Формування системи показників конкурентоспроможності регіонів

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

АГАФОНЕНКО Олеся Юріївна

УДК 332.12: 339.137: 330.101.52

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНІВ

Спеціальність 08.00.05 — розвиток продуктивних сил

і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк — 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіко-правових досліджень НАН України у відділі проблем територій зі спеціальним режимом господарювання (м. Донецьк).

Науковий керівник — доктор економічних наук, професор

Василенко Валерій Миколайович

Інститут економіко-правових досліджень НАН України, заступник директора

по науковій роботі (м. Донецьк).

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Максимова Тетяна Семенівна Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля МОН України, завідуюча кафедрою маркетингу (м. Луганськ);

кандидат економічних наук, доцент Уманець Тетяна Василівна Одеський державний економічний університет МОН України, доцент кафедри економіки праці та управління персоналом (м. Одеса).

Захист відбудеться «20» червня 2008 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83 048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83 048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий «16» травня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.Г. Слоква

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення регіонів як самостійних суб'єктів економічних відносин породжує безліч протиріч, подолання яких стає можливим лише шляхом міжрегіональної конкуренції. Водночас, сама конкурентна боротьба між регіонами переноситься в різні сфери їхніх інтересів, починаючи задоволенням повсякденних запитів населення і закінчуючи пошуком та залученням зовнішніх і внутрішніх інвестицій на свою територію. Перемагають у такій конкурентній боротьбі саме ті регіони, конкурентоспроможність яких кількісно та якісно відрізняється від інших. У зв’язку з чим актуалізується проблема знання (як наукового, так і прикладного) саме тих основних характеристик регіональної конкурентоспроможності, що найбільшою мірою цьому сприяють.

У рамках сучасної парадигми «регіон-система» з’являється реальна можливість розглядати регіон будь-якого рівня як регіональну економічну систему чи як деяку сукупність різних елементів продуктивних сил, взаємозалежних між собою географічним (у масштабах окремої території) розташуванням, процесами суспільного відтворення і сформованими між ними господарськими зв’язками. При цьому, регіональна економічна система може бути охарактеризована деякими параметрами, порівняння яких з аналогами дає змогу одержати певне уявлення про наявність чи відсутність відповідної конкурентоспроможності. У даному разі саме зведення таких параметрів стає основним носієм інформації про конкурентоспроможність регіонів.

Природною в цих умовах є ситуація, що передбачає необхідність вибору основних показників конкурентоспроможності регіонів. Одні фахівці вважають, що такими повинні виступати показники економічного і соціального розвитку регіону; другі - що такими показниками повинні бути зовнішні та внутрішні фактори ефективної взаємодії регіону як системи; треті - що як показники регіональної конкурентоспроможності повинні використовуватися наявні територіальні пропорції та умови диференціації економіки регіону; четверті - що такими показниками повинні виступати прояви просторової дезінтеграції тощо. При цьому є два загальних підходи до визначення показників регіональної конкурентоспроможності: перший полягає в побудові рангових чи рейтингових оцінок регіональних відмінностей, а другий — у визначенні рангів чи рейтингів, що характеризують рівні диференціації відповідних показників розвитку регіонів. Саме в таких оцінках відбивається здатність кожного регіону демонструвати свої кращі риси, за якими можна судити про його конкурентоспроможність.

Поки що не існує в завершеному вигляді науково обґрунтованої системи показників регіональної конкурентоспроможності, як не існує і визначеного порядку в системі обліку факторів, які можна використовувати для характеристики регіональних конкурентних переваг і позицій, що обумовило актуальність та своєчасність цього дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження було виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темою «Методологія економічної діагностики розвитку територій (регіонів)» (ДР № 0105U008666), де дисертантом як співвиконавцем було запропоновано ряд заходів щодо теоретичної та методичної розробки питань, пов’язаних з формуванням системи показників регіональної конкурентоспроможності.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування, емпіричне пророблення і методичне забезпечення можливих оцінок конкурентоспроможності регіонів на основі формування відповідної системи показників.

Згідно до визначеної мети в роботі були вирішені такі наукові завдання:

визначено передумови виникнення і посилення конкуренції між окремими регіонами як суб'єктами економічних відносин;

уточнено визначальні характеристики (умови, фактори) регіональної конкурентоспроможності;

визначено перелік основних показників конкурентоспроможності регіонів;

установлено оцінки сучасним конкурентним перевагам окремих регіонів країни;

визначено тенденції та характер формування конкурентних позицій окремих регіонів України;

концептуалізовано систему формування показників регіональної конкурентоспроможності;

обґрунтовано принципи класифікації факторів конкурентоспроможності регіонів;

визначено критерій ефективності показників регіональної конкурентоспроможності.

Об'єктом дослідження є процеси економічної конкуренції між регіонами (економічними системами).

Предметом дослідження виступає науковий інструментарій визначення оцінок регіональної конкурентоспроможності.

Методи дослідження. Методологічною основою виконаного наукового дослідження послужили фундаментальні положення економічної теорії та регіональної економіки, праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань регіоналістики, статистики і математичних методів в економіці.

