Харчова алергія у дітей та її дієтотерапія

Реферат на тему:

Харчова алергія у дітей та її дієтотерапія

Харчова алергія — одна з найактуальніших проблем педіатрії, тому що клінічні прояви атопії в ранньому дитячому віці пов’язані саме з гіперчутливістю до харчових алергенів. Вони є першими у великому переліку причинно значущих для дитини антигенів навколишнього середовища.

Небажана реакція на їжу називається харчовою гіперчутливістю. Термін «харчова алергія» можна використовувати, коли доведено імунологічні механізми реакції. Харчова алергія може бути IgE-залежною та не-IgE-залежною. Усі інші реакції зараховуються до неалергічної гіперчутливості до продуктів харчування.

Класифікація харчової гіперчутливості

У 2003 році Європейська академія алергології та клінічної імунології рекомендувала класифікацію небажаних реакцій на їжу, представлену на рисунку 1. Поширеною є також класифікація харчової гіперчутливості, запропонована E. Bleumink (1983):

• -.субінтоксикації або інтоксикації харчовими додатками, природними компонентами чи мікроорганізмами;

• -.непереносимість, зумовлена особливостями обміну речовин;

• -.алергічні реакції, опосередковані Ig та сенсибілізованими Т-лімфоцитами;

• -.псевдоалергічні реакції;

• -.психологічні реакції на їжу.

Протягом багатьох років проблема алергії на харчові продукти є темою запеклих дискусій серед клініцистів, незважаючи на те, що перші вказівки на наявність алергії до коров’ячого молока належать Гіппократу (460−370 рр. до н. е.). Галеном (131−210 рр. н. е.) була описана реакція, подібна до алергічної, при вживанні дітьми козячого молока.

XVII і особливо XVIII століття відзначалися накопиченням знань про харчові реакції: виникнення астми після вживання риби, шкірні прояви у відповідь на споживання яєць або молюсків. Pierre Borel (1656, Франція) вперше впровадив шкірні тести з білком яєць. У 1902 р. Richet та його дослідницька група вперше описали анафілактичну реакцію при харчовій алергії. Протягом ХХ століття завдяки загальним успіхам імунології і алергології стало відомо, що основним механізмом у розвитку харчової алергії є IgE-залежна реакція, проте можлива участь інших імунопатологічних реакцій.

Епідеміологічно рівень харчової алергії теж досить важко оцінити в зв’язку з чисельністю потенціальних алергенів, наявністю прихованої алергії, а також різноманітними симптомами захворювання, в основі якого лежить реакція на харчовий продукт. Загалом харчова алергія спостерігається у 10% дітей і 2% дорослих. Найчастіше (30−40%) вона проявляється атопічним дерматитом, у 8% - астмою, у 6% - анафілаксією.

Патогенез

Провідна роль у механізмах виникнення харчової алергії належить порушенню морфо-функціонального стану шлунково-кишкового тракту. Тонкий кишківник являє собою поверхню, яка контактує з чужорідними речовинами у 10 разів більше, ніж дихальний епітелій, та в 300 разів більше, ніж шкіра. У фізіологічних умовах у системі травлення існує ряд бар'єрів, що представлені анатомічними, фізіологічними та імунологічними факторами і перешкоджають проникненню харчових антигенів у внутрішнє середовище організму, де вони індукують імунну відповідь. Неспроможність даних бар'єрів частіше проявляється в дитячому віці, що пов’язано з віковими анатомо-фізіологічними особливостями шлунково-кишкового тракту.

Ушкодження бар'єра травного тракту внаслідок запальних, інфекційних, паразитарних захворювань сприяє харчовій сенсибілізації.

Останнім часом пильна увага приділяється розладам не тільки порожнинного, але й пристіночного травлення. Механізм харчової алергії тісно пов’язаний з гідролізом і всмоктуванням їжі, патологією мембранного травлення. При цьому більш вірогідним постає не тільки структурне порушення мікроворсинок щіткової кайми, а й дефіцит ферментів типу пептидаз, що обумовлює всмоктування молекул білка зі збереженими антигенними властивостями. Можна припустити і порушення порожнинного травлення зі збільшенням позамембранного транспорту антигенних субстанцій. Токсичний вплив продуктів неповного перетравлення білків сприяє підвищенню проникності слизових оболонок шлунково-кишкового тракту.

