Удосконалення методики складання та аудит фінансової звітності

ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ, ОБЛІКУ І АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

1.1 Фінансова звітність як заключний етап обліку

1.2 Нормативне регулювання обліку і аудиту фінансової звітності

1.3 Теоретико-методологічні основи обліку і фінансової звітності

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ ОСНОВНИХ ФОРМ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Організація інформаційної системи обліку та аудиту фінансової звітності

2.3 Організація та методика складання форми фінансової звітності № 1 «Баланс»

2.4 Організація та методика складання форми фінансової звітності № 2 «Звіт по фінансові результати»

2.5 Розробка облікової політики з питання фінансової звітності

2.6 Шляхи вдосконалення окремих форм фінансової звітності

РОЗДІЛ 3. АУДИТ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

3.1 Методика проведення аудиторської перевірки

3.2 Аудит основних фінансової звітності

3.3 Документальне оформлення аудиту фінансової звітності

РОЗДІЛ 4. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Кожне підприємство в процесі свого функціонування має на меті досягнення максимального ефекту від своєї діяльності, а це неможливо без ефективного управління ним. В свою чергу управління виступає творчим процесом керівника, що ґрунтується на виважених рішеннях прийнятих на основі даних, що відображають реальний стан речей на підприємстві. Дані, що є основою прийняття рішень, представляються у формі фінансових звітів відповідних звітних періодів. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Як наслідок процес підготовки та складання фінансових звітів повинен бути організований відповідно до законодавства та забезпечувати користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності і фінансовий стан підприємства. А так як є і зовнішні користувачі то фінансова звітність забезпечує у повній мірі їх потреби, пов’язані з інформацією про даний суб'єкт господарювання. Отже, фінансова звітність є провідною категорією, що покликана забезпечити користувачів в інформації і як наслідок створити умови для ефективної та цілеспрямованої роботи підприємства.

Цілями цієї роботи є висвітлення основних категорій фінансової звітності та особливостей складання її на підприємстві, тобто, розкриття значення і основних принципів фінансової звітності у відповідності з діючими нормативно-правовими актами; характеристика фінансово-господарської діяльності та постановка фінансового обліку на підприємстві, звітність якого є об'єктом дослідження. Наступною ціллю є розкриття змісту, структури та порядку складання балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів і власного капіталу з метою вдосконалення обліку, та складання звітності і використання її показників для управління.

Інформація, яка викладена в фінансової звітності підприємства дозволяє виробити необхідні заходи і процедури, спрямовані на:

— виживання підприємства в умовах конкурентної боротьби;

— запобігання банкрутства і великих фінансових невдач;

— лідерство в боротьбі з конкурентами;

— росту економічного потенціалу підприємства;

— ріст обсягу виробництва і реалізації;

— максимізацію прибутку і мінімізацію витрат;

— забезпечення рентабельної роботи підприємства.

У цьому і полягає актуальність теми.

Тема дипломної роботи: " Удосконалення методики складання та аудит фінансової звітності" .

Метою даної роботи є вивчення принципів формування фінансової звітності підприємства, проведення аудиту підприємства на її основі.

Задачами даної роботи є: вивчення нормативно-законодавчої бази по темі дослідження; вивчення методології формування показників звітності; аналіз системи бухгалтерського обліку досліджуваного підприємства; проведення аналізу фінансового стану підприємства з метою виявлення резервів поліпшення його платоспроможності; прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів; розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Предметом дослідження є процес складання фінансової звітності підприємства.

Об'єктом дослідження є фінансова звітність ПрАТ «Райз — Максимко», його виробничо-господарська і фінансова діяльність, а також фінансовий стан.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ, ОБЛІКУ І АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

1.1 Фінансова звітність як заключний етап обліку

Фінансова звітність — це узагальнена інформація, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства і потрібна зацікавленим особам (користувачам) для прийняття рішень.

Терміном «підприємство» позначено широке коло осіб, адже згідно з Законом про бухгалтерський облік обов’язок складати фінансову звітність поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва суб'єктів господарської діяльності.

У деяких випадках бухгалтерську звітність складають і неюридичні особи. Зокрема, відповідно до п. 5 ст.8 Закону про бухгалтерський облік філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, якщо їх виділено на окремий баланс, зобов’язані вести бухгалтерський облік. Результати такого обліку включають до фінансової звітності підприємства — юридичної особи. Показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства, не виділених на окремий баланс, також включають до фінансової звітності юридичної особи, як це передбачено п. 11 П (С)БО 1.

До користувачів фінансової звітності відносяться як юридичні, так і фізичні особи, яким для прийняття рішення потрібна інформація про діяльність підприємства. Усіх користувачів можна умовно розділити на зовнішніх і внутрішніх.

До зовнішніх користувачів належать:

— інвестори;

— акціонери;

— кредитори та постачальники;

— покупці та клієнти;

— податкові органи;

— органи державної статистики;

— інші державні установи.

