Ціннісні орієнтації сучасних підлітків

Курсова робота Тема: «Ціннісні орієнтації сучасних підлітків»

Зміст

• Вступ
• Розділ І. Теоретичні основи дослідження ціннісних орієнтацій сучасних підлітків
• 1.1 Загальна характеристика підліткового віку
• 1.2 Психологічні особливості ціннісних орієнтацій сучасних підлітків
• 1.3 Чинники, що впливають на формування ціннісних орієнтацій сучасних підлітків
• Висновки до розділу І
• Розділ ІІ. Емпіричне дослідження особливостей ціннісних уявлень у підлітковому віці
• 2.1 Методика та організація дослідження ціннісних орієнтацій
• 2.2 Аналіз результатів дослідження
• Висновок до розділу ІІ
• Загальний висновок
• Список використаної літератури
• Додатки

Вступ

Актуальність теми дослідження. Кожне суспільство має унікальну ціннісно-орієнтаційну структуру, в якій відбивається самобутність даної культури. За останні десятиріччя як в нашій країні, так і за кордоном, проблема цінностей і ціннісних орієнтацій набула особливої актуальності: у суспільстві відбувається зміна норм, ломка старих стереотипів. Ціннісна сфера, звільнившись від попередніх стереотипів, стає все більш самостійною і незалежною. Головні проблеми, які спричинені знаходженням життєво важливих цілей, сенсу життя і можливостей їх досягнення, стоять перед кожним. Оскільки ціннісні орієнтації знаходяться в основі вибору життєвих цінностей людини, то їх знання допомагає з’ясувати причини її вчинків і дій. Цінності, які засвоює індивід у процесі соціалізації йому «транслює» саме суспільство. Сім'я, дитячий садок, шкільний клас, студентська група, трудовий колектив, компанія однолітків — все це соціальні групи, що становлять найближче оточення індивіда і виступають в якості носіїв різних норм і цінностей. Такі групи, що задають систему зовнішньої регуляції поведінки індивіда, називаються інститутами соціалізації і є факторами, що впливають на формування ціннісних орієнтацій особистості. На сьогоднішній день відмічаються соціальні зміни, де відзначається деяка «розмитість» суспільної ціннісної структури, багато цінностей виявляються порушеними, а також зникають соціальні структури норм.

Особистісні цінності - це найдієвіший психологічний механізм регуляції поведінки особи, котрий підтверджує усталеність її психічних властивостей.

Так вчені В.Г. Алексєєв, Б. С. Волков, І.С. Кон та ін., відзначають, що у кризові періоди стану суспільства підлітки виявляються соціально нестійкими, морально непідготовленими і не захищеними. Сучасні підлітки відчувають гостру кризу в процесі формування їх ціннісних орієнтацій. Перш за все, він проявляється у відсутності в більшості з них базових цінностей (сенс життя, поняття про життя, духовність, патріотизм і багато іншого).

Вивченням цінностей і ціннісних орієнтацій займається багато наук зокрема, філософія, психологія, соціологія, що говорить про їхню складність та багатоплановість.

Положення про провідну роль діяльності в розвитку психіки дитини розглядали — Л. С. Виготський, О.М. Леонтьєв, Г. С. Костюк; про роль соціального чинника в розвитку дитини — Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, В. О. Татенко; теорій вікових криз — Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, П. П. Блонський, Л. С. Виготський, В. В. Давидов, Ж. Піаже, Д.Б. Ельконін, Е. Еріксон, Дж. Якобсон; теорій особистості - О.М. Леонтьєв, А. Маслоу, В. Н. Мясищев, Г. Олпорт, К. Роджерс, С.Л. Рубінштейн, З. Фрейд, Е. Фромм, В. А. Ядов, Д.І. Узнадзе, Е. Шпрангер; уявлення про роль ціннісних орієнтацій в процесі соціалізації особистості - Н. В. Абдюкова, Б. С. Братусь, Т. В. Бреус, Б. Ф. Ломов, М. Рокіч, С.Л. Рубінштейн, Д. Сьюпер, Ш. Х. Шварц, тлумачень ціннісних орієнтацій, як особового феномену — А. Ручкін, О.В. Лісієнко та ін.; єдності зовнішніх впливів, соціального довкілля і внутрішніх особливостей особистості - В. Джеме, А. Бандура.

Об'єкт дослідження — ціннісні орієнтації.

Предмет дослідження — психологічні особливості ціннісних орієнтацій сучасних підлітків.

Мета дослідження — теоретично обґрунтувати та дослідити ціннісні орієнтації сучасних підлітків.

Для досягнення поставленої мети були висунуті наступні завдання:

1. Провести аналіз наукової літератури з проблеми ціннісних орієнтацій сучасних підлітків.

2. Виявити чинники, що впливають на формування ціннісних орієнтації підлітків.

3. Підібрати методики для дослідження ціннісних орієнтацій.

4. Проаналізувати отримані результат та узагальнити їх.

Розділ І. Теоретичні основи дослідження ціннісних орієнтацій сучасних підлітків

1.1 Загальна характеристика підліткового віку

Підлітковий вік - це один з найважливіших етапів життя людини. Це межа між дитинством і дорослим життям, пов’язана з віком обов’язкової участі людини в суспільному житті.

Підлітковий вік охоплює період від 11 — 12 до 14−15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5−9 класам сучасної школи. У цей період в особистості дитини відбуваються складні і суперечливі зміни, на підставі чого його ще називають «важким», «нестабільним», «критичним», «перехідним» .

Перехід від дитинства до дорослості складає основний зміст і специфічну відмінність всіх сторін розвитку в цей період — фізичного, розумового, морального, соціального.

Активізація діяльності гіпофізу спричиняє інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток. Прискорюється ріст тіла в довжину. У дівчаток цей процес розпочинається з 11 років, що на 2 роки раніше, ніж у хлопчиків. У зв’язку з бажанням подобатися представникам протилежної статі, така різниця призводить до появи цілого комплексу переживань, особливо у хлопчиків.