Молекули і макромолекули проникають через стінку кишківника і потрапляють у кров. Рівень порозності і проникності через інтестинальну стінку залежить від розмірів молекул та стану самої стінки. Головний механізм транспорту молекул полягає у їх абсорбції на клітині з наступним ендоцитозом, ферментним впливом на молекулу і екзоцитозом у кров. Альтернативний шлях характеризується «проходом» молекул харчових продуктів (у тому числі алергенів) між клітинами без ферментного впливу. Ендолізосомальна деградація молекул складає близько 90%, інший шлях (альтернативний) — 10%. Саме цей міжклітинний шлях підвищує ризик патологічних реакцій. Відповідальними за транспорт макромолекул антигену через клітинні бар'єри є М-клітини (Microfold). Вони переносять антиген у підлягаючу лімфоїдну тканину з дуже незначною ензиматичною обробкою.

Слизовий бар'єр ефективно захищає від проникнення бактеріальних антигенів за допомогою неімунологічних та імунологічних механізмів. Неімунологічні фактори включають дію кислоти у шлунку, протеолітичних ензимів і панкреатичного секрету, інтестинальної мукози, яка є пасткою для антигенів. Антигени, що досягають інтестинальної мукози, захоплюються епітелієм та пейєровими бляшками, відповідно інформація потрапляє на лімфоцити з подальшою активацією імунної відповіді.

Відбуваються два типи реакцій:

перша — продукція секреторних IgA (s-IgA), що блокують молекулярну абсорбцію і попереджають сенсибілізацію;

друга — імунна реакція контролю системи вивільнення за участю Т-супресорів та ендокриноцитів, що продукують гормони: секретин, холецистокінін, серотонін, гістамін тощо.

Інформація про різні аспекти мукозального захисту та взаємовідносини між чисельними клітинами у процесі його формування, отримана останнім часом, призвела до формування концепції лімфоїдної мукозоасоційованої системи або MALT (Mucosa Associated Lymphoid Tissue).У патогенезі реакцій харчової гіперчутливості і зниженні імунологічної толерантності відіграють роль такі фактори: у новонароджених та дітей молодшого віку:

• -.перша зустріч з великою кількістю різних алергенів;

• -.велике антигенне навантаження при штучному вигодовуванні, особливо при застосуванні неадаптованих сумішей;

• -.незрілий кишківник (анатомо-фізіологічні особливості раннього віку);

• -.тимчасовий дефіцит IgA;

• -.атопічний статус;

• -.фактори зовнішнього середовища;

• -.тривала експозиція антигену в кишківнику;

• -.імуносупресивний ефект вірусної інфекції;

у дітей, підлітків та дорослих:

• -.інтестинальні подразники;

• -.паразити;

• -.кандіди;

• -.алкоголь тощо.

Загальними механізмами розвитку харчової алергії виступають:

• -.обтяжена полігенна спадковість;

• -.наявність IgE-залежного механізму;

• -.сполучення різних імунопатологічних реакцій;

• -.порушення місцевого імунітету, особливо здатності IgA утворювати імунні комплекси;

• -.зниження активності фагоцитозу;

• -.порушення морфо-функціонального стану шлунково-кишкового тракту;

• -.дефіцит пептидаз;

• -.дефект М-клітин;

• -.проходження через печінковий бар'єр;

• -.зниження функціональної активності підшлункової залози;

• -.порушення мікробіоценозу кишківника.

Печінка є одним з основних ефекторних органів фагоцитарної мононуклеарної системи. Вона бере участь у захопленні та елімінації антигенів кишкового походження. Харчова алергія може виникнути в тому випадку, коли великі білкові молекули або їх частинки проходять крізь печінковий фільтр, зберігаючи свої антигенні властивості.

Масивному надходженню антигенів із кишківника в мікроциркуляторне русло сприяє зниження функціональної активності підшлункової залози, зниження кислотності шлункового соку, заселення кишківника патогенними мікроорганізмами. Розвиток алергічних реакцій при дисбактеріозі пов’язують з посиленим розмноженням гістаміногенної флори, яка шляхом декарбоксилювання харчового гістидину збільшує кількість гістаміну в організмі. Має значення також зменшення продукції гістамінази ушкодженою оболонкою кишки. Крім того, підвищена проникність стінки тонкої кишки дозволяє всмоктуватись великій кількості гістаміну з подальшим включенням у процес кровообігу.

