Аналіз факторів, які зумовлюють негативний інформаційно-психологічний вплив на особовий склад внутрішніх військ МВС України під час проведення спеціальних

АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ Кафедра військового навчання та виховання МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА Аналіз факторів, які зумовлюють негативний інформаційно-психологічний вплив на особовий склад внутрішніх військ МВС України під час проведення спеціальних операцій підполковника МАТВЄЄВА Вадима Анатолійовича Керівник: кандидат психологічних наук Кравченко Олена Василівна

АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ Факультет № 4 (гуманітарний) Кафедра військового навчання та виховання

ЗАВДАННЯ

на магістерську роботу

підполковнику МАТВЄЄВУ Вадиму Анатолійовичу

Закріплена наказом начальника академії від «__"____ 2010 року, №__.

3. Вихідні дані:

Свої війська: військові частини внутрішніх військ МВС України.

Реальна суспільно-політична обстановка в державі з урахуванням підготовки частин та з'єднань МВС України до виконання завдань з підтримання громадського порядку під час проведення футбольних матчів Євро-2012.

4. Обмеження в роботі:

Забороняється використання в роботі документів з грифом «таємно» та інформації обмеженої для вільного використання.

5. Основні питання:

1. Основні фактори, що зумовлюють негативний інформаційно-психологічний вплив на особовий склад внутрішніх військ МВС України під час проведення спеціальних операцій.

2. Способи та засоби мінімізації негативних інформаційно-психологічних впливів на особовий склад внутрішніх військ МВС України під час проведення спеціальних операцій.

6. До захисту подати: магістерську роботу обсягом 70−80 друкованих аркушів з додатками.

7. Термін виконання дипломної роботи:

подання роботи на рецензію до 20 квітня 2011 року,

подання оформленої роботи керівнику для підготовки відзиву 10 травня 2011 року.

Дата видачі завдання: 20 жовтня 2010 року.

Керівник: кандидат психологічних наук Кравченко О.В.

Завдання одержав: підполковник Матвєєв В.А.

ЗМІСТ ВСТУП

1. ОСНОВНІ ФАКТОРИ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ НА ОСОБОВИЙ СКЛАД ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СПЕЦОПЕРАЦІЙ

1.1 СУТНІСТЬ НЕГАТИВНОГО ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ НА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ У ДОСЛІДЖЕННЯХ ВІТЧИЗНЯНИХ ТА ЗАКОРДОННИХ ФАХІВЦІВ

1.2 ФОРМИ, МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ВВ МВС УКРАЇНИ

2. ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГРОЗ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛГІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ЧЕМПІОНАТУ ЄВРОПИ З ФУТБОЛУ У 2012 РОЦІ

2.1 ОСНОВИ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРОТИДІЇ

2.2 ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГРОЗ ІНФОРМАЦІЙНІЙ БЕЗПЕЦІ ДЛЯ ОСОБОВОГО СКЛАДУ СИЛ ПРАВОПОРЯДКУ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЧЕМПІОНАТУ ЄВРОПИ З ФУТБОЛУ У 2012 РОЦІ

2.3 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЧЕМПІОНАТУ ЄВРОПИ З ФУТБОЛУ У 2012 РОЦІ

3. СПОСОБИ ТА ЗАСОБИ МІНІМАЛІЗАЦІЇ НЕГАТИВНИХ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ВПЛИВІВ НА ОСОБОВИЙ СКЛАД ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СПЕЦОПЕРАЦІЙ

3.1 СКЛАДОВІ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДГОТОВКИ ЧАСТИН ТА ПІДРОЗДІЛІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ СПРЯМОВАНИХ НА ДОТРИМАННЯ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ

3.2 ІНФОРМАЦІЙНО-ПРОПАГАНДИСТСЬКЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

3.3 ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

3.3.1 МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

3.3.2 ОЦІНКА МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ

3.3.3 ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА

3.3.4 ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД

3.4 КУЛЬТУРНО-ВИХОВНА РОБОТА

3.5 ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОТИДІЯ ВИСНОВКИ ЛІТЕРАТУРА ДОДАТКИ

ВСТУП

Проведення Чемпіонату Європи з футболу у 2012 році є надзвичайно важливою подією для загальноекономічного розвитку України, оскільки дозволить за короткий термін мобілізувати ресурси та реалізувати проекти, які за інших умов вимагали б досить тривалого часу. Одним із пріоритетних напрямів діяльності сил охорони правопорядку під час проведення Чемпіонату Європи з футболу 2012 року в Україні є забезпечення громадської безпеки та охорона громадського порядку, припинення групових порушень громадського порядку й масових заворушень під час проведення міжнародних спортивно-масових заходів.

За попередніми підрахунками, заплановані в Україні матчі фінальної частини чемпіонату відвідають понад 600 тис. уболівальників із різних країн світу, а у прямій трансляції по телебаченню побачать декілька мільярдів глядачів. Отже, враховуючи те, що чемпіонат є однією з найбільших за масштабом та масовістю спортивною подією, УЄФА зобов’язав Україну виконати комплекс важливих заходів, основними з яких є забезпечення безпеки українських громадян та гостей під час проведення зазначених спортивних заходів.

Сучасний етап розвитку теорії і практики інформаційно-психологічного забезпечення, як свідчить досвід застосування збройних сил США, характеризується бурхливим розвитком новітніх інформаційних технологій і систем, довгостроковим стратегічним плануванням, створенням нових видів впливу на індивідуальну і масову свідомість. Психологічні операції трансформувались сьогодні в одну із складових сучасних бойових операцій, стали основою для створення нової концепції - концепції інформаційної війни. Подальше вдосконалення сучасних засобів накопичення, зберігання та передачі інформації, глобалізація міжнародної комп’ютерної мережі Інтернет, створення транснаціональних інформаційних мереж і комп’ютерних систем, впровадження космічних систем управління і зв’язку призвели сьогодні до виникнення нового типу зброї - інформаційної і, як наслідок цього, на відміну від збройної боротьби — поняття інформаційної боротьби.

