльності все стає простішим і зрозумілим, життєвий тонус підвищується, розширяється круг знайомств. Проте, жорстока ієрархія субординації в пенітенціарній системі і необхідність точного виконання вказівок вищестоящої особи сприяють зростанню внутрішнього усвідомленого контролю своєї поведінки.

З точки зору дослідників, цей факт найбільш інформативний для розуміння аспектів формування професійної деформації. Відштовхуючись від наявних досліджень, ми можемо зробити висновок, що період професійного пристосовування є однією з найсприйнятливіших до виникнення передумов професійної деформації. Це пояснюється тим, що саме в цей період найбільш активно відбувається засвоєння фахівцем своєї професійної ролі. Багато моментів процесу входження в роль, її освоєнь і виконань представляють собою так звані «гарячі крапки» в житті особистості. Надалі особливості процесу професійного пристосовування значно визначають професійну поведінку людини в цілому, у тому числі наявність у нього виявів професійної деформації.

Також відзначимо, що період пристосовування може виникати не тільки під час вступу людини на службу в підрозділи пенітенціарної системи, але і в умовах нової професійної ситуації, зв’язаної, наприклад, із зміною офіційного статусу і необхідністю освоєння нової професійної ролі.

Таким чином, проаналізувавши різні точки зору, можна зробити наступні висновки:

1. Професійна деформація представляє собою результат специфічних змін особистості фахівця, що відбуваються під впливом цілого комплексу чинників.

2. В існуючих дослідженнях немає єдиної точки зору з приводу чинників, що обумовлюють професійну деформацію. Представники одного підходу як основну причину професійної деформації називають дію специфіки професійної діяльності при тривалому професійному стажі. Інші дослідники домінуючим чинником розвитку професійної деформації вважають невідповідність індивідуально-психологічних особливостей особистості рівню вимог, що пред’являються службовою діяльністю. Треті роблять акцент на взаємному впливі службової діяльності і індивідуальних особливостей особистості.

Для того, щоб визначити, в якому з цих підходів найточніший, необхідне спеціально організоване емпіричне дослідження.

3. Професійна деформація виявляється як мінімум, в двох взаємозв'язаних сферах особистості - в психічній і соціально-психологічній. В процесі формування специфічних особистісних якостей, що є ознаками професійної деформації, спочатку можуть змінюватися: а) психічні особливості, обумовлюють формування певних соціально-психологічних якостей і типових способів поведінки; б) соціально-психологічні особливості, що впливають на психічні процеси, стани і властивості.

4. Процес професійного пристосовування певним чином співвідноситься з процесом професійної деформації. Це виражається в тому, що особливості протікання першого, в деяких випадках, можуть виявитися чинниками виникнення другого. В той же час стійка професійна дезадаптація особистості призводить до переживання нею тривалих внутрішніх і зовнішніх конфліктів. Це також може стати причиною, яка і визначає професійну деформацію працівника.

1.2 Різновиди професійної деформації

Класифікувати види професійної діяльності можна по декількох ознаках. У залежності від ведучого, основного виду діяльності людини переважного в діяльності елементу відрізняють ігрову, навчальну, трудову деформацію. Так в акторській діяльності, спорті, мистецтві домінує ігровий елемент; основу педагогічної діяльності складає навчальний елемент. У діяльності працівника пенітенціарної системи переважає забезпечувально-трудовий елемент, зв’язаний з утворенням соціально безпечних умов життя, діяльності, домінуванням правопорядку, організацією і керуванням поводженням громадян. Під час навчання (підвищення кваліфікації, перепідготовки) і службової підготовки, наставництва в діяльності актуалізуються ігрові і навчальні елементи.

Іншою важливою ознакою є предмет діяльності і зв’язані з ним мета і засоби. Відповідно даній ознаці варто розрізняти деформацію особистості, обумовлену виконанням професії типу «людина — природа», «людина-техніка», «людина — художній образ», «людина — знакова система», «людина — людина». Діяльність працівників пенітенціарної системи відноситься до типу професії" людина-людина".

Професійну деформацію працівників пенітенціарної системи можна додатково аналізувати по таких ознаках як міра її усвідомлення (неусвідомлювана, невиразно усвідомлювана, чітко усвідомлювана), характер відносин (виправдувально — пасивний, конструктивно — критичний) і інші.

