Дослідження семантико-стилістичних особливостей поліпредикативних речень

Вступ

Запропонована дипломна робота присвячена аналізу семантико-стилістичних особливостей поліпредикативних речень та вивчення шляхів їх перекладу.

Вибір теми обумовлений недостатнім висвітленням даної проблеми в українській і англійській граматиці, а також перевагою в романі складних синтаксичних конструкцій.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю подальшого вивчення парадигматичної системи та її окремих підсистем (зокрема дієслівних парадигм), як динамічного утворення, яке перебуває в стані постійного розвитку та змін. Закономірності розвитку корпусу парадигматичних одиниць викликають все більший інтерес в процесі пізнання їх своєрідних властивостей. Однак, незважаючи на важливість досліджуваного питання, значний інтерес, який виявляється до нього різними вченими, окремому питанню про особливості перекладу дієслівних парадигм у англійській військово-науковій літературі присвячено набагато менше робіт, що і визначає актуальність даного дослідження.

Мета дипломної роботи — виявити поліпредикативні речення в літературі та з’ясувати особливості їх вживання та перекладу.(Мета роботи полягає у дослідженні семантико-стилістичних особливостей поліпредикативних речень та шляхів їх перекладу українською мовою) Досягнення цієї мети зумовило виконання таких завдань: (Відповідно до заданої мети в роботі поставлені наступні задачі:)

— систематизувати наукові погляди української граматики на питання перекладу англійських поліпредикативних речень;

— з'ясувати концептуальну сутність поліпредикативних речень у сучасній граматиці;

— вивчити основні прийоми перекладу поліпредикативних речень;

— дослідити характер структурно-семантичних особливостей англійських поліпредикативних речень.

— виявити особливості застосування поліпредикативних речень в перекладі англійських художніх текстів;

— визначити критерії виділення складносурядних і складнопідрядних речень як синтаксичних утворень;

— вивчити структурно — семантичні особливості складносурядних і складнопідрядних речень у українській мові і англійському перекладі роману «Коханець леді Чаттерлі» ;

— визначити частоту вживання складносурядних і складнопідрядних речень у тексті оригіналу і тексті перекладу;

— визначити та проаналізувати семантико-стилістичні особливості поліпредикативних речень англійської мови;

— описати засоби зв’язку між предикативними одиницями складного речення в українській і англійській мовах.

Робиться спроба застосувати можливості різних методів дослідження з метою багатогранного і багатоаспектного висвітлення особливостей перекладу англійських поліпредикативних речень, а саме: аналітичний, описовий, метод співставлення, порівняльний, метод компонентного аналізу та статистичний метод. (У роботі використовувалися методи системно-структурного і функціонального аналізу в рамках порівняльного підходу.)

Предметом дипломної роботи є поліпредикативні речення у англійській та українській художній літературі в аспекті перекладу.

Об'єктом дипломної роботи є поліпредикативні речення в художній літературі в оригіналі та перекладі в порівняльному аспекті. Об'єктом дослідження даної роботи є складні речення в англійському перекладі роману Д. Лоуренса «Коханець леді Чаттерлі», перекладеного з англійської мови І. Багровою та М. Литвиновою у 1991 році.)

Наукова новизна дипломної роботи полягає в тому, що в ній робиться спроба аналізу поліпредикативних речень в англійській художній літературі в аспекті перекладу.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали та результати дослідження можуть бути використані в подальших наукових працях пов’язаних з аналізом дієслівних парадигм.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дипломної роботи були викладені в доповіді на науковій конференції курсантів і студентів (Харків 27 квітня 2010 р.).

Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел. У дипломній роботі …сторінок, з них… основного тексту. Список використаних джерел нараховує …

У вітчизняному мовознавстві мається багатий дослідницький матеріал, присвячений складному реченню в українській мові: роботи Ф.И. Буслаєва по граматиці української мови («Досвід історичної граматики»), що через сто років читають як лекції в університетах і педагогічних інститутах; А.А.Потебні по українській граматиці («Із записок по українській граматиці») і порівняльному синтаксисові східнослов'янських мов; А. А. Шахматова по сучасній українській літературній мові і синтаксисові української мови («Синтаксис української мови»); А.М.Пєшковського по українській граматиці української мови в загальному і по синтаксисі зокрема («Український синтаксис у науковому висвітленні»); Ф. Ф. Фортунатова по порівняльно-історичному мовознавству («Порівняльне мовознавство»); роботи В. В. Виноградова по історії української літературної мови («Дослідження української граматики»); В. А. Белошапковой, присвячені синтаксисові української мови («Складне речення в сучасній українській мові» і ін.; у англійській мові - навчальні допомога із сербохорватскому мови П.А.Дмитрієва, Г. Ш. Сафронова, Т. П. Поповой, И. В. Арбузовой. У югославському мовознавстві це роботи Р. Мароевича, А. Милутиновича й ін.

Граматичні проблеми займають важливе місце в теорії і практиці перекладу. Звичайно, граматичне оформлення англійського тексту саме по собі не є об'єктом перекладу. Перекладач прагне адекватно передати українською мовою зміст, англійського речення, а зовсім не якісь елементи його форми. Все це проте, не зменшує важливості граматичних аспектів перекладу для практичної роботи перекладача. Перш за все саме розуміння англійського тексту неможливе без врахування його граматичного оформлення. Зміст будь-якого відрізка мови виражається не тільки певним набором значущих лексичних одиниць, але перш за все тими відносинами, в яких ці одиниці знаходяться між собою. Ці відносини, як відомо, оформляються засобами граматики, які тим самим служать визначальним чинником в змісті будь-якого відрізка мови. Крім того, граматичні форми і конструкції виражають певне граматичне значення, яке тісно переплітається з лексичним значенням слів і є невід'ємним компонентом загального змісту речення. Отже, при адекватній передачі цього змісту перекладачу необхідно враховувати і граматичне значення наявних в англійському реченні форм і конструкцій. Завдання ускладнюється тією обставиною, що в реченні багато граматичних явищ можуть мати і чисто формальні функції, не істотні для перекладу, і важливі смислові функцій, які обов’язково повинні бути передані в українському перекладі. Слід підкреслити, що в більшості випадків неправильна передача значення англійських граматичних конструкцій веде до істотного спотворення тексту, що перекладається.