Знайшли вирішення теоретичні та прикладні питання виміру процесів економічного і соціального розвитку регіонів різного рівня у роботах вітчизняних фахівців: Б.І. Адамова, В. М. Василенка, В.М. Геєця, М.І. Долішнього, Б.Т. Кліяненка, В. В. Максимова, Т.С. Максимової, В. К. Мамутова, С. В. Мочерного, Л.А. Савельєва, Т. В. Уманець, М. Г. Чумаченка та ін. Серед зарубіжних фахівців, які займаються вирішенням теоретичних і прикладних проблем регіональної конкурентоспроможності, можна виділити О. Г. Гранберга, С. В. Казанцева, В.М. Лєксіна, П. А. Минакира, Р.І. Шніпера, О.С. Пчелінцева, М. Е. Портера, О. М. Швецова, С.А. Суспіцина, К. В. Павлова та ін.

Для вирішення задач, які поставлено у дисертації використовувалися такі методи: системно-структурного аналізу — для ідентифікації складових регіонального економічного простору, а саме, регіональних економічних систем; економіко-статистичного аналізу — для обробки статистичних даних, що характеризують наявність регіональних конкурентних переваг і позицій; економіко-математичного аналізу — для встановлення залежностей між окремими параметрами регіональної економічної системи; логіко-структурного обґрунтування — для розробки наукового інструментарію кількісних і якісних оцінок регіональної конкурентоспроможності; графічного опису — для віртуальної ілюстрації та просторового зображення досліджуваних процесів і явищ економічного і соціального розвитку регіонів.

Нормативною базою наукового дослідження були Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи міністерств і відомств. Фактологічна база дисертаційної роботи була сформована на основі статистичних даних Державного комітету статистики України, Головного статистичного управління у Донецькій області, даних про характеристики регіональних конкурентних переваг і регіональних конкурентних позицій.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. На основі комплексного дослідження теоретичних і практичних особливостей використання регіонами своїх конкурентних переваг і конкурентних позицій обґрунтовані методичні положення з формування системи показників регіональної конкурентоспроможності для забезпечення відповідної просторово-часової кількісної та якісної визначеності.

Найважливішими результатами, що характеризуються новизною й аргументованістю є такі:

вперше:

запропоновано систему показників регіональної конкурентоспроможності на основі визначення основних принципів формування, структуризації складу статистичної бази, конкретизації інструментарію оцінок, що дає змогу більш точно позиціонувати окремі регіони в просторово-часовому вимірі та виявляти умови (резерви) їх поступального руху і розвитку;

обґрунтовано класифікацію факторів регіональної конкурентоспроможності на основі виділення відповідних ознак (підстав), що дає можливість здійснювати безупинний пошук ефективних заходів, здатних забезпечувати не тільки стійкий стан регіону в його конкурентній боротьбі, але й впливати на характер протікання відтворювальних процесів;

установлено критерій ефективності регіональної конкурентоспроможності (у розрахунку єдності та взаємозв'язку його кількісних і якісних визначень), що відбиває, з одного боку, виробничі відносини (співвідношення результатів і витрат, зміни умов (обставин) розташування одного регіону щодо іншого), а, з іншого — спосіб виміру цієї ефективності (порівняння з установленими або можливими стандартами, зразками), що сприяє відстеженню динаміки і змісту процесів, які здійснюють вирішальний вплив на рівень і характер конкурентоспроможності регіонів;

удосконалено:

методичні підходи до визначення оцінок конкурентних переваг окремих регіонів на основі добору і використання показників ресурсної забезпеченості, що дозволило диференціювати їх за рівнями конкурентоспроможності;

прийоми порівняльного аналізу конкурентних позицій регіонів на основі використання базисних індексів, що забезпечили якомога точне визначення тенденцій формування і змісту їхньої конкурентної боротьби;

дістали подальшого розвитку:

теоретична аргументація виникнення і посилення конкуренції між окремими регіонами, розглянута відносно регіональних економічних систем, утворених продуктивними силами, що сприяло більш точному визначенню термінів: «регіональна конкурентоспроможність», «регіональні конкурентні позиції»;

визначення терміна «регіональні конкурентні позиції», під яким запропоновано вважати процеси використання наявних на даній території сукупних факторів, перетворених на продукцію, роботи і послуги, що забезпечують території відмітні риси та особливості порівняно з іншими територіями;

уточнення основних характеристик конкурентоспроможності регіонів, що стосуються зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку територій, умов територіальної диференціації, використання яких дає змогу проводити більш поглиблений порівняльний аналіз стану регіонів.

Практичне значення одержаних результатів. Методичні розробки з формування системи показників регіональної конкурентоспроможності розширюють наукову базу для подальших досліджень регіональних проблем сучасності. Основні положення, викладені автором у дисертації, доведені до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій, дозволяють істотно підвищити об'єктивність оцінок конкурентних переваг і конкурентних позицій окремих регіонів. Вони призначені для використання в практиці управління економікою регіону з урахуванням динаміки і змісту відтворювальних процесів, що протікають на відповідних територіях.

