Підготовка учителів образотворчого мистецтва до інноваційної діяльності в умовах післядипломної освіти

В статті розкрито методику розвитку професійних умінь вчителів образотворчого мистецтва як основу формування їх готовності до інноваційної діяльності.

Ключові слова: інноваційна діяльність, етапи курсової та міжкурсової підготовки вчителя образотворчого мистецтва, методика розвитку професійних умінь.

Актуальність проблеми. Якісна підготовка вчителя формує особистість, здатну виконувати складні завдання педагогічної практики. Одне із основних завдань післядипломної освіти — розвиток у педагогів професійних умінь і навичок, спрямованих на самовдосконалення, саморозвиток і самоосвіту, що вирішує потребу у висококваліфікованих, конкурентоспроможних фахівцях у регіоні, які мають високий рівень професіоналізму, володіють уміннями використовувати новітні інноваційні технології у власній професійній діяльності. Вважаємо, що поетапне упровадження різноманітних форм підвищення кваліфікації в умовах післядипломної педагогічної освіти забезпечить підготовку вчителя образотворчого мистецтва до інноваційної діяльності.

Ступінь розроблення проблеми. Для того, щоб учитель був готовий до інноваційної діяльності і міг втілити свої професійні задуми, він повинен володіти низкою професійних знань і вмінь. «З огляду на нову ситуацію в освітньому просторі України, педагог повинен уміти працювати в умовах вибору педагогічної позиції, технології, підручників, змісту, форм навчання тощо» [6, с. 22]. Сприяти саморозвитку педагога, формувати і вдосконалювати його професійні здатності правильної побудови персональної методики навчання предмета, ефективної та якісної організації навчально-виховного процесу — завдання післядипломної педагогічної освіти.

Системному дослідженню теорії післядипломної педагогічної освіти присвячені праці Ю. К. Бабанського, Т. Г. Браже, Б. А. Дяченка, Н. Г. Ничкало, Н.І.Клокар, С. В. Крисюка, В.В.Олійника, В.І.Пуцова, Н.І.Протасової, В. А. Семиченко та інших. У напрацюваннях учених розкрито питання мети, змісту, завдань, функцій, організаційних форм та інших структурних компонентів післядипломної освіти вчителів як соціального утворення, що сприяє професійному, загальному культурному і функціональному зростанню педагогічних працівників.

Післядипломна освіта має значний потенціал для розвитку професійних умінь учителів образотворчого мистецтва та формування їхньої готовності до інноваційної діяльності. Зокрема, учена Н.І.Клокар вказує на інноваційність змісту, форм і технологій підвищення кваліфікації педагогічних працівників в інституті післядипломної педагогічної освіти [4]. Серед можливостей закладу основними є такі: розширення тематики курсів підвищення кваліфікації, наявних форм навчання на засадах диференційованого підходу, застосування інтерактивних технологій, дистанційної форми навчання тощо.

Працюючи у школі, вчитель прагне до самоосвіти, збагачує та накопичує свій професійний досвід. Учені наголошують на недостатньому ознайомленні вчителів із провідними ідеями, технологією їх трансформації, етапами, рівнями тощо; незначному використанні можливостей одержання інформації у наукових бібліотеках. Відомо, що лише 5 відсотків учителів використовують ідеї досвіду вчителів-новаторів, а знають про них — 20−25 відсотків педагогів країни [2].

У визначенні професійного розвитку педагогічного працівника у міжатестаційний період Н.І.Клокар одним із критеріїв активного формування внутрішнього світу професіонала, зорієнтованого на постійний розвиток, визначено прагнення педагога до формування вмінь і навичок інноваційної діяльності [3].

В інституті на потреби педагогів області було розроблено низку нових форм підвищення кваліфікації вчителів (проблемно-тематичних, дистанційних курсів, школи передового педагогічного досвіду), на основі впровадження яких створено певні умови навчання, що спонукають учителів до інноваційної діяльності.

Виклад основного матеріалу. На основі досліджень педагогічної діяльності вчителів в умовах післядипломної освіти нами було розроблено і впроваджено методику розвитку професійних умінь учителів образотворчого мистецтва, спрямовану на підвищення професійної майстерності під час навчання на КПК та в міжкурсовий період, що спонукає їх до інноваційної діяльності. Зазначений процес реалізували за п’ятьма логічно вмотивованими, послідовними етапами: організаційно-мотиваційним, навчально-методичним, практично-діяльнісним, коригувально-навчальним та контрольно-узагальнювальним [8].

