Психология ділового спілкування

Психология ділового общения

Деловое спілкування — це комунікація, обміну інформацією, значимої учасники спілкування. Для досягнення успіху під час зустрічі необхідно спонукати співрозмовника до спілкування, створити полі можливостей задля її подальшого ділового обговорення й прийняття решения.

Лидия Михайлівна Степанова.

Деловое спілкування — це передусім комунікація, тобто. обміну інформацією, значимої для учасників спілкування. Щоб процвітати в переговорах, треба досконало володіти їх предметом. І хоча у переговорах звичайно беруть участь спеціалістів різних професій, від кожної визначена висока компетентність.

Встреча

Для досягнення успіху під час зустрічі необхідно спонукати співрозмовника до спілкування, створити максимальне полі можливостей задля її подальшого ділового обговорення й прийняття рішення. І тому необхідно:

— зорієнтуватися в ситуации;

— продумати питання, запропоновані для обсуждения;

— визначити умови та вимоги для того чи іншого решения;

— знати, які виходи з контакту можна використовувати.

Платон сказав, що «хороше початок — це половина справи», але кожен контакт, зустріч переростають у розмову. Нетактовно і навіть непристойно намагатися втягти у розмова людини, з яким ми щойно познайомився і який спонукає цьому розмові. Напевно, таку зустріч, розмову найкраще завершити фразою: «Якщо Вас зацікавили пропозиції, давайте зустрінемося додатково у зручний вам час». У разі зустріч чи розмова, хоча й знайшла свого продовження, тим щонайменше має позитивний бік, т.к. завжди існує можливість, що пізніше цей контакт переросте в хороші, корисні відносини.

Важную роль процесі спілкування грає мову невербального поведінки. Воно зумовлене імпульсами нашої підсвідомості, і неможливість підробити ці імпульси дозволяють нам довірятися цьому мови більше, ніж звичайному, вербального. Особливу увагу слід звернути на манеру, пози, міміку співрозмовника. Має до спілкування ваша доброзичливість, відкритість, яка досягається м’якої усмішкою, невеликим нахилом голови у бік співрозмовника, вираженням очей, тощо.

Невербальное поведінка

«Золотое правило» Євгена Вахтангова таке: «Кожен, хто не хоче бути приємним, завжди неприємний цим, що хоче приємним», тобто. зі спілкуванням бути природно доброзичливим, ненав’язливим.

Первоначальную роль передачі інформації грає міміка (руху м’язів особи). Дослідження показали, що з нерухомому особі говорить втрачається до 10−15% інформації.

С мімікою тісно пов’язаний погляд, тобто. візуальний контакт. Спілкуючись, люди прагнуть обопільності і відчувають дискомфорт, якщо його немає. Слід пам’ятати, що коли і людина лише формує думку, він найчастіше дивиться на бік, коли думку повністю готова, — на співрозмовника. Коли йдеться про складних речах, на співрозмовника дивляться менше, коли труднощі долається, — більше.

При денному світлі зіниці можуть розширюватися і звужуватися залежно від цього, як змінюється ставлення, і настрій людини від позитивного до негативного і навпаки. Коли людина радісно збуджено, його зіниці розширюються вчетверо більше, порівняно з настроєм, навпаки, сердите, похмуре настрій змушує зіниці звужуватися, з’являються звані «ока-бусинки» чи «зміїні очі». Погляд скоса використовується передачі зацікавленості (зазвичай він супроводжується злегка піднятими бровами чи усмішкою) чи ворожості, підозрілості (опущені вниз брови, нахмурений лоб, опущені куточки рота).

Скованный співрозмовник рідко користується довірою. Під час переговорів та ділових розмов будь-коли слід вдягати темні окуляри, тому що в партнера виникає відчуття, що його розглядають впритул.

Можно зробити висновок: якби нашім час розмови дивляться мало, ми маємо усі підстави думати, що до нас чи того, що говоримо, ставляться погано, і якщо хтось дивиться в очі занадто довго, це виклик чи настороженість. Якщо на час розмови співрозмовник опускає повіки, це підсвідомий жест «прибрати» зі свого полем зору, тому що ви йому стали нецікаві. Якщо прикриті повіки поєднуються з відкинутої головою довгим поглядом, відомим як «погляд зверхньо», то ваш партнер підкреслює свою перевагу над вами.

