Захист підрозділів від зброї масового ураження підчас пересування і розташування на місці
Інтервали між підрозділами в районах привалів залежатимуть від захисних властивостей місцевості і засобів застосування противником ЗМУ по підрозділах. Прийнято вважати, що вимогам захисту найбільшою мірою відповідає розосередження роти (батареї) до взводу з інтервалами між ними до 500 м. Для такого розташування роті (батареї) необхідно призначати район до 2 км². Взводу для розміщення особового… Читати ще >
Захист підрозділів від зброї масового ураження підчас пересування і розташування на місці (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Основним способом пересування підрозділів у районі бойових дій є марш. Умови обстановки, в яких здійснюється марш, визначають вимоги до маршу і впливають на його організацію, здійснення і захист від ЗМУ противника.
Основними чинниками, що визначають умови обстановки, в яких здійснюватиметься марш, є: можливий характер дій противника; стан підрозділу, місцевості і дорожньої мереж; радіаційна, хімічна і біологічна обстановка; пора року, доби і погода.
Підрозділи можуть здійснювати марш у передбаченні вступу до бою з противником або поза загрозою зіткнення з ним.
У передбаченні зустрічі з противником підрозділи можуть здійснювати марш, діючи в передовому загоні, авангарді, головній, бічній або тильній похідній заставі або прямуючи в колоні головних сил.
Коли пересування маршем невигідно або неможливо, може здійснюватися перевезення підрозділів залізничним, водним і повітряним транспортом або комбінованим способом.
Залежно від видалення противника ступінь впливу його на підрозділи, які здійснюють марш або перевезення, буде різною. В одних випадках противник зможе завдавати ударів по підрозділах всіма наявними в його розпорядженні засобами, у тому числі й артилерією, в інших випадках він може впливати лише оперативно-тактичними ракетами й авіацією. Крім того, підрозділи, що здійснюють марш, можуть зустріти на шляхах руху ядерно-мінні, інженерно-хімічні загороди і зони зараження радіоактивними, отруйними речовинами і біологічними засобами.
Нанесення ядерних ударів по підрозділах, що пересуваються в колонах, найімовірніше боєприпасами малої потужності, а під час проходження вузлів доріг, переправ й інших об'єктів, які противник прагнутиме зруйнувати ядерними ударами з одночасною поразкою підрозділів, що знаходяться біля них, — і боєприпасами середньої потужності.
В умовах відсутності безпосередньої загрози зіткнення з наземним противником марші і перевезення підрозділів найчастіше здійснюватимуться на великі відстані. У цих випадках по підрозділах супротивник може застосувати більш потужні ядерні боєприпаси, ніж по районах бойових дій. Підрозділи можуть зустрічати на шляхах пересування зони радіоактивного зараження з високими рівнями радіації, особливо під час подолання ядерних загороджувальних бар'єрів.
Під час здійснення маршу в глибокому тилу підрозділи можуть значно частіше піддаватися дії біологічних засобів.
Застосування хімічної зброї противником з виливних авіаційних приладів по колонах військ найнебезпечніше. Такі раптові хімічні удари можуть призвести до виходу з ладу значної частини особового складу, затримати вихід підрозділів у призначені райони на декілька годин із-за необхідності проведення повної спеціальної обробки.
Захист підрозділів від ЗМУ противника на марші забезпечується:
- — умілою побудовою і розосередженням похідного порядку, суворим дотриманням маскування;
- — вибором місць привалів, денного (нічного) відпочинку поза крупних населених пунктах, далеко від районів, по яких противником можуть бути завдані ядерні удари;
- — своєчасним виявленням радіоактивного, хімічного і біологічного зараження і оповіщенням про нього;
- — умілим використанням засобів індивідуального захисту, захисних властивостей місцевості, озброєння і військової техніки;
- — швидкою ліквідацією наслідків застосування противником ЗМУ.
Успішне здійснення заходів захисту від ЗМУ противника на марші головним чином залежить від того, наскільки правильно і повно вони організовані під час підготовки до маршу.