Практична цінність виконаного дослідження визначається адресною спрямованістю конкретних рекомендацій для різних рівнів управління.

До результатів, які мають найбільше практичне значення, належать:

пропозиції відносно структури та складу системи показників регіональної конкурентоспроможності, які складаються з кількісних та якісних характеристик конкурентних переваг та конкурентних позицій, що можуть бути використані для відповідних оцінок;

класифікація факторів конкурентоспроможності регіону, прямий та непрямий характер яких проявляється у кількісних та якісних характеристиках наявних ресурсів на даній території, що дозволяє чітко позиціонувати регіон у порівнянні з іншими;

обґрунтованість критерію ефективності конкурентоспроможності регіону, формами прояву якого виступають відповідні показники, кожен з яких є відносно самостійним, що дозволяє відслідковувати динаміку і зміст процесів, які роблять вирішальний вплив на конкурентоспроможність регіону.

Основні положення дисертаційної роботи були використані: Головним управлінням статистики в Донецькій області у аналітичній доповіді (довідка № 01/2−7/23 від 13.04.2007 р.), Управлінням статистики при підготовці програми економічного і соціального розвитку м. Горлівки Донецької області на 2007 р. (довідка № 233 від 22.05.2007 р.), Мар'їнською районною радою Донецької області при формуванні стратегії економічного і соціального розвитку м. Мар'їнка до 2011 р. (довідка № 119 від 16.05.2007 р.). Науково-методичні розробки, наведені в дисертаційній роботі, використовуються в навчальному процесі Донецького державного університету управління МОН України (довідка № 01−12/823 від 10.10.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням, в якому викладено авторський підхід до реалізації парадигми «регіон-система». Наукові положення, висновки і рекомендації отримані автором самостійно та є особистим внеском в регіональну економіку. З наукових публікацій, підготовлених у співавторстві, у дисертаційній роботі використані тільки ті положення, що отримані автором особисто. Внесок здобувача у спільно опубліковані роботи конкретизовано у списку праць за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення та практичні результати дисертації доповідалися автором і одержали схвалення на: II Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні наукові дослідження — 2006» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); I Міжнародній науково-практичній конференції «Наука: теорія та практика — 2006» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Наука й освіта — 2007» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.); III Міжнародній науково-практичній конференції «Науковий простір Європи — 2007» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.); III Науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Актуальні питання розвитку фінансової науки на сучасному етапі» (м. Донецьк, 2007 р.); Міжнародній конференції «Dynamika naukowych badaс — 2007» (Przemyњl, 2007 r.).

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 14 наукових праць, з них 7 — у наукових фахових виданнях, 6 — за матеріалами конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 4,65 д.а., з яких особисто авторові належить 4,26 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Загальний обсяг роботи складає 174 сторінки комп’ютерного тексту. Дисертація містить 28 таблиць, 4 рисунки, 4 додатки та список використаних джерел з 160 найменувань на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету і завдання дослідження, показано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження конкурентоспроможності регіонів. У розділі наведено визначення об'єктивних передумов виникнення конкуренції між регіонами, виділено ключові характеристики конкурентоспроможності регіонів, проаналізовано використання основних показників регіональної конкурентоспроможності.

Розгляд регіону як системи припускає можливість знаходження його місця в сукупності аналогічних систем як усередині державного утворення, так і за його межами. Основною відмітною рисою сучасного регіону виступає його здатність реагувати на зміни зовнішніх і внутрішніх умов, на загрози, що виникають з боку різних джерел; сприяти не тільки збереженню, але й поліпшенню регіональних позицій у найважливіших сферах громадського життя. В загальному вигляді парадигма «регіон-система» розуміється як деяка сукупність елементів продуктивних сил, прямо чи побічно взаємозв'язаних у сфері суспільного виробництва, географічно розташованих у межах певної (достатньо великої) території (простору) і пов’язаних між собою господарськими, технологічними, інформаційними та іншими зв’язками. Об'єктивна реальність змушує розглядати регіон як економічну систему, що є одночасно й об'єктом, і суб'єктом. Як об'єкт регіональна економічна система виступає у відносинах з національною державою і міжнародними державами й організаціями, а як суб'єкт — у взаєминах з іншими регіонами й окремими господарюючими суб'єктами (підприємствами, організаціями й установами). У роботі відзначено, що відмітною рисою регіональної економічної системи як суб'єкта є її здатність вступати в конкурентні відносини з іншими регіональними економічними системами, що виявляються в наявності конкурентних переваг і забезпечують привабливість відповідних територій. Для того щоб докладніше розібратися в умовах і факторах конкуренції між регіонами, є необхідність уточнити, в чому, власне, полягає сама конкуренція як економічний феномен. Для цього в дисертаційній роботі представлені характеристики та підходи до поняття конкуренції різних авторів.

