Особливості перекладу інструкцій

Зміст Вступ 3

Розділ 1. Визначення поняття стратегії перекладу 6

1.1 Стратегія, спосіб, метод та прийом перекладу 6

1.2 Визначення поняття «стратегія перекладу» 8

1.2.1 Характеристика стратегії наукового перекладу 8

1.2.2 Чинники стратегії наукового перекладу 11

1.3 Класифікація стратегій перекладу 12

Розділ 2. Вибір перекладацьких стратегій при перекладі інструкцій 16

2.1 Визначення поняття інструкції як виду документу, який потребує перекладу 16

2.2 Лексико-синтаксичні особливості інструкцій 20

2.3 Вибір стратегії перекладу тексту типу інструкція 23

2.3.1 Стратегія за принципом перекладу того, що зрозуміло перекладачеві 23

2.3.2 Перекладацька стратегія «переклад змісту, а не букви оригіналу» 26

2.3.3 Стратегія максимального відтворення змісту оригіналу 31

2.3.4 Перекладацька стратегія домінування значення цілого над значенням окремих частин 33

Висновки 35

Список використаних джерел 37

Додаток 1 41

Додаток 2 42

Додаток 3 44

Вступ Дослідження присвячене аналізу особливостей застосування стратегій перекладу в сфері галузевої літератури. Оточення сучасної людини оснащене різними технічними пристроями, апаратами, приладами, при роботі з якими необхідно виконувати різні дії та операції. Кожен технічний пристрій супроводжується спеціальним текстом-інструкцією з експлуатації по застосуванню. Тексти підручників та навчальних посібників з природно-технічних дисциплін також можуть містити різного роду інструкції. У зв’язку з цим ми вважаємо можливим говорити про текст-інструкцію (або текст-алгоритм) як особливий тип тексту. При перекладі такого роду текстів, необхідно враховувати всі його особливості для того, щоб правильно обрати стратегію перекладу.

Актуальність дослідження зумовлена постійним розвитком сфери науки та техніки. З`являється багато інноваційної техніки й нова інформація потребує негайного перекладу для подальшого її використання.

Метою даної роботи є визначення особливостей принципу вибору перекладацьких стратегій при перекладі текстів інструкцій до технічного обладнання. В роботі представлено сучасний стан лінгвістичного та перекладацького аналізу в галузі дослідження перекладу тексту типу інструкція та обґрунтовуються необхідні теоретичні поняття.

Реалізація поставленої мети передбачає розв`язання низки конкретних завдань: 1) подати визначення стратегії технічного перекладу та виявити принципи перекладу текстів типу інструкція; 2) зазначити стратегії перекладу, їхні різновиди та розкрити значення кожної; 3) здійснити комплексний аналіз основних перекладацьких стратегій; 4) дати визначення інструкції як особливого виду міжнародного документу; 5) запропонувати основні стратегії перекладу на матеріалі текстів інструкцій до технічного обладнання.

Об`єктом дослідження є тексти інструкцій до технічного обладнання, на основі яких ми робимо порівняльний аналіз у двох мовах та визначаємо їхні відмінності та схожість.

Предметом дослідження є вибір перекладацьких стратегій при перекладі інструкцій до технічного обладнання та визначенні способів та прийомів відтворення складних граматичних та лексико-синтаксичних явищ в українських перекладах.

Фактичний матеріал дослідження — це приклади речень з посібників по використанню та інструкцій до технічного обладнання, що містять граматичні та лексичні форми, які ми досліджуємо при виборі перекладацької стратегії.

Дослідження особливостей вибору певної стратегії при перекладі текстів інструкцій до технічного обладнання базується на аналізі українських перекладів англомовних науково-технічних текстів у посібниках або керівництвах по використанню різних видів техніки. Дослідженню стратегій перекладу багато уваги приділяли такі вчені як В.Н. Коміссаров, І.С. Бик, О.В. Бурда-Лассен, В.І. Карабан, І.І. Рєвзін, Я.І. Рецкер, І.А. Гладких, О.О. Харітонова та інші.

Для розв`язання поставлених завдань у роботі застосовано комплексну методику дослідження. Основними методами аналізу речень у текстах оригіналу та перекладу є лінгвостилістичний аналіз, комплексний контрастивно-перекладознавчий аналіз із залученням елементів контекстуального, компонентного, трансформаційного аналізів.

Наукова новизна здобутих результатів полягає в тому, що за допомогою порівняльного аналізу двох неблизько споріднених мов на матеріалі текстів інструкцій є можливим виокремлення домінуючих та найчастіше уживаних перекладацьких стратегій. Вперше було зіставлено основні прийоми та способи підбору необхідної стратегії у перекладі інструкцій, порівняно їх характеристики та виокремлено особливості стратегій, притаманних кожному з порівнювальних типів перекладу.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що його результати становлять внесок у розвиток теоретичних аспектів перекладознавства. Результати порівняльного аналізу стратегій перекладу відкривають перспективу для подібних досліджень.

Практична цінність роботи визначається тим, що її результати можна застосовувати для розв’язання практичних проблем, пов`язаних з англо-українським перекладом.

Розділ 1. Визначення поняття стратегії перекладу

1.1 Метод, спосіб, прийом та стратегія перекладу За останні десятиліття в Україні постійно зростає об'єм устаткування, що купується за кордоном, для різних виробництв. Через високі митні збори на ввезення готової продукції (харчові продукти, будівельні матеріали, взуття та одяг, пакувальні матеріали) замість імпорту таких товарів все частіше отримується устаткування для випуску такої самої або аналогічної продукції в Україні.

Ми визначаємо інструкцію як самостійний тип тексту з особливим способом викладу змісту, за допомогою якого дається точне (покрокове) розпорядження з виконання технічних або інших дій, що приводять до конкретного результату. Науково-технічні тексти характеризуються особливим стилем, який відрізняє їх від інших типів текстів. При перекладі таких текстів ця особливість створює додаткові труднощі та проблеми [10, с. 6].

Технічний переклад — це насамперед переклад, який використовується для спеціальних цілей, а саме для обміну спеціальною інформацією, що надходить і сприймається різними мовами. Отже: технічний переклад — це переклад, який застосовують для обміну спеціальною науково-технічною інформацією між людьми, що говорять різними мовами [17, c. 6−30].