Організація захисту від ЗМУ противника на марші є складовою частиною організації маршу і починається, як правило, з отримання наказу або бойового розпорядження на марш. З’ясовуючи отримане завдання і оцінюючи обстановку для прийняття рішення на марш, командир підрозділу визначає чинники, що впливають на організацію захисту, і намічає заходи щодо його здійснення. Після віддання бойового наказу на марш командир підрозділу дає вказівки щодо захисту від зброї масового ураження.
Вказівки командира підрозділу щодо захисту від ЗМУ противника на марші можуть містити:
- — завдання і способи ведення інженерної, радіаційної, хімічної і біологічної розвідки, сили і засоби, що виділяються для цього старшим начальником;
- — склад групи рекогносцировки маршруту і загону забезпечення руху і порядок зв’язку з ними;
- — сигнали і порядок оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження;
- — порядок використання протирадіаційних препаратів і антидотів; способи подолання зон зараження, руйнувань, пожеж і затоплень;
- — порядок ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ, сили і засоби, що виділяються для цього
Залежно від обстановки, що склалася, можуть бути видані й інші вказівки щодо захисту.
Радіаційна, хімічна і біологічна розвідка на марші ведеться дозорами РХБ розвідки, виділеними старшим начальником в загін забезпечення руху і в органи похідної охорони, і спеціально підготовленими відділеннями (розрахунками, екіпажами) у складі рот і батальйонів.
Завданнями розвідки на марші є: своєчасне встановлення ділянок маршрутів, заражених радіоактивними, отруйними речовинами і біологічними засобами, визначення меж, рівнів радіації (типу отруйних речовин), шляхи обходу або найбільш вигідні напрями подолання ділянок зараження.
Окрім відомостей від розвідувальних дозорів старшого начальника командир підрозділу може отримувати дані про радіаційну, хімічну і біологічну обстановку від органів комендантської служби на маршруті руху.
Найважливішими заходами щодо захисту підрозділів на марші є їх розосередження і маскування.
Розосередження повинне досягатися суворим дотриманням часу проходження головами колон початкового пункту маршруту і пунктів регулювання руху, а також дистанцій між машинами і підрозділами і виключенням скупчення підрозділів перед труднопрохідними ділянками маршруту.
Маскування досягається пересуванням переважно в нічний час і в умовах обмеженої видимості, умілим застосуванням засобів нічного бачення, використанням природних масок на маршрутах, дотриманням суворої маскувальної дисципліни, протидією спостереженню противника, що застосовує прилади нічного бачення. Особливе значення на марші набуває радіомаскування. З метою його досягнення необхідно категорично забороняти роботу радіостанцій на передачу, за винятком передачі сигналів оповіщення.
Оповіщення особового складу про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження повинне здійснюватися негайно після виявлення зараження на маршруті руху. Сигнал передається по радіо і дублюється добре видимими знаками з написами пояснень.
По сигналах оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження підрозділи повинні продовжувати рух. У бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) і танках перед подоланням зон зараження люки, двері, бійниці і жалюзі закриваються і вмикається система колективного захисту. Особовий склад під час проходження в пішому порядку і на відкритих машинах діє в установленому порядку.
Зони з високими рівнями радіації, райони руйнувань, пожеж і затоплень на маршруті руху підрозділи, як правило, повинні обходити, за неможливості обходу зони зараження долаються з максимальною швидкістю з використанням систем захисту від ЗМУ противника, що є на озброєнні і військовій техніці, і засобів індивідуального захисту.
Часткова спеціальна обробка проводиться після виходу із зон радіоактивного зараження, а у разі застосування противником отруйних речовин — негайно після їх застосування.
Повна спеціальна обробка проводиться, як правило, перед районом великого привалу, перед входами в район денного (нічного) відпочинку або після прибуття в призначений район.
Під час застосування ядерної зброї безпосередньо по — підрозділах на марші негайно організовується розвідка і проводяться рятувальні роботи, розчищення завалів і гасіння пожеж на маршруті руху.