Крім необхідності враховувати і передавати в перекладі граматичні зв’язки слів і граматичні значення окремих форм і конструкцій, граматична проблематика перекладу має, і іншу сторону. Адже і українською мовою будь-яка думка одержує певне граматичне оформлення, і при будь-якому перекладі необхідно використовувати якісь українські граматичні форми і конструкції. Вибір граматичних засобів в перекладі також повинен відбуватися з урахуванням їх значення, з тим щоб якнайкращим способом передати зміст оригіналу. Звідси витікає, що і у області граматики перекладачу необхідно уміти зіставляти близькі по значенню явища в англійській і українській мовах і знати, в яких випадках можна використовувати в перекладі аналогічну конструкцію і як поступати, коли такої конструкції в українській мові немає.

Термін «переклад» в застосуванні до граматичних форм і конструкцій носить дещо умовний характер. З сказаного вище видно, що йдеться про вибір граматичного оформлення в українському перекладі з урахуванням смислової ролі граматичного оформлення в англійському оригіналі.

У застосуванні до граматичних проблем перекладу деякі загальні поняття (такі, як «відповідність», «перекладацький прийом» і ін.), одержують дещо інший конкретний зміст. Перекладач повинен добре знати особливості граматичних відповідностей, розбиратися в складному переплетенні лексичних і граматичних значень як в оригіналі, так і в перекладі.

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження англійських та українських дієслівних парадигм в аспекті перекладу

1.1 Синтаксис багатокомпонентного складного речення

У англійській та українській мовах широко поширені багатокомпонентні (поліпредикативні, ускладнені) складні речення (БСР), що представляють один з важких розділів синтаксису. Труднощі теми спричинені як складністю структури багатокомпонентних речень, так і недостатністю наукового опису; цих конструкцій у шкільних і вузівських підручниках. У навчальних і методичних посібниках немає єдиної термінології для позначення окремих типів ускладнених речень, відсутня струнка їх класифікація.

Цей диплом дозволяє роз’яснити ряд важливих проблем, що мають теоретичне й прикладне значення, зв’язаних як з визначенням характерних ознак і синтаксичного статусу БСР, так і з методикою їхнього вивчення, допомагає заповнити пробіл в описі цих структур у вузівських і шкільних підручниках.

У першій частині «Питання теорії багатокомпонентних складних речень» — розглядаються раніше не вирішені в науці теоретичні проблеми поліпредикативних конструкцій. Диплом органічно вплітається в навчальний процес і стає завершальним етапом лінгвістичної підготовки студентів сприяючи розвитку їхнього наукового мислення й прилученню до дослідницького пошуку.

Друга частина диплому присвячена інший важливій формі роботи й називається «Багатокомпонентні складні речення» у вузі". У системі професійної підготовки студентів диплом займає важливе місце. У його творчій атмосфері відбувається нагромадження дослідницьких навичок студентів, формування майбутнього перекладача.

1.2 Питання теорії багатокомпонентного складного речення

Багатокомпонентні (поліпредикативні, ускладнені) складні речення (БСР) широко поширені в англійській й українській літературній мовах. Це живі й продуктивні синтаксичні побудови, уживані переважно в письмовому мовленні. БСР використаються в науковому стилі, будучи чудовим способом формулювання доказів. У художній літературі поліпредикативні речення дозволяють знайти найбільш точну форму передачі відтінків почуттів і настроїв. Вивчення мови класиків й сучасних письменників немислимо без розгляду різноманітних функцій БСР в авторському викладенні й у мовленні діючих осіб.

Разом з тим, незважаючи на очевидну необхідність всебічного розгляду семантики, структури й стилістичних функцій поліпредикативних речень, у підручниках і навчальних посібниках для вузів їм приділяється дуже мало місця, а в солідних граматиках розділи про БСР взагалі відсутні: не відображений жоден із самих важких розділів синтаксису. Трудність цієї теми пояснюється складністю структури поліпредикативних речень, невпорядкованістю термінології, відсутністю узгодженої класифікація. У той же час ця частина синтаксису дуже важлива тому, що вивчення ускладнених складних речень допомагає не тільки більш глибоко засвоїти розділи про складносурядні і складнопідрядні речення, але і поставити й посильно розв’язати важливі питання синтаксису двох родинних слов’янських мов.

У невеликому лекційному курсі філологічного вузу знайомствомство з багатокомпонентним складним реченням по суті завершується вивчення синтаксису. Тому основну увагу слід приділити багатокомпонентним конструкціям в дипломі.

Важко переоцінити роль диплому у системі професійної підготовки студента-філолога. У дипломі можна поставити вузлові лінгво-філософські питання, дати глибоке висвітлення ще невирішених лінгвістичних проблем і тим самим сприяти виробленню науково-лінгвістичного мислення студентів.

Диплом, присвячений БСР, органічно вплітається в навчальний процес і стає завершальним етапом лінгвістичної підготовки студентів, у майбутньому здатних формувати творче відношення до мови в умовах сучасної школи.

1.3 Структура, семантика й типологія БСР

1.3.1 Поняття БСР і його основні ознаки

Цей розділ присвячується поняттю БСР і питанню їхньої типології. Ні в шкільному, ні у вузівському підручниках питанню класифікації БСР не відведено належної уваги, багато типів БСР не розглядаються, не дається загальне визначення БСР і його ознак, що конституюють. Тому студентам варто повідомити, що для виявлення специфічних ознак БСР важливо враховувати побудову моделей і їх варіантів, співвідношення із простим реченням й елементарним (двочленним) складним реченням, характер синтаксичних відносин між компонентами, наявність протиставлень між різними багатокомпонентними конструкціями. Аналіз із урахуванням даних питань дозволив визначити БСР як особливі синтаксичні побудови в системі складного речення, стройовими елементами яких є предикативні одиниці і їх блоки, які включають не менше трьох предикативних одиниць, об'єднаних зв’язком супідрядності, послідовного підпорядкування, їх комбінаціями або комбінаціями сурядних і підрядних зв’язків, і мають рівні членування.