Будь-який текст-інструкція характеризується певною повторюваністю термінів. Тому для правильної передачі значення незнайомого і відсутнього у словниках терміна або термінологічного сполучення дуже важливо врахувати і співставити всі випадки його вживання в даному тексті і лише після цього спробувати вияснити значення терміну шляхом ознайомлення із спеціальною літературою з даного питання. Велику допомогу перекладачеві може надати уже існуюча перекладна література з даного питання, особливо якщо є можливість порівняти оригінал і переклад [10, c. 6].

Технічний переклад охоплює кілька форм або способів обробки оригіналу перекладачем. Таких цілком, визначених видів, технічного перекладу можна нарахувати вісім, кожний з яких має свої особливості й свої закони. Ці форми не залежать від сфери спеціалізації, і тому кожний технічний перекладач повинен бути знайомим з усіма видами технічного перекладу.

Переклад у буквальному значенні цього слова, тобто перехід від початкового тексту до перекладного, може здійснюватися по-різному. В основі такого переходу лежать способи, прийоми і методи перекладу, що варіюються перекладачем залежно від його кваліфікації, а також від вигляду та одиниці перекладу. Серед цих трьох понять (спосіб, прийом і метод перекладу) тільки спосіб може розглядатися як одна з основоположних і класифікуючих категорій перекладу, тому що тільки спосіб перекладу існує як об'єктивна закономірність. А прийом і метод перекладу є похідними від способу перекладу, вони отримані в результаті діяльності людини.

В даний час відомо тільки два способи перекладу як об'єктивно існуючі закономірності перекладу від однієї мови до іншої. Перший спосіб — це знаковий спосіб перекладу, який полягає у вербальній реакції на пред’явлений знак. Він простежується при появі в початковому тексті одиниць перекладу із стертим або фіксованим семасіологічним зв’язком, а також в умовах жорстких часових обмежень (наприклад, в синхронному перекладі).

Другий спосіб перекладу, який ми будемо називати «смисловим способом», припускає попередню ідентифікацію денотат з подальшим пошуком іншомовного еквівалента. При цьому у перекладача виникає ряд труднощів, які він прагне усунути, удаючись до серії додаткових операцій, складових той або інший прийом перекладу [12, c. 44].

У будь-якій науці є поняття, що складають основу її теорії. Фундаментальні поняття прийнято називати категоріями. Наука про мову будує свою теорію на базі понятійних, семантичних і лексико-граматичних категорій. На відміну від поняття категорія не тільки узагальнює, але і класифікує. Це означає, що одне і те ж явище, що виділяється як категорія, може виявлятися в різних формах.

Наука про переклад також має свої категорії, що виявляються в різних формах. Однією з таких категорій є категорія діяча або суб'єкта. Категорія діяча представлена в науці про переклад у вигляді опозиції машинного перекладу — переклад, здійснений людиною.

Іншою найважливішою категорією теорії перекладу є спосіб перекладу. Спосіб перекладу важливо відрізняти від прийому або методу перекладу. Прийом зазвичай вирішує приватну задачу, він допомагає долати труднощі, що виникають в ціленаправленій діяльності перекладача. Спосіб є основним правилом досягнення поставленої мети, яка відображає об'єктивно існуючі закони дійсності. Спосіб не можна вигадати, але можна створити нове поєднання певних дій, придумати можна метод перекладу, спосіб можна відкрити як вже відому закономірність. Крім того, на відміну від методу, спосіб є не діяльність, не система дій, а психологічна операція, що реалізує дію. В основі будь-якої перекладацької діяльності лежать одні і ті ж способи перекладу, які потрібно знайти, дослідити та використовувати, враховуючи кожного разу умови роботи [11, c. 134−140] (Див. Додаток 1).

1.2 Визначення поняття «стратегія перекладу»

1.2.1 Характеристика стратегій наукового перекладу В даний час перекладознавство є однією з галузей знання, які активно розвиваються, вирішують складні проблеми, як теоретичні, так і методологічні. Сучасні перекладацькі дослідження присвячені питанням співвідношення слова і поняття, слова і концепту (Васильєв 1991; Фесенко 2001), значення і сенсу (Глєбова 2000; Соловйова 2002), запозиченню культур (Галєєва 2002; Клюканов 1999), когнітивному аналізу (Борисов 2000; Рябцева 1997; Хайруллін 1995), особам, що перекладають (Алексєєва 2004; Сорокін 2003) та ін.

Поняття стратегії перекладу не є новим для теорії перекладознавства. Проте в дослідженнях, присвячених перекладацьким проблемам, даний термін не використовувався (Бархударов 1975; Комісаров 1973; Рєвзін, Розенцвейг 1963; Рецкер 1974; Фьодоров 1983; Швейцер 1988 та ін.), а вживався термін «дія перекладача» в значенні «мовна діяльність». Сенс даного поняття полягав у використанні перекладачем окремих прийомів перекладу, таких, як субституція, запозичення, парафраза та ін.

В.Н. Комісарів, розробляючи програму дослідження перекладацького процесу, вважає, що при цьому необхідно «з'ясувати, в чому полягає лінгвістична суть цього процесу, в якому ступені він визначається власне лінгвістичними чинниками, в яких межах такі чинники обмежують точність передачі інформації» [9, c. 239−243]. Таким чином, в традиційних дослідженнях перекладу дії перекладача трактувалися в основному в аспекті мовної діяльності.

Основним положенням традиційної теорії перекладу є теза про те, що людина, яка володіє іноземною мовою вже готова до здійснення перекладацької діяльності. Отже, перекладач виступав в основному як «передавач», який відкрив доступ до семантики іншої мови шляхом фіксації інваріантних відносин між початковим і перекладним текстами, а не як суб'єкт, здатний мислити.

Ґрунтуючись на ідеї про суб'єктивний характер розуміння, можна прийти до обґрунтування тези про те, що розуміння перекладачем наукового тексту залежить від ступеня засвоєння ним спеціального знання, вираженого в початковому тексті.

