Розвиток функцій та управління логістикою на ПП «Аваліс»

Вступ

Серед запропонованих тем випускних кваліфікаційних дипломних робіт, уваги заслуговує тема, яка носить назву «Розвиток функцій логістики на підприємстві».

Актуальність обраної теми полягає в тому, що постійно зростаючий інтерес до логістики і її вивчення обумовлені широкими потенційними можливостями підвищення оперативності матеріально-технічного постачання сировинними ресурсами збуту проміжної і готової продукції в необхідних кількостях, потрібної якості, за прийнятною ціною, у точно зазначене місце призначення, в строго певний термін і конкретному споживачеві. Саме управління за результатами орієнтує на досягнення конкретних показників замість простого виконання функцій і значить, дає можливість в ході аналізу оцінити ефективність управління ними.

Будучи відносно новим інструментом управління, логістика являє собою синтез багатьох методів і принципів таких традиційних сфер діяльності, як маркетинг, виробництво, фінанси, вантажоперевезення. Використання концепцій логістики дозволяє здійснити тісну інтеграцію виробництва, матеріально-технічного забезпечення, транспорту та передачі інформації про рух товарів у єдину систему.

Підприємство на сучасному етапі розвитку розглядається у довготривалих взаємозв'язках з постачальниками сировини та споживачами готової продукції, та повинно бути частиною логістичної системи для реалізації конкурентних переваг та отримання ефекту від виробничо-комерційної діяльності.

Практичне значення дипломної роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження.

Метою випускної кваліфікаційної роботи є вивчення, дослідження та аналіз розвитку логістичного управління, а отже і знаходження шляхів підвищення ефективності роботи підприємства.

Виходячи з поставленої мети, сформульовані конкретні завдання, які слід вирішити по ходу виконання роботи, а саме:

1. Визначити поняття, сутність та етапи розвитку логістики;

2. Ознайомитись із завданнями, функціями та принципами логістики;

3. Розглянути логістику, як фактор підвищення конкурентоспроможності;

4. Загальна характеристика діяльності ПП «Аваліс»;

5. Проаналізувати розвитку функцій логістики на ПП «Аваліс»;

6. Знайти шляхи вдосконалення функцій логістики на ПП «Аваліс».

Предметом даної дипломної роботи є детальне вивчення комплексу управлінських заходів, що використовує підприємство для логістичного управління.

Об'єктом є приватне підприємство «Аваліс» та система логістичного управління.

Інформаційною базою для виконання випускної кваліфікаційної роботи послужили численні документи, що визначають діяльність підприємства і характеризують ефективність управління ним, такі як:

1. Статут ПП «Аваліс»

2. Бухгалтерські баланси по аналізованих роках.

3. Річні звіти тощо.

Питання впровадження логістичного управління підприємств розглядали багато зарубіжних і вітчизняних вчених, таких як В. Алькема, И. Бажин, Д.Дж. Бауэрсокс, А. Гаджинський, Л. Гончар, Т. Загорна, О. Зборовська, А. Кальченко, Є. Крикавський, Р. Ларіна, С. Мочерний, А. Некрасов, М. Окландер, В. Плотников, Ю. Райнхард, В. Сергеєв, И. Тишбаєв, В. Ткаченко, О. Тридід, Д. Уотерс, Л. Фролова, Н. Хвищун, та ін.

1. Теоретичні засади застосування логістичного управління в діяльності підприємств

1.1 Поняття, сутність та етапи розвитку логістики

логістика конкурентоспроможність управління Логістика — мистецтво міркувати, обчислювати. В економіці логістика — це наукова та практична діяльність, пов’язана з організацією, управлінням та оптимізацією руху матеріальних, інформаційних і фінансових потоків від джерела до кінцевого споживача [23, c. 5].

Етимологія поняття «логістика» викликає істотні суперечності. Найбільш розповсюдженими є дві точки зору. За однією із них термін «логістика» походить від грецького і означає: обчислювати, міркувати, за другою — від французького — постачати. Однак зустрічаються й інші версії, зокрема, від старогерманського — склад, зберігання [21, c. 17].

Вивчення управлінських дисциплін вимагає їх поділу та конкретизації відповідно до процесів, які вони вивчають. Так, зокрема, процес управління персоналом детально вивчає менеджмент персоналу, процес управління інвестиційною чи інноваційною діяльністю вивчають відповідно інвестиційний та інноваційний менеджменти, вивчення процесів управління фінансовими ресурсами забезпечує фінансовий менеджмент і т.д. Проте, донедавна жодна із галузей менеджменту, не займалася детальним вивченням процесу управління рухом товарів та матеріалів. Вважалося, що вивчення цих процесів в рамках окремої дисципліни не є доцільним, оскільки деякі ділянки руху товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) вивчалися в загальному менеджменті чи менеджменті організацій — це, наприклад, управління запасами та складами.

Проте, вже в 60−70-х роках XX ст. в економічно розвинутих країнах широке використання отримала наука логістика, основним предметом якої є якраз управління матеріальними та пов’язаними із ними інформаційними потоками з метою скорочення витрат виробництва та обігу. В цей час логістику почали виділяти в окремий предмет, а також в окремий вид діяльності. В сучасній економічній літературі логістика часто поєднується із терміном «менеджмент, і, як наслідок, в окрему дисципліну виділяється логістичний менеджмент [10, c. 85].

Основна мета логістики — це доставка вантажу в потрібний час, в потрібне місце з мінімальними витратами. Необхідність логістики різко зростає в ході розширення виробництва і потреби в оперативній діяльності з метою конкурентної боротьби [28, c. 28].

Теоретичні аспекти логістики основну увагу приділяють питанням забезпечення виробничого процесу, безпосередньо виробництву, а також розподілу товарно-матеріальних цінностей. Крім операцій безпосередньо пов’язаних із фізичним переміщенням ТМЦ (вантажні роботи, складування, транспортування і т.д.) логістика вивчає також:

1) операції пов’язані із оформленням замовлення;

2) операції пов’язані із транспортно-експедиційним обслуговуванням;

3) визначення оптимальних транспортних маршрутів, місць зберігання ТМЦ, розміру запасів тощо [10, c. 86].

