Витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах розвитку підприємства

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Факультет менеджменту та маркетингу Курсова робота з курсу «Мікроекономіки»

на тему: Витрати виробництва в короткостроковому та довгостроковому періодах розвитку підприємства Студентки 3 курсу ВУЕ — 81 групи Солоха М.В.

Науковий керівник Бойчук Н.Я.

Київ 2011р.

Вступ Традиційні структури та форми господарювання змінюються. У цих умовах керівники підприємств, вивчаючи і формуючи те, що називається цивілізованою формою ринкових відносин, стають своєрідними «архітекторами «розвитку нових господарських зв’язків і методів здійснення господарської діяльності.

В таких умовах розвитку економіки в країнах колишнього радянського союзу, все більше і більше зростає роль витрат підприємства, як невід'ємної складової виробничого процесу, що в свою чергу вимагає повного переосмислення теорії виробництва починаючи від вхідних ресурсів і закінчуючи кінцевим продуктом, готовим для продажу. Визначення витрат — це невід'ємна умова успіху, тому що від їх обсягу безпосередньо залежить розмір прибутку, який одержить підприємець.

У ринковій економіці виробництво має товарний характер, тому витрати факторів виробництва в натуральному вигляді отримують вартісну оцінку і перетворюються на витрати виробництва.

Головним завданням моєї курсової роботи є розрахування всіх видів витрат виробництва та показників економічної діяльності підприємства, а також проаналізувати та показати взаємозв'язок між усіма показниками цього виробництва та побудувати графіки.

У теоретичній частині ми розглянемо питання щодо дослідження поведінки виробника: як він вибирає товар для виробництва, визначає технологію, розраховує обсяг виробництва товару, які фактори можуть вплинути на його поведінку, як досягається рівновага виробника. Тобто, розглянемо саму суть виробництва та підприємства як головної виробничої ланки національної економіки.

Розділ 1. Основи виробництва

1.1 Підприємство як виробничо-ринкова система Виробництво — процес створення матеріальних і нематеріальних благ необхідних для існування і розвитку людини. Створюючи певні блага люди вступають у зв’язки і взаємодію — виробничі відносини. Тому виробництво є завжди суспільним. Фактори виробництва — ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (вже існуючі/вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал). Четвертим фактором вважається підприємливість, яка об'єднує попередні три фактори. Критерій це головна відмінна ознака і визначальна міра вірогідності пізнання суть ефективності виробництва, у відповідності з якими здійснюють кількісну оцінку її рівня. Правильно сформульований критерій повинен найбільш повно характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути спільним для усіх ланок суспільного виробництва — від підприємства до народного господарства в цілому. Суть проблеми підвищення ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи) полягає у тому, що на кожну одиницю витрат — трудових, матеріальних, фінансових — досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва або доходу.

1.2 Параметри підприємства як мікроекономічної моделі

Виробнича функція — залежність кінцевого виходу продукції чи її вартості від використання різних факторів виробництва, конкретних видів ресурсів і затрат, подана в математичній формі. Вона відображає технічний закон, суть якого тому, що для кожного рівня технічних знань існує відповідне числове співвідношення виробничих витрат і обсягів продукції. За допомогою цієї функції можна визначити технологічно ефективний спосіб виробництва.

Використання живої праці при незмінності витрат капіталу у виробничому процесі можна описати такими категоріями:

Сукупний продукт ТР змінного фактора виробництва — це кількість продукції, що виробляється при певній кількості фактора (L) і при незмінності інших факторів (ТPL — сукупний продукт праці).

Середній продукт АР змінного фактора виробництва — це співвідношення обсягу сукупного продукту змінного фактора (L) і використаної кількості цього фактора (АРL — середній продукт праці).

(1.1)

Граничний продукт МР змінного фактора виробництва — це зміна (при інших рівних умовах) (?ТPL)сукупного продукту цього фактора (L) у відповідності зі зміною його кількості (?L), що використовується

(1.2)

MPL — граничний продукт праці;

?TPL — зміна обсягy випуску, відповідає зміні L одиниць спожитої праці при поcтiйній кількості інших Факторів виробництва.

Рис. 1.1

1.3 Однофакторна виробнича функція Однофакторну модель використовують у короткостроковому періоді, коли змінним є тільки один ресурс, а останні лишаються незмінними. І в цьому випадку виробнича функція характеризує залежність обсягу випуску продукції від зміни цього фактора (наприклад, праці).

Отже, спробуємо розглянути залежність показників сукупного (ТР), середнього (АР) та граничного (МР) продуктів від змінного фактора на прикладі їх графіків (Рис. 1.2.)