Таким чином, мовний чинник не є головним при виборі перекладачем тієї або іншої стратегії перекладу.

В середині ХХ століття з розвитком соціології і філософії поняття стратегії вивчається як форма соціальних взаємодій між різними суб'єктами. Стратегія включає як компоненти соціального виробництва, так і відтворень, і є вибудовуванням загального соціального простору. В соціології стратегію називають «такою, що розуміє», оскільки в ній максимально враховуються інтереси, позиції і установки всіх учасників соціальної взаємодії. У цьому сенсі стратегія виступає не як фіксований план, а як постійне узгодження різних позицій і думок. Позиція стратега в аспекті соціальної взаємодії змінюється: його свідомість розглядається як динамічний простір інтеграції інтересів і точок зору учасників стратегічних дій.

Загальні міркування про поняття стратегії визначили подальший розвиток даного поняття. Так, в аспекті наукового перекладу такі компоненти перекладацької стратегії, як суб'єкт стратегії, вихідна позиція, мета, рішення і стратегічне мислення отримують специфічне обґрунтування.

Суб'єктом стратегії наукового перекладу є перекладач, який визначає свою вихідну позицію, мету та ухвалює рішення щодо своїх дій. Головною в науковому перекладі є взаємодія перекладача і автора початкового тексту на основі єдиного наукового тексту. Мета перекладацької стратегії полягає в успішному створенні перекладу наукового тексту, що характеризується відповідними типологічними параметрами і що забезпечує його реципієнтів простором думки, аналогічним оригінальному. Рішення в науковому перекладі ухвалюються перекладачем з урахуванням поставленої мети, а також з урахуванням типу тексту, типу комунікації і типу мислення автора початкового тексту.

Стратегічне мислення в науковому перекладі є особливим типом мислення, здатним виявити логіку розвитку авторських концептів, виражених у формі моделі, і співвіднести її з результатом власної інтерпретації даної моделі знання. У певному значенні суть стратегії мислення полягає в своєрідному «маніпулюванні» концептом. Цим процесом є зіставлення початкового і трансльованого концептів, або іншими словами, «порівняння і розрізнення» концептів з метою максимально точного відтворення початкової авторської моделі знання.

Поняття перекладацької стратегії в науковому перекладі пов’язане з розумінням перекладачем логіки розвитку початкового авторського концепту і його здатністю відтворити дану логіку в тексті перекладу [18, c. 14−23].

1.2.2 Чинники стратегії технічного перекладу У теорії перекладу проблема вибору перекладацької стратегії є актуальною і вимагає більш пильної уваги дослідників. Проте до даної проблеми звертаються небагато дослідників наукового перекладу. Так, І.Е. Клюканов, який вивчає переклад як міжкультурне спілкування на матеріалі художніх текстів, визначає перекладацьку стратегію як спосіб вирішення комунікативної проблеми. Комунікаційна проблема трактується в основному в аспекті необхідності розуміння сенсу початкового тексту. У сфері міжкультурного спілкування, згідно концепції І.Е. Клюканова, перекладач може вибрати адаптивну або резистивну стратегію перекладу. Адаптивна стратегія використовується тоді, коли перед перекладачем стоїть завдання «наближення» реальності тексту перекладу до культури, що його прийматиме. Резистивна стратегія використовується у тому випадку, коли перекладач має намір «наблизити» реальність тексту перекладу до «оригінальної культури» [7, c. 156]. В аспекті наукового перекладу, де не відбувається «зіткнення» культур, вибір стратегії перекладу обумовлений іншими чинниками.

Вибір стратегії перекладу наукового тексту має свою специфіку, обумовлену як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками. До перших належать тип тексту і тип комунікації. Науковим текстом є тип тексту, який виражає нове спеціальне знання певними мовними засобами. Другий вид чинників включає професійну компетенцію перекладача, що має на увазі крім володіння іноземною мовою уміння інтерпретувати і розуміти початковий науковий текст. Розумінням наукового тексту є адекватне відтворення авторської моделі знання, логічних відносин між опорними словами [18, c. 14−23].

І.В. Ілюхін не дає формального визначення стратегії, але представляє її як сукупність прийомів не досягнення адекватності перекладу взагалі, а рішення якої-небудь приватної задачі в межах комунікативної події. Стратегія перекладача не одинична — вони можуть мінятися за певних умов.

Ж. Дансетт вважає, що стратегією називають впорядковану послідовність дій, усвідомлено призначену для вирішення якої-небудь проблеми.

Отже, на основі всіх згаданих визначень ми визначимо перекладацьку стратегію як принципово незмінну, постійно усвідомлювану перекладачем і найбільш загальну сукупність когнітивних операцій (які послідовно виконуються для вирішення перекладацької проблеми), що активується за необхідності [4, c. 45−49].

1.3 Класифікації перекладацьких стратегій Стратегія перекладу у випадку усвідомлення перекладачем ментальної ідентичності нації-носія мови оригіналу та нації-носія мови перекладу буде спрямована на максимальне відтворення національно-історичного колориту етнолексем, яке забезпечує декодування ментальної ідентичності відповідних націй.

Одним із основних питань сучасної культурницької парадигми є «невидимість перекладача» («translator invisibility») — той ступінь «присутності» перекладача у перекладі (наприклад, вторгнення, втручання), який допускається певними традиціями перекладу. З огляду на поняття «невидимість перекладача» можна виокремити наступні стратегії перекладу: «одомашнення» («адаптування до рідної мови та культури» («domestication»), тобто орієнтація на створення прозорого та плавного стилю мови перекладу, та «привнесення елементів чужої мови та культури» («foreignisation») — перекладацька стратегія, яка дозволяє певне порушення лінгвістичних і культурних «звичаїв» тексту перекладу за рахунок привнесення деяких елементів «чужого» з тексту оригіналу [1, 5−17].

З метою максимально повного декодування специфіки ментальності носіїв мови оригіналу стратегія перекладу повинна передбачати «привнесення елементів чужої мови та культури». Одним з аспектів домінування перекладача в якості творчої особистості є усвідомлення та врахування ним ментальної ідентичності нації-носія мови оригіналу та нації-носія мови перекладу.