В даний час фахівця логістика сприймають як людину, що відповідає за доставку і зберігання товарів. Насправді ж справжній фахівець повинен організовувати, контролювати і вміти оптимізувати процеси, пов’язані з доставкою вантажів (транспортування, митні процедури). Фахівець повинен розробляти схеми поставок сировини, планування виробництва, а також вирішення питань транспортування і збуту готової продукції. Логістик повинен бачити всі можливі, зручні і економічні шляхи доставки, виробництва, зберігання і реалізації товарів [28, c. 28].

Логістика вивчає складні динамічні виробничо-комерційні комплекси, які здійснюють організаційно-економічну діяльність в галузі постачання, основного виробництва, транспортних і збутових операцій.

Характерними особливостями таких комплексів є: розповсюдженість основних засобів та колективів людей на значній території; висока фондомісткість здебільшого технічних засобів; мобільність одних і жорстка прив’язка до певних географічних регіонах інших елементів логістичної системи; залежність від результатів роботи великої кількості суміжних підсистем (вантажовідправників, вантажоодержувачів, постачальників ресурсів і т.д.).

Зазначені особливості впливають на обсяг і протікання матеріальних та інформаційних потоків у логістичній системі, а також визначають характер організаційних та економічних відносин, що виникають між окремими ланками матеріалопровідного ланцюга.

Предметом логістики як науки служать організаційно-економічні відносини у сфері товароруху на етапах закупівлі, виробництва і збуту продукції. Логістика як наукова дисципліна досліджує загальні властивості, закони та закономірності створення логістичних систем.

Змістом логістики як науки є встановлення причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей, властивих процесу руху товару, з метою визначення та реалізації на практиці ефективних організаційних форм і методів управління матеріальними та інформаційними потоками.

Загальним методом науки логістики є діалектичний метод дослідження. Для вирішення конкретних завдань наука використовує системний підхід, методи дослідження операцій і теорії систем.

Використання логістичних підходів в управлінні дало можливість пошуку та використання нових виробничих та економічних резервів, пов’язаних із скороченням терміну проходження ТМЦ по маршруту від виробника до споживача, зменшенням витрат на їх складування і транспортування, а також із зниженням рівня собівартості продукції і комплексним покращенням якості виробництва та обігу товарів.

Забезпечуючи надзвичайно широкий спектр робіт логістика поєднує в собі досягнення інших наукових дисциплін: менеджменту, маркетингу, бухгалтерського обліку, математичного моделювання, економічного аналізу, контролінгу тощо. Тому, логістику часто розглядають як міждисциплінарний науковий напрям, безпосередньо пов’язаний із пошуком нових можливостей підвищення ефективності матеріальних потоків.

Через великі можливості використання логістики в практичній діяльності її часто ототожнюють із особливим видом господарської діяльності: логістика — це напрямок господарської діяльності, який полягає в управлінні матеріальними потоками в сферах виробництва і обігу.

Комплексність поняття «логістика», що проявляється у широкому колі її інтересів, зумовила появу в науковій економічній літературі значної кількості її визначень:

Логістика — це механізм досягнення компромісу (узгодження) між виконанням зобов’язань і необхідними для цього витратами.

Логістика — унікальна атмосфера творчості для стратегічної орієнтації розвитку виробництва, що безперервно корегується попитом споживача на виготовлений товар (рисунок 1.1) [3, c. 35].

Логістика є процесом планування, контролю та керування формуванням матеріального потоку, його складуванням та інтегрованою інформацією від місця виготовлення до місця споживання з метою пристосування до потреб споживача.

Логістика — наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання переміщення матеріальних і інформаційних потоків у просторі і в часі від їхнього первинного джерела до кінцевого споживача [21, c. 117].

Логістика — це процес планування, реалізації і контролю економічно ефективного переміщення і складування сировини, запасів незавершеного виробництва, готових виробів та пов’язаних з цим послуг та відповідної інформації з місця походження.

Узагальнивши їх, ми даємо йому наступне визначення:

Логістика — це планування, управління, контроль і регулювання руху матеріальних і пов’язаних із ними інформаційних потоків в просторі і часі починаючи від їх первинного джерела і закінчуючи місцем IX кінцевого споживання.

Подане визначення сприяє встановленню концептуальних положень логістики, які проявляються у формуванні системи поглядів на вдосконалення господарської діяльності шляхом раціоналізації управління матеріальними потоками за рахунок:

1) реалізації принципу системного підходу при вирішенні логістичних завдань;

2) ухваленні рішень на основі економічних компромісів;

3) облікові витрат упродовж усього логістичного ланцюга;

4) орієнтації на логістику як чинник підвищення конкурентоспроможності підприємств [10, c. 27].

З метою формалізації наукових досліджень і практичних розробок логістика класифікується за такими ознаками [17, c. 135]:

1) характер зон управління:

— зовнішня;

— внутрішня.

Зовнішня логістика займається питаннями регулювання потокових процесів, які виходять за рамки діяльності, але перебувають у сфері впливу суб'єкта господарювання.

Внутрішня логістика спрямована на координацію й удосконалення господарської діяльності, пов’язаної з управлінням потоковими процесами в межах підприємства або корпоративної групи підприємств;

2) характер господарської діяльності (функціональні області):

— закупівельна;

— виробнича;

— розподільча;

— транспортна;

— складська;

— запасів;

— інформаційна і т. ін.

Зазначені сфери застосування логістики будуть розглянуті нами докладніше далі;

3) масштаб розроблюваних проблем (рівні логістики):

— макрологістика;

— мікрологістика [32, c. 98].

Логістика володіє власним понятійним апаратом, який включає притаманні їй категорії, поняття, терміни.

