Перспективы розвитку міжнародних корпорацій в России

смотреть на реферати схожі на «Перспективи розвитку міжнародних корпорацій у Росії «.

Уральський державний технічний университет.

Кафедра управління зовнішньоекономічною діяльністю предприятий.

РЕФЕРАТ.

По дисципліни Світова экономика.

На тему:

Перспективи розвитку міжнародних корпорацій в России.

Студент: Лаптєва Г.

Група: И286.

Преподаватель:Огородникова.

Юлія Николаевна.

Екатеринбург.

1. Визначення міжнародних корпорацій і транснаціональних корпорацій. 3.

2. Історичний розвиток міжнародних корпорацій. 5.

3. компаній у час. 6.

4. Розвиток компаній у Росії. 8.

5. Перспективи розвитку компаній у світі й у Росії. 10.

Визначення міжнародних корпорацій і транснаціональних корпораций.

Міжнародні корпорації - форма структурної організації великої корпорації, здійснює інвестування до різних країн мира.

Існує 2 виду міжнародних корпорацій: 1) транснаціональні корпорації (ТНК) — міжнародні корпорації, чия головна компанія належить капіталу однієї країни, а філії розкидані на багатьох країнах. 2) Багатонаціональні корпорації (МНК) — міжнародні корпорації, чия головна компанія належить капіталу двох чи більше країн, а філії перебувають у різних странах.

Міжнародне виробництво під медичним наглядом ТНК є ланкою інтернаціоналізації господарському житті. ТНК істотно модифікує як структуру світогосподарських зв’язків, і механізм функціонування національних воспрозводственных комплексів. Усі більше об'ємів міжнародної торгівлі товарами, обміну науково-технічними знаннями, поизводственных добросусідських відносин і мигации капіталу зосереджуються всередині гігантських транснаціональних компаний.

У насчитывется понад двадцять тисяч ТНК. У тому числі майже двом тисячі найбільших зосередили основну масу прямих інвестицій у світовому господарство і отримують левову пайку наявних всієї прибуток від іноземної підприємницької діяльності. Відмінність ступеня впровадження іноземних корпорацій до господарства країн обумовлені як масштабами економіки різних держав, і неоднаковим рівнем концентрації національного капіталу, міццю власних міжнародних компаний.

Охарактеризуємо основні риси ТНК:

1 ТНК — активні учасники міжнародного поділу праці та сприяє його розвитку, т.а. формується структтура міжнародного производства.

2 ТНК вимагає величезних інвестицій і высококвали-фицированного персоналу, т.к. вони пробираються у наукомісткі галузі, де ТНК прагне монополии.

3 ТНК сприяє світовому прогресу, т.к. вкладає величезні гроші у науково-дослідні разработки.

Можна виділити галузі, у яких ТНК найактивніші. Передусім це провідні галузі індустрії, формують базу задля її подальшого технічного прогресу. До до їх числа зазвичай відносять загальне машинобудування, електроніку і електротехніку, приладобудування і хімічної промисловості. Саме у цих галузях нині передусім розгортається новий етап НТР, пов’язані з швидким розвитком мікроелектронної і лазерної техніки, біотехнологій, промислових роботів тощо. Особливо великих розмірів «іноземні сектори» сягнули нафтоі газопереробці, традиційно контрольованих найбільшими енергетичними ТНК.

За рівнем участі іноземного капіталу вельми важливе останнє місце посідають і такі галузі, як оптова і роздрібна торгівля, сфера послуг, передусім фінансових (банки страхування), валютний обмін. За інших великих секторах економіки — сільському господарстві, транспорт, зв’язок, жилищнокомунальне господарство — питому вагу іноземних компаній дуже незначителен.

Притік капіталу з-за кордону можт бути використана належала для розширення виробничого потенціалу приймаючої країни, т.к. ТНК організують виробництво нову продукцію, використовують прогресивні технології, і навіть управлінський і збутової досвід, які недоступні місцевим конкурентам. Соціальне значення транснаціоналізації насамперед полягає у цьому, що той процес забезпечує робочими місцями незайняте населення, сприяє зростанню кваліфікації працівників, загалом, сприяє нормалізації життєвого уровня.

