Порівняльна характеристика розвитку ціннісної сфери старшокласників і студентів

Міністерство освіти науки, молоді і спорту України Психолого-природничий факультет Магістерська робота Порівняльна характеристика розвитку ціннісної сфери старшокласників і студентів Зі спеціальності - 8.40 101 «Психологія»

ЗМІСТ Вступ

Розділ 1. Теоретико-методичні засади дослідження цінностей та ціннісних орієнтацій у сучасній психологічній науці

1.1 Сучасні підходи до розуміння поняття «цінності» у психології

1.2 Ціннісні орієнтації та концепції їх вивчення

1.3 Психологічні особливості формування ціннісних орієнтацій у юнацькому віці

Висновки до І розділу

Розділ 2. Експериментальне дослідження психологічних особливостей динаміки ціннісних орієнтацій старшокласників та студентів

2.1 Організаційно-методичне забезпечення експерименту

2.2 Аналіз результатів експериментального дослідження Висновки до ІІ розділу

Розділ 2. Психологічна корекція змістової структури ціннісних орієнтацій старшокласників

3.1 Програма психологічної корекції ціннісних орієнтацій старшокласників

3.2 Результати контрольного експерименту

Висновки до ІІІ розділу

Висновки

Література

Додатки

ВСТУП

Динаміка цінностей сучасного суспільства надзвичайно мінлива. Вона перебуває під впливом як суспільних факторів, так і особистісних задатків. Це пов"язано не тільки із зміною статусу і ролі вчителя, а й з ціннісними орієнтирами учнів. Водночас школярі мріють про емоційне тепло і психологічну інтимність. Хоча з іншого боку вчитель також розраховує на розуміння, повагу, слухняність.

Тобто на першому плані цього взаємозв'язку — психологічні людські якості. Вони утворюють ціннісне ядро стосунків учителя й учня: взаєморозуміння, позитивну емоційність, доброзичливість, взаємоповагу тощо. Учні хочуть бачити вчителя не тільки вимогливим наставником, а й душевною, глибоко духовною людиною, здатною чітко усвідомлювати межі своїх можливостей стосовно вихованця. Адже дитина не чистий аркуш паперу, на якому можна наносити будь-які штрихи. Фактори первинної соціалізації, зокрема сім'я, вже почали малювати її соціальний портрет. К.Д. Ушинський зазначав, що вчитель має піклуватися, аби матеріал, який вливається в душі вихованця, був доброякісний.

Фундаментом творення світогляду молодої людини є соціальні цінності. Це — узагальнені уявлення про мету і норми поведінки. Вони втілюють історичний досвід і концентрують сутність культури окремого етносу та всього людства. Такі орієнтири існують у свідомості кожної людини. З ними учні зіставляють свої дії, а також визначають соціокультурні типи відносин стосовно конкретних обставин у певній соціальній групі, колективі.

Водночас цінності є засобами досягнення мети. Вони виконують роль фундаментальних норм, забезпечують інтеграцію суспільства, допомагають індивідам здійснювати соціально визнаний вибір своєї поведінки в життєво важливих ситуаціях. Система цінностей утворює внутрішній стержень культури, духовну квінтесенцію потреб та інтересів індивідів. Виступаючи мотивом соціальної дії, вона активно впливає на формування ціннісних орієнтацій. Таким чином, кожна ціннісна система має двоєдину природу: в індивіді' як самоцінному суб'єкті і в суспільстві як соціокультурній системі.

Суспільне життя, як відомо, багатоманітне. Кожна його грань має свій відтінок, який потребує пояснення. Тому є кілька мотивів для типології цінностей. Оскільки вони, цінності, впливають на поведінку людей в усіх сферах життєдіяльності, то найпростішою типологією є їх конкретний предметний зміст. Мотиви — соціальні, економічні, політичні, духовні та інші — мають свої підструктури. А якщо вивести їх на особистісний рівень і пов’язати з якостями, рисами, характерами людей, то можна нарахувати понад 200.

Але якщо конкретизувати їхній зміст і розглядати традиційно, з точки зору потреб та інтересів, тобто опиратись на базові цінності як мотиви поведінки, то кількість зменшується до кількох десятків. Так, З. Фрейд обмежувався двома, А. Маслоу — п’ятьма, М. Рокіч, беручи до уваги термінальні та інструментальні, емпірично досліджував по 18.

Через педагогічну взаємодію відбувається засвоєння та відбір ціннісних систем учнями. Тобто перетворення соціально-педагогічних ідей у людські якості. Через оціночну уяву, трансляцію досвіду людства у внутрішні сили поведінки, які стають регуляторами способу життя, відбувається процес інтерналізації цінностей (внутрішнє їх засвоєння).

Одне із завдань соціалізації сучасної школи — надання можливості усвідомлення учнем адекватного уявлення про себе і своє місце в суспільстві. Динаміка суспільних процесів спрямовує на це. Часто обставини спонукають людей до змін в ієрархії особистісних цінностей, поглядів, звичок. Нове нестабільне середо-више перевищує можливості адаптації людини. У зв’язку з цим актуальні пошуки точок відліку для самоствердження, орієнтирів самозбереження. Йдеться про розширення меж свідомості, рекомендації щодо утвердження стійкості людини в ситуації «мінливості» суспільства, підвищення загальнокультурного й інтелектуального рівня. Нівелювання цими показниками призводить до втрати людиною сенсу життя, психічного дисбалансу між її внутрішнім світом та зовнішніми впливами.

Відомо, що для збереження людського в людині вирішальне значення має сформованість її духовного світу. Саме цей чинник і дає змогу регулювати та знімати вищеназвані суперечності. Адже, хоч би які типи цінностей переважали на тому чи іншому етапі розвитку суспільства, роль традиційних (загальнолюдських) буде домінуючою. Бо саме вони утримують вісь людської взаємодії, є фундаментом життєдіяльності суспільства. Хоч завжди перебувають у боротьбі та співіснуванні з іншими цінностями. Суб'єктивний їх зміст часто, особливо в період «мінливого» суспільства, не превалює в якісних характеристиках особистості.

Функція ж впливу на створення умов для формування духовного світу відводиться системі освіти, зокрема загальноосвітній школі, вчителю, який стоїть за кермом управління процесом соціалізації в цьому мікросередо-вищі. Базові цінності педагогічної взаємодії, зміст навчання, обов’язковий соціологічний компонент у ньому, особистий авторитет, відповідальність, життєвий та професійний досвід учителя, інші чинники сприяють цьому.

