Загальна характеристика соціально-педагогічного консультування

Історія розвитку консультативної практики починається значно раніше того моменту, коливона виділилася в самостійну сферу діяльності. Офіційно цей період в наукову психологію не входить, але діапазон способів впливу і надання допомоги в практиці повсякденного життя (як показує аналіз історії) був досить широким і різноманітним. Е.А.Клімов в одній зі своїх робіт писав, що специфічні консультативні функції (як професійні) існують в суспільстві з перших фаз його розвитку, тому що члени суспільства, які здійснювали накопичення «душеведческого досвіду», неминуче ставали своєрідними джерелами «послуг», т. е., неформальними консультантами — ведунами, знахарями, шаманами. Сюди відносяться всякого роду передбачення, передбачення і прогнози, якими займалися астрологи, жерці, маги, а також пояснення, настрои, інтерпретації, пошуки істини, життєвої мудрості, виходу з утруднених ситуацій та релігійні сповіді.

Дослідження феномена консультування викликало інтерес вчених різних сфер людської діяльності і напрямів сучасних наук: медичної (А.Е. Айві, М.І. Буянова, Б.Д. Карвасарскій, В.Н. Мясищев), психологічної (Г.С. Абрамова, Ю.Е. Алешіна, Л. Ф. Шеховцова, П. П. Горностай, С.В. Васьковская), соціально-педагогічної (Н.І. Бараковская, Л.А. Вітвіцкая, И. В. Дубровина, Н.І. Шевандрин). Разом з тим, теоретичний аналіз літератури свідчить про відсутність чіткого визначення цього виду діяльності, важко однозначно вказати сфери його застосування, оскільки термін «консультування» вже давно представляє родове поняття для різних видів консультативної практики (педагогічної, медичної, психологічної, соціальної роботи). На думку М. В. Ромм і Т. А. Ромм, консультування — це надання допомоги психічно нормальним людям для досягнення ними будь-яких цілей, більш ефективної організації поведінки.