БСР розділяє всі властивості складного речення (комунікативну цілісність, «цільнооформленність», багатомірність структури, багатошаровість семантики й ін.), однак більша складність структури, породжена додаванням нових компонентів у поліпредикативні конструкції і якістю складових — предикативних одиниць й їхніх блоків, обумовлює особливості в прояві зазначених і поява додаткових ознак, що становлять специфіку БСР: 1) мінімальна для кожної ускладненої конструкції кількість компонентів (більше двох), тобто мінімальний кількісний структурний склад, що обумовлює існування саме даного типу складного речення; 2) не властивий ЕСР характер зв’язку між компонентами, що визначає характер змістовної структури БСР: зв’язок супідрядності, послідовного підпорядкування й породжені об'єднанням цих двох типів зв’язків комбіновані зв’язки подвійної супідрядності, супідрядності й послідовного підпорядкування, послідовного супідрядності, а також комбіновані зв’язки, породжені об'єднанням твору й підпорядкування; 3) багатомірність структури, що проявляється в здатності мати кілька рівнів членування; 4) потенційні можливості предикативного ускладнення; 5) зв’язок мінімум одного компонента із двома іншими; 6) засобу зв’язку.

1.3.2 Класифікація БСР з урахуванням мінімальної кількості складу і способу зв’язку

Врахування мінімальної кількості складу дозволяє виділити вихідні моделі, або моделі першого яруса, структурний мінімум яких складає три компонента. На першому ярусі моделі відрізняються типами зв’язку: послідовною підрядністю, неоднорідною супідрядністю, однорідною супідрядністю, зворотною супідрядністю, комбінацією сурядності і підрядності, багатокомпонентній сурядності. Всі конструкції з перерахованими зв’язками створюють перший ярус мікросистеми БСР.

Другий ярус складають чотирьохкомпонентні речення: з послідовною підрядністю і супідрядністю, з подвійною супідрядністю, з однорідною супідрядністю і послідовною підрядністю, з неоднорідною супідрядністю і послідовною підрядністю.

На третьому ярусі виділяються п’ятикомпонентні конструкції з сурядністю і послідовною підрядністю, з сурядністю і супідрядністю, з подвійною супідрядністю і послідовною підрядністю, з послідовною супідрядністю. В названих конструкціях перший признак — мінімальний кількісний склад — визначає приналежність до яруса з тим чи іншим структурним мінімумом, другий признак — тип зв’язку — розрізняє конструкції всередині кожного яруса. Перші два признака дозволяють уже в основному вигляді конструкції відрізняти один тип БСР від іншого: достатньо одного із них, щоб моделі речень стали різними.

" Іванов поїхав і не бачив, як Маша, залишившись одна, заплакала, тому що нікого не могла забути: ні подруги, ні товариша, з яким хоч колись звела її доля" .(А.Платонов).

" Коли я вступав до інституту, думали-гадали, який із технічних вибрати і, звичайно, що шеф скаже" (В.Амлінський).

При наявності однакової кількості компонентів дані речення побудовані по різним моделям, оскільки відрізняються характером синтаксичних зв’язків (послідовна підпорядкованість — подвійна (неоднорідна і однорідна) супідрядність). Постійне відтворення комбінованих зв’язків робить їх приналежністю мови, постійними ознаками моделей БСР.

Врахування уже перших двох із указаних конституйованих ознак БСР дозволяє виділити визначену кількість моделей БСР — 15 моделей. Ці дві ознаки породжують особливості співіснування предикативних одиниць, які входять в БСР, і які проявляються в виникненні рівнів членування. Характер членування БСР залежить від типу зв’язку, які знаходять на першому рівні членування, і в свою чергу обумовлює можливості і реальні межі предикативного ускладнення БСР. Наприклад, зв’язок однієї супідрядності, використана на першому рівні членування, визначає можливості з’явлення конструкцій з великим (більше 15−20) кількістю однорідних компонентів, тоді як характер думки, який розвертається вглиб, обмежуючи ускладнення конструкції з послідовною підлеглістю шістьома-сімома послідовно підлеглими підрядними. По іншому кажучи, перший, основний, рівень членування прогнозує найважливіші якості моделі і виявляє зв’язок, яка лежить в основі речення, тобто структурну основу речення.

Врахування характеру структурної основи речення дозволяє виділити речення з складносурядною і речення з складнопідрядною структурною основою.

В рамках кожної із груп виділяються не контаміновані (тобто основані на одному типі зв’язку) і контаміновані (тобто основані на різних типах зв’язку) БСР.

Речення з складносурядною структурною основою:

1) складні речення з багатокомпонентною сурядністю: «Старцев все збирався до Туркиних, але в лікарні було дуже багато роботи, і він ніяк не міг вибрати вільний час» (А.П.Чехов);

2) складні речення з сурядністю і підрядністю: «Вона вже готувалась до колективного святкування, а інші жителі хоч і готувались, але ніяково, нерішуче, все ще не вірячи, що це відбудеться сьогодні» (Із газет);

3) складні речення з сурядністю і супідрядністю: «П'єр відповідав, що не може сказати свого імені і, почервонівши, почав було, намагаючись видумати ім'я, говорити про причини, по яким він не може сказати це, але француз поспішно перервав його» (Л.Н.Толстой);

4) складні речення з сурядністю і послідовною підрядністю: «Просили командира зачекати до ранку, але він не захотів чекати і однієї години, говорячи, що якщо за ніч погода зіпсується, то він ризикує піти без вугілля» (А.П.Чехов).

Слід відмітити, що серед перекислених речень з складносурядною структурною основою не контамінованою є конструкція (1), а контаміновані, ускладнені підрядністю конструкції - (2, 3, 4).