Особливого значення набуває розвиток здатності учнів до саморегуляції, самоорганізації, вироблення гнучкості мислення, формування здібності переборювати шаблони, стереотипи. Зміст навчальних програм має враховувати це.

Беручи до уваги базові ціннісні значення, в основі яких лежить духовність людини, шкільна освіта не зводиться лише до трансляції знань (хоч вони, на нашу думку, складають сенс освітнього буття). Вона покликана створювати всі умови, використовуючи термінальні й інструментальні цінності для становлення та формування осо-бистісних якостей людини, які б забезпечували їй універсальний спосіб життя (критичне ставлення до себе та інших людей, розвиток оціночних суджень, гнучкість мислення, усвідомлення того, що мислення є постійне творення принципів конструювання, установки на діалог і співробітництво та ін.).

Говорячи про загальнолюдські, базові цінності, маємо на увазі, насамперед, єдині, спільні елементи моральних, культурних, економічних, соціально-політичних цінностей у різних системах, ставлення як до людства в цілому, так і до кожної конкретної особи; усвідомлення глобальних проблем сучасності, які безпосередньо впливають на духовний та фізичний стан людини.

Великого значення набувають такі соціальні цінності як гуманізм, гуманітарність, свобода людини, її всебічний розвиток та вдосконалення здібностей, справедливість, гідність, колективізм, демократія тощо.

Сучасна школа як один із найважливіших соціальних інститутів має надавати неабиякого значення пізнанню та втіленню у своїй життєдіяльності демократичних цінностей. До них належать толерантність, свобода ціннісного вибору, відкритий доступ до інформації та її оцінка, рівноправне співробітництво суб'єктів взаємодії, соціальна солідарність, співчуття, повага до інших, громадянськість, лібералізм, особиста відповідальність, права людини та її обов’язки.

Актуалізація, усвідомлення та використання вищеназваних цінностей у шкільному житті має бути у будь-яких формах через внесення їх у зміст освіти, організаційні форми навчання, позашкільну роботу, особистий приклад учителів, батьків та ін. Вони сприяють вихованню почуття належності до держави, активізують соціально-політичну діяльність, сприяють здатності молодої людини до самоідентифікації, окреслюють позицію індивіда стосовно певного явища або факту вибору. Залучення до таких цінностей доречне вже у початковій школі, бо саме тут закладаються початки громадянськості, активної життєвої позиції.

Аналізовані базові цінності, на нашу думку, можуть бути використані у розробці сучасної концепції змісту виховання. Потрібно враховувати, що актуалізація та концептуалізація ціннісних систем можлива з урахуванням соціологічного компоненту в змісті шкільної освіти як основи гуманітарної соціалізації. Важливим об'єктом є аналіз навчальних програм, особливо в галузі суспільствознавчих дис-циплін. Вони відображають можливості викладачів, систем навчання, глибину світоглядного, педагогічного, методичного та інших аспектів. Соціологічний компонент сприяє формуванню ідентифікаційних рівнів учнівської молоді, визначенню сенсу ціннісних відношень, виведенню на рівень їх свідомого розуміння тощо.

Таким чином, цінності — це креативні компоненти людської культури, які визначають сенс та спосіб її буття. Творча спрямованість дає змогу не зводити їх до стандарту, який механічно передається від однієї людини до іншої. Трансляція цінностей — це той багато-мірний акт соціальної дії, який здійснюється між учителем і учнем у процесі соціально-педа-гогічної взаємодії.

Об'єкт дослідження — ціннісні орієнтації юнаків.

Предмет дослідження — психологічні особливості і детермінанти динаміки ціннісних орієнтацій старшокласників та студентів.

Мета дослідження полягає у виявленні провідних тенденцій динаміки ціннісних орієнтацій під час зміни статусу в юнацькому віці.

В основу нашого дослідження було покладено гіпотезу про те, що загальний напрямок зміни динамічних характеристик ціннісних орієнтацій в юнацькому віці співвідносний тенденції онтогенетичного розвитку та реалізується у підвищенні організації системних якостей.

Відповідно до мети та гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми дослідження на базі вітчизняних та зарубіжних джерел.

2. Визначити психологічні особливості процесу формування цінностей і ціннісних орієнтацій в юнацькому віці.

3. Експериментально дослідити процес динаміки ціннісних орієнтацій старшокласників та студентів, визначити психологічні особливості його перебігу.

Теоретико-методологічною основою дослідження виступили загальні психологічні принципи єдності свідомості, самосвідомості і діяльності, опосередкування зовнішніх впливів внутрішніми умовами, викладених у працях Л. С. Виготського, Г. С. Костюка, О.І. Кульчицької, О.М. Леонтьєва, Н. Г. Ничкало, В. В. Рибалка, О.Є. Самойлова, С.Л. Рубінштейна; закономірності розвитку свідомості і самосвідомості, що містяться у містяться у наукових доробках І.Д. Беха, М. Й. Боришевського, І.С. Кона, П. Р. Чамати; психолого-педагогічні концепції розвитку гармонійної особистості запропоновані В. Ф. Моргуном, І.П. Манохою, Л. О. Хомич; психологічні, філософські, соціологічні, соціально-психологічні дослідження проблеми цінностей та їх класифікації у зарубіжній та вітчизняній літературі (А. Маслоу, Е. Шпрангер, Г. Олпорт, В. П. Тугаринов, М. Рокич), концепції вивчення ціннісних орієнтацій (Б.Г. Ананьєв, С.Л. Рубінштейн, В. О. Ядов, І.В. Дубровіна), особливості формування і динаміки ціннісних орієнтацій (Є.А. Подольська, Є.Ф. Майорова, В. Ю. Бойко, Е.О. Помиткін, В.О. Тюріна, О. Д. Научитель та ін.).

Методи дослідження: для розв’язання визначених завдань використовувався комплекс методів, що зумовлені об'єктом, предметом, метою та завданнями дослідження: теоретичні - аналіз, систематизація й узагальнення психолого-педагогічних даних з проблеми дослідження; емпіричні - спостереження, анкетування, бесіда, тестування, аналіз продуктів діяльності; розвивальні - тренінг, рольові ігри, групові дискусії тощо; статистичні - порівняльний аналіз.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що набули подальшого розвитку наукові уявлення про особливості формування ціннісних орієнтацій в юнацькому віці, визначено психологічні умови та ефективність застосування активних форм і методів розвитку ціннісної сфери особистості.