Харчові алергени

Найбільш поширеними харчовими алергенами у дітей є коров’яче молоко, курячі яйця, риба і продукти моря, м’ясо (особливо холодної обробки). У таблиці 1 наведено частоту харчової алергії на певні продукти в залежності від віку дитини.

Досить розповсюдженою і серйозною проблемою гастроінтестинальної алергії в дитинстві є непереносимість протеїну коров’ячого молока через те, що це — перший і найбільш масивний за експозицією алерген. У подальшому тригерами виступають протеїни сої, курячих яєць, риби, гороху тощо. Алергія на молоко зазвичай проходить самостійно і досить рідко зустрічається після 2−3 років. Інші харчові продукти спричиняють непереносимість набагато довше. Серед білків коров’ячого молока найбільшим потенційним алергеном виступає термостабільний b-лактоглобулін. Він не міститься в материнському молоці. Проте алергію можуть викликати десятки інших антигенів, присутніх у коров’ячому молоці.

Етіологічні фактори клінічних проявів харчової алергії у дітей залежно від їх алергізуючої активності можна згрупувати таким чином:

висока алергенність: коров’яче молоко, риба, яйця, куряче м’ясо, суниці, малина, полуниці, чорна смородина, ожина, виноград, ананас, диня, хурма, гранат, цитрусові, шоколад, кава, какао, горіхи, мед, гриби, гірчиця, томати, морква, буряк, селера, пшениця, жито;

середня алергенність: свинина, індичка, кролик, картопля, горох, персики, абрикоси, червона смородина, банани, перець зелений, кукурудза, гречка, журавлина, рис;

слабка алергенність: конина, баранина (нежирна), кабачки, патисони, редька, гарбуз світлих тонів, яблука зеленого та жовтого кольору, біла черешня, біла смородина, аґрус, слива, мигдаль, зелені огірки.

Слід зауважити, що оцінка алергізуючої активності вищенаведених продуктів надана з урахуванням істинних алергічних реакцій. Проте кожен з них може викликати псевдоалергічні реакції, особливо у дітей з панкреатичною недостатністю, і клінічна вираженість цих реакцій не завжди збігається з представленою.

Перехресна алергенність між харчовими та інгаляційними алергенами стає суттєвою, починаючи з 2−3-річного віку. Приступи бронхіальної астми може викликати запах часнику, риби, а також кухонний чад (випаровування) під час приготування їжі. Існує перехресна антигенність між яблуками, лісним горіхом, томатами, персиками, абрикосами та пилковим алергеном березиміж селерою, морквою, перцемдинею, бананами та амброзією, томатами, горохом та полютантами трав.

Клініка

Клініка харчової алергії може бути дуже різноманітною як за симптомами, так і за їх тяжкістю. Загальним правилом є підвищення резистентності гастроінтестинального бар'єра до антигенної експозиції з віком, тому тяжкі анафілактичні реакції на харчові продукти більш типові для раннього дитинства. У дітей раннього віку харчова алергія може протікати як анафілактичний шок, інтестинальна алергія, непереносимість глютенів, гостра кропив’янка, ангіоневротичний набряк, алергічний діатез, екзема (атопічний дерматит), риніт, астма.

У підлітків та дорослих можливі гостра та хронічна кропив’янка, атопічний дерматит, ринокон’юнктивіт, алергічний гастрит, алергічний еозинофільний гастроентерит, мігрень, астма.

Харчова алергія включає такі синдроми:

• -.орофарингеальні симптоми (Lessof's syndrome) — швидке виникнення висипання і невеликого ангіоневротичного набряку губ;

• -.гастроінтестинальні симптоми: біль у животі, діарея, подразнена товста кишка;

• -.шкірні симптоми: кропив’янка, екзема;

• -.респіраторні симптоми: варіюють від ринокон’юнктивіту, сухого болючого кашлю до астми. Вони виникають на коров’яче молоко, яйця, сою, рибу. Heiner’s синдром включає альвеоліт з рецидивуючою легеневою інфільтрацією, гемосидерозом, залізодефіцитною анемією та гастроінтестинальними порушеннями. Діагноз може бути встановлений після елімінації молока з дієти;

• -.ренальні ураження виникають рідко у вигляді нефротичного синдрому;

• -.неврологічні симптоми: головний біль, порушення сну, дратівливість;

• -.анафілактична шокова реакція може виникнути після вживання яєць, риби, ракоподібних, часнику, лісових горіхів та деяких інших харчових продуктів.

