Місце освіти в системі цінностей молоді

КурсоваДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Місце освіти в системі цінностей молоді (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Курсова робота на тему:

" Місце освіти в системі цінностей молоді"

Зміст Вступ

1. Ціннісні орієнтації сучасної молоді

1.1 Сутність та структура цінностей

1.2 Система цінностей сучасної молоді

1.3 Вплив освіти на формування цінностей сучасної молоді

Висновок до розділу 1

2. Аксіологічний вимір освіти

2.1 Цінність освіти в сучасному суспільстві

2.2 Освіта, як особиста та суспільна цінність

2.3 Освіта в ієрархії цінностей сучасної молоді

Висновок до розділу 2

Висновки Список використаної літератури

Вступ Проблема цінностей — споконвічна проблема як суспільства в цілому, так і кожної людини зокрема. Цінність — поняття, для означення об'єктів, явищ, їх властивостей, а також абстрактних ідей, які втілюють в собі суспільні ідеали та є еталонами, яких потрібно дотримуватися.

Попри існування загальнолюдських цінностей, які є «вічними», «невмирущими», такими, що спрямовують життя людей на доброчинність протягом багатьох століть, на кожному етапі історичного розвитку суспільства створюється специфічний набір цінностей, що сприяють перетворенню соціальних норм та ідеалів на особистісні принципи життєдіяльності кожної людини, належать до психологічної структури особистості у формі особистісних цінностей і є одним із джерел мотивації її поведінки. Набір цих цінностей та їх структура об'єктивно детерміновані економічними і політичними факторами, а також системою виховання, запровадженою і здійснюваною в суспільстві.

Проблема цінностей і ціннісних орієнтацій є предметом вивчення ряду наук про людину і суспільство, зокрема, соціології, психології, філософії і педагогіки. Система ціннісних орієнтацій має складну, багаторівневу структуру детермінацію. Вершина її - цінності, пов’язані з ідеалами і життєвими цілями особи. Система ціннісних орієнтацій не є чимось абсолютно впорядкованим і нерухомим, вона суперечлива і динамічна, відображає як головні, істотні, стрижньові зміни взаємозалежності особи зі світом, так і зміну поточних, швидкоплинних, певною мірою випадкових життєвих ситуацій.

Освіта завжди була одною із основних цінностей людини, адже саме освіта закладає у ще не сформованій молодій людині базисні цінності, формує її як особистість, закладає в ній ціннісні підвалини на все життя.

Актуальність теми «Місце освіти у системі цінностей молоді» полягає у тому, що у сучасному інформаційному суспільстві цінність освіти із кожним днем все більше зростає, набуває нового значення самоосвіта, і все більше поширюється поняття «освіта протягом всього життя», саме тому, важливо дослідити, як сучасна молодь сприймає освіту, на якому місце у системі цінностей молоді знаходиться освіти і чи взагалі сучасна молодь сприймає освіту, як цінність.

Предметом курсової роботи постає система цінностей сучасної молоді та місце освіти в ній.

Об'єктом роботи виступає ціннісний вимір освіти у свідомості молоді.

Метою курсової роботи є виявлення місця освіти у системі цінностей сучасної молоді.

Для досягнення мети необхідно виконати ряд завдань:

1. З’ясувати, що таке поняття цінність, система цінностей та ціннісні орієнтації;

2. Описати типологію цінностей;

3. Висвітлити поняття молодь та освіта;

4. Описати роль освіти у формуванні цінностей молоді;

5. Визначити цінність освіти у сучасному;

6. З’ясувати, яке місце займає освіта у системі цінностей сучасної молоді.

Ми з точки зору феноменології будемо орієнтуватися на життєвий досвід окремих індивідів, щоб побудувати загальну картину цінностей сучасної молоді та конкретизувати місце освіти в ній.

Методологічна основа та методи дослідження.

Теоретичну та методологічну основу курсової роботи складатимуть наукові праці, як українських, так і зарубіжних вчених‚ які розглядали у своїх роботах проблеми цінностей та освіти, як А. Г. Здравомислов, С.Г. Пішун, Д. А. Леонтьев, Т. Г. Прохоренко, О. П. Зборовська, В.Т.Лісовский., Е.С. Баразгової, Ю.Р.Вішневським. В.В. Гаврілюк, Г. Е. Зборовським, А. В. Меренковим, А. А. Овсянниковим, В. Г. Поповим, Л.П.Рубіной, М.Н.Руткевічем, Ж. Т. Тощенко, В. Н. Турченко, Ф.Р.Філліповим, Г. А. Чередніченко, В.І. Чупровим, Ф. Р. Шапко, Г. Ф.Шафрановим-Куцевим, Ф. Шереги, В. А. Ядовим.

У даній курсовій роботі будуть використовуватись загальнонаукові методи дослідження, а також метод глибинного інтерв'ю, узагальнені результати якого ми можемо розповсюджувати на всю сукупність і узагальнено говорити про певне суспільство.

1. Ціннісні орієнтації сучасної молоді

1.1 Ціннісні орієнтації молоді в умовах сучасного суспільства Ценность есть опредмеченная цель, определенная потребностями такого представления, которое самоотчуждается в мире как картине.

Мартин Хайдеггер Цінності відіграють важливу роль, як у житті кожної людини, так і у житті всього суспільства. Вони визначають сенс, стратегію діяльності, і тим самим регулюють соціальні взаємодії, спонукають до діяльності, формують ідеали, і орієнтують людину на зовнішнє середовище.

Дослідження цінностей в соціології привертало увагу багатьох авторів. Про це писали Ф. Знанецький і У. Томас, Г. Спенсер, М. Вебер, Е. Дюркгейм, Т. Парсонс. Вивчають цю проблему й сучасні науковці, зокрема О. Ручка, М. Титма, О. Здравомислов, В. Оссовський, І. Мигович, О. Балакірєва та інші. «Світ цінностей, — пише А. Здравомислов, — це, перш за все, світ культури в широкому розумінні слова, це сфера духовної діяльності людини, її моральної свідомості, її прихильність — тих оцінок, в яких виявляється міра духовного багатства особистості» [27 с. 24].

Система цінностей — це результат духовної роботи суспільства; це діюча сторона суспільної свідомості, взятої в єдності всіх її форм. Вона певним чином пронизує всі форми суспільної свідомості, об'єднуючи певні інтереси різними ідейними, моральними та естетичними засобами, і стає важливим джерелом безпосередніх мотивів поведінки, стимулів людської діяльності.