Е. Вахромов дає наступне визначення: консультування — це складний динамічний процес, що розгортається в часі, в багатьох випадках втягує на це взаємодія інших людей, доступний спостереженню і зовнішньому втручанню. У цьому зв’язку можна говорити про відкритість ситуації психологічного консультування, її структурі, контексті і динаміці. Проте в якій би формі не здійснювалася консультативна допомога, вона володіє однією загальною характеристикою — спрямованістю на індивіда. Маючи немедичну парадигму і запозичуючи прийоми і техніки у психотерапії, будь-який вид консультування орієнтується не на лікування, а на допомогу здоровій людині в подоланні його труднощів, знаходженні виходу з скрутних положень. На основі вивчення існуючих точок зору можна визначити, що консультування — це процес суб'єкт-суб'єктної взаємодії, що має певні закономірності, ефективність його залежить від цілого ряду якостей, одним з ланок яких є довірливість. Консультування — одна з форм надання людині соціально-психологічної допомоги. І не можна не погодитися з концепцією ряду авторів, що за характером надання допомоги консультування найближче до психотерапії, але разом з тим консультування — це не скорочений і не спрощений варіант психотерапії. Консультування — це окрема галузь насамперед практичної психології, яка має свою яскраву специфіку. Останнім часом ця форма практичної діяльності поширилася і в інші сфери життєдіяльності людини. В даний час різними вченими виділяється безліч функцій консультування, зокрема: социализирующая, просвітницька, профілактична, сугестивна, компенсаційна. Однак всі дослідники як головну виділяють функцію розвитку особистості людини. Ми розглядаємо консультування як ланка соціально-педагогічної діяльності, що є різновидом професійної діяльності, спрямованої на надання допомоги людині (і дорослому, і дитині) у процесі її соціалізації, освоєння ним соціокультурного досвіду. Функціонально соціально-педагогічна діяльність здійснюється у сфері «людина-людина» з людьми, що потребують допомоги, і вирішує завдання соціального навчання та соціального виховання для успішної інтеграції людини в суспільство, як альтернатива відокремлення, «випадання» з нормальних соціальних відносин. Тому фахівцеві, який здійснює соціально-педагогічну діяльність, необхідно вміти професійно надати наступні види допомоги: соціально-інформаційна допомога, спрямована на забезпечення інформацією (дорослих і дітей) з питань соціального захисту, допомоги і підтримки, а також діяльності соціально-педагогічних служб і спектра надаваних ними послуг, соціально-правова допомога, спрямована на дотримання прав людини і прав дитини, сприяння в реалізації правових гарантій різних категорій дітей, соціальне виховання дітей за житловими, сімейно-шлюбних, трудовим, цивільних питань, соціально-реабілітаційна допомога, спрямована на надання реабілітаційних послуг в центрах, комплексах, службах та інших установах з відновлення психологічного, морального, емоційного стану і здоров’я, що потребують її дітей (дорослих), соціально-психологічна допомога, спрямована на створення сприятливого мікроклімату в сім'ї і микросоциуме, в яких розвивається дитина, усунення негативних впливів будинку, в шкільному колективі, утруднень під взаємин з оточуючими, у професійному та особистому самовизначенні, соціально-педагогічна допомога, спрямована на створення необхідних умов для реалізації права батьків на виховання дітей, подолання педагогічних помилок і конфліктних ситуацій у взаєминах дітей з батьками, однолітками, вчителями, попередження конфліктних ситуацій, що породжують дитячу безпритульність і бездоглядність, забезпечення розвитку та виховання дітей у сім'ях групи ризику. Всі ці види соціальної допомоги можуть реалізовуватися у вигляді консультацій різних форм: заочних, очних, стаціонарних, комплексних. При цьому допомога може надаватися опосередковано, безпосередньо, короткочасно, тривало відповідно до профілю запиту і проблеми. До заочним формам допомоги належить спілкування з дитиною і оточуючими його людьми за допомогою листування або телефонної розмови. До установам, що використовують заочні форми надання допомоги, відносяться інформаційні служби і телефони довіри, в тому числі спеціалізовані інформаційно-консультативні служби для дітей-інвалідів, наркоманів, алкоголіків та інших. Очні форми надання послуг передбачають короткочасне спілкування соціального педагога з дитиною, наприклад, при відвідуванні ним центру реабілітації, кризового центру, центрів з профорієнтації, дитячої біржі праці та інші. Комплексна форма надання допомоги дитині передбачає взаємодію його з кількома фахівцями, які вивчають різні аспекти (соціальні, правові, психологічні та ін) проблеми дитини, періодично збирають консиліум для його дозволу. Дана форма надання послуг характерна для спеціалізованих установ комплексної допомоги: центрів сім'ї та дитинства, центру реабілітації інвалідів та інші. Професійна підготовка фахівців соціальної сфери, таким чином, обов’язково має включати формування у них навичок консультування. Це необхідно тому, що соціально-педагогічна діяльність завжди є адресною, спрямованої на конкретну особистість і вирішення її індивідуальних проблем, що виникають у процесі соціалізації, інтеграції в суспільство, за допомогою вивчення особистості (дитини, дорослого) і навколишнього її середовища, складання індивідуальної програми допомоги, тому вона локальна, обмежена тим часовим проміжком, протягом якого вирішується проблема. У центрі уваги фахівця у сфері соціально-педагогічної діяльності можуть бути люди різного віку, різних професій або безробітні, діти або їхні батьки, школярі або педагоги, тобто люди, які мають різні соціальну роль і статус. Кожен з них може опинитися в ситуації консультування, виступаючи як клієнт із запитом про допомогу. Фахівець же в соціально-педагогічної діяльності при цьому здійснює роль консультанта. Основними напрямками соціально-педагогічної діяльності, найчастіше вимагають консультативної допомоги є: діяльність з профілактики явищ дезадаптації (соціальної, психологічної, педагогічної), підвищенню рівня соціальної адаптації (дітей і дорослих) за допомогою їх особистісного розвитку, діяльність з соціальної реабілітації дітей та дорослих, що мають ті чи інші відхилення від норми. Отже, за змістом соціально-педагогічна діяльність надзвичайно різноманітна, і консультування є одним з важливих її аспектів. У процесі консультування здійснюється соціальне навчання і соціальне виховання. Особливості цих процесів полягають в тому, що складне входження кожної людини в соціум і подальше його освоєння, оволодіння досвідом соціальних дій вимагає найчастіше втручання фахівця-професіонала.