Рятувальні роботи в осередках ураження ядерною зброєю полягають в розшуку поранених і уражених, витяганні їх з озброєння і військової техніки, наданні їм медичної допомоги і евакуації в медичні пункти. Пошкоджене озброєння і військова техніка виводяться на узбіччя дороги з тим, щоб розчистити шлях підрозділам, що йдуть позаду.
Якщо раніше призначений район привалу опиниться на зараженій місцевості, то зупиняти підрозділи в цьому районі недоцільно. Під час подолання обширних зон радіоактивного зараження привали слід призначати в місцях з невисокими рівнями радіації. Якщо в районі привалу рівні радіації не перевищують 5 рад/год і відсутне запилене повітря, командири підрозділів можуть дозволити особовому складу зняти протигази і прийняти їжу. У районах привалів з рівнями радіації вищими, ніж 5 рад/год, а також на місцевості, зараженій отруйними речовинами і біологічними засобами, знімати протигази і приймати їжу дозволяється тільки в спеціально обладнаних машинах або притулках.
Велике значення для захисту підрозділів на марші має уміле використання захисних властивостей озброєння і військової техніки, які зменшують радіус комбінованого ураження особового складу ядерним вибухом, а за наявності систем колективного захисту забезпечують захист від хімічної і біологічної зброї.
У ході маршу підрозділи можуть зустріти ядерно-мінні загороди, встановлені противником. Якщо противникові вдасться підірвати ядерні міни до підходу до них підрозділів, то подолання зони зараження і руйнувань здійснюється так само, як і при наземних ядерних вибухах.
Марш найчастіше здійснюватиметься в нічних умовах. Вночі виникає необхідність вживання ефективних заходів щодо ослаблення засліплюючої дії світлового випромінювання ядерних вибухів. Механіки-водії танків, водії бронетранспортерів і автомобілів повинні бути забезпечені спеціальними захисними окулярами. Для того, щоб виключити ураження очей, командири і спостерігачі не повинні вночі користуватися біноклями, телескопічними прицілами й іншими приладами спостереження, що мають багатократне збільшення.
Здійснюючи марш в горах, у зв’язку з сильною звивистістю доріг і їх заглибленням в рельєф можливе значне збільшення втрат у підрозділах під час ядерних вибухів порівняно звичайними умовами. Щоб уникнути цього, доцільно в 1,5−2 рази збільшувати дистанції між машинами, виключати зупинки і привали в місцях, де можливі великі кам’яні обвали і схід сніжної лавини Здійсненюючи марш в пустелях, у зв’язку з великим пилоутворенням необхідно збільшувати дистанцію між машинами до 100 м і більш, забезпечувати особовий склад респіраторами і захисними окулярами, вибирати місця привалів поблизу джерел води, герметизувати кабіни і бойові відділення озброєння і військової техніки.
Перевезення підрозділів будь-яким видом транспорту включає їх підготовку і завантаження на транспортні засоби, рух і розвантаження. Залежно від способу перевезення підрозділам призначаються або станції, порти (пристані), або аеродроми (майданчики) завантаження і вивантаження. Для підготовки підрозділів до завантаження для перевезення призначаються райони очікування, а після вивантаження вони виходять в райони збору.
Під час перевезень найважливіше значення для захисту підрозділів від зброї масового ураження мають:
- — розосередження і ретельне маскування в районах очікування і збору;
- — інженерне устаткування цих районів;
- — безперервне ведення в них і на шляху проходження радіаційної, хімічної і біологічної розвідки;
- — своєчасне оповіщення підрозділів про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження;
- — швидка ліквідація наслідків ядерних і хімічних ударів противника.
Район очікування повинен призначатися на такому видаленні від місця завантаження, щоб у разі нанесення противником ядерного удару по станції (порту, аеродрому) вивантаження виключалося ураження підрозділів у районі очікування.
У районах очікування підрозділи розташовуються розосереджено, використовуючи захисні та маскуючі властивості місцевості, з урахуванням черговості їх висунення до місць завантаження, що виключає проходження одного підрозділу через район, зайнятий іншим.