Речення з складнопідрядною структурною основою:

5) БСР з неоднорідною супідрядністю: «Я відчував, що у мене в душі відбувається щось неладне, і боявся, що вираз мого обличчя і погляду може мене видати» (А.П.Чехов);

6) Складні речення з послідовною підрядністю: «Він особливо наполягав на тому, як даремно не послухали його, коли він пропонував обідати в закритому приміщенні» (І.С.Тургенєв);

7) БСР з однорідною супідрядністю: «Не пояснювати ж було ворогу і вбивці, що красномовство у нас було, та ще й яке, але витравили його партійні комітети» (А.І.Солженіцин);

речення зі зворотною супідрядністю: «Коли Аню проводжали додому, то вже світало й куховарки йшли на ринок» (А. П. Чехов);

БСР із послідовною супідрядністю: «Далі Ільчин сказав, що, через те що в журналі надрукована тільки третина роману, а знати продовження дуже необхідно, мені варто прочитати по рукописі це продовження йому й Миші, а також Євлампії Петрівні, і, навчений досвідом, уже не запитав, чи знаю я її, а пояснив сам, що це жінка — режисер» (М.А. Булгаков);

БСР із подвійною (неоднорідною й однорідною) супідрядністю: «А коли наступив вечір й у хаті стемніло, то стало так тужливо, що важко було виговорити слово» (А.П. Чехов);

БСР із однорідною супідрядністю й послідовною підрядністю: «Предметом ще більшої ненависті був його бульдог Джек, якого він іноді приводив на повідку і який такими стрімкими ривками тягнув його за собою, що Комаровский збивався із кроку, кидався вперед і йшов за собакою, витягнувши руки, як сліпий за поводирем» (Б. Л. Пастернак);

12) БСР із неоднорідною супідрядністю й послідовною підрядністю: «Якби я не знав його, як знаю, я подумав би, що він навмисно робить це» (Л. Н. Толстой);

БСР із послідовним підпорядкуванням й однорідною супідрядністю: «І тут Ігор уперше побачив, яким стає Жихарев без посмішки, коли збігає веселий рум’янець і за твердими щоками виступають вилиці» (Д. Гранін);

складні речень із послідовним підпорядкуванням і не однорідною супідрядністю: «Слухав-слухав і придумав вірші, які запишу тут не тому, що вважаю їх гарними, а просто так, щоб не забути» (І. Грекова);

15) БСР із подвійною супідрядністю й послідовною підлеглістю: «Ганна, від якої залежало це положення й для якої воно було болючіше всіх, переносила його тому, що вона не тільки чекала, але й твердо була впевнена, що це незабаром розв’яжеться й виясниться» (Л. Н. Толстой) Особливу групу становлять речення, у яких компоненти виступають у настільки складних комбінаціях, що важко встановити провідний тип зв’язку й визначити рівні членування. Ці речення звичайно великі за обсягом, є мовними побудовами й умовно можуть називатися «складні контамінації» .

1.4 Порівняльна типологія багатокомпонентних складних речень у англійській й українській мовах

Вище вказувалося, що типологію БСР, як будь-яку типологію мовних одиниць, варто будувати на основі істотних, специфічних їхніх ознак.

Облік шести ознак стосовно до БСР дозволив виявити ту обставину, що в обох мовах моделі першого, другого й третього ярусів збігаються.

В обох мовах на першому рівні моделі розрізняються типами зв’язку — послідовною підрядністю, комбінацією сурядності й підрядності, багатокомпонентною сурядністю.

В українській мові, як і в англійській, перша постійна ознака — мінімальний кількісний склад — виявляє приналежність до ярусу того або іншого структурному мінімуму, а друга постійна ознака — тип зв’язку — розрізняє конструкції усередині кожного ярусу.

На третьому ярусі виділяються п’ятикомпонентні конструкції: з подвійною супідрядністю й послідовною підрядністю; з послідовною супідрядністю.

Порівняння моделей, виділених з обліком мінімальної кількості компонентів і типу зв’язку в англійській й українській мовах, дозволяє зробити висновок про те, що в обох мовах уживається 16 однакових моделей.

Всі моделі в обох мовах підрозділяються на два протилежних типи — конструкції зі складносурядною структурною основою і конструкції зі складнопідрядними структурними основами. У межах кожної із груп виділяються неконтаміновані й контаміновані речення.

У формі типових моделей БСР людина відтворює зв’язки й відносини об'єктивної дійсності, формуючи й передаючи думку способом співпідпорядкування, послідовного підпорядкування й т.д.

У зіставляємих мовах, що, найбільше часто вживаються БСР із сурядністю і підрядністю, однорідною супідрядністю, з послідовною підрядністю. Це самі «популярні» моделі, що використовуються в обох мовах. Разом з тим зіставлення свідчить про те, що «популярність» цих моделей у англійській й українській мовах неоднакова. Так, у англійській мові найбільш уживаними є БСР із сурядністю і підрядністю. В українській мові найбільш уживаними є БСР із послідовним підпорядкуванням. Їхня вживаність майже втроє більше, ніж у англійській мові.

Значно відрізняється і функціонування в обох мовах конструкцій із супідрядністю. Структури з однорідним і з неоднорідною супідрядністю в обох мовах використаються широко, однак частотність однорідної супідрядності в українській мові більша, ніж у англійській мові, а вживаність неоднорідної супідрядності більша в українській мові.

Отже, в українській мові ширше, ніж у англійській, використаються неконтаміновані структури з послідовною підрядністю і структури з неоднорідною супідрядністю. У англійській мові вище вживаність майже всіх інших контамінованих структур.

Порівняння синтаксичних рядів кожної моделі БСР, представлених синтаксичними варіантами, виділюваними по кількості ускладнюючу модель компонентів, показує, що границі предикативного ускладнення кожної конструкції в українській мові строго індивідуальні, що характерно й для англійської мови. Разом з тим у реалізації можливостей предикативних ускладнень моделей у порівнюваних мовах можна виявити риси подібності й розходження. Подібним буде те, що найменша середня кількість компонентів в обох мовах спостерігається більш просто організованих структурах, тобто БСР, заснованих на одному способі зв’язку. Разом з тим в обох мовах моделі, засновані на контамінації різних способів зв’язку, мають більші можливості предикативного ускладнення.