Найбільша імовірність деформації існує у виконавців професій типу «людина — людина», серед яких виділяються працівники пенітенціарної системи. У такому контексті стає зрозуміло, чому абсолютна більшість емпіричних досліджень і проб виявити зміст професійної деформації своїм об'єктом виділяють представників різних служб пенітенціарної системи.

Заглиблений розгляд і систематизація конкретних робіт дозволяє виявити визначені тенденції.

Перша полягає в тому, що ряд авторів розглядаючи професійну деформацію не розкривають її чи змісту тільки визначають його. Ця обставина свідчить про відповідальність і наполегливість у додані проблемі офіційного статусу, про об'єктивну складність професійної деформації, нерозробленості її визначальних теоретичних аспектів.

Друга тенденція зв’язана зі спробами більш детально окреслити сутність феномена. Ця сутність вбачається в негативних змінах особистості, що відносяться до професійно необхідних якостей і негативно позначається на діяльності.

Третя тенденція характеризується спеціально, збільшеним розглядом не тільки сутності професійної деформації, а і тісно пов’язаних з нею питань, критеріїв і конкретних показників. Ця послідовність у підсумку дозволяє перейти від теоретичної конструкції до емпіричного дослідження.

Найбільш показовим є підхід, запропонований В.А. Лазарєвою.

Відомо, що емпіричне дослідження, яке орієнтує, спрямовано на маловідомі чи такі, що не одержали наукового пояснення явища. Воно передбачає висування і перевірку конкретних гіпотез, пошук й добір фактів для інтерпретації в границях визначеної теоретичної конструкції.

Лазарєва відзначає, що професійна деформація виникає шляхом багаторазового повторення типових ситуацій діяльності протягом тривалого часу. Вона є найбільш небезпечною зміною особистості працівника, тому що може призвести до навмисного порушення вимог закону.

У підході В.А. Лазарєвої звертається увага на множинність конкретних проявів професійної деформації, які пропонується з'єднати в чотири параметри: процесуальний нігілізм, психологічна нестійкість, обвинувальне нахилення, психологічний захист.

Процесуальний нігілізм складається в негативному відношенні до вимог закону, що призводить до його навмисного порушення: незаконне припинення кримінальної справи по надуманих підставах, недотримання права обвинувачуваного на захист. Головною причиною прояву процесуального нігілізму є безкарність порушення працівниками вимог закону. З нагромадженням професійного досвіду працівники усе краще орієнтуються в тім, які нормативні розпорядження можна порушити без особливого ризику для себе.

Психологічна нестійкість складає сукупність особливостей особистості, що виявляються в її нездатності протистояти різним впливам у процесі діяльності. Таким впливом вважається неправомірний тиск до ухвалення незаконного рішення з боку суспільної думки, окремих посадових осіб, а також важкої зовнішньої умови роботи.

Обвинувальне нахилення складається в перекручуванні вимог повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин діла і має два прояви. Перший прояв — це внутрішня установка працівника на винність обвинувачуваного, виникаюча через підозрілість, ослаблення самокритичності, невміння подивитися на свої дії й обставини справи з боку. Другий прояв складається в однобічному поясненні сумнівів на користь обвинувачуваного, недооцінка доводів обвинувачуваного, порушення його права на захист.

Останнім показником професійної деформації, згідно підходу В.А. Лазарєвої, виступає психологічний захист, що обумовлює зниження критичності до своїх дій і недоліків, що не дає можливості адекватно оцінювати якість роботи і причини, що викликають помилки, і тим самим виправдує минулі і майбутні. порушення. Застосування психологічного захисту дозволяє працівнику зберегти впевненність в правильності своїх дій.

Лазарєва виділяє п’ять типових прийомів застосування психологічного захисту:

1) думки про неточність закону і формальності його вимог

2) посилання на необ'єктивність прокурора, суду, що «чіпляються» до якості розслідування

3) посилання на об'єктивні труднощі - перевантаження, дефіцит часу

4) пояснення незаконних рішень інтересами розслідування і вказівками керівництва

5) посилання на труднощі доведення Автор оцінює застосування психологічного захисту і його прояву негативно, хоча він виконує і позитивну функцію, що складається в адаптації особистості до психотравмуючих факторів діяльності, зниження гостроти їхнього прийняття, оцінки і переживання до рівня звичайних.