Матеріальний потік. Поняття матеріального потоку є ключовим в логістиці. Матеріальні потоки утворюються в результаті транспортування, складування і виконання інших матеріальних операцій із сировиною, напівфабрикатами і готовими виробами — починаючи від первинного джерела сировини і закінчуючи кінцевим споживачем.

Матеріальний потік — це віднесена до тимчасового інтервалу сукупність товарно-матеріальних цінностей, що розглядаються в процесі додатки до них різних логістичних операцій.

Сукупність ресурсів одного найменування, що знаходяться на всьому протязі від конкретного джерела виробництва до моменту споживання, утворює елементарний матеріальний потік. Безліч елементарних потоків, що формуються на підприємстві, складає інтегральний (загальний) матеріальний потік, що забезпечує нормальне функціонування підприємства (рисунок. 1.2).

Виділяють зовнішній і внутрішній, що входить і виходить матеріальні потоки.

Зовнішній матеріальний потік — це потік, який протікає у зовнішній по відношенню до даної логістичної системі середовищі.

Внутрішній матеріальний потік — це потік, який протікає у внутрішньому середовищі по відношенню до даної логістичної системи.

Вхідний матеріальний потік — це зовнішній потік, що входить в дану логістичну систему.

Що виходить матеріальний потік — це що виходить в зовнішнє середовище потік з даної логістичної системи.

Управління матеріальними потоками передбачає визначення параметрів траєкторії руху матеріалів, до числа яких відносяться:

1) найменування матеріальних ресурсів;

2) кількість матеріальних ресурсів;

3) початкова точка (вибір постачальника);

Визначення логістики зазвичай дається в широкому і вузькому сенсі. У широкому сенсі логістика — це наука про управління та оптимізацію матеріальних потоків, потоків послуг і пов’язаних з ними інформаційних і фінансових потоків в певній мікро-, мезо — або макроекономічній системі для досягнення поставлених перед ними цілей. У вузькому сенсі (з позицій бізнесу) логістика — це інтегральний інструмент менеджменту, який сприяє досягненню стратегічних, тактичних або оперативних цілей організації бізнесу за рахунок ефективного (з точки зору зниження загальних витрат і задоволення вимог кінцевих споживачів до якості продуктів і послуг) управління матеріальними і (або) сервісними потоками, а також супутніми їм потоками інформації і фінансів.

Загальний підхід логістичних рішень полягає в тому, щоб у відповідному місці, в певний час мати відповідний матеріал (продукт, послугу), щоб це відповідало найменшим затратам заготівельних, виробничих і розподільних процесів, а також досягнення підприємством найбільшого доходу. Причини зростання інтересу до логістики обумовлені потребами розвитку економіки та бізнесу. Спочатку зусилля фірм були спрямовані в основному на зниження собівартості кожної одиниці продукції. В даний час, коли пропозиція повсюдно стала перевищувати попит, підприємці почали визнавати також важливість забезпечення збуту за рахунок зниження загальних витрат. Отже завдання логістики визначається як досягнення компромісу (узгодження) між виконанням зобов’язань і витратами.

Широке застосування логістики в області матеріально-технічного забезпечення пояснюється дією наступних факторів.

1. Швидке зростання витрат на перевезення. Традиційні методи розподілу стали дорожчими у зв’язку із зростанням товарних цін та інфляцією. Підвищення рівня управління передбачає розгляд суміжних з перевезеннями аспектів логістики (виробництво, поставки продукції, розподіл, фінанси).

2. Досягнення межі ефективності виробництва. Стає все важче досягти істотного зниження виробничих витрат, так як з виробництва вже «зняті всі вершки». З іншого боку, логістика залишається областю, де ще зберігаються значні потенційні можливості скорочення витрат фірми.

3. Фундаментальні зміни у філософії запасів. В один і той же час в роздрібних продавців знаходиться приблизно половина запасів готової продукції, інша половина — в оптових торговців і виробників. Методи управління запасами здатні скоротити загальний рівень запасів і змінити співвідношення підтримуваного запасу до 10% у роздрібних продавців і до 90% в дистриб’юторів і виробників.

4. Створення продуктових ліній як прямий результат впровадження концепції маркетингу (надання кожному споживачеві тієї продукції, яка йому необхідна).

5. Комп’ютерні технології управління пов’язані з обробкою величезного масиву даних. Сама можливість логістичного управління передбачає знання: місця розташування кожного споживача; розміру кожного замовлення; місця розташування засобів виробництва, складів і центрів розподілу; витрат на перевезення від кожного складу або заводу кожному споживачеві; доступних видів транспорту і певного рівня обслуговування; місцеположення постачальників; рівня запасів на кожному складі та центрі розподілу. Розвиток комп’ютерних технологій дозволяє здійснити на практиці концепцію логістики.

6. Зростання використання комп’ютерів постачальниками (продавцями) та споживачами. Це дозволяє фірмам систематично вивчати якість послуг різних постачальників. На основі такого аналізу можна досить точно визначити рівень обслуговування, що надається постачальниками[41].

Семантика поняття «логістика» також неоднозначна. У Древній Греції так називали прикладну математику, у Римській імперії - діяльність із забезпечення військ провіантом і житлом, у Візантії - процес комплексного вирішення різноманітних проблем, пов’язаних із пересуванням і тиловим забезпеченням армії.

У цілому, історично склалися два принципово різних науково-практичних напрямки розвитку логістики — у військовій справі й у математиці. Останній існує і до цього часу, де під логістикою розуміють математичну логіку. Цей термін був офіційно закріплений за математичною логікою в 1904 р. на Женевському філософському конгресі.