Зміцнюється м’язово-скелетна система, зростає фізична сила. Але ріст хребта відстає від темпу росту тіла в довжину. Можна відмітити порушення пропорцій тіла. Простежується невідповідність розвитку серця, маси тіла і судинної системи. Тому часто порушується робота серця, спостерігається швидка втомлюваність. Здійснюється перебудова моторного апарату. Часто втрачається гармонія в рухах, вміння володіти власним тілом. У підлітків може з’являтися протест проти таких змін зовнішності та формуватися гіпертрофований образ фізичного «Я». Перебудова нейрогуморальних співвідношень стає основою загальної неврівноваженості підлітка, вразливості, роздратованості.

По всіх напрямках відбувається становлення якісно нових утворень: з’являються елементи дорослості в результаті перебудови організму, самосвідомості, відносин з дорослими і товаришами, способів соціальної взаємодії з ними, інтересів, пізнавальної та навчальної діяльності, змісту морально-етичних норм, змінюється поведінка, діяльність і відносини.

Зміни відбуваються за порівняно короткий час, здебільшого бувають несподіваними і надають процесові розвитку стрибкоподібного, бурхливого характеру. Майже завжди ці зміни супроводжуються появою у підлітка суб'єктивних труднощів. Ускладнюється і його виховання, оскільки підліток не підкоряється впливам дорослих, у різних формах проявляє непослух, опір і протест (упертість, грубість, негативізм, замкненість).

В підлітковому віці характерним є те, що відбувається втрата дитячого статусу, але ще зберігаються нереалістичні уявлення про власні привілеї і статус дорослих.

Такому становищу сприяють і суб'єктивні враження: різкі фізичні зміни, мрії та ідеали, які починають уявлятися вже менш реальними, кризові зіткнення з самим собою і сім'єю, почуття самотності та прагнення швидше досягнути статусу дорослої людини.

Ще на початку століття Л. С. Виготський у широко відомій на той час книзі «Педологія підлітка» запропонував об'ємне розуміння підліткового віку. Суть його полягала в наявності трьох точок дозрівання (рис.1), які не співпадають одна з одною. Статеве дозрівання, на думку вченого, починається і закінчується раніше, ніж наступає кінець загально-органічного розвитку підлітка, і раніше, ніж підліток досягне завершення свого соціально-культурного становлення. Графічно Л. С. Виготський зобразив це у вигляді трикутника (рис.1), вершинами якого слугували визначені точки дозрівання: статевого (s), загально-органічного (з) і соціального ©.

Рис. 1. Трикутник Л. С. Виготського

З. Фрейд звертав увагу на біологічну детермінанту розвитку. Підлітковий вік характеризується обов’язковою віковою кризою. Це зумовлено статевим дозріванням. Підліткову кризу уникнути не можливо, оскільки спроби особистості інтегрувати нові сексуальні імпульси призводять до внутрішніх переворотів.

Соціальна ситуація розвитку підлітка полягає у виникненні специфічного комплексу потреб, що виражається в прагненні знайти своє місце у групі ровесників, вийти за межі школи та приєднатися до життя і діяльності дорослих. У школі це виявляється передусім у необхідності налагодження у зв’язку з предметним навчанням стосунків не з одним, а з багатьма вчителями, врахування особистісних якостей кожного з них і їх нерідко суперечливих вимог. Усе це, як зазначала Л. Божович, зумовлює нову позицію учнів щодо вчителів, своєрідно емансипує їх від безпосереднього впливу дорослих, робить їх самостійнішими. Найголовніша зміна в соціальній ситуації розвитку підлітка, на її думку, породжена роллю в його житті групи ровесників. Тому в навчально-виховній роботі з підлітками необхідно враховувати важливість для їх поведінки і діяльності думки однолітків.

Основним чинником розвитку підлітка є його власна соціальна активність, спрямована на засвоєння важливих для нього зразків поведінки і цінностей, на побудову стосунків з дорослими, ровесниками. Підлітки включаються у різні види суспільно корисної діяльності, що розширює сферу їхнього спілкування, можливості засвоєння соціальних цінностей, сприяє формуванню моральних якостей особистості. Починає формуватися стійке коло інтересів, який є психологічною базою ціннісних орієнтацій підлітків. Відбувається переключення інтересів з приватного та конкретного на абстрактне і загальне, спостерігається зростання інтересу до питання світогляду, релігії, моралі та етики. Розвивається інтерес до власних психологічним переживанням і переживань інших людей.

Для підлітка характерна зміна ставлення до дорослих. Він починає критичніше оцінювати їх слова і вчинки, аналізувати поведінку, стосунки, соціальну позицію. Однак вимоги підлітка до дорослого є дещо суперечливими. Він прагне самостійності, протестує проти опіки, контролю, недовіри, відчуваючи водночас тривогу і ляк за необхідності долати проблеми, сподівається на допомогу і підтримку дорослого, але не завжди відверто зізнається в цьому.

Дорослий повинен бути другом підлітка, але особливим, — другом-приятелем, другом-наставником. Його завдання — допомогти дитині пізнати себе, оцінити свої здібності і можливості, знайти своє місце в світі дорослих [20]

" Підйоми" і «падіння» в цьому віці обумовлені якісними змінами, які, з одного боку, супроводжуються появою у самого підлітка значущих суб'єктивних труднощів різного порядку, а з іншого — виникненням об'єктивних перешкод при його взаємодії з довкіллям. Така варіативність змін пов’язана з протиріччями підліткового віку. У двотомній книзі Ст. Холла, якого вважають засновником психології перехідного віку, таких протиріч нараховується біля дванадцяти. У підлітків висока активність може призвести до раптового знесилення, шалена радість змінюється смутком, впевненість у собі переходить у зніяковіння, егоїзм чергується з альтруїстичністю, високі моральні прагнення змінюються низькими спонуканнями, пристрасть до спілкування — замкнутістю в собі, тонка чутливість переходить в апатію, жива зацікавленість — у розумову байдужість, прагнення до читання — в зневагу до нього, устремління до нового, до реформувань — в любов до стандартів, шаблонів, захоплення спостереженнями — в безконечні розмірковування.