За Дьяконовою Н. О., враховуючи домінуючі функції текст оригінау та репрезентуючих їх функціональних домінант та субдмінант, перекладач при створенні текстів мовою перекладу може використовувати в різноманітних сполученнях наступні стратегії:

стратегія вияснення жанрово-стильової приналежності тексту;

стратегія визначення домінантної насиченості;

стратегія можливого прогнозування;

стратегія спроб та помилок;

стратегія компресії/декомпресії;

стратегія компенсуючих модифікацій;

стратегія передачі світосприйняття;

стратегія дослівного перекладу [3, c. 67].

Переклад має різні форми і види.

За формою він може бути усним та письмовим. По взаємозв'язку мов диференціюють переклад з іноземної мови на рідну, з рідної на іноземну та зворотний, або двобічний (письмовий переклад тексту з іноземної мови на рідну, потім переклад цього тексту на іноземну мову з подальшим зіставленням перекладу та оригіналу).

За змістом розрізняють вільний, дослівний та літературний (адекватний) переклад. Вільний переклад (усний і письмовий) являє собою передавання змісту тексту. Це — зручна форма перевірки розуміння прослуханого чи прочитаного.

Дослівний переклад — переклад, при якому передається значення складових елементів речення з можливим порушенням норми рідної мови. Дослівний переклад допомагає глибше проникнути у значення лексичних і граматичних одиниць тексту, зіставити мовні явища рідної та іноземної мов. Він виконує навчальну роль і є проміжною ланкою між вільним та літературним перекладом. Літературний переклад розкриває повно і точно зміст тексту при дотриманні норми рідної мови [5, c. 18−21].

На думку Міхєєва М.Ю. та Добровольського М. О. аналіз різних перекладів показує, що з достатнім ступенем упевненості можна говорити лише про дві протилежні одна одній стратегії перекладу:

техніка перекладу, орієнтована на максимально адекватну передачу сенсу (стратегія сенсу) техніка перекладу, орієнтована на передачу особливостей форми (стратегія форми).

Перекладач, що дотримується принципів стратегії сенсу, свідомо усуває всі перешкоди на шляху розуміння тексту і жертвує, таким чином, тими особливостями його форми, які можуть викликати труднощі розуміння. Це не означає, що в перекладі такого типу не зберігаються жодні індивідуальні мовні особливості оригіналу. Все, що виявляється таким, що перекладається в межах норм, що діють, без збитку для розуміння думки автора, зберігається в перекладі.

Оскільки в перекладі такого типу малозрозумілі місця (як і місця, що гальмують сприйняття змісту) свідомо усуваються, результатом є текст, виконаний в традиціях covert translation. Під covert translation розуміється такий переклад, який «видає себе» за текст, написаний за правилами мови-мети, тоді як overt translation дає змогу зрозуміти читачеві, що він має справу з перекладом, тобто з текстом, спочатку створеним в межах іншої мовної і культурної традиції.

Таким чином, стратегія сенсу є категорією, що об'єднує цілий ряд типів перекладу.

Дотримуючись принципів стратегії форми, перекладач, навпаки, часто вимушений жертвувати смисловою прозорістю на догоду максимальній точності при передачі нетривіальних особливостей побудови тексту, його окремих характерних елементів та ін. Ці нестандартні особливості тексту можуть бути як маркерами індивідуального стилю автора, так і мовними структурами, характерними для епохи створення оригіналу.

Таким чином, будучи орієнтованим на мовну форму, переклад даного типу є не просто продуктом реалізації філологічної стратегії, але й імітує сприйняття оригіналу швидше сучасним читачем, ніж читачем другої половини XIX століття. Оскільки результуючий текст з неминучістю містить маркери приналежності до мови і культури, які є чужими для читача, переклад, виконаний у відповідності з принципами стратегії форми, — це завжди overt translation.

Зрозуміло, що ні стратегія сенсу, ні стратегія форми не зустрічаються в реальній перекладацькій практиці в абсолютно чистому вигляді. Це швидше теоретичні конструкти, які допомагають побудувати відповідну типологію та створити лінгвістично значущу теорію перекладу.

Розділ 2. Вибір перекладацьких стратегій при перекладі інструкцій

2.1 Визначення поняття інструкції як виду документу, який потребує перекладу Оточення сучасної людини оснащене різними технічними пристроями, апаратами, приладами, при роботі з якими необхідно виконувати різні дії та операції. Кожен технічний пристрій супроводжується спеціальним текстом-інструкцією з експлуатації по застосуванню.

Тексти підручників та навчальних посібників з природно-технічних дисциплін також можуть містити різного роду інструкції. У зв’язку з цим ми вважаємо можливим говорити про текст-інструкцію (або текст-алгоритм) як особливий тип тексту.

Звернувшись до тлумачного словника, отримуємо повне визначення поняття «інструкція»:

Інструкція — правовий акт, який створюється органами державного управління для встановлення правил, що регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності та відносин установ, закладів, підприємств, службових осіб. Реквізити: Назва виду документа (інструкція); гриф затвердження; заголовок (сюди іноді входить назва документа); дата; індекс; місце видання; текст; підпис; види погодження. Текст викладається у вказівно-наказовому стилі з формулюваннями типу «винний», «слід», «необхідно», «не дозволено». Текст документа має бути стислий, точний, зрозумілий, оскільки він призначений для постійного користування. Зміст викладається від 2-ї, 3-ї особи, рідше — у безособовій формі.

Г. М. Петрова визначає інструкцію як «список об'єднаних однією комунікаційною установкою ціленаправлених дій, які необхідно здійснити адресатові для реалізації поставленого завдання» [15, c. 14−18]. Л. И. Погорєльська відзначає, що текст-інструкція «має в своїй основі значення зобов’язання відповідних дій ситуації та виражені імперативними конструкціями» [16, c.419−423]. Проте вона лише згадує текст-інструкцію як тип мовного викладу в науковому стилі мови, але не дає чіткого визначення даного типу тексту і не розглядає його лексико-синтаксичні особливості.

Ми визначаємо інструкцію як самостійний тип тексту з особливим способом викладу змісту, за допомогою якого дається точне (покрокове) розпорядження з виконання технічних або інших дій, що приводять до конкретного результату. Тексти даного типу моноструктурні в представленні послідовності дій [2, c. 41−50].

