Характеристика комунікативної боку общения

Характеристика комунікативної боку общения.

Говоря про комунікації у вузькому значенні слова, то передусім мають на увазі те що, що під час спільної прикладної діяльності люди обмінюються інформацією (різними уявленнями, ідеями, інтересами і т.д.).Отсюда слід, що все процес комунікації то, можливо зрозумілий як процес обміну. Також з викладеного вище можна зробити такий привабливий крок і інтерпретувати весь про цесс людської комунікації в термінах теорії информа ции, що робиться у низці випадках. Але такий підхід не можна розглядати, як методо логічно коректний, тому що мав опускаються деякі важливіше шие характеристики саме людської комунікації, яка зводиться лише у процесу передачі. А у тому, що за такого підході фіксується лише один певний напрямок потоку інформації, а саме з коммуника тору до реципієнту (запровадження поняття «зворотний» не изменя ет суті), тут і його ще одне істотне упущение.

При помилковому розгляді людської комунікації фіксується лише формальна сторо на справи: як інформація передається, в нас саме за умов людського спілкування інформація як передається, а й формується, уточнюється, развивается.

Спілкування не можна провадити лише як отправле ние інформації якийсь передавальної системою чи як засіб її інший системою оскільки у на відміну від простого «руху інформації» між двома пристроями тут маємо працювати з ставленням двох індивідів, кожен із яких є актив ным суб'єктом: взаємне інформування їх передбачає нала живание спільної прикладної діяльності. Це означає, кожен участгник комунікативного процесу передбачає активність й у свого партнера, вона може розглядати його як якийсь объект.

Другой учасник постає теж як суб'єкт, і це означає, що, спрямовуючи інформацію, нею необхідно ориентиро ваться, тобто. аналізувати його мотиви, мети, установки. Схема тично комунікація то, можливо зображено як интерсубъект ный процес. Але цього разі потрібно припускати, у відповідь на послану інформацію буде отримана нова информа ция, що йде від іншого партнера.

Тож у комунікативному процесі змін і відбувається про стое рух інформації, але, як мінімум активний обмін нею. Головна «прибавка» в специфічно людському обміні инфор мацией у тому, що саме особливу роль грає для каж дого учасника спілкування значимість інформації, оскільки люди й не просто «обмінюються» значеннями, але прагнуть у своїй виробити загальний сенс. Це можливе лише за умови, що непросто прийнята, а й зрозуміла, осмислено. Суть комунікативного процесу — непросто взаємне информирова ние, але спільне розуміння предмета.

Характер обміну інформацією між людьми залежить від того, що посредст вом системи знаків партнери можуть друг на друга. Ины ми словами, обмін такою інформацією передбачає обов’язкову вплив на поведінка партнера, тобто. знак змінює стан учасників комунікативного процесу. Коммуника тивное вплив, яке тут виникає, не що інше, як психологічне вплив одного коммуниканта іншим із єдиною метою зміни її поведінки. Ефективність комунікації вимірюється саме тією, наскільки вдалося цей вплив. Це означає, що з обмін інформацією відбувається зміна типу стосунків, що склався між учасниками комунікації.

Комунікативне вплив як наслідок обміну інформацією між можливе лише тоді, коли людина, направляю щий інформацію (комунікатор), і достойна людина, приймає її (реципієнт), мають єдиної чи схожою системою кодифікації і декодификации. На повсякденному мові цього правила виявляється у словах: «усі мають розмовляти одному языке».

Это особливо важливо оскільки комунікатор і реципієнт в комунікативному процесі постійно змінюються місцями. Тільки приня тие єдиної системи значень забезпечує можливість партне рів розуміти одне одного. Для описи цій ситуації соціальна психологія позичає з лінгвістики термін «тезаурус», обозна чающий загальну систему значень, прийнятих усіма членами групи. Але справа у цьому, що, навіть знаючи значення одним і тієї ж слів, люди можуть розуміти їх неоднаково: соціальні, полити ческие, вікові особливості може бути причиною цього.

Также думку будь-коли дорівнює прямому значенням слів. Тому в які спілкуються мали бути зацікавленими идентич ны — у разі звукової мови — не лише лексична і синтак сическая системи, а й однакове розуміння ситуації спілкування. І це можливе лише разі включення комунікації в недо торую загальну систему діяльності.

В умовах людської коммуника ции можуть бути цілком специфічні коммуникатив ные бар'єри. Вони мають соціальний чи психологічний характер. З одного боку, такі бар'єри можуть бути тому, що з сутствует розуміння ситуації спілкування, викликане непросто раз особистим мовою, яким розмовляють учасники комунікативного процесу, але відмінностями глибшого плану, существующи ми між партнерами. Це може бути соціальні, політичні, релігійні, професійні відмінності. Такі барье ры породжені об'єктивними соціальними причинами, принад лежностью партнерів по комунікації до різним соціальним групам. Комунікація у разі демонструє ту свою характеристику, що він є лише сторона спілкування. Природно, що комунікації здійснюється й за наявності цих бар'єрів: навіть військові противники ведуть переговори. Та все сі туация комунікативного акта значно ускладнюється благода ря їх наличию.

С з іншого боку, бар'єри при комунікації можуть мати і більше суто виражений психологічний характер. Вони виникатимуть чи внаслідок індивідуальних психологічних осо бенностей які спілкуються (наприклад, надмірна сором’язливість одне го їх, скритність іншого), чи силу сформованих між спілкуються особливий псі хологических відносин: неприязні стосовно друг до друга, недовіри тощо. І тут особливо чітко виступає та зв’язок, яка між спілкуванням і ставленням.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.