Змістовна інтерпретація феномену професійної деформації частіше проводиться в площині окремих негативних відхилень у структурі особистості. Вони відносяться до таких особливостей, як пізнавальні процеси, спрямованість, досвід, воля, характер. Виділяються також важливі умови прояву професійної деформації - безкарність корпоративність перевантаження.

Виходячи з положень, сформульованих при аналізі професійної деформації, можна запропонувати наступне бачення цієї проблеми.

Професійна деформація людини як особистості являє собою комплекс специфічних взаємозалежних змін у її структурі, що виникають унаслідок виконання трудової діяльності. Щодо особистості працівника пенітенціарної системи ці зміни визначаються виконанням правоохоронної діяльності як основної професії, її змістом, організацією й умовами виконання. Такі зміни виникають і виявляються на різних рівнях: процесах, станах, особливостях особистості, її свідомості і підсвідомості.

Сутність найбільш важливих змін полягає в наступному:

1. Відбувається гіпертрофія професійно важливих рис, подальша їхня трансформація у свою протилежність.

2. Виникають і стають домінантними психічні стани (розчарування, дратівливість), що не сприяють ефективному виконанню службових обов’язків. Актуалізується і розвиваються соціально-негативні риси: жорстокість, мстивість, цинізм.

3. Гнітяться й атрофіруються окремі риси, що вважаються непотрібними. Зміни такого характеру торкаються адекватної самооцінки, професійної мотивації, емпатії.

4. Відбувається неузгоджене, дисгармонійне співвідношення і взаємодія окремих рис, таких як гнучкість і шаблонність професійного мислення, матеріальні і культурно-естетичні потреби, об'єктивність і упередженість у сприйнятті інших людей.

1.3 Чинники, сприяючі виникненню і розвитку професійної деформації працівників пенітенціарної системи

Розкривши сутність явища професійної деформації, перейдемо до розгляду чинників, або причин, що виконують роль рушійної сили розвитку даного феномена і визначальних його зміст.

Науковий розгляд цих чинників міститься в [14, 25, 26, 27, 29, 31] і ін. Ми слідуємо класифікації, запропонованій [9], який виділяє три групи чинників, які призводять до професійної деформації:

1. Чинники, не залежні від особливостей особистості і від соціально-психологічних характеристик службового колективу, а обумовлені специфікою діяльності в підрозділах пенітенціарної системи.

2. Чинники особової властивості, що включають певні особові особливості працівників пенітенціарної системи.

3. Чинники соціально-психологічного характеру, під якими маються на увазі соціально-психологічний клімат, стиль керівництва в колективі, ступінь соціально-психологічної захищеності особистості і т.д.

До чинників, обумовлених специфікою діяльності в пенітенціарній системі, відносяться наступні:

Детальна правова регламентація.

Вона означає необхідність керуватися певне фіксованими і наперед вказаними правилами. Недотримання цих розпоряджень може перешкоджати успішному виконанню службових обов’язків і дотриманню принципу законності.

Владні повноваження.

Ці повноваження надані працівникам для більш повної реалізації посадових обов’язків, направлених на забезпечення безпеки, благополуччя і спокою громадян. До них, наприклад, відноситься можливість застосування санкцій примушення, з’ясування докладних обставин особистого життя людей, обмеження свободи окремих громадян і, навіть застосування сили. В результаті, у працівників, які постійно знаходяться в подібних обставинах, може виробитися схильність до надмірного застосування названих методів [10, 13, 28].

Психічні і фізичні перевантаження.

Даний чинник може виражатися, наприклад, в дефіциті часу та необхідності виконувати службові задачі оперативно і в обмежені терміни. Психофізіологічні перевантаження можуть бути викликані нестабільним графіком роботи, тривалим позбавленням сну, різкими коливаннями активності день від дня або, напроти, монотонністю діяльності і тривалими чергуваннями, а також роботою за незручного або наднормового часу. В результаті, організм не встигає пристосовуватися до умов несення служби, що швидко змінюються, що знижує продуктивність діяльності і підвищує вірогідність виробничих травм і подій. Специфіка діяльності в підрозділах пенітенціарної системи вимагає від працівників миттєвих, але продуманих розв’язань. Проте стани фізичної і розумової перевтоми, які часто доводиться переживати представникам органів правопорядку, поступово приводять до зниження координації дій, помилок у висновках, погіршення мускульної і рефлекторної реакції, що дезорганізовуватиме їхню діяльність і зароджує відчуття власної даремності.