Ціннісні орієнтації - це «соціальні, економічні, політичні, моральні, релігійні, естетичні, гносеологічні, онтологічні та ідеологічні засади оціночних суджень суб'єкта про оточуючу дійсність, ті чи інші її сторони, сфери, об'єкти, які утворюють змістову сторону спрямованості особистості» [27, с. 27]. Це явище динамічне, оскільки кожне нове покоління засвоює цінності попереднього крізь призму власного сприйняття, додаючи власні цінності. Звичайно, процес зміни ціннісних орієнтацій безпосередньо пов’язаний із змінами в економічному, культурному, політичному та інших сферах життя суспільства певної країни.

Цінності - значимість явищ і предметів реальної дійсності з погляду їх відповідності або невідповідності потребам суспільства, соціальних спільнот і груп та особистості; моральні та естетичні вимоги, які виробила загальнолюдська культура. [9 с. 43]

Цінності - це властиві тій або іншій культурі уявлення про те, до чого слід прагнути. Успіх, святість, багатство, свобода, слава, любов — все це приклади цінностей. Цінності - це духовні орієнтири, які задають загальну стратегію поведінки індивіда в суспільстві. [19 с.]

Цінності забезпечують регуляцію поведінки людини не ситуативно, а узагальнено, цінності неможливо завчити, а необхідно усвідомити і внутрішньо сприйняти. Завдяки тому, що цінності є абстрактними уявленнями, люди оперують ними, порівнюють їх за допомогою міркувань та уявлень. Оперуючи цінностями людина може оцінити ті чи інші явища суспільного життя.

Щоб задовольнити свої потреби люди перш за все повинні оцінювати світ навколо себе, його окремі аспекти, зв’язки, уявлення про бажане, щоб діяти. Для цього людина повинна використовувати певні абстрактні критерії, оцінки, саме вони складаються у цінності. Отже, цінності - це бажаний, найкращий для даного соціального суб'єкта стан соціальних зв’язків, принципів і практик взаємовідносин, критеріїв оцінки явищ. В сучасному середовищі цінності виконують роль своєрідних центрів управління поведінкою людини.

Різним соціальним спільнотам можуть бути характерні різні системи цінностей, вони можуть проявлятися в наступному:

· Відмінність в розумінні, трактуванні, інтерпретації тих чи інших цінностей;

· Ряд цінностей які є характерними для однієї спільноти, можуть бути відсутніми у інших;

· Різниця у ієрархії цінностей у різних соціальних спільнотах;

Всі люди, як правило, мають один і той самий набір цінностей, але в залежності від культурної приналежності може змінюватися ієрархія цінностей: всі люди вважають освіту цінністю, але не у всіх прошарках суспільства ця цінність вважається пріоритетною; цінність особистості, визнання її свободи, прав характерні для багатьох культур, але найбільше значення їм надається у західній культурі. Різниця в ієрархії цінностей характерна для культур різних соціальних класів, прошарків, груп. Складність вивчення цінностей полягає у тому, що ціннісні системи постійно трансформуються у зв’язку із тими змінами, що відбуваються у сучасному суспільстві, у світі. [25 с. 25]

Процеси, що відбуваються сьогодні в ціннісній системі суспільства складні, глибинні, іноді зовнішньо непомітні, але торкаються важливих компонентів цивілізації: ментальність, норми, мотиваційна база.

Цінності володіють яскраво вираженою культурною специфікою: те, що цінне для одного суспільства, може не бути цінністю в іншому. Так, «візитною карткою» західноєвропейських культур є визнання цінності свободи особи. Але в більшості незахідних культур такої цінності не було, і уявлення про необхідність індивідуальної свободи склалося в результаті західного культурного впливу. [4]

Культурна специфіка може виявлятися в особливостях ієрархії цінностей, властивих тому або іншому суспільству. Так, цінність життя — це приклад універсальної цінності. Немає жодної культури, яка заперечувала б життя і прагнула до смерті. Проте не у всіх культурах цінність життя займає однакове положення в ієрархії цінностей. Для стародавнього грека заслужити добру славу означало більше, ніж зберегти життя. Для індійського йога життяце ілюзія, обтяжливий сон, від якого потрібно прокинутися. Для християнського подвижника, ченця або мирянина земне життя — тільки пролог перед вічним життям в Царстві Божому і самостійної цінності не має.

Для носіїв певної культури властиві нею цінності є об'єктами віри. Неможливо раціонально обґрунтувати перевагу одних цінностей над іншими, помилковість одних цінностей і істинність інших.

" Свої" цінності здаються нам очевидними, природними. Щоб примусити людину прийняти нові цінності, його потрібно не просто «переконати», його потрібно «обернути в свою віру», навіть якщо не йдеться власне про релігію.

Одну із найвідоміших типологій цінностей запропонував М. Рокіч. В основі його моделі лежить припущення, що цінності можуть трансформуватися під впливом виховання і культури. Він виділяє два класи цінностей: цінні самі по собі (термінальні) і використовувані для досягнення звичайних цілей (інструментальні).

Як інструментальні цінності зазвичай розглядаються особові риси, якими повинна володіти людина: ввічливий, відповідальний, інтелігентний, хоробрий, обдарований уявою, честолюбний, контролюючий, логічний, ніжний, чесний, корисний, здатний, чистий, веселий, незалежний, слухняний, з широким кругозором.

Термінальні цінності - це те до чого варто прагнути в житті, розглядаються такі: повноцінна любов, щастя, безпека, задоволення, внутрішня гармонія, відчуття завершеності, мудрість, комфортне життя, натхнення, свобода, дружба, краса, визнання, пошана, надійна сім'я, рівність. 16 с. 19]

Також виділяють інші типи цінностей:

— ті, що визначаються інтересами і потребами особистості;

— ті, що надають сенс існуванню самої особистості.