Опрацювавши результати діагностики та врахувавши різні рівні сформованості професійних умінь, було створено три експериментальні групи вчителів образотворчого мистецтва: перша група — вчителі, які мали суттєві недоліки у розвитку педагогічних умінь (зазвичай, учителі без спеціальної педагогічної освіти); до другої групи ввійшли вчителі, які мали недостатній рівень спеціальних художніх умінь (насамперед, це вчителі, які мають вищу фахову педагогічну освіту, але їм характерний середній і низький рівень розвитку художніх умінь); педагоги третьої групи потребували вдосконалення насамперед творчих умінь. Тобто основною ознакою групування вчителів були їхні потреби та недоліки в розвитку професійних умінь, що, на нашу думку, є типовим у педагогічній діяльності вчителів образотворчого мистецтва не лише в межах проведеного експерименту.

На організаційно-мотиваційному етапі необхідно було створити умови для усвідомлення вчителями образотворчого мистецтва сутності проблеми розвитку професійних умінь кожним із них, способів її вирішення; також було розроблено організаційне і навчально-методичне забезпечення наступних етапів дослідно-експериментальної роботи.

На початку експерименту відповідно до розробленої методики та з урахуванням визначених психолого-педагогічних умов оптимального розвитку професійних умінь учителів в системі післядипломної освіти було проведено таку роботу: педагогам було пояснено зміст і сутність моделі професійних умінь учителів образотворчого мистецтва, специфіку професійного розвитку педагога як процесу його самозростання, в якому вагоме значення має мотив особистісного і професійного розвитку; вмотивовано потребу інноваційної діяльності, удосконалення професійних умінь; розкрито значення творчої активності, самоосвіти як основи зазначеного процесу.

Педагоги також були ґрунтовно ознайомлені з показниками, за якими визначалася результативність їхньої педагогічної роботи, з метою орієнтації їхнього навчання і діяльності на визначені чинники.

Окрім того, на базі навчально-методичних кабінетів образотворчого мистецтва ОІППО, методичних кабінетів експериментальних районних відділів освіти було створено постійно діючі консультпункти з метою систематичного консультування вчителів із питань, які безпосередньо виникали у них під час експерименту.

Для забезпечення змісту навчання вчителів на цьому етапі було розроблено різні освітні програми, а саме: для першої групи (вчителі з низьким рівнем розвитку педагогічних умінь) було укладено відповідну програму курсів підвищення кваліфікації; друга група педагогів (які потребували вдосконалення художніх умінь) навчалася на проблемно-тематичних КПК; третю групу вчителів (невисокі показники рівня творчих умінь) було вирішено систематично навчати в обласній школі передового педагогічного досвіду, яка є інноваційною організаційною формою курсів підвищення кваліфікації. Для всіх груп та категорій працівників було розроблено освітню програму за дистанційною формою навчання з метою підвищення рівня кваліфікації.

Таким чином, навчання педагогів на курсах підвищення кваліфікації відрізнялося як за змістом — його було розроблено відповідно до професійних потреб педагогів, так і за терміном — 2 тижні для першої і другої, шість місяців для дистанційного навчання, 3 роки щоквартальне заняття — для третьої групи.

Основною метою наступного — навчально-методичного — етапу було навчання вчителів у системі післядипломної освіти: на курсах підвищення кваліфікації (зокрема і дистанційних), в ОШППД та на основі самоосвіти.

Педагоги, які насамперед потребували розвитку професійних педагогічних умінь, навчалися на курсах підвищення кваліфікації. План курсів складався із трьох модулів: соціально-гуманітарного, професійного та діагностико-аналітичного. Розподіл курсу навчання на модулі проводився на основі добору змісту навчального матеріалу за принципом його функціональності, тобто спрямованості дидактичної мети на розвиток професійних педагогічних умінь учителів.

