Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Система видатків на соціальний захист населення

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Трансформація економіки держави вимагає ретельніше аналізувати стан соціального захисту населення й розробляти заходи, що сприятимуть установленню раціонального балансу інтересів держави, виробників і споживачів соціальних послуг. Складність при прийнятті рішень у соціальній сфері полягає у необхідності одночасного задоволення критеріїв економічної ефективності й соціальної справедливості. Тому… Читати ще >

Система видатків на соціальний захист населення (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Зміст

Вступ

1. Система видатків на соціальний захист населення

2. Державна допомога сім'ям із дітьми

3. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям

4. Житлові субсидії населенню

5. Індексація грошових доходів населення

6. Пільги і допомога ветеранам, громадянам, що мають особливі заслуги перед державою, і громадянам похилого віку Висновок Використана література

Вступ

На сьогодні найбільшу питому вагу в бюджетних демократичних держав мають видатки на соціальні потреби, що свідчить про виняткову роль соціальної функції держав.

В Україні видатки на соціальні цілі становлять понад 50 відсотків зведеного бюджету. Найбільшу питому вагу у видатках на соціальні цілі становлять видатки на соціальний захист населення.

Потреба у політиці соціального захисту і відповідних засобах її проведення при переході від адміністративно-командної економічної системи до системи з орієнтацією на ринок визначається необхідністю заходів, спрямованих на недопущення надмірного зниження рівня життя найменш забезпечених і найвразливіших верств населення. Деякі такі засоби соціального захисту працюватимуть тільки в період переходу до ринку, тоді як інша їхня частина діятиме й далі як невід'ємний елемент ринкового економічного укладу. До числа тимчасово діючих заходів соціального захисту належать різні види обмеженого субсидування, а також чітко спрямовані зусилля на скорочення безробіття. Ці зусилля можуть бути віднесені до категорії захисних чи компенсаційних заходів, необхідних у перехідній період. в тому і полягає їхня відмінність від організаційно оформлених механізмів «офіційного соціального забезпечення», які спрацьовують у випадку характерних для певних етапів життя людини фінансових труднощів.

Нині Україна має досить розгалужену систему соціального захисту населення. Близько 80 відсотків сімей одержують соціальні виплати. різного роду допомогу, компенсації або ж мають окремі пільги за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів, соціальних фондів, коштів підприємств, організацій тощо.

На сьогодні нараховується понад 20 видів різних видів допомоги та пільг, а надання їх закріплено десятками законів. Дохідна база бюджету України як держави з перехідною економікою звужує масштаби заходів соціального захисту.

1. Система видатків на соціальний захист населення

Основні принципи системи соціального захисту закладені в Конституції України, зокрема стаття 46 Конституції «гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття від незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ, організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення». Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У статтях 47−53 КУ зазначено, що громадяни України мають право:

— кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону;

— на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло;

— на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності;

— право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

— утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей;

— право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої. професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Видатки бюджету на соціальний захист населення — це насамперед видатки, спрямовані на адресну підтримку малозабезпечених громадян, встановлення певного рівня забезпечення прожиткового мінімуму для різних груп населення, соціальний захист осіб, що опинилися в екстремальних умовах (біженці, безпритульні тощо).

Видатки бюджету на соціальний захист можна класифікувати за такими ознаками: за джерелами, за ініціатором, за метою використання та за формами.

2. Державна допомога сім'ям із дітьми

В Україні держава встановлює гарантований рівень матеріальної підтримки сімей із дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей, який спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям із дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Громадяни України, в сім'ях яких виховують та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках і за умов, передбачених законом.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, що набули статусу біженця, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законом або міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям із дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги, встановлюється кабінетом Міністерств України.

Відповідно до цього призначаються такі види державної допомоги сім'ям із дітьми :

— допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

— одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

— допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

— допомога мало забезпеченням сім'ям із дітьми.

3. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям

Соціально-економічні перетворення в державі, які спрямовані на формування багатоукладної економіки на ринковій основі, спричинили значне зниження рівня життя населення, що зумовило потребу в запровадженні нового виду допомоги, який спрямований на підтримку малозабезпечених сімей. Ця допомога була запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1999 року.

Особливостями нової соціальної допомоги було визначено, що вона по-перше, є цільовою, тобто надаватиметься тим, хто потребує її найбільше, тим, хто має низький дохід. По-друге, запроваджено надання допомоги не конкретній особі, а сім'ям — саме малозабезпечена сім'я перебуватиме в центрі уваги при з’ясуванні нужденності.

Допомога поширюється на сім'ї, які мають невисокий рівень доходів і складаються з пенсіонерів і дітей віком до 16 років (учнів — до 16 років), а також з непрацюючих осіб працездатного віку, що зайняті доглядом за дітьми, час якого зараховується до трудового стажу, осіб, що мають трьох і більше дітей віком до 16 років і зайняті доглядом за ними, осіб, що доглядають за інвалідом І групи або дитиною інвалідом віком до 16 років, а також особам, які досягли 80-річного віку.