В. Малахов диференціює їх приблизно так: «цінності, які обслуговують самоствердження людської особистості, якою вона є, — і цінності, які творять і відроджують людину в певній принципово новій якості». Другий вид цінностей називається «вищими» — вони є автономними, такими, що вимагають морального ставлення до себе. Серед цих видів вищу категорію як орієнтир людської свідомості становить ідея добра. До вищих цінностей належать цінності суспільного ладу, комунікативної діяльності, цінності особистих якостей; і, окремо, загальнолюдські цінності — добро, краса, віра, істина, правда, свобода, творчість. [7 с. 54]

Вищі цінності для кожної особистості обираються суто індивідуально, і це залежить від певних життєвих обставин. Іноді — це такі цінності, як істина, честь, праця, здоров’я, сім'я, кохання, свобода та інші. Власне, перелічені цінності християнсько-демократична мораль відносить до вічних, а саме вона і є основою української народної моралі.

Важливою підставою для типологізації цінностей можна вважати поділ їх на основі видів або сфер людської діяльності. У зв’язку з цією підставою звичайно виділяють матеріальні, соціальні і духовні цінності.

Оцінюючи потенціал матеріальних цінностей, слід відзначити, що вони насамперед призначені для задоволення безпосередніх потреб людини в необхідних для життя засобах, у них об'єднані умови і фактори, важливі для виробництва і споживання матеріальних благ, фізичного виживання людини. Природно, що матеріальні цінності мають визначену ціну, що в одних випадках зовсім чітко виражена у відповідних еквівалентах, хоча в деяких інших визначити вартісне вираження задоволі складно (наприклад, скільки можуть коштувати природні ресурси України). 19 с. 171]

Соціальні (соціально-політичні) цінності відбивають особливості соціального життя і можуть виступати фундаментом життя суспільства, забезпечуючи його функціонування як співтовариства людей. Вважається, що соціально-політичні цінності - найбільш динамічний і мінливий елемент системи соціальних цінностей. Саме в ньому відбивається система відносин суспільства й особистості, рівень розвитку суспільства, характер соціальних відносин.

Види соціальних цінностей: економічні, етичні, політичні, естетичні і ін. Всю цю систему пронизують етичні цінності. В цілому, культурні цінності можна класифікувати по наступних ознаках.

По масштабності: загальнолюдські, загально цивілізаційні, загальнонаціональні, локальні (субкультурні). Загальносуспільні цінності - це цінності, що визнаються більшістю членів суспільства: загальні цілі діяльності; морально-етичні; естетичні ідеї, вірування. Локальні цінності підтримуються визначеними соціальними групами. Не можна зрозуміти суспільство, не знаючи ціннісно-смислових аспектів діяльності його членів. [7 с. 55]

По критеріях відповідності потребам людей: прогресивні цінності, анти ціннісні, раніше створені, але «незатребувані» цінності, які обігнали свій час.

За способом входження цінностей в епоху: твори культури минулого і сучасності, створені різними напрямами (школами) на основі їх співпраці або протиборства. Цінності вічні, не скороминущі: класика, архетипи національних культур, культурний потік, тобто масова культура.

Ціннісну основу суспільства утворює система цінностей, що загально розділяється, яка видозмінюється з його розвитком. Без такої системи не може нормально існувати жоден народ. На основі фундаментальних цінностей формуються ціннісні орієнтації особи: її найважливіші потреби, цілі життєдіяльності; тобто цінності не тільки інтегрує особу в соціальну систему, але і прищеплюють їй певні інтереси і цілі. Загальноприйняті цінності прищеплюються добровільно або нав’язуються особам, це залежить від ступеня розвиненості демократії в суспільстві. Таким чином, цінності, як регулятори соціальних зв’язків можуть об'єднувати і роз'єднувати людей. [8. с. 25]

Може спостерігатися і конфлікт цінностей (політика і моральність, економіка і демократія). Конфлікт між цінностями різних поколінь, груповими і загальнолюдськими. Дане природно, якщо конфлікт вирішується цивілізованими методами (не руйнуються церкви, пам’ятники, не викидаються з церковних будівель музеї і так далі). Дезінтеграція українського суспільства викликала і диференціацію загальноприйнятих культурних цінностей, тому формування нової системи загальних цінностей для є актуальним завданням. [9 с.43]

В цілому, цінності орієнтують людину на навколишньому світі, спонукають на конкретні дії, поведінку.

Об'єктами духовного виробництва є духовні цінності, у цьому випадку мова йде про «духовну їжу». До духовних цінностей можуть належати філософські концепції, принципи світогляду, релігійні постулати, моральні норми, естетичні канони, політичні переконання і т.д. Іншими словами, до духовних цінностей відноситься все те, що сприяє духовному освоєнню світу. [20]

Зміни в культурі бувають різні. Зміни в розвитку матеріальної культури, технологіях легко виявляються. відчутні і, як правило, сприймаються однозначно. Зміни в розвитку соціальних норм, цінностей, традицій важко піддаються однозначній оцінці, проявляються в прихованій формі. Більш того, соціальні цінності більш консервативні, що пов’язано не тільки з «відставанням свідомості бід буття», скільки з самою функцією соціальної культури: забезпечити надійні, передбачувані взаємодії між людьми, стійкість, стабільність соціальних систем. Тому заради стабільності і передбачуваності соціального розвитку інколи краще відмовитися від нової ідеї, яка може привести до невідомої, нестабільної ситуації.

Будучи одним з ключових понять сучасної суспільної думки, цінність використовується у філософії, соціології, культурології, психології і педагогіці для позначення об'єктів і явищ, їх властивостей, а також абстрактних ідей, що утілюють в собі етичні ідеали і виступаючих як еталони належного. [3 с.58]

По суті, все різноманіття предметів людської діяльності, суспільних відносин і включених в їх круг природних явищ може виступати, як цінності, як об'єкти ціннісного відношення, може оцінюватися в дихотомії добра і зла, істини і брехні, краси і неподобства, допустимого або забороненого, справедливого і несправедливого.

1.2 Система цінностей сучасної молоді

Для того, щоб розглядати цінності молоді перш за все, необхідно уявляти собі, що ж таке молодь, чим вона відрізняється від інших суспільних груп. Саме тому існує потреба в аналізі індивідуально-особових особливостей, властивих молодому віку, і закономірностей засвоєння норм, цінностей, установок, властивих суспільству, різним організованим і неорганізованим групам, що мають вплив на особу. [30 с. 253 ]

Одне з перших визначень поняття «молодь» було дано в 1968 р. В.Т.Лісовським: «Молодь — покоління людей, що проходять стадію соціалізації, засвоюють, а в більш зрілому віці вже засвоїли, освітні, професійні, культурні і інші соціальні функції; залежно від конкретних історичних умов вікові критерії молоді можуть коливатися від 16 до 30 років». Пізніше більш повне визначення було дане І. Коном: «Молодь — соціально-демографічна група, що виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального положення і обумовлених тим і іншим соціально-психологічних властивостей. Молодість, як певна фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов’язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного устрою, культури і властивих даному суспільству закономірностей соціалізації» [30 с. 154].