Сучасні дослідники підліткового віку зійшлися у важливості визначення одного протиріччя. З одного боку, підлітковість — це вік соціалізації, врощування в світ людської культури та суспільних цінностей, а з другого — це вік індивідуалізації, відкриття та утвердження власного унікального і неповторного Я.

Підліткові досягнення пов’язані зі стрімким нарощуванням знань, умінь, становленням моральності і відкриттям «Я», опануванням нової соціальної позиції. Підліткові втрати корелюють зі зникненням дитячого світосприймання, безтурботливого і безвідповідального способу життя, що пов’язано з сумнівами у собі, у своїх здібностях, з пошуками правди у собі та в інших людях. Крім того, досягнувши періоду статевого дозрівання, підліток потрапляє в суперечливе становище: він вже не дитина, але ще не ствердився в культурі дорослих.

1.2 Психологічні особливості ціннісних орієнтацій сучасних підлітків

Цінності кожної людини — це цілий світ: складний, динамічний, суперечливий. Людина оцінює факти свого життя за їх значимістю, реалізує ціннісне ставлення до світу [6. с.89].

Цінності і ціннісні орієнтації є тими внутрішніми пружинами, тими спонуками, які мотивують поведінку людини, схиляють її діяти певним чином. Цінність з погляду соціальної психології - це переживання значущості, вартістності, пріоритетності ревної ідеальної сутності (ідеї), яка може безпосередньо втілюватись у тих чи інших об'єктах та явищах [6. с.88].

По суті, уся різноманітність об'єктів навколишнього світу, суспільних відносин і природних явищ, що належать до їх кола може оцінюватися під кутом зору добра чи зла, істини чи не істини, краси чи потворності, припустимого чи забороненого, справедливого чи несправедливого. Скажімо, справедливість, краса, добро є прикладом цінностей, що закріпилися в суспільній свідомості і як ідеалізовані атрибути. [6. с.89]

Наприклад, справедливість як цінність «справедливістю загалом». Людина може перейматися ідеєю справедливості, навіть коли в її житті немає справедливих відносин, справедливого ставлення до неї, саме в таких умовах вона ще дужче переймається ідеєю справедливого прагнення до неї. Отже, природа цінностей є більшою мірою апріорною, ніж емпіричною: ми переживаємо їх незалежно від того на скільки вони втілені в нашому конкретному соціальному середовищі [6. с.90].

Цінність відбиває ставлення людини до дійсності (до тих чи інших фактів, подій, явищ), до інших людей, до самої себе. Відносини ці можуть бути різними в різних культурах і народів, соціальних групах.

За своєю суттю, цінності - це узагальненні поняття про те, що для людини є бажаним, до чого слід прагнути, тобто вони спрямовують її як мета, на досягнення якої слід скеровувати свої задуми, рішення, вчинки, дії [6. с.92].

Особистість зростає в міру того, як зростають її життєві цілі. Найвищу з них — мету життя — К. Д. Ушинський вважав серцевиною людської гідності, людського щастя. До цінностей належать засоби дослідження мети. Благородна мета облагороджує діяльність. В ім'я цієї мети, так само високі цілі досягаються лише гідними засобами [6. с.92].

Наявність життєвих цінностей у свідомості людини залежить як від вікового етапу, на якому знаходиться індивід, новоутворень цього періоду, так і рівня розвитку суспільства загалом [6. с.92].

Виняткова важливість цінностей як фактора, що регулює, детермінує мотивацію особистості, забезпечує її переконання, стійкість, визначається прихильності, моральні принципи і певні правила поведінки, перетворюють їх у будь-якому суспільстві на об'єкт цілеспрямованого впливу [6. с.92].

Ця проблема й потрапляє в поле зору соціальних психологів. Чим керуються люди, купуючи ту чи іншу річ? Як зробити рекламу більш ефективною? Як використати для цього сповідуванні людьми цінності? Життя надає нам безліч свідчень того, як знання про людину, її внутрішній світ спрямовується проти самої людини, як її обплутують примарними ідеями і фальшивими цінностями, намагаються зробити слухняною істотою в руках певних соціальних сучасних технологій впливу, котрі здатні позбавити смислу, принизити, облити брудом усе добре і високе — корисну для суспільства працю, героїчний учинок, доброчинність, любов і дружбу, безкорисливе служіння людям, співробітництво народів — і виправдати й підняти на це будь-яке зло, безкультур’я, дикість, жадобу наживи. Тому так важливого значення набуває моральна складова цінностей. Майбутнє є тільки у тих суспільств, де поважають людську гідність і права особи де вони захищені як законом, так і загальною моральністю суспільства. Тому проблема цінностей, значуща для будь-якої особистості, для груп і для суспільства в цілому [6. с.93].

Більшість авторів виділяють дві найважливіші характеристики цінностей:

1. значимість (Тугарінов В.П., Архангельський Л. М., Фролов І.Т., Щепаньский Я., Наумова М. Ф.),

2. вторинний, похідний від людського буття характер (Фролович Л.М., Архангельський Л. М., Здравомислов А. Г., Ядов В. А., Рубінштейн С. Л.).

Відповідно з основними сферами суспільного життя зазвичай розрізняють три групи цінностей: матеріальні, соціально-політичні, духовні. Це вищі цінності до яких відноситься перш за все: світ, життя людства; уявлення про справедливість, свободу, права та обов’язки людей, дружбу і кохання; родинні зв’язки; цінності діяльності (праця, творчість, творення, пізнання істини); цінності самозбереження (життя, здоров’я); цінності самоствердження, самореалізації; цінності, що характеризують вибір особистих якостей (чесність, хоробрість, вірність, справедливість, добро) і ін.

ціннісна орієнтація підлітковий вік

Матеріальні цінності — це ціннісно-значимі природні об'єкти і предмети, тобто засоби праці і речі безпосереднього споживання. Це їжа, одяг, предмети побуту, житлові умови, знаряддя праці, засоби виробництва слугують для збереження життя, створення певних умов існування.