У нашому випадку буде розглядатись випадок, коли обсяги використання всіх факторів виробництва, окрім одного, є фіксованими.

Отже, даний графік можна проаналізувати наступним чином. Сукупний продукт збільшується разом із збільшенням змінного фактора Х і досягає у точці А найбільшого значення, потім збільшення припиняється. Середній продукт збільшується, досягає найбільшого значення у точці В, потім спадає. Граничний продукт збільшується, досягаючи найбільшого значення у точці С, потім спадає.

Характер зміни показників означає, що, починаючи з певного моменту, кожна додаткова одиниця змінного фактору стає все менш результативною. Більш того, додаткові витрати фактора можуть негативно вплинути на випуск продукції. Цей факт означає не лише зниження граничного продукту (граничної продуктивності) фактора, а й порушення оптимальної комбінації залучених факторів (використовуваної технології виробництва). Цілком закономірним також вважається і те, що криві АР і МР перетинаються в точці В, де середня продуктивність змінного фактора є максимальною, тобто в цьому випадку досягається найефективніше використання ресурсу.

1.4 Двофакторна виробнича функція Перш за все, варто зазначити, що двофакторна (як і багатофакторна) виробнича функція застосовується підприємством у довгостроковому періоді, оскільки у довгостроковому періоді змінюється не тільки кількість праці, що використовується у виробництві, а і кількість капіталу.

Двофакторна виробнича функція, або ізокванта варіація факторів виробництва, моделює виробничий процес, в якому змінним є обсяг використання двох факторів виробництва.

Ізокванта — це лінія, що характеризує однаковий випуск продукції за різного співвідношення використання виробничих ресурсів. Чим більша кількість ресурсів, що використовуються у виробництві, тим більшим є обсяг самого виробництва і тим далі від початку координат міститься відповідна ізокванта.

Карта ізоквант — сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу випуску продукції.

Варто зазначити, що взаємозамінність виробничих ресурсів у кожній точці ізокванти є різною Для означення рівня взаємозамінності факторів виробництва використовують граничну норму технологічної заміни (MRTS).

Ця величина показує, на скільки одиниць має зменшитись виробниче споживання одного ресурсу в обмін на збільшення кількості споживання іншого ресурсу на одиницю за умови, що обсяг виробництва залишається незмінним.

Так, наприклад, граничну норму технологічної заміни праці капіталом можна визначити за формулою

(1.3)

а капіталу, працею

(1.4)

1.5 Багатофакторна виробнича функція Багатофакторна модель дає змогу з’ясувати залежність обсягу виробництва від двох і більше змінних факторів і зробити відповідний аналіз. Багатофакторна модель застосовується у довгостроковому періоді.

Для розуміння суті процесу виробництва необхідно також ознайомитись з таким поняттям як ефект масштабу. Справа в тому, що в довгостроковому періоді крива середніх витрат носить V-подібний характер, тобто додаткові капітальні витрати призводять до зниження витрат на одиницю продукції. Але потім, після досягнення мінімуму, вони знову починають зростати. Саме це явище і пов’язане з ефектом масштабу. Його суть полягає в тому, що розширення виробництва і залучення додаткових капітальних вкладень приводить спочатку в дію ряд факторів, які сприяють зниженню середніх валових витрат. Але масштаб ефекту має свої межі. Після досягнення певного обсягу виробництва настає момент, коли подальше збільшення масштабу виробництва призведе до зростання середніх валових витрат. Це пояснюється значним зростанням витрат на управління, нездатністю управлінського персоналу приймати адекватні рішення в умовах зростаючих обсягів виробництва.

По суті, ефект масштабу — це економія від зростання масштабу (обсягу) виробництва внаслідок зниження довгострокових середніх витрат.

Якщо обсяг виробництва збільшується відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів, то маємо зростаючий ефект від зміни масштабу виробництва. Якщо приріст обсягу виробництва відповідає приросту витрат факторів виробництва, то ефект масштабу виробництва є сталим. Якщо зростання випуску продукції відбувається нижчими темпами, ніж збільшення витрат факторів виробництва, то спостерігається ефект спадної віддачі від зміни масштабу факторів виробництва.

1.6 Оптимум або рівновага виробника

Ізокостою називається лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів (наприклад, праці та капіталу).

Наприклад, якщо ТС — сума грошей, яку витрачає виробник на придбання факторів праці і капіталу за цінами Р_L і P_K,, то рівняння із окости має такий вигляд

(1.5)

Зобразимо ізокосту графічно для того, щоб краще зрозуміти її суть Тангенс кута (a) нахилу ізокости дорівнює відношенню цін факторів виробництва, а її віддаленість від початку координат визначається розміром виробничих витрат. Усі поєднання праці ф капіталу, які відповідають точкам на ізокості і під нею, є доступними для виробника, а вище цієї прямої - ні. Нахил ізокости визначає ринкову норму заміщення одиниці капіталу додатковою одиницею праці.