Загальним буде й те, що мале число моделей БСР в українській мові, як й у англійській мові, не більше 9−10 компонентів. Досягши цієї межі, конструкції в обох мовах перестають регулярно відтворюватися, тобто в цілому обидві мови уникають створення надмірно довгих конструкцій.

Поряд із цими рисами подібності в зіставляємих мовах, що, спостерігаються закономірності, що диференціюють. В українській мові значно рідше використаються конструкції «понадмаксимальної довжини», тобто які нараховують більше дев’яти компонентів. Хоча відсоток таких конструкцій невеликий і в англійській мові, але в цілому їх значно більше, ніж в українській мові, і спостерігаються вони в різноманітних, переважно контамінованих моделях. Менша вживаність контамінованих моделей в українській мові, таким чином, сполучається і з меншими можливостями їхнього предикативного ускладнення.

Разом з тим предикативні ускладнення кожної моделі в порівнюваних мовах неоднаково. Навіть у найбільш уживаних моделях з неоднорідною супідрядністю, з послідовною підрядністю кількість ускладнюючу мінімальну модель компонентів в обох мовах не збігається: у англійській мові конструкція з неоднорідною супідрядністю розширюється до п’яти, а в українській мові - до шести компонентів, у англійській мові модель із послідовним підпорядкуванням розгортається до семи компонентів, а в українському — до шести.

По-різному ускладнюються новими предикативними одиницями й конструкції з однорідною супідрядністю: в українській мові в наших матеріалах зафіксовані тільки восьмикомпонентні конструкції., тоді як у англійській мові ця конструкція вживається з десятьма й більше однорідними підрядними. Але найбільші розходження спостерігаються в ускладненні контамінованих конструкцій. Так, конструкція з послідовною супідрядністю в англійській мові здатна утворювати речення «понадмаксимальної» довжини, що нараховують до чотирнадцяти компонентів. В українській мові предикативне ускладнення не перевищує дев’яти компонентів.

В обох мовах частіше вживаються речення із двома однорідними підрядними, але разом з тим в українській мові частотність таких конструкцій значно вище у порівнянні з англійською мовою й відповідно рідше вживаються речення із трьома, чотирма й більше однорідними підрядними.

По-різному функціонують у порівнюваних мовах конструкції зі складеними компонентами; у англійській мові більше вживані не тільки конструкції із супідрядністю й підрядністю, але й структури з багатокомпонентною сурядністю і конструкції з підрядним до супідрядних головних. В українській мові ці конструкції менш уживані й менш ускладнюються предикативними одиницями, чим у англійській мові.

Підіб'ємо підсумок.

Ідентичність моделей БСР у англійській й українській мовах свідчить про те, що ускладнений синтаксис в обох мовах володіє «високим ступенем близькості». Разом з тим кожна мова має свою специфіку. У сфері БСР це проявляється в частоті вживання окремих типів, у розходженні кількості варіантів, у довжині моделей, у характері сполучуваності засобів зв’язку.

У цілому порівняльне вивчення синтаксичних конструкцій обох мов дозволило виявити однакові, близькі риси й диференційні ознаки, що свідчать про те, що кожна мова має свою специфіку й удосконалюється по своїм внутрішнім законам.

1.5 Перехідні явища в системі БСР

Крім типових моделей, у складі БСР спостерігаються й перехідні: проміжні між типовими мовними фактами конструкції, що сполучають властивості типових моделей. В основі всіх перехідних явищ лежить невідповідність, асиметрія плану змісту й плану вираження. Наприклад, у наступному реченні сполучаються ознаки і однорідної супідрядність (у плані змісту), і неоднорідного різночленної супідрядності {у плані вираження): «Це свідчило й про те, що блискавичний наступ гітлерівців зірвався, і про те, що провалилася їхня надія знайти підтримку серед деякої частини населення.» (В. Кожевников).

У самому загальному виді перехідні явища в БСР підрозділяються на дві групи. Перша включає синкретичні конструкції, які спостерігаються як між самостійними моделями, так й усередині моделі, між її різновидами (середньорівневий синкретизм). У склад другої групи входять конструкції, перехідні між елементарними й багатокомпонентними складними реченнями

1. У складі першої групи міжмодельний синкретизм проявляється між БСР із однорідним і БСР з неоднорідною супідрядністю в різновидах загального і членного типів. Синкретизм не може виникнути між БСР із неоднорідною змішаною супідрядністю й БСР із однорідною супідрядністю, тому що однорідна супідрядність передбачає однаковий характер віднесення підрядних до головного, а в БСР із неоднорідною змішаною супідрядністю підрядні мають різну синтаксичну співвіднесеність (одне — з усім складом головного, а інше — зі словом або словосполученням головного). Інакше кажучи, різний обсяг підпорядковуючої частини в конструкціях з неоднорідною супідрядністю — умова, що перешкоджає появі синкретизму між БСР із однорідною супідрядністю й БСР із неоднорідною супідрядністю змішаного типу.

При супідрядності загального типу поява синкретизму обумовлена типом детермінантних підрядних, їхньою семантикою й порядком розташування стосовно головної частини. Наприклад, синкретичні конструкції утворяться при умовних, причинних, допустових, тимчасових, цільових підрядних, розташованих по дві сторони головного: «Щоб з голоду не впасти, даю музику на восьмушки, щоб від горя й зла врятувала» (А. Вознесенськ); «Хоча він і повинен був визнати, що в східній, найбільшій частині Росії рента ще нуль … — він тільки із цього погляду розглядав усякого робітника, хоча багато в чому й не погоджувався з економістами й мав свою нову теорію про заробітну плату, що він і виклав Левину» (Л.Н. Толстой); «Щоб не думати, я розважаю себе роботою й намагаюся стомитися, щоб міцно спати вночі» (А.П. Чехов).

В цих реченнях головна частина розташована між підрядними. При такому порядку слідування частин руйнується однотипний інтонаційний малюнок, властивий конструкції з однорідними ланками, тобто відсутня інтонація перерахування, що служить одним з матеріальних мовних засобів оформлення однорідності супідрядних підрядних і нерозривно пов’язана з порядком їхнього розташування. «Суть її полягає а однотипності рухів тону на з'єднуваних один з одним членах, тобто інакше кажучи, тон кожного наступного члена може підвищуватися або спадати, але тональний малюнок кожного окремого члена залишається, схожим на тональний малюнок іншого…» .