Так, наприклад, тексти-інструкції до мобільних телефонів мають певну структуру:

Суто українські посібники користувача (інструкції з використання телефону) мають більш лаконічну структуру, хоча послідовність пунктів може розрізнятись:

Розпаковка.

Ваш телефон.

Початок.

Додаткові функції телефону.

Введення тексту.

Функції дзвінка.

Функції меню.

Вирішення проблем.

Інформація щодо здоров’я та безпеки.

Предметний покажчик [30, c. 3−4].

За останні десятиліття в Україні постійно зростає об'єм устаткування, що купується за кордоном, для різних виробництв. Через високі митні збори на ввезення готової продукції (харчові продукти, будівельні матеріали, взуття та одяг, пакувальні матеріали) замість імпорту таких товарів все частіше отримується устаткування для випуску такої самої або аналогічної продукції в Україні. В ході імпорту необхідність послуг перекладача може виявитись на наступних трьох етапах:

1. Переклад технічного керівництва, стандартів, специфікацій, інструкцій, сертифікатів, техпаспортів та інших супровідних документів з іноземної мови на українську.

2. Мовна і смислова адаптація перекладних матеріалів, зокрема, перерахунок одиниць вимірювання (сантиметри замість дюймів і т.п.), макетування і підготовка кінцевого документу для користувачів у формі друкарської продукції (макетування сторінок з графікою, оформлення креслень, поліграфічні послуги).

3. Усний послідовний переклад (мовний супровід) зарубіжного технічного фахівця в ході пусконалагоджувальних робіт і тренінгу персоналу.

Співвідношення лексичного та знакового об'ємів текстів оригіналу та перекладу є надзвичайно серйозною проблемою для практиків перекладу. Надмірний приріст тексту викликає нарікання замовників, які оплачують переклад «за вихідним обсягом», а надмірна компресія може привести до втрати сенсу. У перекладацькій практиці редакторам вже доводилося стикатися з надмірним приростом тексту перекладу, який був викликаний наступними причинами:

перекладач вдається до надмірно розгорнених перекладацьких еквівалентів через недостатнє володіння термінологією або свідомого прагнення збільшити об'єм перекладу;

перекладач вставляє в переклад текстові фрагменти власного твору, дискутуючи з автором оригіналу.

Разом з тим, можлива і зворотна ситуація: значне зменшення текстового об'єму перекладу в порівнянні з текстом оригіналу, що може служити сигналом пропуску значних фрагментів тексту і, відповідно, втрати інформації [8, c. 82−89].

Часто український перевідний еквівалент складається з двох і навіть з трьох слів проти одного англійського, у разі, коли найбільш короткий варіант з різних причин недоречний. Наприклад:

Do not use, а hand-held phone while driving; park the vehicle first. — Не використовуйте телефон, тримаючи його в руці, під час водіння, спочатку припаркуйте машину [36,c.7; 29, c. 7].

В даному випадку як еквівалент «Hand-held phone» не доречні ні можливий еквівалент «ручний телефон» (оскільки значення цього словосполучення декілька інше), ні просто «телефон» (оскільки такий телефон не передасть повної суті того, що малося на увазі).

2) The grinder must be firmly bolted to a workbench. — Точильний верстат необхідно міцно закріпити на верстаку [38, c.6; 28, c. 54].

3) Unmodified plugs and matching outlet will reduce risk of electric shock. — Вилки без змін та відповідні розетки зменшать ризик удару електричним струмом [38, c. 6; 28, c. 54].

2.2 Лексико-синтаксичні особливості інструкцій Метою текстів-інструкцій є показати читачеві порядок дій, які необхідно виконати, щоб отримати певний результат. Вивчення синтаксису текстів-інструкцій дозволяє визначити їх особливості. Оскільки інструкція спонукає читача виконувати визначену послідовність дій, в текстах даного типу широко використовуються дієслова у формі наказового способу:

— зніміть, натисніть, вставте, протисніть, переконайтеся, вийміть, просуньте, виберіть, виконайте, зробіть.

Do not use the oven for any reason other than food preparation, such as for drying clothes, paper, or any other nonfood items or sterilizing purposes [33, c. 5].

Використовуйте піч тільки для приготування їжі. В жодному разі не сушіть одяг, папір та інші неїстівні предмети в печі. Не використовуйте піч для стерилізації [25, c. 5].

Do not attempt to deep-fry foods in this oven [33, c. 6].

Не намагайтесь смажити продукти в мікрохвильовій печі [25, c. 6].

Always fit the grinding wheel cover and tool rest tightly, an with the correct clearance [38, c. 5].

Завжди закріплюйте кожух точильного колеса і упору жорстко та з правильним зазором [28, c. 53].

Якщо в усній презентації даних текстів можливе використання форм імперативу в однині та множині, то в письмовій презентації присутні форми імперативу тільки в множині. Так само широко в інструкціях використовуються дієслова у формі інфінітива:

— видалити, додати, визначити, створити, приєднати, закріпити, встановити, замінити.

The tool rest should be replaced whenever the width of the tool rest measures less than 20 mm [38, c. 5]. — Якщо ширина упори складає менше 20 мм, її варто замінити [28, c. 53].

Some discs have certain information encoded on the disk during manufacture [34, c. 16]. — На деяких дисках міститься певна інформація, внесена до диску під час виготовлення [27, c. 16].

Аналіз лексико-синтаксичних конструкцій простих і складних речень, характерних для текстів типу інструкція показав, що найчастіше зустрічаються лексико-синтаксичні конструкції, предикативний центр яких представлений дієсловом у формі інфінітива та імператива, а також поєднанням предикативного прислівника з інфінітивом.

1.У текстах типу інструкція використовується велика кількість дієслів і віддієслівних іменників. Деякі дієслова можна згрупувати в семантичні кола, які включають, з одного боку, дієслова недоконаного і доконаного виду (проводити — провести).

Наприклад:

семантичне коло з коренемвод/-веоб'єднують наступні лексичні одиниці:

Проводити-провести, виводити-вивести.

