Політична філософія Томаса Пейна

Київський національний університет імені

імені Тараса Шевченка Кафедра нової та новітньої історії зарубіжних країн Політична філософія Томаса Пейна Виконала студентка

3 курсу, 4 групи Конопленко Карина Київ -2013

Зміст Вступ Розділ 1. Вчення Томаса Пейна про суспільство та державу Розділ 2. Погляд Томаса Пейна на різні форми правління і заклик до боротьби за незалежність

2.1 Погляди на абсолютну монархію

2.2 Критика конституційно-монархічного устрою Англії

2.3 Обґрунтування потреби незалежності американських колоній Висновки Список використаних джерел та літератури пейн суспільство правління англія

Вступ Аналізуючи діячів американської історії, які боролися за незалежність колоній в Північній Америці, варто впевнено сказати, що багато хто з них були атеїстами, антиклерикалами, але треба зазначити, що найяскравішим представників даної течії був Томас Пейн. Ім'я Пейна можна зрівняти з великими мислителями Нового часу: Вольтер, Монтескє, Дідро, Гольбах, Гельвецій, Франклін та ін.

Томас Пейн зіграв велику роль в розвитку раціональних поглядів на релігію, церковну систему. Він розглядав радикальні погляди, які відстоювали передові діячі Англії того часу. Саме 70-х роках XVIII ст. склалося його вороже ставлення до монархії. Він розумів, що необхідно реформувати парламент та ліквідувати гнилі містечка, та розвивати активний захист свободи особистості.

Пейн був типовим представником як політичного, так і релігійного раціоналізму. Ніхто так не довіряв людському розуму, як він. Хоча він був і самовчителем, однак, відрізнявся здоровим глуздом, сильною логікою і чудовою ясністю викладу. Це був народний трибун у повному сенсі цього слова і не тільки тому, що вмів говорити мовою зрозумілою народу, але й тому, що головною ідеєю його життя було служіння народові. До відомого вислову Франкліна: «Моя Батьківщина там, де свобода», Пейн зробив таку поправку: «Моя Батьківщина там, де немає свободи, але де люди б’ються, щоб добути її». Слова ці - його найкраща характеристика.

Об'єктом даної роботи виступає сукупність основних груп джерел по творчості Пейна, його твори та дослідження.

Предметом дослідження є особистість Пейна та його політичні погляди на різні форми правління, уряди та цілісну критику даних проблем.

Мета: розглянути і розібрати соціально-політичні погляди Томаса Пейна.

Основними завданнями є розгляд вчення Томаса Пейна про суспільство і державу, їх походження та функції; розібрати його ставлення до монархії і англійської конституції; проаналізувати аргументи, які він наводить на захист американської незалежності.

Історіографія даного питання достатньо велика. Дуже велику інформацію несуть у собі праця Гольдберга Н. М. — «Томас Пейн» 1969 року. Гольдберг М. М. З перших рядків своєї праці називає Т. Пейна переконаним антиклерикальником і навіть атеїстом.

Сильною стороною роботи даного автора є послідовний розбір всіх основних праць Пейна; дата написання обстановка і його основні ідеї з посиланнями на праці самого Пейна. Особливо важливим, на мій погляд, стало включення в роботу філософських і світоглядних поглядів Т. Пейна.

Наступною працею є стаття Баскина М. П. «Томас Пейн», опублікована в 1959 р. У цій роботі дається загальна характеристика Пейна, включаючи біографічні дані, основні політичні ідеї, а також коментарі автора.

Цікаві міркування приводить в своїй фундаментальній роботі «Основні течії американської думки» В. Л. Паррингтон. В цілому, автор намагається осмислити і пояснити факти з тієї точки зору, що духовний розвиток суспільства залежить від певних економічних предпосилок. Так, він стверджує, що великий вплив памфлету «Здоровий глузд» на громадську думку сталося тому, що Пейн показав матеріальний збиток, який Америка отримала від британської залежності.

Наступна праця — «Політичні та правові погляди Томаса Пейна» Б. С. Громакова. В даній роботі автор широко представлені основні питання політики і права, у працях Пейна.