Соціально-політичні цінності - це ціннісне значення соціальних і політичних явищ, подій, політичних актів і дій. До соціально-політичних цінностей, відносять соціальне благо, що міститься в політичних і соціальних рухах, а також прогресивне значення історичних подій, що сприяють процвітанню суспільства, зміцненню миру і співпраці між народами і т.д.

Духовні цінності - це «те, що ми називаємо зазвичай десятком різних понять: це ідеали, норми, цілі, це все те, чого людина прагне, що вона любить і що міститься в її світогляді, світобаченні, світовідчуттів» .

При всьому своєму відмінності матеріальні, соціально-політичні та духовні цінності тісно взаємопов'язані, і в кожному з видів є аспект іншого виду цінностей. Більше того, є цінності, які можна віднести і до матеріальних, і до соціально-політичних, і до духовних. Це перш за все цінності, що мають загальнолюдську значущість. Серед таких — життя, здоров’я, свобода і т.д.

Друга підстава класифікації цінностей — по суб'єктам. Тут розрізняють цінності: індивідуальні, групові, загальнолюдські.

Індивідуальна, або особистісна, цінність — це ціннісна значимість предмета, явища, ідеї для конкретної людини.

Групові цінності — це ціннісна значимість предметів, явищ, ідей для будь-якої спільноти людей (класу, нації, трудового колективу тощо).

Загальнолюдські цінності — це ціннісна значимість предметів, явищ, ідей для світового співтовариства. До загальнолюдських цінностей відносяться і природні цінності, і цінності, які по своїй суті і значимості мають глобальний характер: проблеми збереження миру, роззброєння, міжнародного економічного порядку та ін.

З поняттям цінність тісно пов’язане поняття «ціннісна орієнтація», яке вперше стало вживатися в американській соціології, зокрема, Т. Парсонсом. Ціннісна орієнтація — це індивідуальне та групове ранжування цінностей, в якому одним надається велика значущість, ніж іншим, що впливає на вибір цілей діяльності та засобів їх досягнення. Ціннісні орієнтації є найважливішим елементом свідомості особистості, в них переломлюються моральні, естетичні, правові, політичні, екологічні, економічні, світоглядні знання, уявлення і переконання.

Цінності багато в чому визначають світогляд людини. Як елемент структури особистості ціннісні орієнтації являють собою єдність думок, почуттів, практичної поведінки. У формуванні ціннісних орієнтацій бере участь весь минулий життєвий досвід індивіда. Психологічною основою його ціннісних орієнтацій є різноманітна структура потреб, мотивів. інтересів, ідеалів, переконань і безпосередньо через це цінності носять непостійний характер і змінюються в процесі діяльності.

Ціннісні орієнтації належать до внутрішньої структури особистості і формуються життєвим досвідом у процесі соціалізації та соціальної адаптації. Ціннісні орієнтації узгоджуються з ідеалом формуючи відповідну ієрархію життєвих цілей і засобів їх досягнення [6. С.96].

С.Л. Рубінштейн вказував: «що у діяльності щодо задоволення безпосередніх громадських потреб виступає громадська шкала цінностей. У задоволенні особистих та індивідуальних потреб за посередництвом суспільно корисної діяльності реалізується ставлення індивіда до суспільства і відповідно співвідношення особистісного та суспільно значущого». І далі: «Наявність цінностей є вираз не байдужості людини по відношенню до світу, що виникає із значущості різних сторін, аспектів світу для людини, для його життя» .

Ціннісні орієнтації проявляються і розкриваються через оцінювання себе, інших, життєвих обставин, через уміння структурувати життєві ситуації, приймати рішення в конфліктних ситуаціях та знаходити вихід у проблемних ситуаціях. В ситуаціях особистісної кризи, людина має можливість підтвердити актуальність своїх ціннісних установок або побачити необхідність їх зміни чи корекції. Задумуючись над сенсом життя, людина часто знаходить протиріччя у сфері цінностей, яким послуговувалась ще донедавна. У таких випадках успішність розв’язання криз та мінімізація втрат багато в чому залежать від розвитку особистісної рефлексії, динамічних характеристик та відкритості ядра Я-Концепції до змін. Ядро Я-концепції, включає ціннісно-смислові установки особистості, в основному позитивні уявлення про себе, автентичність.

Отже, ціннісні орієнтації є системою гнучкою, в якій закладений вільний вибір, а відповідно і всебічне врахування індивідуальних інтересів та потреб особистості. Вони включають суспільні цінності у механізми діяльності і поведінки особистості. Тобто, в них реалізується вибірковість людської поведінки, уявлення індивіда про сенс життя.

1.3 Чинники, що впливають на формування ціннісних орієнтацій сучасних підлітків

Сучасне суспільство багато століть перебуває в стані постійного конфлікту поколінь. Сьогоднішнє молоде покоління опиняється в складній ситуації: різні перевороти в соціально-економічному устрої супроводжується кризою ціннісної свідомості. Соціальні цінності, якими жили «батьки», в даний час втратили практичне значення для «дітей». Тож, які цінності сьогодні руйнуються, а які залишаються? Заради чого живуть сьогоднішні підлітки? Які особливості їх ціннісних орієнтацій [4, 128].

Існує така класифікація факторів ціннісних орієнтацій: зовнішні та внутрішні фактори.

До зовнішніх факторів відноситься: умови життя, матеріальне забезпечення, спосіб життя, відношення батьків, відношення мікросередовища, преса, телебачення, вплив школи.

До внутрішніх факторів відноситься: особисті мотиви, інтереси, самооцінка фізичного «Я», направленість особистості, рівень домагань, тип темпераменту, соціотип, емоційний стан, переконання, бажання, стан здоров’я.

Розглянемо деякі з них.

Особливе значення його для формування ціннісної структури визначається характерною для цього періоду специфічною ситуацією розвитку. Ціннісні орієнтації формуються в ході індивідуального розвитку в результаті сприйняття та усвідомлення інформації, спілкування, емоційних контактів, взаємодії з навколишнім світом. Показниками сформованості ціннісних орієнтацій є не лише міра засвоєння базових цінностей, а й міра їх віддачі. Тому формування цього феномену передбачає організацію такої діяльності, у котрій розвиваються якості, які дозволяють людині діяти самостійно, ініціативно й творчо.