Організаційний чинник.

Він передбачає існування офіційних норм і неформальних традицій і правил ухвалених в системі виправних закладів, а також, наявність матеріальних засобів, необхідних для успішного виконання професійних функцій.

Так, діяльність працівника відрізняється своїм правовим характером і передбачає строге дотримання законодавства. Проте, при виникненні деяких службових ситуацій працівники пенітенціарної системи часто стикаються з тим, що ці ситуації або не врегульовані законом, або не узгоджуються з діючими нормами.

Організаційним чинником, що обумовлює професійну деформацію працівників пенітенціарної системи, можуть виступати чинники, які утрудняють встановлення психологічного професійного відбору. Вони викликані, наприклад, відсутністю достатнього нормативно-правового забезпечення, що регламентує порядок використання результатів психологічного обстеження. Психологічний висновок носить рекомендаційний характер, і кадрові апарати, залежно від різних причин можуть не врахувати його.

Передумовою професійної деформації є відсутність належного психологічного супроводу життєдіяльності працівників пенітенціарної системи: забезпечення психологічного тестування, індивідуального і групового консультування, реабілітаційною і соціотерапевтичної роботи. Названі заходи могли б значно знизити текучість кадрів з підрозділів пенітенціарної системи, скоротити кількість суіцидальних спроб, порушень законності і службової дисципліни представниками правоохоронних органів, дозволити виявляти осіб, схильних до професійної деформації, з метою надання їм психологічної допомоги.

Підвищена відповідальність за характер і результати своєї діяльності.

Він проявляється, коли успіхи виявляються непоміченими, але майже кожна помилка стає об'єктом пильної уваги з боку суспільства і може бути карана законом.

Працівник часто має справу з людьми, що звернулися по професійну допомогу і покладають на представників пенітенціарної системи свої надії. Усвідомлення професіоналом важливості ухвалюваних ним рішень і облік можливих негативних наслідків цих розв’язань викликають у нього стан напруги і тривоги. У свою чергу кожний успішний крок ставить нові задачі і цілі. В результаті ступінь відповідальності працівника пенітенціарної системи і навантаження в трудовій діяльності зростають, що створює передумови для формування характеристик професіонально деформованої особистості.

Чинник екстримальності.

Служба в підрозділах пенітенціарної системи часто пов’язана з певним ризиком і постйним очікуванням небезпеки. Вона характеризується інформаційною недостатністю для вирішення тих або інших професійних задач, невизначеністю і непередбачуваністю подій. Працівник, виконуючи службові обов’язки, може загинути або отримати поранення, а також застосувати зброю по відношенню до іншої людини.

Діяльність в підрозділах пенітенціарної системи характеризується високою емоційною насиченістю при дефіциті позитивних вражень. Негативні емоції працівникам доводиться пригнічувати, а емоційна розрядка відстрочена на тривалий період часу.

Постійне перебування в екстремальних умовах призводить до величезної втрати психологічної енергії і фізичних сил, до психосоматичної стомленості і емоційного виснаження, викликає підвищену дратівливість і схвильованість до перезбудження. В одних випадках переважають зниження працездатності, утруднення в концентрації уваги і ухвалення самостійних рішень, емоційна нестійкість і швидка виснаженість. В інших — гнівливі, агресивні тенденції. Посилюється негативне самосприйняття в професійному плані, виникає тенденція зловживання хімічними речовинами: тютюном, алкоголем [6, 10].

На думку із збільшенням стажу роботи і професійного досвіду відбувається поступове накопичення психічної напруженості в структурі особистості працівника. Це підвищує вірогідність виникнення дезадаптації і професійної деформації працівників пенітенціарної системи і може навести на певному етапі до серйозних наслідків.

Чинник, визначений об'єктом професійної діяльності.

Працівники багатьох служб постійно спілкуються з найрізноманітнішим контингентом громадян, відмінних друг від друга соціальним положенням, культурним і інтелектуальним рівнем, мають різний життєвий досвід, індивідуальні особливості і різний рівень соціалізації. Ці люди можуть знаходитися, наприклад, в збудженому або безпорадному стані потрясіння або в сильному ступені сп’яніння, що нерідко служить мотивом для конфліктів з оточуючими і надання опору пенітенціарній системі. Часті зіткнення представників підрозділів пенітенціарної системи з подібними явищами не є актом однонаправленої дії.