Для спостереження за повітряним противником і прилеглою місцевістю у військовому ешелоні (на судні) виставляються спостерігачі (пости РХБ спостереження. На шляху проходження дані про радіаційну, хімічну і біологічну обстановку начальник військового ешелону отримує також від військових комендантів залізничних (водних) ділянок, станцій (портів) і аеродромів.
Оповіщення про повітряного противника, радіоактивне, хімічне і біологічне зараження здійснюється сигналами, встановленими начальником військового ешелону, а також сигналами, яки застосовуються на транспорті.
За сигналом оповіщення про повітряного противника військовий ешелон (судно) продовжує рух. Двері, вікна (ілюмінатори) і люки вагонів (суднових приміщень) закриваються, а засоби захисту переводяться в положення «напоготові».
За сигналами оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження особовий склад надягає протигази (респіратори), а за необхідності й інші засоби індивідуального захисту.
Зони радіоактивного зараження місцевості і райони акваторії, заражені радіоактивними речовинами, під час перевезення залізничним і морським (річковим) транспортом особовий склад долає в засобах індивідуального захисту. У разі проходження військового ешелону через зону зараження екіпажі танків й інших броньованих машин за вказівкою начальника військового ешелону можуть розміщуватися в танках і машинах. Після проходження зони зараження по вказівці начальника військового ешелону (капітана судна) проводиться часткова спеціальна обробка підрозділу. Повна спеціальна обробка проводиться після вивантаження.
У разі дії по військовому ешелону (судну) біологічною зброєю він продовжує рух, вживши заходи обсервації.
На шляху проходження залежно від обстановки, що склалася, підрозділи повинні бути готові до вивантаження в непідготовлених місцях, проходження маршем до місця призначення в обхід або з подоланням зон зараження, районів руйнувань, пожеж і затоплень.
З прибуттям у кінцевий пункт перевезення підрозділи швидко вивантажуються і виходять в район збору, де розташовуються так само розосереджено, як і в районі очікування. Якщо у момент вивантаження противник застосував отруйні речовини і біологічні засоби, або відбувся нанос на ешелон (судно) радіоактивної хмари, вона не припиняється. Особовий склад надягає засоби захисту і максимально прискорює розвантаження озброєння, військової техніки і майна. У міру вивантаження за необхідності проводиться часткова або повна спеціальна обробка.
Особливістю захисту під час перевезення повітряним транспортом є| необхідність розосередження підрозділів літаків (вертольотів) по фронту і в глибину під час перельоту до місця вивантаження. Зустрівшись з радіоактивною хмарою, літаки (вертольоти) повинні по можливості обійти її, а далі продовжувати політ у заданому напрямі.
Під час розташування на місці.
Підрозділи можуть розташовуватися на місці в районах збору по тривозі, в районах денного (нічного) відпочинку, здійснюючи марш, у вихідних районах перед наступом, районах очікування завантаження| (посадки) на залізничний, водний і повітряний транспорт і в інших районах.
Виходячи з мети розташування, підрозділи можуть знаходитися в районах короткочасно або тривалий час, від декількох годин до діб і більш.
Видалення районів розташування підрозділів від наземного противника і тривалість перебування в них можуть впливати на характер вогневої дії противника і масштаби застосування ним ядерної, хімічної і біологічної зброї.
У разі розташування підрозділів на незначному видаленні від противника він може завдавати ударів ядерною і хімічною зброєю, артилерією, тактичними ракетами і авіацією. У разі розташування підрозділів на видаленні, що перевищує дальність пуску тактичних ракет і вогню артилерії, основними засобами застосування зброї масового ураження будуть авіація і оперативно-тактичні ракети.
У разі застосування противником ядерної зброї особовий склад може отримати радіаційні ураження від проникаючої радіації, опіки світловим вип. ромінюванням, травми і поранення від ударної хвилі, а озброєння і військова техніка — пошкодження оптичних, радіоелектронних і електромеханічних пристроїв й інші механічні пошкодження.
У разі застосування противником хімічної і біологічної зброї особовий склад може отримати поразки різного ступеня тяжкості - від смертельних до виводу з ладу на нетривалий час, а озброєння та військова техніка будуть заражені.