Різні аспекти здійснення протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад під час виконання службово-бойових завдань військовослужбовцями силових структур розглядались у наукових дослідженнях В. М. Богуша, Г. В. Грачова, І.В. Замаруєва, О.Г. Караяні, В. Г. Криська, О. В. Литвиненка, А.Г. Лук’янця, О. А. Матеюка, І.К. Мельника, М. О. Попова, Г. Г. Почепцова, С.П. Расторгуєва, А. О. Рося, В. Б. Толубка, А.І. Черняка, О.К. Юдіна та інших науковців. Аналіз цих та інших праць свідчить, що:

— існуюче нині розуміння протидії негативному інформаційно-психологічному впливу з боку протидіючих сил має неоднозначне тлумачення у різних наукових джерелах, що не сприяє визначенню його сутності та змісту, і як результат — ефективному вирішенню службово-бойових задач внутрішніми військами;

результати сучасних наукових досліджень не надають достатньої бази для здійснення протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на військовослужбовців під час виконання службово-бойових завдань в умовах заворушень суспільно-політичного характеру через відсутність засобів моніторингу негативних інформаційно-психологічних впливів на особовий склад ВВ МВС України та методики здійснення протидії цим впливам;

велика кількість теоретичних розробок щодо здійснення протидії негативному інформаційно-психологічному впливу з боку протидіючих сил поки ще не доведена до рівня практичних рекомендацій та застосування у практиці внутрішніх військ.

До цього часу засади протидії негативному інформаційно-психологічному впливу на особовий склад внутрішніх військ МВС України під час виконання ними службово-бойових завдань в умовах заворушень суспільно-політичного характеру не були предметом спеціального наукового дослідження. У наукових працях висвітлювалися лише окремі аспекти цієї проблеми, хоча необхідність її глибокого розроблення обумовлюється практичними запитами та потребами внутрішніх військ. Це зумовило протиріччя між потребою нейтралізації зростаючого негативного інформаційно-психологічного впливу на військовослужбовців під час виконання службово-бойових завдань і неможливістю реалізувати її з використанням існуючих способів протидії інформаційно-психологічному впливу.

Актуальність зазначеної проблеми, недостатнє її теоретичне вивчення та практичне розроблення й обумовило необхідність визначення проблемних питань здійснення протидії негативному інформаційно-психологічному впливу.

Об'єктом дослідження є: морально-психологічні фактори, які негативно впливають на особовий склад частин та з'єднань Внутрішніх військ під час виконання ними службово-бойових завдань.

Предметом дослідження є: система заходів, протидіючих негативному інформаційно-психологічному впливу на внутрішні війська МВС України.

Метою дослідження є:

— виявити основні фактори, що зумовлюють негативний інформаційно-психологічний вплив на особовий склад внутрішніх військ МВС України під час проведення спеціальних операцій;

— здійснити аналіз їх змісту та механізму впливу;

— запропонувати ефективні способи та заходи оптимізації існуючої системи морально-психологічного забезпечення для мінімалізації наслідків негативних інформаційно-психологічних впливів на особовий склад внутрішніх військ МВС України під час проведення спеціальних операцій.

Методи дослідження:

— контент аналіз документів, навчальної літератури та інформації;

— метод узагальнення соціологічної та психологічної бази даних;

— теоретико-логічний аналіз та обґрунтування системності інформаційно-психологічної протидії.

1. ОСНОВНІ ФАКТОРИ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ НА ОСОБОВИЙ СКЛАД ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СПЕЦОПЕРАЦІЙ

1.1 Сутність негативного інформаційно-психологічного впливу на військовослужбовців у дослідженнях вітчизняних та закордонних фахівців

Американські аналітики вважають, що важливу роль у спеціальних операціях XXI ст. будуть відігравати так звані «несилові» інформаційні воєнні операції двох видів: «формуючі» і «паралізуючі». Основна мета перших — зниження бойової ефективності сил противника за допомогою дезінформації й інформаційно-психологічного впливу на особовий склад. Завданням «паралізуючих» операцій є створення «інформаційного перевантаження» систем управління противника у загрозливий період.

Реальним засобом психологічного впливу на протилежну сторону все частіше стає інформація й інформаційні технології. Найбільш повно вказана тенденція знайшла свій зміст у концепціях інформаційних війн, які розробляються провідними воєнними державами світу. Вивчення й аналіз літератури з проблем інформаційної боротьби в зарубіжній літературі (Т. Рон, R.С. Моlander, А.S. Riddile, Р.А. Wilson [69, 70]), а також відповідних видань в Україні та країнах ближнього зарубіжжя (Г.Г. Почепцов, І.С. Руснак, В. М. Телелим, М. А. Попов, А.Г. Лук’янець [21, 43, 53, 54]) дозволяють зробити висновок про те, що цілісної науково обґрунтованої концепції інформаційно-психологічної протидії, яка б не тільки дозволяла цілеспрямувати психологічну діяльність, але й прогнозувати її на доступне для огляду майбутнє - нині в Україні не існує. У Росії найбільш повно концептуальний підхід до проблем інформаційно-психологічного протиборства висвітлений у працях С.П. Расторгуєва «Інформаційна війна» і «Філософія інформаційних війн» [52, 53]. У США певні науково-теоретичні підвалини концепції інформаційно-психологічного протиборства були закладені ще в 1976 р. американським вченим Т. Роном.

Погляди на сутність і природу інформаційно-психологічної протидії можуть бути досить різноплановими, зокрема висвітлювати її «технологічну» або «психологічну» сутність (оскільки існують різні підходи до визначення сутності інформаційної зброї [52, 53] і, відповідно, потенційних мішеней її застосування), що пов’язане з багатоаспектністю інформаційно-психологічних впливів як суспільного явища. Водночас можна зробити узагальнюючий висновок: інформаційно-психологічне протиборство є цілеспрямованими інформаційно-психологічними впливами, що здійснюються суб'єктами впливу на мішені (об'єкти впливу) з використанням інформаційної зброї з метою досягнення запланованої мети.

