Система соціального страхування Литви

Реферат на тему:

" Система соціального страхування Литви"

ПЛАН Вступ.

1. Реформи в системі соціального страхування Литви.

2. Особливості організації системи соціального страхування в Литві. Проблеми соціального страхування.

3. Небезпеки системи соціального страхування Литви.

Висновки

Список використаної літератури:

Вступ.

Система соціального страхування Литви, так само, як і більшості колишніх союзних республік, діяла за загальнодержавним сценарієм. Однак у нові часи незалежності виникли проблеми соціального страхування населення, зокрема виділилася проблема з пенсійною системою, її реорганізацією та реформуванням.

В даному рефераті спробуємо з’ясувати особливості сучасної системи соціального страхування Литви, її перспективи та проблеми.

1. Реформи в системі соціального страхування Литви Литовський сейм запровадив закон про реформу пенсійної системи, відповідно до якого з 2004 року в Литві введене обов’язкове пенсійне страхування.

Концепцію реформи пенсійної системи уряд затвердив ще в квітні 2000 року, але в умовах зміни влади політичні партії так і не зважилися почати цю реформу.

Відповідно до закону, 5% з нинішніх 25-процентних пенсійних внесків у Фонд соціального страхування «SoDra» повинне переводитися в нові фонди обов’язкового накопичувального пенсійного страхування.

В обов’язковому пенсійному страхуванні повинні брати участь особи у віці до 30 років, що страхуються на всю державну пенсію соціального страхування, а особи у віці від 30 до 50 років можуть платити додаткові внески в рахунок пенсійного страхування за бажанням. По підрахунках експертів, по закінченні пенсійної реформи пенсії повинні збільшитися на 20%.

Підраховано також, що за перші десять років реформи бюджет «SoDra» щорічно буде втрачати приблизно 300 млн. літів доходів.

Якомога швидше почати реформу пенсійної системи Литву закликав і Всесвітній банк, який має намір підтримати її проведення. Вимагають зменшити пенсійний вік. Можливо, парламентаріям Литви незабаром доведеться обговорювати питання про зменшення пенсійного віку.

Таку пропозицію вже підтримали 60 тис. жителів країни. 16 травня 2004 року в Сеймі Литви було зареєстроване відповідне виправлення до закону. Її ініціатори — члени панявежської організації «Рух-55» — пропонують встановити пенсійний вік для жінок з 55 років, а для чоловіків — з 60 років.

Так було в радянський час і в перші роки незалежності. Крім того, висловлюється вимога призначити пенсію по старості особам, що мають обов’язковий виробничий стаж, але не мають страхових доходів.

Ініціатори виправлень указують, що багато люди похилого віку в зв’язку з віком, невідповідною кваліфікацією і змінами на ринку праці не мають можливості одержати роботу, тому позбавляються постійного джерела засобів існування. Передавши в Сейм 59 тис. підписів, ініціативна група на цьому зупинятися не збирається. «Якщо владі буде потрібно 100 чи 150 тис. підписів, зберемо і стільки» , — заявили її представники.

Відповідно до Конституції, 50 тис. громадян, що мають право брати участь у виборах, можуть запропонувати Сейму до обговорення проект закону, що той зобов’язаний розглянути.

Однак ініціатива панявежців не була визнана офіційно, оскільки вони вели збір підписів, не дотримуючи усіх формальностей, передбачених у законах. Але виправлення до закону в цей же день від свого імені зареєстрував член Сейму центрист В. Мартишаускас, що вирішив підтримати ініціативу панявежців.

Зараз пенсійний вік складає для жінок 58 років, для чоловіків — 62 року. На підставі Закону «Про пенсії по державному соціальному страхуванню, для жінок пенсійний вік буде постійно збільшуватися і до 2006 р. досягне 60 років.

В даний час у Литві проживає більш 955 тис. пенсіонерів. Бюджетні витрати на виплату пенсій у 2000 р. склали майже 3,6 млрд. літів.

2. Особливості організації системи соціального страхування в Литві. Проблеми соціального страхування У Міністерстві соціального захисту і праці Литви вже давно виконується комп’ютерне моделювання довгострокових перспектив системи соціального страхування: дається оцінка різних сценаріїв економічного, демографічного розвитку, змін на ринку праці, використовуються різні програми комп’ютерного моделювання.

Звичайно, кожна модель — це тільки тьмяне відображення реального життя, однак і вона дає можливість створювати економічні і політичні перспективи на майбутнє.