И, нарешті, поза — становище людського тіла, типове для даної культури. З огляду на культурної традиції кожного народу деякі пози забороняються, інші закріплюються. Поза (руки розкрито, долоні вгору) відповідає фразі: «Як ради вас бачити!» — її произнесёшь, використовуючи наполеонівську позу (руки схрещені на грудях, голова опущене вниз).

Вывод: якщо людина зацікавлений у спілкуванні, він нахилятися убік співрозмовника (це сприймається як люб’язність, увагу), якщо ні, то відкинеться тому, чи розвалиться у кріслі. Потрібно знати, що кивання головою слухача вас допомагає розмові, це який завжди означає згоду. Кивок головою діє говорить одобряюще й у груповий розмові, тому який провіщає зазвичай звертає своє мовлення безпосередньо до того що, хто постійно киває.

С позою тісно пов’язані жести — різноманітні руху саме руками і головою, зміст яких зрозумілий для які спілкуються сторін.

Во всіх культурах є подібні жести:

а) комунікативні — жести вітання, прощання, привернути увагу, заборон, задовільні, негативні, питальні тощо.

б) модальні — тобто. які виражають оцінку і ставлення (жести схвалення, невдоволення, довіри і недовіри, розгубленості).

Итак, невербальний контакт встановлено. Тепер треба поспішати із привітанням, щоб він знадобилася початку словесного тобто. вербального спілкування. Потрібна пауза. Вона необхідна, щоб дати можливість людині відповісти, включитися у спілкування. Якщо цю паузу не витримати й за привітанням обрушити всю приготовлену інформацію, то йде руйнація контакту. Це свого роду неввічливість. Як відомо слова Эмерсона, який нібито сказав: «Життя не настільки коротка, щоб людям бракувало часу на ввічливість».

Особенно помітна цю помилку в телефонні розмови, коли звертаються до співрозмовника, а його реакцією цікавляться. Виждати паузу необхідно як у тому, аби переконатися, що контакт встановлено, щоб дізнатися, як партнер відгукнувся про ваше поведінка, звернення.

Вербальное спілкування

— Не слід розпочинати контакт, коли співрозмовник зайнятий тими чи інші справами.

— Починати розмова треба з слів «Вам не здається…» чи «Ви міг би…», а чи не за словами «я», «мені».

— Занадто швидка багатослівна мова справляє враження про людину як і справу недостатньо надійному, ґрунтовному.

— Занадто повільна мова дратує, змушує подумати про сповільненості реакцій цієї людини, неоперативности в ділових відносинах. Втягнути співрозмовника в інтенсивне обговорення питання, коли його не спостерігається бажання — це створити невимушену атмосферу спілкування. Звісно, це свого роду мистецтво. Можна корисний жарт, (але пам’ятати, що сама жартівливість може цілком зруйнувати навіть старанно побудовану аргументацію), чи послатися на авторитет (досить згадки одного відомого імені).

— Підвищити емоційний тонус співрозмовника — це привласнити співрозмовнику бажане якість: «Знаючи вашу старанність…», «Ви такий наполегливий…», «Ваш досвід вкрай цікавий нам до вирішення цієї проблеми». Можна також використовувати «зворотні зв’язку»: «Я правильно зрозумів, що…», «Ви, отже, думаєте, що…» Такі фрази дають можливість співрозмовнику ще ясніше і більше чітко сформулювати свої міркування.

— При виборі слів треба намагатися вживати прості, загальновідомі і всім зрозумілі слова. Але ці слова повинні найточніше висловлювати вашу думку. Марк Твен з цього приводу говорив, що ця відмінність між за потрібне словом навіть, яке близько йому за значенням, така ж сама, як між блискотінням блискавки й поблескиванием маленького світлячка. Нерідко розумну, хорошу мова псують слова-паразиты, і навіть, хоч і улюблені вами, але від кількаразового повторення в одному розмові втрачаючи своєї принадності прислів'я, приказки, тим паче якщо вони вживаються недоречною.