Сьогодні вчені визначають молодь, як соціально-демографічну групу суспільства, що виділяється на основі сукупності характеристик, особливостей соціального положення і обумовлених тими або іншими соціально-психологічними властивостями, які визначаються рівнем соціально-економічного, культурного розвитку, особливостями соціалізації в нашому суспільстві. Проблеми сучасної молоді досліджують психологи, політологи, педагоги, соціальні педагоги, соціологи та представники інших наук.

Процес становлення соціальної зрілості молоді, вибір нею життєвого шляху відбуваються у всіх основних сферах життєдіяльності особи, реалізовуючись за допомогою навчання і виховання, засвоєння і перетворення досвіду старших поколінь. Основними соціально-психологічними регуляторами цього процесу і одночасно показниками статусу молоді в суспільстві, і в структурі історичного процесу розвитку виступають цінності, соціальні норми і установки. Вони визначають тип свідомості, характер діяльності, специфіку проблем, потреб, інтересів, очікувань молоді, типові зразки поведінки.

Молодість — це шлях в майбутнє, який вибирає сама людина. Вибір майбутнього, його планування — характерна риса молодого віку; він не був би таким привабливим, якби людина наперед знала, що з ним буде завтра, через місяць, через рік. 12 с. 243]

Система ціннісного світогляду формується під впливом глобальної зміни ієрархії загальнолюдських ціннісних орієнтацій. Прикро визнавати, що трансформація суспільного життя вивела на перші місця цінності особистого рівня, які забезпечують власні потреби та комфортне самопочуття. Сучасні суспільні відносини певною мірою провокують розквіт егоїзму в свідомості людини. Особливо це відбивається на особистості, яка знаходиться на шляху формування свого власного бачення проблем існування, яка тільки зіткнулась з визначенням духовних обмежень для себе, так би мовити, «моральних мурів». [13 с.11]

Взагалі, якщо брати поняття «цінність» — це є те, що диктують почуття людей визнати найвищим над усім, і до чого можна ставитися з повагою, визнанням, пошаною. Це також певні ідеї, завдяки яким люди задовольняють свої інтереси і потреби. Що стосується ціннісних орієнтацій, це:

1)ідеологічні, політичні, моральні, естетичні та інші оцінювання конкретним суб'єктом навколишньої дійсності і орієнтація в ній;

2)засіб певної диференціації об'єктів індивідом за їх значенням. [6]

Різниця в ієрархії цінностей характерна для культур різних соціальних класів, прошарків, груп. Складність вивчення особливостей ціннісної системи окремих соціальних спільнот полягає ще в тому, що ціннісні системи постійно трансформуються у зв’язку з тими змінами, що відбуваються у сучасному суспільстві, у світі. Трансформація — це перетворення сутнісних компонентів соціуму, всіх сторін та сфер суспільного життя. Трансформація означає процес зміни форм та сутностей, переміщення з одного стану в інший.

Процеси, що відбуваються сьогодні в ціннісній системі суспільства складні, глибинні, іноді за зовнішньою невидимістю вони торкаються важливих компонентів цивілізації: ментальності, норм, мотиваційної бази. Енергія розвитку суспільства багато в чому сама зумовлена соціокультурною трансформацією.

Важливою відзнакою сучасної молоді, є орієнтація на особистісні зміни і незначний акцент на суспільстві, як об'єкті особистих зусиль для вдосконалення. Вона більш реалістична, тобто характеризується вмінням дієво і результативно застосовувати теоретичні положення на практиці, тоді як традиційна свідомість відрізняється не реалістичністю.

Суттєве значення має рейтинг освіти в системі цінностей молоді. Різні соціологічні дослідження свідчать, що освіта входить до десяти найбільш важливих для молоді цінностей. Інша справа, що лише кожна третя молода людина вважає сферу освіти пріоритетною. З освітою молодь пов’язує можливість підвищення своєї кваліфікації, просування по службі, підвищення якості життя. [24 с.15]

Зазнав значних змін комплекс цінностей, пов’язаних з трудовою сферою. Збільшилася кількість молодих людей, які не вбачають працю важливою частиною свого життя. Більшість сприймає її як необхідне джерело засобів існування, лише для меншості праця — це особисте призвання і моральний обов’язок. Серед головних цінностей праці молодь називає цікаву і добре оплачувану роботу, створення необхідних умов для високопродуктивної праці.

За роки реалізації ринкових реформ в Україні суттєво змінилися погляди молодих людей і на поняття престижності професій, різного роду занять. Молодь все більше прагне обирати професії, які приносять швидкий і порівняно високий прибуток. Оцінка значущості професій часто не співпадає не тільки з об'єктивними потребами, але і здібностями молодої людини.

В останні десятиліття виділилася активна частина молоді, яка виражає протест проти офіційної культури, формує свої цінності, норми і зразки життєдіяльності. Таке явище в молодіжній культурі отримало назву контркультури і знаходить вираження в неформальних самодіяльних рухах різної спрямованості. [27 с. 25]

Зростає значущість релігійних цінностей. Так, за результатами соціологічних досліджень 63% молодих людей вважають себе віруючими людьми. Водночас, лише 2% беруть участь у релігійних заходах. Це свідчить про певні протиріччя в сучасному розвитку суспільства. В умовах нестабільного розвитку популярність релігій і культів швидко зростає. Не знаходячи шляхів вирішення своїх великих і малих проблем в цьому світі, частина молоді з надією звертає свої погляди у інший світ. [29 с.40]

Таким чином, процес формування соціально-культурних цінностей молоді сьогодні характеризується певними протиріччями, що обумовлено, перш за все, трансформацією українського суспільства та системою його соціальних цінностей. В цілому у молодіжному середовищі девальвують такі високі загальнолюдські цінності, як честь, гуманізм, співчуття, добропорядність у ставленні до інших. Значна частина молодих людей надають перевагу не духовним, а матеріальним цінностям, цінностям приватного життя. [31 с.154]

Отже, необхідно пам’ятати, що система цінностей не є пасивним наслідком впливу соціокультурного середовища, економічних і політичних чинників. Вона крім того, ще є й однією із форм самоусвідомлення, самовираження внутрішніх інтелектуальних, моральних, естетичних та інших сил і уявлень особистості, які перебувають у тісному взаємозв'язку із її потребами, інтересами, мотивами поведінки, обумовлюючи їх і одночасно перебуваючи залежно від них, від характеру і об'ємності інформації про культурні цінності, їх сутність, функції і властивості. Крім того, у даному процесі чітко проявляється взаємозв'язок і взаємовплив соціокультурного макроі мікросередовища, особистості, ефективність освітньо-виховної системи суспільства та ін.