Продивившись різні тлумачення і визначення цінностей, які пропонувалися у філософії, соціології, етиці і психології, можна віднести поняття до трьох різних груп явищ і сформулювати уявлення про три універсальні форми цінностей:

1) суспільні ідеали - вироблені суспільною свідомістю і присутні в ньому узагальнені уявлення про досконалість у різних сферах громадянського життя;

2) предметне втілення цих ідеалів у діяннях чи здобутках конкретних людей;

3) мотиваційні структури особистості (" моделі належного"), котрі спонукають її до предметного втілення у своїй поведінці і діяльності суспільних ціннісних ідеалів.

Формування цінностей починається перш за все в Сім'ї. Сім'я є унікальним інститутом соціалізації, оскільки її неможливо замінити ніякою іншою соціальною групою. Саме в сім'ї здійснюється перший адаптаційний період соціального життя особистості. До 6−7 років для дитини — головне, соціальне оточення, яке формують його звички, основи соціальних відносин, систему значимостей. У цей період визначається система відносин дитини до себе, інших (відношення до близьких і до людей взагалі), різних видів дій. Саме в сім'ї діти набувають перші навички взаємодії, освоюють перші соціальні ролі, осмислюють перші норми і цінності. Складаються суб'єктивні оціночні судження, що визначаються значущими стосунками, формується характер, засвоюються норми, розвиваються соціальні якості. Ті позиції, які в дитини формують батьки в системі соціальних відносин, визначають надалі стиль життя і життєвий план, який Е. Берн назвав життєвим сценарієм (наприклад, сценарії Переможця, Невдахи, Безприданниці, Попелюшки та інші).

Саме в сім'ї засвоюються, копіюються зразки реагування на різні ситуації, на ставлення до різних об'єктів і явищ життя. Найчастіше копіювання відбувається на несвідомому рівні, близькому до того процесу, який відомий етолог К. Лоренц назвав імпринтингом (англ. «відображення образу»). Такий підхід не вимагає від батьків спеціальної роботи з дітьми, але робить значимим їх, батьків, поведінку. Крім того, батьки не лише стихійно долучають дітей до моральних цінностей, але й осмислюють різні методи і прийоми у вигляді читання книг, перегляду мультфільмів з обговоренням моральних або аморальних якостей героїв, бесід на моральні теми. Не виключається і навіювання, пояснення, встановлення причинно-наслідкових зв’язків між вчинком дитини і результатом. Та батьки намагаються виховувати своїх дітей власним прикладом. Однак у більшості випадків діти досить тривалий час перебувають у навчальних закладах. Тому на допомогу батькам у формуванні цінностей дітей приходять педагоги. Формування ціннісних орієнтацій передбачає обов’язкове підключення найближчого оточення підлітка — батьків і близьких йому рідних.

У формуванні у підлітків багатьох цивільних і особистісних якостей важливу роль відіграє також і соціальне оточення. Підлітковий вік є дуже особливим етапом розвитку особистості, а також це вік, де відзначається переоцінка цінностей. Як зазначає Б. С. Волков, — дорослішання з «дитини в підлітка» незмінно супроводжується прагненням більш поглиблено зрозуміти себе, розібратися у своїх почуттях, настроях, думках, відносинах. Саме в підлітковому віці починають встановлювати певне коло інтересів. Це коло інтересів є психологічною базою ціннісних орієнтацій підлітка. У цьому віці відбувається переключення інтересів з приватного та конкретного на абстрактне і загальне, спостерігається зростання інтересу до питань світогляду, релігії, моралі, естетики. Розвивається інтерес до психологічних переживань інших людей і до своїх власних.

Під час пубертату підлітки звертають все більше уваги на свій зовнішній вигляд. Вони спостерігають за зміною свого тіла і коливаннями у своїх переживаннях зі змішаним почуттям цікавості, інтересу, а часом і страху. Намагаючись інтегрувати ці нові образи й почуття, вони шукають для себе рольові моделі серед членів сім'ї, друзів, однокласників і людей, відомих завдяки засобам масової інформації.

Результати досліджень життєвих орієнтацій підлітків З.К. Селівановою дають уявлення про те, що світ цінностей молоді надзвичайно суперечливий. На думку дослідника, «однією з основних причин негативних тенденцій в духовному середовищі підлітків є руйнування системи виховання. Сьогодні виховують головним чином сім'я, вулиця, телебачення. Підлітки приймають за „правду життя“ все те, що транслюється по ТБ і відео, часто не підозрюючи про те, що це зовсім не життя. Поки дорослі сперечалися про те, якою повинна бути ідеологічна основа виховання, воно йшло своєю чергою, неконтрольовано і деколи руйнівно впливаючи на молоде покоління. Його плоди виховання вже дають свої сходи» .

Розширення інформаційного середовища поставило перед дослідниками ряд питань про природу взаємодії інформації і людини. Вивчається специфіка засобів масової інформації (ЗМІ); те, як ЗМІ впливають на переконання, думки, поведінку людей — іншими словами, ті ефекти, які ЗМІ надають на «споживачів інформації» .

Нездатність визначити, яка інформація дійсно важлива, а яка ні, призводить до того, що з приводу навіть найбільш нагальних життєвих питань стає дедалі важче виробити самостійне судження. Особливо важко зараз дітям та підліткам, і не дивно, що при ранній фізіологічної зрілості, їх духовне дозрівання, яке передбачає справжнє пізнання і відповідальність за свої вчинки і за своє життя, настає все пізніше. Вчені вважають, що найбільш проблемною сферою є зображення жінок в американських телепрограмах і комерційній рекламі і його вплив на гендерні уявлення юних дівчат. Наприклад, результати дослідження телевізійної реклами за останні 20 років показують, що в рекламі працюючих жінок зображуються рідше, ніж працюючих чоловіків, зате чоловіки все частіше виступають в ролі подружжя та батьків. Жінок найбільш ймовірно побачити в домашній обстановці, і вони частіше рекламують продукти, використовувані в домашньому господарстві.