— Під час звернення до співрозмовника намагайтеся правильно запам’ятати його ім'я і по батькові. Запам’ятавши ім'я й невимушено використовуючи його, ви робите людині тонкий комплімент. Але варто забути його ім'я чи неправильно написати його, і це поставите себе у дуже невигідне становище. Наполеон III пишався тим, що, попри свої справді високі обов’язки, він пам’ятав ім'я кожного, з ким йому доводилося зустрічатися. Під час зустрічі він зумисне говорив: «Вибачте, будь ласка. Не розібрав, як вас звуть». Якщо ім'я дане було незвичним, він уточнював, як він пишеться. Під час бесіди кілька разів вживав це і намагався асоціювати його з рисами, виразом обличчя і всієї зовнішністю. Іноді він записував ім'я на листочку паперу, запам’ятовував їх у пам’яті. Отже, він домагався як слухового, а й зорового сприйняття нового йому імені.

— Під час переговорів й у діловому спілкуванні слід звернутися з такою назвою, під його вам представили.

— Будьте уважні і попереджувальні до співрозмовника, цінуєте його аргументи, навіть якщо вони слабкі. Ніщо так негативно впливає на атмосферу ділової розмови, як презирливий жест, що означає, що одне сторона відкидає аргументи інший повторюється без жодних зусиль зрозуміти їхній вміст. Німці надувають щоки — пуфф, англійці відводять тому голову і трохи округляють очі, французи постукують пальцями на столі, російські тримають руки в кишенях.

— Будьте чемні, по-дружньому налаштовані, дипломатичні і тактовні. Звісно, ввічливість не повинна переростати на дешеву лестощі. Міра необхідна в усьому. Майте на увазі також у тому, що жінку ніколи не можна обеззброїти компліментом, а чоловіка завжди можна.

Кто ясно мислить, той ясно викладає. Чим зрозуміліше, зрозуміліше співрозмовнику ваша мова, тим вірогідніша можливість те, що ви знайдете спільну мову. Полегшує процес спілкування вміння слухати й уміння говорити.

Умение слухати

«Научись слухати, ти зможеш користати навіть із тих, хто це каже дурості» (Плутарх).

Если люди неуважні або розуміють наміри України і бажання свого співрозмовника, то не лише втрачають вільний час, а й нервують партнера, ускладнюючи процес спілкування. Тоді дебати перетворюються на сердитий розмова.

Существуют правила для слухачів:

а) якщо хтось звернувся безпосередньо до вас із промовою, необхідно зійти нанівець і вислухати, що він каже. Етикет говорить: віддай перевагу слухання перед видами діяльності;

б) майте такт, терпіння вислухати все уважно остаточно. У у крайньому випадку тактовно перенесіть час розмови чи попросіть його звернутися до іншого співробітнику;

в) будь-коли перебивайте співрозмовника, навіть якщо в вас виникло геніальне вирішення питання чи чудова думку, не перебивайте і відволікайтеся, якщо монолог затягнувся;

г) якщо який провіщає висловлює цю думку ледь, можна сказати: «Що у вас є у вигляді?» «На жаль, би не зрозумів». «Не міг би ви повторити»;

д) зацікавленість підкреслюється поглядом, мімікою, жестами; е) під час слухання слід визначитися (згоден чи ні) і «бути готовим з відповіддю.

Ошибки слухачів: вони використовують проміжки промови для побічних думок та втрачають нитку викладу; вони всі сили направляють на запам’ятовування перших пунктів, залишаючи без уваги наступну інформацію (якщо пунктів багато, їх записують їх у блокнот); вони «вимикаються», коли співрозмовник каже «занадто».

Умение говорити

Разговор — це театр двох акторів, і, крім розмовного, повинен бути енергетичним, тобто. необхідно відчувати біоструми співрозмовника.