Теоретичне значення дослідження полягає у розширенні наукових знань та уявлень щодо психологічних особливостей розвитку ціннісної сфери у юнацькому віці.

Практичне значення дослідження полягає в побудові системи психологічної діагностичної і корекційної роботи з метою оптимізації становлення ціннісної сфери юнаків.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальною роботою були охоплені учні випускних класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Синевір Міжгірського району Закарпатської області та студенти РДГУ.

Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, троьх розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків. Основний зміст викладено на 83 сторінці; загальний обсяг — 95 сторінок; список використаної літератури складається з 43 найменувань, додатків — 5. Робота містить 23 малюнки і 4 таблиці.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЦІННОСТЕЙ ТА ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ У СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ

1.1 Сучасні підходи до розуміння поняття «цінності» у психології

Поняття «цінність» стало предметом широких теоретичних досліджень багатьох наук — філософії, психології, соціології, педагогіки, етики, естетики, політики та інших у 60−70-х роках нашого століття.

Однією з перших робіт, присвячених проблемі цінностей, була праця В. П. Тутаринова «Про цінності життя і культури» (Л., 1960). Вчений визначив цінності як явища (або сторони, властивості явищ) природи і суспільства, які корисні, потрібні людям історично конкретного суспільства чи класу в якості дійсності, цілі чи ідеалу. Із цього визначення випливає, що цінністю може бути не тільки те, що існує, а й те що потрібно здійснити, за що потрібно боротися.

На думку психологів, цінності — в більшій мірі соціальне поняття, яке набуває психологічного змісту у зв’язку з аналізом мотивів і вчинків окремої особистості. Як стверджував У. Томас і Ф. Занецький, цінності - це природний об'єкт, який в дійсності набуває соціального значення і є об'єктом діяльності. Цінності є основою буття, створюють культурний світ. Вони необхідні для створення і підтримання соціального порядку. Частіше це абстрактні ідеали, тобто уявлення людини про ідеальні способи поведінки та ідеальні кінцеві цілі. Цінності, як правило, відносяться до ідей, об'єктів, цілей, які вважаються бажаними і досягнення яких позитивно санкціонується.

Цінності - це ідеї, ідеали, цілі, до яких прагне людина і суспільство.

Зміст цінностей обумовлений культурними досягненнями суспільства. Світ цінностей — це, перш за все, світ культури в широкому розумінні слова, сфера духовної діяльності людини, її моральної свідомості, її уподобань — тих оцінок, у яких виражається міра духовного багатства особистості.

Потреби в цінностях спрямовують дії й почуття людини. Звичайно, існує розрив між тим, що люди вважають своїми цінностями, які ними керують, але ними не усвідомлюються.

Питання про представлення цінностей у свідомості являється надзвичайно важливим і складним. Завжди вважається, що вищі цінності повинні бути усвідомлені, щоб стати переконаннями. Однак, як відмічає М.І.Воловикова, константність, стабільність деяких моральних норм та їх неусвідомлений характер іноді стає більш надійним психологічним базисом особистості, ніж моральний релятивізм і мислення протиставлення одних цінностей іншим, що має місце при усвідомленому виборі.

В індустріальному суспільстві офіційними усвідомленими цінностями є ті, що становлять релігійну й гуманістичну традицію: індивідуальність, любов, співчуття, надія тощо. Але для більшості людей ці цінності стали ідеологіями і дієво не мотивують людської поведінки.

Неусвідомлювані цінності, які безпосередньо визначають людську поведінку, виникають у соціальній системі бюрократичного, індустріального суспільства: власність, споживання, соціальний стан, розваги, збуджуючі відчуття тощо. Такий розрив між усвідомлюваними й неефективними та неусвідомлюваними і дієвими цінностями внутрішньо спустошує особистість. Змушена діяти не так, як її навчали й усупереч своїм принципам, людина відчуває себе винною, не довіряє ані собі, ані іншим. Це той самий розрив, який виявило молоде покоління й так безкомпромісно виступило проти нього.

Існують деякі потаємні цінності, про які зазвичай не говорять, не обговорюють, не переосмислюють, але які є саме тим, що називається «Богом у душі людини», не у вузько релігійному, а саме у духовному смислі.

У кожної людини можуть бути свої «святині» — образи близьких людей, піднесені переживання, заповітні цілі. Але саме вони складають душевну основу моральності і «оберігають» людину від «духу зневіри», скептицизму та заздрості. З моменту усвідомлення цінностей вони піддаються критичній обробці розуму, тому можуть бути переглянуті, мінімізовані, відторгнуті.

Переважна більшість дослідників вбачає у цінностях феномен суспільного буття та суспільного ідеалу саме в особистісній формі, тобто на рівні індивіда, індивідуального, обминаючи той незаперечний факт, що людина живе й діє в різних соціальних групах, починаючи від сім'ї і закінчуючи неформальними гумуваннями з різною орієнтацією.

Існують загальноприйняті цінності: універсальні (любов, престиж, повага, безпека, знання, гроші, речі, національність, свобода, здоров’я); внутрішньо групові (політичні, релігійні); індивідуальні (особистісні). Цінності поєднуються в систему, являючи собою певну ієрархічну структуру, яка змінюється з віком і обставинами життя. Одночасно у свідомості людини існує не більше довжини цінностей, якими вона може керуватися.

Розрізняють такі різноманітні функцій цінностей:

* вони є орієнтиром життя людини;

* вони необхідні для підтримання соціального порядку, виступають як механізм соціального контролю;

* цінності втілюються у поведінці і беруть участь в нормо утворенні.

Цінності і норми складають єдину нормативну систему, яка регулює поведінку людей і соціальних груп в суспільстві. Ціннісно-нормативна система виступає орієнтиром під час вибору способу дії, перевіряє і відбирає ідеали, вибудовує цілі, містить способи досягнення цих цілей.

Отже, для реалізації потреб мають бути відповідні об'єкти (цінності). Це — предмети навколишньої дійсності, явища природи і життя, продукти діяльності й виробництва, матеріальні і духовні блага, соціальні факти, історичні події, суспільні процеси, фундаментальні поняття, моральні норми, закони, заборони, принципи, ідеали тощо. Особистість критично оцінює, аналізує, сприймає їх як позитивні чи негативні для себе, корисні чи ні, як такі, що задовольнятимуть у конкретних потребах. Якщо в них можуть бути реалізовані ці потреби, вони виступають для людини життєво значущими, цінними.