У 2000 році з метою законодавчого закріплення надання допомоги малозабезпеченим сім'ям, а також прив’язки умов її надання до прожиткового мінімуму — основного соціального стандарту, встановленого Конституцією України, було прийнято Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям». Зазначеним законом передбачено надання щомісячної допомоги у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим, ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї. При цьому визначено, що стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму. Цей рівень встановлюються, виходячи з реальних можливостей видаткової частини державного бюджету і затверджується одночасно з прийняттям закону про державний бюджет на відповідний рік.

Тому статтею 48 Закону України «Про Державний бюджет України» було встановлено рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

4. Житлові субсидії населенню

Одним із шляхів забезпечення адресної соціальної підтримки найменш захищених сімей і громадян в умовах поступового підвищення частки покриття населенням собівартості житлово-комунальних послуг і енергоносіїв є реалізація Програми житлових субсидій.

Рішення про підвищення тарифів і запровадження цільової допомоги малозабезпеченим родинам було прийняте з кількох причин: необхідності економії матеріальних ресурсів, насамперед нафти і газу, у всіх сферах, у тому числі і в житловому секторі, необхідності проведення ремонту й реконструкції житла, а також для поліпшення ситуації на ринку житла в Україні.

Програму житлових субсидій було започатковано на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1995 року № 89. Житлові субсидії є не грошовою формою допомоги родинам в оплаті утримання житла, холодного і гарячого водопостачання, газо-, теплопостачання, водовідведення й електроенергії, вивезення побутового сміття та рідких нечистот. а також у придбанні скрапленого газу, твердого та пічного (рідкого) побутового палива.

Право на допомогу за програмою житлових субсидій має будь-яка родина, якщо її витрати на житло, комунальні послуг та паливо в межах встановлених норм користування і споживання перевищують 20 відсотків сукупного доходу. Родина, якій призначено житлову субсидію, сплачує за житлово-комунальні послуги 20 відсотків середньомісячного сукупного доходу, а за придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива — 20 відсотків її річного сукупного доходу. Якщо у житловому приміщенні (будинку), прописані і проживають тільки пенсіонери, які не працюють, та інші непрацездатні громадяни, джерелом існування яких є лише доходи від особистого підсобного господарства, пенсія та інші соціальні виплати, або якщо у складі прописаних є неповнолітні діти, інваліди першої та другої груп і середньомісячний сукупний дохід на одного прописаного у житловому приміщенні (будинку) не перевищує вартісної величини межі малозабезпеченості. розмір плати за житлово-комунальні послуги становить 15 відсотків їхнього середньомісячного сукупного доходу, а за придбання скрапленого газу. твердого та пічного побутового (рідкого) палива — 15 відсотків їхнього річного сукупного доходу.

Обсяг витрат бюджету на надання субсидій з оплати житлово-комунальних послуг визначається, виходячи з середньомісячної кількості одержувачів цього виду субсидій по регіону і середньомісячного розміру субсидії на житлово-комунальні послуги. Одержана сума витрат множиться на 12, оскільки ця субсидія щомісячна.

Прогнозна потреба в коштах на надання населенню житлових субсидій визначається як сума витрат. необхідних для надання кожного окремого виду субсидій.

Кошти на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг передбачаються у державному бюджеті у вигляді субвенцій до місцевого бюджету.

5. Індексація грошових доходів населення

соціальний захист сім'я субсидія

Індексація — це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання купівельної спроможності їхніх грошових доходів.

Для індексації грошових доходів населення використовується індекс споживчих цін і тарифів на товари та послуги. Такий індекс обчислюєтеся на підставі статистичних спостережень за зміною цін у роздрібній торгівлі, на ринках тощо і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індексації підлягають:

— грошові доходи громадян, що одержуються ними в гривнях на території України і не мають разового характеру, пенсії;

— соціальна допомога (сім'ям з дітьми, з безробіття, тимчасової не працездатності тощо);

— стипендії;

— оплата праці (грошове забезпечення);

— суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника тощо.

Індексація проводиться, якщо індекс споживчих цін перевищив 105 відсотків (величина порога індексації).

Індексації підлягають грошові доходи громадян у межах трикратної величини вартості межі малозабезпеченості. Повній індексації підлягають доходи в межах величини вартості межі малозабезпеченості. Якщо дохід перевищує величину вартості межі малозабезпеченості, то його частина у межах подвійної величини вартості межі малозабезпеченості індексується у розмірі 80 відсотків, наступна частина доходу у межах величини вартості межі малозабезпеченості - у розмірі 70 відсотків. Частина грошового доходу, не перевищує трикратну величину вартості межі малозабезпеченості, індексації не підлягає.