Существуют правила для говорить:

а) уникати прямих негативних оцінок особистості співрозмовника;

б) знімати категоричність у мові;

в) не ставити в центр власне «я», не нав’язувати власних думок і оцінок;

г) вміти стати на думку партнера;

д) оцінювати слухача, підвищуючи його ступінь зацікавленості;

е) починати розмову з легкої теми, встановлюючи бажаний контакт, продумати перехід до основному питання;

ж) ознайомитися з логікою. Недарма у народі кажуть: «Почав за здоров’я, а скінчив за упокій»;

з) використовувати паузи, т.к. концентрація уваги: від 45 секунд до $ 1,5 хвилини;

и) виходити із те, що співрозмовник — не противник у спорі, не опонент, а партнер.

Совет Цицерона: годі було заволодіти розмовою як вотчиною, з якої маєш право вижити іншого; навпаки, старайся, щоб кожен мала свій черга у розмові, як й у всьому іншому.

Принятие рішення

На фазі обговорення й прийняття рішень дуже значущою спрямованість на партнера, включення їх у обговорення, у повною мірою би мало бути виявлені «вміння слухати й уміння говорити». Досягнення на успіх діловому обговоренні важливо знайти точки опори та спробу виробити єдність позицій.

Даже самий важкий розмова доводиться до позитивного результату, коли він щирий і викликає відчуття ніяковості. Мудрі кажуть: згоди незначні справи виростають, при незгоді — найбільші гинуть (Гай Саллюстій Криси).

Если на початок переговорів з’ясувати стиль поведінки партнера та її тип, це значно полегшить побудова тактики спілкування.

Стили і типи співрозмовників

Фактический: залишаючись нейтральними, люди цього стилю знають усі газети деталі переговорів. Їх девіз: факти свідчать самі за себе. Працюючи з людьми цього стилю, будьте точні в викладі фактів, звертайтеся до пройденим етапах. «Що було зроблено…» «Що свідчить практика…» тощо. Документируйте все сказане.

Интуитивный: дивляться на цю проблему загалом й використовують у роботі творчий підхід до. При спілкуванні з цими людьми побуждайте партнера творчості, перескакивайте з однієї ідеї в іншу, стежте над його реакцією, сміливо плануйте майбутнє.

Нормативный: люди цього складу найбільше схильні оцінювати факти, користуючись такими категоріями, як «прав», «неправий», «вигідно», «невигідно». Їх принцип — пошук угод. З ними вам необхідно встановлювати чіткі позиції договірних сторін, демонструвати інтерес до того що, що висловлює партнер.

Аналитический: люди цього стилю встановлюють причини, роблять логічні умовиводи і висновки та тільки підставі аналітичної підходу дійдуть рішенню будь-яких проблем. Працюючи із нею шукайте причини слідства, використовуйте логіку, аналізуйте взаємозв'язку, виявляйте особливе терпіння.

Конечно, в чистому вигляді ці типи виявляються рідко. Зазвичай, під час розмови виявляються якісь окремі боку названих стилів поведінки, але у будь-якому разі має сенс з’ясувати, якому стилю домінує, щоб психологічно підлаштуватися під співрозмовника.

Необходимо враховувати, якого типу співрозмовника належить ваш партнер. Фахівці вважають, що є:

— нісенітний людина, нігіліст — він нетерплячий, нестриманий, найчастіше збуджено. Свою позицію він визначає в такий спосіб, щоб із ним не погоджувалися. за таким треба поводитися:

а) обговорити і обгрунтувати суперечності, якщо вони знані перед початком розмови;

б) завжди залишатися холоднокровним і компетентним;

в) ознайомитися з тим, щоб прийняті рішення формулювалися його словами;

г) при надати іншим учасникам розмови спростувати його затвердження, та був відхилити їх;

д) з усіх сил залучити його за свій бік;

е) без очікування негативного рішення, переключитися в іншу тему чи наполягти у тому, щоб ділова розмова розбилася, потім у перерві сам на очей дізнатися істинні причини даної його негативної позиції;

— позитивний людина — це найбільш приємний тип, добродушний, працьовитий, вона дозволяє разом підбити підсумки, спокійно провести дискусію. за таким найкраще:

а) разом з’ясувати і завершити розгляд окремих випадків;

б) у важких і тупикових випадках шукати підтримку і приймати допомогу у співрозмовника подібного типу;

— всезнайка — такий співрозмовник вважає, що він знає усе або майже усе найкраще інших. По відношення до нього треба надходити так:

а) її того, хто веде розмову;

б) нагадувати йому, що інші також хочуть висловитися;

в) пропонувати йому формулювати проміжні укладання;

г) іноді ставити йому складні спеціальні питання, куди у разі потреби зміг відповісти той, хто веде розмову;

— базіка — знання переповнюють його, але невихованість і нестриманість заважають ходу розмови, оскільки він вони часто й без видимої причини перериває її. за таким треба надходити так:

а) її ближчі один до тому, хто веде розмову або до інший авторитетною особистості;

б) що він перебиває чи починає відхилятися від теми, його треба з максимумом такту зупинити;

в) стежити, що він не перевертав проблеми «з ніг на голову»;

— боягузе — цей тип відрізняється недоліком впевненості, він частіше мовчить, боючись виглядати смішним чи дурним. Із такими грошима людьми треба обходитися дуже делікатно:

а) ставити йому спочатку такі й легенькі питання;

б) допомагати йому формулювати думки;

в) підбадьорити його після висловлювання чи зауваження;

г) недопущення іронії на його адресу чи глузувань;

д) подякувати його з будь-який внесок у розмову;

— холоднокровний неприступний співрозмовник — він замкнутий. Спілкуючись з нею, треба:

а) виявити його інтереси;

б) побудувати питання, які заторкують його досвід роботи;

в) запитати: «Здається, ви зовсім згодні про те, було сказано?» «Нам всім цікаво дізнатися, чому»;

— «важлива птах» — цей співрозмовник не виносить критики — ні прямий, ні непрямої. Ведучи з ним розмову, треба: а) створити обстановку, де зараз його відчував б не господарем, а як рівноправному партнерові; б) припинити йому критикувати; в) починати відповідь йому словами: «так…, але…».

Выход з контакту

Для успіху розмови дуже важливий етап її завершення. Заключна частина мусить бути яскравою, аргументованою, конкретної. Ці негаразди потрібно ліквідувати в процесі обговорення. На всі питання слід мати конкретні відповіді.

Формы чемного відмови звучать так: «Неодмінно повернемося до цього питання»; «Мені це треба вкотре було все грунтовно обміркувати»; «Ми розглянемо це питання перспективі».

Рекомендуется записувати чи вивчати кілька заключних пропозицій, а часом доводиться коригувати «домашні» форми закінчення розмови.

Встреча досягла завершальній фази, якщо: розмова спрямована до потрібної мети; наведено основні арґументів на користь висунутих пропозицій; встановлено хороший контакт; створене сприятливе атмосфера завершення розмови. У разі використовують як пряме, і непряме прискорення:

а) пряме: «Отже, давайте приймемо рішення…» чи «Давайте підіб'ємо підсумки…».

б) непряме — співрозмовник підводиться до запропонованого рішенню поступово.

Условное рішення.

«В разі якщо…» «Припустимо, що…». «Якщо вас зацікавили пропозиції…» Тим самим співрозмовник виявляється перед необхідністю прийняти зважене рішення, але в м’якої формі, аніж за прямому прискоренні. Поетапні рішення (за термінами). Альтернативні рішення: «Що вам зручніше? (готівковий чи безготівковий розрахунок).

«Высокая нота» прощання: мажорна нота незалежно від результатів і ходу розмови. Проводити партнера до виходу. Не дійшли загальному рішенню, однаково сказати: «Я вважаю, багато вже зроблено». «Мені відомі, що вас зрозумів і це мене також, нехай це стане основою нашого наступної розмови». «Переконаний, що… знайдемо вихід…».

Разговор по телефону

Телефонный дзвінок нерідко нагадує незваного гостя, відвідання якого доставляє масу незручностей. Вони порушують нормальний режим роботи, заважають рішенню важливих питань, відволікають з посади, заважають вашим колегам. Життя кілька полегшили автовідповідачі і высвечивающиеся номери, від якого вам телефонують.

При розмові телефоном ви позбавляєтеся невербальних коштів спілкування (міміки, жестів, виразу очей, пози тощо.), зате загострюються всі недоліки промови. Тепер особливе значення мають тон, тембр голоси, інтонації. Звертайте увагу на те, що говорить співрозмовник, а й у те, як він це означає, щоб зрозуміти, що не психологічний стан він перебуває.