Рівновагою виробника прийнято вважати стан, при якому дане підприємство в довгостроковому періоді виробляє продукцію з мінімальними середніми затратами.

Точка дотику лінії однакових витрат (ізокости) і кривої однакового обсягу виробника (ізокванти) відображає рівновагу виробника. На рисунку 1. 7. зобразимо рівновагу виробника графічно.

Оптимум (рівновага) виробника означає такий стан, коли виробник намагається досягти такої комбінації використовуваних ресурсів для виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина витрат буде мінімальною.

Розділ 2. Витрати виробництва

2.1 Витрати виробництва за короткостроковий період Постійні витрати (FC) — це витрати, обсяг яких в даний момент часу не залежить від обсягу і структури продукції, що виробляється (оренда землі, приміщень, амортизація, освітлення території підприємства, опалення та інше).

Змінні витрати (VC) — це витрати, загальна величина яких на даний період часу залежить від обсягу, структури і асортименту продукції, що виробляється і реалізується (вартість сировини, мінералів, енергії, заробітна плата і т. п.)

Сукупні витрати (ТС) — це сума постійних і змінних витрат.

Середні постійні та середні змінні витрати характеризують загальну середню величину постійних і змінних витрат на одиницю продукції. Вони визначаються діленням сукупних постійних і сукупних змінних витрат на обсяг випуску продукції:

(2.1)

(2.2)

Граничні витрати показують, скільки буде коштувати підприємству збільшення випуску продукції на одиницю продукції.

Середні і постійні витрати зі зростанням обсягу виробництва постійно знижуються. Середні валові, змінні та граничні витрати після деякого зниження зростають. Це в короткостроковому періоді пояснюється дією закону спадної віддачі ресурсу.

Змінні і валові витрати зростають разом з ростом випуску продукції.

Швидкість зростання цих витрат залежить від характеру виробничого процесу, степені залежності виробника від дії закону спадної віддачі по відношенню до змінних факторів.

2.1 Витрати виробництва за короткостроковий період Криві довгострокових граничних витрат та довгострокових середніх витрат мають певну залежність. Коли довгострокові середні витрати знижуються, крива довгострокових граничних витрат знаходиться нижче довгострокових середніх витрат і вище її, коли крива довгострокових граничних витрат іде вгору. Криві перетинаються в певній точці, де крива середніх довгострокових витрат досягає мінімуму. Графічно це можна зобразити наступним чином Крива LAC — довгострокових середніх витрат показує мінімальні витрати для будь-якого обсягу виробництва продукції. Графік LAC спочатку відображає зростаючий ефект масштабу, але при збільшенні обсягу виробництва цей ефект стає постійним і від'ємним.

Розділ 3. Ринок досконалої конкуренції

3.1 Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики Досконала конкуренція — це тип ринкової структури, якій притаманні такі риси:

1. Дуже велика кількість продавців і покупців, кожний з яких має незначну частку в загальному обсязі продажів чи споживання продукції, внаслідок чого кожен з них самотужки не може вплинути на ціну;

2. Однорідність блага та вподобань (кожна одиниця блага є однаковою, немає різниці у транспортних витратах, немає збиткових послуг та особистих зв’язків між постачальниками та покупцями), інакше кажучи, має місце просторова, часова, речова та особистісна однорідність;

3. Прозорість ринкових відносин та повна доступність інформації про ринкові процеси;

4. Відсутність вхідних і вихідних бар'єрів на ринку Ринкова рівновага називається ситуація, за якої наміри покупців і продавців збігаються так, що за певної ціни товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Зобразимо стан ринкової рівноваги графічно:

Сукупний доход (TR) — це та величина результату, яку має підприємство від реалізації наслідків своєї діяльності.

Середній доход (AR) — це величина, яку одержують в середньому від реалізації однієї одиниці продукції.

Граничний дохід (MR) — це показник, що характеризує величину зміни сукупного доходу (виручки) від додаткової реалізації однієї одиниці продукції.

Загальновідомим є той факт, що дуже часто процес виробництва залежить від обсягу прибутків, які підприємство планує отримати від реалізації виробленої продукції. Тому я вважаю доцільним прослідкувати за тим, яким чином вибирається обсяг виробництва за критерієм максимуму прибутку Вибір обсягу виробництва за критерієм максимуму прибутку.