Навчання вчителів зазначеної групи було спрямоване на вдосконалення в них педагогічної техніки, компетентності та майстерності, в основному — їхніх педагогічних умінь як складової професійних. Значна кількість занять мала практичне спрямування — практичні заняття, навчальні тренінги, моделювання, педагогічна практика, їх відсоток у цілому становив 60, що є значно вищим показником порівняно із традиційними курсами підвищення кваліфікації.

Окрім цього, було розроблено культурологічне наповнення курсів з метою культурного особистісного зростання педагогів.

Удосконаленню і розвитку педагогічних умінь вчителів, їхній психолого-педагогічній підготовці до ефективної реалізації процесу навчання під час викладання образотворчого мистецтва слугували всі заняття професійного модуля КПК. Для прикладу, під час навчальних тренінгів учителі аналізували комунікативні, зокрема — і педагогічні ситуації, виконували практичні завдання.

Метою використання практичних завдань, моделювання на заняттях було вдосконалення комунікативних умінь педагогів, майстерності спілкування, зокрема вміння добирати найбільш доречний і правильний стиль спілкування (стратегічно, стилістично, ураховуючи вік, соціальне становище тощо співбесідника/аудиторії), здатностей установлювати контакт з аудиторією, володіти собою у процесі спілкування, налаштовувати співбесідника на потрібний тон і тему, виражати власні емоції і почуття, зокрема і за допомогою невербального спілкування.

Окрім цього, педагоги засвоювали сутність інноваційних технологій навчання, сучасних форм організації роботи на заняттях з предмета та інше. Тобто навчання вчителів першої групи було спрямоване на здобуття знань, набуття та вдосконалення педагогічних умінь.

У «Діагностико-аналітичному» модулі було передбачено обмін досвідом під час науково-практичної конференції, захист авторських (групових) проектів та творчі зустрічі з педагогами-майстрами.

Зрозуміло, що авторські та колективні проекти педагогів на цьому етапі були недосконалими, потребували доопрацювання, тому вчителям було запропоновано продовжити роботу в цьому напрямі, серйозним підґрунтям для якої слугували здобуті знання і набуті вміння під час навчальних занять «Розроблення і реалізація авторської методичної системи», «Технологія створення і реалізації інноваційного проекту», на яких, зокрема, надано методичні рекомендації щодо організації роботи та оформлення матеріалів власного педагогічного досвіду як творчого авторського проекту.

Основним змістом навчання на проблемно-тематичних курсах було удосконалення художніх умінь учителів образотворчого мистецтва, формування власної художньої манери, а також здобуття знань і набуття вмінь з методики викладання предмета, розкриття сучасних підходів до викладання образотворчого мистецтва, типології навчальних занять тощо. Для прикладу, у змісті спецкурсу «Композиційні основи зображення портрета» розкривалися важливі питання створення художнього образу, такі, як особливості портретного зображення людини; принципи створення портретної характеристики людини в малюнку; малювання голови з передаванням портретної характеристики тощо. Учителям було поставлено запитання: як створити певний образ?, які особливості передавання цього образу?, яку техніку, засоби використати для цього?, як композиційно вирішити поєднання кількох образів?

Для вирішення цих проблем на лекційних заняттях було розглянуто низку питань: історична довідка про портретний жанр; види портретів; композиційна побудова портретного зображення людини на площині, вибір формату; основи композиційної побудови портретного зображення людини залежно від повороту голови; логічна послідовність побудови зображення; визначення основних пропорційних закономірностей зображення окремих частин творчої роботи різними методами; перевірка побудови портретного зображення; правка конструктивного зображення та деталізація окремих його частин; цілісне сприймання малюнка, визначення основних світлотіньових відношень, побудова граничних відношень світла і тіні; передавання простору в малюнку; засоби виразності малюнка, визначення світлотіньових відношень окремих елементів зображення; узагальнення і деталізація зображення голови портретного зображення людини, принципи створення портретної характеристики людини в малюнку; живописне зображення композиції з передаванням портретної характеристики дійових осіб.

Ці знання було закріплено в роботі над короткостроковими етюдами, нарисами і зарисовками, що дало можливість учителям творчо підійти до зображення тематичної композиції, сприяло розвитку таких умінь, як навчати учнів вивчати основні й характерні особливості об'єкта та використовувати зображувальні техніки для його відображення, активізувати мислення, тренувати око, концентрувати увагу на істотних ознаках зображуваного залежно від поставленого завдання, дало змогу простежити й проаналізувати, як образотворчі засоби підпорядковуються емоційному сприйняттю (їх вибір, варіативність виконання тощо).