Телефон одна із найсильніших психологічних подразників на роботі. І це тут навіть у тих чи інших звістках, а напрузі нервової системи (чи чекання дзвінка, чи несподіваний дзвінок). Краще знімати трубку відразу: по-перше, є соромливі люди, які бояться бути надоїдливими; по-друге, дзвінок нічого очікувати заважати вашим колегам.

Для скорочення часу розмови потрібно завжди мати б під руками папір, ручку, документи, календар, дані, куди, можливо, треба буде посилатися, телефони і адреси організацій корисною і осіб. Якщо ви і чекаєте дзвінка, то йде підготовка така сама, як і до встрече-беседе. Питання, записані заздалегідь, допоможуть вам повернутися до потрібної темі та не прогаяти чогось важливого.

Повторные дзвінки (я забув сказать-спросить) трохи зле характеризують звонящего як ділового партнера). По домашньому телефону телефонувати немає звичаю.

Сняв трубку, співробітник повинен відрекомендуватися відразу, уявивши себе (якщо це персональний телефон) чи фірму. Виробити хороше враження: тон може бути доброзичливий, тембр приємний, ритм промови неквапливий.

Звонящий повинен привітатися, відрекомендуватися і викласти суть питання. Можливо інтригуюче обіцянку — вигода, прибуток: «В Україні вам цікаве пропозицію…»; «Хочемо на взаємовигідне пропозицію…». Потім необхідно запитати, чи володіє той, кому телефонують, часом в розмові чи краще передзвонити і коли це зробити у зручний йому час.

Если телефонують не вас і ви можете допомогти у вирішенні питання, слід залишити записку з координатами звонившего, з аналогічним запитанням і зазначити час дзвінка. Якщо ви хоч відклали трубку, щоб когось запросити до телефона, постарайтеся не забути неї. Якщо до вас треба підібрати літературу чи навести довідки, обов’язково попередьте співрозмовника, як довго йому доведеться чекати, можливо, йому зручніше було б передзвонити пізніше.

Если сталося неправильне з'єднання, пам’ятаєте, що вас потурбували не зумисне, можна відразу ж уточнити, який номер він набирає. Можливо, справа над технічних негаразди, а неправильно записаному номері.

Итак, якщо телефонуйте ви.

— Уточніть, потрапили ви туди, куди хотіли.

— Представтеся і коротко викласти причину дзвінка. Мистецтво у тому, щоб у мінімальний час повідомити усе, що ви ж хотіли, й одержати необхідну інформацію. Дослідники стверджують, що людина приймають рішення про продовженні розмови у перших 4 секунди.

— При плутаному відповіді ставте навідні питання: «Чи потрібно?» «Чи є?». Запам’ятайте, що довгі і питання складні пропозиції важко сприймаються на слух. Кажете чітко, неквапом, неголосно. Коли одному кінці дроти кажуть тихо, то і відповідати також будуть напівголосно, і якщо голосно, те й відповідь буде надано підвищеним тоном. Числа, власні імена, згодні вимовляєте особливо чітко. Жаргонні слова типу «добро», «йде», «о'кей», «гаразд» створюють враження несерйозності партнера, його легковажного ставлення до справи.

— Якщо ви хоч телефонуйте людині, яку просив вас зателефонувати, а не виявилося дома чи вона може підійти до телефона, передайте йому, що він вам передзвонив. Серйозне порушення етикету — змушувати приймати в телефону, грубе — не передзвонити. Коли ви відвідувач, то, на дзвінок треба відповідати, обов’язково вибачившись.

— Врахуйте, що якщо тіл. спілкуванні може виникнути напруженість. Не нехтуйте законом «пересичення». Ознаки: посилення безпричинного невдоволення партнером, дратівливість, образливість.

— Завершуючи розмова, постарайтеся у разі залишити себе хороше враження. Фраза: «Сподіваюся, що діти наші контакти будуть корисними…» залишить приємне враження.

— По етикету розмова завершує ініціатор. Але якщо ви відчуваєте, що час розмови йде або діалог перетворився на монолог, постарайтеся дати переконатися в цьому співрозмовнику: «Гадаю, ми з’ясували основні деталі…».

Если телефонують вам

1. Представтеся від імені організації.

2. Якщо до вас не відрекомендувалися і причину не назвали, уточніть ці дані в коректною формі: «Вибачте, відрекомендуйтеся, будь ласка».

3. Не можна запитувати звонящего: «З ким йде мова… або що ви повинні…».

4. Демонструйте увагу до слів співрозмовника репліками «так», «розумію», «цілком правильно».

5. Марно говорити: Не знаю; Не можемо це; Ви повинні…; Почекайте секунду; Для нас нецікаво тощо. Краще сказати: Мені не потрібно уточнити; У цей що час цей дуже складно; Для вас можна буде краще…; Щоб знайти ці матеріали, мені знадобиться хвилини 3−4; Сьогодні ми займаємося діяльністю іншого профілю.

Правила поведінки у віртуальний світ

Интернет — це перша група у історії цивілізації середовище спілкування, лад у якої підтримується самими користувачами. І тому ними вироблені певні правил поведінки у мережі — віртуальний етикет, які у значною мірою визначаються практикою. У віртуальний світ правила ввічливості дещо інші, ніж у реальному світі.

Больше всього правила віртуального етикету стосуються електронної пошти. І тому необхідно:

а) регулярно перевіряти вміст свого поштової скриньки;

б) невідкладно відповідати кожне лист, адресований безпосередньо вам. Дотримуватися лаконічність, іноді досить досить кількох слів. Відсутність відповіді рівносильне тому, коли б ви проігнорували вітання, відмовилися б потиснути простягнуту правицю чи повернулися б спиною до свого співрозмовника;

в) в електронному посланні завжди треба вказувати його основну тему. Це з’явилося не відразу, воно виробилося поступово, прийшовши результатом певних практичних вимог. Слід врахувати, листи, не забезпечені виразної темою, можуть бути ігноровані;

г) надсилаючи лист незнайомому адресата, користуйтеся звичайним текстовим кодом, інакше не виключено, що він зможе його отримати, і комунальні послуги зв’язку коштуватимуть дешевше;

д) наприкінці кожного електронного послання неодмінно слід вказати своє ім'я, прізвище, посада і місце роботи, ваш номер електронної пошти, і навіть телефон і звичайний поштову адресу, ці дані нічого не винні перевищувати чотирьох рядків;

е) не перевантажуйте електронне послання додатковими матеріалами (фотографіями, малюнками тощо.);

ж) правильно вибирайте формат тексту (текстовий формат займе на 100 разів менша місця, ніж документ будь-якого докладання);

з) великий обсяг доповнень висилайте тільки за згодою чи на прохання адресата. Уточніть, чи є його поштову скриньку обмеження на прийняту інформацію;

и) послання з прикладеними исполнимыми файлами (exe, com), і навіть документи Microsoft Office можуть нести комп’ютерні віруси, зазвичай, що знищуємо вміст комп’ютера адресата;

к) до швидшого відповіді електронне послання досить скористатися кнопкою «Відповідь», щоб отримати готове відправленню лист;

л) відповідаючи на лист, годі було повторювати всю кореспонденцію повністю, досить відтворити ті її фрагменти, куди собі хочете послатися, (таке цитування зовсім необов’язково, але фактично є певним жестом ввічливості по відношення до вашому віртуальному кореспонденту, яку міг і - забути суть свого послання чи окремих аргументів на її дискусії);

м) кожне електронне послання одного кореспондента іншому є приватною, тому кожним користувачем потрібно дотримуватися правила на таємницю листування, (тобто колись ніж передати його зміст іншим особам, необхідно одержати дозвіл автора);

н) на кореспонденцію, не адресовану особисто вас і немає від автора послання, відповідати годі було, частіше всього вам нав’язується непотрібна комерційна інформація.

Итак, в Інтернеті постарайтеся наскільки можна не забирати час в інших і дозволяйте нікому забирати її в вас, і тоді спілкування в віртуальний світ буде плідним і радісним.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.