Діюча зараз у Литві система пенсій соціального страхування ґрунтується на принципі солідарності поколінь і діє на основі поточних внесків — виплат. Ця система приваблива тим, що її легко створитивона не вимагає додаткових засобів, починає діяти відразу.

Якщо чисельність пенсіонерів не буде збільшуватися в порівнянні з чисельністю працюючих, а показник народжуваності такий, що чисельність населення постійно відновлюється, очікувана тривалість життя істотно не міняється, то ця пенсійна система діє успішно.

Під час короткочасних економічних спадів ця система може стати дефіцитною, однак під час підйомів дефіцит вирівнюється.

За рахунок індексації вона може бути досить добре захищена від інфляції. Тому ця система використовується в багатьох європейських країнах. Бум народжуваності в шостому десятилітті, коли чисельність зайнятих у виробництві пізніше значно збільшилася стосовно чисельності пенсіонерів, ще більше зміцнив цю систему.

Однак почалося в Європі у восьмому і дев’ятому десятиліттях зменшення народжуваності і збільшення тривалості життя привело до постійного дефіциту в пенсійній системі такого виду. З аналогічними проблемами зіштовхується і пенсійна система соціального страхування Литви.

Одна з основних задач комп’ютерного моделювання — оцінити масштаб цих проблем у майбутньому і намітити шляху їхнього рішення. Один з найважливіших отриманих висновків — вирішальне значення в короткостроковому прогнозі стану системи соціального страхування мають економічні показники, а в довгостроковому прогнозі - більше значення мають демографічні показники, а економічні, хоча і зберігають важливість, але їхнє значення зменшується.

При оцінці довгострокової перспективи системи соціального страхування Литви дуже важливі дві обставини: у період 2005;2020 р. буде значне збільшення чисельності людей працездатного віку, зв’язане з хвилею народжуваності, що мала місце в 1980;1990 р. Через цю демографічну хвилю бюджет соціального страхування 2005;2020 р. може бути надлишковим (до 800 млн лт у рік у нинішній вартості) — у період 2040;2070 р. очікується дефіцит бюджету соціального страхування, що може досягати 800 млн — 1 млрд лт у рік (у нинішній вартості). Ця криза бюджету соціального страхування буде визначений низькою народжуваністю в даний час. Навіть якщо в найближчому майбутньому народжуваність збільшиться, уникнути цієї кризи не удасться, тільки можна трохи скоротити його масштаби.

Отже, прогнозуються дві хвилі бюджету соціального страхування — надлишок і наступний потім дефіцит. Якщо згадати біблійне писання, то в подібній ситуації виявився і Йосип у Єгипті. Що він робив? У «жирні» роки він робив запаси, а в «худі» — використовував їх. Аналогічно повинна надходити і система соціального страхування.

Один з можливих способів рішення — у період надлишку «Содра» повинна робити нагромадження й інвестувати засоби, щоб у період дефіциту забезпечити нормальне функціонування системи. Однак на цьому шляху приховані деякі проблеми і небезпеки: пенсійна система як була, так і залишиться діючою по знеособленому принципі «загального казана». У політиків, що будуть керувати цим казаном, може виникнути спокуса використовувати частину цих нагромаджень на нерозмірне збільшення пенсій. Займаючись інвестиціями фінансових ресурсів, «Содра» узялася б за невластиву їй інвестиційну діяльність.

Інший шлях — накопичувальні пенсійні фонди. Якщо в період надлишку частина внесків соціального страхування була б спрямована на особисті рахунки що страхуються, то содрівський надлишок зменшиться, але в період дефіциту, коли «Содра» буде здатна виплатити тільки половину пенсії, інша половина надійде з пенсійного фонду. Крім того, внески в пенсійні фонди в такому випадку не використовують усього надлишку содрівського бюджету, а за рахунок частини, що залишилася, протягом 5−7 років можна буде підвищити пенсії з розміру нинішньої середньої пенсії в 312 літів до 450 літів. Ці два рішення вирівняли б коливання бюджету «Содри» — не було б ні занадто великого надлишку, ні великого дефіциту — збереглися б незначні короткострокові коливання надлишку-дефіциту в межах 50−100 млн літів.

Однак коридори можливих рішень досить вузькі: нагромадження засобів у пенсійних фондах найбільше раціонально почати не раніше 2004 р. і не пізніше 2008 р. Інші варіанти обійдуться вже набагато дорожче.