Все ж, логістика, що була застосована пізніше в економічній сфері, розвивалася як військова дисципліна і, на думку ряду західних учених, саме завдяки військовій справі виросла в науку. Творцем перших наукових праць з логістики прийнято вважати французького військового фахівця А. Жоміні (1779−1869 рр.), який визначив логістику як «практичне керівництво пересуванням військами», і вперше в 1812 р. застосував цю науку на практиці при плануванні боєприпасів, продуктів харчування, квартирного забезпечення армії Наполеона. Він стверджував, що логістика включає не тільки перевезення, але і ширше коло питань: планування, управління і постачання, визначення місця дислокації військ, а також будівництва мостів, доріг і т.д. Остаточне формування логістики як наукового напрямку у сфері військової справи відносять до середини XIX століття [21, c. 35].

Проте, активне використання військового терміну у чисто економічних цілях почалося з середини 60-х років XX ст., і сталося це із ряду причин:

1) перетворення ринку продавця у ринок покупця, внаслідок чого загострюється конкурентна боротьба за споживача, що вимагає об'єднання зусиль всіх учасників товароруху (виробництва, оптової та роздрібної торгівлі) з метою створення інтегрованої системи, яка б найбільш повно задовольняла потреби споживачів за рахунок зниження собівартості продукції і підвищення якості поставок;

2) енергетична криза, яка змусила шукати нові шляхи економії ресурсів, і, відповідно, призвела до зниження собівартості продукції;

3) науково-технічний прогрес, зокрема комп’ютеризація управління, що дозволило максимально використовувати та опрацьовувати логістичну інформацію, з метою максимальної злагодженості та високої координованості зусиль всіх учасників логістичної системи.

Починаючи із 60-х років логістика пройшла три основні етапи, на протязі яких відбувалося її вдосконалення та розширення сфер діяльності.

Перший етап — 60-ті рр. (рисунок 1.3) характеризується застосуванням логістичного підходу в сфері товарообігу, внаслідок чого в єдину систему інтегруються складське господарство і транспорт. Вони починають працювати на один економічний результат за єдиним графіком і єдиною узгодженою технологією. Відбувається об'єднання таких завдань розподілу як оптимізація частоти і розміру партій товару, що постачається; оптимізація розміщення і функціонування складів; оптимізація транспортних маршрутів і графіків тощо.

Дана система діє за принципом безпосереднього реагування на щоденне коливання попиту та збої у процесі розподілу продукції. Основними показниками результативності роботи виступає частка затрат на транспортування та інші операції з розподілу продукції у загальній сумі виручки від продажу.

Другий етап — 80-ті рр. В цей період в систему логістики підприємств включається планування виробничого процесу, завдяки чому виникла можливість скоротити запаси готової продукції; підвищити якість обслуговування покупців за рахунок своєчасного виконання та обробки замовлень; покращити можливість використання устаткування. Роботу системи логістики, при цьому, оцінюють виходячи із зіставлення даних кошторису і реальних витрат. У цей період відбувається:

1) швидке зростання вартості фізичного розподілу;

2) зростання професіоналізму менеджменту;

3) довгострокове планування у сфері логістики;

4) широке застосування інформаційних технологій, їх впровадження в логістику;

5) централізація фізичного розподілу;

6) різке скорочення запасів у логістичній системі;

7) визначення і здійснення заходів для зменшення вартості просування матеріального потоку до місця кінцевого споживання.

Третій етап — відбувається в даний час. На цьому етапі здійснюється повне об'єднання всіх учасників процесів постачання, виробництва і розподілу в єдину логістичну систему. До додаткових функцій логістичних систем на даному етапі відносять: доставку сировини на підприємство, прогнозування збуту, виробниче планування, управління запасами сировини та незавершеного виробництва, проектування систем логістики тощо (рисунок 1.4). Основними результатами даного етапу стали:

1) поява фундаментальних змін в організації та управлінні ринковими процесами у всій світовій економіці;

2) розвиток сучасних комунікаційних технологій, що забезпечують швидке проходження матеріальних та пов’язаних із ними інформаційних потоків, дають змогу здійснити моніторинг усіх фаз переміщення продукції від первинного джерела виникнення до місця кінцевого споживання;

3) розвиток галузей, що надають послуги у сфері логістики;

4) формування концепції логістики та її визнання більшістю учасників ланцюгів постачання, виробництва і розподілу.

Таким чином, розвиток логістики відбувався завдяки її інтеграційним можливостям. Поступове об'єднання елементів логістики та її функцій дозволило сформувати на даному етапі інструментарій, що дозволяє досягнути максимального сукупного економічного ефекту який перевищує суму ефектів, які б отримав кожен із учасників товароруху діючи порізно [10, c. 72].

На сьогодні у закордонній і вітчизняній літературі немає єдиного визначення логістики. Багатоманітність визначень поняття логістики пов’язана насамперед з тим, що еволюціонувала сама концепція логістики, тому як саме визначення, так і об'єкти дослідження логістики змінювалися й уточнювалися з розвитком ринкових відносин [21, c. 41].

1.2 Завдання, функції та принципи логістики

В ринковій економіці, яка орієнтована на споживача, від повноти задоволення потреб цього самого споживача значною мірою залежить успіх підприємства. До загальних потреб, які висуває споживач до будь-якого продукту в першу чергу відносять його якість, ціну і своєчасність поставки. На максимально повному задоволенні саме цих загальних потреб і базується система логістики [10, c. 88].

Метою логістики є побудова такої системи проходження матеріальних та інформаційних потоків, яка б дала можливість дотриматись «шести правил логістики», які б забезпечили:

1. Вантаж — потрібний вантаж;

2. Якість — потрібної якості;

3. Кількість — потрібної кількості;

4. Час — доставлений в потрібний час;

5. Місце — в потрібне місце;

6. Витрати — із найменшими витратами Головна мета логістики конкретизується в її завданнях, які за ступенем значимості розділяють на три групи [17, c. 18]:

1) глобальні;

2) загальні;

3) часткові (локальні).

Логістика за своєю сутністю в процесі управління господарською діяльністю виконує інтеграційні функції. Тому незалежно від виду логістичної системи до її глобальних завдань відносять [21, c. 89]:

1) створення комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних, а якщо можливо, й інших потоків;

2) стратегічне узгодження, планування і контроль за використанням логістичних потужностей сфер виробництва й обігу;

3) постійне удосконалювання логістичної концепції у межах обраної стратегії в ринковому середовищі;

4) досягнення високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх і внутрішніх умов функціонування.