Розділ 1. Вчення Томаса Пейна про суспільство та державу З самого початку літературної та політичної діяльності Пейна в центрі його уваги, як і інших просвітителів XVIIIст., була проблема суспільства і держави. Деякі автори змішували поняття «суспільство» і «уряд» (поняття «держава» і «уряд» він не розмежовував). Однак Пейн стверджує, що «це речі не тільки різні, але й різного походження». Товариство створюється потребами, а уряд — пороками; суспільство є благо, уряд — зло. Пейн простежує деякий ланцюжок розвитку суспільства. Початкова ланка — перші жителі будь — якої країни або світу. Треба сказати, що Пейн захищає єдність людського роду і рівність прав людей: «…всі люди за родом своїм єдині, і, виходить, всі вони народжуються рівними і мають рівні природні права…» .

Отже, перші люди рівні між собою, вони володіють природними правами. Під ними Пейн мав на увазі такі, «які належать людині по праву її існування. Проте людині важко жити на самоті, враховуючи як матеріальні умови його існування, так і особливості його психіки: «Сила однієї людини настільки не відповідає її потребам і її свідомість настільки не пристосована до вічної самотності, що вона незабаром буде змушена шукати допомоги і полегшення у іншої, яка у свою чергу потребує того ж». Таким чином, потреба спонукає людей вступити в суспільство. Ставши членом суспільства, людина набуває цивільних прав. Але це не означає, що вона повністю відмовляється від своїх природних прав. Природнє право, що існує в кожної особистості лягло в основу цивільного права. Вступаючи в суспільство, людина залишає за собою частину природних прав і тільки одну частину передає «до загального фонду як його член». Крім того, Пейн відстоював вчення про безперервне відновлення суспільного договору між кожним новим поколінням людей. Пейн говорив, що «Людина не має права власності на іншу людину; подібним чином жодне покоління не має права власності на наступні покоління». З цього випливає, по-перше, що більша частина народу може в будь-який час змінити основний закон і привести його у відповідність зі своїми нагальними потребами, і, по-друге, що немає закону вище, ніж ця народна воля, що виражається вустами більшості.

Пейнівська теорія походження державної влади носить ідеалістичний характер. Він був не в силах розпізнати дійсно соціально — економічні причини виникнення держави, але його міркування послужили теоретичною базою для боротьби проти монархічної влади. До того ж, визнання історичної закономірності наносив сильний удар по теологічним концепціям «божественності» і «споконвічності» держави і суспільства.

З питанням про джерело влади Пейн пов’язує питання про призначення та завдання уряду. Держава створюється для захисту прав, свободи та безпеки людей, які створили її. Крім того, одним із завдань держави є збереження миру: «Уряд же, який не в змозі зберегти мир, взагалі нікуди не придатний». Поряд із зазначеними завданнями Пейн ставив перед державою завдання забезпечення загального щастя: «І так як це часте чергування [маються на увазі перевибори уряду] встановить спільність інтересів у всіх частин суспільства, люди будуть взаємно і природно підтримувати один одного; і від цього залежить сила державного управління і щастя керованих» .

Таким чином, вчення Пейна про суспільство і державу, що мало в своїй основі прогресивні теорії природного права і суспільного договору, було обґрунтуванням права народу змінювати антинародні режими і встановлювати владу, відповідальну його цілям і потребам. Пейн ратує за представницьку систему у вигляді республіки, тому що це найкраща форма держави, яка б служила здійсненню влади народу, забезпечення безпеки прав і свобод членів суспільства. Республіці він протиставляє монархічну систему, критику якої ми зараз і розглянемо.

Розділ 2. Погляд Томаса Пейна на форми правління і заклик до боротьби за незалежність

2.1 Погляди на абсолютну монархію Протягом усієї своєї творчої та політичної діяльності Пейн при всякому можливому випадку повторює, що він — борець проти монархії, особливо спадкової. Він наводить сильні аргументи, убивчо викривають антинародний характер монархічної влади. Особливо яскраво вони продемонстровані в «Здоровому глузді». Памфлет придбав небачену популярність, тому що в ньому не тільки проголошувалася мета незалежності Америки, але і вперше прозвучало сильне напад на короля.

У своїх міркуваннях Пейн помічає, що між людьми існують відмінності, які ми можемо зрозуміти. Це відноситься до бідних і багатим, чоловікам і жінкам, добрим і злим. Але є інша і більш важлива відмінність, для якої не можна знайти ні природних, ні релігійних причин: це поділ людей на монархів і підданих.