Середній розмір пенсії можна підвищити тільки до 450 лт. З перевищенням цієї риси вже після 2025 р. буде неминучим постійний дефіцит пенсійної системи. Дане комп’ютерне моделювання, а також моделювання пенсійних систем європейських країн показали, що через народжуваність, що зменшилася, і тривалості життя, що збільшилася, неминуче прийдеться (у 2010;2020 р.) продовжувати вік виходу на пенсію по старості - і для жінок, і для чоловіків — з 65 років. У противному випадку не допоможуть ніякі реформи — наші діти й онуки, вийшовши на пенсію, стануть жебраками.

3. Небезпеки системи соціального страхування Литви Які небезпеки і проблеми на шляху накопичувальних пенсійних фондів?

Потрібно реорганізувати систему соціального страхування. Реорганізація завжди обходиться в копієчку. Приватні накопичувальні фонди заробляють гарні відсотки, а виходить, і пенсії - гарні. Але як відрізнити гіпотетичний пенсійний фонд банку «Секунді» від пенсійних фондів, заснованих «Вільняус банкасом» і банком «Снорас» — адже і вовки виряджаються в овечу шкіру.

Держава зобов’язана створити і забезпечити діючий і ефективний нагляд за пенсійними фондами, що стояв би на стражу інтересів учасників пенсійних фондів.

Інший недолік накопичувальних пенсійних фондів — соціальна диференціація, що збільшилася, пенсіонерів — хто за роки роботи зробив великі внески в пенсійний фонд, у того і пенсія буде більше. Але, може бути, ця обставина спонукає працюючих не укривати свої доходи, а подбати про свою забезпечену старість.

Останнім часом багато дискутують щодо двох альтернатив накопичувальних пенсійних тіл: повинні пенсійні фонди бути обов’язковими чи добровільними. На мій погляд, тільки обов’язкові накопичувальні пенсійні фонди можуть розв’язати згаданих проблеми системи соціального страхування. А добровільні накопичувальні пенсійні фонди теж мають право на існування, але їхнє призначення — вирішувати проблеми додаткового пенсійного забезпечення визначеного кола обличчя (в основному, видимо, людей заможних).

Отже, у литовців небагато часу для прийняття рішень і перетворення системи соціального страхування — чим довше будуть затягувати час, тим дорожче прийдеться за це платити.

Висновки

З вищесказаного можна зробити висновки:

Литва реорганізовує свою колишню систему соціального страхування.

Відповідно до закону, 5% з нинішніх 25-процентних пенсійних внесків у Фонд соціального страхування «SoDra» повинне переводитися в нові фонди обов’язкового накопичувального пенсійного страхування.

Діюча зараз у Литві система пенсій соціального страхування ґрунтується на принципі солідарності поколінь і діє на основі поточних внесків — виплат. Ця система приваблива тим, що її легко створитивона не вимагає додаткових засобів, починає діяти відразу.

При оцінці довгострокової перспективи системи соціального страхування Литви дуже важливі дві обставини: у період 2005;2020 р. буде значне збільшення чисельності людей працездатного віку, зв’язане з хвилею народжуваності, що мала місце в 1980;1990 р. Через цю демографічну хвилю бюджет соціального страхування 2005;2020 р. може бути надлишковим (до 800 млн лт у рік у нинішній вартості) — у період 2040;2070 р. очікується дефіцит бюджету соціального страхування, що може досягати 800 млн — 1 млрд лт у рік (у нинішній вартості). Ця криза бюджету соціального страхування буде визначений низькою народжуваністю в даний час. Навіть якщо в найближчому майбутньому народжуваність збільшиться, уникнути цієї кризи не удасться, тільки можна трохи скоротити його масштаби.

Комп’ютерне моделювання, а також моделювання пенсійних систем європейських країн показали, що через народжуваність, що зменшилася, і тривалості життя, що збільшилася, неминуче прийдеться (у 2010;2020 р.) продовжувати вік виходу на пенсію по старості - і для жінок, і для чоловіків — з 65 років.

Список використаної літератури:

1. 1.Якушев М. И. Социальное страхование в странах Прибалтики. — М., 2003.

2. 2.Реформирование пенсионной системы Литвы. — М., 2001.

3. 3.Соціальне страхування в світі / За ред. Бурки І.С. — К., 1999.