IgE-залежна харчова алергія найчастіше виявляється симптомами ураження шкіри та легень. Не-IgE-обумовлена реакція частіше протікає у вигляді гастриту, гастроентериту та езофагіту. У новонароджених та дітей перших місяців життя ентеропатія може виникати як непереносимість протеїну.

Дискусії з приводу харчової алергії стосуються здебільшого діагностики та лікування. Справа в тім, що всі гастроінтестинальні симптоми, у тому числі діарея, нудота, коліка, закреп, кров у калі, метеоризм, болі в животі, регургітації, можуть бути атрибутами харчової алергії. Гастроінтестинальна алергія, особливо в ранньому дитинстві, тісно пов’язана з порушеннями в інших органах і системах. Симптоми з’являються після прийому їжі, що реєструється в часі і підтверджується синтезом специфічних IgE на відповідні харчові продукти.

При зборі анамнезу та заповненні історії хвороби дитини слід визначитися з такими питаннями:

• -.обтяжена спадковість по атопії (батьки, рідні брати і сестри, інші члени сім'ї);

• -.харчування в сім'ї, де є дитина з харчовою алергією;

• -.коли до дієти був введений специфічний продукт;

• -.серед симптомів основними є: відраза до їжі, локальні симптоми в роті або навколо рота, коліка, біль у животі, періодична нудота, інколи хронічна діарея (можливо з кров’ю), погане самопочуття.

Велике значення в діагностиці має ведення батьками харчового щоденника дитини. Досить часто діагноз може бути поставлений при його ретельному аналізі.

При фізикальному обстеженні хворого виявляються абдомінальні симптоми (метеоризм, чутливість і болі при пальпації), затримка росту, шкірні симптоми (екзема, висипання), можливі респіраторні симптоми у вигляді кашлю, свистячого дихання.

Лабораторними ознаками харчової алергії виступають:

• -.підвищення загального IgE у порівнянні з нормальним рівнем для відповідного віку;

• -.наявність специфічного IgE на певні харчові алергени;

• -.підвищення еозинофілів у крові.

Шкірні проби з харчовими алергенами обов’язково включаються в план обстеження при підозрі на харчову алергію, проте їх інформативність не завжди очевидна. По-перше, має значення вік дитинипо-друге, позитивний результат шкірного тесту слід очікувати лише при IgE-залежній харчовій алергії. Реакції, що протікають за участю інших імунопатологічних механізмів, можуть супроводжуватися негативними шкірними тестами. Не виключені хибно-негативні і хибно-позитивні результати шкірних тестів з харчовими алергенами. Крім того, у випадках, коли шкіра не є шоковим органом алергії на продукти, тест може бути негативним.

Найбільш інформативними вважають провокаційні тести. Однак вони можуть викликати тяжку системну реакцію і мають проводитися в умовах спеціалізованого стаціонару, тому потреба в них виникає дуже рідко.

Останнім часом використовують радіоалергосорбентний тест та імуноферментний аналіз для визначення специфічних IgE-антитіл до харчових алергенів.

Гастроінтестинальну алергію в дитинстві слід диференціювати з:

недостатністю лактози в тонкому кишківнику — пацієнти страждають від діареї, абдомінальних болей, судом після прийому молока. Ферментний дефіцит лактози можна визначити за допомогою тесту на толерантність до лактози;

муковісцидозом — у ранньому дитинстві діарея при муковісцидозі може маскувати гастроінтестинальну алергію.

Патофізіологічні та діагностичні ознаки муковісцидозу:

• -.дефіцит ензимів підшлункової залози,.

• -.прогресуючі хронічні обструктивні, інфекційні та деструктивні захворювання легень,.

• -.підвищення хлоридів у поті (тест на визначення хлоридів у поті є діагностично значущим),.