1.3 Вплив освіти на формування цінностей сучасної молоді

На перших етапах життєдіяльності ціннісні орієнтації формуються в процесі виховання і навчання. Причому навчання має на меті не стільки повідомити конкретні знання в певній галузі, скільки відтворити культурні і історичні нормативи, які сприяють самореалізації особистості. Через виховання здійснюється трансляція ціннісних орієнтацій від покоління до покоління як на вербальному так і на невербальному рівнях. На думку О. С. Запесоцького, завдання полягає не тільки в тому, щоб «засвоїти культурну спадщину, а в тому, щоб з'єднати її з реальною суспільною практикою, виробити свою власну систему цінностей і створити в чомусь нову, іншу культуру. Саме молодіжна субкультура є одним з механізмів зміни цінностей, поглядів, традицій, норм культури, джерелом її розвитку, саме в ній формуються цінності, які стають з часом загальновизнаними» [26, с.40−41].

Освіта — один з головних компонентів людського потенціалу, найважливіший інститут соціалізації і чинник просування молоді вгору по соціальних сходах. Відповідно освіта може розглядатися в двох аспектах. По-перше, в якому ступені сучасна молодь за рівнем освіти готова в найближчому майбутньому узяти на себе провідну роль в становленні і розвитку економіки, заснованої на знаннях. По-друге, як освіта здатна допомогти молодим людям успішно самореалізуватися, вбудуватися в сучасне суспільне життя, в соціально-політичну, економічну, духовну реальність.

В даний час отримання диплому про вищу освіту є необхідним елементом для успішної реалізації себе, як соціального суб'єкта. Якщо 10 — 15 років тому питання про вищу освіту не стояло так гостро. Мати вищу освіту було престижно, але і його відсутність була не смертельна, то зараз, здобути вищу освіту, другу вищу (а іноді і третю) прагне кожен (можливо, не кожен по своїй волі, але це інше питання). Тепер, це справа престижу. [29 с. 38]

Отже, що ж дає людині вища освіта? По-перше, це, звичайно ж, конкретні знання. У сучасному постіндустріальному суспільстві, де постійно винаходяться і входять у використання різні технічні пристосування, які раз від разу все складніші і складніші, існує необхідність кваліфікованих фахівців, здатних «приручити» ці «ноу-хау». Таким чином, тут на перший план виходить не складність техніки і її виробничі показники, а люди, фахівці, керуючі нею. Різні підприємства, фірми при прийомі на роботу дивляться на кваліфікацію того або іншого претендента. І, якщо в епоху промислової революції провідна роль була за верстатами і виробленою ними продукцією, яка щільно приховувала за собою людину, то в сучасному суспільстві важливий сам працівник, його навики і уміння, що, у свою чергу, свідчить про інтерес безпосередньо до людської особи.

Окрім безпосереднього призначення вищої освіти, а саме, отримання знань, кваліфікованої спеціальності і диплому, важливо, на мій погляд, відзначити наступний момент. Період навчання у Вузі, це початок самостійного життя. Роки навчання в школі, навіть в старших класах, це все одно час, коли ти знаходишся під наглядом батьків, під їх опікою і контролем. Можливо, це стереотипне уявлення, але проте. Під час вступу до ВУЗУ у молодої людини починається інше життя. Життя, в якому він сам, методом проб і помилок, визначає, що добре, а що — погано, сам ухвалює рішення і несе за них відповідальність. Тобто можна сказати, що людина приймає на себе позицію екзистенціалізму, згідно якої перед самостійними вирішеннями індивіда ніхто не владний. Це можна виразити так: «я вважав за краще звинувачувати себе, а не світ; не по доброті душевній, але щоб залежати тільки від себе самого». А це, у свою чергу, сприяє народженню дорослої самостійної особи, здатної долати труднощі, не сподіваючись ні на кого.

Третій момент, який слід зазначити, полягає в наступному. Будь-хто, хто вчився у Вузі, скаже, що роки студентства важливі не стільки отримуваними знаннями, а, перш за все, тією атмосферою, яка панує в студентському середовищі. Будучи студентом, особа залучається до особливого етносу, що живе по своїх законах і моральних установках. Людині, яка не була студентом, ніколи не зрозуміти специфіки цієї студентської культури. Життя в студентському середовищі дозволяє людині сформувати свій погляд на світ, створити свою шкалу цінностей, згідно якої він згодом вимірюватиме свої і чужі вчинки. Адже, якщо вірити словам А. Ейнштейна: «освіта є те, що залишається в нас після того, як ми забудемо все, чому нас учили…» [23]

Таким чином, молоді люди проходять черговий етап соціалізації, в ході якого вони визначаються зі своїми соціальними ролями, займають певне місце в суспільстві. Тому можна констатувати, що навчання у Вузі сприяє соціальній і персональній ідентифікації людини. Тобто, в процесі здобування вищої освіти у молодої людини формуються сталі цінності. Вища освіта сприяє тому, що формується цілісна, «справжня» особа, в якій зовнішнє оформлення співпадає з внутрішнім змістом. [20]

Як свідчить досвід розвинутих країн, чим більше людина навчається, тим вище у неї шанси на ринку праці. Якщо навіть не використовувати за прямим призначенням професійні навички вищої освіти, випускники ВНЗ отримують базові знання у певній професійній сфері, добре орієнтуються у суспільно-політичному просторі, накопичують досвід роботи зі складною науково-дослідною інформацією, тренують пам’ять, збагачують мовний запас, визначають коло знайомств серед осіб з високим інтелектуальним рівнем. Посилюються як соціально-адаптивні особливості особи, так формуються і нові, які забезпечують гнучку ініціативну лінію поведінки у майбутньому.