Як бачимо, поняття «цінність», що склалося у даний час, досить широке — все, що може цінувати особистість, що для неї є значущим і важливим. При визначенні цього поняття враховується соціальна або психологічна природа. З соціальної позиції цінностями вважається продукт конкретних історичних умов суспільного розвитку. На кожному етапі розвитку суспільства створюється спеціальний набір і структура цінностей.

Вони сприяють перетворенню соціальних норм та ідеалів у особистісні принципи життєдіяльності. Цінності стають виховним фактором, завдяки чому вони перетворюються у внутрішні спонуки (мотиви) поведінки особистості.

Соціальними передумовами особистісних цінностей прийнято вважати наявні в суспільстві ідеологічні утворення і соціальні інституції, які «задають» і транслюють суб'єкту об'єктивні смисли його існування.

Виникнення системи цінностей вважається неможливим без їх надійної класифікації.

Конкретна цінність займає відносне місце на шкалі значень. Одні відносні цінності знаходяться ближче до ідеалу, інші - стоять нього далі. Так утворюється «ієрархія цінностей» за ознакою переважання у них позитивного елемента.

Явища розподіляються на шкалі значень за законом дивергенції: чим ближче до середини шкали, тим густіше розміщуються на ній відносні цінності, чим ближче до полюсів, тим рідше фіксуються цінності чи нецінності.

Зазначимо, що серед дослідників до цього часу не склалося одностайної думки щодо визначення поняття «цінність»: одні характеризують його як об'єктивну «сутність речей», другі - як власне цінність, грошову вартість предмета, треті - ототожнюють із поняттям блага, корисності для особистості, четверті - пов’язують із суб'єктивною значущістю даного предмета для життєдіяльності людини, п’яті - з його властивостями задовольняти потреби, інтереси, бажання. Відповідно, і класифікують цінності по-різному :

* за об'єктом засвоєння — матеріальні, морально-духовні;

* за метою засвоєння — егоїстичні, альтруїстичні;

* за рівнем узагальненості — конкретні, абстрактні;

* за способом вияву — ситуативні, стійкі;

* за роллю у діяльності людини — термінальні, інструментальні;

* за змістом діяльності — пізнавальні предметно-перетворювальні (творчі, естетичні, наукові, релігійні та ін.);

* за належністю — особистісні (індивідуальні), групові, колективні, суспільні (також і демократичні), загальнонародні (національні), загальнолюдські та ін.

Едуард Шпрангер, європейський психолог, у книзі «Типи людей» виділяв такі шість типів ціннісних орієнтацій :

o Теоретичні: характеризуються переважаючим інтересом до пошуку істини і емпіричним, критичним, раціональним, «інтелектуальним» підходом до життя.

o Економічні: основний акцент робиться на корисних і практичних цінностях; найбільш близький переважаючий стереотип — «середній американський бізнесмен» .

o Естетичні: найвищою цінністю вважаються стиль і гармонія, кожне явище оцінюється і сприймається з точки зору його витонченості, симетрії чи відповідності ситуації.

o Соціальні: любов до людей.

o Політичні: основний інтерес викликають проблеми особистої влади, впливу та популярності, ці проблеми не обов’язково обмежені сферою політики.

o Релігійні: містичне на лаштування, що визначається єдністю усього, що сприймається і прагненням усвідомити космос як ціле

Г. У. Олпорт, який вважав, що зусилля людини знайти порядок і смисл у житті визначаються цінностями, на основі класифікації Е. Шпрангера створив разом із П. Верноном Г. Ліндзеєм «Тест вивчення цінностей», який вперше був виданий у .В наш час ми користуємося його третім виданням (1960). Олпорт також виділив шість основних типів цінностей (теоретична, економічна, естетична, соціальна, політична, релігійна), які притаманні в різній мірі всім людям; вони являються стрижневими у житті людини (1961). Жодна людина не підпадає виключно під якусь одну з основних ціннісних орієнтацій; у різних людей спостерігаються різноманітні комбінації цінностей. Згідно Г. Олпорту, ці цінності краще всього уявити як риси більш глибокого рівня.

Відомі також розподіли цінностей на актуальні, наявні та можливі.

В.П .Тугаринов поділяв цінності на матеріальні, соціально-політичні та духовні.

Доцільно класифікувати цінності за групами або видами потреб, з якими вони пов’язані. Наприклад, доцільніше розрізняти цінності не за їх приналежністю до тих чи інших груп речей, явищ матеріального чи духовного життя людей, а за тим, яку — матеріальну чи духовну — потребу вони задовольняють.

Так, любов матері до своєї дитини є великою цінністю у смислі задоволення потреби у повноті життя, в материнському щасті. Але якщо любов не контролюється розумом, стає безглуздою і сліпою, вона може стати антицінністю з точки зору не тільки більш широкої потреби суспільства у вихованні повноцінної людини і громадянина, але і самої матері, так як все може закінчитися тим, що розбещений у дитинстві малюк підросте і не буде піклуватися про похилому віці.

С.Ф. Анісімов та О. П. Доброцький (1988) вважають, що краще класифікувати цінності не за їхніми природними властивостями, а за їх відношенням до людини, до її потреб, тому що «будь-який предмет, що потрапляє в поле зору людини, є одночасно предмет природний і соціальний» .

Н.А. Бердяєв на «найвищому» рівні розміщує 3 типи цінностей: духовні, соціальні та матеріальні. Всі інші цінності він розглядає як конкретний прояв одного з цих трьох типів.

Г. С. Бубнова у своїх дослідженнях виявила 11 цінностей, властивих більшою чи меншою мірою всім досліджуваним (від 14 до 45 років, вибірка — 620 респондентів): 1) приємне проведення часу, задоволення, відпочинок; 2) високе матеріальне становище; 3) пошук і насолодження прекрасним; 4) допомога і милосердя до інших людей; 5) любов; 6) пізнання нового у світі, природі, людині; 7) високий соціальний статус; 8) визнання і повага людей; 9) висока соціальна активність для досягнення позитивних змін у суспільстві; 10) здоров’я; 11) спілкування.