Головним аргументом, який Пейн призводить проти монархії - релігійний. «Королівська влада, — пише Пейн -, була введена в світ язичниками, і діти Ізраїлю взяли від них цей звичай». Таке піднесення над усіма не може ґрунтуватися на правах природної рівності і навіть на авторитеті Святого Письма. Царів у іудеїв не було, і вважалося гріхом привласнювати цей титул кому-небудь, крім Царя небесного. Наводячи цитати з Святого Письма, Пейн стверджує, що «воістину всемогутній висловив тут свій протест проти монархічного правління» .

Пейн стверджував, що монархія — зло, а престолонаслідування — ще гірше зло. На рахунок престолонаслідування Пейн, будучи прихильником ідей про рівність людей, вважав, що «ні в кого не може бути природженого права давати своїй сім'ї перевагу перед усіма іншими». Крім того, як стверджує Пейн у своїх працях, до спадкових прав більшість мудрих людей відносилися з презирством. Але він розумів, що престолонаслідування було тяжко скасувати. Одні люди підпорядковуються зі страху, інші - через забобони, а найбільш могутні ділять з королем награбоване у інших.

У своїх працях Пейн також перераховує проблеми, які породжує престолонаслідування. По-перше, воно відкриває дорогу «дурним і нездатним». По-друге, люди, які вважають себе народженими царювати, а інших народженими коритися, швидко нахабніють. Вони відокремлюють себе від решти людства, і, в результаті, у них майже немає можливості дізнатися його справжні інтереси. По-третє, трон може успадкувати неповнолітній будь-якого віку, або, навпаки, король може бути престарілим і немічним. Пейн пише, що в обох цих випадках народ стає «жертвою будь-якого пройдисвіта, здатного з успіхом користуватися божевіллям дитинства або старості». Крім того, провина в нескінченних війнах також належить королям.

У «Правах людини» Пейн писав про прийдешні революціях, засуджував спадкову монархію як тиранію, заявляв, що монархія і аристократія незабаром зійдуть в могилу, відкрито висміював ганноверську династію, називав англійський уряд продажним і деспотичним, викривав парламент як машину оподаткування та висував план, за яким гроші, що надходять від платників податків, повинні йти не двору і придворним, а на допомогу біднякам для навчання їхніх дітей, на пенсії людям похилого віку і т.п.

Таким чином, Пейн відчуває найбільшу ненависть до монархії та спадкової влади як системи правління. Критика Пейном королівської влади мала для свого часу винятково велике і вагому значення, якщо мати на увазі, що навіть такі видатні ідеологи буржуазії, як Локк і Дідро, відстоювали монархічну форму правління чи визнавали допустимої обмежену монархію.

2.2 Критика конституційно — монархічного устрою Англії

Томас Пейн критикував не тільки монархічну владу, але і змішану форму правління — англійський конституційно — монархічний лад. Він вважав «хвалену конституцію» Англії як «недосконалу», бо вона позбавляє народ його природніх прав. Для початку треба визначити, що Пейн розумів під словом «конституція» .

" Конституція — це не одна назва, а реальна річ… Конституція є річ, що передує державі; держава — це всього лише дитя конституції. Конституція якоїсь країни є не актом уряду, а актом народу, який створює його [уряд]". На принципах конституції, вважає Пейн, повинна будуватися державна влада, характер її структури і тривалість існування парламентів або інших органів.

Пейн визнає, що в певний час конституція Англії мала прогресивне значення, але він проти визнання за нею такого значення в нових історичних умовах: «Безперечно, вона являла собою щось благородне в ті похмурі часи рабства, коли була створена. Коли тиранія правила світом, найменший відступ від неї було вже чудовим звільненням. Легко, проте, показати, що конституція ця недосконала, схильна до потрясінь і нездатна дати те, що начебто б обіцяє» .

Пейн вважав, що англійська конституція є особливим поєднанням двох стародавніх тираній — монархії і аристократії, до яких приєднали нові республіканські елементи. Тиранія зберігається в особі короля і палати лордів, а нові республіканські елементи представлені в особі членів палати громад. Причому, як зазначалося вище, для Пейна найкраща форма держави така, яка б служила здійсненню влади народу. У даному випадку король і палата лордів, будучи спадковими, не залежать від народу.