• -.у випадках складностей у постановці діагнозу його верифікація проводиться за допомогою ДНК-діагностики-целіакією, яка може бути класифікована як аутоімунне захворювання, не пов’язане з синтезом IgE-антитіл.

Целіакія діагностується за допомогою визначення IgA та IgG до гліадіну, знаходження пласкої атрофії при біопсії тонкого кишківника та значного покращення стану здоров’я у відповідь на безглютенову дієту;

неспецифічним виразковим колітом, який розвивається поступово, свіжа кров у калі або її прожилки є найбільш постійним симптомом, діарея спостерігається у період загострення. Діагноз підтверджується даними ректороманоскопії.

Дієтотерапія

За харчової алергії застосовують специфічні і неспецифічні методи лікування. До специфічних належать: елімінація харчового алергену і алерген-специфічна імунотерапія. У сім'ях з атопією профілактика харчової алергії починається ще до народження дитини. До останнього часу існувала думка про велике значення корекції дієти вагітної і виключення з неї найбільш поширених облігатних алергенів для попередження розвитку алергії у немовляти. На жаль, існує дуже мало робіт, в яких було б доведено формування внутрішньоутробної алергії, а вплив гіпоалергенної дієти вагітних на подальший розвиток алергічних захворювань у дітей виявився значно меншим, ніж про це думали. З іншого боку, більшість авторів серйозним фактором ризику ранніх клінічних симптомів алергії вважають паління матері.

Педіатри і алергологи одностайно підкреслюють важливість грудного вигодовування для захисту від атопії. Харчові антигени, присутні в материнському молоці, здебільшого не завдають дитині шкоди. Однак вважають, що в період лактації мати повинна обмежувати вживання таких сильних харчових алергенів, як коров’яче молоко, яйця, риба і горіхи, якщо дитина перебуває в групі ризику по атопії. Для дітей з підвищеним ризиком атопії раннє відлучення від материнської груді є небезпечним у плані сенсибілізації до харчових алергенів. Також не бажано раннє введення прикорму. Перший прикорм слід вводити після п’яти, а ще краще — шести місяців життя. Введення кожного нового продукту потрібно здійснювати поступово. Сильних облігатних алергенів слід уникати в перші 12 місяців життя дитини з родинним анамнезом атопії.

На початку 40-х років минулого століття за кордоном були створені перші штучні молочні суміші, в яких білок коров’ячого молока попередньо розщеплювали до мілких пептидів, що значно знижувало антигенні властивості продукту. За допомогою сучасних технологій створені лікувальні суміші як з використанням молока, так і без нього, які є повноцінними збалансованими продуктами, здатними задовольнити потреби дитини в основних харчових інгредієнтах, вітамінах, мінералах і мікроелементах. Вони можуть тривало використовуватися як замінник грудного молока у дітей з полівалентною харчовою алергією, яка проявляється шкірними та/або інтестинальними симптомами. Загально визнаним положенням дієтотерапії таких дітей є елімінація з раціону харчування дитини причинно значимих алергенів з їх адекватною заміною (зі збереженням повноцінності по вмісту основних харчових речовин, енергії, вітамінів, мінералів та мікроелементів) за рахунок застосування спеціалізованих продуктів лікувального харчування:

• -.на основі ізолятів соєвого білка;

• -.на основі гідролізатів білка різного ступеня;

• -.низькота безлактозні суміші;

• -.безглютенові суміші та каші.

У таблиці 2 наведено перелік гіпоалергенних формул для вигодовування дітей з харчовою алергією та атопіків з груп ризику. У таблиці 3 наведено порівняльну характеристику молочних сумішей за вмістом у них b-лактоглобуліну, як найбільш сильного алергену коров’ячого молока.

На ринку України є досить широкий вибір гіпоалергенного харчування провідних світових фірм. До гідролізатів білків молочної сироватки з низьким ступенем гідролізу належать суміші:

Хумана ГА-0 — спеціалізована суміш для недоношених та дітей з малою вагою, гіпотрофією та сімейною схильністю до алергії.