В кінці 80-х років за ініціативою під керівництвом доктора С. Шварца, професора факультету Ієрусалимського університету, була організована Міжнародна програма порівняльного (кроскультурного) вивчення цінностей. На даний момент за програмою працюють групи дослідників у 46 країнах.

С.Шварц стверджує, що головний змістовий аспект, який відділяє цінності одну від одної, — це тип мотивації, в якій вони відображаються. Тому він пропонує групувати окремі цінності у блоки цінностей, які повинні бути у всіх культурах, — ті, які представляють універсальні людські потреби (біологічні потреби, потреби узгодженої соціальної взаємодії і вимоги групового життя) як усвідомлені цілі. Взявши за основу цінності, виділені попередніми дослідниками, знайдені у релігійних та філософських працях у різних культурах, С. Шварц пропонує групувати цінності у 10 різних видів мотивації, які він розуміє як основні типи чи блоки цінностей. Він дав цим типам цінностей визначення, що базуються на їх головній меті: Влада, Досягнення, Гедонізм, Стимуляція, Самостійність, Універсалізм, Турботливість, Традиційність, Конформізм, Безпека.

Результати подальших досліджень підтвердили правомірність такого структурування, виявивши, що 10 типів цінностей можуть бути розміщені згідно двох біполярних осей:

1)Відкритість до змін (цінності самостійності, стимуляції) — Консерватизм (безпека, конформізм, традиції);

2)Акцент на себе (влада і досягнення) — Акцент на інших (універсалізм і турботливість).

Оскільки типи цінностей формують інтегральну мотиваційну структуру, пізніше С. Шварц постулював, що типи цінностей як єдина система, пов’язані з іншими змінними (установками, поведінкою, новим членством).

Сучасні психологічні дослідження структури та класифікації цінностей базуються на дослідженнях М. Рокича. Дослідник стимулював інтерес до цінностей у психології, запропонував зрозуміле визначення цього поняття, в якому відбилося його погляди щодо цінностей як керуючих принципів життя. Він виділив дві категорії духовних цінностей :

1) базові, термінальні, стабільні, (цінності - цілі, або кінцевий, очікуваний стан існування), наприклад, рівність ;

2) інструментальні (цінності - засоби, або бажаний модус поведінки) (властивості особистості, здібності), які допомагають або заважають досягненню мети: наприклад, витримка, тверда воля, чесність, освіченість, працездатність, акуратність.

Вітчизняні соціологи акцентують увагу на тому, що цінності виступають узагальненням емпіричного досвіду людства і мають свою градацію і типологію. Вони виділяють такі цінності:

Ш смисложиттєві (уявлення про добро і зло, щастя, мета і сенс життя; наприклад — калокагатія у стародавніх греків як єдність добра і краси);

Ш вітальні (від лат. vitalis — життєвий, це цінності життя, здоров’я, особистої безпеки, добробуту, сім'ї; цінності освіти, кваліфікації, правопорядку та інші);

Ш цінності суспільного визнання і покликання (любов до праці, соціальне становище, служіння громаді і людям);

Ш цінності міжособистісного спілкування (чесність, безкорисливість, доброзичливість);

Ш демократичні цінності (права людини, свобода совісті, слова, переконань, вірування, свобода політичного вибору, національний суверенітет);

Ш партикулярні цінності (прив'язаність до малої батьківщини, сім'ї, віра в Бога, прагнення до Абсолюту, Істини).

Отже, провідна проблематика дослідження цінностей полягає в тому, як перейти від вивчення бажаних і схвалюваних суспільством ідеалів і цілей до реальних, наявних у свідомості соціальних цінностей. Одним з можливих підходів до розв’язання проблеми класифікації цінностей видається орієнтація на критерії сфер і визначити такими чином п’ять груп цінностей, які стосуються:

o приватного життя;

o сімейного життя;

o сфери громадських відносин ;

o національного життя;

o життя всього людства.

Такий підхід одразу виявляє ієрархічно-системний характер цінностей.

Ми встановили, що класифікація цінностей різними вченими залежать від їхнього розуміння самого поняття «цінності». Тому усі вони класифікують цінності по-різному: за об'єктом засвоєння; за метою засвоєння; за рівнем узагальненості; за змістом діяльності; за тим яку — матеріальну чи духовну — потреби вони (цінності) задовольняються; за їх відношенням до людини, до її потреб (Анісімов С.Ф.); за представленням людських потреб як усвідомлених цілей (Шварц С.) і т. ін.

1.2 Ціннісні орієнтації та концепції їх вивчення

Ціннісні орієнтації - найважливіші елементи мотиваційної структури особистості, закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сутністю його переживань. Вони відмежовують суттєве і важливе для даної людини від несуттєвого. Сукупність ціннісних орієнтацій, що склалися, здійснилися, утворює свого роду вісь свідомості, що забезпечує стійкість особистості, наявність певного типу поведінки і діяльності, вираженої у спрямованості потреб та інтересів. В силу цього, ціннісні орієнтації виступають важливим фактором, що обумовлює мотивацію дій і вчинків особистості.

В системі ціннісних орієнтацій виражається відношення особистості до цілей життєдіяльності, до засобів задоволення цих цілей, тобто таких «обставин» життя особистості, які можуть бути детерміновані тільки загальними соціальними умовами, типом суспільства, системою його економічних, політичних, ідеологічних принципів.

Основним змістом ціннісних орієнтацій особистості виступають її політичні, світоглядні, моральні переконання, глибокі і постійні уподобання, моральні принципи поведінки. Специфіка дій ціннісних орієнтацій полягає в тому, що вони функціонують не тільки як способи раціоналізації поведінки, їх дія розповсюджується не тільки на вищі структури свідомості, але й на ті, які звичайно визначаються як підсвідомі структури. Вони визначають спрямованість волі, уваги, інтелекту.

Механізм дії і розвитку ціннісних орієнтацій пов’язаний з розв’язанням конфліктів і протиріч у мотиваційній сфері гості. В найбільш загальній формі цей механізм виражається у боротьбі між обов’язком (бажанням, мотивів морального та утилітарного порядку).

Саме в ціннісних орієнтаціях, за Б.П. Ананьєвим, сходяться різноманітні психологічні характеристики особистості.