Можна виділити декілька причин виникнення ТНК:

1 Активізація вивезення капитала.

2 Прагнення сверхприбыли.

3 Жорстка конкуренція, веде до концентрації виробництва та капитала.

Історичний розвиток міжнародних корпораций.

З періоду зародження міжнародних корпорацій (кінець 19 століття) вони зазнали істотні зміни. Діяльність міжнародних корпорацій (МК) першого покоління значною мірою пов’язана з розробкою сировинних ресурсів колишніх колоній, що дає підстави визначити їх як «колониально-сырьевые ТНК». По организационно-экономичекой форми і механізмам функціонування що це картелі, синдикати і перші трести. Потім поставляють на світовий арне з’являються ТНК трестового типу, пов’язані з виробництвом військово-технічній продукції. Почавши своєї діяльності в період між двома світовими війнами, дехто з тих ТНК другого покоління зберегли свої позиції світовій економіці і після Другої світової войны.

У 60-ті роки дедалі помітнішу роль почали грати ТНК третього покоління, які широко використовували досягнення научно-тхнической революції. Вони виступали в організаційно-економічної формі концернів і конгломератів. У 60−80-ті роки у діяльності ТНК органічно з'єднувалися елементи національного й зарубіжного виробництва: реалізація товарів, управління та організації праці персоналу, науково-дослідницьких робіт, маркетингу і післяпродажного обслуговування. Основні елементи відтворювального процесу переводилися на загальні для відповідних країн стандарти принципи. ТНК третього покоління сприяли розповсюдження набутків НТР в периферійні зони світового господарства і, найголовніше, закладали економічні передумови до появи міжнародного провадження з єдиним і інформаційним простором, міжнародним ринком капіталу робочої сили, науковотехнічних услуг.

На початку 80-х поступово з’явилися б і утвердилися глобальні ТНК четвертого покоління. Їх відмінності: планетарне бачення та здійснення онкуренции у світовій масштабе.

компаній у справжнє время.

На цей час вже переважно сложлась таку систему світоустрою, коли він ТНК контролює майже половину світового промислового виробництва, 63% зовнішньої торгівлі, і навіть приблизно 4/5 патентів і ліцензій нові техніку, технологій і «ноу-хау». Під контролем ТНК перебуває 90% світового фінансового ринку пшениці, кави, кукурудзи, лісоматеріалів, тютюну, джуту і залізною руди. Половина експортних операцій США здійснюється американськими і іноземними ТНК У Великобританії їхня частка сягає 80, а Сінгапурі 90%. Більшість платежів, що з трансфертом нових технологій, здійснюється всередині ТНК.

Ядро світогосподарчої системи становлять близько 500 ТНК, які мають практично необмеженої економічну владу. Причому у розвинених країнах у кожної галузі домінують займають два-три супергиганта, конкуруючі між собою на ринках всіх стран.

Загалом у світі діють близько 40 тис. транснаціональних корпорацій, що мають у 150 країнах 200 тис. філій. Разом з тим із цій досить значної сукупності ТНК, на думку ряду експертів, може бути повністю віднесено до розряду справді междунродных компаній приблизно 1/10 від їх загальної числа. Ще 1/10 їхньої загальної чисельності близька до того що, щоб стть повноправними, «справжніми» міжнародними ТНК.

До найбільших за величиною заруежных активів ставляться такі ТНК: «Ройал-Датч_шелл» (Великобританія — Голландія, основна сфера діяльності - нафтопереробка), IBM (США, комп’ютерна техніка), «Дженерал моторз» (США, автомобілебудування), «Хітачі» (Японія, електроніка). Однак за обсягом продажів лідируючі позиції з світової економіці на початок кризи 1997 р. зберігали японські ТНК: «Іточі», «Мицуи», «Міцубісі», «Сумітомо», «Марубени». Їх йшли американські ТНК: «Дженерал моторз», «Фрд», «Эксон».

Борючись за ринки збуту в глобальному масштабі, ТНК забезпечують потреби у постійних інноваціях, зміні технологій і науково-технічному прогресі. Транснаціональні компанії створюють скелет світової економіки, крові та плоті якої - середні і маленькі формы.