Підвищення грошових доходів громадян у зв’язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекси споживчих цін, при виконанні умов індексації.

Підприємства, установи та організації, що перебувають на господарському розрахунку, підвищують розміри оплати праці у зв’язку з індексацією за рахунок власних коштів із дотриманням діючих співвідношень в оплаті праці.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються бюджетом, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв’язку з індексацією за рахунок коштів відповідного бюджету. Громадські об'єднання підвищують розміри оплати праці працівників за рахунок і в межах власних коштів.

Індексація пенсій і соціальної допомоги проводиться за рахунок Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Індексація - це відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, провадиться за рахунок коштів підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності. Індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що направили їх на навчання, а також за рахунок бюджету. Фінансування інших об'єктів індексації провадиться за рахунок джерел, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Контроль за дотриманням законодавства про індексацію грошових доходів громадян здійснюється відповідними державними органами, профспілками, їх об'єднаннями. За порушення законодавства про індексацію грошових доходів населення винні особи притягаються до відповідальності згідно з законодавством.

6. Пільги і допомога ветеранам, громадянам, що мають особливі

заслуги перед державою, і громадянам похилого віку

Пільги і допомога надаються громадянам, які мають особливі заслуги перед державою: Героям України, Героям Радянського Союзу, повним кавалерам ордена Слави та ордена Трудової слави, особам, нагородженим чотирма і більше медалями «За відвагу», Героям Соціалістичної Праці.

Для вказаних категорій громадян, які мають особливі заслуги перед державою, встановлено особливий перелік допомог, до яких і належать:

першочергове безплатне забезпечення ліками, що придбані за рецептами лікаря;

першочергове безплатне зубопротезування (за винятком зубопротезування з дорогоцінних металів);

першочергове безплатне особисте і безплатне членів їхніх сімей (дружини (чоловіка) і дітей віком до 18 років) обслуговування в амбулаторно-поліклінічних закладах і стаціонарах усіх типів та видів;

першочергове одержання в поліклініці чи за місцем останньої роботи безплатної путівки в санаторій, профілакторій або будинок відпочинку один раз на рік, а членам їхніх сімей — за 25 відсотків вартості;

звільнення від квартирної плати незалежно від форми власності житлового фонду, від оплати комунальних послуг (водопостачання, каналізація, газ, електроенергія, гаряче водопостачання, центральне опалення, а в будинках, що не мають центрального опалення, — надання палива, придбаного в межах норм, встановлених для продажу населенню, та інші види комунальних послуг), від плати за користування домашнім телефоном і позавідомчою охоронною сигналізацією житла незалежно від виду житлового фонду; першочергове поліпшення житлових умов при наданні житла у будинках державного житлового фонду з наданням при цьому додаткової житлової площі до 20 кв. м.;

звільнення від оплати послуг за оформлення документів на право власності на квартиру при її приватизації,

першочерговий відпуск місцевих будівельних матеріалів на будівництво і ремонт житла;

безплатне користування міським транспортом та поїздами приміського сполучення;

— безплатний проїзд один раз на рік (туди і назад) залізничним транспортом, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом;

переважне Право залишалися на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці та право на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації;

безплатне кавчання та перенавчання за місцем роботи, в навчальних закладах системи державної підготовки і перепідготовки кадрів, а також у платних навчальних закладах і на курсах;

звільнення від сплати податків, зборів і мита усіх видів, за винятком сплати ввізного мита, митних#а акцизних зборів і податку на додану вартість з підакцизних товарів, що імпортуються;

позачергове та безплатне встановлення домашніх телефонів;

безплатне поховання з військовими почестями;

спорудження на могилі померлого (загиблого) незалежно від часу смерті надгробка за встановленим Урядом України зразком;

виплата дружині (чоловіку) і дітям до 18 років у разі смерті (загибелі) одноразової допомоги у розмірі 20 мінімальних заробітних доплат, встановлених законодавством на день смерті (загибелі).

інші пільги.

Соціальний захист ветеранів та інвалідів війни здійснюється відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Ветеранам війни вважаються особи, які брали участь у захисті Батьківщини або в бойових діях у воєнний чи мирний час на території інших держав.

Учасникам бойових дій надаються такі пільги:

— безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування у сільській місцевості;

75-відсоткова знижка плати за користування житлом у межах встановлених норм та плати за користування комунальними послугами;

безплатне одержання ліків за рецептами лікарів;

першочергове безоплатне зубопротезування;

користування при виході на пенсію чи зміні роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;

щорічне медичне обстеження і диспансеризація;

першочергове забезпечення житлом осіб, які цього потребують;

першочергове надання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва;

інші пільги.