На відміну від конструкцій з типовою однорідною супідрядністю в наведених прикладах не спостерігаються й інші (крім однакової тональності) ознаки інтонації однорідних підрядних; однаковий характер й однакова кількість логічних наголосів в однорідних ланках, паузи однакової тривалості між ними (інтонація перерахування може ускладнюватися відтінками зіставлення й розчленування). Інтонаційний малюнок розглянутих речень типовий для конструкції з неоднорідними підрядними, однаково співвіднесеними з головним. Зрівняємо, наприклад, речення з типовою неоднорідною супідрядністю: «Коли ямщик попросив у нього дозволу покурити в його присутності, він нічого не відповів, ніби не чув» (А.П. Чехов).

Тональний малюнок неоднорідних підрядних різний. Перше підрядне вимовляється з більшим підвищенням голосу, чим головне й друге підрядне. Між першим підрядним і головною частиною спостерігається значна пауза; головна частина й друге підрядне як би інтонаційно поєднуються. І все-таки наведені вище речення не можна з повною підставою класифікувати і як конструкції з неоднорідною супідрядністю, тому що підрядні в них характеризуються значеннєвою близькістю, однаковістю або близькістю синтаксичних значень, підпорядкуванням однаковими сполучниками. При постановці таких підрядних поруч і при об'єднанні їх сурядним зв’язком вони стають однорідними: «Щоб не думати й щоб міцно спати вночі, я розважаю себе роботою й намагаюсь стомитися». Це дозволяє припустити, що іноді речення з однорідною супідрядністю втрачають деякі свої синтаксичні властивості. Власне кажучи, такий тип супідрядності є перехідним і займає проміжне положення між полярними, типовими конструкціями з однорідною й неоднорідною супідрядністю.

Варто зауважити, що порівняльні й співставні підрядні в синкретичних конструкціях не виявлені, а підрядні наслідку) не здатні в силу своєї природи породжувати синкретизм, тому що через обмежену гнучкість не зустрічаються в препозиція.

Розділ 2. Особливості перекладу поліпредикативних речень у англійській літературі

2.1 Граматичні проблеми перекладу

Граматичні проблеми займають важливе місце в теорії і практиці перекладу. Звичайно, граматичне оформлення англійського тексту саме по собі не є об'єктом перекладу. Перекладач прагне адекватно передати українською мовою зміст, англійського речення, а зовсім не якісь елементи його форми. Все це проте, не зменшує важливості граматичних аспектів перекладу для практичної роботи перекладача. Перш за все саме розуміння англійського тексту неможливе без врахування його граматичного оформлення. Зміст будь-якого відрізка мови виражається не тільки певним набором значущих лексичних одиниць, але перш за все тими відносинами, в яких ці одиниці знаходяться між собою. Ці відносини, як відомо, оформляються засобами граматики, які тим самим служать визначальним чинником в змісті будь-якого відрізка мови. Крім того, граматичні форми і конструкції виражають певне граматичне значення, яке тісно переплітається з лексичним значенням слів і є невід'ємним компонентом загального змісту речення. Отже, при адекватній передачі цього змісту перекладачу необхідно враховувати і граматичне значення наявних в англійському реченні форм і конструкцій. Завдання ускладнюється тією обставиною, що в реченні багато граматичних явищ можуть мати і чисто формальні функції, не істотні для перекладу, і важливі смислові функцій, які обов’язково повинні бути передані в українському перекладі. Так, наприклад, англійський артикль, що звичайно опускається при перекладі на українську мову, в ряду випадків повинен передаватися за допомогою спеціальних лексичних або граматичних засобів української мови. Слід підкреслити, що в більшості випадків неправильна передача значення англійських граматичних конструкцій веде до істотного спотворення тексту, що перекладається. Надалі ми неодноразово зустрічатимемося з подібними фактами, а поки обмежимося лише двома прикладами з перекладу романа Д. Лоуренса «Коханець леді Чаттерлі» :

… he was as free-handed а young fellow as any in the army …

… (він) був широкою натурою, як і все в армії …

Перекладач нав’язав автору твердження про те, що в англійській армії того часу служила виключно широка натура. Насправді ж, конструкція, використана в англійській реченні, є уявно-порівняльною і виражає найвищий ступінь якості, а зовсім не рівність, як можна було подумати, судячи з її форми (… він був найщедрішою молодою людиною у всій армії…).

… the enemy’s cavalry (whose bloodthirsty obstinасу cannot be too severely reprehended) .

… ворожа кавалерія (кровожерну наполегливість якої не можна дуже суворо засуджувати) …

І тут перекладач припускається серйозної смислової помилки, приписуючи автору співчутливе відношення до ворога, якого він тільки що назвав кровожерним. Причина помилки полягає в неправильній передачі значення англійської конструкції, яка негативна формою, але має позитивний сенс. (Ср. One cannot be too careful = Треба бути дуже обережним або Обережність ніколи не перешкодить).

Насправді, ця англійська фраза означає наступне:

… ворожа кавалерія (чия кровожерна завзятість заслуговує найсуворішого засудження)…

Крім необхідності враховувати і передавати в перекладі граматичні зв’язки слів і граматичні значення окремих форм і конструкцій, граматична проблематика перекладу має, і іншу сторону. Адже і українською мовою будь-яка думка одержує певне граматичне оформлення, і при будь-якому перекладі необхідно використовувати якісь українські граматичні форми і конструкції. Вибір граматичних засобів в перекладі також повинен відбуватися з урахуванням їх значення, з тим щоб якнайкращим способом передати зміст оригіналу. Звідси витікає, що і у області граматики перекладачу необхідно уміти зіставляти близькі по значенню явища в англійській і українській мовах і знати, в яких випадках можна використовувати в перекладі аналогічну конструкцію і як поступати, коли такої конструкції в українській мові немає.