Інформаційні потреби зовнішніх користувачі наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів

До внутрішніх користувачів належать:

— керівництво підприємства;

— управлінський персонал;

— працівники підприємства;

— профспілкові органи.

У п. 1. ст. 14 Закону про бухгалтерський облік вказані користувачі, яким підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність. До таких користувачів відносяться:

— органи, до сфери управління яких належать підприємства;

— трудові колективи (на їх вимогу);

— власники (засновники) підприємства.

Зазначеною нормою Закону передбачено також, що «органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства». У Порядку № 419 конкретно названо й деяких інших користувачів фінансової звітності. Зокрема, у встановлених законодавством випадках підприємства зобов’язані звітувати перед:

— органами державної статистики;

— органами Державного казначейства (щодо бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету);

— фінансовими відділами райдержадміністрацій, міськвиконкомів; фінансовими управліннями обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій (щодо використання асигнувань, отриманих із місцевих бюджетів).

Комерційні банки подають фінансову звітність також Національному банку України.

Потреби користувачів визначають обсяг інформації, а, відповідно, і склад фінансової звітності, а також її види та форми. Цілком зрозуміло, що користувачам фінансової звітності великого заводу потрібна більш докладна інформація, ніж користувачам фінансової звітності невеликої майстерні, а потреби користувачів звітності банків суттєво відрізняються від потреб користувачів звітності бюджетних установ. Чинні нормативні документи бухгалтерського обліку (у тому числі Закон про бухгалтерський облік) враховують це і передбачають різну за складом, видами та формами фінансову звітність для різних категорій суб'єктів господарювання.

Форми фінансової звітності перелічено у п. 2 ст.11 Закону про бухгалтерський облік. Усього їх п’ять:

— баланс;

— звіт про фінансові результати;

— звіт про рух грошових коштів;

— звіт про власний капітал;

— примітки до звітів.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти одних і тих же господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змінах, що робить можливим ретроспективний та перспективний аналіз діяльності підприємства (табл. 1.2.)

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються з статей, які об'єднуються у відповідні розділи.

Таблиця 1.2.

Призначення основних компонентів фінансової звітності

Форми фінансової звітності та порядок їх складання згідно з статтею 11 Закону про бухгалтерський облік встановлено:

— Державним казначейством України (для бюджетних установ);

— Національним банком України (для банків);

— Міністерством фінансів України (для всіх інших підприємств і організацій).

Але не всі суб'єкти господарювання зобов’язані складати і подавати користувачам повний комплект (тобто всі п’ять форм) фінансової звітності.

За складом розрізняють фінансову звітність:

— суб'єктів малого підприємництва та представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності;

— інших суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до п. 3 ст.2 Закону про бухгалтерський облік «суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності». А п. 3 ст.11 зазначеного Закону передбачено, що «для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати» .

Керуючись цією нормою Закону про бухгалтерський облік, Міністерство фінансів України розробило не запланований спочатку (тобто не включений до Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів) стандарт П (С)БО 25. Цим стандартом передбачено, що фінансова звітність суб'єктів малого підприємництва включає тільки дві форми:

— баланс;

— звіт про фінансові результати.

Обидві ці форми об'єднані загальною назвою («Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва») і мають скорочену (порівняно з аналогічними формами для інших підприємств) кількість показників.

Згідно зі ст. 12 Закону про бухгалтерський облік суб'єкти господарювання, які мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції зобов’язані складати і подавати консолідовану фінансову звітність, тобто звітність, що відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Відповідно до статті 13 Закону про бухгалтерський облік і пункту 12 П (С)БО 1 звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжну звітність складають щоквартально або щомісяця наростаючим підсумком з початку звітного року, і вона для всіх підприємств включає тільки дві форми — баланс і звіт про фінансові результати.

У окремих випадках звітний період може бути меншим або більшим за рік. Зокрема:

— перший звітний період щойно створеного підприємства може бути меншим ніж 12 місяців, але не повинен перевищити 15 місяців. Зазначені норми дозволяють дійти висновку про те, що підприємства, створені (зареєстровані) у період з 1 жовтня до 31 грудня, фінансову звітність за цей період не складають. Першим звітним періодом для них буде період із дати реєстрації до кінця наступного року;

— звітним періодом підприємства, що ліквідують, є період з початку року до дати прийняття рішення про його ліквідацію. Це передбачено п. 3 ст.13 Закону про бухгалтерський облік і п. 13 П (С)БО 1.

Відповідно до вимоги ст. 14 Закону про бухгалтерський облік постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок № 419, яким визначено порядок і встановлено такі терміни подання фінансової звітності:

— квартальна (крім зведеної та консолідованої) — не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним;

— річна — не пізніше 20 лютого року, наступного за звітним.

Якщо дата подання звітності збігається з неробочим (вихідним або святковим днем), термін подання переносять на перший після вихідного робочий день.

Складанню звітів повинен передувати аналіз усіх показників, які до них входять. І якщо якісь із них не відповідають зазначеним критеріям, необхідно виконати відповідні коригування.

Крім того, фінансові звіти повинні відповідати певним якісним характеристикам. Перелік цих характеристик наведено в п.14−17 П (С)БО 1. До них належать:

— дохідливість і однозначність тлумачення (за умови, що користувачі мають достатні знання і зацікавленість у сприйнятті інформації, яка міститься у фінансових звітах);

— доречність і достовірність інформації. При цьому доречною вважають інформацію, яка «…впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому», а достовірною вважають інформацію, яка «…не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності» ;

— порівнянність, можливість порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, а також фінансові звіти різних підприємств.

В Україні основи нової системи бухгалтерського обліку закладено в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та конкретизовано в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Методологічні засади застосування нового Плану рахунків бухгалтерського обліку та обліку окремих господарських операцій викладено у відповідних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Закон надає підприємствам право самостійно визначати облікову політику та розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю. Отже, держава встановлює правила й процедури обробки економічної інформації та складання фінансової звітності тільки для зовнішніх користувачів.

Загалом, ознайомившись з принципами бухгалтерського обліку та звітності, які передбачені МСБО, можна вважати, що українські бухгалтери керувалися ними у своїй практичній діяльності задовго до їх письмового викладу. Але робили вони це не усвідомлено, оскільки вітчизняні підручники і посібники з бухгалтерського обліку не містили словесного опису принципів, тоді як західна бухгалтерська школа дає майбутнім бухгалтерам ці відомості вже з перших днів їх знайомства з предметом.

Майже усі перелічені у МСБО принципи не є абсолютно новими для вітчизняних бухгалтерів, окрім хіба принципу обачності.

Сутність принципу обачності полягає у виборі бухгалтером такого методу оцінки, який дозволяє уникнути заниження у фінансовій звітності витрат і зобов’язань та відповідно завищення активів і доходів.

Дотримання цього принципу поки що не дуже властиве українським підприємствам. Можна сказати, він діє навпаки. Підприємці прагнуть показати у звітності якомога більше витрат і, відповідно, менше доходів з метою мінімізації податкових платежів, оскільки до користувачів фінансової звітності в основному зараховують переважно податкові органи. Щодо інших користувачів (інвесторів, партнерів по бізнесу, клієнтів, постачальників) то, як правило, вони не виявляють серйозної зацікавленості в отриманні достовірної фінансової інформації про підприємство. Тому керівники підприємств і не прагнуть показати своє підприємство у вигідному світлі. Інакше кажучи, немає інтересу до інформації - немає і потреби у її розкритті.

Потреба у мінімізації податків поки переважає над потребою надавати об'єктивну інформацію про стан справ.

1.2 Нормативне регулювання методики складання фінансової звітності

Методика складання фінансової звітності регулюється наступними нормативно — правовими документами:

— Закон України «Про Бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996−4 від 16.07.99 р. (зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України № 1707-ІІІ від 11.05.2000 р., № 1807-ІІІ від 08.06.2000р., № 1829-ІІІ від 22.06.2000 р.). Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

— Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку подання фінансової звітності № 419 від 28.02.2000 р. визначає, що фінансова звітність подається органам, до сфери управління яких належать підприємства, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, а також згідно із законодавством — іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики.

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності: Затверджено Міністерством фінансів України № 87 від 31.03.99 р. (Зареєстровано в Міністерстві фінансів України № 391/3684 від 21.06.99 р.) Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Затверджено Міністерством фінансів України № 87 від 31.03.99 р. (Зареєстровано в Міністерстві фінансів України № 396/3689 від 21.06.99 р.) зі змінами та доповненнями Наказами Мінфіну України № 131 від 14.06.2000 р., № 304 від 30.11.2000 р. Він визначає зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати». Затверджено Міністерством фінансів України № 87 від 31.03.99 р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 397/3690 від 21.06.99 р.)

П © БО 3 визначає зміст і форму Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання консолідованого звіту про фінансові результати визначаються окремим Положенням (стандартом).

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів». Затверджено Міністерством фінансів України № 87 від 31.03.99 р. (Зареєстровано Міністерством фінансів України № 398/3691 від 21.06.99 р.)

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал». Затверджено Міністерством фінансів України № 87 від 31.03.99 р. (Зареєстровано Міністерством фінансів України № 399/3692 від 21.06.99 р.)

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Затверджено Міністерством фінансів України № 137 від 28.05.99 р. (Зареєстровано Наказом Міністерства фінансів України № 392/3685 від 21.06.99 р.) Цим Положенням (стандартом) визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності.

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 «Консолідована фінансова звітність». Затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 176 від 30.07.99 р. (Зареєстровано в Міністерстві фінансів України № 553/3846 від 12.08.99 р.) Це Положення (стандарт) визначає порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо складання консолідованої фінансової звітності.

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва». Затверджено Міністерством фінансів України № 39 від 25.02.2000 р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 164/4382 від 15.03.2000 р.). Положення (стандарт) 25 установлює зміст і форму Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма N 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма 2-м) та порядок заповнення його статей. Показники цього звіту наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком. Норми Положення (стандарту) 25 застосовуються суб'єктами малого підприємництва, які визнані такими відповідно до чинного законодавства, і представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності.

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання». Затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000 р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 85/4306 від 11.02.2000 р.).

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 29 «Фінансова звітність за сегментами». Затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 412 від 19.05.2005 р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 621/10 901 від 03.06.2005 р.). Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 29 визначає методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов’язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності.

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» Затверджено Міністерством фінансів України № 790 від 18.11.2005 р. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 1456/11 736 від 5 грудня 2005 р. (введено в дію з 1 січня 2007 р.). Це Положення (стандарт) 30 визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про одержані в процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи й сільськогосподарську продукцію та розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» Затверджене наказом Мінфіну України від 28.04.2006 р. № 415 Зареєстроване в Мін'юсті України 26.05.2006 р. за № 610/12 484. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати та її розкриття у фінансовій звітності.

1.3 Теоретико-методологічні основи фінансової звітності

Розкриваючи тему дипломної роботи «Удосконалення методики складання та аудит фінансової звітності «був вивчений великий обсяг літератури та розглянуті думки та пропозиції вчених. Серед них можна виділити такі.

Бутинець Ф.Ф. вважає, що ринковому середовищі, де бухгалтерська фінансова звітність є об'єктом практичного спостереження, теоретичного аналізу і державного регулювання як для науковців, так і для практиків, рівень її аналітичності досить високий. Зокрема, недоліком П (С)БО 2 «Баланс» є визначення класифікаційних ознак «оборотні» та «необоротні» активи. Автор вважає, що доцільно уточнити ознаку поділу активів відповідно швидкості обертання на довгострокові та короткострокові оборотні. Крім того, більш доречно визначати статтю «Довгострокова дебіторська заборгованість» як «Дебіторська заборгованістьвід неопераційної діяльності» .

Гольцова С.М. вказує на те, що фінансова звітність, складена відповідно до П (С)БО 1−5, має значні аналітичні можливості, проте існує чимало питань, що залишились невирішеними. Основним з них є, на думку автора, недостатність відображеної у звітності обліково-економічної інформації, внаслідок чого користувачі цієї інформації змушені приймати управлінські рішення в умовах, що, наприклад, посилює ризик втрати вкладеного капіталу для інвестора чи призводить до прийняття хибних рішень щодо розвитку підприємства для власника тощо. Причиною цього, вважає Гольцова С. М., є те, що стандартна фінансова звітність розробляється таким чином, щоб задовольнити всіх користувачів необхідною інформацією, але це завдання нереальне з огляду на різні інтереси кожного з них.

Отже, необхідно збільшувати кількість облікової інформації представленої у фінансовій звітності. А саме, оскільки до складу фінансової звітності входять примітки до фінансових звітів, згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку при складанні фінансової звітності ми рекомендуємо окремо складати два звіти: примітки до фінансових звітів, та додатково примітки до фінансової звітності, які є невід'ємною складовою фінансових звітів, та додатково примітки до фінансової звітності, які не включаються до звітності, а додаються до неї.

Такий підхід забезпечить узгодженість концепції подання фінансових звітів, задекларованої Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, а також зрозумілість та необхідність вітчизняної фінансової звітності, що сприятиме наданню користувачам якісної інформації, корисної для прийняття економічних рішень.

Задорожний З. і Я. Крупка ґрунтуючись на аналізі капіталу з позиції положень теорії власності, вони, на наш погляд, слушно вважають, що віднесення доходів майбутніх періодів і статей забезпечення наступних витрат і платежів до зобов’язань є необґрунтованим, а тому пропонують внести їх до складу власного капіталу підприємства. Тоді відпадає необхідність виокремлення в пасиві балансу розділів II «Забезпечення наступних витрат і платежів» і III «Доходи майбутніх періодів».

У цьому контексті слід зауважити, що й Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, характеризуючи рахунки класу 4 «Власний капітал та забезпечення зобов’язань», однозначно відносить усі види забезпечень до різновидів власного капіталу.

Що стосується розділу III активу «Витрати майбутніх періодів», то ці витрати, враховуючи їх суть, доречніше показувати окремими статтями в складі необоротних і оборотних активів. Тоді баланс охоплюватиме два розділи в активі («Необоротні активи», «Оборотні активи») і три в пасиві («Власний капітал», «Довгострокові зобов’язання», «Поточні зобов’язання»).

На думку Сук Л. К. значення консолідованої фінансової звітності полягає в тому, що вона за обсягом, складом, структурою та важливістю значно ширша за фінансову звітність окремого підприємства. У багатьох випадках консолідована звітність має транснаціональний характер і у зв’язку з цим потребує регулювання на рівні міжнародних неурядових організацій, тоді як звітність окремого підприємства може складатись відповідно до вимог національної системи обліку і звітності. В основі консолідованої фінансової звітності знаходиться концепція контрольованого капіталу, оскільки вона складається групою підприємств, які є самостійними юридичними особами, що об'єднані в єдиний економічний організм системою взаємної участі в капіталі та управляються на загальному рівні. Разом з цим фінансова звітність окремого підприємства базується на концепції власного капіталу та принципу майнової відокремленості.

Мовчарено В.В. думає, що сучасна форма бухгалтерського балансу вітчизняних підприємств ще не повністю відповідає вимогам міжнародним стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, потребам аналізу та фінансового менеджменту. Зокрема, це стосується особливостей трактування принципу суттєвості інформації в національних П (С)БО, деякого відходу від нетто-оцінок, незадовільного інформаційного забезпечення контролю за дотриманням «золотого правила ліквідності».

Недостатньо обґрунтованою є структура вітчизняного бухгалтерського балансу. Про це свідчить нечітке розмежування в ньому поточних і непоточних активів та зобов’язань, що є однією з основних причин існуючої проблеми з розрахунками ВОК та низки важливих фінансових коефіцієнтів. Це порушує єдність методичної основи аналізу фінансового стану та призводить до викривлення його оцінок.

Вивчення інформаційної місткості та аналітичних характеристик восьмиблочного бухгалтерського балансу українських і п’яти блочного балансу російських підприємств свідчить, що потребам аналізу і фінансового менеджменту більше відповідає класична п’ятиблочна схема балансу з чітким розмежуванням необоротних і оборотних активів, власного капіталу, а також довгострокових і поточних зобов’язань. При цьому має забезпечуватися належний рівень інформаційної місткості балансу як дескриптивної моделі фінансового стану підприємства.

Удосконалення бухгалтерського балансу та методик розрахунку на його основі окремих аналітичних показників сприятиме однозначному трактуванню інструментів аналізу у рекомендаціях органів влади та економічній літературі, що є необхідною умовою забезпечення адекватності оцінок фінансового стану суб'єктів господарювання.

Для прийняття правильних управлінських рішень, на думку Черниш С. С., навіть на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методикою з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил. З цією метою підприємство розробляє облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у межах виду діяльності, регіону, всієї економічної системи країни.

Відмінності економічного розвитку та рівня організації виробництва, особливості проблем, що вирішувались на мікрота макрорівні кожної окремо взятої країни, зумовили суттєві відмінності у критеріях визначення та методах оцінки конкретних об'єктів бухгалтерського обліку при підготовці фінансових звітів за національним обліковим законодавством і стандартами. Проте інтенсивна економічна інтеграція призвела до необхідності стандартизації бухгалтерського обліку на міжнародному рівні.

Україна поступово залучається до цього процессу, зауважує Черниш С. С., головним напрямом розвитку якої сьогодні є створення економіки відкритого типу, тобто відкритої для співпраці із зарубіжними діловими партнерами, взаємного інвестування та кредитування з боку зарубіжних та міжнародних фінансових організацій. Економічні реформи в нашій країні закономірно привели до реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародної гармонізації та стандартизації.

При вивченні порядку складання Звіту про фінансові результати. на сільськогосподарських підприємствах Ільїна О. В виявила недоліки цього процесу. Перш за все, більшість сільськогосподарських підприємств не дотримуються вимог П (С)БО 30 «Біологічні активи», а саме не здійснюють оцінку біологічних активів та сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю і не визначають доходи (витрати) від первісного визнання біологічних активів та сільськогосподарської продукції. По-друге, вимагає вдосконалення і сама форма Звіту. Це пов’язано з тим, що у Звіті про фінансові результати нелогічно розташовані статті, які відображають доходи, витрати та фінансові результати від фінансової та інвестиційної діяльності, оскільки у затвердженій формі даного звіту перелічені показники відображені загалом, що знижує інформативність звіту.

На думку авторів Романець Ф. М., Завійської І.І., Кондратьєва В.Є. розвиток фінансово-господарської діяльності в умовах ринкових економічних відносин викликає систематичні зміни в обліку і фінансовій звітності суб'єктів господарювання.

Для забезпечення правомірності та ідентичного відображення цих змін у різних галузях господарства та форм власності виникає необхідність розробки нових та внесення змін і доповнень у чинні нормативно-правові акти щодо обліку і звітності. Такі розробки, зміни і доповнення МФУ здійснює постійно. Обґрунтовані зміни та доповнення в обліку і звітності підприємств, на їх думку, дозволяють більш детально проводити аналіз господарської діяльності, виявляти можливість збільшення економічних вигод від використання активів та уникнення ризику зменшення економічних вигод.

Однак для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, підвищення ефективності роботи підприємств і організацій необхідно чітко дотримуватись чинних нормативно-правових актів щодо бухгалтерського обліку і фінансової звітності, а також своєчасно виявляти і втілювати в практику діяльності зміни і доповнення до них. Зміни в обліку і фінансовій звітності суб'єктів господарювання, зумовлені розвитком фінансово-господарської діяльності, потребують подальших досліджень і аналізу.

Сучасна форма бухгалтерського балансу вітчизняної фінансової звітності, як вважають О.І. Конопльова та І.М. Медведюк, ще не повністю відповідає вимогам міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, потребам аналізу та фінансового менеджменту. Це порушує єдність методичної основи аналізу фінансового стану та призводить до викривлення його оцінок.

Удосконалення бухгалтерського балансу та методик розрахунку на його основі окремих аналітичних показників сприятиме однозначному трактуванню інструментів аналізу у рекомендаціях законодавчих органів та економічної літератури, що є необхідною умовою забезпечення адекватності оцінок фінансового стану суб'єктів господарювання.

Шеверя Я.В. вважає, що удосконалення форм фінансової звітності в процесі гармонізації з міжнародними стандарти, використання сучасних методів презентації обліково-економічної інформації обумовлюють процес вдосконалення економічного аналізу звітності для забезпечення оптимального алгоритму прийняття управлінських рішень користувачами.

Ібрагімов Е.Е., в результаті свого дослідження, щодо питання удосконалення сучасних підходів до методики складання фінансової звітності підприємства дозволив зробити собі наступні висновки:

1. Необхідно вдосконалення методики складання фінансової звітності підприємства з урахуванням загальноєвропейських підходів.

2. Фінансова звітність — необхідна і важлива складова інформаційного забезпечення як управління фінансами в цілому, так і окремих його розділів, зокрема — фінансового аналізу, фінансового планування та прогнозування, тому у відповідності до економічного змісту, інформація, яка є у фінансовій звітності, повинна об'єднуватися в загальні категорії - елементи звітності. У фінансовому становищі підприємства необхідно характеризувати такі елементи, як активи, зобов’язання і капітал, а результати господарської діяльності - як доходи і витрати.

3. Відповідно до міжнародних стандартів, компанія повинна визнавати прибуток у даному звітному періоді тільки за умови збереження свого капіталу. Витрати компанії необхідно розмежовувати на звичайні, здійснювані для отримання доходів, та інші, які не створюють яких-небудь економічних вигод (доходів і активів) у майбутньому.

4. Міжнародні стандарти забезпечують прозору інформацію щодо діяльності будь-якої компанії. Вони вимагають давати відомості про істотні помилки, допущені в звітності, наданій у попередні роки, та їх впливи на показники нинішньої діяльності, розкривати причини і зміст змін в обліковій політиці.

5. В Україні необхідно адаптувати фінансові стандарти, які ще не адаптовані згідно з МСФЗ, та створити такі умови, щоб підприємства, які зацікавлені в наданні звітів, отримали на це повне право у міру необхідних умов та потреб.

Шмигель О.Є. вважає, що Останнім часом роль бухгалтерського обліку та звітності значно підвищилась. Це пов’язано зі зміною адресності бухгалтерської фінансової звітності, розширенням кола суб'єктів, які приймають інвестиційні та інші господарські рішення і спираються при цьому на бухгалтерські дані. Відповідно змінюються вимоги до бухгалтерської фінансової звітності. При цьому акцент ставиться на якість звітної інформації, що визначається реальністю, змістовністю, оперативністю даних та забезпечується за рахунок методологічних основ її формування.

У ринкових умовах господарювання роль держави в управлінні підприємствами значно скоротилась і обмежується лише збором податків і контролем за виконанням нормативно-правових актів. Поряд з цим значно розширюється роль заінтересованих осіб, перш за все, інвесторів і кредиторів, які взаємодіють з підприємством по горизонталі на основі їх економічних програм.

У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів. Таке переосмислення мети бухгалтерської фінансової звітності спричинено тим, що головними користувачами стають інвестори і кредитори.

Тобто, бухгалтерська фінансова звітність, ґрунтуючись на узагальнених даних бухгалтерського обліку, виступає ланкою зв’язку між підприємством із зовнішнім середовищем. Така звітність покликана розкривати ті процеси, що відбуваються на підприємстві з одного боку та задовольняти вимоги щодо необхідного обсягу інформації, можливостей її засвоєння зовнішніми і внутрішніми користувачами з іншого .

Таким чином, аналіз літературних джерел довів, що фінансова звітність є головним джерелом інформації про фінансовий стан підприємства і вирішення питань по вдосконаленню її методики складання та аудиту є першочерговим завдання для науковців України.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ ОСНОВНИХ ФОРМ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Підліснівська філія Закритого акціонерного товариства Науково — виробничого підприємства «Райз — Агро» є виробничим підрозділом Дочірнього підприємства «Райз — Агро» компанії «Райз» і діє на підставі Законів України: «Про господарські товариства „,“ Про власність „,“ Про підприємства на Україні» та інших нормативних актів України, а також власного Статуту та установчих документів, які визначають порядок створення, діяльності, організації, реорганізації і ліквідації філії.

Підліснівська філія Приватного акціонерного товариства «Райз — Максимко» розташована в с. Підліснівка, Сумського району. Відстань від центральної садиби до обласного центру м. Суми — 20 км. Найближча залізнична станція знаходиться в с. Торопилівка. Ландшафт місцевості - лісостеп, рельєф — типова нахилена рівнина, яка пересічена ярами та балками. Клімат, як і всього району, помірно-континентальний. Середньорічна температура повітря + 6 0С, середня тривалість без морозного періоду — 157 днів, найбільша — 205 днів, найменша — 113 днів. Середньорічна кількість опадів складає 510 мм. Вперше господарство було організоване 30 січня 1930р. і мало назву колгосп ім. Ф.Є. Дзержинського. В такій формі воно проіснувало до 08.08.1992р. коли і було перетворене в КСП «Підліснівське». Потім 12.12.1995р. господарство реорганізували в Сільськогосподарське акціонерне польове товариство закритого типу «Підліснівське», яке проіснувало до 08.04.2000р. і було перетворене в СЗАТ «Підліснівське». 01.04.2002р.

СЗАТ «Підліснівське» було реорганізоване шляхом приєднання до ЗАТ НВП «Райз — Агро» і набуло статусу Підліснівської філії ЗАТ НВП «Райз — Агро». 01.03.2009р. Підліснівська філія ЗАТ НВП «Райз — Агро» було реорганізоване шляхом приєднання до ЗАТ НВП «Райз — Агро» Ново — Суханівського відділення та інших підрозділів компанії «Райз» і набуло статусу ЗАТ «Райз — Максимко». Філія не має статусу юридичної особи, тому всі юридичні документи оформлюються на ДП ЗАТ «Райз — Максимко». 01.05.2010р. Підліснівська філія ЗАТ «Райз — Максимко» набула статусу Приватного акціонерного товариства «Райз — Максимко». Майно Товариства становлять Основні фонди та оборотні кошти, Інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства. На підпріємстві створюються фонди виробничого і соціального розвитку, резервний та інші. Питання про Створення та використання фондів, а також норматівів відрахувань до них визначаються засновниками. Віщим органом Товариства є збори Засновніків.

Юридична адреса філії: Підліснівська філія 40 030, Сумська обл. Сумський р-н, село Підліснівка, вул. Леніна, 7. Центральній офіс підприємства: 3 680 м. Київ вул. Заболотного, 152. Товариство діє на умовах взаємовигідного партнерства з метою розвитку сільськогосподарської науки, виробництва високоякісної продукції сільського господарства. Її переробки та реалізації, у тому числі на експорт, з метою отримання прибутку для постійного вдосконалення і розширення виробництва, підвищення професійного рівня та матеріального заохочення працівників, отримання справедливих доходів акціонерам. Для досягнення мети створене товариство діє в таких напрямках: виробництво, переробка та збут с-г продукції; ведення власного с.-г. товарного виробництва, оренда для цих цілей землі; первинне, елітне та репродукційне насінництво, вивчення, випробування та впровадження у виробництво сортів та гібридів с.-г. культур; виробництво, реалізація та використання насіння і садивного матеріалу, оптова торгівля насінням; купівля-продаж, збір, переробка та реалізація с.-г. продукції, сировини, напівфабрикатів, прийом її у населення, у тому числі за готівку; реклама, пропаганда та впровадження у виробництво теоретичних розробок с.-г. науки; інші види діяльності. Головним напрямом спеціалізації Підліснівської філії є насінництво. Загальна площа сільськогосподарських угідь за 2010 рік складає 16 250 га з них 16 000 ріллі. Земельні ресурси господарства складаються також з паїв засновників.

Кількість зайнятих працівників у сільському господарстві на 2010 рік становить 401 чоловік: з них 99 в рослинництві та 62 в тваринництві.

Основними культурами, що вирощуються в господарстві, є озима пшениця, кукурудза на зерно, цукрові буряки та ячмінь ярий. Філія має демонстраційні поля, на яких проводиться посів нових та перспективних сортів і гібридів сільськогосподарських культур вітчизняної і зарубіжної селекції.

Для отримання високоякісного відкаліброваного насіння, що відповідає світовим стандартам, використовується власний насіннєвий завод виробництва компанії Cimbria Heid та техніка таких всесвітньо відомих виробників як New Holland (трактори), Burgo (сівалки), Holmer (комбайни), Hardi (оприскувачі), John Deere (комбайни, трактори, сівалки), Kvernelend Group (сівалки, плуги), Farmet (культиватори). На даній техніці працюють висококваліфіковані механізатори.Допоміжним напрямом спеціалізації підприємства є розвиток молочного скотарства (молоко, м’ясо), продукція якого реалізується державі та використовується для задоволення власних потреб. Перспективним напрямом розвитку тваринництва є вирощування племінної худоби.

Для того, щоб визначити яка спеціалізація підприємства, потрібно провести аналіз складу та структури підприємства (табл. 2.1).

Таблиця 2.1.

Склад та структура товарної продукції Підліснівської філії ПрАТ «Райз — Максимко», 2008;2010 рр.

З даних таблиці 2.1. Склад та структура товарної продукції Підліснівської філії ПрАТ «Райз — Максимко» можемо констатувати, що виручка від реалізації продукції та послуг зросла на 26 819,7 тис. грн. у 2010 році порівняно з 2008 роком та становить 95 013,8 тис. грн., що є позитивним показником для підприємства. Така зміна відбулася, головним чином, за рахунок збільшення виручки від реалізації продукції рослинництва: за рахунок збільшення виручки від реалізації кукурудзи на зерно — у 2008 році вона склала 3344,6 тис. грн. та в динаміці зросла на 52 333,7 тис. грн. та становить у 2010 році 55 678,3 тис. грн. або займає 63,18% від загальної частки виручки. Така зміна відбулась за рахунок збільшення посівних площ у 2010 році порівняно з 2008 роком на 4413 га. Виручка від реалізації пшениці озимої у 2010 році становить 6868,5 тис. грн., що на 13 591,6 тис. грн. менше за 2008 рік та займає майже 8% від загальної структури. Також різко зменшилась виручка від реалізації цукрових буряків — у 2008 році виручка становила 18 896,4 тис. грн., а в 2010 році складає 2108,8 тис. грн., або 2,39% від загальної частки в структурі. Виручка від гороху у 2008 році становила 3320,2 тис. грн., а в 2010 році 2319,3 тис. грн., що на 1000,9 тис. грн. менше та займає 2,63% від загальної частки виручки.

Таким чином, ми бачимо, що продукція рослинництва займає 82,85% від загальної структури товарної продукції.

Щодо продукції тваринництва, то спостерігаємо значне збільшення виручки від реалізації молока у 2010 році порівняно з 2008 роком на 4347,0 тис. грн. та становить 13 619,2 тис. грн., виручка від реалізації ВРХ у 2008 році склала 2759,6 тис. грн., а в 2010 році - 3650,0 тис. грн., що на 891 тис. грн. більше. Загалом ми бачимо, що продукція тваринництва збільшилась на 5258,5 тис. грн. у 2010 році порівняно з 2008 роком та становить 17 368,3тис.грн. та займає в середньому лише 17,5% від загальної структури.

Послуги господарства складають у 2008 році 3756,5 тис. грн., а в 2010 році вони зросли на 3137,4 тис. грн. та становлять 6893,9 тис. грн. В загальній структурі послуги займають 7,26%.

Таким чином, можемо констатувати, що Підліснівська філія ПрАТ «Райз-Максимко» спеціалізується в галузі рослинництва, що видно із загальної структури господарства.

В цілому можемо зробити висновок, що спеціалізація Підліснівської філії ПрАТ «Райз-Максимко» відповідає природним та економічним умовам. Разом з тим ця діяльність є ефективною, так як підприємство отримує значні прибутки.

Як відомо, основним виробничим ресурсом кожного підприємства є земля. Тож проаналізуємо склад і структуру земельних угідь ПрАТ «Райз — Максимко» за допомогою таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Склад і структура землекористування Підліснівської філії ПрАТ «Райз-Максимко», 2008 — 2010 рр.

Проаналізувавши дані таблиці 2.2. Склад та структура землекористування, бачимо, що загальна проща сільськогосподарських угідь на 2010 рік становить 16 250 га, з них 16 000 га складають рілля. Відмічаємо, що земельна площа за аналізуємий період збільшилася на 719 га. Причинами таких коливань стали приєднання певної частки паїв для ведення підсобного господарства. Аналізуючи структуру землекористування, зазначимо, що підприємство використовує загалом лише рілля то можна констатувати, що земля використовується інтенсивно. Тому можемо зробити висновок про підвищення ефективності їх використання.

Показники середньорічної чисельності працівників та ефективність використання робочої сили підприємства наведені в таблиці 2.3.