Контроль розрахунків за претензіями та за відшкодуванням завданих збитків

Розрізняють такі види претензій:

• * до постачальників — за недопоставку цінностей, невідповідність їх якості, завищення цін та тарифів, несвоєчасність виконання робіт (послуг), простої з вини постачальників;
• * до транспортних організацій — за нестачу вантажів виявлену під час транспортування та приймання, за завищення тарифів за надані послуги проти передбачених в угоді;
• * до банків — щодо сум грошових коштів, які помилково списані з поточних, валютних чи інших рахунків підприємства;
• * пов’язані із санкціями — за порушення умов договорів, а також стосовно штрафів та пені, визнаних винною стороною чи ухвалених господарським судом.

Основні напрями та методика перевірки розрахунків за претензіями:

* Перевірка обґрунтованості претензій за невиконання договірних зобов’язань за такі важливі умови доставки, як забезпечення температурного режиму під час транспортування, цілість вантажу, тари, пломб тощо.

Про безпідставність претензій можуть свідчити відмови суду в їхньому вирішенні як безпідставних.

• o Перевірка правильності оформлення та своєчасності висунення претензій ревізованим підприємством.
• o Перевірка своєчасності та правильності врегулювання претензій. Про результати розгляду претензії має бути повідомлено письмово протягом місяця з дня одержання претензії. Претензія врегульовується шляхом поставки товару або зарахування на рахунок підприємства грошових коштів.

Перевірка обґрунтованості відображення в обліку операцій, пов’язаних з виникненням, висуненням та врегулюванням претензій здійснюється за даними Книги головних рахунків та бухгалтерських реєстрів за рахунком 374 «Розрахунки за претензіями». Аналітичний облік має вестися щодо кожного дебітора і за датами виникнення та погашення заборгованості. Бухгалтерський облік претензій здійснюється на підставі: претензійних листів (актів); протоколів розгляду претензійних справ у господарському суді та рішень суду; господарських угод, за якими виникли претензії; актів приймання та виконання робіт; комерційних актів; банківських документів; даних оперативного листування між підприємствами щодо об'єктів претензій; розрахунків розмірів шкоди від порушення договірних зобов’язань та ін.

При ревізії розрахунків за претензіями треба мати на увазі й можливість приховування крадіжок матеріальних цінностей, списання претензій як необґрунтованих на витрати виробництва, помилкових та виправлених записів щодо претензій тощо. Контроль розрахунків за відшкодуванням завданих збитків базується на таких джерелах інформації, як дані: аналітичного обліку з рахунку 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків», який має вестися в розрізі винних матеріально відповідальних осіб; журналу 3; відомості 3.2; первинних документів (документів про результати інвентаризації грошей та матеріальних цінностей, рішень керівництва підприємства та суду, службового листування з правоохоронними органами, касові, банківські та інші документи про погашення заборгованості за виплатами на відшкодування завданих збитків та ін.). Завдані підприємству збитки виражаються у вигляді нестач грошей та матеріальних цінностей, втрати, крадіжки, погіршення (псування) якості цінностей тощо.

Основні напрями контролю:

• 1. перевірка наявності та стану розрахунків;
• 2. вивчення причин та обставин, що зумовили виникнення матеріальної шкоди;
• 3. перевірка правильності оформлення випадків виявлення нестач, крадіжок, псування та інших збитків, які потрібно відшкодовувати;
• 4. перевірка правильності визначення обсягів матеріальної шкоди;
• 5. перевірка дотримання процедур щодо відшкодування завданих збитків;
• 6. перевірка стану бухгалтерського обліку та контролю розрахунків на ревізованому підприємстві;
• 7. контроль списання (погашення) заборгованості, що має місце у зв’язку із завданими підприємству збитками.

Шляхом нормативної та арифметичної перевірки ревізор контролює правильність визначення обсягів недостач, псування та інших випадків, матеріальної шкоди згідно з Порядком оцінки збитку від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою КМУ від 22 червня 1996 р. № 116. Перевіряючи дотримання процедури щодо відшкодування завданих збитків, слід звернути увагу на своєчасність та правильність оформлення цивільного позову, добровільних зобов’язань про відшкодування, наказів керівника про відрахування із заробітної плати, своєчасність (у межах одного місяця) проведення цих відрахувань. Ревізор перевіряє стан бухгалтерського діловодства у випадках наявності виконавчих документів суду, повноту та своєчасність відрахувань чи перерахувань на погашення боргу за записами на субрахунку 375 та вжиття заходів на розшук боржників. Особливо уважно слід перевірити факти несвоєчасного утримання чи погашення заборгованості, переходу заборгованості в стан безнадійної. Підставою для списання боргу може бути тільки рішення суду про неплатоспроможність або документи про смерть боржника. У випадках визнання судом боржника неплатоспроможним, ревізор повинен перевірити правильність забалансового обліку боргу протягом 5 років на забалансовому рахунку 07 «Списані активи», а також щорічні заходи підприємства щодо стягнення боргу шляхом перегляду через суд майнового стану боржника. У бухгалтерії підприємства має бути на кожного боржника окрема справа, у якій би фіксувалися дані про заборгованість, заходи щодо її погашення, дані про інвентаризацію сум заборгованості.