Так, не тільки працівник пенітенціарної системи впливає на злочинця, але відбувається і зворотний процес. Щоденно досліджуючи особистості підозрюваних і звинувачених, вони загостряють на них свою увагу, аналізують їхні вчинки і дії, вивчають мотиви їхньої поведінки, етичні цінності, відчуття і обставини життя. Щоб працювати у пенітенціарній системі працівник вимушений добре знати психологію рецидивістів, їхні звичаї, жести і жаргон. В цьому випадку відбувається процес ідентифікації - постановки себе на місце злочинця. Це виявляється у вигляді занурення, перенесення себе в поле, простір і обставини іншої людини і приводить до засвоєння його особистісних значень.

Крім того, процес вживання в ролі і зображення інших людей є небезпечним для психічного здоров’я професіонала. Після цього людина переживає почуття спустошеності і безсилля, що виявляється в невзмозі концентрувати увагу на об'єкті праці і чітко мислити.

Корпоративність.

Назване явище виражається, наприклад, в уникненні «відвертості» інформації перед громадськістю щоб запобігти з її сторони критиці на адресу пенітенціарної системи.

Вищевикладене ми назвали чинниками, які визначають професійну деформацію працівника пенітенціарної системи і пов’язані з особливостями несення служби. Відзначимо, що професійна діяльність, впливаючи на людину, опосередковується через його індивідуально-психологічні характеристики. Тому ми маємо право говорити, що не тільки особливості професійної діяльності викликають розвиток явища професійної деформації, але і деякі особові характеристики працівника пенітенціарної системи можуть сприяти або перешкоджати цьому розвитку. Дане положення підтверджується відомостями, що містяться в науковій літературі.

1. Професійно важливі якості особистісних особливостей. Вони обумовлюють професійну деформацію працівника пенітенціарної системи. Згідно класифікації [9], якої ми дотримуємося, це друга група чинників, які в деяких випадках можуть виступати чинником професійної деформації працівників пенітенціарної системи. Наприклад, рішучість, як уміння самостійно приймати і реалізовувати відповідальні рішення, є важливою умовою успішності виконання службових задач. Але, якщо у працівника пенітенціарної системи понизили самоконтроль і самокритичність, то рішучість в процесі подальшої служби може розвинутися в надмірну віру в безпомилковість своїх рішень і виразитися в переоцінці свого професійного досвіду.

Іншою професійно важливою якістю представника юридичної праці є воля, що передбачає самодетермінацію, саморегуляцію своєї діяльності і різних психічних процесів. Проте, на думку деяких дослідників [10, 38], воля може трансформуватися в надмірну жорсткість, нетерпимість по відношенню до колег, членів сім'ї і інших оточуючих людей.

2. Проявом професійної деформації можуть бути нереалістично високі вимоги. Людина постійно чекає від себе дуже багато чого, трудиться в повну силу і, проте, залишається незадоволеною результатами. В цьому випадку фахівець майже завжди незадоволений своєю роботою, позбавлений можливості розслабитися і відчути, що робота зроблена ним добре. У результаті, це заважає діяти через свої можливості.

Для професіонала, глибоко зануреного в роботу, сумніви в його професійній компетентності рівноцінні сумнівом в його особовій цінності, тому вони сприймаються як загрозливі і викличні стрес. Наслідки занурення в роботу призводять до того, що люди або стають дуже агресивними, або займають оборонну позицію в тих випадках, коли зачіпають їхню професійну гордість.

3. Випереджаюче формування трудових навиків по відношенню до професійно значущих якостей особистості.

На думку ряду авторів [13,42], важливими якостями працівника пенітенціарної системи є, наприклад, емпатія, гуманні риси і критичність.

У зв’язку з цим, випереджаюче формування трудових навиків по відношенню до професійно значущих особливостей особистості є чинником, викликаючим професійну деформацію працівників пенітенціарної системи. Наприклад, наявність відмінних професійних знань і умінь у юриста не виключає можливість зневажливого відношення цього фахівця до положень законодавства. В даному випадку величезну роль грають ціннісні орієнтації працівника пенітенціарної системи, що виражають певну значущість для нього правових норм.