Підлітки, які довго дивляться телевізор, мають більш стереотипні установки щодо статевих ролей, ніж підлітки, що проводять менше часу біля телевізора. Надлишок інформації перешкоджає критичному судженню: «щодня надходить маса відомостей, фактів, оцінок, рекомендацій, які нерідко суперечать один одному і які людська свідомість не встигає як слід переварити, породжує: „інтелектуальну диспепсію“, збиває особистість з пантелику і не дає можливості самовизначитися — ні в інтелектуальному, ні в пізнавальному, ні в моральному відношенні» .

Ще одним чинником формування цінностей у підлітків набуває спілкування, який набуває ряд специфічних рис: розширення кола контактних груп, в які включаються підлітки, і в той же час, велика вибірковість у спілкуванні, яка проявляється зокрема, в чіткій диференціації груп спілкування на товариські, з досить широким складом членів і обмеженою інтенсивністю спілкування всередині них, і дружні, з якими підліток ідентифікує себе, і які він прагне використовувати як стандарт для самооцінки і як джерело цінності.

Старший підлітковий вік характеризується виробленням ціннісних орієнтацій — спрямованості на певні цінності - еталони життя. Зокрема, хлопці виявляють орієнтацію на «гарних і вірних друзів», «здоров'я», «діяльне життя», тоді як дівчата — на «кохання», «цікаву роботу», «щасливе сімейне життя». Ціннісні орієнтації розширюють межі соціальної ситуації розвитку, виводять юнака на вищий рівень стосунків зі світом. У нього формується готовність до професійного та життєвого самовизначення. Провідною ж характеристикою свідомості юнака стає спрямованість у майбутнє. Юнаки тяжіють до різних видів активності, що виявляється у широкому спектрі ціннісних орієнтацій. Зміст останніх засвідчує: якщо підліток — це «відкриття «Я», то юнак — «відкриття себе в світі». За цих умов постає завдання на впорядкування своїх стосунків зі світом, пошук свого місця у ньому.

Особливості протікання даного процесу умовно подають у вигляді трьох взаємопов'язаних етапів: — на першому етапі відбувається переоцінка цінностей та ідеалів, якими керувалась особистість до цього. А тому власний досвід життєдіяльності виступає важливим джерелом ціннісних орієнтацій [17];

на другому етапі засвоєння цінностей проходить не лише шляхом утворення цілісних функціональних одиниць емпіричних уявлень, а й комунікативних — через засоби масової інформації і пропаганди [17];

необхідною умовою, основою третього етапу є діяльність, виражена в особистих внутрішніх відношеннях до об'єктивних умов свого буття.

Отже, система ціннісних орієнтацій становить основу відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самого, основу світогляду, основу життєвої концепції і стилю життя кожного соціального шару і, в свою чергу, впливає на соціалізацію належить до нього молоді.

Висновки до розділу І

Отже, підлітковий період є важливим етапом психічного та особистісного розвитку. Значні зміни відбуваються у розвитку інтелектуальної, спонукальної та емоційно-вольової сфер, у становленні самосвідомості. Підлітковий період характеризується соціальною ситуацією, видами діяльності, новоутвореннями, специфічним перебігом кризи, формуванням ціннісних орієнтацій. На цьому етапі цінності набувають соціального сенсу, реалізуються і справляють вплив на свідомість і поведінку особистості у тому разі, якщо вони глибоко усвідомлюються і сприймаються особистістю як ціннісні орієнтації у світі людських потреб, і передусім, моральних.

Ціннісна орієнтація — це вибір особистістю такого типу поведінки (вчинку), в основі якого лежать певні, різною мірою усвідомлені (чи взагалі не усвідомлені) цінності.

Ціннісні орієнтації проявляються і розкриваються через оцінювання себе, інших, життєвих обставин, через уміння структурувати життєві ситуації, приймати рішення в конфліктних ситуаціях та знаходити вихід у проблемних ситуаціях. Сукупність сталих ціннісних орієнтації утворює свого роду вісь свідомості, яка забезпечує стійкість особистості, спадкоємність певного типу поведінки і діяльності, виражену в спрямованості потреб й інтересів — одні з них як більш значущі для індивіда, інші - як менш значимі

Ціннісні орієнтації, потреби підлітків в цілому, визначаються життєвими планами молодих хлопців та дівчат, які з часом ними уточнюються і перебудовуються. Життєві плани підлітків пов’язані із прагненням зайняти певне соціальне становище, яке дозволить йому задовольняти ще більші і різноманітні по характеру і значимості потреби, само реалізуватися як соціальному суб'єкту. Безпосередньо мотиви, життєві плани в цілому змінюються із плином часу, зміною умов життя, місця життя, обставин.

Розділ ІІ. Емпіричне дослідження особливостей ціннісних уявлень у підлітковому віці

2.1 Методика та організація дослідження ціннісних орієнтацій

Інтерес до даного об'єкту дослідження визначається і тим, що сучасному підлітку особливо важко, у складних соціально-економічних умовах потрібно зорієнтуватися і вибрати професію, визначити ідеали, життєві цілі і шлях. Тому дослідження ціннісних орієнтацій молодих людей цього віку має особливе значення для розуміння сьогодення і майбутнього суспільства.

Тож, щоб дослідити ціннісні орієнтації підлітків, я взяла методику «М. Рокича Ціннісні орієнтації», а також «методика вивчення цінностей особистості Ш. Шварца» .

Методика " Ціннісні орієнтації М. Рокича"

Ця методика спрямована на класифікацію системи цінностей. Описуючи основні положення теорії, М. Рокіч розмежовує поняття «цінності», «установки», «ціннісні орієнтації» та «система цінностей». Необхідність розмежування категорій «цінності» та «установки», вчений аргументував появою великої кількості публікацій, в яких використання даних понять не завжди було доцільним. Так, установка - це стійка система кількох переконань, що зосереджена на певному об'єкті чи ситуації. Натомість, під цінностями розуміється стійке переконання індивіда або групи в тому, що певному способу (стилю) діяльності чи деяким кінцевим цілям існування потрібно віддавати перевагу, порівняно з іншими.