В 1970;1971 pp. під керівництвом В. А. Ядова було здійснено масштабне дослідження цінних орієнтацій ленінградських інженерів у девяти проектно-дослідних інститутах (всього 11 000 чол., середній вік — 38 років). На І місці, як правило, було відзначено мир на Землі, на II — сім'ю, роботу. У чоловіків виявлено більше індивідуальних відмінностей, ніж у жінок. Також виявили диспозиційні зворушення, зміни структури у стресовій ситуації (у хворих на рак). Були сформульовані наступні висновки: домінуюча спрямованість ціннісних орієнтацій чітко фіксується як певна життєва позиція за критерієм рівня замученості, з одного боку, у сферу праці з другого — у сімейно-побутову активність і дозвілля. Образ життя — вирішальний фактор форсування системи ціннісних орієнтацій.

Ціннісні орієнтації відображають професійну спрямованість. У дослідженнях В.Н.Куніцинової була виявлена серйозна відмінність у ціннісних орієнтаціях старшокурсників факультетів психології та журналістики університету. У майбутніх журналістів у термінальних цінностях на перший план вийшли любов, робота; третє місце зайняли щастя, сімейне життя; останнє місце — краса, мистецтво.

У психологів у термінальних цінностях перше місце зайняли психічне і фізичне здоров’я, пізнання; в інструментальних — терпимість, самоконтроль, а у майбутніх журналістів — сміливість у відстоюванні своїх поглядів, виконавчість. У психологів переважає орієнтація на сім'ю і науку, у журналістів — на службу.

Система цінностей відображає суттєві цілі, ідеї, ідеали своєї епохи. Культурно-історичні зміни структури та об'єктивної значимості цінностей виявлено у праці 1987р., виконаній під керівництвом Е.Б. Ширяєва на факультеті психології СПбГУ. Були проаналізовані методом контекст-аналізу 542 публіцистичних нарисів за 30−50 роки та 70−80-ті роки і складений список із 25 рис особистості, що згадувалися найбільш часто при характеристиці героїв нарисів. Була виявлена закономірність зміни рангу властивостей особистості у різні роки: якщо у 30−50 роки переважає романтика і працелюбність, то у 70−80 рр. На перше місце виходять практичність і наполегливість.

Є.В. Васіна вивчала структурно-динамічні та змістовно-смислові характеристики ціннісних орієнтацій юнацтва, відмінність між реальними і соціально бажаними цінностями. Структурно-динамічні характеристики — це ієрархічність, співвідношення термінальних та інструментальних цінностей, позитивно-негативна асиметрія: стійкість / мінливість, сила / слабкість вираженості.

Вона виявила, що за період від 1988;1990рр. відбулося збільшення цінності індивідуального людського спілкування і зменшення орієнтації на широку людську спільність. Виявилося, що деякі важливі цінності знаходяться на різних рівнях свідомості особистості. Про це говорить неспівпадання рангової та кореляційної структури ціннісних орієнтацій. Матеріально забезпечене життя має низький ранг у досліджуваних, тобто свідомо відсувається на задній план, і в той же час, вона виявляється в центрі кореляційної структури, являється практично центром усієї системи ціннісних орієнтацій. Виявилося, що актуальні цінності свідомості особистості та їх групи близькі, але не співпадають. Статеві відмінності були знайдені у всіх вікових групах: для дівчаток головні цінності - афілізація, довірливі відносини, традиційні термінальні цінності; для хлопчиків — інструментальні цінності та орієнтація на самореалізацію та самоствердження. Виявлена підвищена значимість тих цінностей, яких людині не вистачає, що говорить про їх компенсаторний характер.

Частіше компенсаторність пов’язана з такими рисами особистості, як сором’язливість, істе6роїдність, сильна інтровертованість. Задоволення життям і відносинами знімає ознаки компенсаторності.

Б.Г.Ананьєв розглядав цінності та ціннісні орієнтації як базальні,, первинні" властивості особистості, що визначають мотиви поведінки і формують нахили і характер.

С.Л. Рубінштейн ввів поняття динамічної тенденції особистості як прояву спрямованості і ціннісних орієнтацій.

Дослідженню мотиваційно-ціннісної сфери особистості у професійній діяльності присвячені праці В.Д. Шадрікова.

Важливою характеристикою системи цінностей виступає багаторівневість, що проявляється в її ієрархічній будові. Можливі 2 принципово протилежні підходи до вивчення багаторівневої побудови системи цінностей. Перший — нормативний — описує модель системи в залежності з певною психологічною теорією. Другий — дескриптивний — дозволяє визначати ієрархічну будову системи цінностей людини.

Не зважаючи на різноманітність підходів до розуміння природи ціннісних орієнтацій, усі дослідники визнають, що особливості будови і змісту ціннісних орієнтацій особистості обумовлюють її спрямованість і визначають позицію людини по відношенню до тих чи інших явищ дійсності.

Також одностайною є думка, що ціннісні орієнтації відіграють головну роль у регуляції соціальної (в широкому значенні) поведінки людини, включаючи диспозицію особистості (ВА. Ядов), її установки (Ю.М. Жуков, Ш. А. Надирашвілі), мотиви (В.Г. Асєєв), інтереси (І.В. Дубровіна, Б.С. Круглов) і навіть «сенс життя» (К. Обуховський).

У соціальній психології під терміном «ціннісні орієнтації» розуміють: 1) ідеологічні, політичні, моральні, естетичні та інші підстави оцінок суб'єктом оточуючої дійсності і орієнтації у ній; 2) осіб диференціації об'єктів індивідом за їх значущістю.

У психології особистості, зокрема, використовується поняття «особистісні цінності», яке відображає факт включеності суб'єкта у соціальні зв’язки та відношення і трактує людину як соціокультурну реальність.

Розвинуті ціннісні орієнтації - ознака зрілості особистості, показник міри її соціальності. Це психологічна основа для розв’язання в індивідуальному плані питання про смисл життя, завдяки якому відбувається інтеграція сукупності ціннісних орієнтацій у дещо цілісне і своєрідне, характерне саме для даної особистості.

Стійка і несуперечлива структура ціннісних орієнтацій обумовлює такі якості особистості, як цілісність, надійність, вірність деяким конкретним принципам та ідеалам, здатність до вольових зусиль заради цих ідеалів та цінностей, активність життєвої позиції, впертість у досягненні мети.

Протиріччя у ціннісних орієнтаціях породжує непослідовність у поведінці. Їх нерозвиненість — ознака інфантилізму, переважання стимулів у внутрішній структурі особистості, безпосереднього впливу об'єкта прагнення на потребу.

Тому ціннісні орієнтації можуть не співпадати зі структурою цінностей, що функціонує у суспільній свідомості. Іншими словами, для окремої людини може бути важливим і значимим зовсім не те, що являється важливим і значимим з точки зору суспільних інтересів і утверджених норм ціннісно орієнтованої суспільної свідомості. Саме внаслідок даної обставини важливо проводити відмінність між цінними орієнтаціями особистості і орієнтаціями особистості на цінності, які поширені або переважають у даному суспільстві. Орієнтація на цінності є конкретним відношенням особистості до зовнішніх установ, норм та звичаїв. Ціннісна орієнтація — внутрішній компонент свідомості і самосвідомості особистості. У кожної людини є деяка орієнтація — слабка чи сильна, інтенсивна чи розмита, схвалена чи засуджувана — на загальнозначущі цінності, але стійкі ціннісні орієнтації як домінанти свідомості і поведінки наявні лише у розвинутої, зрілої особистості.

Отже, ціннісні орієнтації є провідною якістю людини, що характеризують її як неповторну індивідуальність. Система їх виступає як загальна спрямованість особистості, її життєдіяльності.

Кожне покоління, вступаючи в життя, безумовно привласнює від своїх попередників створені ними засоби виробництва, набутий суспільством соціальний досвід, усталені суспільні взаємовідносини — тобто всі ті знання, які полегшують можливість орієнтації в житті.

Ціннісні орієнтації виступають системною єдністю найбільш значимих ціннісних компонентів свідомості, які безпосередньо проявляються у цілеспрямованій та вибірковій діяльності з виявлення функціональної залежності явищ, а тим самим і засвоєння цінностей.

Ціннісні орієнтації - це складний соціально-психологічний феномен, що характеризує спрямованість і зміст активності особистості, визначає загальний підхід людини до світу, до себе, надає смислу і направлення особистісним позиціям, поведінці, вчинкам.

Система ціннісних орієнтацій має багаторівневу структуру. Вершина її - цінності пов’язані з ідеалами та життєвими цілями особистості. З.І.Файнбург відзначає «надзвичайну складність системи ціннісних орієнтацій особистості… складність її детермінації соціальним, багатогранну і багатопланову опосередкованість всіх залежностей у цій сфері» .

К.Н. Хабібуллін розглядає структуру ціннісних орієнтацій у чотирьох аспектах: за суб'єктом, об'єктом, видом і способом діяльності.

За суб'єктом діяльності ціннісні орієнтації вказують на необхідність вивчення проблеми з урахуванням функціонального аспекту, фіксованого в діяльності особистості, соціальної групи, суспільства. Ціннісні орієнтації за об'єктом, на який спрямована діяльність можна умовно поділити на орієнтації, зумовлені вітальними (матеріальними) і соціальними (духовними) потребами. Орієнтації за способом діяльності автор згрупував таким чином раціональні, тобто ті, які відображають об'єктивні інтереси особистості, і нераціональні, протилежні їм.

Система ціннісних орієнтацій не являється стабільною та незмінною, вона суперечлива і динамічна, відображає як головні, суттєві зміни взаємозалежності особистості зі світом, так і зміну поточних, швидкоплинних, певною мірою, випадкових життєвих ситуацій.

Динамікою ціннісних орієнтацій є послідовна та інтенсивна мінливість цього явища суспільної свідомості під впливом соціально-економічного, політичного і культурного середовища.

Ціннісні орієнтації, стверджуючись у свідомості людей, стають їхнім керуючим мотивом поведінки у повсякденній життєдіяльності. Вони відносно стійкі, але на відміну від соціальних стереотипів, ціннісні орієнтації більш піддаються впливам мінливих умов життєдіяльності, є більш рухомими.

На динаміку ціннісних орієнтацій впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні детермінанти. Серед об'єктивних — умови життєдіяльності, соціально-економічного устрою; суб'єктивні умови складають весь комплекс засобів, залучених до процесу виховання. Динамічність ціннісних орієнтацій та відношень проявляється у розвитку та зміні відношення до свого оточення і до продуктів власної життєдіяльності.

Щоб зрозуміти причини динаміки системи ціннісних орієнтацій, необхідно враховувати те, що на її формування впливає велика кількість різних умов, які носять специфічний взаємозв'язок для кожної конкретної особистості. Дослідження свідчать про те, що на мобільність системи ціннісних орієнтацій людини впливають такі фактори :

o нові умови життєдіяльності, пов’язані з трансформацією соціально-економічної, політичної організації суспільства ;

o моральні норми поведінки, що визначаються змінами соціальних умов суспільства ;

o умови мікроі макрооточення, тобто наскільки особистість проявляє конформізм при прийнятті цінностей оточуючого її середовища. При цьому система ціннісних орієнтацій більшою мірою залежить від безпосереднього впливу мікросередовища в підлітковому віці, в юності - від більш складних взаємовідношень з ним ;

o одним з найбільш дієвих механізмів зміни ціннісних орієнтацій є міжособистісний вплив;

o характер і система виховання, побудовані таким чином, щоб цінності - засоби були адекватні поставленим цілям;

o вікові та індивідуально-психологічні особливості. Вони виступають одним із головних факторів, які визначають своєрідність процесів становлення системи ціннісних орієнтацій, так як зумовлюють головні відмінності в психічній діяльності людей. По мірі дорослішання приходить конкретизація основних потреб, стабілізується самооцінка, завершається становлення світогляду ;

o міра реалізації «Я-концепції» особистості, так к в процесі самореалізації здібності людини не тільки об'єктивуються, але і розвиваються; збагачується інтелект; розширюється кругозір, здобуваються нові знання і практичні вміння ;

o мотиви вибору певної професії.

Формування ціннісних орієнтацій, на думку Є.А. Подольської, є не чим іншим, як специфічним процесом соціалізації, який втілює інтегральний результат впливу на особистість всієї соціальної структури. Однак соціалізація не є одностороннім процесом, вона передбачає активність індивідів — об'єктів соціалізації. Важливу роль у формуванні ціннісних орієнтацій грають цінності групи, але все-таки їх джерело — вся соціальна дійсність.

Ціннісні орієнтації не виникають у людини раптово, а формуються поступово, протягом всього процесу соціалізації індивіда і проходять кілька стадій. Спочатку діти оцінюють явища і об'єкти, виходячи з наслідків, тобто намагаються уникнути покарання. Далі розвивається усвідомлення права оточуючих на задоволення своїх потреб, виходячи з принципу «все має бути по-чесному». На наступному етапі людина вчиняє відповідно до соціального стереотипу, підгримує і виправдовує цей порядок. Нарешті, вищий етап фіксує орієнтацію особистості на власну систему ціннісних орієнтацій, яку вона усвідомлено створила і приймає. Така особистісна система є життєздатною лише в разі узгодженості із загальнолюдськими цінностями і дозволяє говорити про риси особистості зданого соціального класу.

В юності відбувається найбільш інтенсивне їх формування, попереднє самовизначення особистості, теоретичне осмислення цінностей суспільства. Під впливом ціннісних орієнтацій формується відношення юнаків до цінностей оточуючого соціального буття. Маючи в своїй основі наявність певних потреб і стійких інтересів, ціннісні орієнтації сприяють формуванню особистості.

Так, наприклад, деякі ціннісні орієнтації виникають в якості звички під впливом інших людей, в результаті навіювання (інакше кажучи, установки, прийняті на віру), їх можна назвати неоформленими раціонально.

На формування ціннісних орієнтацій у великій мірі впливають і міжособистісні відносини.

На основі дослідження, проведеного В.І. Паніотто, були отримані результати, які свідчили про те, що близькість ціннісних орієнтацій членів малих груп пропорційна мірі симпатії їх один до одного.

Міжособистісний вплив забезпечує, по-перше, міжпоколінну передачу культури, і, як наслідок, і ціннісних орієнтацій, в процесі виховання юнацтва; по-друге, сприяє інтеграційним процесам, зближенню ціннісних орієнтацій соціальних груп.

За даними досліджень В. А. Ядова виховний вплив організації малої групи, в основному виражається в тому, що вона здатна спонукати до самостійної діяльності навіть тих, у кого несформована готовність до такої діяльності. На його думку, колектив пробуджує прагнення до самовиховання, самовдосконалення.

Предметні та суб'єктивні цінності є полюсами ціннісного відношення людини до світу. А тому процеси, які відбуваються в суспільстві не можуть не відображатися у свідомості його громадян.

Так, В. Ю. Бойко вважає, що кризовий стан суспільства, повинен знайти безпосереднє відображення у свідомості суб'єкта, і як наслідок, в поведінці людини. На його думку, кризовий стан характеризується протиречивістю, розрізненістю, незавершеністю структури цінностей, норм, установок, зразків поведінки, притаманних даному суспільству.

Зміни ціннісних орієнтацій особистості пов’язані з процесом її самореалізації. В процесі самореалізації здібності людини не тільки об'єктивуються, але і розвиваються, збагачується її інтелект, розширюється кругозір, набувають нові практичні знання і вміння. Все це може послужити об'єктивною основою зміни ціннісних орієнтацій особистості.

Є.Ф.Майорова вважає самооцінку особистості важливим фактором, що впливає на зміну ціннісних орієнтацій. «Правильна оцінка своїх можливостей, свого місця і ролі в суспільних відношеннях мають вирішальне значення для вироблення життєвих планів людини, для визначення напрямку самореалізації» .

Дослідження останніх років свідчать про серйозні зміни в ціннісних орієнтаціях. Провідні місця в системі ціннісних орієнтацій юнацтва займають єдність компонентів особистого щастя (сім'я, любов, впевненість у собі, влаштований побут), особистої свободи (самостійність вибору форм поведінки, професійної і суспільної саморегуляції у відповідності до своїх можливостей та ціннісних уявлень) і ріст професійної кар'єри.

А також відзначається тенденція росту орієнтацій на цінності-цілі особистого, сімейного, матеріального благополуччя за рахунок цінностей-цілей активної суспільно-політичної діяльності, громадського, морального обов’язку, освіти, розвитку творчих здібностей.

Для того, щоб та чи інша цінність значно піднялася вгору по шкалі ціннісних пріоритетів суспільства, вона має активізуватися у суспільній свідомості, тобто визнаватися за важливу більшістю населення.

1.3 Психологічні особливості формування ціннісних орієнтацій старшокласників та студентів

1.3.1 Психологічні особливості ціннісних орієнтацій старшокласників

Духовний зріст і розвиток людини відбувається протягом усього її життя. Однак слід відзначити, що саме в юності перш за все закладається основа духовного обличчя людини, формується її: особливість; саме в юності людина не тільки оволодіває певною сумою навичок, знань і норм поведінки, але й набуває потреби брати активну участь у споживанні духовних цінностей.

Ні один період в житті людини, як писав К. Д. Ушинський, не має такого значення для усього подальшого життя, як період юності.

Юнацький вік є неоднорідним, він звичайно поділяється на молодший (старші школярі) і старший (студентський вік).

Характерною рисою молодшого юнацького віку, або ранньої юності є формування життєвих планів. Життєвий план виникає, з одного боку, в результаті узагальнення цілей, які ставить перед собою особистість, як наслідок побудови «піраміди» її мотивів, становлення стійкого ядра ціннісних орієнтацій, які підкоряють собі особистість, перехідні прагнення. З іншого боку — це ситуації зіткнення з протилежними поглядами, думками.

Цей період є періодом інтенсивного формування системи ціннісних орієнтацій, що здійснює вплив на становлення характеру та особистості в цілому. Це пов’язано з появою на даному віковому етапі необхідних для формування ціннісних орієнтацій передумов: оволодіння понятійним мисленням, накопичення достатнього морального досвіду, заняття певного соціального положення.

Також формування ціннісних орієнтацій старшокласників тісно пов’язане з самооцінкою, уявленнями індивіда про власну цінність, виробленням «Я-концепції», яку К. Роджерс трактував як складну, структуровану картину, яка існує в свідомості індивіда і містить як власне «Я», так і відносини, позитивні і негативні цінності, пов’язані зі ставленням до себе.

Віковою особливістю, яка впливає на формування ціннісних орієнтацій старшокласників є те, що юнацький вік — період завершення фізичного і статевого дозрівання.

У когнітивному аспекті особливості розумового розвитку старшокласників полягають у формуванні індивідуального стилю розумової діяльності, мислення, за якими стоять різні шляхи здобуття, накопичення, переробки (використання) інформації.