До загальних завдань відносять:

5) здійснення наскрізного контролю за потоковими процесами в логістичних системах;

6) розробку та удосконалювання способів управління матеріальними потоками;

7) багатоваріантне прогнозування обсягів виробництва, перевезень, запасів і т. ін.;

8) виявлення незбалансованості між потребами виробництва і можливостями матеріально-технічного забезпечення, а також потребами у логістичних послугах під час збуту і можливостями логістичної системи;

9) стандартизація вимог до якості логістичних послуг та окремих операцій;

10) раціональне формування господарських зв’язків;

11) виявлення центрів виникнення втрат часу, матеріальних, трудових і грошових ресурсів;

12) оптимізація технічної та технологічної структури транспортно-складських комплексів;

13) визначення стратегії й технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції;

12) формалізація актуалізованих (поточних оперативних) логістичних цілей і параметрів функціонування логістичної системи [32, c. 56].

Часткові завдання в логістиці мають локальний характер. Вони більш динамічні й різноманітні:

1) оптимізація запасів усіх видів і на всіх етапах руху товару;

2) максимальне скорочення часу зберігання продукції;

3) скорочення часу перевезень;

4) швидка реакція на вимоги споживачів;

5) підвищення готовності до постачань;

6) зниження витрат у всіх ланках логістичного ланцюга;

7) раціональний розподіл транспортних засобів;

8) гарантування якісного післяпродажного обслуговування;

9) підтримка постійної готовності до прийому, обробки і видачі інформації;

10) послідовність і поетапність просування через трансформаційні об'єкти і т. ін.

Об'єктом вивчення теорії логістики є матеріальні і відповідні їм фінансові та інформаційні потоки або їх поєднання, потокові процеси господарсько-економічної й іншої діяльності у відтворенні й обігу, що організовуються в потоки [30, c. 124].

Предметом вивчення, досліджень теорії логістики є оптимізація матеріальних і відповідних їм фінансових та інформаційних потоків.

Практичну реалізацію методологи логістики виражається через її функції [1, c. 79].

Сукупність функцій логістики утворює функціональний цикл або цикл виконання замовлення.

Динаміку функціональним циклам надає необхідність узгодження потреб у ресурсах «на вході» і «на виході». Потреби функціонального циклу «на вході» визначаються замовленням на конкретну кількість певних ресурсів. Звичайно для виконання великого замовлення вимагається комбінація функціональних циклів, що включають на різних стадіях різні угоди й операції.

Потреби «на виході» — це очікувані результати роботи. У тій мірі, в якій задоволені ці потреби, можна говорити про ефективність функціонального циклу.

Залежно від призначення конкретного функціонального циклу необхідні для його завершення операції можуть перебувати в повному віданні одного підприємства, а можуть зажадати участі декількох підприємств. По суті, функціональні цикли формують постачальницько-збутовий ланцюг і пов’язують між собою її учасників.

Різним функціональним циклам притаманна різна частота операцій. Деякі цикли призначені для забезпечення одноразової покупки-продажу. У подібних випадках цикл планується, здійснюється і по завершенні операції припиняє своє існування. Інші ж функціональні цикли припускають виконання довгострокових контрактів.

Будь-яка операція або об'єкт в рамках конкретного логістичного контракту одночасно можуть бути причетні до безлічі інших функціональних циклів. Наприклад, складське підприємство може регулярно купувати товари відразу у декількох виробників. Водночас транспортне агентство, надаючи послуги багатьом підприємствам, обслуговує декілька функціональних циклів. Тому для підприємства, що має численні зв’язки з постачальниками і споживачами, часто важко виокремити окремий функціональний цикл[39].

Логістична функція — це укрупнена група логістичних операцій, спрямованих на реалізацію цілей логістичної системи. Кожна з функцій логістики являє собою однорідну (з точки зору мети) сукупність дій. До основних логістичних функцій відносять планування матеріального забезпечення виробництва, управління ходом виконання виробничих замовлень, управління запасами, управління розподілом продукції. До логістичних функцій можуть бути також віднесені прогнозування, контроль, регулювання[38].

Логістичний ланцюг. Постачальник і споживач матеріального потоку в загальному випадку являють собою дві мікрологістичні системи, пов’язані так званого логістичного ланцюга.

Системоутворююча функція. Логістика є системою ефективних технологій забезпечення процесу управління ресурсами. У вузькому значенні слова логістика утворює систему управління товарорухом.

Інтегруюча функція. Логістика забезпечує синхронізацію процесів збуту, зберігання і доставки продукції з орієнтацією їх на ринок засобів виробництва і надання посередницьких послуг споживачам. Вона забезпечує узгодження інтересів логістичних посередників у логістичній системі.

Регулююча функція. Логістичне управління матеріальними і супутніми потоками спрямоване на економію всіх видів ресурсів, скорочення витрат живої й упредметненої праці на стику різних організаційно-економічних рівнів і галузей. У широкому значенні управлінський вплив полягає в підтримці відповідності поведінки частини логістичної системи інтересам цілого.

Результуюча функція. Логістична діяльність спрямована на постачання продукції в необхідній кількості, у визначені часу і місця з заданою якістю (станом), за мінімальних витрат. Логістика прагне охопити всі етапи взаємодії ланцюга «постачання — виробництво — розподіл — споживання», тобто вона є алгоритмом перетворення ресурсів у готову продукцію відповідно до попиту [39, c. 320].

В загальному вираженні функції логістики відіграють важливу роль в усій економічній системі. Завдяки їх реалізації відбувається оптимізація діяльності підприємств, покращення їх фінансових результатів. Зважаючи на це, на логістичну діяльність часто покладають системоутворюючу, інтегруючу, регулюючу та результуючу функції, що притаманні усім виробничо-господарським системам.