семантичне коло з коренемміноб'єднують наступні лексичні одиниці:

Змінювати-змінити, відмінити, перемінити.

2.Використання в текстах типу інструкція віддієслівних іменників, як правило, вживається:

— для позначення устаткування (пристрої, прилади):

Установка, конденсатор, акумулятор, генератор, компенсатор, електричний привід.

для позначення процесу:

Коливання, спостереження, вимірювання, використання, розпорядження, живлення.

для позначення речовин:

Окислювач, розчин, розчинник.

для позначення об'єкту дослідження:

Реакція, рівняння, тиск і ін.

для позначення разової короткочасної дії:

Деформація, нейтралізація, обертання, ушкодження [2, c. 41−50].

2. Наші спостереження показали, що один і той самий іменник може мати різне значення залежно від приладу, до якого надається інструкція, наприклад 1):

Слово «operation» в тексті-інструкції до автомобільного CD/MP3/WMA-ресівера перекладається як «операції», а в посібнику користувача настільного точильного верстату Ferm — «експлуатація»;

Словосполучення «safety instructions» в тексті-інструкції до автомобільного CD/MP3/WMA-ресівера перекладається як «заходи безпеки», а в посібнику користувача настільного точильного верстату Ferm — «вказівки з технічної безпеки»;

Слово «settings» в тексті-інструкції до автомобільного CD/MP3/WMA-ресівера перекладається як «настройки», а в посібнику користувача Дводіапазонним телефоном SGH-X100 з підтримкою GPRS — «параметри».

2) The lightning flash with arrowhead symbol, within an equilateral triangle is intended to alert the user about the presence of uninsulated dangerous voltage within the product’s enclosure that may be of sufficient magnitude to constitute a risk of electric shock to persons [34, c. 2]. — Стріла у вигляді блискавки всередині рівностороннього трикутнику попереджає користувача про наявність небезпечної неізольованої електричної напруги всередині пристрою, що може мати достатню амплітуду, щоб становити небезпеку ураження людини електричним струмом [27, c. 2].

2.3 Вибір стратегії перекладу тексту типу інструкція

2.3.1 Стратегія за принципом перекладу того, що зрозуміло перекладачеві

Повний письмовий переклад — основна форма технічного перекладу.

Зі всіх видів технічного перекладу, технічних перекладачів, що поступово визначилися в результаті практичної діяльності, в процесі обробки різних видів науково-технічної інформації і залежно від характеру цієї обробки, повний письмовий представляється основною формою і ось чому: вся практично використовувана науково-технічна інформація (наприклад, патент, що купується за кордоном, інструкція, супроводжуюча устаткування, що набуває за кордоном) обробляється у формі повного письмового перекладу [12, c. 44−49].

З погляду перекладача переклад розглядається як евристичний процес, у ході якого, використовуючи сукупність технічних прийомів, вирішується ряд творчих завдань. Взагалі текст являє собою широкий контекст, у якому реалізуються значення всіх мовних одиниць, уживаних в мовленні. Відповідно, об'єктом діяльності перекладача є текст оригіналу. Переклад окремого висловлення буде правильним лише в тому випадку, якщо він зроблений з урахуванням місця даного висловлення в тексті, його значеннєвих зв’язків з іншими одиницями тексту [19, c. 74−81].

Перекладач поділяє текст на умовні відрізки й приступає до перекладу чергового відрізка після завершення перекладу попереднього. Процес перекладу займає якийсь час і, якщо перекладний текст являє собою більш-менш довгий ряд повідомлень, його переклад не може бути здійснений одразу у вигляді єдиного акту. Розмір окремих сегментів тексту неоднаковий для різних мов і окремих видів перекладу. У багатьох випадках подібною мінімальною одиницею перекладацького процесу буде конкретне речення (тобто одне висловлення) у тексті. Навіть у тому випадку, коли в межах окремого висловлення немає достатньої інформації для вибору варіанта перекладу, перекладач не приступає до перекладу наступної одиниці, поки не закінчить переклад даного висловлення.

У діях перекладача завжди можна виявити два взаємозалежних етапи перекладацького процесу, що відрізняються характером мовних дій. На першому етапі розглядаються дії перекладача, пов’язані з інформацією, отриманою з оригіналу (з'ясування значення). На цьому етапі перекладач отримує інформацію, що наявна як у самому перекладному відрізкові оригіналу, так і в лінгвістичному та ситуативному контексті, і на основі цієї інформації робить необхідні висновки про зміст, який йому необхідно буде відтворити на наступному етапі. До другого відноситься вся процедура вибору необхідних засобів у перекладній мові при створенні тексту перекладу.

Технічні прийоми й конкретна стратегія, що застосовує перекладач, багато в чому залежать від співвідношення вихідної мови та мови перекладу, і характеру розв’язуваного перекладацького завдання. У конкретних умовах перекладацького акту вони реалізуються по-різному. Насамперед, передбачається, що в процесі перекладу розуміння оригіналу завжди передує його перекладу не тільки в якості двох послідовних етапів, але і як обов’язкова умова здійснення перекладацького процесу. Зрозуміло, що перекладач може перекласти лише те, що він зрозумів, не більше. Ця установка здійснюється не цілком послідовно, оскільки, з одного боку, саме розуміння може бути різного ступеня, а, з іншого боку, у виняткових випадках перекладач може використовувати в перекладі одиничну відповідність, не будучи впевненим, що саме означає перекладний спеціальний термін. Крім того, оригінал може включати висловлення, спеціально позбавлені змісту, аж до безглуздих текстів значних розмірів. «Література абсурду», як правило, не підлягає перекладу. У цих випадках зазначений принцип доповнюється застереженням, що те, що безглуздо або неясно в оригіналі, повинне залишитися таким і в перекладі. Однак у загальному вигляді правило «не розумію — не перекладаю» зберігає свою силу [9, c. 239−243].

Кожен з етапів перекладу технічної документації має свою специфіку та свої особливості, які необхідно враховувати для правильної організації процесу перекладу.

Переклад технічної документації.