Тим більше що, і натомість цих глобальних змін у останні роки з’явився виключно важливий, та ще маловивчений феномен, що можна охарактеризувати як виникнення самостійного транснаціонального капіталу, початківця жити власним власним життям. Кількість глобальних економічних змін переріс у якість і транснаціональний капітал став самостійним економічним організмом зі своїми оригінальної структурою і внутрішніми цілями развития.

Вільно переміщуваний в сучасному економічному просторі транснаціональний капітал перебуває поза юрисдикції національних держав. Природно, він шукає найдохідніші ринки і з більшу частину є спекулятивним. Реальною сили, здатної протистояти транснаціональному капіталу, у світі не существует.

У 90-х роках маємо цілком нову історичну ситуацію, коли держави що немає достатньої міццю для великомасштабних фінансових інтервенцій, протидіючих рухам спекулятивного транснаціонального капитала.

Колоссалбный розрив реальним і фіктивним капіталом це не дає можливості урядам національних держав здійснювати капітальні вкладення, що зумовлює зниження виробництва та змушує шукати нових позикових коштів на покриття державних витрат. Більшість держав вже потрапив у безвихідну до боргової ями, у многм організовану транснаціональним капиталом.

Розвиток компаній у России.

Серед опитаної країн Росія, як відомо, опинилася у становищі цілком особливому. На порозі реформ Україна, її науково-технічний потенціал і економіка були вище інших країн. За своїми історичного коріння, внеску у світову цивілізацію, промисловому і інтелектуальному потенціалу Росія має зайняти його місце групи розвинутих країн. Однак у результаті не досить ефективною реструктуризації економіки вона за більшості показників була відкинута у середину списку країн. Разом з віджилими формами забюрократизованою директивною економіки пішли шляхом злам цілком життєздатні потужні галузеві промислові группы.

У середовищі сучасних компаній у Росії завдяки новим компьютарным технологіям превалює мережна організація з базами транснаціонального капіталу і вузлами управління у великих містах різних країн. Раззвитие світових комунікаційних мереж, і глобальних ТНК з мережевий структурою управління проходило паралельно, й інші процеси, безумовно, взаимодополняли і стимулювали друг друга.

Єдині всього світу фінансові інструменти, стандарти передачі й обробки інформації, однакові фінансові та информационые інститути створюють ідеальну середу для транснаціоналізації бізнесу і вільного руху його капитала. Технологическое суміщення магістральних інформаційних та фінансових комунікацій та мереж сприяло створенню нового информационно-финансового інституту та призвело до сближениюи поступового злиттю інформаційної та фінансів деяельности. Транснаціональний капітал, в технологічному плані базирующийсяна глобальних інформаційно-фінансових мережах і добивающийсямирового панування через інформаційні і фінансові ринки, породив нову транснаціональну информационно-финансовую олигархию.

При превалюючою зараз мережевий системі організації термінальні ланки сучасних ТНК є, мовою комп’ютерних мережевих технологій, своєрідні «порти», відкриті для під'єднання до корпоративної мережі взаємозв'язків нових елементів через механізми транснаціональних стратегичесих альянсів, внаслідок чого кордону компаній, і промислових груп розмиваються чи набувають форми «сузір'їв», які включають пов’язані між собою, але до певної міри незалежні, компанії різних ж розмірів та отраслей.

Останніми роками поруч із традиционым вивезенням капіталу формі прямих інвестицій ТНК дедалі більше практикують эксопрт організаційних технологій, ноухау і аж фрагментів розвинених інших країнах перебування корпорації чи занароджених у надрах амой ТНК неформальних інституцій у сфері організації та управління. Поступово керівники передових ТНК почали розуміти, що інновації є лише видимої вершиною айсберга соціокультурних інститутів, й забезпечення їх безперервного й успішного виробництва необхідно навчитися переносити великі інституціональні методи в «приймаючі» страны.

Після розвалу СРСР ми, як відомо, надмірно різко відвернулися від ідеологічної підтримки економічних преобразований.