Висновок до1 розділу Вивчення ціннісних орієнтації молоді дає можливість виявити ступінь її адаптації до нових соціальних умов і її інноваційний потенціал. Від того, який ціннісний фундамент буде сформований, багато в чому залежить майбутній стан суспільства. Цінність соціальна за своєю природою і складається лише на рівні соціальної спільності (як окремого соціального шару, так і суспільства в цілому). Сформовані в процесі діяльності індивідуальні ціннісні значення уявлення суспільні, колективні. Ціннісне відношення формується в процесі діяльності і реалізується через діяльність. Людина може вибрати мету, сформувати стратегію майбутньої поведінки, виходячи з індивідуальної системи цінностей.

2. Місце освіти в системі цінностей молоді

2.1 Цінність освіти в сучасному суспільстві

У комплексі загальновизнаних людських цінностей освіта утримує провідні позиції. З якнайдавніших часів людина незмінно чомусь — вчилася. Потім систематизувала свої уміння і навики у певні знання. По суті людина, яка як поза сумнівом «розумна», починаючи зі свого першого дня життя чомусь — те вчиться. Спочатку дихати, ходити, потім говорити.

У ті довгі роки, коли життя в наший країні відрізнялася відносною стабільністю для різних шарів молоді, освіта була привабливою метою, до якої вона прагнула. Це підтверджували соціологічні дослідження, об'єктивні дані: високі конкурси у вузи, реальні можливості просування в життя, які забезпечувала, як правило, вища освіта, соціальні престиж освіти і науки в очах суспільства. Все ця чинники формували соціальну установку на навчання, як засіб подальшого просування в життя, затвердження особового статусу, отримання цікавої роботи. Причому остання довго тримала першість в шкалі цінностей багатьох людей. Сьогодні можна констатувати, що життєві позиції, ідеали, стремління суспільства в цілому, і молоді сильно змінилися. Найсильніше ці зміни торкнулися молоді: її орієнтації міняються в межах року, навіть пів роки. [25 с. 193 ]

З початку 2000;х рр. у вітчизняних ЗМІ все частіше почали апелювати до поняття людського капіталу, освіти, що спочатку формується в рамках системи. Сфера освіти отримує визнання, як пріоритетної в контексті загальносвітового руху до так званої економіки знань, або навіть суспільству знань. При цьому саме поняття знання, що було ще до недавнього часу цілком визначеним сьогодні розмивається, диверсифікується, стаючи універсальною категорією з безліччю значень, використовуваних в різноманітних контекстах.

У всі часи освіта була значущою цінністю. Проте в деякі періоди ця цінність ставала особливо пріоритетною. При цьому те, що в самому характері освіти вважалося найбільш істотним, зазнавало серйозних зміни. Більш того, навіть формульована в однакових поняттях вимога до якості освіти могло мати різноманітні цілі.

О. Нікіфоров вважає, що цінність освіти необхідно розглядати з трьох позицій: як цінність державну; цінність суспільну; цінність особистісну. Перші дві цінності освіти відображають колективну, групову значущість цього культурного феномену, і в радянський період саме вони виступали в багатьох педагогічних концепціях на перший план. Останнім часом пріоритет віддається особистісній цінності освіти, індивідуально мотивованому, упередженому ставленню людини до її рівня та якості.

Напевне існує тісний зв’язок між визнанням особистісно-орієнтованої цінності освіти і тенденцій до розуміння освіти як неперервного процесу, що протікає протягом всього життя людини. Освіта здатна не лише підтримувати на належному рівні цінності суспільства, цінності соціуму, а й збагачувати, примножувати та розвивати їх.

Сучасна освіта прагне до реалізації гуманістично спрямованого навчання, яке формує систему життєвих цінностей — здоров’я, пізнання, впевненості у собі, ціннісного ставлення до людей, світу, що позитивно діє на інтенсивність та стійкість мотивації до навчально-пізнавальної діяльності, а через засвоєння основних цінностей створюється основа для формування мотивів професійної спрямованості майбутніх спеціалістів. [12 с. 243]

Освіченість не є засобом формування людини загалом, вона створює людину в конкретному суспільстві, відповідної до потреб даного суспільства, таку, яка усвідомлює цілі його розвитку та слугує їх реалізації. Таким чином цінність освіти полягає в тому, що вона, з одного боку, готує людину до життя у наявному суспільстві, а з іншого — формує у людини здатність приймати незалежні, автентичні рішення, щоб позитивно змінювати себе та суспільство, в якому живе [21 с.189].

Отже, в умовах ринкової економіки ціннісні орієнтації в системі вищої освіти більшою мірою орієнтовані на економічну ефективність освітніх послуг, чим пояснюється велика кількість комерційних навчальних закладів та ріст платних послуг. Проте ціннісно-орієнтоване навчання покликане задовольняти потребу суспільства в людях ініціативних, творчих, здатних самостійно мислити, не залишаючи поза увагою роль людини у створенні не лише матеріальних, але й духовних цінностей, не забуваючи про формування гармонійної, а не лише конкурентоспроможної особистості. Система освіти є ключовим моментом в соціалізації людини і ціннісні орієнтації майбутніх поколінь багато в чому залежать від неї.

В сучасному суспільстві освіта набуває все більшої цінності, зростає значення освіти протягом всього життя, освіта набуває якісно нового значення. В сучасному інформаційному суспільстві коли на перший план виходь вміння швидко орієнтуватися в інформації, схоплювати все за лічені секунди, освіта стає певним фундаментом для розвитку особистості у змінному світі.

2.2 Освіта, як особиста та суспільна цінність Американський конгресмен, фахівець і політик в області освіти Дж. Брадемас так відзначає сучасну роль і значення освіти: «По-перше, освіта необхідна для щастя, бо як говорили греки, „за допомогою навчання у людини розвиваються життєві сили і розширюється його кругозір“. По-друге, освіта є як би „сходами“ для соціального і економічного успіху. Але крім високої здатності освіти до оформлення індивідуальних умінь і цінностей, до підвищення мобільності індивіда в суспільстві, освіта стала основою наших надій на зміцнення нації в економічних і матеріальних відносинах, на якісному рівні інтелектуального і культурного життя.» [9. с.25]

Нікому сьогодні не треба доводити, що ХХI століття — століття науково-технічного прогресу, космічних досліджень і найбільших історичних змін — без сумніву, є і століттям освіти. Адже без успіхів останнього неможливі були б ніякі науково-технічні і соціальні досягнення. А вони з’являлися і, у свою чергу, робили найістотніший вплив на зміну, розвиток і цінність освіти.