а) Основа основ технічного перекладу — точна передача спеціальних галузевих термінів. З цієї точки зору для адекватного перекладу потрібне повне розуміння сенсу тексту перекладачем. Нелегко вибрати правильний варіант перекладу серед множини варіантів, які існують завдяки багатозначності іноземної (зокрема, англійської) політехнічної термінології. Наприклад, «socket» (основне значення — електрична розетка) в технічній документації може перекладатися, залежно від конкретного випадку використання даного терміну, як: патрон електролампи; муфта; коло; паз; розтруб; патрубок; черевик; втулка; гільза; овершот; підп'ятник; стакан; канатний замок; ловильний дзвін; камера від вибуху; розширений кінець труби для стику з іншою трубою; перехідний патрон; колодка; панель; роз'їм; осередок; очна ямка; суглобова ямка. Загальним серед всіх цих слів є лише якийсь образ кола або поглиблення, куди щось підключається. Просто вгадати, який варіант перекладу правильний, практично неможливо. Тільки якщо переклад виконує інженер, який розуміє технічну суть перекладного тексту можлива точна передача термінології.

б) Додаткові труднощі створює той факт, що нерідко документація на технологічну продукцію або якийсь складний агрегат може мати значний об'єм, деколи на багато сотень сторінок. А при цьому на переклад часто відводиться досить обмежений термін. Необхідним стає задіяти для виконання величезного перекладацького проекту не одного, а цілу групу перекладачів. В результаті перекладений текст страждає через чітко виражену неоднорідність термінології та стилю. Наприклад, слово «shaft» один перекладач перекладе словом «вал», інший — «шпиндель», третій, — «вісь» .

2.3.2 Перекладацька стратегія «переклад змісту, а не букви оригіналу»

Ще один принцип, який визначає стратегію перекладача, звичайно формулюється як вимога «перекладати зміст, а не букву оригіналу» і має на увазі неприпустимість сліпого копіювання форми оригіналу. Формулювання не цілком точне, оскільки переклад завжди є змістовною операцією: відтворювати іншою мовою можна лише зміст оригіналу, а буква або іншомовна форма може відтворюватися лише в особливих випадках (при транскрипції або транслітерації) і за умови, що запозичена форма передає в тексті перекладу необхідний зміст. Що ж стосується таких елементів форми оригіналу, які визначають організацію змісту, кількість і послідовність його частин, то відтворення подібних структурних елементів досить бажано й у більшому або меншому ступені досягається в будь-якому перекладі. Фактично установка на «зміст, а не на букву» означає необхідність правильної інтерпретації значення мовних одиниць у контексті, тобто вимога не задовольнятися тим вигаданим змістом, що пов’язаний лише з найбільш уживаними значеннями цих одиниць.

Головним прийомом перекладу термінів є переклад за допомогою лексичного еквівалента [9, c. 239−243].

Еквівалентність перекладу ототожнюється інколи з адекватністю, часом вона слугує синонімом перекладу або змінюється поняттями наближення чи апроксимації. Для нас усвідомлення понять еквівалентності й адекватності важливе з огляду на подальше упорядкування термінології перекладу, оскільки відсутність тут чітких дефініцій ускладнює як теоретичні дослідження, так і процес практичного перекладу у цілому, а прагнення до мовної адекватності приводить інколи до ігнорування прагматичних та культурних розбіжностей.

Поняття еквівалентності відображає як відношення між окремими мовними одиницями текстової пари, так і між текстами в цілому. Однією з ознак вірогідності й якості перекладу слугує поняття його адекватності.

Ще один тип перекладу — текстуальний або текстовий — відрізняється від підрядкового, насамперед, тим, що він дає змогу звертати увагу на правила синтаксису. Він дозволяє перевірити ступінь засвоєння студіюючим лексичних, синтаксичних та стилістичних елементів іноземної мови, а також його вміння передати їх засобами рідної мови (і навпаки).

Практика літературного (філологічного) перекладу доводить, що його мета полягає в тому, що проінформувати читача ПТ, яким чином відбувається комунікація автора ВТ зі своїм читачем. При цьому для досягнення адекватності ПТ враховуються не лише синтаксичні та семантичні, але й прагматичні виміри мовних одиниць.

У разі, коли йдеться про спеціальний (технічний) текст, вихідна культура якого призначена для фахівців, цілком природно сподіватися на еквівалентність ВТ і ПТ [13, c. 42−45].

Часто зустрічаються багатозначні терміни, які мають різні значення не тільки у різних галузях науки і техніки, а й навіть в одній галузі:

Toolbar — панель інструментів;

Wired and wireless networks — провідні та без провідні мережі;

Power button — кнопка живлення;

Touchpad — сенсорна панель;

Keyboard — клавіатура.

Таке слово, яке має кілька словникових відповідностей, варіантів, аналогічних йому за значенням, перекладається шляхом відбору варіанта-аналога, який найточніше передавав би значення цього слова у даному контексті. Переклад за допомогою аналогів вимагає від учнів знання тієї галузі, з якої виконується переклад, свідомого використання термінології рідною мовою, аналізу контексту, знання синонімічних термінів, що в свою чергу вимагає від перекладача виконання спеціальних вправ на визначення і з`ясування їх вживання. Можна визначити значення терміна у залежності від слів, які знаходяться у тісному зв`язку з даним словом. Найбільш тісний зв`язок існує між підметом і присудком, присудком і прямим додатком, означенням і означуваним словом.

Відомо і описано велику кількість прийомів в перекладі. Зупинимося на деяких найбільш відомих з них, які можуть бути використані незалежно від комбінації мов в перекладі.

Описовий переклад. Мова йде, мабуть, про найбільш універсальний прийом, здатний допомогти перекладачеві в найскладніших випадках.

Експлікація або описовий переклад — це лексико-граматична трансформація, при якій лексична одиниця вихідної мови замінюється словосполученням, яке експлікує її значення, тобто що дає більш менш повне пояснення або визначення цього значення мовою перекладу [14, c. 14−20].

Цей прийом має і недоліки, головний з яких полягає в тому, що деякі описи виходять громіздкими і виглядають неоднорідно в тексті перекладу.