У відомій класифікаційної системі А. Тойнбі з 28 коли-небудь існували Землі цивілізацій і аналогічних сім що дожив донині виділено слов’яно-православна як що має унікальним своєрідністю. Справді, ще візантійському Землеробському кодексі сказано, що «що входять до чужій виноградник, щоб насититися, нехай це будуть є безкарними». Як це несхоже на західноєвропейська «мій будинок — моя фортеця». Так, наша цивілізація дуже відрізняється від, з урахуванням яких було побудовано економіки Заходу, але навряд чи варто пестувати цю унікальність. Історичний досвід показує, що ні лише технологічні, а й ідеологічні і культурологічні запозичення, що проводилися деякі періоди історії в грандіозних масштабах, зрештою благотворно вплинули на розвинені страны.

Перспективи розвитку компаній у світі й у России.

Сучасний світ характеризується глобалізацією і інтернаціоналізацією економічних процесів, які продукують формування так званої цивілізаційної ідентичності. Протягом часу життя двох-трьох покоління людей людська діяльність й заснований у ньому науково-технічний прогрес настільки радикально змінили світ, що предметна область идеолоогии і філософії давно змістилася від відтворення об'єктивної дійсності до задоволенню потреби у успішному дії, до найбільш ефективних реакцій на зовнішні впливи, до максимізації результативности.

Саме однаковість механізмів забезпечення успішності, і навіть глобалізація і інтернаціоналізація світової економіки зумовили потреба у формуванні цивілізаційної ідентичності. Тому госудорства, які зуміють з допомогою ідеологічних коштів сформувати найбільш продукттивные неформальні інститути як у базі своєї, і світового досвіду, отримують значні конкурентні переваги та увійдуть до коло країн, формують «правил гри» постсовременной цивілізації. У наступаючому столітті провідної ролі відіграватимуть країни, зможуть знайти механізми швидкого й економічно ефективного вбудовування запозичених із інших країн і адаптируемых у межах власної ідеологічної системи великих окремих інституціональних моделей, і навіть упровадження їх у практикуэкономической жизни.

Там, коли інтереси транснаціонального капіталу об'єктивно збігаються з його інтересами певних національних держав, може забезпечити їм значні і навіть вирішальні переваги в межстрановой экономичекой конкуренції. У передових країнах це двовладдя прийняло характер симбіозу. Розвинені держави активно підтримують власні ТНК, які у своє чергу забезпечують сюрезенам надходження податкових від міжнародної роботи і, що можна, важливіше, поширення їх економічного, кому надалі і політичного влияния.

Транснаціональний капітал чуйно відгукується ось на підтримку «своїх» держав, забезпечуючи їх економічну могутність і вплив економічну експансію. Напевно, потрібно лише привітати, що боротьба за ринки перейшла з військово-політичній в жорстоку, але, по крайнього заходу, безкровну економічну сферу.

Складніше складаються стосунки ТНК з менш розвинені країни, до яких входить і Росія. Тут інтереси великих міжнародних корпорацій найчастіше входять у суперечність з національним капіталом і крізь нього з государством.

Зараз особливо важливо знайти правильний підхід у відносинах російської держави зі «своїми» і «чужими» ТНК. Основний упор повинен поставлений на вітчизняні фінансово-промислові групи. В Україні повинен прижитися прагматичний підхід до вітчизняних промисловим групам. Хороші вони або погані, але й є сучасна російська індустрія, і лише взлелеяв їх, зможемо пройти клуб передових країн. Росія, за прикладом передових країн, зобов’язана ввійти у тісний стратегічний альянс з вітчизняними фінансовими группами.

Потрібно ясно усвідомити, що тепер, межі століть, формується образ нового світу, у якому доведеться жити наших нащадків. Маємо у що там що прийняти взяти участь у формуванні нових інститутів, правил економічного життя та Міжнародних організацій. Для цього ми мали бути зацікавленими эономически сильні, оскільки сильні вважаються лише з силою. І тоді, коли торгових марок наших ТНК впевнено зашагают у світі, Росія реально, не так на словах, а насправді поверне собі статус великої державы.

Література: 1. Економічна теорія. Під ред. А.І. Добриніна, К.С. Тарасевіча, С-П,.

1997. 2. А. Мовсеян, З. Огницев. Транснаціональний капітал та національні государства./Мировая економіка та багатосторонні міжнародні економічні отношения,.

№ 6, 1999. 3. А Неклесса. Російський проект./Мировая економіка і безкоштовні міжнародні відносини, № 6, 1998.