4. Недостатня професійна підготовка. Не дивлячись на високу значущість особистісних характеристик, які можуть сприяти або перешкоджати розвитку професійної деформації працівника пенітенціарної системи, велику роль грає і рівень сформованості професійних знань, умінь і навиків. Від них також залежить успішність виконання функціональних обов’язків.

Так, недостатня професійна підготовка працівників пенітенціарної системи може навести до використання ними неправильних методів діяльності. Вони, як правило, особливо чутливі до провокацій, схильні до рукоприкладства і використовують силу, щоб показати, що розпоряджаються тут вони.

5. Професійні установки. Особливим чинником професійної деформації представників органів правопорядку можуть бути їхні професійні установки. Одна з таких установок полягає в тому, що розуміння норм права представником юридичної праці більш компетентно, ніж розуміння цих норм суб'єктом правовідносин. За наявності таких якостей особистості, як ригідність і схильність до непродуманих вчинків і розв’язань, дана установка може перерости в переконаність в явній правильності скоюваних дій і навести до помилок в розв’язанні професійних задач.

6. Професійний вік (або професійний досвід) працівників пенітенціарної системи. Явище професійної деформації ймовірно пов’язано і з професійним віком-рівнем професійного розвитку людини і його професійним досвідом.

Так, за даними дослідження професійної деформації у працівників пенітенціарної системи з десятилітнім стажем роботи відбувається посилення функції самоконтролю і наростання емоційної напруженості, що приводить до зниження стресостійкості. У поведінці це може виявлятися як стомленість від служби і емоційне згорання. людині стає байдуже, як надалі складеться його кар'єра. Разом з цим розвивається підвищена комунікативна і поведінкова обережність.

7. Наявність соціально-психологічної дезадаптації особистості працівника пенітенціарної системи. Схильність до професійної деформації може бути обумовлена наявністю соціально-психологічної дезадаптації особистості працівника пенітенціарної системи. Наприклад, згідно зарубіжних досліджень особистісні розлади поліцейських обумовлюють їхню хронічну схильність до насильства. Для них характерні антисоціальні параноідальні тенденції і схильність до зловживання службовим положенням.

8. Зміни, викликані процесом професійного пристосовування працівників пенітенціарної системи. Нагадаємо, що період професійного пристосовування є однією з найсприйнятливіших до виникнення передумов професійної деформації. Деякі особливості протікання цього періоду можуть приводити до розвитку професійної деформації фахівця. Наприклад, представники правопорядку, які мали проблеми на ранніх стадіях своєї кар'єри, надалі виявляються схильними до насильства і надмірного застосування сили.

Показником успішного професійного пристосовування є високий ступінь засвоєння працівником норм, характерних для даної професійної діяльності. Проте професійне пристосовування особистості може стати чинником, сприяючим розвитку професійної деформації в тих випадках, коли стратегії ролевої професійної поведінки переносяться в інші сфери активності особистості.

Процес професійного пристосовування може супроводитися переглядом і частковою або повною відмовою від норм, що склалися, раніше, цінностей і способів поведінки особистості в даній професії. Наприклад, очікування і установки, що сформувалися у людини до початку виконання професійної діяльності і реальність, з якою він стикається в процесі її виконання, приходять в суперечність. Це може викликати розчарування, негативне ставлення до професії, переоцінку її значення і втрату зацікавленості до неї. Названі наслідки, у свою чергу, представляють собою передумови розвитку професійної деформації працівника пенітенціарної системи.

Третя група чинників, сприяючих розвитку професійної деформації працівників пенітенціарної системи, представлена такими соціально-психологічними особливостями виконання професійної діяльності, як неадекватний стиль керівництва і конфліктні відносини в колективі, а також особливим впливом на працівника пенітенціарної системи соціального оточення.

1. Неадекватний стиль керівництва. До нього можна віднести нераціональний контроль за процесом професійної діяльності. На думку деяких дослідників він полягає в тому, що контролюючі заходи в одні періоди недостатньо ефективні або відсутні взагалі. В інші ж періоди, напроти, вони інтенсивні і обумовлені множинністю контролюючих інстанцій. В результаті порівняльне затишшя в роботі змінюється істотними перевантаженнями, що дестабілізує процес виконання службових обов’язків.