Основа такого підходу була закладена ще Клаузевіцем, який писав: «Війна — акт насилля, що має мету змусити противника виконати нашу волю». Разом з тим, він допускав, що ведення війни припускає використання тільки політичних та інших невійськових засобів: «…прийдеться волею-неволею дійти і до таких війн, які заключатимуться тільки в погрозі противнику». У цьому він був солідарний з військовим теоретиком і полководцем древності Сунь-Цзи, який ще в V ст. до нашої ери відмічав, що: «…найкраща війна — розбити задуми противника; наступне — розгромити його союзи; і лише потім — розгромити його військо».

Яскраво інформаційно-психологічний вплив виявився в період першого чеченського збройного конфлікту 1994;1996 рр. Він наочно продемонстрував успіх противника щодо використання антидержавних сил з метою формування визначеної суспільної думки в Росії. І найголовніше — недостатню ефективність державної системи Росії стосовно інформаційно-психологічного захисту своїх військ і населення.

Інформаційний вплив стає відносно самостійним видом зброї. Його застосування, за західною термінологією, набуло форми психологічних операцій. На думку західних спеціалістів, під психологічними операціями розуміється проведена в мирний і військовий час планова пропагандистська і психологічна діяльність, розрахована на ворожі, дружні або нейтральні аудиторії з тим, щоб впливати на них у сприятливому напрямку для досягнення політичних і військових національних цілей.

Пропаганда розглядається як систематичне, цілеспрямоване поширення за допомогою різноманітних засобів зв’язку і інформації визначених ідей з метою здійснення впливу на думки, почуття, відносини та поведінку об'єкту пропаганди з метою досягнення прямих або опосередкованих цілей суб'єктом, що здійснює пропаганду. Результати таких впливів набувають глобального характеру, а їх наслідки для суспільства катастрофічні. Таким чином, до окремих морально-психологічних засад інформаційно-психологічних впливів сучасності можемо віднести пропагандистські і психологічні дії, що можуть призвести:

— до пониження боєготовності та боєздатності військ, зниження службової активності, до дезертирства серед військовослужбовців, симуляції хвороб, ухилення від виконання наказів командирів, викривлення картини бойових дій і бойової обстановки;

— до зниження морального духу, створення обстановки невпевненості і занепокоєння особового складу відносно свого майбутнього, майбутнього Збройних сил та інших військових формувань держави, а у військовий час — ослаблення волі до військового опору;

— до нівелювання почуття гордості за свою державу, за свої Збройні сили та інші військові формування держави, нейтралізації патріотизму військовослужбовців виконувати свій конституційний обов’язок щодо захисту Батьківщини;

— до розколу військових колективів, протиставлення різних категорій військовослужбовців;

— до неправильного сприймання військовослужбовцями існуючих загроз національної безпеки, дійсних планів і намірів вірогідного противника.

Таким чином, аналіз досвіду локальних конфліктів XX та початку XXI ст. вітчизняними та іноземними фахівцями переконливо свідчить, що на військовослужбовців цілеспрямовано діють інформаційно-психологічні впливи противника (протиборчої сторони), які спрямовані на порушення стійкості психічного стану особового складу, нормального режиму роботи інформаційно-керуючих систем. Наслідком цих впливів на військовослужбовців можуть бути: деморалізація і придушення їх волі до опору; перебудова та маніпулювання свідомістю; програмування їх поведінки в повсякденній та бойовій обстановці. Морально-психологічні особливості інформаційно-психологічного протиборства в сучасних умовах мають прояв у формах, методах, засобах та видах інформаційно-психологічного впливу на психіку людини. Бажаний протиборчою стороною результат буде досягатися шляхом вибіркового і масованого інформаційно-психологічного впливу на військовослужбовців ВВ МВС України.

1.2 Форми, методи та засоби інформаційно-психологічного впливу на діяльність особового складу ВВ МВС України Основними формами, які визначають внутрішній зміст та зовнішні атрибути інформаційно-психологічного впливу є: усне мовлення (усна пропаганда), друкована пропаганда та образотворчі засоби; радіомовлення, телебачення, internet.

Усна пропаганда, яка здійснюється гучномовними станціями, є дуже продуктивною. Радіо і телепропаганда забезпечує вплив на велику аудиторію, але вимагає спеціальної апаратури для прийому і можливостей для прослуховування (перегляду), яка у бойовій обстановці не завжди можлива. Друковані та образотворчі засоби програють в оперативності, не сприймаються неосвіченими людьми і вимагають застосування спеціальних засобів доставки, проте їх можна вивчати багаторазово, передавати з рук в руки, зберігати тривалий час. Як правило, всі форми психологічної боротьби застосовуються комплексно, щоб переваги кожної з них компенсували недоліки інших.

Базовими методами впливу в практиці психологічної боротьби є переконання і навіювання; НЛП та методи маніпулювання свідомістю.

Переконання — це метод впливу на свідомість людей, спрямований до їхнього власного критичного сприйняття. Переконання орієнтується на інтелектуально-пізнавальну сферу психіки людини. При використанні методу переконання спочатку домагаються від людини внутрішньої злагоди з певними умовиводами, а потім на цій основі формують і закріплюють нові установки (або трансформують старі), що відповідають поставленій меті. Переконання здійснюють за певними правилами:

— логіка переконання повинна бути доступною інтелекту об'єкта впливу;

— переконувати треба доказово, спираючись на факти, що відомі об'єкту;

— крім конкретних фактів і прикладів (без них не можна переконати тих, кому бракує широти кругозору, розвиненого абстрактного мислення), інформація повинна містити й узагальнені положення (ідеї, принципи);

— переконуюча інформація має виглядати максимально правдоподібною;

— факти, що повідомляються, і загальні положення повинні бути такими, щоб вони викликали емоційну реакцію об'єкта впливу.

Переконуючий вплив доцільно застосовувати в таких випадках:

— тоді, коли об'єкт впливу в стані сприйняти одержану інформацію;

— якщо об'єкт психологічно здатний погодитися з думкою, що йому нав’язується;

— якщо об'єкт здатний зіставляти різні точки зору, аналізувати систему аргументації;

— якщо логіка мислення суб'єкта впливу та аргументація, яка ним використовується, є близькими до особливостей мислення об'єкта;

— якщо є час переконувати.