Томас Пейн не згоден з тим авторами, які вважають, що король — це одне, а народ — інше; палата лордів — для блага короля, палата громад — для блага народу. Йому це нагадує «будинок, розколотий сімейною сваркою». Він також спростовує думку, що конституція Англії - це союз трьох стримуючих сил: «Як же король досяг такої влади, якій люди бояться довіряти і яку вони постійно повинні стримувати? Така влада не могла бути даром мудрого народу, не може … виходити і від Бога». Крім того, він бачить у цьому «чистий абсурд», так як палата громад контролює короля, відмовляючи йому в податках, але на той же час король має владу над палатою, відкидаючи її законопроекти. Це передбачає, що «король більш мудрий, ніж ті, які вже були полічені мудрішими, ніж він сам». Таким чином, палата громад фактично не грає ніякої ролі в державному управлінні.

Пейн доводить, що рушійною силою змішаної форми правління є корупція. Король засновує свій вплив на підкупі, роздачі пенсій і посад. «Навряд чи треба доводити, що король є найважливішим елементом англійської конституції і що його вплив просто-напросто ґрунтується на тому, що від нього залежить роздача посад і пенсій. Таким чином, якщо ми б були досить розумні, щоб захистити себе дверима від абсолютної монархії, але ми стали таки настільки нерозумні, що ключ від цих дверей дали королю». Тобто, хоча міністри відповідальні перед більшістю парламенту, король за допомогою підкупу, роздачі посад і пенсій завжди може командувати цією більшістю.

Різкій критиці Пейн піддає англійську виборчу систему, відповідно до якої формувалася в XVII ст. в Англії палата громад. По-перше, Пейн вважав, що хоча вона і є республіканським елементом в англійському державному ладі, її формування відбувалося на основі «недосконалої форми» виборів і представництва. Розглядаючи її походження, він приходить до висновку, що парламент цілком був створений «з дозволу нащадків завойовників», оскільки королівська влада в Англії виникла в силу завоювання.

Особливо Пейн критикує так звані хартії, що надавали привілеї окремим місцевостям при виборах членів палати громад. Саме ці хартії створили численні «гнилі містечка», при яких навіть місцевості без населення або з украй незначним населенням посилали депутатів в палату громад. Критикуючи цю систему, Пейн писав: «Стародавнє містечко Сарум, де не знайдеться і трьох будинків, має двох депутатів, а місту Манчестеру з населенням понад 60 тисяч осіб не дозволено послати жодного. Є в усьому цьому хоч який-небудь принцип? Міститься тут хоч якийсь натяк на свободу, мудрість?» Причину появи цих хартій Пейн порівнює з часом Вільгельма Завойовника, який надавав хартії деяким частинам країни, щоб з легкістю підкорити їх своїй волі.

Крім того, Пейн критикує факт монополізації невеликими групами населення виборчих прав усередині місцевостей і міст, яким надано право посилати депутатів в палату громад: «У такому містечку, як, наприклад, Бат, де налічується від двадцяти до тридцяти тисяч жителів, право обирати представників до парламент монополізовано приблизно 31 людиною». У результаті всіх цих обмежень до голосування допускається навряд чи один чоловік із ста.

Варто зауважити, що англійський політичний лад ідеалізувався і в Європі, і в Америці як зразок державного ладу, при якому може бути забезпечена свобода. Всі основні представники політичної думки колоністів Північної Америки напередодні революції не тільки не виступали проти конституційної монархії англійського зразка, але навіть, навпаки, вважали її самої чудовою. Критика Пейном змішаної форми правління, взірцем якої була англійська монархія, мала на меті руйнування ідеалу конституційно — монархічного ладу Англії.

Таким чином, аналізуючи конституцію Англії, Пейн приходить до висновку, що в англійській формі правління вкрай необхідно досліджувати конституційні помилки. Проте варто враховувати, що він навмисно перебільшує аргументи проти конституційно — монархічного ладу Англії. Для чого — ми зрозуміємо в наступному розділі.