У результаті застосування противником ЗМУ в районах розташування підрозділів можуть виникнути зони сильних руйнувань, завалів, затоплень і пожеж, утворитися обширні зони радіоактивного, хімічного і біологічного зараження.
Під час розташування підрозділів на місці незалежно від тривалості і видалення місця розташування від противника командири всіх ступенівміра| зобов’язані організовувати захист особового складу, озброєння, військової техніки і матеріальних засобів від ЗМУ противника і постійно підтримувати готовність підрозділів до дій в складній радіаційній, хімічній і біологічній обстановці.
Захист від ЗМУ противника під час розташування на місці організовується командирами підрозділів у тій же послідовності, що і під час знаходження у вихідних районах (районах зосередження).
Захист підрозділів від ЗМУ противника під час розташування на місці досягається:
- — розосередженим розміщенням підрозділів, періодичною зміною районів розташування і маскуванням;
- — умілим використанням засобів індивідуального і колективного захисту, захисних властивостей озброєння, військової техніки і місцевості;
- — веденням радіаційної, хімічної і біологічної розвідки;
- — інженерним обладнанням районів розташування;
- — своєчасним попередженням особового складу про безпосередню| загрозу і початок застосування противником ЗМУ і швидким оповіщенням про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження;
- — застосуванням найбільш доцільних способів дій на зараженій місцевості;
- — проведенням санітарно-гігієнічних і профілактичних заходів;
- — своєчасною ліквідацією наслідків застосування противником| ЗМУ.
Конкретний зміст заходів захисту і обсяг робіт щодо їх здійснення залежатимуть від тривалості перебування підрозділів у районах. У районах привалів тривалістю до однієї години за необхідності можуть проводитися часткова санітарна обробка особового складу і часткова дезактивація, дегазація або дезінфекція озброєння і військової техніки. Колони підрозділів з дороги не сходять, машини зупиняються на її правому узбіччі. Розосередження в цьому випадку досягається дотриманням встановлених| дистанцій між ротами, взводами і машинами 25−50 м.
Особовий склад на привалі необхідно розташовувати із засобами індивідуального захисту у найближчого природного або обладнаного| завчасно укриття в готовності зайняти його або своє місце в машині. Як укриття можна використовувати придорожні канави, відкриті меліоративні споруди, кар'єри, воронки від бомб і снарядів, яри, старі окопи або траншеї, а також укриття для озброєння і військової техніки, якщо вони обладналися в районі завчасно.
У горах місця для привалу вибираються на ділянках доріг, безпечних від каменепадів, обвалів і сніжної лавини; не можна розташовувати колону на дорозі над обривом або під ним.
Під час розташування на привалі вночі особлива увага приділяється світломаскуванню. Особовий склад необхідно розташовувати на узліссях гаїв під кронами дерев або в чагарнику, що значно знизить дію світлового випромінювання на очі особистого состава і ураження аерозолем ОР.
З появою авіації противника особовий склад за командою командира повинен швидко зайняти своє місце в машинах, а колона відновити рух, збільшуючи швидкість і дистанцію між машинами.
У разі застосування противником хімічної зброї особовий склад, розташований поза машинами, повинен зайняти найближчі укриття і надіти засоби індивідуального захисту.
Після виходу із зараженого району проводиться ліквідація наслідків застосування противником ЗМУ.
У разі загрози розповсюдження хмари ядерного вибуху над районом розташування підрозділів на привалі особовий склад за сигналом або командою командира надягає протигази, захисні плащі у вигляді накидок, займає місце в машинах і колона продовжує рух, ведучи радіаційну і хімічну розвідку спеціально підготовленими відділеннями (екіпажами, розрахунками), і за її результатами вибирає напрям руху в обхід зони надзвичайно небезпечного і небезпечного радіоактивного зараження.
