ХХ сторіччя в історії анестезіології

• 1905 — використання крапельного наркозу у 3-тижневого новонародженого.
• 1911 — робота «Змішаний кисень-ефір-хлороформний наркоз».
• 1909 — використання як знеболювального гедоналу. Відродження ентузіазму у внутрішньовенній анестезії.
• 1921 — використання першого барбітурату — сомніфену.
• 1941 — пік у використанні барбітуратів для знеболювання.

Внутрішньовенна анестезія була ідеальною для використання в умовах війни.

У 1942 вперше використали як міорелаксант кураре.

В місцевій анестезії дуже поширено використовувався кокаїн, допоки у 1905 році не було синтезовано новокаїн, який був значно безпечнішим.

ХХ століття було неймовірно багатим на відкриття і нові напрями у анестезіології,.

В наш час широко використовуються неінгаляційні методи анестезії, використовуються барбітуроіни, стероїдні анестетики, оксибутират натрію, седуксен і т.д. Внутрішньовенна анестезія в більшості випадків доповнює інгаляційний наркоз і наряду з цим продовжує розвиватись як самостійний метод. Використання міорелаксантів, анальгетиків, нейролептиків, а також комбінацій анестетиків з різноманітними властивостями і рівнями впливу на ЦНС дозволяє отримувати і підсилювати потрібні ефекти анестезії, при можливості уникаючи токсичного впливу кожного з використовуваних засобів.

Так зародились методи комбінованої і сбалансованої анестезії.

Різноманіття засобів та методів дозволяє проводити різноманітні за часом операції. Хірургам стали доступні такі галузі, які здавались недосяжними і початок цьому було покладено 200 років тому.