Сфера застосування: методика використовується для діагностики системи ціннісних орієнтації. Методика є міждисциплінарною і може використовуватись для вивчення суспільної думки.

Система ціннісних орієнтації визначає змістовну сторону спрямованості особистості і складає основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро?? мотивації життєдіяльності, основу життєвої концепції і «філософії життя» .

М. Рокич розрізняє два класи цінностей: термінальні — переконання в тому, що кінцева мета індивідуального існування варта того, щоб до неї прагнути; інструментальні — переконання в тому, що якийсь образ дій або властивість особистості є кращим в будь-якій ситуації. Цей поділ відповідає традиційному поділу на цінності - цілі і цінності - засоби.

Методика виявлення ціннісних орієнтацій належить до особистісних. Однак, результати обробки даних всієї групи можуть сприяти вагомим узагальненням, що матимуть відношення до особливостей функціонування групи. Зокрема це стосуватиметься, так званих, референтних груп. Дана методика має цілий ряд незаперечних переваг. Хотілося б відзначити її простоту та універсальність, гнучкість у відборі стимульного матеріалу (при необхідності запропоновані цінності можуть бути замінені іншими).

До суттєвих недоліків слід віднести дію так званого «ефекту фасаду», тобто бажання відповідати якимось соціальним орієнтирам, вимогам, очікуванням, що може спричинити нещирість досліджуваного, або ж намагання прикрасити себе. Останнє, якраз, не дозволяє використовувати методику як надійний інструмент діагностики для різноманітних відборів та експертиз. Однак, похибка, яка матиме місце при цьому може бути встановлена і нівельована, якщо методику використовують в батареї з іншими засобами діагностики.

Вважається також, що уникнути вищезазначених недоліків методики та проникнути більш глибше в систему цінностей досліджуваного можливо тоді, коли вдається дещо змінити предмет дослідження. Для цього після основної серії дослідження, досліджуваним пропонується взяти участь у декількох наступних.

Проведення методики: Дослідження розпочинається з того, що досліджуваним пропонується два списки цінностей (18 цінностей у кожному), які подаються в алфавітному порядку. На початку піддослідним пропонується набір термінальних, а вже потім інструментальних цінностей.

Випробуваним пропонується пронумерувати 18 цінностей у порядку убування значущості їх для власного життя. При цьому після прочитання переліку всіх 18 цінностей учням було запропоновано вибрати спочатку три цінності, які є найголовнішими в їхньому житті, присвоївши їм 1-е, 2-е і 3-е місця, потім з решти цінностей-цілей вибрати дві, прагнення до яких, на їхню думку, не має сенсу, і присвоїти їм 17-е і 18-е місця. І після цього розподілити місця залишилися цінностей у порядку зменшення переваги. Завдання слід виконувати вдумливо, не поспішаючи. Отриманні дані записувались до таблиці 1 та таблиці 2.

Методика " Вивчення цінностей особистості Ш. Шварца"

Методика вивчення цінностей особистості Ш. Шварца створена на основі методики М. Рокіча, яка була суттєво модифікована і розширена. Список цінностей, що включає 10 «латентних мотиваційних типів цінностей» був підібраний з вже розроблених методик (передусім методика М. Рокіча), а також в нього було включено і інші цінності, що мають крос культурне значення, які визначались шляхом проведення експертних інтерв'ю.

Ш. Шварц виходив з того, що найбільш істотний змістовний аспект, лежачий в основі відмінностей між цінностями, — це тип мотиваційних цілей, які вони виражають. Тому він згрупував окремі цінності в типи цінностей відповідно до спільності їх цілей. Він обґрунтовував це тим, що базові людські цінності, з високою вірогідністю помітні у всіх культурах, — це ті, які представляють універсальні потреби людського існування (біологічні потреби, необхідність координації соціальної взаємодії і вимоги функціонування групи).

Вчений виділяє наступні типи цінностей:

влада — домінування над людьми та ресурсами;

досягнення — особистий успіх у відповідності з соціальними стандартами;

гедонізм — насолода, відчуття задоволення;

стимуляція — хвилювання і новизна;

самостійність — самостійність думки і дій;

універсалізм — розуміння, терплячість і захист інших людей та природи;

доброта - збереження і підвищення благополуччя близьких людей;

традиція - повага та відповідальність за культурні і релігійні звичаї, ідеї;

конформність - стриманість дій, які можуть нашкодити іншим і не відповідають соціальним очікуванням;

безпека — безпека і стабільність суспільства і себе.

Ш. Шварц розробив теорію динамічних відношень між ціннісними типами, в якій описується концептуальна організація системи цінностей. Він стверджує, що дії, які здійснюються відповідно до кожного типа цінностей, мають психологічні, практичні і соціальні наслідки, які можуть вступати в конфлікт або, навпаки, бути сумісними з іншими типами цінностей. Наприклад, цінності досягнення можуть вступати в конфлікт з цінностями добра: прагнення до особистого успіху може суперечити діям, які направлені на підвищення благополуччя інших. Результати подальших досліджень підтвердили структуру, виявивши, що десять ціннісних типів організовані в дві біполярні осі виміру:

відкритість змін, включаючи цінності самостійності і стимуляції, в протилежність консерватизму, що включає цінності безпеки, конформність і традицій;

переоцінка себе, що включає цінності влади і досягнень, в протилежність само-трансцендентності, що включає універсалізм і доброту.

Згідно теорії Ш. Шварца, цінності особи існують на двох рівнях: на рівні нормативних ідеалів і на рівні індивідуальних пріоритетів. Перший рівень стабільніший і відображає уявлення людини про те, як потрібно діяти, визначаючи тим самим його життєві принципи поведінки. Другий рівень більш залежний від зовнішнього середовища, наприклад, від групового тиску і співвідноситься з конкретними вчинками людини. Цей аспект теорії цінностей враховувався при розробці методики і знайшов віддзеркалення в процедурі проведення опитувальника.