Говорячи про цінність освіти, необхідно враховувати три «шари» цінностей: — цінність освіти, як державної цінності;

— як цінність суспільна;

— як цінність особиста;

Перші дві цінності освіти відображають колективну, групову значущість цього культурного феномена, і в радянський період вітчизняної освіти саме вони виступали в багатьох педагогічних концепціях на перший план. Останнім часом пріоритет віддається особистій цінності освіти, індивідуально мотивованого, упередженого відношення людини до рівня і якості своєї освіти. [2. с.125]

Існує тісний зв’язок між визнанням особово-орієнтованою цінністю освіти і тенденцією до розуміння освіти, як безперервного процесу, що протікає протягом всього життя людини. Освіта здатна не тільки підтримувати на належному рівні цінності суспільства, цінності соціуму, але і збагачувати, розвивати їх.

В цьому відношенні дуже цікавий аналіз молоді у зв’язку з вибраною ними професією. Вся сукупність молоді досить явно розділяється на три групи.

Першу складають особи, орієнтовані на освіту як на професію. У цій групі найбільше число молодих осіб, для яких інтерес до майбутньої роботи, бажання реалізувати себе в ній, є головне. Лише вони відзначили схильність продовжувати свою освіту. Решта всіх чинників для них менш значуща.

Другу групу складають особи, орієнтовані на бізнес. Вона складає близько 26% від загального числа опитаних. Відношення до освіти у них зовсім інше: для них освіта виступає як інструмент для того, щоб надалі спробувати створити власну справу, зайнятися торгівлею і тому подібне Вони розуміють, що з часом і ця сфера зажадає освіти, але до своєї професії вони відносяться менш зацікавлено, ніж перша група. [22 с.88]

Третю групу складають особи, яких, з одного боку, можна назвати такими, що не «визначилися», з другої - задавленими різними проблемами особистого, побутового плану. Всі їх параметри «розмиті» по відношенню до двох перших груп, в їх оцінках, позиціях немає ясності і спрямованості представників двох перших груп. У всіх вимірних на перший план у них виходять побутові, особисті, житлові, сімейні проблеми. Можна було б сказати, що це група тих, хто «пливе по течією» — вони не можуть вибрати свого шляху, для них освіта і професія не представляють того інтересу, як у перших груп. Можливо, самовизначення даної групи відбудеться пізніше, але можна припустити, що в цю групу потрапили люди, для яких процес самовизначення, вибору шляху, цілеспрямованості не характерний.

Проте на ділі до реального перетворення освіти на головну цінність суспільства поки говорити рано. Проголошення цієї тези носить поки швидше характер норми-ідеалу, чиє призначення полягає у впровадженні в суспільну свідомість думки про освіту як вищу цінність, організацію соціального ресурсу і зусиль доброї волі на досягнення цього ідеалу. Досить подивитися співвідношення суспільного продукту, що нині «проїдається», і що вкладається в освіту, особливо вищої освіти, яка частково є інституціолізованим засобом забезпечення суспільного виробництва кадрами, але частково є виробництвом того самого людського капіталу, параметри і характеристики якого виходять за рамки вузької прагматизациї відносин суспільства до індивіда. [29 с.40]

У сучасному суспільстві виникає соціальний конфлікт між ідеальним типом освіченої людини об'єктивно потрібним сучасному суспільству в аспекті його перспективного і позитивного розвитку, і конкретним зразком, використовуваним індивідом, що вибудовує стратегію власного життя відповідно до конкретної соціальної ситуацією — явище не нове. Цей конфлікт відображає ціннісні координати різних рівнів: макрорівня, як рівня суспільства в цілому і макрорівня, як рівня особи.

Цей конфлікт знаходить віддзеркалення і в поведінці людей у сфері освіти, що проявляє ціннісні установки населення в цілому.

Цінність освіти витікає з двох основних обставин.

По-перше, з самого по собі задоволення від володіння ним, пов’язаного з тим, що знання відповідає на властивий всім людям імпульс допитливості.

По-друге, освіта має істотну інструментальну цінність що допомагає в досягненні інших, більш значущих для людей, цінностей:

· Вона виступає, як механізм підвищення власного статусу — отримання кращої роботи, вищих заробітків, вищого рівня життя.

· Вона допомагає знайти владу, зокрема таку її різновид, як «експертну владу». [4]

Володіння спеціалізованими знаннями, повнішою в порівнянні з тією, що у інших людей, інформацією, кращою орієнтацією в справах, що мають істотне значення для всієї соціальної групи, виділяє людину в групу лідерів. Це дозволяє носіям влади робити вплив на інших, маніпулювати підлеглими проводити ефективну політику. Невипадково багато міністрів в сучасних урядах країн світу мають професорські звання. Освіта, особливо в тих випадках, коли ми розуміємо її широко, не тільки як формальне, «книжне» навчання, але і як тренування практичних навиків і здібностей, ключову умову отримання престижу і слави.

Проте співвідношення між цими двома аспектами цінності освіти — онтологічною і інструментальною — може бути різним. Освіта у сучасному суспільстві не є термінальною або цільовою життєвою цінністю для переважної більшості сучасних студентів, вона не самоцінна, як ідеал саморозвитку особи. Переважає відношення до освіти, як до інструментальної цінності, суспільно значущому способу досягнення інших важливих соціальних і індивідуальних цілей. Отже, домінують не інтелектуальні і соціально-професійні, а соціально матеріальні і соціально-економічні мотиви і установки. [1 с.39]

Отже, цінність освіти у сучасному суспільстві змінюється і це не дивно, адже із зміною суспільства, змінюються і вимоги до освіти, що не змінно впливає на останню. Можна сказати, що на сучасному етапі розвитку суспільства освіта стає для більшості молоді інструментом, а не самостійною ціллю, хоча не можна відкидати, що все-таки відбуваються позитивні зрушення у цьому напрямку, освіті, як цінності приділяється все більше уваги, не лише з боку людей але і з боку суспільства в цілому.