2.3 Обґрунтування потреби незалежності американських колоній Як вже говорилося вище, в 1776 р. публікується памфлет «Здоровий глузд», в якому, головним чином, рішуче проголошувалася ідея про незалежність колоній від Англії.

Перший удар у своєму памфлеті «Здоровий глузд», що був опублікований у 1776 році, Пейн завдав королівській владі та англійській конституції. Пейн поставив собі за завдання, якомога очевидніше показати абсурдність і згубність монархічної, а також змішаної форми правління і конституції в цілому. І Пейну вдалося це зробити дуже чітко і вправно.

" Здоровий глузд" зіграв величезну роль у підготовці прийняття громадською думкою ідеї незалежності. Можливо, він і не був фахівцем у галузі історії державного права, але добре розбирався в реальному житті. Більшість американців, прочитавши памфлет, переконалися, що англійська система не відповідає інтересам розвитку колоній. Памфлет містив у собі заклик до боротьби за республіку, завдяки чому його по праву називають «маніфестом нової філософії республіканізму» .

Отже, ці антимонархічні і республіканські ідеї виявилися сильним аргументом і виробили зрушення у суспільній думці, але найбільше на думки колоністів повинні були подіяти аргументи на рахунок торгівлі. Пейн зупиняється на тих економічних наслідках, які їм принесла залежність від Англії. «Оскільки багато говорилося про переваги примирення…, цілком доречно перевірити доводи іншої сторони і досліджувати хоча б частину того різноманітного матеріального збитку, який терплять колонії і завжди будуть терпіти до тих пір, поки існує їх зв’язок з Великобританією і залежність від неї» .

Спочатку Пейн стверджує, що підпорядкування Великобританії або залежність від неї загрожують безпосередньо втягнути континент в європейські війни і чвари. Англія «сварить нас з націями, які інакше шукали б нашої дружби, і на яких у нас немає ні зла, ні скарг». Те, що Англія вплітає Америку в конфлікти зі своїми ворогами, згубно позначається на торгівлі. Згідно Пейну, в ній зацікавлена вся Європа: «Хліб наш знайде свій збут на будь-якому європейському ринку, а за привізні товари потрібно платити, де б ми їх не купували». Пейн стверджує, що торгівля — головне завдання, а Європа — американський ринок, тому не слід вступати в зв’язок з будь-якої її частиною у сварку.

Крім того, між Америкою і Британією, по суті, немає ніякої близькості. Деякі наводять аргумент, що Британія — мати Америки. Однак Пейн відповідає, що тоді поведінка Англії тим більш ганебна: «Навіть звірі не пожирають своїх дитинчат, навіть дикуни не нападають на своїх рідних, ось чому таке твердження, якщо воно вірно, обертається до неї з докором». Батьківщина Америки — це Європа, так як Новий Світ став притулком для прихильників громадянської та релігійної свободи з усіх частин Європи. «Сюди бігли не від ніжних материнських обіймів, а від жорстокості чудовиська». Таким чином, Пейн розкрив сутність самого конфлікту і причини, що породили американську революцію: протиріччя між економічним розвитком колоній і гальмуватиме цей розвиток політикою метрополії. Тому Пейн пропонує розурвати стосунки з метрополією.

Пейн добре розумів, що необхідно налаштувати американців на революцію. Він усвідомлював, що залишається багато людей, які сумніваються і вони схильні до примирення. Він вказав на суть конфлікту, і тепер його завдання — переконати, що Америка готова до війни.

Він пише: «Континент у своєму розпорядженні має найбільшу кількість озброєних і навчених солдаті серед всіх держав світу» .

Єдиною причиною побоювання відносно незалежності Пейн бачить у відсутності розробленого плану, який він бачить наступним чином. Щорічно в колоніях повинні збиратися асамблеї, які відають суто внутрішніми справами і підкоряються Континентальному конгресу. У конгресі загальні кількість делегатів складає 390 членів, по тридцять від кожної колонії, яка, у свою чергу, ділиться на дистрикти. Конгрес повинен вибирати президента. За жеребкуванням вибирається одна колонія, з депутатів якої таємно вибирається президент. На наступний рік ця колонія в жеребкуванні вже не бере. Щоб усе було справедливо, більшість голосів має складатися не менше, ніж з трьох п’ятих конгресу.