Термін «переклад» в застосуванні до граматичних форм і конструкцій носить дещо умовний характер. З сказаного вище видно, що йдеться про вибір граматичного оформлення в українському перекладі з урахуванням смислової ролі граматичного оформлення в англійському оригіналі.

У застосуванні до граматичних проблем перекладу деякі загальні поняття, якими ми оперували в першій частині посібника (такі, як «відповідність», «перекладацький прийом» і ін.), одержують дещо інший конкретний зміст. Перекладач повинен добре знати особливості граматичних відповідностей, розбиратися в складному переплетенні лексичних і граматичних значень як в оригіналі, так і в перекладі.

При загальному зіставленні англійських і українських граматичних явищ можна встановити наступне:

Частина граматичних явищ англійської мови має співвідносні явища і в українській граматиці. Так, наприклад, і в англійській і українській мові існує категорія числа (однина і множина), є такі частини мови, як іменник, прикметник і ін., виділяються головні і другорядні члени речення і т.д. В той же час в граматичних системах кожної з двох мов можна виявити такі явища, які не знаходять собі відповідності в іншій мові. Досить вказати на герундій, артикль, синтаксичні комплекси (зокрема спонукальні конструкції) і абсолютні конструкції в англійській мові, а також розрізнення доконаного і недоконаного виду і відносно вільний порядок слів в українській мові.

Якого ж типу відповідності виявляються у області граматики? Перш за все слід зазначити однойменні граматичні категорії в англійській і українській мовах. Такі відповідності ми надалі називатимемо однойменними граматичними відповідностями. Граматичні явища, утворюючі однойменні відповідності, володіють, як правило, однаковим граматичним значенням і однаково визначаються в обох мовах. Оскільки і англійська і українська мова належать до однієї і тієї ж (індоєвропейської) групи мов, принципи виділення граматичних категорій в обох мовах, в основному, співпадають. Природно, що перш за все об'єктами зіставлення будуть аналогічні категорії, такі як англійський і український іменник, англійська і українська категорія числа і т.д.

Крім однойменних відповідностей, зіставлення граматичної будови англійської і української мови виявляє наявність перехресної відповідності між англійськими і українськими синонімічними граматичними конструкціями і зворотами Так, наприклад, означальні прикметникові звороти і другорядні означальні речення в англійській і українській мовах утворюють єдину групу відповідностей, в якій кожен український компонент служить відповідністю будь-якому англійському компоненту. Якщо розглядати способи перекладу англійських прикметникових оборотів у функції означення, то виявиться, що другорядне речення так же часто використовується при перекладі такого речення, як і аналогічний український зворот.

Розглянемо, наприклад, таке речення:

Не was guest of honour at, а reception given by high society for people taking part in the war, which continued at present.

У цьому реченні є як прикметниковий оборот, так і другорядне означальне речення. З погляду граматичної відповідності перекладач в кожному з цих випадків може вибирати між дієприкметником і другорядним реченням в українській мові. Іншими словами, він може перевести given або як влаштованому, або як який був влаштований, а which opened як відкрившогося або як який відкрився, наприклад:

Він був почесним гостем на прийомі, влаштованому вищими прошарками суспільства для учасників бойових дій, які продовжувались в наш час.

І, нарешті, третій вид граматичних відповідностей можна назвати частковими відповідностями. Такого роду відповідності виявляються в тих випадках, коли якась граматична форма в англійській мові відповідає по своєму основному значенню двом або більш формам в українській граматиці. Так, наприклад, англійський дієприкметник, якому в українській мові відповідає як дієприкметник, так і дієприслівник.

З сказаного ясно, що характер граматичних відповідностей при перекладі істотно відрізняється від вже вивчених нами лексичних відповідностей. Перш за все тут не можна говорити про постійні еквіваленти або навіть про варіантні відповідності. Якщо у області лексики існують відповідності, які в переважній більшості випадків використовуються при перекладі даного слова, то граматичні відповідності носять більш загальний характер. Вибір граматичної форми при перекладі залежить не тільки і не стільки від граматичної форми оригіналу, скільки від її лексичного наповнення, тобто від характеру і сенсу лексичних одиниць, використаних в англійському тексті. Тому в практичній роботі перекладач має справу не з власне граматичними відповідностями, а швидше, з лексико-граматичними відповідностями, що враховують взаємодію лексичних і граматичних засобів.

Така взаємодія виявляється при аналізі будь-якої конструкції. Візьмемо, наприклад, словосполучення з дієсловом to have, що виражають приналежність: I have an interesting book. I have, а brother. I hove no time to spare, etc.

Цим двоскладним реченням відповідають в українській мові односкладні речення: У мене є цікава книга. У мене є брат. У мене немає вільного часу і т.д.

Проте ці відповідності не мають абсолютного характеру. Якщо узяти інший ряд словосполучень з дієсловом to have, то виявиться, що в українській мові доведеться використовувати дослівну конструкцію:

Не had the cheek to say …

Він має зухвалість стверджувати …

I have some grounds to believe …

Я маю деякі підстави вважати …

I have the honour to inform you …

Маю честь повідомити вам …

З цих прикладів можна було б зробити висновок, що якщо додаток виражений іменником, що означає конкретне поняття або живу істоту, то в перекладі вживається односкладна конструкція у мене є; якщо ж додаток виражений абстрактним іменником, то вживається двоскладна конструкція я маю. Проте і цей висновок не буде абсолютним, оскільки при перекладі частини прикладів другої серії можливо використання і іншого способу перекладу, наприклад: У мене є всі підстави вважати… Разом з тим фразу I have the honour to inform you можна перекласти лише вищевказаним способом, оскільки варіант Маю честь повідомиш вам абсолютно неприйнятний. Іншими словами, лексичне наповнення конструкції визначає кінець кінцем вибір граматичної форми при перекладі.

У зв’язку з цим основна увага перекладача при вивченні граматичних проблем перекладу повинна бути направлена на виявлення особливостей значення англійських граматичних форм і конструкції залежно від різних типів їх лексичного наповнення і на вивчення способів передачі цих особливостей на українську мову.

З іншого боку, тісну взаємодію лексичних і граматичних засобів мови слід враховувати не тільки при аналізі оригіналу, але і при виборі форми перекладу.