3.2 Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді

За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний лише пристосовуватись до ринкової ціни і виступає як «price-taker», тому крива попиту на продукцію конкурентного підприємства досконало еластична. Це означає, що обсяг товарів, які споживачі мають намір та в змозі придбати у даного продавця, може бути як завгодно великим або малим за певного рівня цін на товар (рис. 3.3). При цьому середній виторг підприємства AR, його граничний виторг MR дорівнюють ціні продукту, а лінія середнього та граничного виторгів збігається з кривою попиту. Загальний виторг TR збільшується зі збільшенням обсягів продукції (рис. 3.4).

3.3 Ефективність ринку досконалої продукції

Практикою доведено, що будь-який конкурентний ринок є ефективнішим за інші форми ринкової організації. Якщо говорити про ринок досконалої конкуренції, то це перш за все пов’язано з тим, що він є абсолютно відкритим як для споживача, так і для продавця і може запропонувати повну свободу вибору.

Дуже важливим аспектом функціонування такого ринку, який характеризує його з позитивного боку є те, що продавці не можуть самотужки контролювати ціни, встановлювати їх вищими.

багатофакторний виробник прибуток витрати Розділ 4. Показники економічної діяльності підприємства

4.1 Витрати, дохід і прибуток підприємства малого розміру Підприємство працює в умовах досконалої конкуренції. Виробнича функція підприємства має такий вигляд де Q — максимальний обсяг продукції за даної технології і співвідношення факторів виробництва (K, L); K — капітал (у короткостроковому періоді - постійний фактор виробництва), грн.; L — праця (змінний фактор виробництва), людино-год.

Розрахуємо для кожного значення змінного фактора та відповідного обсягу продукції всі показники витрат:

· Постійні витрати (FC)

· Змінні витрати (VC)

· Сукупні (валові) витрати (TC)

· Середні постійні витрати (AFC)

· Середні змінні витрати (AVC)

· Середні валові витрати (ATC)

· Граничні витрати (MC)

· Сукупний дохід (TR) та прибуток (EP) підприємства в даному короткостроковому періоді.

Згідно вихідних даних:

Заповнимо таблицю 4.1 за наступними формулами:

Величину капіталу (К) беремо згідно обраній групі .

Постійні витрати: ;

Змінні витрати: ;

Сукупні (валові) витрати: ;

Середні постійні витрати: ;

Середні змінні витрати: ;

Середні валові витрати: ;

Граничні витрати: ;

Сукупний дохід підприємства: ;

Ціна продукції: ;

Прибуток підприємства: .

Таблиця 4.1. Динаміка сукупних, середніх і граничних витрат, сукупного доходу та прибутку підприємства малого розміру в короткостроковому періоді

Після розрахунків усіх показників підприємства малого розміру, проаналізуємо отримані результати. Для цього проілюструємо всі показники графічно.

Мал.4.1 Графік функцій Мал.4.2 Графік функцій Мал. 4.4 Графік функцій Мал.4.4 Графіки фукцій Проаналізувавши ці графіки ми можемо зробити такі висновки: сукупні витрати мають тенденцію до зростання протягом усіх стадій виробничого процесу. Змінні витрати також збільшуються зі збільшенням обсягу виробництва. Постійні витрати протягом всього виробничого циклу залишаються незмінними.

Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження, оскільки зі збільшенням обсягу виробництва загальна сума постійних витрат лишається незмінною. Середні змінні витрати спочатку мають тенденцію до зменшення, потім вони сягають своєї критичної точки (згідно з рис. 4.4 критична точка для середніх змінних витрат: витрати у розмірі 70 одиниць для вироблення 7 од. продукції). Потім середні змінні витрати мають тенденцію до збільшення.

Середні сукупні витрати різко зменшуються, потім сягають своєї критичної точки (згідно з рис. 4.4 критична точка для середніх сукупних витрат: витрати у розмірі 90 одиниць для вироблення 8 од. продукції). Потім ці витрати збільшуються.

Граничні витрати спочатку різко зменшуються, сягають своєї критичної точки (згідно з рис. 4.4 критична точка для граничних витрат: витрата 40 одиниць сировини для вироблення 4 од. продукції).

Сукупний дохід підприємства з самого початку має різку тенденцію до збільшення, а прибуток спочатку має від'ємний показник, але пройшовши свою критичну точку при виробництві приблизно 3 одиниць продукції почав збільшуватись.

4.2 Витрати підприємства середнього розміру в другому короткостроковому періоді

Фірма збільшує розміри підприємства від малих до середніх.