Професійному та особистісному зростанню педагогів сприяли також науково-практична конференція з обміну власним досвідом, захист авторських та колективних проектів, зустріч із визнаними вчителями, які презентували власну педагогічну майстерню (у межах аналітико-діагностичного модуля курсів). Звичайно, представлення досвіду вчителями, які досягли високого рівня майстерності, мають авторські розроблення, знахідки з методики викладання образотворчого мистецтва, сприяли набуттю досвіду слухачами КПК з інноваційної діяльності, удосконаленню їхніх професійних умінь, поповненню методичних засобів авторської технології навчання кожного вчителя.

З метою особистісного культурного зростання вчителів, слухачів зазначених курсів підвищення кваліфікації, було організовано перегляд виставки картин художників, екскурсію до музею, перегляд виставки робіт учнів області, переможців ІІІ етапу олімпіади з предмета, творчих конкурсів тощо.

Вважаємо, що саме такі заняття — лекційні, практичні, тренінги, моделювання, конференція з обміну досвідом, майстер-класи, педагогічна практика — сприяли підготовці до інноваційної діяльності учителів образотворчого мистецтва.

Третя, найбільш чисельна, експериментальна група педагогів навчалася в обласній школі передового педагогічного досвіду. Навчання слухачів школи проводилися щоквартально протягом трьох років, тобто для слухачів такої нетрадиційної організаційної форми підвищення кваліфікації навчальний період було безпосередньо поєднано із практичною педагогічною діяльністю, самоосвітою та роботою над розробленням і впровадженням авторської методики (авторським проектом). Під час занять використовувалися активні методи і форми навчання: семінари, круглі столи, практичні заняття художньо-творчого спрямування, майстер-класи, тренінги, відкриті уроки з наступним обговоренням, моделювання навчальних занять, виставки творчих робіт, практикувалися творчі самостійні завдання для вчителів, що сприяли підготовці до творчої інноваційної діяльності.

Навчання проводилося в основному на базі навчального закладу, інколи — в ОІППО, зокрема — перед завершенням навчання для вчителів було проведено низку занять науковцями в інституті післядипломної педагогічної освіти.

Під час першого року навчання слухачів школи було зорієнтовано насамперед на удосконалення чи формування власної методики навчання учнів.

Робота з розвитку вмінь педагогів вибудовувати процес навчання творчо, розвивати творчість учнів була продовжена під час другого року навчання, а на третьому році навчання напрям діяльності з розвитку творчості вихованців як результату творчої педагогічної інноваційної діяльності вчителя був провідним.

Розвиток творчих педагогічних умінь учителів здійснювався також на основі спостереження за відкритими уроками колег — керівника школи та її слухачів — і обговорення проведених занять.

Слухачами школи проводилася також спланована науково-методична діяльність, що передбачало різноаспектне навчання, удосконалення професійної майстерності вчителів, зокрема, відповідно до плану роботи ОШППД було зреалізовано таке: участь в обласних науково-практичних семінарах учителів образотворчого мистецтва, укладення збірника методичних напрацювань із досвіду слухачів ОШППД, підготовка навчально-методичного супроводу викладання образотворчого мистецтва, розроблення авторських програм, орієнтовного календарного планування за новою програмою, видання навчально-методичних посібників, збірника методичних розробок уроків, що містять цікаві методичні знахідки, організація майстер-класів, проведення виставок творчих робіт учителів та учнів тощо. інноваційний професійний образотворчий вчитель Навчання у школі передбачало не лише теоретичну підготовку вчителів до інноваційної діяльності і практичну підготовку до реалізації проблеми роботи з обдарованими дітьми, розвиток творчих професійних умінь педагогів, а й культурологічну освіту — лекції про відомих світових і вітчизняних майстрів художнього жанру, відвідування виставок художніх робіт, музеїв образотворчого мистецтва тощо.

Сучасні досягнення науки і техніки сприяли виникненню нового напряму в дидактиці - дистанційного навчання, — популярність і перспективність якого очевидні як за кордоном, так і в Україні [5].