2.3 Освіта в ієрархії цінностей сучасної молоді

Незважаючи на те, що від початку перетворень у суспільно-політичному і економічному житті України пройшло уже чимало часу, цей процес продовжує характеризуватися посиленням деструктивних тенденцій у свідомості людей, їх поведінці, дисбалансом ціннісних орієнтацій, суперечностями прогресивних і консервативних елементів у психології різних соціальних груп. Конфлікти між суспільними і особистісними ціннісними орієнтаціями, як засвідчують реалії сьогодення, не згладжуються, а, часто навпаки, ще більше загострюються. [6]

В процесі соціального становлення і розвитку молодь потребує надійних життєвих орієнтирів. Без міцної опори на суспільні і групові цінності, що існують в колективних представленнях людей, їй важко знайти особовий сенс свого існування, визначити цілі на найближчу і віддалену перспективи, вибрати адекватні дії для їх здійснення. Завдяки функції нормативно-регуляції етичних, політичних, релігійних і інших цінностей, мотиваційна сфера свідомості набуває виборчого і цілеспрямованого характеру. Респондентам був запропонований набір цінностей із завданням привласнити кожній з них ранг (номер) по ступеню важливості для ціннісної орієнтації. Отримана «ієрархія» ціннісних орієнтації представлена в табл. 1. Обмовимося, що судити про динаміку рухи ціннісних орієнтації в повному розумінні цього слова не правомірно (короткий часовий інтервал), але на основі порівняння даних в якійсь мірі можна говорити про їх вектор і деякі тенденції.

Характеристика ціннісних орієнтацій молоді є одним з найважливіших підстав для визначення актуальних напрямків діяльності в роботі з нею. Проведене мною соціологічне дослідження, що стосується системи цінностей молоді і, зокрема місця утворення в ньому, дозволяє судити про те, що чекає її в майбутньому, якою вона представляться самій собі і що для її представників є найбільш значимим на даний момент. [14 с.13]

У дослідженні проведеному А.О. Жабіною, яке стосувалося системи цінностей молоді та місця освіти в ній. В одному з питань студентам були запропоновані 11 умов, що відображають різні сторони життя, і п’ятибальна шкала оцінки значимості. Із суми відповідей за критеріями «мабуть, важливо» і «дуже важливо» отримуємо рейтинг значимості різних умов життя, на думку опитаних студентів:

1. Бути здоровим, працездатним людиною 95%

Мати кохану, цікаву роботу 90%

3. Підтримувати добрі стосунки з оточуючими людьми 89%

4. Мати можливість реалізувати себе 88%

5. Жити для своєї сім'ї, дітей 86%

6. Любити і бути коханим 85%

7. Бути високоосвіченою, культурною людиною 84%

8. Жити, ні в чому собі не відмовляючи 59%

9. Бути незалежним від суспільства 56%

10. Домогтися суспільного визнання 52%

11. Жити спокійно, без ризику і напруги 48%[6]

Отже, ми можемо побачити, що освіта знаходиться на 7 місці (з 11 можливих). У принципі, немає нічого дивного в тому, що воно витіснене такими цінностями, як «здоров'я», «сім'я» і «кохання» — це те, що завжди хвилювало і продовжує хвилювати людей в перву чергу. Проте, радує те, що «освіта» хай на одну позицію, але все-таки вище матеріальних цінностей («Жити, ні в чому собі не відмовляючи»).

Але це була думка респондентів в контексті інших цінностей. А що якщо подивитися на освіту не на тлі сім'ї, кохання чи здоров’я, а на саму по собі, як «перепустку» до якогось майбутнього? Для чого ж потрібно студентам вища освіта? Відповідь на це питання вони давали через ступінь своєї згоди з наведеними твердженнями щодо ролі освіти. Чотири висловлювання мають негативне забарвлення, чотири — позитивну. Для прикладу розглянемо по два вислови. «Освіта у наш час нічого не дає». З цією думкою погодилися 13% опитаних, проти висловилися 83%, 4% не змогли відповісти. Ідею про те, що «Головне — диплом, а не знання», підтримали 9% респондентів, 86% не погодилися, 5% не змогли відповісти. «Освіта — фундамент кар'єри». Так думають 84% опитаних, 4% готові з цим посперечатися, 12% не змогли відповісти. І, нарешті, вислів «Без гідної освіти дуже важко домогтися успіхів у житті» здобуло підтримку 74% респондентів, 22% не згодні, 4% не змогли відповісти. [24 с.12]

При аналізі результатів ступеня згоди з наведеними твердженнями можна помітити, що студенти достатньо високо оцінюють роль освіти. Природно, не всі «противники» освіти, як свого роду основи майбутньої роботи і кар'єри. Тим не менше, і ці люди здобувають вищу освіту, не виключено, однак, що із-за престижу або ради диплому. Ставлення до освіти і, зокрема його місце в системі цінностей сучасної студентської молоді, проявляється не тільки через бажання / небажання вчитися в університеті, але й через цілі вступу до вузу. Це ще і якості, властиві людині. [25 с.193]

Все частіше головну роль в житті молоді посідають проблеми мікрорівня. Тобто, у молодих громадян формується якісно нове сприйняття навколишнього світу крізь призму насамперед особистих інтересів. Їх турбує власне здоров’я, кар'єра, матеріальні блага, освіта, сім'я. Що стосується релігійних конфліктів в Україні, загальнонаціональних проблем, загрози війни, корисних вчинків для народу або майбутнього країни, за даними Українського інституту соціальних досліджень, відсоток зацікавлених цими питаннями ледве досягав відмітки 16 з числа всіх опитаних в 2006 р. Звичайно, це в деякій мірі правильно, тому що в капіталістичних країнах світу, з яких незалежна Україна з недавніх часів бере приклад, існує «екзистенціальний» підхід до життя. Тобто, кожен виживає як може і не покладає надії ні на кого, окрім себе. Це йде всупереч ідеї «патерналізму», яка притаманна ідеології, виплеканій радянськими часами. Люди не привчилися відстоювати власні інтереси, тому що все їх життя було спрямовано на досягнення спільної мети, вони покладались не скільки на себе, скільки на уряд, на бюрократичну систему, і це, нарешті, висушило в них жагу до самоудосконалення, прояву ініціативи і особисту зацікавленість. Дякувати Богу, цього не відіб'єш у молоді, тому що людина лише з часом під впливом певних факторів загальмовує прагнення до прояву своєї особистості. Тільки притаманний молоді максималізм, не обмежений безглуздими заборонами і «ідеологічними шаблонами», спроможній каталізувати значні зміни у розвитку суспільства. [12 с.251]

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою