Родина Гарбузові: положення в біологічній класифікації та в структурно-рівневій організації живих систем; внутрішня організація, роль в системах геоценотич

Родина гарбузові: положення в біологічній класифікації та в структурно-рівневій організації живих систем; внутрішня організація, роль в системах геоценотичного ряду

Вступ

гарбузовий біогеоценоз диня Основним джерелом вітамінів, легкозасвоюваних вуглеводів, ферментів, клітковини, пектинових та мінеральних речовин є свіжі плоди та овочі. Проте виражена сезонність споживання, обмежений термін зберігання та втрати при цьому передбачають пошук ефективних технологій переробки та зберігання плодів та овочів. Серед овочів, які займають чільне місце в раціоні харчування населення завдяки своїм лікувальним властивостям є овочі родини гарбузових.

Баштанництво — галузь рослинництва, що займається вирощуванням продукції баштанних культур. Під баштанними розуміють польові культури рослин, які належать до ботанічної родини Cucurbitaceae — Гарбузові. Найпоширенішими культурами в Україні, що належать до баштанних, є гарбузи. Гарбузи вирощують в усіх кліматичних зонах України.

1. Положення Родини гарбузові в типологічній класифікації

Сімейство гарбузових нараховує 130 родів і близько 900 видів, що виростають переважно в тропічних і субтропічних районах від вологотропічних лісів до пустель. Особливо багата дикорослими гарбузовим Африка, а також Азія й Америка. У помірних широтах представників даного сімейства порівняно мало.

Більшість представників сімейства забезпечені вусиками, що представляють собою видозмінені пагони. Квітки звичайно одностатеві, одно-або дводомні, рідко двостатеві, актиноморфні, одиночні або зібрані в пазушні суцвіття — пучки, кисті, волоті, парасольки.

Рис. 1. Представник родини гарбузові

1.1 Диня

Диня посівна, диня звичайна (Melo sativus) — однорічна трав’яниста шорстко-опушена рослина родини гарбузових.

Стебло невиразногранчасте, повзуче, до 3 м завдовжки. Листки чергові, округло-серцеві, п’ятилопатеві, зубчасті, 6−20 см завдовжки. Зверху шорсткі, знизу покриті жалкими волосинками.

Квітки одностатеві, рідше — двостатеві; тичинкові - на коротких ніжках, зібрані негустими пазушними пучками; маточкові - одиничні. Віночок колесоподібний, п’ятироздільний, ясножовтий.

Плід ягодоподібний (несправжня ягода), багатонасінний, зеленуватий або жовтуватий, кулястий, овальний або видовжений. Цвіте у липні - серпні. Плодоносить у серпні - вересні.

Рис. 2. Диня

1.2 Огірок посівний

ОГІРОК ПОСІВНИЙ — однорічна однодомна шорстковолосиста трав’яниста рослина родини гарбузових. Стебло лежаче або лазяче за допомогою простих вусиків, розгалужене, завдовжки до 3 м. Листки чергові, серцевидні, 3−5-лопатеві. Квітки одностатеві, жовті; тичинкові зібрані пучками в пазухах листків, маточкові - одиничні, на коротеньких ніжках. Плід — несправжня ягода (гарбузина). Цвіте у травні - липні.

Рис. 3. Огірок посівний

2. Структурно-рівнева організація Родини Гарбузові

Гарбузове однорічні або багаторічні, в’юнкі або сланкі трави, рідше чагарники, з черговими, пальчасто-або перістолопастнимі (рідше роздільними) або простими листками. Більшість представників сімейства забезпечені вусиками, що представляють собою видозмінені пагони. Квітки звичайно одностатеві, одно-або дводомні, рідко двостатеві, актиноморфні, одиночні або зібрані в пазушні суцвіття — пучки, кисті, волоті, парасольки.

Оцвітина разом з основою тичиночних ниток утворює квіткову трубку, прирослу до зав’язі; чашечка пятилопастна. Віночок зростнопелюстковий, пятілопастний або пятіроздільний (до розітнутого), жовтий або білий, рідше зеленуватий або червоний.

Тичинок 2−3-5, дуже рідко 2, частіше 5, з них зазвичай 4 попарно зрощені; іноді зростаються всі тичиночні нитки або пильовики всіх тичинок. Гинецей складається з 3, рідше з 5 або 4 плодолистків; зав’язь нижня (іноді полунижня), частіше трегніздна, з численними насінезачатками в кожному гнізді; стовпчик з потовщеними м’ясистими рильцями.

Гарбузові - в основному комахозапилювані рослини. Великі, добре розвинені нектарники, наповнені дуже солодким нектаром, мають таку будову, що доступні всім бажаючим. Тому квітки гарбузових відвідують близько 150 видів комах.

Квітки багатьох видів не мають сильниго аромату і принаджують запилювачів або великими яскраво-жовтими віночками (як у гарбуза, кавуна, огірка та ін), або їх пелюстки мають здатність відображати невидимі нашому оку ультрафіолетові промені. Основними запилювачами гарбузових є бджоли (особливо медоносна бджола) і степові мурашки, а також оси і джмелі.

Комахи частіше відвідують чоловічі квітки, так як пилок служить комахам відмінним кормом; в ніх виявлено більше сотні корисних речовин, у тому числі білки, жири і багато вітамінів. У переважної більшості представників сімейства плоди по своїй будові схожі на ягоду, але вельми своєрідні, що отримали назву «гарбузина».

3. Роль Родини Гарбузові в системах геоценотичного ряду

Гарбузові вирощують для одержання соковитих плодів з високими смаковими якостями. Плоди баштанних, особливо кавунів і динь, містять багато цукру (6 — 13% і більше), вітаміни В1, В3, С, РР та ін. У кавунах багато солей заліза й фолієвої кислоти. Крім використання у свіжому вигляді, вони є сировиною для переробної промисловості: виготовлення кавунового меду (нардек), повидла, пастили, для соління.

Диню використовують переважно у свіжому вигляді. За різними рецептами з м’якоті дині виготовляють цукати, варення, мед (бек-мез), компоти, муси, а також сушать і в’ялять плоди.

Гарбузи з жовтою і оранжевою м’якоттю багаті на солі фосфору і каротин, містять багато фітонцидів. Плоди гарбузів використовують для приготування їжі, соління, маринування, а також виготовлення цукатів, меду та інших продуктів. Олія з насіння гарбузів за смаком нагадує прованську, її широко використовують для харчування в західних областях України.

Баштанні культури мають велике лікувальне значення. Вони містять найважливіші фізіологічно активні речовини, які беруть участь у важливих функціях організму, в регулюванні процесів білкового та жирового обміну. Вживання плодів баштанних поліпшує роботу серця, печінки, шлунку, нирок, легень, підвищує загальний життєвий тонус організму. Наприклад, фолієва кислота, яка міститься в плодах кавуна і дині, справляє антисклеротичну й кровотворну дії. Плоди кавунів з підвищеним вмістом пектинових речовин мають високі радіопротекторні властивості, здатні виводити з організму радіонукліди, важкі метали та інші токсичні речовини.

Кормові гарбузи й кавуни мають високі кормові якості: 100 кг кормових кавунів відповідають 9,3, а кормових гарбузів — 10,2 корм. од. і містять відповідно 4,0 і 7,0 кг перетравного протеїну. Дозрілі плоди кормових баштанних можна довго зберігати у свіжому вигляді. Вони є цінним молокогінним кормом.

Плоди баштанних культур широко використовують для силосування разом із стеблами кукурудзи, для приготування комбінованого силосу, поліпшення смаку грубих кормів.

Баштанні культури мають велике агротехнічне значення, оскільки сприяють очищенню полів від бур’янів і є цінним попередником для озимих і ярих культур.

3.1 Рівень біоорбісу

Усі баштанні рослини походять з піщаних і кам’янистих пустель субтропічних областей земної кулі. Батьківщиною кавунів є напівпустеля Калахарі (Південна Африка), гарбузів — Південна Америка, а дині - Мала й Середня Азія. Перші історичні відомості і знахідки про баштанні культури зафіксовано в єгипетських гробницях, тобто 4 тис. років тому (частини рослин і малюнки). З Африки кавуни проникли через Індію й Іран до Середньої Азії і Закавказзя. В Північне Причорномор’я кавун і диня проникли із Поволжя, а також через грецькі колонії. Гарбуз в Україні з’явився в ХІХ ст. і поширився як городня культура на присадибних ділянках.