Незважаючи на певні недоліки в дистанційній освіті (відсутність у закладах освіти відповідних умов для навчання педагогів, неволодіння окремими педагогами сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями, відсутність програмного забезпечення, неякісне підключення до мережі Інтернет тощо), впровадження особистісно орієнтованих інформаційно-комунікаційних технологій в систему підвищення кваліфікації педагогічних працівників кардинально змінює не тільки методи і форми навчального процесу, а й саму систему неперервної освіти як суспільний феномен [5].

Організація навчання вчителів образотворчого мистецтва за дистанційною формою навчання здійснювалася у межах андрагогічної парадигми, у якій викладач-тьютор є експертом у галузі технологій навчання дорослих, організатором спільної інноваційної діяльності з педагогами, консультантом, співавтором індивідуальної програми навчання, організатором оптимальних умов процесу навчання [1].

За основу було взято модель організації підвищення кваліфікації педагогічних кадрів Київської області за дистанційною формою навчання.

В основу моделі покладено досвід роботи інших закладів, зокрема Національної академії державного управління при Президентові України, Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти [5].

Учителі образотворчого мистецтва протягом навчання виконували колективні та індивідуальні завдання, самостійну роботу, художньо-практичні творчі роботи, контрольні завдання тощо. Під час самостійного навчання, яке є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом, педагоги дискутували та консультувалися в мережі, займалися самопідготовкою, вивчали теоретичний матеріал тощо. Ця діяльність здійснювалася за допомогою електронної пошти, чату, форуму, телеконференцій, відеоконференцій, аудіоконференцій.

Упродовж навчання проводилися контрольні заходи, що реалізувалася в очному та дистанційному режимах, — вхідний, поточний і підсумковий контроль.

Для ефективної самостійної навчальної роботи вчителів образотворчого мистецтва створено дидактичне забезпечення, що складається із трьох блоків: інформаційного (пояснювальна записка, передмова), змістового та діагностико-аналітичного.

В інформаційному блоці висвітлені мета, завдання та очікувані результати курсів підвищення кваліфікації, категорії слухачів, для яких розраховані ці курси, вимоги до слухача, інформація про авторів та тьюторів курсу з їх електронними адресами.

Змістовий блок складається із соціально-гуманітарного (філософія освіти, безпека життєдіяльності, культура ділового мовлення тощо), професійного (питання педагогіки та психології, розроблення авторських програм, проведення самоаналізу заняття, робота з учнівським колективом, обдарованими дітьми тощо) та фахового блоків. Структура і зміст фахового блоку орієнтована безпосередньо на спеціальність вчителя образотворчого мистецтва.

Контрольно-узагальнюючий блок забезпечує виконання навчальної, контролювальної, комунікативної, організаційної та рефлексивної функцій.

Таким чином, дистанційне навчання дає змогу вчителеві образотворчого мистецтва самостійно вдосконалювати професійні вміння без відриву від основної діяльності, індивідуалізувати процес навчання, зробити процес підвищення кваліфікації більш відкритим, неперервним і гнучким.

Під час практично-діяльнісного етапу вчителі вдосконалювали власні професійні вміння у педагогічній інноваційній діяльності, на основі самоосвіти — самостійного опрацювання наукових, навчально-методичних та інших джерел, участі в роботі методичних об'єднань, творчих групах, розроблення матеріалів власного досвіду — програм факультативів, спецкурсів тощо, посібників, публікацій у фахових виданнях, — а також продовжували працювати над удосконаленням власної методичної системи за запропонованими методичними рекомендаціями, апробували її практично та, за потребою, коригували методику.

У цей період активно працювали методичні служби відділів освіти, задіяні в експериментальній роботі, шкільні методичні об'єднання та творчі групи, а саме: було проведено низку методичних заходів, спрямованих на підвищення рівня професійних умінь учителів образотворчого мистецтва.

Вагоме значення у зазначений час мала також робота консультпунктів.