Інтервали між підрозділами в районах привалів залежатимуть від захисних властивостей місцевості і засобів застосування противником ЗМУ по підрозділах. Прийнято вважати, що вимогам захисту найбільшою мірою відповідає розосередження роти (батареї) до взводу з інтервалами між ними до 500 м. Для такого розташування роті (батареї) необхідно призначати район до 2 км². Взводу для розміщення особового складу і бойових машин указується місце, що забезпечує потайливе розташування відділень (екіпажів, обслуги) з їх озброєнням на інтервалах до 50 м. Бойові машини й інша техніка повинні розміщуватися поблизу дороги, колонного шляху або просіки в порядку, що забезпечує швидкий вихід на них, і маскуватися місцевими або табельними засобами.
Ефективність захисту підрозділів на привалах підвищується умілим використанням захисних властивостей місцевості. Яри, кар'єри, лощини, каменоломні, штучні дорожні споруди, відкрита система меліорації, придорожні кювети, ліс, чагарник можуть бути укриттями і сприяти надійнішому маскуванню.
Особовий склад танкових підрозділів і підрозділів на БМП повинен розташовуватися поблизу своїх машин; за сигналом або за першою ознакою застосування противником ЗМУ він повинен швидко зайняти місце в танках (БМП) і включити систему колективного захисту.
На привалах тривалістю до 2 год за необхідності може проводитися повна спеціальна обробка, для цього підрозділи сходять з дороги і розосереджуються уздовж маршруту руху.
Підрозділи другого ешелону (загальновійськового резерву) в наступу або в зустрічному бою переміщаються стрибками і в місцях зупинок розташовуються на тих же інтервалах і дистанціях, як і на привалах. Виконуючи ті ж заходи захисту, що і в місцях привалів, ці підрозділи за наказом старшого начальника можуть проводити зміну районів розташування, що утруднить супротивникові вибір підрозділів як об'єктів для завдання ядерних ударів і підвищить їх живучість.
Вихідні райони (райони зосередження) і місця денного (нічного) відпочинку для підрозділів необхідно вибирати на деякому видаленні від крупних населених пунктів, вузлів доріг й інших важливих об'єктів, по яких противник може застосувати ЗМУ, з навітряного боку від можливих об'єктів удару, раціонально використовуючи захисні властивості місцевості.
У районах розташування організовуються радіаційна, хімічна і біологічна розвідка й оповіщення особового складу про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження; проводяться інженерне обладнання району розташування і маскування; визначається порядок дій особового складу за сигналами оповіщення, порядок відпочинку і прийняття їжі; намічаються заходи щодо ліквідації наслідків застосування противником ЗМУ і швидкого виходу з району розташування.
Незалежно від часу перебування в районі його інженерне обладнання необхідно починати негайно з обладнання щілин, перекриваючи їх місцевими засобами і засипаючи шаром грунту для захисту від проникаючої радіації ядерного вибуху. Укриття для озброєння і військової техніки обладнуються з використанням навісного обладнання, а за наявності часу і вручну, до того ж щілина для розташування відділення (екіпажа, обслуги) повинна розташовуватися так, щоб вона перекривалася технікою. Надалі повинні створюватися складніші споруди і обладнатися шляхи для маневру.
У результаті застосування противником ЗМУ по районах розташування підрозділів окремі з них можуть зазнати значних втрат в особовому складі, озброєнні і військовій техніці. У районах застосування ядерної зброї виникнуть вогнища пожеж, утворюються ділянки руйнувань і завалів. Місцевість, озброєння, військова техніка, матеріальні засоби, а у ряді випадків і особовий склад виявляться зараженими радіоактивними, отруйними речовинами і біологічними засобами. Це може призвести до того, що підрозділи частково або повністю втратять боєздатність. З відновленням їх боєздатності одночасно повинна проводитися ліквідація наслідків застосування противником ЗМУ.
Перша медична допомога тим, хто постраждав, виведення (винесення) поранених з осередків ураження (зараження) і евакуація їх до медичних пунктів повинні починатися негайно після виявлення стану підрозділів. Зволікання з рішенням цього важливого завдання може привести до невиправданого зростання втрат в особовому складі.
Розчищення завалів і гасіння пожеж повинні проводитися лише у разі гострої потреби, тільки в тих випадках, коли без виконання цих робіт не є можливим вивести особовий склад і техніку з осередків ураження.