Цьому сприяє формування цілісної системи логістичних принципів. Такі принципи є початковими положеннями, на основі яких здійснюється побудова і функціонування логістичних систем. До них належать:

Принцип системності припускає формування інтегрованої системи управління матеріальними потоками у рамках виробничо-збутової системи. Дозволяє розробку і здійснення на практиці єдиного технологічного процесу виконання виробничих замовлень на стадіях закупівлі, виробництва і збуту продукції.

Принцип зворотного зв’язку передбачає, що цілі і завдання логістичної системи визначаються вимогами ринку, відповідно до яких встановлюються масштаби і асортимент продукції, формуються замовлення на матеріали, визначається величина поточного і необхідного запасу тощо. Даний принцип створює основу для функціонування складського господарства.

Принцип оптимальності полягає в досягненні такої узгодженості стадій процесу руху товару і дій учасників, при якій забезпечується найбільша ефективність функціонування підприємства як цілісної виробничо-збутової системи.

Принцип гнучкості припускає високу здатність логістичної системи пристосовуватися до умов її функціонування і специфічних запитів споживачів. Реалізація цього принципу вимагає проведення роботи по прогнозуванню розвитку подій та розробці адекватних до їх динаміки дій.

Надійність постачань як принцип логістики припускає створення таких організаційно-економічних умов, які забезпечували б безперебійне постачання підприємства необхідними матеріальними ресурсами і безумовне виконання графіку постачань готової продукції. На дотриманні цього принципу відбувається синхронізація усіх стадій руху, що дозволяє координувати здійснення логістичних операцій та регулювати розмір запасів на усіх стадіях руху ТМЦ.

Принцип комп’ютеризації полягає в тому, що усі логістичні функції і процес руху товару в цілому повинні виконуватися з максимальною мірою автоматизації, яка дозволяє здійснювати ефективний контроль за пересуванням матеріалів, накопичувати інформацію про наявність напівфабрикатів, розраховувати необхідні параметри товаропровідних систем тощо [10, c. 65].

Принципи логістичного підходу вимагають інтеграції матеріально-технічного забезпечення, виробництва, транспорту, збуту, фінансів і передачі інформації про пересування товарно-матеріальних цінностей в єдину систему, що має підвищити ефективність роботи у кожній із цих сфер і міжгалузеву ефективність.

Основні принципи для підприємницької логістики можуть бути такі [30, c. 140]:

1) погодження логістики з корпоративною стратегією;

2) удосконалення організації руху матеріальних потоків;

3) забезпечення надходження необхідної інформації та сучасної технології и обробки;

4) прагнення до ефективного управління людськими ресурсами;

5) підтримка тісного зв’язку з іншими фірмами у виробленні стратегії;

6) облік прибутку від логістичної діяльності в системі фінансових показників;

7) визначення оптимальних рівнів логістичного обслуговування з метою підвищення рентабельності виробництва;

8) ретельна розробка логістичних операцій;

9) прагнення до укрупнення партій товарів;

10) сприйняття логістики як унікальної сфери творчості для стратегічної орієнтації фірми;

11) оцінка ефективності діяльності логістичних підрозділів.

Методи дослідження. Методологія теорії логістики як навчання про комплекс методів і засобів вивчення її об'єкта і предмета дослідження має кілька рівнів — від методологічної бази логістики у формі парадигми — системи концепцій до спеціальних методів дослідження.

Логістика ґрунтується на таких методологічних дисциплінах:

1) загальна теорія систем;

2) кібернетика;

3) дослідження операцій;

4) прогностика.

Загальнонаукові методи, що використовуються в логістиці:

1) матеріалістична діалектика з її причинно-наслідковою логікою;

2) аналіз і синтез систем;

3) метод переходу від абстрактного до конкретного.

До конкретних логістичних підходів і методів належать:

1) потоково-процесний метод, який полягає в тому, що будь-яка господарсько-економічна, підприємницька і комерційна діяльність спершу може бути представлена у формі потоку конгломерату процесів, різних за своєю природою і субстантною сутністю (інтелектуальної роботи: наукових досліджень, проектно-конструкторських робіт; організаційної роботи: документообігу, менеджменту; фізичної роботи: навантаження-розвантаження, складування, просторове переміщення), а потім на його основі синтезується система в межах досліджуваного циклу (або його періоду) змістовної цільової діяльності. Зважаючи на те, що будь-яка економічна діяльність — це слабко структуроване (або навіть поляризоване) середовище, цей логістичний метод (прийом) усе-таки дає змогу наближатися до адекватного моделювання досліджуваного об'єкта (у рамках реалістичної фактології) та до можливості кількісного виміру, аналізу й оцінки досліджуваних у такий спосіб процесів з метою їх удосконалювання;

2) методи статистико-економічного аналізу (балансовий, графічний методи, групування, порівняння, прийоми елімінування);

3) математичні методи вирішення логістичних завдань:

— лінійне програмування;

— теорія черг;

— імітаційне моделювання;

— експертні оцінки;

— транспортні матриці;

— теорія керування запасами;

— мережні моделі;

— математична оптимізація;

— методи прогнозування попиту [32, c. 226].

У теорії та практиці логістичних досліджень відомо багато різних концепцій, а звідси і визначень логістики, однак усі вони містять два основні загальні концептуальні положення:

1) об'єктом логістики є певний потоковий процес (як правило, багатоланковий — фінансовий, інформаційний і т. ін.) і поєднання його компонентів;

2) дослідження охоплює певна системна цілісність, що включає всі вузли й елементи потокового процесу, а також деякі інші аспекти розгляду.

Звідси й основні постулати побудови універсальної концепції теорії логістики можуть бути зведені до таких чотирьох положень:

1) об'єктом логістичних досліджень є потокові (матеріальні, фінансові) і відповідні їм інформаційні (або їх поєднання) процеси в економіці відтворення й обігу;

2) предметом (тобто що в об'єкті досліджується) — є оптимізація відповідних потоків;

3) наскрізна (глобальна) оптимізація здійснюється з позиції єдиного цілого як системи;

4) в основі методології синтезу, аналізу й оптимізації таких систем лежить парадигма — система концепцій об'єктивно обумовлених спрямованістю і послідовністю дослідницької логіки наукових дисциплін.

Крім того, стосовно теорії логістики у сфері виробничо-комерційної діяльності сформульовані такі аксіоматичні положення:

1. У будь-якій державі або співтоваристві держав ринок є лише частиною «нижнього рівня» економіки, тобто сферою мікроекономіки.

2. Матеріальні, фінансові, інформаційні потоки як об'єктивні системоутворюючі процеси відтворення і споживання існують незалежно від змісту і виду ринкових структур та відносин.

3. Проблеми структуризації, розподілу, керування, оцінки ефективності, оптимізації та прогнозування станів потокових процесів об'єктивно виявляють себе на всіх рівнях економіки (як ринкових, так і позаринкових, макроекономічних).

4. Конкретний зміст і межі логістичної системи (як слабко структурованого типу) визначаються суттю природи сфери застосування логістики.

Факторами виникнення об'єктивних умов для зародження й реалізації логістичної концепції у виробничо-комерційній діяльності і на рівні реалізації цільових державних програм економічного розвитку є:

1) організаційна єдність потокового процесу;

2) технологічна єдність потокового процесу;

3) економічна єдність потокових процесів товарообміну і відтворення;

4) інформаційна єдність потокових процесів.

Найчастіше мету логістичної діяльності пов’язують з виконанням так званих правил логістики. Найбільш поширеним підходом є виділення семи правил логістики (7R), так званого логістичного міксу (за аналогією з маркетинговим міксом) [35, c. 734]:

1) продукт — потрібний продукт;

2) кількість — у необхідній кількості;

3) якість — відповідна якість;

4) місце — у потрібне місце;

5) час — необхідно доставити у потрібний час;

6) споживач — певний споживач;

7) витрати — з мінімальними витратами.

У літературі можна знайти дефініції 5R, 6R і 8R, у яких крім названих R, трапляються також ознаки відповідного стану продукту, інформації, асортименту [6, c. 135].

Мета логістичної діяльності буде реалізована, якщо наведені вище правила виконані, тобто забезпечена найкраща і швидка відповідь на ринковий попит при найменших витратах.

Незважаючи на те, що сьогодні об'єктом логістичних досліджень науковці вважають матеріальні, фінансові та інформаційні потоки, основні положення сучасної логістичної концепції ґрунтуються на вивченні шляхів раціоналізації управління матеріальним потоком. Основні положення цієї концепції сформульовано так [17, c. 284]:

1. Системна побудова логістики підприємства на основі методологи загальної кібернетичної теорії систем із фіксуванням основних моментів системного підходу: мети створення системи логістики; обґрунтованого вибору її елементів і структури, спрямованих на досягнення поставленої мети; функціонування цієї системи, її взаємодії з зовнішнім середовищем; аналізу результатів діяльності та порівняння його з поставленою метою.

2. Головне в процедурі організації матеріального потоку — це врахування потреб ринку. Немає необхідності організовувати матеріальний потік, витрачаючи на нього ресурси і зусилля, якщо немає повної впевненості в тому, що ці товари будуть користуватися попитом на ринку, знайдуть збут, свого споживача. Для того щоб, переконатися в цьому, попередньо на етапі планування й організації матеріального потоку досліджують потреби ринку, роблять розрахунки можливих обсягів продажів товару, прогнозують фінансові результати.

3. Пріоритет розподілу товарів над їх виробництвом, тобто вважається, що важливіше спланувати і передбачити розподіл і збут товарів, ніж їх виготовити. Насправді непотрібні товари, які не відповідають за якими-небудь параметрами потребам ринку, не знайдуть свого споживача або на ринку будуть продані за зниженою ціною, що може призвести до збитків. На їх виготовлення були витрачені певні ресурси, які не окупляться, що не дозволить почати новий логістичний цикл без додаткових витрат.

4. Необхідність встановлення оптимального рівня обслуговування клієнтів. На перший погляд здається, що чим вищий рівень обслуговування, тим краще, оскільки найбільшою мірою при цьому задовольняються потреби клієнтів. Однак чим вищий рівень обслуговування, тим більші витрати на виготовлення і доставку товарів споживачу, а отже, і вища ціна товарів. Тому варто обирати обґрунтоване компромісне рішення за рівнем обслуговування: він має бути не дуже низьким (щоб не втратити клієнтів) і не занадто високим (щоб витрати не були надмірними).

5. Аналіз логістичного ланцюга потрібно вести з кінця процесу, тобто від пункту прибуття або призначення матеріального потоку та у напрямку, зворотному матеріальному потоку. Також і кожна логістична операція в ланцюзі має проектуватися так, щоб якнайкраще відповідати потребам і умовам наступних операцій (у напрямку матеріального потоку).

6. Під час удосконалення або проектування будь-якої окремої ланки логістичного ланцюга цю ланку варто розглядати не ізольовано, а весь логістичний ланцюг і проаналізувати, як зміни в одній ланці логістичного ланцюга вплинуть на весь матеріальний потік і загальні результати логістичного процесу.

7. Виконання розрахунків і використання в техніко-економічних обґрунтуваннях рішень із організації вантажопотоку вартості кожної елементарної логістичної операції як у матеріальній підсистемі матеріального потоку, так і в підсистемі його інформаційного забезпечення.

8. Вибір варіантів логістичної системи на підставі порівняння їх техніко-економічних показників. Варто не просто розглядати різні можливі варіанти технічних й організаційних рішень, а визначати за ними техніко-економічні показники і на підставі їх порівняння обирати оптимальні рішення та варіанти.

9. Відповідність усіх рішень із планування й організації матеріальних потоків загальної стратегії підприємства.

10. Наявність і використання найбільш повної інформації про товари, матеріальні потоки, виробників і споживачів товарів, логістичних посередників, закони, нормативні акти і т. ін. Докладні описи, масиви і довідники за всіма вказаними напрямками складають у ході розробки інформаційного забезпечення логістики.

11. Під час організації та здійснення матеріальних потоків необхідно створювати і підтримувати ділові, партнерські відносини з іншими підприємствами — учасниками логістичного ланцюга на основі врахування взаємних інтересів і компромісів. Очевидна протидія один одному учасників логістичного процесу призведе до додаткових перешкод і затримок логістичного процесу, конфліктних і навіть ворожих відносин, в умовах яких стає все важче організовувати ефективні матеріальні потоки.

12. Ведення обліку логістичних витрат протягом усього логістичного ланцюга. В системі обліку витрат логістичних процесів слід виділяти витрати, які виникають у процесі реалізації логістичних функцій. Це дає змогу формувати інформацію про найбільш значимі витрати, а також про характер їх взаємодії один з одним. За дотримання цієї умови з’являється можливість використовувати важливий критерій оптимального варіанта логістичної системи — мінімум сукупних витрат протягом усього логістичного ланцюга[41].

1.3 Логістика, як фактор підвищення конкурентоспроможності

Зростання ролі логістики в сучасний період, що відбувається в контексті збільшення обсягів промислового виробництва і розширення внутрішньонаціональних і глобальних економічних зв’язків вимагає особливої уваги до її потенціалу щодо скорочення витрат у сфері ринкової діяльності та підвищенні результатів господарювання [10, c. 124].

Досвід провідних країн світу доводить високу ефективність логістики в отриманні стійких конкурентних переваг. Завдяки логістиці підприємства забезпечують необхідний рівень обслуговування кінцевого споживача, надаючи йому при цьому певні додаткові користі (цінності). Ці додаткові цінності можуть стосуватися і еластичності поставок щодо величини партії, і еластичності щодо умов оплати, і еластичності щодо термінів та місця виконання замовлення.

Пов’язуючи викладене із характеристикою концепції логістики зупинимося детальніше на сутності найбільш важливих логістичних складових конкурентоспроможності підприємства, серед яких можна виділити наступні:

a) елімінації часу логістичних операцій;

b) підвищення якості надання послуг;

c) зниження логістичних витрат.

Обгрунтування вибору даних факторiв доведено в таблиці 1.1.

У західних країнах 93% часу руху товару від первинного джерела сировини до кінцевого споживача доводиться на проходження його по різних каналах матеріально-технічного забезпечення. Власне виробництво товару займає лише 2% сумарного часу, а транспортування — 5%. У цих країнах доля надходжень від руху товару складає більше 20% національного доходу. У структурі витрат на рух товару, вартість сировини, матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції складає 44%, вартість складування і диспетчерування — 16%, магістральних і технологічних перевезень — відповідно 23% і 9%. 8%, що залишилися, відносять на витрати по забезпеченню збуту готової продукції.

Таблиця 1.1 — Переваги вибору основних логістичних факторів

Розвиток та загострення конкуренції в Україні відбувається в умовах розвитку підприємництва та приватної власності і значною мірою перебуває під впливом інтеграції вітчизняної економіки в світову систему торгівлі. В такій ситуації використання українськими підприємствами старих традиційних методів управління функціями постачання, виробництва та розподілу не можуть забезпечити значних конкурентних переваг. Саме тому все більше вітчизняних підприємств впроваджують у власну систему управління елементи логістики [10, c. 125].

Результати аналізу приводять багато фірм до усвідомлення необхідності модернізації використовуваних ними систем розподілу. Деякі виробничі фірми використовують систему постачання матеріальних ресурсів «точно в строк», що висуває дуже високі вимоги до постачальників. Метою управління матеріальними ресурсами, що покликане обслуговувати внутрішньо-фірмові матеріальні потоки, є ефективне задоволення потреб фірми в сировині, матеріалах, напівфабрикатах і т. п. Мета логістики пов’язана з координацією фізичного розподілу та управління матеріальними ресурсами для зниження витрат або поліпшення обслуговування споживача.

У ряді фундаментальних досліджень логістичних процесів у виробничо — підприємницької діяльності (Крикавський Є.В. та ін.). Функціональна структура логістики підприємства (підприємницька логістика) найбільш сприйнята для підприємств, які самостійно формують процеси заготівлі та збуту, а також переробки та утилізації відходів. Виходячи з цього, вимагають логістичних рішень такі функціональні сфери, які відповідають логістиці постачання, виробничій логістиці, логістиці збуту, логістики переробки, транспортній логістиці.

Логістика постачання комплексно охоплює планування, управління та фізичне обслуговування матеріального потоку і потоку комплектуючих частин з необхідним для цього інформаційним потоком з метою його прискорення і мінімізації витрат для всього процесу поставки.

Виробнича логістика діє в плануванні та управлінні процесами виробництва, включаючи внутрішньовиробничий транспорт і виробниче складування, необхідний для цього інформаційний потік для прискорення виробничого процесу та мінімізації витрат. Зрозуміло, що особлива роль у виробничій логістиці належить виробничому плануванні та управлінню у виконанні окремих пріоритетних правил (наприклад, повне використання потужності, ресурсів і т.д.).

Логістика збуту розглядається інтегровано як специфічна сфера, включаючи логістику торгівлі (продажу) та транспортування, оскільки продукція, особливо товари споживання, на шляху від виробника до безпосереднього споживача проходить ці фази. Логістика збуту охоплює в комплексі планування, управління і фізичну обробку готової продукції від здачі-приймання від виробництва до необхідного для цього інформаційного потоку, щоб прискорити процес збуту і мінімізувати витрати. Однак викликає сумнів поняття логістики маркетингу, якщо розглядати маркетинг як ринково орієнтований напрям всіх виробничих процесів, або як орієнтовану на ринок стратегію підприємства.