Ефективність впливу в першу чергу залежить від таких характеристик змісту інформації, як доказовість та переконливість. Доказовість засновується на логічності, правдоподібності та несуперечності викладеного матеріалу. Вважливо не тільки те, що повідомляється, а й те, яким чином це здійснюється. Тобто складовою частиною доказовості є переконливість. Переконливість залежить значною мірою від урахування притаманних об'єкту впливу установок, переконань, інтересів, потреб, його напряму думок, національно-психологічних особливостей і своєрідності мови. Переконливість не входить до доказовості автоматично, її може забезпечити тільки правильна пропорція між логічними й емоційними компонентами інформаційного повідомлення.

При розробленні впливу змістом інформації виходять із того, що:

— зміст інформаційно-пропагандистських матеріалів повинен бути добре продуманим і відповідати законам формальної логіки;

— конкретне у змісті інформаційного повідомлення є переконливішим за абстрактне;

— чим більш динамічним є текст, тим яскравіші й різноманітніші в ньому факти, тим більше він привертає увагу;

— краще сприймається те, що є ближчим до інтересів і потреб об'єкта впливу;

— краще осмислюється те, що подається невеликими смисловими частинами (блоками);

— краще засвоюється те, що викликає відгук в об'єкта впливу;

— краще сприймається, осмислюється й засвоюється матеріал (інформація), який подається відповідно до національних традицій сприйняття об'єкта.

За способом подання аргументів розрізняють так звані односторонні та двосторонні повідомлення. Одностороннє повідомлення містить аргументи тільки джерела інформації. Такі повідомлення більш ефективні тоді, коли об'єкт психологічного впливу не відчуває ворожих почуттів відносно джерела інформації і, до того ж, має низький рівень освіти. Об'єкт у цьому разі здатний відносно легко прийняти точку зору джерела інформації. Одностороннє повідомлення можна також використовувати для переконуючого впливу на людей, що мають різний освітній рівень. Двостороннє повідомлення містить як аргументи джерела інформації, так і контраргументи противника, які доведеться викривати. Така побудова повідомлення служить спонукальним мотивом до активної розумової діяльності об'єкта, в результаті чого здійснюється перегляд суджень, що складалися у нього раніше. Двостороннє повідомлення спрямовується переважно на людей з високим рівнем освіти, що відчувають потребу в зіставленні різних поглядів, точок зору, думок, оцінок. У цей же час двостороннє повідомлення як би випереджає аргументацію противника і створює передумови для утворення певного імунітету проти його офіційної пропаганди.

Здійснення переконуючого впливу певною мірою залежить від ситуації інформування. Ситуація інформування розуміється як сукупність умов, в яких здійснюється інформування, а також характеру реакції об'єкта на зміст повідомлення. Ситуацію інформування з метою переконуючого впливу поділяють на індивідуальну і масову. Індивідуальна ситуація інформування складається тоді, коли переконуючий вплив удається справити на будь-яку конкретну аудиторію, з урахуванням її психологічних характеристик. В індивідуальній ситуації простіше визначити прийнятний стиль подання інформації, підібрати необхідну лексику і т. ін. Тому ефективність впливу на війська й населення противника у цьому разі значно вища, ніж у масовій ситуації.

Масова ситуація інформування складається тоді, коли інформування з метою переконання здійснюється одночасно на численну різноманітну аудиторію. В цьому разі важко забезпечити належну адресність впливу і необхідно виходити із загальних психологічних закономірностей сприйняття:

— переконуючий вплив, що містить сильні аргументи проти будь — якої думки, якої додержується адресат, більш ефективний тоді, коли увага об'єкта будь-чим відвертається (ілюстраціями в листівці, музичним супроводом і різноманітними шумами в програмі радіомовлення, відеорядом у телевізійній програмі);

— ефект «контрастної оцінки віддалених позицій», сутність якого в тому, коли зміст переконуючого впливу видається значно відмінним від позицій його об'єкта, то він оцінюється як неприпустимий;

— ефект «асимілятивної оцінки віддалених поглядів», в силу якого, якщо зміст переконуючого впливу видається таким, що майже не відрізняється від поглядів адресата, то останній часто ототожнює власні погляди із змістом переконуючого впливу.

Метод навіювання ґрунтується на некритичному (і часто неусвідомлюваному) сприйнятті інформації. При навіюванні спочатку здійснюється сприйняття інформації, що містить готові висновки, а потім на її основі формуються мотиви й установки певної поведінки. У процесі навіювання інтелектуальна (аналітико-синтезуюча) активність свідомості або відсутня, або вона значно ослаблена, а сприйняття інформації, настроїв, почуттів, шаблонів поведінки базується на механізмах зараження й наслідування.

Навіювання — це вплив на особистість, що призводить або до появи у людини всупереч його волі й свідомості певного стану, почуття, ставлення, або до вчинення людиною поступку, який безпосередньо не випливає з прийнятих нею норм і принципів діяльності. Об'єктом навіювання може бути як окрема людина, так і групи, колективи, соціальні верстви населення. У цьому разі навіюванню повинні бути властиві такі характеристики: цілеспрямованість і плановість. Навіюючий вплив здійснюється на основі конкретних цілей і завдань, що відповідають планам психологічних операцій та тим умовам, в яких вони проводяться. Навіюючий вплив є ефективним щодо суворо певних груп населення та військовослужбовців противника, при обов’язковому врахуванні їхніх найважливіших соціально-психологічних, національних та інших особливостей; некритичність сприйняття інформації об'єктом навіювання. І навіюючий вплив передбачає дуже низький рівень критичності та свідомості об'єкта. На відміну від переконування навіювання засновується на розумі людини, її здатності сприймати слова іншої особи як належне, як інструкцію до дії. Тому воно не потребує ні системи логічних доказів, ні активної розумової діяльності; визначеність поведінки, що ініціюється. Кінцевою метою навіювання є провокування певних реакцій, певних учинків і об'єкта впливу, які відповідають цілям психологічної операції. Ефективність впливу навіювання звичайно залежить від:

— здатності суб'єкта до навіювання, пов’язаної з такими його якостями як інтелект і кмітливість, воля й упевненість у собі, кругозір і компетентність, доброзичливість до об'єкта, власна переконаність у тому, що навіюється;

— змісту навіювання, що залежить від характеру інформації, яка навіюється, та її місця в інформаційному потоці (якщо інформація, що навіюється, розташована на початку потоку, то сприйнятливість до навіювання умовно можна оцінити в 50%, усередині - в 30%, наприкінці - 70%);

— навіюваності об'єкта впливу, пов’язаної зі ставленням об'єкта до суб'єкта.

Навіювання можна класифікувати за різноманітними підставами: за способом навіюючого впливу; за способом дії; за інтервалом часу між впливом і зворотною реакцією; за тривалістю ефекту впливу; за змістом впливу.

За способом впливу навіювання може бути відкритим або закритим. Відкрите (пряме) навіювання — це навіювання з конкретною, чітко визначеною метою. Наприклад, людей закликають до виконання певних дій. Відкрите навіювання відрізняється прямою спрямованістю на певний об'єкт. Закрите (непряме) навіювання характеризується замаскованістю мети або не має прямої спрямованості на того, хто є справжнім об'єктом впливу.

За засобами впливу навіювання може бути контактним або дистантним. Контактне навіювання здійснюється в умовах безпосереднього спілкування з об'єктом, головним чином у населених пунктах, які зайняті своїми військами. З цією метою фахівці психологічної війни проводять індивідуальні бесіди, мітинги, збори, інформування, різноманітні культурно-розважальні заходи. Контактне навіювання є найбільш ефективним, оскільки має місце зворотній зв’язок з аудиторією, але в бойовій обстановці воно застосовується дуже рідко. Дистантне навіювання здійснюється за допомогою засобів усної та друкованої пропаганди, радіо й телебачення. В цьому разі зворотній зв’язок між суб'єктом і об'єктом навіюючого впливу відсутній.

За інтервалом часу між впливом і зворотною реакцією розрізняють безпосереднє й відстрочене навіювання. Безпосереднє навіювання — це навіювання, при якому зворотна реакція об'єкта виникає відразу після сприйняття навіюючого впливу. Відстрочене навіювання — це навіювання, при якому між впливом і зворотною реакцією існує той чи інший розрив у часі (створюється установка на спрацьовування навіювання в майбутньому).

За тривалістю ефекту впливу навіювання може бути короткочасним і довготривалим. Короткочасне навіювання відрізняється невеликим періодом ефективності впливу. Наприклад, військовослужбовець на полі бою може відчувати протягом нетривалого часу почуття страху, яке ініціюється навіюючим впливом. Довготривале навіювання характеризується збереженням впливу протягом достатньо тривалого проміжку часу.

За змістом навіюючий вплив може бути специфічним або неспецифічним.

Специфічне навіювання — це навіювання об'єктові певних, дуже конкретних ідей, установок, мотивів з метою заміщення ними існуючих і провокування в нього певної реакції у зміні поведінки. Неспецифічне навіювання — це провокування в об'єкта негативних психічних станів, що викликають певну поведінку.

Модель навіюючого впливу — це опис процесу навіювання у вигляді замкнутої системи «суб'єкт-об'єкт», яка включає три взаємопов'язані структурні компоненти: операційний (вплив об'єкта), процесуальний (прийняття навіюючого змісту об'єктом), результативний (реакції об'єкта у відповідь).

Операційний компонент навіюючого впливу опису є вплив об'єкта. У складному акті взаємодії суб'єкта й об'єкта виділяють два етапи: підготовчий і виконавчий. На підготовчому етапі суб'єкт впливу спочатку психологічно готує об'єкт до наступного сприйняття змісту навіювання, тобто знижує його опірність навіюванню і підвищує навіюваність. Для цього він використовує прийоми релаксації (психофізичного розслаблення), а також спирається на дещо життєво значуще для об'єкта навіювання, що укоренилося в його психіці. Потім суб'єкт «уводить» у психіку об'єкта й закріплює в ній необхідні йому зразки мислення, психічних станів, поведінки.

Виділяють такі якості суб'єкта, які дають змогу знизити опір об'єкта до навіювання:

— авторитет суб'єкта;

— демонстрація доброзичливості суб'єкта до об'єкта;

— демонстрація психологічної переваги суб'єкта над об'єктом;

— демонстрація віри суб'єкта у зміст навіювання;

— емоційне подання змісту навіювання.

Процесуальний компонент навіюючого впливу описує процес прийняття об'єктом змісту навіювання. У цілому цей процес скорочений порівняно з процесом переконування: в ньому функціонують тільки сприйняття й запам’ятовування, діяльність мислення «випадає» або ослабляються. Тобто процес навіювання включає ненавмисне сприйняття й запам’ятовування без попереднього осмислення змісту навіювання. Особливо некритично навіюючий вплив сприймається тоді, коли в його змісті є посилання на довірче джерело, важливий документ, авторитетну особу тощо. У цьому разі об'єкт навіювання сприймає ту чи іншу інформацію без використання свого інтелектуального механізму «аналіз-синтез».

Результативний компонент навіюючого впливу описує реакцію у відповідь на навіюючий вплив. Суб'єкт навіюючого впливу завжди реагує на його зміст. Мета навіювання — вплинути на об'єкт таким чином, щоб його реакція відповідала меті психологічної операції. Для цього необхідно збільшити ступінь автоматизму реакції суб'єкта впливу у відповідь, яка у свою чергу залежить:

— від змісту навіювання (його складності, конкретності, особистої значущості і т.ін.);

— від психічного стану об'єкта навіювання (страх, депресія, апатія й деякі інші ситуативні стани, особливо в умовах війни, сприяють некритичному й неусвідомлюваному сприйняттю навіюючого впливу);

— від часового інтервалу між впливом і реакцією у відповідь (із збільшенням часового інтервалу автоматизм реакцій у відповідь на навіюючий вплив зменшується, оскільки відбувається підсилення критичності і загальної розумової діяльності об'єкта). Ефективна реалізація усіх компонентів моделі навіюючого впливу залежить від правильного застосування його конкретних способів і прийомів.

При специфічному навіюванні використовують тільки вербальні (мовні) засоби впливу і воно, як складова частина навіювання, значно підсилює його ефективність.

Розрізняють також і способи неспецифічного навіювання: приклеювання ярликів, сяючого узагальнення, перенесення, свідчення, гри в простонародність, перетасування фактів, загальної платформи.

Спосіб приклеювання ярликів призначений для того, щоб зганьбити будь-яку ідею, особистість або явище образливими епітетами або метафорами, які викликають негативне ставлення.

Спосіб сяючого узагальнення полягає в позначенні конкретної ідеї або особистості узагальнюючим родовим іменем, що має позитивне емоційне забарвлення. Мета сяючого узагальнення — спонукати об'єкт впливу прийняти та схвалити поняття й судження, які подаються. Цей спосіб дозволяє приховувати негативні наслідки засвоєння змісту навіювання й тим самим не провокувати негативні асоціації. Широко застосовується в практиці психологічної війни, фактично є аналогом омани.

Спосіб перенесення має за мету викликати через образ, що подається (поняття, лозунг, ідею) асоціацію з будь-ким або будь-чим, що має в очах об'єкта незаперечний престиж (цінність), щоб зробити зміст дії прийнятним. Наприклад, фахівці психологічної війни використовують національно й традиційно значущі для противника образи, що викликають у свідомості населення й військовослужбовців позитивне ставлення. Часто використовується також негативне перенесення шляхом пробудження асоціацій з негативними (для об'єкта) образами, поняттями й ідеями.

Спосіб свідчення полягає в цитуванні висловлювань особистості, яку поважає або, навпаки, ненавидить об'єкт впливу. Висловлювання, як правило, носить позитивну оцінку ідеї (поняття, судження), що подається, і має за мету спонукати об'єкт впливу до прийняття нав’язуваної йому позитивної або негативної думки з цього приводу. Спосіб свідчення використовують як елемент маніпулювання свідомістю противника.

Спосіб гри в простонародність заснований на спонуканні об'єкта навіювання до ототожнення суб'єкта й поданих ним ідей (понять, суджень) із позитивними цінностями внаслідок «народності» цих ідей або належності джерела інформації до так званих «пересічних людей». Саме тому свої пропагандистські матеріали органи психологічної війни часто подають від імені пересічних громадян або військовослужбовців противника.

Спосіб перетасування фактів полягає в тенденційному відбиранні тільки позитивних або тільки негативних фактів для доказу справедливості позитивної або негативної оцінки будь-якої ідеї (судження, поняття, явища). Об'єктові психологічного впливу фахівці психологічної війни подають у певній послідовності такі факти, осмислення яких неминуче веде до необхідних їм висновків.

Спосіб загальної платформи полягає в спонуканні об'єкта впливу прийняти ідею (судження, оцінку, думку), що міститься в інформації, на основі, що нібито більшість представників даної соціальної групи або військового підрозділу поділяють її.

Неспецифічне навіювання здійснюється шляхом провокування в об'єкта впливу негативних психічних станів, що викликають певну поведінку. В процесі здійснення неспецифічного навіювання мовні (вербальні) фактори сполучають із немовними (невербальними). Основна мета неспецифічного навіювання — формування в об'єкта впливу астенічних станів, в основі яких лежить феномен фрустрації. Фрустрація — це переживання невдачі, що виникає при наявності реальних або удаваних перепон на шляху до мети. Фрустрація виникає в людей внаслідок реального або уявного незадоволення їхніх потреб у фізичній і соціальній безпеці, спілкуванні, їжі, побутових зручностях тощо. Мета неспецифічного навіювання полягає саме у тому, щоб через акцентування фрустрації провокувати в об'єкта астенічні психологічні стани (неспокій, депресію, страх, паніку тощо).

До інших видів впливу на свідомість людини можна віднести психологічний вплив як вплив на людей (на окремих індивідів та групи), який справляється з метою зміни ідеологічних і психологічних структур їхньої свідомості та підсвідомості, трансформації емоційних станів, стимулювання певних типів поведінки. Можна виділити такі види психологічного впливу, що заходять застосування в практиці інформаційного протиборства: інформаційно-психологічний вплив, психогенний вплив, психоаналітичний вплив, нейролінгвістичний вплив, психотронний вплив.

Інформаційно-психологічний вплив — це вплив словом, інформацією. Мета впливу — формування певних ідеологічних (соціальних) ідей, поглядів, уявлень, переконань, одночасно він викликає у людей позитивні або негативні емоції, почуття і навіть бурхливі масові реакції.

Психогенний вплив являє собою психічний або фізичний вплив певних явищ або подій на мозок, свідомість людини, при ньому спостерігається порушення вищої нервової діяльності: з’являються відчуття страху й паніки. Це обумовлено неузгодженістю функціональних систем психофізіологічної організації, тобто зміною стереотипів при впливі різко зміненої аферентації з боку різних рецепторів. Чим більшою в часі є ця неузгодженість, чим менш підготовлена людина до впливу цього психогенного фактора, тим яскравіше виражені психічні порушення. Даний стан може виникати під впливом голографічних малюнків. Багато країн, зокрема США, Росія домоглися в цій області досить великих успіхів. Створені проекти лазерної графіки з поверхні землі і з космічної платформи.

Нейролінгвістичний вплив — вид психологічного впливу, що припускає використання спеціальних прийомів, спрямованих на створення позитивної мотивації, психологічної корекції внутрішніх джерел поведінки й світогляду особистості людини. Даний вид впливу орієнтований на ідентифікацію та зміну переконань особистості при впливі на її світоглядні й емоційно-почуттєві стани (характеристики, що дозволяють удосконалювати, програмувати стани й поведінку людини в умовах практичної діяльності). Основним предметом даного виду впливу на людину є її мозок і контрольована ним діяльність, а основним засобом впливу виступають соціально-продумані програми вербального і невербального впливу, що дозволяють змінювати світогляд, ціннісні орієнтації особистості.

Психоаналітичний (психокорекційний) вплив являє собою вивчення (аналіз) підсвідомості людини й вплив на неї шляхом, що виключає опір на рівні свідомості (здійснюється в стані гіпнотичного сну). Однак сучасні технологічні досягнення дозволяють виключити опір з боку свідомості й у нормальному стані. Це дозволяють зробити комп’ютерний психоаналіз і комп’ютерна психокорекція. При комп’ютерному психоаналізі здійснюється математичний аналіз реакцій організму, що виникають при дуже швидкому візуальному перегляді або звуковому читанні різних «стимулів»: слів, образів, фраз. У такий спосіб можна абсолютно точно визначити наявність у підсвідомості людини визначеної інформації й виміряти її важливість для конкретної особистості, знайти приховану мотивацію.

Психотронний вплив (парапсихологічний, екстрасенсорний) — може здійснюватися за допомогою передачі енергії мислення через позачуттєве сприйняття і яке охоплює опосередковане свідомістю і процесами сприйняття дистантної взаємодії між живими організмами й навколишнім середовищем. Телевізійні й інші масові сеанси екстрасенсорного впливу показують реальну можливість впливу на особистість. Досить часто при цьому використовуються технічні засоби, що сприяють посиленню впливу, передачі й контакту з індивідом. Даний вплив на об'єкт може бути пов’язаний з придушенням волі до опору, деморалізацією. Відомі факти роботи над створенням генератора частотного кодування мозку, високочастотних і низькочастотних генераторів, засобів впливу соціальною інформацією тощо, які здатні викликати необхідні процеси в психіці людини, а отже впливати на її свідомість і поведінку.

Психотроніці властиве прагнення переважно до технічних і технологічних підходів і рішень, до розробки технічних аналогів досліджуваних феноменів, наприклад, психотронних генераторів, і, отже, концентрації великих зусиль, на роботах прикладного характеру. Процес екстрасенсорного впливу значно полегшується при використанні системи комунікацій: телефонного зв’язку, радіотрансляційних мереж.

Психотропний вплив — це вплив на мозок і поведінку особистості шляхом введення в її організм різних препаратів, засвоєння яких відбивається на її вищій нервовій діяльності (у тому числі фармацевтичних препаратів, запахів). Вплив препаратів на психіку людини добре відомий і вивчається вже досить довгий час. З урахуванням останніх досягнень не тільки в психології, але і «суміжних» науках (біології, нейроі психофізіології, кібернетиці, психофармакології тощо) розробляються і продовжують удосконалюватися методи підпорогового впливу, методи психологічної індоктринації і конверсії, засоби місцевого психічного контролю й психопрограмування. У даний час починають застосовуватися методики впливу запахів на людський мозок, розроблені А. Хіршем. Він стверджує, що певний сектор людського мозку обробляє й запам’ятовує ароматичну інформацію. Відповідно до його висновків, за допомогою різних запахів можна успішно впливати на людські емоції. Клінічні дослідження також показали, що деякі запахи послаблюють активність головного мозку швидше, ніж сильні депресанти.

Реалізація завдань і досягнення цілей психологічної операції можливо тільки завдяки ефективному і всебічному застосуванню способів і прийомів інформаційно-психологічного впливу, серед яких основними є: інформування; дезінформування (введення в оману); маніпулювання; розповсюдження чуток і міфів; емоційне придушення.

Інформування в цілому є основою психологічного впливу, стрижнем всіх його елементів і змісту. Сутність інформування полягає у впливі на об'єкт суб'єкту певним масивом інформації для досягнення прогнозованих цілей. Без нього психологічна боротьба просто не може бути продуктивною.

Дезінформування — це спосіб психологічного впливу, який полягає в свідомому наданню військам та населенню противника такої інформації, яка дезінформує їх стосовно правдивого стану справ. Дезінформування допускає також свідоме використання явно неправдивих даних і відомостей.

Аналіз впровадження дезінформації в минулих локальних конфліктах [38, 39] дає можливість виділити її основні властивості:

1) процесуальний характер — дезінформація розглядається як система заходів, що забезпечує оптимальне проходження потрібних супротивній стороні відомостей від суб'єкта до об'єкта;

2) цілеспрямованість дій — послідовність усіх етапів системи заходів підпорядковується досягненню мети, сформульованої суб'єктом;

3) викривлення, неповнота і хибність відомостей — основа дезінформації.

Основними принципами здійснення дезінформаційних заходів є: зосередженість; цілеспрямованість; сувора секретність і конспіративність; комплексність; централізація та узгодження дій під час їх розроблення і здійснення; правдоподібність; своєчасність і безперервність; дублювання дезінформації різними каналами; врахування загальної й конкретної обстановки, намірів і цілей.

Зосередженість передбачає ретельний вибір об'єкта впливу, тобто мішені дезінформування та найбільш доцільних і ефективних каналів передавання дезінформації. Головною мішенню в цьому випадку виступає особа, що приймає рішення та може сприяти досягненню цілей омани.

Цілеспрямованість передбачає хибні дії, які змушують противника вживати (або не вживати) певні заходи. Тобто мета дезінформації є бажаним результатом омани у вигляді того, що саме протиборча сторона мусить робити (або не робити) у вирішальний момент. Аналіз результатів впровадження дезінформації дає змогу зробити висновок, що головною метою будь-якої дезінформації є вплив на процес мислення людини як елемента деякої соціосистеми — людини, яка приймає рішення, планує майбутні дії, впливає на перебіг подій тощо.

За методами впровадження дезінформація поділяється на маскування, імітацію, переконання, надмірність, підтасування та засмічування. У сучасних умовах найбільш поширеним методом впровадження дезінформації є маскування, оскільки зараз розроблено чимало нових засобів, способів і прийомів маскування. Більш реальним і важливим стало не стільки «закриття» самих об'єктів, як дезінформування про їхнє призначення, точні координати, дійсний стан і діяльність.

У воєнній сфері метод маскування вважається найважливішим видом бойового оперативного забезпечення, а відповідні заходи вельми різноманітні за змістом, масштабом, силами й засобами, які для цього залучаються, а також за часом і характером. Ці заходи об'єднані спільною метою — максимально знизити ефективність розвідки та створити у командування і штабу противника хибне уявлення про свої наміри й можливості. Маскування служить, як правило, для підтримання правдоподібності вербальної дезінформації (відомостей). Далі буде розглянуто підхід до кількісної оцінки впливу маскування, як різновиду дезінформаційних заходів, на функціонування систем добування даних і прийняття інформаційних рішень.

Метод надмірності - це впровадження дезінформації не через один, а через кілька каналів (особливо це стосується інформації стратегічного характеру). Як правило, для стратегічного дезінформування організовують витік «таємної» інформації через засоби масової інформації. Такий метод застосовували американські спецслужби під час конфліктів у Перській затоці, на Балканах, у воєнній операції в Афганістані.

Підтасування трактується як цілеспрямований виклад фактів, які впливають на процес прийняття рішення в бажаному напрямі. Особливістю такої дезінформації є те, що в її основі лежить не хибна чи викривлена, а достовірна інформація, яка однобоко розкриває певні події чи обставини взагалі.

Сучасні технології передавання інформації сприяють розвитку нових методів впровадження дезінформації, зокрема такої, яку за змістом не можна назвати хибною чи неповною, хоча вона виконує ті самі функції. У сучасних комп’ютерних мережах активно застосовується метод засмічування, метою якого є втягування аналітика у вивчення зайвої інформації - «спама» (англ. spam — сміття). Сутність методу полягає у використанні ключових понять, які мають стратегічне значення. Ці поняття за технологією гіпертекстових структур виходять на семантичне поле пов’язаних з ними понять і нарощуються великою кількістю інформації. Внаслідок цього питома вага корисної інформації в загальному інформаційному полі різко знижується, а витрати часу на аналіз виходять далеко за межі норми.

Аналіз практичного використання дезінформаційних заходів воєнного характеру в сучасних локальних конфліктах дає можливість виділити такі основні засоби впровадження дезінформації:

— преса, радіо, телебачення;

— специфічні технічні засоби;

— дипломатичні канали;

— демонстративні дії окремих частин і підрозділів;

— реклама переваги у зброї та бойовому досвіді;

— перебільшення ролі особистості у виконанні глобальних завдань;

— показові звільнення з посад осіб, які не підтримують або не дотримуються традиційних концепцій, алгоритмів дій тощо;

— дозування витоку таємної інформації;

— заяви керівників держави;

— перекручення (викривлення) розвідувальних даних;

— укладання різноманітних угод з лідерами протиборчої сторони;

— заяви представників міжнародних організацій тощо.

Необхідність дублювання дезінформації різними засобами доведена досвідом її практичного впровадження. Оскільки висновки про ступінь достовірності інформації роблять після ретельного аналізу, в основному зіставляючи відомості, отримані з різних джерел і через різні канали (з гарантією їхньої надійності), з наявними даними й реальною обстановкою, то постає потреба чіткого розуміння можливостей супротивної сторони добувати інформацію для прийняття рішень через ті канали, які мають найбільший ступінь довіри. Отже, розробляючи плани щодо здійснення дезінформаційних заходів, треба враховувати рівень поінформованості противника та його можливості щодо добування якісної, повної й достовірної інформації, яка сприятиме формуванню адекватного інформаційного рішення. Широке застосування комп’ютерних мереж у системі добування даних та прийняття інформаційних рішень надає додаткові можливості для досягнення мети дезінформування. Інтегрування датчиків — джерел даних, каналів передавання даних у послідовну автоматизовану систему та засобів їх оброблення робить цю систему більш уразливою.

Впровадження дезінформації в автоматизовану систему здійснюється як цілеспрямовано (що рівноцінно навмисній дезінформації), так і спорадично (ненавмисна дезінформація). Ненавмисна дезінформація може виникати з технічних причин (наприклад, спотворення змісту інформації, яка передається, зумовлене обмеженими параметрами каналів передавання чи вірусом) і з суб'єктивних мотивів, зумовлених людським фактором (неправильним перекладом з однієї мови на іншу чи індивідуальними якостями аналітика).

Для аналізу можливостей впровадження дезінформації пропоную розглянути узагальнену модель системи добування даних та прийняття інформаційних рішень (рис. 1.1). До складу моделі входять такі елементи:

Рис. 1.1 Узагальнена модель системи добування даних і прийняття інформаційних рішень:

1 — джерело інформації (датчик, ПЕОМ, людина); 2,5 — канали передавання інформації; 3 — керуючі сигнали; 4 — посередник-передавач; 6 — навколишнє середовище; 7 — користувач (аналітик, особа, яка приймає рішення)

Кількість джерел інформації, каналів передавання та користувачів може бути різною. Це залежить від завдання, для виконання якого призначена система. Зокрема, наявність декількох джерел зумовлена необхідністю підтвердження достовірності інформації. Наявність різних каналів передавання забезпечує більшу оперативність і надійність обміну інформацією, а також стійкість системи добування даних та прийняття рішень в умовах змінюваної обстановки. Керуючі сигнали регламентують діяльність системи і визначають послідовність дій (зокрема, для автоматизованої системи — це живлення та програмне забезпечення).

Під навколишнім середовищем слід розуміти умови обстановки, в яких відбувається обмін інформацією, інформаційне оточення [53], обізнаність усіх ланок з метою, яку переслідує вища ланка керівництва, тощо.

Елементи моделі розглядаються у взаємозв'язку; кожен елемент є системою складових, подібно загальній моделі. Аналіз цієї моделі дає можливість наочно виділити найімовірніші вузли впровадження дезінформації В1-В5 (рис. 1.1.).

Як показує досвід, найпростішим варіантом впровадження навмисної дезінформації є дезінформування безпосередньо джерела інформації чи посередника-передавача. При цьому, як правило, досягають максимальної економії сил і засобів впровадження.

На рис. 1.1 як елемент моделі виділено навколишнє середовище 6. Це зумовлено тим, що, наприклад, незначне порушення стабільності середовища може призвести до зміни параметрів керуючих сигналів або характеристик каналів передавання (вузол впливу В6). Цілеспрямоване втручання у навколишнє середовище буде рівноцінним впровадженню дезінформації. Для того, щоб досягти мети, під час планування впровадження дезінформаційних заходів розробникам треба мати чітке уявлення про такі елементи, як джерело (джерела) інформації, споживач та посередник-передавач, вузли попереднього оброблення первинних відомостей, а також вузли можливого виникнення помилок, які призводять до перекручування інформації.