У дисертації доведено, що проявом конкуренції у відносинах регіональних економічних систем стає або зростання (кількісне збільшення використання окремих факторів суспільного виробництва), або розвиток (якісні зміни у використанні окремих факторів суспільного виробництва) відповідних територій, а, як наслідок, поява і посилення територіальної диференціації. Стверджується, що територіальна диференціація сама по собі несе позитивний заряд, якщо не призводить до дезінтеграції економічного простору країни, чи до згортання економічних процесів на окремих територіях. Оцінкою прояву конкуренції між регіонами виступають рейтингові оцінки, у яких відбивається здатність кожного регіону продемонструвати визначені позиції, кількісні та якісні відмінності від інших регіонів. Здатність створювати кращі умови для розвитку територій, заснована на можливостях суб'єктів регіональних відносин — місцевих органів влади, недержавних організацій і підприємств — спільно формувати і реалізовувати відповідні стратегії розвитку, залучати до цього процесу кращі інтелектуальні, технічні, технологічні та інші ресурси і раціонально їх використовувати, розуміється як конкурентоспроможність регіону.

У роботі підкреслюється, що визначення конкурентоспроможності регіону багато дослідників намагаються розглядати з різних точок зору. На сьогоднішній день існує, принаймні, чотири групи таких точок зору. Зрозуміло, що цим переліком підходів до визначення конкурентоспроможності регіону не вичерпується весь спектр точок зору, але саме в них згруповані думки найбільш загальні й поширені. Доведено, що проблема конкурентоспроможності регіону може бути зведена в своїй основі до визначення конкурентних переваг і (чи) конкурентних позицій, тому що конкурентоспроможність, конкурентні переваги і конкурентні позиції є взаємозалежними і взаємовизначеними поняттями. У формалізованому відношенні конкурентні переваги і конкурентні позиції становлять собою факторну ознаку, а конкурентоспроможність — результативну. Порівняльні переваги регіональної економічної системи дозволяють знаходити найбільш конкурентні позиції, фактори привабливості окремих територій, кількісна і якісна оцінка яких набуває особливого значення для підтримки конкурентної боротьби. У цьому зв’язку можна запропонувати наступне визначення терміна «регіональні конкурентні позиції», відповідно до якого під регіональними конкурентними позиціями запропоновано вважати процеси використання наявних на даній території сукупних факторів, перетворених на продукцію, роботи і послуги, що забезпечують території відмітні риси й особливості порівняно з іншими територіями, що виявляються в зовнішній і внутрішній компетенції й у динамічних здібностях реалізовувати граничні (критичні) переваги.

Встановлено, що є різні думки з приводу того, яка система показників повинна використовуватися для оцінки конкурентоспроможності регіональних економічних систем. У роботі підкреслено, що існуюча система показників конкурентоспроможності регіонів не дозволяє повною мірою оцінити стан і перспективи розвитку регіонів у їхній конкурентній боротьбі, тому що використовуються для цього різні показники, що істотно «розріджує» саму суть регіональної конкуренції. Визначено, що однією з причин недостатньої об'єктивності показників конкурентоспроможності регіонів є відсутність обґрунтованих критеріїв і міри регіональної ефективності їх функціонування. У даному випадку мова повинна йти про відмітні ознаки, на підставі яких можуть визначатися оцінки (критерії), і межі, за якими зміна кількісних характеристик спричиняє зміну якості об'єкта чи навпаки (міри).

Розділ 2. Аналіз потенційної конкурентоспроможності регіонів України. У розділі виконано аналіз регіональних конкурентних переваг та позицій.

Аналіз показників не тільки економічного і соціального розвитку регіонів, але їхньої конкурентоспроможності покликаний забезпечити вирішення принаймні двох основних задач: 1) визначення рівня інтегральної оцінки розвитку регіонів з метою віднайдення «лідерів» і «аутсайдерів»; 2) побудови сітки економічного районування країни з комплексу основних характеристик. Результати експрес-аналізу основних показників, які поміщаються в статистичних щорічниках, дозволили виявити, що близько 150 показників даються в регіональному зрізі. При цьому визначено, що для оцінки регіональних конкурентних переваг, яку одержують на основі порівняння інформації про дані, що характеризують наявні ресурси (природні, трудові, матеріальні, організаційні, наукові та інформаційні (комунікаційні)), такими показниками можуть бути використано не більше двох десятків. Методичні підходи, покладені в основу визначення оцінки регіональних конкурентних переваг, містять у собі встановлення рангу кожної області за конкретним видом ресурсу (щорічно, за останній п’ятирічний період) і виведення підсумкової оцінки (якщо у цьому виникає потреба), на підставі якої можна достатньо обґрунтовано стверджувати: чи має той чи інший регіон конкурентні переваги. Така схема ранжирування дозволяє умовно групувати регіони і визначати, наскільки кожний з них забезпечений відповідними ресурсами і якою є тенденція їхніх змін.

У дисертації було проведено ранжирування всіх областей України за показниками конкурентних переваг. Із одержаних результатів у табл. 1 представлені показники щодо Донецької області.