Основним районом товарного баштанництва стала південно-східна зона України, особливо нинішня територія Херсонської області, де ґрунтово-кліматичні умови найбільш сприятливі для вирощування баштанних культур. Товарне баштанництво розвивається в Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Донецькій, Одеській областях та в АР Крим.

Посівна площа баштанних культур в Україні коливається в межах 180 — 210 тис. га, з них понад 75% становлять продовольчі баштани. Середня врожайність баштанних культур у південному регіоні України поки невисока — 80 — 110 ц/га. Однак кращі господарства вирощують по 300 — 450 ц/га столових та 500 — 700 ц/га кормових кавунів, 250 — 300 ц/га дині, 400 — 700 ц/га гарбузів.

3.2 Рівень біозони

Найбільш жаростійкі й посухостійкі серед наших городніх мешканців — кавуни, дині, гарбузи, кукурудза і квасоля, що походять із країн з теплим кліматом. Ці культури здатні витримувати без шкоди для себе температуру 28…35 0С, а іноді й вище. Рекордсменом жаростійкості по праву вважають кавун, котрий здатен нормально розвиватися навіть при низькій відносній вологості повітря і температурі близько 43 °C.

Рис. 4. Кавун

3.4 Рівень біогеоценозу

Зростають у піщано-глинистих, добре провітрюваних грунтах. Культура любить сонячні захищені від вітру місця і не витримує ущільнених грунтів, де накопичується надлишок вологи. Найбільший урожай насіння отримують, якщо з кінця червня до початку серпня випадає достатня кількість опадів. Багаторічні досліди засвідчили, що велика кількість азоту сприяє швидкому росту як рослин, так і плода, але негативно впливає на дозрівання насіння та вміст у ньому олії. Одночасно гарбузи вимогливі до кислотності ґрунту, оптимальне рН — 6-6, 5. Оптимальною температурою для дозрівання плодів це — 23−25 градусів Цельсію. Оптимальний вміст солі у воді не має перевищувати 0,2 проміле на літр.

3.5Рівень популяції

Яскравим представником еволюційного зв’язку між видами, є їх схрещення (гібрид). Такий кавун з’явився на світ в результаті схрещування дикого кавуна, який якраз жовтого кольору (правда, їсти його неможливо), із звичайним. І тепер круглі жовті кавуни вирощують влітку в Іспанії, а овальні - взимку в Таїланді.

Рис. 5. Кавун-гібрид

Висновок

За результатами виконаної роботи можна зробити наступні висновки та пропозиції.

Гарбуз — рід одноі багаторічних травянистих рослин, сімейства гарбузових, баштанна культура. Налічує пять культурних та шістнадцять дикорослих видів. Із культурних видів гарбуза на території України вирощують три: гарбуз великоплідний, гарбуз твердокорий, гарбуз мускатний.

Список використаних джерел

1. ДСТУ 3190−95. Гарбузи продовольчі свіжі. Технічні умови

2. Андрієвська С.А., Барабаш О. Ю., Біленька О.М., Гаврилюк М. М., Гнатюк Г. Г. Сучасні методи селекції овочевих і баштанних культур / УААН; Інститут овочівництва і баштанництва / К.І. Яковенко (ред.). — Х., 2001. — 644 с.

3. Барабаш О. Ю., Гутиря С. Т., Хареба В. В., Андрощук О. О. Гарбузові овочеві культури: Поради, як зібрати високий урожай плодів, рецепти консервування, соління та приготування страв. — К.: Вища школа, 2001. — 124 с.

4. Бахчевые культуры / Под ред. А. О. Лымаря. — К.: Аграрна наука, 2000. — 327 с.

5. Велик В. Ф. Бахчеводство. — М.: Колос, 1982. — 175 с.

6. Колтунов В. А., Пузік Л.М. Зберігання гарбузових плодів / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В. Докучаєва. — Х.: ХНАУ, 2004. — 366 с.