Неадекватний стиль керівництва може характеризуватися тим, що начальник несвоєчасно повідомляє працівника про перспективи його зростання або не бажає визнати заслугу підлеглого і надати йому можливості службового просування. Надання останніх, на думку [44], сприяє усвідомленню як цінності власного професіоналізму, так і упевненості в довготривалих перспективах, Без таких перспектив багато людей випробовують стрес, викликаний утиском їхніх домагань. Ці обставини можуть призвести до того, що підлеглих супроводжує відчуття безвихідності, безпорадності і професійної нереалізованості. В результаті відбувається зниження працездатності і підвищення вірогідності розвитку професійної деформації.

2. Існування напружених, конфліктних відносин між працівниками пенітенціарної системи. Їхня байдужість, відособленість і взаємна підозрілість по відношенню один до одного також сприяють розвитку професійної деформації.

Напружені відносини викликають у багатьох працівників відчуття незадоволеності в належності і причетності до даної соціальної групи. Крім того, стають неможливими ділова критика і вільний вираз власної думки при обговоренні службових питань, знижуються вірогідність взаємодопомоги в скрутних професійних ситуаціях і здатність колегіально ухвалювати конструктивні рішення. Такий соціально-психологічний клімат в підрозділі пенітенціарної системи перешкоджає продуктивному здійсненню спільної діяльності працівників і ускладнює гармонійний розвиток особистості в групі.

3. Несприятливий вплив найближчого соціального оточення поза службою (сім'ї, друзів). На думку ряду авторів [9, 30], працівниками пенітенціарної системи, що піддаються більшою мірою професійній деформації, є ті, які мають неблагополучні сім'ї.

Дана думка підтверджується результатами зарубіжних досліджень [33], згідно яких до «групи ризику» відносять поліцейських з проблемами в особистому житті. Ці проблеми негативно позначаються на якості виконання службових обов’язків. Таким поліцейським притаманна підвищена збудливість, вони розсіяні під час несення служби або при конфронтації з ким-небудь і можуть втратити контроль над своєю поведінкою.

Причиною, сприяючою розвитку професійної деформації, може бути таке відношення суспільства до діяльності працівників пенітенціарної системи, яке засноване на негативному іміджі виправної системи в цілому. До даної групи чинників відноситься нерозуміння дружнім оточенням професійних інтересів і цінностей працівника пенітенціарної системи. В цьому випадку у представника правопорядку може виникнути відчуття самотності і емоційної ізоляції. Як стверджують деякі автори, втративши зв’язки, людина втрачає впевненість в собі. Його внутрішня напруга виявляється в пригніченому настрої, несподіваних емоційних спалахах і в загальному погіршенні самопочуття.

4. Низька соціальна оцінка діяльності працівників пенітенціарної системи. Вона негативно позначається на ефективності службових функцій, що виконуються, і на психологічному стані працівника і його сім'ї. Так, якісному виконанню функціональних обов’язків може перешкоджати недостатнє грошове і технічне забезпечення системи. Недостатня оснащеність призводить до виникнення у працівників відчуття неможливості повноцінного виконання службових задач. До професійного безсилля і соціальної незахищеності фахівця додаються слабка матеріальна компенсація складних і екстремальних аспектів діяльності.

Отже, ми розглянули три групи чинників, сприяючих розвитку професійної деформації працівників пенітенціарної системи. Відзначимо, що в науковій літературі особливе місце відводиться чинникам, пов’язаним із специфікою професійної діяльності і з особистісними особливостями представників підрозділів пенітенціарної системи.

Аналіз літературних джерел дозволяє зробити наступні висновки:

1. Сучасний стан наукових досліджень по проблемі професійної деформації свідчить про те, що існують три основні групи чинників, що обумовлюють професійну деформацію працівників пенітенціарної системи. Перша група представлена чинниками, пов’язаними із специфікою професійної діяльності, друга — з особистісними особливостями працівника пенітенціарної системи, третя — з соціально-психологічним кліматом в колективі і за його межами.

До чинників, пов’язаних з несенням служби, відносяться детальна правова регламентація діяльності і її екстремальний характер, владні повноваження працівників пенітенціарної системи, умови організації і психічні та фізичні перевантаження, підвищена відповідальність і корпоративність.