Як відомо, мовознавство проводить відносно чітку межу між фактами лексики і граматики в мові. Перекладач же має справу не з ізольованими лексичними або граматичними явищами, а з відрізком мови, в якому є цілий комплекс граматичних і лексичних явищ, зв’язаних в єдине ціле. Зрозуміло, в процесі перекладу перекладач прагне передати значення всіх компонентів, з яких складається англійське речення, проте підсумком його роботи повинна бути адекватна передача сенсу всього речення в цілому. В деяких випадках це може бути досягнуто простим складанням перекладів окремих частин речення, але часто переклад цілого можливий лише за умови зміни порядку слідування членів речення, заміни одних компонентів іншими і т.д. За умови досягнення загальної адекватності перекладу спосіб передачі окремого компоненту тексту грає вже другорядну роль. У цьому плані в значній мірі стирається і відмінність між граматичним і лексичним значенням слова. Звичайно, там, де це можливо, перекладач прагне передати англійське граматичне значення аналогічними граматичними засобами української мови.

Проте у багатьох випадках, якщо не єдиним, то найпростішим і кращим способом передачі цих значень в перекладі є передача лексичними засобами. Особливо часто до цього способу доводиться вдаватися при передачі тимчасових форм англійського дієслова.

Наприклад, в передачі перфектної форми теперішнього часу (I have read the book), як правило, бере участь ознака завершеності дії, виражена лексичними засобами: Я вже прочитав цю книгу. Ця ознака буде абсолютно необхідна, коли важливо відзначити передування однієї дії іншій або вказати на здійснення дії до настання певного часу:

Upon its arrival in London, the commetee was received by the President of the Board of Trade. It had been invited to take part in the discussion of international items on the agenda.

Якщо ми не уточнимо послідовності подій, то вийде не зовсім ясна ситуація:

Після прибуття до Лондона комітет був прийнятий міністром торгівлі. Він був запрошений взяти участь в обговоренні міжнародних питань, включених до порядку денного.

Перфект в минулому часі, спожитий в англійській реченні, ясно указує на те, що делегація прибула до Лондона для участі в конференції з попереднього запрошення. Тим часом, з приведеного вище перекладу не можна встановити, коли мало місце запрошення. Очевидно, необхідно уточнити: Делегація, прибула до Лондона для участі в …, була прийнята міністром торгівлі.

При розгляді окремих граматичних питань перекладу ми постійно враховуватимемо можливість використання лексичних засобів при передачі граматичного значення.

Різноманітні випадки вибору граматичної форми в перекладі можуть бути зведені до декількох загальних способів перекладу залежно від того, чи використана в перекладі аналогічна або яка-небудь інша конструкція. Курс перекладу повинен дати студенту ясне уявлення про те, коли необхідно змінити структуру англійського речення при його передачі на українську мову, якими причинами викликається така зміна і в чому вона полягатиме.

Ряд форм і конструкцій англійської мови викликають особливі труднощі в роботі перекладача. Необхідно озброїти майбутнього перекладача знанням цих труднощів і умінням їх долати.

Особливий інтерес для перекладача представляють специфічні англійські конструкції, що не мають відповідностей в українській мові. Переклад таких конструкцій завжди пов’язаний з пошуками якихось інших засобів граматичного оформлення українського речення. Значення подібних конструкцій і основні прийоми їх перекладу повинні бути добре відомі перекладачу.

Розгляд питань передачі на українську мову окремих граматичних особливостей англійського тексту, зрозуміло, не має на меті якось повно охарактеризувати граматичну будову англійської мови або хоч би дане граматичне явище. Будь-які граматичні питання зачіпаються надалі лише в тому об'ємі, в якому це необхідно для теорії і практики перекладу. У кожному граматичному явищі розглядаються лише такі його особливості, які представляють певні перекладацькі труднощі.

2.2 Співвідношення між структурами речення в оригіналі і в перекладі

2.2.1 Дослівний переклад і зміна конструкції при перекладі

Зіставляючи граматичну структуру речень в оригіналі і в перекладі, ми стикаємося з двома випадками:

1) Переведене речення має ту ж структуру і порядок слів, як і відповідне англійське речення, наприклад:

She did not know what she was looking for, or at, very definitely, yet she moved the lamp till it shone full on her. 73

Вона й сама не знала, що намагалася знайти або побачити у своєму відображенні, тільки поставила лампу так, щоб повністю бути на світлі.70

У подібному випадку речення переводиться як би слово за словом, а граматична структура залишається такою ж або, точніше сказати, замінюється аналогічною структурою в українській мові. Цей вид перекладу прийнято називати дослівним.

2) Структура речення зазнає в перекладі більш менш істотної зміни, наприклад:

Breakfast was served in the bedrooms; Clifford never appeared before lunch, and the dining-room was a little dreary. 26

Снідали вони в покоях — у їдальні Кліффорд зазвичай з’являвся лиш до обіду, а в ранкові години там було не дуже-то затишно.24

Слід зазначити, що зміною структури речення при перекладі вважається або зміна порядку слів, або використання інших членів речення.

Опущення артикля, дієслова-зв'язки і інших службових елементів англійського речення при перекладі на українську мову не є зміною структури речення. Теж слід сказати і про заміну морфологічних форм в рамках однієї і тієї ж граматичної категорії. Тому в наступних прикладах переклади слід вважати дослівними:

The Revolution brought into being the proletariat and with it the fight for civil and political rights and the right to vote.

Революція викликала до життя пролетаріат і разом з ним боротьбу за цивільні і політичні права і право голосу.

У перекладі останнього речення використані деякі слова, що не мають безпосередніх відповідностей в англійському тексті. Перекладач повторив слово подія, додав слово соціалістична, замінив словосполучення з ними обома благозвучнішим з війною і революцією. Проте всі ці зміни носять чисто лексичний характер і не зачіпають структури реченні. Істотним для визнання даного перекладу дослівною є перш за все та обставина, що в ньому повністю збережені такі ж члени речення і такий же порядок їх розташування, що і в англійському тексті.