Таблиця 1

Показники конкурентних переваг Донецької області (ранг) *

*Складено і розраховано за матеріалами статистичних збірників Державного комітету статистики України.

Аналіз показників конкурентних переваг засвідчив про те, що Донецька область має найвищі показники за людськими (чисельність населення) ресурсами і матеріальними факторами. При цьому встановлено, що конкурентні переваги практично за всіма елементами продуктивних сил мають найбільш розвинені регіони. Аналіз регіональних конкурентних переваг дозволив зробити висновок, що окремі показники є незмінними, інші - відрізняються змінним характером, а треті - мають потребу в доповненні й зміні. Таким чином, наявна в статистичних щорічниках інформація не дозволяє з високим рівнем точності визначати регіональні конкурентні переваги.

У дисертаційній роботі основним науковим інструментом, що дозволяє встановлювати конкурентні позиції регіонів, використана система послідовно обчислених індексів того самого явища з постійною базою порівняння. Прийом, покладений в основу даного методичного підходу (обчислення базисних індексів), дозволяє побачити, з якою інтенсивністю використовуються різні фактори виробництва (елементи продуктивних сил) на території даного регіону, і спробувати установити, наскільки ці фактори впливають на кінцеві результати (показники) суспільного виробництва, чи наскільки від цих факторів залежать кінцеві результати суспільної діяльності. Був проведений аналіз регіональних конкурентних позицій всіх областей України. У табл. 2 представлені показники, що характеризують конкурентні позиції Донецької області.

Таблиця 2

Показники конкурентних позицій Донецької області *

*Складено і розраховано за матеріалами статистичних збірників Державного комітету статистики України.

Результати аналізу регіональних конкурентних позицій дали змогу визначити, що залучення до процесу суспільного виробництва наявних елементів продуктивних сил (факторів виробництва) має достатньо суперечливий характер: по-перше, більш інтенсивно використовуються окремі фактори на невеликих за розмірами територіях; по-друге, між окремими показниками використання елементів продуктивних сил існує зворотна залежність; по-третє, відсутність у статистичних щорічниках необхідної інформації не дозволяє одержувати більш повну картину регіональних конкурентних позицій.

Розділ 3. Науково-методичне забезпечення формування системи показників регіональної конкурентоспроможності. У розділі запропонована концептуалізація системи показників, обґрунтовано класифікацію факторів та визначено критерій ефективності регіональної конкурентоспроможності.

У роботі запропоновано, щоб виділення системи показників конкурентоспроможності регіонів відбувалося на основі системоутворювальних принципів: цілісності (забезпечується досягнення конкретної мети і виконується одна чи кілька функцій); самоорганізації (припускає організацію системи показників таким чином, щоб було забезпечено якнайкраще досягнення поставленої мети); спеціалізації (враховує як риси, характерні для всього господарства країни й окремих регіональних господарств, так і має специфічні особливості, що визначають умови розвитку окремих територій). У загальному вигляді (структурно і за складом) систему показників регіональної конкурентоспроможності подано, як деяку сукупність статистичних показників, кількість яких залежить від кількості елементів продуктивних сил, оцінка використання яких покликана забезпечити оцінку конкурентоспроможності регіону. Визначено, що одна частина цієї сукупності - це кількісні та якісні показники, які характеризують конкурентні переваги, а інша — це кількісні та якісні показники, які характеризують конкурентні позиції. Доведено, що обидві частини даної сукупності можуть використовуватися як окремо, так і разом. Визначальним моментом при цьому виступає обрана мета економічної оцінки регіональної конкурентоспроможності. В одному випадку, коли мова йде про визначення, наприклад, рангу чи рейтингу регіону за використанням конкретної конкурентної переваги, це може бути лише оцінка наявності відповідних ресурсів, у другому, коли мова йде про просторово-часове позиціонування регіону, це вже буде не тільки оцінка наявності ресурсів, але й оцінка їхнього використання. Аргументовано, що для визначення комплексної оцінки регіональної конкурентоспроможності в системі відповідних показників обов’язково повинен використовуватися інтегральний (зведений) показник, без якого всі показники конкурентних переваг і конкурентних позицій будуть являти собою простий набір показників, які характеризують лише окремі аспекти (сторони) конкурентоспроможності регіону.

У дисертаційній роботі система показників конкурентоспроможності регіонів у своїй сукупності представлена за основними ознаками: люди; засоби виробництва; сили природи; форми й системи організації виробництва; наука і освіта; інформація; інтегральні (зведені) показники. У такому сполученні система показників регіональної конкурентоспроможності набуває свого завершеного вигляду.

Формування системи показників конкурентоспроможності регіонів спрямовано на цільовий вплив суб'єкта управління на об'єкт управління. Така система покликана забезпечувати інформаційну базу для розробки, прийняття і перевірки ефективності управлінських рішень, пов’язаних з вибором і реалізацією стратегії розвитку окремої території (регіону). Розробці діючої стратегії розвитку регіону передує обстеження факторів регіональної конкурентоспроможності, представлених на рис. 1.

Рис. 1. Класифікація факторів конкурентоспроможності регіонів

При цьому класифікація факторів регіональної конкурентоспроможності орієнтується на основні складові: конкурентні переваги і конкурентні позиції. Отже, фактори регіональної конкурентоспроможності впливають на регіональну економічну систему, що змушує її (систему) в особі відповідних органів управління здійснювати перманентний пошук найбільш ефективних заходів, здатних забезпечувати не тільки стійке її положення в економічному просторі країни (світу), але й створювати умови для безупинного та ефективного відтворення як самих продуктивних сил, так і процесів суспільного виробництва.

У роботі визначено, що головною характеристикою взаємодії регіонів виступає ефективність регіональної конкурентоспроможності, яка може бути показана як специфічні виробничі відносини між окремими регіонами (що в сукупності складаються з відносин між людьми й суб'єктами підприємництва) у процесі реалізації їх місій. Обґрунтовано, що чим вище заявлена місія, тим більш ефективною повинна бути регіональна конкуренція. А чим ефективніша регіональна конкуренція, тим ефективніша конкурентоспроможність даного регіону. Місце й роль ефективності регіональної конкурентоспроможності в системі виробничих відносин регіону показані на рис. 2.

Виникнення ефективності регіональної конкурентоспроможності є внутрішньо суперечливим, тому що сполучено з інтенсивним, а іноді й з екстенсивним характером витрат ресурсів, що не виключає появи загострень у протиріччях як усередині, так і між зовнішніми і внутрішніми умовами функціонування регіональних економічних систем. І, як результат, виникають ускладнення в реалізації місії регіону. Тому підвищення ефективності регіональної конкурентоспроможності повинне знаходити свій прояв у зростанні рівня і якості життя населення, яке проживає на території даного регіону.

Рис. 2. Ефективність регіональної конкурентоспроможності в системі виробничих відносин регіону

В часі й просторі ефективність регіональної конкурентоспроможності формується як корисний результат, сполучений з ефективністю суспільного виробництва й з ефективністю регіональної конкуренції, що відбивають у собі рівень і якість використання природних, матеріальних і трудових ресурсів.

Як критерій ефективності конкурентоспроможності регіонів у дисертаційній роботі запропоновано єдність і взаємозв'язок його кількісних і якісних визначеностей.

Відповідно до запропонованої системи показників конкурентоспроможності регіонів, заснованої на кількісних і якісних характеристиках регіональних продуктивних сил з урахуванням основних ознак (конкурентних переваг і конкурентних позицій), у роботі визначення ефективності подані як розрахункові залежності.

Для окремих елементів продуктивних сил запропонована система показників ефективності регіональної конкурентоспроможності, яка представлена в табл. 3.

Таблиця 3

Система визначення показників ефективності конкурентоспроможності регіонів

У роботі зроблено акцент на тому, що для конкретних показників ефективності конкурентоспроможності регіонів можна враховувати різні кількісні та якісні характеристики продуктивних сил, що змінюються за визначений період часу. При цьому як критерій ефективності регіональної конкурентоспроможності можна використовувати співвідношення між окремими параметрами зміни регіональної економічної системи: валовою доданою вартістю, регіональним валовим продуктом, продуктивністю суспільної праці, ресурсною забезпеченістю (регіону чи населення).

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнено, емпірично перевірено та обґрунтовано методичні положення з вирішення наукової задачі щодо формування системи показників регіональної конкурентоспроможності для просторово-часових оцінок окремого регіону.

Результати виконаного наукового дослідження дозволяють сформулювати наступні висновки теоретичного, прикладного і методичного змісту.

1. У сучасних умовах наукова парадигма «регіон-система» перетворюється на одну з найбільш затребуваних у середовищі фахівців, учених-регіоналістів. Пов’язано це з тією очевидністю, що основними складовими регіональної економічної системи виступають елементи продуктивних сил. Просторова взаємодія регіональних економічних систем породжує конкурентну боротьбу, яка іманентна стану регіонів різних рівнів. У зв’язку з цим регіональна конкурентоспроможність одержує свою затребуваність і об'єктивну потребу у дослідженні за допомогою визначених характеристик.

2. Однією зі складових дослідження конкурентоспроможності регіонів виступає необхідність уточнення відповідного наукового апарату, зокрема, терміну «регіональні конкурентні позиції», що сполучено з розпливчастим уявленням про зміст процесів, що забезпечують використання наявних конкурентних переваг. У дисертаційній роботі під регіональними конкурентними позиціями запропоновано вважати процеси використання наявних на даній території сукупних факторів, перетворених на продукцію, роботи і послуги, що забезпечують їй (території) відмітні риси й особливості порівняно з іншими територіями. Регіональні конкурентні позиції виявляються у внутрішній і зовнішній компетенції регіону як системи, здатної забезпечувати динамізм у реалізації граничних значень, спрямованих на позитивні результати в конкурентній боротьбі із собі подібними.

3. У дисертаційній роботі на основі порівняльного аналізу теоретичних поглядів різних як вітчизняних, так і зарубіжних наукових шкіл одержали подальший розвиток наукові підходи до визначення основних характеристик регіональної конкурентоспроможності. Використовуючи методи логічного аналізу окремих наукових постулатів, що характеризують регіональні конкурентні переваги і регіональні конкурентні позиції, висунуті й доведені припущення про необхідність кількісної та якісної визначеності не тільки показників, а також їхнього застосування щодо обраного об'єкту дослідження.

4. Характер конкурентної боротьби, що складається між регіонами, змушує здійснювати вибір основних показників, які найбільшою мірою забезпечують комплексну оцінку конкурентоспроможності регіонів. З цією метою в роботі знайшли подальший розвиток методичні рекомендації з обмеження переліку показників регіональної конкурентоспроможності, в основу яких покладений системний підхід, що сприяє урахуванню для цих цілей основних характеристик елементів продуктивних сил: природи, людей, засобів виробництва, організаційних форм у суспільному виробництві, наукового й інформаційного забезпечення.

5. Для аналізу потенційної регіональної конкурентоспроможності використані офіційні статистичні показники економічного і соціального стану окремих регіонів України. Результатом такого аналізу стали виявлені недоліки в офіційній статистичній інформації, що не дозволяє повною мірою сформуватися уявленню (знанню) про конкурентні здібності окремих регіонів. З урахуванням виявлених «вузьких місць» обґрунтовані пропозиції щодо заповнення прогалин відсутніми показниками, які характеризують регіональні конкурентні переваги.

6. Результати порівняльного аналізу використання регіональних конкурентних позицій, отримані шляхом застосування базисних і ланцюгових індексів, засвідчили, що в різних регіонах спостерігаються розходження як в інтенсивності (швидкості) залучення до суспільного виробництва основних факторів (елементів продуктивних сил) за відносно тривалі проміжки часу, так і у швидкісних режимах їх використання за більш короткі проміжки часу. Ця обставина потребує розробки додаткових умов застосування системи показників регіональної конкурентоспроможності, що стосуються критерію її ефективності.

7. У дисертаційній роботі представлена концептуалізація формування системи показників регіональної конкурентоспроможності, що враховує: реальні умови виникнення конкурентної боротьби між регіонами; особливості взаємодії продуктивних сил на даній території; призначення, мету і задачі показників конкурентоспроможності регіонів; основні принципи відповідності показників параметрам регіональної економічної системи; структуризацію і склад системи показників регіональної конкурентоспроможності; статистичну базу формування системи показників; інструментарій оцінок конкурентоспроможності регіонів та ін.

8. На основі виділення основних ознак формування (залежно від: розташування регіону стосовно інших об'єктів, ступеня впливу один на одного, можливостей управлінського впливу, характеру впливу, можливостей виміру величини фактора) у роботі запропонована класифікація факторів конкурентоспроможності регіонів. Така класифікація дозволяє моделювати взаємодії регіонів у зовнішньому і внутрішньому середовищах в процесі формування їхньої конкурентоспроможності. Ця обставина змушує регіон як економічну систему здійснювати перманентний пошук найефективніших заходів, здатних забезпечувати не тільки його стійкий стан, але й відтворювальний характер суспільних процесів, що відбуваються на даній території.

9. Для відстеження динаміки і змісту процесів, що роблять вирішальний вплив на рівень і характер конкурентоспроможності регіонів, у дисертаційній роботі обґрунтований критерій її ефективності. Цей критерій визначений виходячи з розрахунку єдності і взаємозв'язку його кількісної та якісної визначеності. З одного боку він відбиває виробничі відносини, тобто співвідношення результатів і витрат, зміни умов перебування одного регіону стосовно іншого. А з іншого боку, цей критерій відбиває спосіб виміру цієї ефективності, тобто показує особливості обліку порівнянь досягнутого рівня з установленими можливими стандартами чи зразками.

10. Отримані за результатами виконаного дослідження залежності, удосконалені методи, сформульовані визначення і вимоги до методичних положень з формування системи показників регіональної конкурентоспроможності визначають його теоретичну новизну. Результати аналізу, розроблені заходи для ефективного використання системи показників конкурентоспроможності регіонів становлять прикладний зріз наукової новизни виконаного дослідження.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Агафоненко О.Ю. Определение показателей и критерия эффективности региональной конкурентоспособности // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. — Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. — Вип. 226. — Т. II. — С. 395−404.

2. Агафоненко О.Ю. Оценка региональных конкурентных преимуществ Донецкой области // Економіка та право. — 2007. — № 1(17). — С. 21−25.

3. Агафоненко О.Ю. Про необхідність формування системи показників конкурентоспроможності регіонів // Регіональна економіка. — 2007. — № 1. — С. 56−62.

4. Агафоненко О.Ю. Аналіз сучасних регіональних конкурентних позицій // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. — 2007. — № 3. — С. 6−9.

5. Агафоненко О.Ю., Шапошнікова О.М. Актуальность проведения анализа и прогнозирование инвестиционного рынка в региональном разрезе // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Сер. «Економіка». — Донецьк: ДонДУУ, 2007. — Т VIII. — Вип. 78. — С. 3−9. (Особистий внесок здобувача: запропоновано пропозиції щодо проведення аналізу інвестиційного ринку у регіональному секторі).