Хумана ГА-1 і Хумана ГА-2 — гіпоантигенні продукти для дітей першого року життя з ризиком харчової алергії. Вони використовуються для вигодовування дітей першого року життя з груп ризику по атопії, дітей з легкими і середньотяжкими формами інтестинальної алергії, а також при целіакії, непереносимості фруктози і сахарози, хронічних порушеннях травлення на фоні різних соматичних захворювань. За необхідності Хумана ГА-1 призначається з перших днів життя, Хумана ГА-2 вводиться як гіпоантигенне харчування після 4-х місяців, з 6 місяців додають гіпоантигенний прикорм — Хумана ГА кашу, що містить 12 вітамінів, збагачена кальцієм, залізом і йодом.

Хіпп ГА-1 і Хіпп ГА-2 використовуються як основне харчування для немовлят з підвищеним ризиком алергії. З перших днів до 4-х місяців призначається Хіпп ГА-1, а далі переходять на Хіпп ГА-2, який використовують до завершення першого року життя немовляти. Антигенні властивості протеїнів молочної сироватки зменшені за допомогою глибокого ферментативного гідролізу білка з наступною ультрафільтрацією. Суміш містить виключно рослинні жири у співвідношенні насичених і ненасичених жирних кислот 40/60. Комбінація вуглеводів (мальтодекстрин, лактоза, мальтоза і глюкоза) сприяє легкому засвоєнню суміші. Хіпп ГА збагачена залізом, йодом, містить таурин, холін, L-карнітин та інозіт, не містить глютен. У суміші немає сахарози. Енергетична цінність відповідає такій, що рекомендована для замінників жіночого молока.

НАН ГА — гіпоалергенна суміш, у якій для зниження алергенності білків застосовано унікальний метод, що використовує ферментативний гідроліз у сполученні з м’якою тепловою обробкою. Це дозволяє знизити кількість епітопів, розбиває великі пептидні фракції на дрібніші, змінює третинну структуру білка. Протеїн у суміші виключно сироватковий і має амінокислотний профіль, близький до амінокислотного профілю материнського молока. Жировий компонент суміші містить омега-6 та омега-3 жирні кислоти. Линолева та a-линолева кислоти, представлені у відношенні 8:2,1, забезпечують адекватний синтез арахідонової та доксозагексонової кислот, необхідних для оптимального розвитку психомоторної та зорової функцій дитини. Вуглеводи представлені на 70% лактозою та на 30% - мальтодекстрином. Суміш містить всі вітаміни, мікроелементи та мінеральні речовини, необхідні новонародженим та дітям першого року життя. Вітамін D3 та максимально наближене до материнського молока співвідношення кальцію і фосфору забезпечують профілактику рахіту, мінералізацію кісток. Рівень йоду адаптований згідно з останніми рекомендаціями ВООЗ. Цинк та вітамін С забезпечують імунний захист, розвиток та зріст дитини, селен та вітамін Е — антиоксидантний захист, залізо — профілактику анемії.

НАН ГА має поліпшені органолептичні властивості та хорошу переносимість. Вживання суміші у дітей з сімейним анамнезом атопії та її першими клінічними проявами значно знижує захворюваність атопічним дерматитом.

Гіпоалергенними є молочні продукти, вироблені на основі гідролізованих білків коров’ячого молока з високим ступенем гідролізу:

• -.прегестіміл — гіпоалергенна лікувальна суміш, створена на основі повного гідролізату білків коров’ячого молока. Жировий компонент суміші містить середньоланцюгові тригліцериди, що легко засвоюються. Суміш використовують при тяжкій харчовій алергії, муковісцидозі, недостатності лактози та інших порушеннях травлення, які супроводжуються тривалою діареєю;

• -.нутраміген — лікувальна суміш для немовлят і старших дітей, які мають тяжкі форми харчової алергії. Нутраміген спеціально створено для дітей з алергією на білки коров’ячого і материнського молока, сої, з непереносимістю лактози. Суміш адаптована і повністю збалансована за основними харчовими інгредієнтами, мінеральним і вітамінним складом. Вона забезпечує повноцінне харчування і розвиток дитини з народження до року життя і старше.