Зміст роботи з учителями експериментальних груп під час коригувально-навчального етапу залежав від одержаних результатів про рівень зростання професійних умінь педагогів. Отримані дані дозволили зробити висновок, що коригувальної методичної роботи потребують учителі першої і другої груп, тобто педагоги, які навчалися на традиційних та проблемно-тематичних курсах підвищення кваліфікації - у них показники зростання професійних умінь були достатніми, однак нижчими, ніж у третій групі, вчителі якої продовжували навчання в обласній школі передового педагогічного досвіду та самостійно працювали над розвитком власних творчих професійних умінь. Тому для зазначеної категорії вчителів було проведено кілька семінарів з питань, що були актуальними для них.

Учасники семінарів висловили думку про те, що впровадження методики розвитку професійних умінь учителів сприяло реальному зростанню рівня професійних умінь учителів образотворчого мистецтва експериментальних районів, ефективній організації методичної роботи із вчителями, вирішенню їхніх особистісних професійних проблем, контролю за процесом професійного зростання педагогів, наданню їм практичної допомоги, цілеспрямованому залученню кожного вчителя експериментальних груп до планування, організації і проведення методичної роботи, підбиттю її підсумків, установленню атмосфери творчої співдружності між усіма учасниками експерименту.

На основі порівняльного аналізу традиційних та інноваційних підходів до методики розвитку професійних умінь учителів образотворчого мистецтва в системі післядипломної освіти встановлено їх суттєві відмінності [8], що представляємо таблиці 1.

Таблиця 1

Порівняльний аналіз традиційних та інноваційних підходів до організації методичної роботи з розвитку професійних умінь учителів образотворчого мистецтва в системі післядипломної освіти.

Висновки

Отже, систематична методична робота з педагогами, а саме: розроблення нових освітніх програм та змісту навчання, застосування сучасних форм організації навчального процесу (проблемно-тематичних КПК, обласної школи передового педагогічного досвіду як КПК, дистанційної форми навчання з метою підвищення кваліфікації) готує педагогів до інноваційної діяльності та сприяє їхньому професійному розвиткові.

Готовності до інноваційної діяльності передує формування у вчителів образотворчого мистецтва індивідуального педагогічного стилю, розвиток професійних умінь, їхнє самоствердження та самореалізація у педагогічній діяльності.

Список використаних джерел

• 1. Бендерець, Н.М. Дистанційна форма підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в Київській області: реалії, проблеми, перспективи [Електронний ресурс] / Н. М. Бендерець, А.В.Борбіт // Народна освіта. — 2011. — № 2(14). — Режим доступу: http://www.narodnaosvita.kiev.ua/vupysku/14/index14.htm.
• 2. Дьяченко, Б. А. Розвиток професіоналізму вчителя в системі післядипломної освіти: дис. … канд. пед. наук.: 13.00.04 / Дьяченко Б. А. — К., 2001. — 231с.
• 3. Клокар, Н.І. Методика експериментального дослідження професійного розвитку педагогів у міжатестаційний період на засадах диференційованого підходу [Електронний ресурс] / Н.І.Клокар // Народна освіта. — 2010. — № 12. — Режим доступу: http://www.narodnaosvita.kiev.ua/vupysku/12/statti/klokar.htm.
• 4. Клокар, Н.І. Теоретико-методологічні засади розвитку регіональної системи післядипломної педагогічної освіти [Електронний ресурс] / Н.І.Клокар // Народна освіта. — 2011. — № 15. — Режим доступу :

http://www.narodnaosvita.kiev.ua/vupysku/15/statti/klokar.htm.

• 5. Клокар, Н.І. Проектування дистанційного навчання педагогічних працівників у системі післядипломної освіти регіону [Електронний ресурс] / Н.І.Клокар // Народна освіта — 2009. — № 8. — Режим доступу: http://www.narodnaosvita.kiev.ua/vupysku/8/statti/2klokar.htm.
• 6. Концепція 12-річної загальної середньої освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. — 2002. — № 2. — С. 2−22.
• 7. Крисюк, С. Післядипломна освіта вчителів: орієнтири розвитку / С. Крисюк // Обрії. — 1995. — № 2. — С. 6.
• 8. Ружицький, В. А. Теорія і методика розвитку професійних умінь учителів образотворчого мистецтва у системі післядипломної освіти: науково-методичний посібник / В. А. Ружицький. — Біла Церква: КОІПОПК, 2010. — 120 с.