Між конгресом і народом повинен бути проміжний орган континентальна конференція. У неї входять комітет з 26 членів конгресу (по 2 від кожної колонії), два члени від кожної асамблеї і п’ять обраних представників народу. Завдання конференції - виробити Хартію Сполучених колоній, яка визначить кількість і порядок обрання членів конгресу, асамблеї, терміни засідань, а також свободи власності та віросповідання .Хартія повинна бути урочисто проголошено. «Нехай на неї покладуть корону, за якою світ міг би дізнатися, наскільки ми схвалюємо монархію, — королем в Америці є закон» .

Таким чином, Пейн наводить сильні аргументи на користь незалежності, враховуючи справжні інтереси американців і потрапляє в ціль. Розуміючи психологію колоністів, він дискредитує королівську владу і англійську конституцію. Позбавивши від прихильності британським традиціям, Пейн стверджує, що Англія тільки вплітає континент в конфлікти, чим завдає шкоди американській торгівлі. Переходячи від теорії до практики, Пейн доводить — Америка готова до війни за своїми можливостями і обставинам, що склалися. Єдине побоювання — відсутність плану — він ліквідує, приводячи своє рішення проблеми. Не дивно, що памфлет мав надзвичайний успіх і запаморочив голови американцям.

Висновки Таким чином, Пейн теоретично аналізував революційні події, сучасником і активним учасником яких він був. Його послідовний республіканізм робить американського просвітителя одним з найбільш радикальних противників «старого порядку» .

Головна заслуга Пейна, вихідця з народу, полягає в тому, що свої революційні ідеї він поширював між народними масами, говорячи з ними простою і зрозумілою мовою.

Пейн відіграв велику роль у розвитку політичної думки. Він одним з перших наводив різницю між суспільством і державою. Пейн, передусім, зрозумів, що ці категорії виникли самостійно, відкидаючи божественну теорію їх походження. Суспільство виникло тому, що люди не могли жити наодинці. Держава виникла ж через зацікавленість людей жити і дотримуватися порядку. Пейн вважає, що зародження і існування державної влади будуються тільки за суспільним договором, тому верховна влада держави має належати народу. Пейн, з ідеї народного суверенітету, робить висновок про право народу засновувати або знищувати будь-яку форму правління.

Пейн був відкритим ворогом монархії і стверджував, що республіка відповідає природі та її законам, у той час як монархія «протиприродна». Ще більшим злом він вважає престолонаслідування. В основі його поглядів лежить теорія загальної рівності людей. Аналізуючи походження королівської влади, проблеми, які вона породжує, Пейн приходить до висновку, що монархія абсурдна і згубна.

Також ненависть у нього викликає конституційно — монархічний лад. В особі англійського короля він бачить залишок «монархічної тиранії», в особі перів Англії - пережитки «аристократичної тиранії» і, в особі палати громад — нові, республіканські елементи. Втім, палата громад, пише Пейн, не грає великої ролі в державному управлінні.

Безпосередньо, Пейн писав, що колонії мають бути незалежними. Слідом за цим він показав матеріальний збиток, яка завдає Америці зв’язок з Британією. Пейн підкреслив справжні інтереси колоністів, що вплинуло на успіх його робіт. Пейн зробив все можливе, щоб переконати колоністів в необхідності придбати незалежність.

Отже, погляди Томаса Пейна про суспільство і державу дуже цікаві та аналізують його зі сторони досвідченої людини, яка простою мовою доносила людям ідею самостійності та незалежності, доводить програшні елементи англійської конституції та всіма методами засуджує монархію.

Список використаної літератури і джерел пейн суспільство правління англія Джерела

1. Здравый смысл // Томас Пейн. Избранные сочинения. М., 1959. С. 21 — 64.

2. Права человека // Там же. С. 176 — 245.

3. Век разума // Там же. С. 246 — 380.

Література

1. Баскин М. П. Томас Пейн // Томас Пейн. Избранные сочинения. М., 1959

2. Гончаров Л. Н. Общественно-политические идеи Т. Пейна. Фрунзе, 1959

3. Гольдберг М. Н. Томас Пейн. М., 1969

4. Паррингтон В. Л. Основные течения американской мысли. М., 1962.Т.1.

5. Согрин В. В. Идейные течения в Американской революции XVIII в. М., 1980