Наприклад, «Host-based printing» перекладаємо як «попередня реєстрація завдання на комп’ютері». Досить цікавим є приклад, який знаходимо в інструкції користувача до лазерного принтера: 150-sheet horizontal input tray wіth single page priority/multi-purpose feed slot — це ще не зовсім відоме поняття в українській лексиці, отож тут ми прибігаємо до застосування описового перекладу — «горизонтальний лоток подачі паперу на 150 аркушів та отвір для пріоритетної поаркушевої подачі паперу або носіїв спеціального призначення» (Див. додаток 2).

Acer eNet Management (for selected models) hooks up to location-based networs intelligently. — Acer eNet Management (для окремих моделей) забезпечує інтелектульне підключення до мереж в залежності від місця їх знаходження [37, c. 23; 31, c. 23].

Застосована стратегія перекладача в цьому випадку вказує на те, що прямого еквівалента в українській мові немає. Тому перекладач застосував прийом описового перекладу, який точніше та доступніше розкрив зміст речення.

Acer ePower Management extends battery power via versatile usage profiles. — Acer ePower Management дозволяє збільшити строк служби акумулятора за рахунок створення профілів керування електропостачанням для забезпечення роботи в різних режимах [37, c. 23; 31, c. 23].

Цей приклад точно вказує на застосований прийом описового перекладу, який є досить вдалим з огляду на те, що застосовані терміни не мають точного перекладу (Див. Додаток 2).

Конкретизація понять полягає в переході від родового поняття до видового. Конкретізацією називається заміна слова або словосполучення вихідної мови з ширшим наочно-логічним значенням слова або словосполучення мови перекладу з вужчим значенням. У результаті застосування цієї трансформації створена відповідність і початкова лексична одиниця опиняються в логічних відносинах включення: одиниця вихідної мови виражає родове поняття, а одиниця мови перекладу — вхідне з неї видове поняття (Див. Додаток 2). .

Use only Samsung-approved accessories and batteries [36, c. 8].

Використовуйте лише аксесуари та акумулятори, схвалені фірмою «Samsung» [29, c. 8].

Meet any special regulations in force in any area and always switch off your phone whenever it is forbidden to use it, or when it may cause interference or danger (in a hospital for example). — Використовуйте всі спеціальні розпорядження, що діють у вашій місцевості, та завжди вимикайте телефон там, де його використовувати заборонено, або якщо він може спричинити перешкоди чи небезпеку (наприклад, у лікарні) [36, c.7; 29, c.7].

Генералізація понять. Цей прийом протилежний прийому конкретизації: мова йде про перехід від видового поняття до родового. Прийомом генералізації понять доводиться користуватись, якщо в мові перекладу немає конкретних понять, аналогічних поняттям вихідної мови.

Трансформація генералізації звичайно використовується при перекладі загальнонародного та загальнонаукового (загально технічного) шарів лексичного складу наукових і технічних текстів [12, c. 10−13].

Acer`s innovative Empowering Technology toolbar (1) makes it easy for you to access frequently used functions and manage your new Acer computer (2). — Розроблена компанією Acer передова технологія Empowering Technology (1) полегшує доступ користувача до функцій, які найчастіше використовуються та керування ноутбуком Acer (2) [37, c. 34; 31, c. 34].

В цьому прикладі перекладач застосував одразу два протилежні прийоми: генералізацію та конкретизацію. В першому випадку, його стратегія полягає в тому, що підібравши цей переклад під читача, він спростив речення, але повністю передав його зміст, застосувавши прийом генералізації. У другому ж випадку, він прийняв за більш доречне застосування прийому конкретизації. (Див. додаток 2)

Крайнім випадком такого способу перекладу, як семантичний розвиток, при перекладі слів і словосполучень є так званий «антонімічний» переклад", коли форма слова або словосполучення змінюється на протилежну (позитивна — на негативну навпаки), а зміст одиниці, що перекладається, залишається в основному подібним (Див. Додаток 2) [6, c. 291−297].

Ідеально висушити волосся допоможе насадка-диффузер, що надасть об`єму та пишності вашій зачісці. — The diffuzer is the ideal solution to dry curly hair without losing volume.

За допомогою антонімічного перекладу в цьому прикладі, цікаво перекладено довгий та конкретний вираз за допомогою негативації значення.

Subject to technical changes without prior notice! — Ми залишаємо за собою право на технічні зміни!

If materials inside the oven should ignite, keep oven door closed, turn the oven off at the wall switch, or shut off power at the fuse or circuit breaker panel. — Якщо ж матеріали всередині печі загорілись, не відкривайте дверцята, вимкніть прилад з електромережі або витягніть запобіжник.

Do not use the oven for any reason than food preparation, such as for during clothes, paper, or any other nonfood items, or for sterilizing purposes. — Використовуйте піч тільки для приготування їжі. В жодному разі не сушіть одяг, папір та інші неїстівні предмети в печі. Не використовуйте для стерилізації [32, c. 3; 32, c. 36].

Це застереження несе в собі негативне спрямування передачі значення, але, застосувавши прийом антонімічного перекладу, перекладач передав його повний зміст (Див. додаток 2).

2.3.3 Стратегія максимального відтворення змісту оригіналу Третій принцип перекладацької стратегії полягає в тому, що перекладач розрізняє в змісті перекладацького тексту відносно більш й менш важливі елементи змісту. Передбачається, що перекладач прагне як можна повніше передати весь зміст оригіналу й там, де це можливо, здійснює «прямий переклад», використовуючи аналогічні синтаксичні структури й найближчі відповідності лексичним одиницям оригіналу. Але при цьому не все в змісті оригіналу є для перекладача рівноцінним. Він здатний розподіляти частини цього змісту по ступенях їх важливості для даного акту комунікації і якщо буде потреба може пожертвувати менш важливим елементом змісту, щоб успішніше відтворити більш важливий елемент. Часом у перекладі не вдається одночасно відтворити предметно-логічний і конототивний компоненти змісту оригіналу, і перекладачеві доводиться вибирати між ними.

The weight penalty of the automatic unit to the traditional gear box must be small. — Змушене збільшення ваги автоматичної коробки передач, у порівнянні з тією, що використовувалась в цей час, повинне бути невеликим.

У перекладі не використана пряма українська відповідність англійському слову penalty, але збережена його негативна емоційна характеристика [9, c. 239−243].