Адаптовані суміші на основі ізоляту білка сої (Алсой, Соя-Семп, Нутрі-Соя, Прособі) призначаються як замінники коров’ячого молока дітям віком від 6 до 18 місяців. Термін використання соєвої суміші залежить від ступеня сенсибілізації і тяжкості клінічних проявів харчової алергії. Слід пам’ятати, що останнім часом збільшується число дітей, які сенсибілізуються до сої. Зазвичай ці суміші забезпечують високу харчову цінність при регулярному годуванні і мають широкі показання до застосування. Наприклад, Алсой рекомендують для харчування здорових дітей за умови відсутності грудного молока, в харчуванні дітей-вегетаріанців, при алергії до білків коров’ячого молока, при лактазній недостатності, при харчуванні дітей з частими порушеннями травлення (коліки, зригування), як перехід на пероральне харчування після тяжкої діареї. При полівалентній алергії до білків коров’ячого молока і сої, синдромі мальабсорбції, тяжкій діареї рекомендують суміш Алфаре.

У лікуванні харчової алергії дуже актуальною проблемою постає відновлення нормального мікробіоценозу кишківника. Корекція дисбіотичних порушень проводиться сумішами, що містять пребіотики і пробіотики, мультикомпонентні пробіотики. Фірмою Нестле була розроблена молочна суміш «NAN кисломолочний» для вигодовування дітей з перших днів життя. Перевагами цієї суміші є живі біфідумбактерії у кількості 2×107 в грамі сухого порошку та термофільні стрептококи, що забезпечує їй пробіотичну активність. Проте слід пам’ятати, що у дітей з істинною непереносимістю термостабільного b-лактоглобуліну кисломолочні суміші можуть бути алергенними.

За наявності порушення мікробіоценозу кишківника, яке супроводжується закрепами, можна використати Семпер Біфідус — адаптовану суміш, що містить лактулозу. Остання є м’яким регулятором функції кишківника і природним послаблюючим засобом. Препарат лактулоза (дуфалак) сприяє росту власних біфідоі лактобактерій у кишківнику дитини і пригнічує ріст патогенних мікроорганізмів.Як прикорм для дітей з ризиком харчової алергії з 6 місяців життя використовуються гіпоантигенні каші без молока та овочеві пюре. Показаннями для їх призначення вважають:

• -.вигодовування дітей першого року життя з груп ризику по харчовій алергії при відсутності грудного молока;

• -.вигодовування дітей з легкими та середньотяжкими формами непереносимості білків коров’ячого молока та сої;

• -.целіакія, непереносимість фруктози і сахарози;

• -.хронічні розлади харчування і травлення;

• -.залізодефіцитна анемія.

На основі ізоляту соєвого білка виготовлено Хумана СЛ кашу, яку призначають дітям з ризиком харчової алергії з 6 місяців життя.

Характер медикаментозної терапії залежить від клінічних проявів окремих нозологічних форм, що виникають при харчовій сенсибілізації. Специфічна алерговакцинація харчовими алергенами при сучасних можливостях дієтотерапії практичного значення не має. Виважена елімінаційна дієта ефективна за певних умов для визначення «відповідального» за клінічні прояви алергену. Застосування гіпоалергенних сумішей є патогенетично обґрунтованим, має профілактичне значення у групах ризику, попереджає розвиток клінічних проявів на шкірі, поєднаних дерматореспіраторних та дерматоінтестинальних синдромів. Дієтотерапія найбільш ефективна у дітей раннього віку.

Література

[1] Вельтищев Ю. В., Святкина О. Б. Атопическая аллергия у детей// Рос. вестник перинатологии и педиатрии. — 1995. — № 1. — С. 4−10.

[2] Дранник Г. Н. Клиническая иммунология и аллергология. — Одесса: Астро-принт, 1999.

[3] Ласиця О. А. Алергічні захворювання/ За ред. П. С. Мощича. — К.: Здоров’я, 1994. — Т. 1. — С. 627−654.

[4] Allergy principles and practice/ Ed. by E. Middleton. — St. Louis, Washington, Toronto: Mosby Company, 1998. — Vol. 1. — P. 1−808. — Vol. 11. — P. 809−1597.

[5] Allergic diseases of infancy childhood and adolescence/ Ed. by C. W. Bierman, D. S. Perlman. — Philadelphia: WB Saunders Company, 1998.

[6] Asher M. I., Keil U., Anderson H. R. et al. Worldwide variation in prevalence of symptoms of asthma, allergic rhinoconjunctivitis, atopic eczema: ISAAC// Lancet. — 1998. — Vol. 351. — P. 1225−1232.