6. Агафоненко О.Ю. Концептуальные подходы к формированию системы показателей конкурентоспособности регионов // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Сер. «Економіка». — Донецьк: ДонДУУ, 2007. — Т. VIII. — Вип. 84. — С. 231−240.

7. Агафоненко О.Ю., Климова Е.И. К вопросу о значении финансового анализа на предприятиях Украины // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. — Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. — Вип. 227. — Т.. — С. 803−809. (Особистий внесок здобувача: розроблено рекомендації щодо ефективного впровадження фінансового аналізу на підприємствах).

8. Агафоненко О.Ю. Экологический фактор в оценке территориальных преимуществ региона // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Сер. «Державне управління». — Т. VII. — Вип. 71. — Донецьк: ДонДУУ, 2006. — С. 243−250.

9. Агафоненко О.Ю. Роль и значение региональной политики в экономике Украины // Наука и образование — 2007: Материалы V Междунар. науч.-практ. конф. (3−15 янв. 2007 г.). — Днепропетровск: Наука и образование, 2007. — Т. 8. Экономические науки. — С. 105−107.

10. Агафоненко О.Ю. Определение концепций сущности конкурентоспособности регионов // Научное пространство Европы — 2007: Материалы III Междунар. науч.-практ. конф. (16−30 апр. 2007 г.). — Днепропетровск: Наука и образование, 2007. — Т. 4. Экономические науки. — С. 15−17.

11. Агафоненко О.Ю. Какие показатели можно использовать для оценки конкурентоспособности регионов? // Актуальні питання розвитку фінансової науки на сучасному етапі: Збірник мат. IV Міжвуз. наук.-практ. конф. студ., аспірантів та молодих вчених (26 квіт. 2007 р.). — Донецьк: Донецька філія Європейського ун-ту, 2007. — С. 38−41.

12. Агафоненко О.Ю., Шапошнікова О.М. Финансовое состояние предприятия как основной элемент экономического развития предприятия // Наука: теорія та практика — 2006: Матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф. (21−31 серп. 2006 р.). — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. — Т. 4. Економічні науки. — С. 47−48. (Особистий внесок здобувача: розроблено рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємств).

13. Агафоненко О.Ю., Шапошнікова О.М. Облік безготівкових розрахунків міжнародних операцій // Сучасні наукові дослідження — 2006: Матеріали II Міжнар. наук.-практ. конф. (20−28 лют. 2006 р.). — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. — Т. 25. Економічні науки. — С. 6−8. (Особистий внесок здобувача: запропоновано механізм ведення безготівкових розрахунків).

14. Агафоненко О.Ю. Механизм оценки конкурентоспособности региона // «Dynamika naukowych badaс — 2007»: Materialy Miкdzynarodowij konferencji. — Тум 2. Ekonomiczne nauki. Regionalna ekonomika: Przemyњl. Nauka i studia, 2007 — Str. 70−72.

АНОТАЦІЯ

Агафоненко О. Ю. Формування системи показників конкурентоспроможності регіонів. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 — розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. — Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2008.

У дисертації на основі комплексного дослідження теоретичних і практичних особливостей використання регіонами своїх конкурентних переваг і конкурентних позицій обґрунтовані методичні положення з формування системи показників регіональної конкурентоспроможності для забезпечення відповідної просторово-часової кількісної та якісної визначеності. Найважливішим результатом, що характеризується новизною й аргументованістю є те, що в роботі одержала концептуального завершення система показників конкурентоспроможності регіонів. Обґрунтовано класифікацію факторів регіональної конкурентоспроможності на основі виділення відповідних ознак, що дає можливість здійснювати безупинний пошук ефективних заходів, здатних забезпечувати не тільки стійкий стан регіону в його конкурентній боротьбі, але й впливати на характер протікання відтворювальних процесів. Установлено критерій ефективності регіональної конкурентоспроможності. Досліджено методичні підходи до визначення оцінок конкурентних переваг окремих регіонів та прийоми порівняльного аналізу конкурентних позицій регіонів на основі використання базисних індексів, що забезпечили якомога точне визначення тенденцій формування і змісту їхньої конкурентної боротьби. Визначена теоретична аргументація виникнення і посилення конкуренції між окремими регіонами. Обґрунтовано визначення терміна «регіональні конкурентні позиції» та уточнення основних характеристик конкурентоспроможності регіонів, що стосуються зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку територій, умов територіальної диференціації, використання яких дає змогу проводити більш поглиблений порівняльний аналіз стану регіонів. Висновки та рекомендації можуть бути використані в практиці управління економікою регіону з урахуванням динаміки і змісту відтворювальних процесів, що протікають на конкретних територіях.

Ключові слова: формування системи показників, конкурентоспроможність регіонів, конкурентні позиції, конкурентні переваги, фактори регіональної конкурентоспроможності.

АННОТАЦИЯ