Для цього потрібно збільшити виробничі фактори K і Lв 1,5 рази, а обсяг продукції (Q) — вдвічі. Після цього розрахуємо всі показники витрат, занесемо отримані результати в табл. 4.5. та проаналізуємо їх.

Таблиця 4.2 Динаміка сукупних, середніх і граничних витрат середнього підприємства в другому короткостроковому періоді.

Мал. 4.5 Графік функцій Мал.4.6 Графік функцій Висновки: Аналіз «поведінки» витрат буде аналогічний попередньому періоду за винятком визначення величини критичних точок.

4.3 Витрати великого підприємства в третьому короткостроковому періоді

Наступним кроком ми будемо збільшувати підприємства з середнього до великого. Для цього знову ж таки потрібно збільшити виробничи фактори вдвічі, а обсяг продукції - в 1,5 рази. Також визначимо всі показники витрат виробництва. Отримані результати занесемо у табл.4.3 та проаналізуємо їх.

Таблиця 4.3 Динаміка сукупних, середніх і граничних витрат підприємства великого розміру в третьому короткостроковому періоді

Мал. 4.7 Графік функцій Мал.4.8 Графік функцій За результатами розрахунків табл. 4.1, 4.2, 4.3. побудуємо заключний графік (мал.4.9.). Він буде показувати взаємозв'язок між короткостроковими та довгостроковими витратами і складатися із середніх валових і граничних витрат малого, середнього та великого підприємства Мал. 4.9 Заключний графік: де SAC1, SAC2, SAC3 — лінії короткострокових середніх валових витрат за трьома варіантами; SMC1, SMC2, SMC3 — лінії короткострокових граничних витрат за трьома варіантами Висновки Виробництво продукції є перетворенням ресурсів: сировини, матеріалів у потрібні для людини продукти за допомогою певного технологічного процесу. Технологічний процес — це процес виконання технологічних операцій, внаслідок яких сировина перетворюється в готовий продукт.

Ресурсами або факторами виробництва прийнято вважати блага, які потрібно придбати підприємству для забезпечення випуску інших благ — готової продукції. Існує декілька підходів до трактування факторів виробництва.

За Парето, спосіб виробництва є технічно (технологічно) ефективним, якщо не існує іншого способу, за якого для виробництва заданого обсягу продукції витрачалась менша кількість хоч одного виду ресурсів за умови, що жодного іншого ресурсу використовується не більше. Або ж спосіб виробництва є технологічно ефективним, якщо вироблений обсяг продукції є максимально можливим для точно визначеного обсягу ресурсів.

Виробнича функція показує залежність між максимально можливим обсягом випуску продукції та обсягом ресурсів, що для цього використовуються. Виробнича функція може бути однофакторною, двофакторною та багатофакторною.

Витратами виробництва є вартість усіх факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення та реалізації певної кількості продукції, а також для підтримки у працездатному стані існуючих виробничих потужностей. Витрати поділяються на економічні і бухгалтерські, явні і неявні, постійні і змінні, граничні, сукупні і середні, альтернативні витрати.

В залежності від того, в якому періоді функціонує Дане підприємство буде змінюватись характер витрат даного підприємства, а також величини його прибутків і збитків. Це пов’язано з тим, що тривалість виробничого циклу прямо впливає на те, в якому обсязі здійснюється той чи інший вид витрат.

На мою думку, найоптимальнішим є функціонування малого підприємства у короткостроковому періоді, оскільки саме за таких умов можна якомога швидше досягти рівня зниження витрат і отримати прибуток.

Список використаної літератури

1. Наливайко А. П., Євдокімова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроекономіка: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни/За заг. Ред. А. П. Наливайка. — К.:КНЕУ, 1999.

2. Горошко М. Ф., Кулішов В. В. Мікроекономіка: Тести. Ситуації. Задачі/Навчальний посібник. — К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003.

3. Тарасевич Л. С., Гребенников П. И., Леусский А. И. Микроэкономика: Учебник. — М.: Юрайт-Издат, 2003.

4. Карагадова О. О., Черваньов Д. М. Мікроекономіка. — К.: Четверта хвиля, 1997.

5. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. — К.: Т-во «Знання», 2000.

6. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій/ В. Базилевич, В. Лук"янов, Н. Писаренко, Н. Квіцинська. — К.: Четверта хвиля, 1997.

7. Самуэльсон, Пол, Э., Нордхаус, Вильям, д. Экономика: Пер. с англ.:16-е изд.:Издательский дом «Вильямс», 2001.

8. Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Моргкнов В. И. Микроэкономика: в 2-х томах/ Под. Ред. В. М. Гальперина. — СПб.: Экономическая школа, 1999.