Сфера застосування. методику можна використовувати для вивчення цінностей особистості, починаючи з 14 років. Дослідження цінностей дітей молодше 14 років є недоречним по деяким причинам:

в молодшому віці цінності знаходяться на стадії формування;

для досліджуваних може виявитись складною сама процедура ранжування в першій частині опитувальника;

необхідним буде велика кількість пояснень суть використаних слів і висловів.

Опис методики. Опитувальник Ш. Шварца для вивчення цінностей особистості є шкалою, призначеною для вимірювання значущості десяти типів цінностей. Опитувальник складається з двох частин, що відрізняються процедурою проведення.

Перша частина опитувальника (" Огляд цінностей" ) представляє можливість вивчити нормативні ідеали, цінності осіб на рівні переконань, а також структуру цінностей, що робить найбільший вплив на всю особистість, але що не завжди виявляється в реальній соціальній поведінці.

Частина «Огляд цінностей» представляє собою два списки слів, що характеризують в сумі 57 цінностей. Всі вони мають ясну мотиваційну мету і є в тій чи іншій мірі значимими для різних культур. У першому списку містяться термінальні цінності, виражені у вигляді іменників. У другому списку містяться інструментальні цінності, виражені у вигляді прикметників. Досліджуваному пропонується оцінити міру важливості кожної цінності як керівного принципу його життя. Використовується шкала від — 1 до 7. Чим вище бал в діапазоні - 1, 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, тим більше важливою є для особистості ця цінність.

Друга частина опитувальника («Профіль особистості») вивчає цінності на рівні поведінки, тобто індивідуальні пріоритети, найбільш часто виявляються в соціальній поведінці особистості. У другій частині опитувальника «Профіль особи» приводиться список з 40 описів людини, відповідних тому або іншому з 10 типів цінностей. Досліджуваному просять оцінити, в якій степені описана в опитувальнику людина схожа чи несхожа на нього.

Дані, отримані по першій і другій частині методики, зазвичай не збігаються, оскільки ціннісні пріоритети особистості на рівні нормативних ідеалів не завжди реалізуються внаслідок обмеження можливостей людини або групового тиску.

2.2 Аналіз результатів дослідження

Для дослідження методики «Ціннісні орієнтації М. Рокича» , мною було організовано і проведено експериментальне дослідження на базі ліцею № 303, м. Києва. В якому взяли участь 15 учнів 9-А класу. Дослідження проводилося з використанням бланків, А і Б (див. Додаток А) і було анонімним.

Методика обробки. При обробці отриманих даних, крім якісного порівняння (індивідуального сприйняття), використовувався кількісний аналіз, в якому враховувалися дві змінні: прийняті цінності, що стоять на 1-му, 2-му, і 3-му місцях в індивідуальних анкетах (тобто цінності, які є найголовнішими в житті конкретної особистості), і відкидаємо цінності, що займають останнє місце (17-е, 18-е) в ієрархії життєвих цінностей даної особистості (існування заради яких просто негідно). Дані бланків кожного учня зводилися до таблиці 2.1.1 та таблиці 2.1.2.

Таблиця 2.1.1

Бланк А

Таблиця 2.1.2

Бланк Б

При аналізі отриманих даних з «Бланку А» — термінальні цінності, можна відзначити найголовніші цінності сучасного підлітка, які виходять на перший план: цікава робота (10 учнів), любов (9 учнів), щасливе сімейне життя (8 учнів), наявність хороших і вірних друзів (4 учня). Середнє положення із важливих цінностей серед підлітків займає: здоров’я (4 учня), матеріально забезпечене життя (4 учня), активне діяльне життя (3 учні), розвиток, робота над собою (2 учні). Найменш значущі цінності: краса природи і мистецтва (9 учнів), суспільне визнання (7 учнів), творчість (4 учня).

Аналіз даних «Бланку Б» — інструментальні цінності, показав, що у даної групи підлітків вищий ранг займає: життєрадісність (10 учнів), освіченість (9 учнів), чесність (8 учнів), раціоналізм (7 учнів). Найменш значущі цінності серед підлітків займають: непримиренність до недоліків у собі та інших (8 учнів), старанність — дисциплінованість (7 учнів), терпимість (6 учнів), відповідальність (5 учнів).

Якщо порівняти отримані дані з даними досліджень, проведених в 70−80-х роках минулого століття, то можна сказати, що у сучасних підлітків серед «термінальних цінностей» переважають індивідуалістичні цінності міжособистісних відносин (цікава робота, любов, хороші друзі, щасливе сімейне життя). Значимі в минулому такі цінності як «щастя інших», «безпека, мир», «краса природи» у сучасних підлітків значимості не мають. Тим не менш, молодь зберігає стійку орієнтацію на знання, стійкі особисті відносини, справжню любов, вірну дружбу.

Для дослідження методики «Ціннісний опитувальник Ш. Шварца» , мною було організовано і проведено експериментальне дослідження в якому взяли участь 20 учнів 9-А класу. Дослідження проводилося з використанням Списку 1 і Списку 2 (див. Додаток Б) і було анонімним.

Методика обробки. Обробка результатів проводилася шляхом співвіднесення відповідей кожного випробуваного з відповідним ключем (див. Додаток Б). У ній зазначено номери пунктів обох частин опитувальника, відповідні кожному типу цінностей. Середній бал за даним типом цінності показує ступінь її значимості.

При первинній обробці даних по кожній частині опитувальника («Огляд цінностей» та «Профілі особистості») обчислюється середній бал для обраних випробовуваним відповідей відповідно до ключа. Обробка проводилася окремо для кожного з 10 типів ціннісних орієнтацій. Величина цього середнього балу по відношенню до інших дозволяє судити про ступінь значущості цього типу цінностей для досліджуваного, а середні показники типів цінностей за групами — про співвідношення значимості типів цінностей окремо для хлопчиків і для дівчаток. Отримані дані зведені в таблицю 2.1.3 і таблицю 2.1.4.