Соціальний захист інвалідів війни та прирівняних до них осіб забезпечується, крім пільг, закріплених за учасниками бойових дій, наданням додаткових пільг, до яких належать:

— 100-відсоткова знижка плати за житло, комунальні послуги, газ, електроенергію;

звільнення від орендної плати за нежитлові приміщення, що орендуються під гаражі;

безплатний проїзд один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом;

звільнення від сплати прибуткового податку, податку з власників транспортних засобів, плати за землю;

позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і знижка на 50 відсотків абонементної плати за користування квартирним телефоном;

— інші пільги.

Відповідно до Указу Президента України від 17.05.2002 р. № 689 «Про заснування довічних державних стипендій для учасників бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941;1945 років» у державному бюджеті передбачені видатки на надання довічних державних стипендій для учасників бойових дій у період Великої Вітчизняної війни.

Для учасників війни перелік пільг дещо менший, ніж у попередніх категорій ветеранів війни. Такі пільги передбачають забезпечення учасників війни безплатними ліками і зубопротезуванням; 50-відсоткову знижку плати за житло та комунальні послуги, безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту та автомобільним транспортом у сільській місцевості.

Крім того, щороку при формуванні державного бюджету передбачаються асигнування для фінансової підтримки громадських організацій ветеранів і інвалідів: Всеукраїнської організації інвалідів війни та збройних сил, Союзу організацій інвалідів України, Всеукраїнського об'єднання ветеранів, Української спілки учасників війни та Української ради ветеранів війни та праці.

Соціальний захист ветеранів праці та громадян похилого віку здійснюється на підставі Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» .

Ветеранами праці вважаються громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років — жінки і 40 років — чоловіки) і вийшли на пенсію.

Ветеранам праці надаються такі пільги:

користування при виході на пенсію чи зміні місця роботи поліклініками, до яких! вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;

першочергове «безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних метрів);

переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням;

щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням відповідних спеціалістів;

першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах;

— переважне право на забезпечення житловою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва;

першочергове одержання позики на індивідуальне житлове будівництво з погашенням її протягом 20 років, починаючи з п’ятого року після закінчення будівництва, а також першочергове одержання позики для будівництва або придбання дачних будинків і благоустрою садових ділянок;

переважне право на вступ до садівницьких товариств (кооперативів), кооперативів з будівництва та експлуатації колективних гаражів;

звільнення від плати за землю;

Висновок

Трансформація економіки держави вимагає ретельніше аналізувати стан соціального захисту населення й розробляти заходи, що сприятимуть установленню раціонального балансу інтересів держави, виробників і споживачів соціальних послуг. Складність при прийнятті рішень у соціальній сфері полягає у необхідності одночасного задоволення критеріїв економічної ефективності й соціальної справедливості. Тому одним із основних завдань перехідного періоду повинно стати проведення такої політики перерозподілу й соціальних гарантій, яка б не послаблювала стимулів економічної активності й при цьому підтримувала життєвий рівень усіх громадян на прийнятному рівні.

Стійка система соціальних гарантій має поєднуватися зі стабілізацією і не інфляційним економічним зростанням, будуватися на жорсткій дисципліні відрахувань, соціальному партнерстві основних груп, поєднанні державних і приватних форм. Протягом останніх років законодавчі акти, програми та інші нормативні документи, що визначають обсяги видатків державного і місцевих бюджетів, зокрема на соціальний захист, здебільшого приймалися без належного врахування можливостей економіки та населення у сплаті податків для формування доходів бюджету. Це призвело до структурної розбалансованості фінансів держави, значних (прихованих та наявних) дефіцитів державного бюджету. Розрив між потребою у видатках та обсягом ресурсів бюджету, в т. ч. потенційних, може бути подоланий лише за умови призупинення Верховною Радою чинності окремих законодавчих актів, видатки на виконання яких у бюджеті не передбачені або передбачені не в повному обсязі. Це дасть змогу суттєво оздоровити бюджетну систему і водночас запобігти зростанню заборгованості за зобов’язаннями держави, які не можуть бути виконані.

Водночас потрібно запропонувати механізми, які не дозволятимуть у майбутньому приймати закони без урахування їх впливу на бюджет, а також заходи щодо обмеження дії уже прийнятих законодавчих актів, не забезпечених бюджетними асигнуваннями.

Використана література

1. Юрій С.І. Бюджетна система України. — К.: НІОС, 2000.

2. Кириленко О. П. Місцеві бюджети України. — К.: НІОС, 2000.

3. Василик О. Д., Павлюк К. В. Бюджетна система України: Підручник. — Центр навчальної літератури, 2004.

4. Фідосов В., Опарін В. Бюджетний менеджмент. — К.: КНЕУ, 2004.

5. Панкевич Л. В., Зварич М. А., Могиляк Б.І. Бюджетний менеджмент. — К.: Знання, 2006.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою