Правовое держава. 
Поняття й захопити основні риси. 
Правовий статус товарної та фондової биржи

року міністерство освіти Російської Федерации.

Самарська державна економічна академия.

КАФЕДРА ТЕОРИИ І ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА.

КОНТРОЛЬНАя РАБОТА.

ПО КУРСУ «ПРАВО».

СТУДЕНТКИ ХХХХХХХ.

4 КУРСА, СПЕЦІАЛЬНОСТІ ФИКР,.

ФАКУЛЬТЕТУ ВВДО.

ПРЕПОДАВАТЕЛЬ:

ДОЦЕНТ, К.Ю.Н. ХХХХХХ ОЦЕНКА _____________.

САМАРА 200?

|1. |Правове держава. Поняття й захопити основні риси. |3 | | |1.1.|История розвитку теорії правової держави. |3 | | |1.2.|Основы й захопити основні ознаки правової держави. |7 | | |1.3.|Практика становлення правової держави у Росії. |9 | |2. |Правовий статус товарної та фондової біржі. |11 | | |2.1.|Понятие товарної біржі. Порядок створення і |11 | | | |припинення діяльності. | | | |2.2.|Понятие фондової біржі і сфера її діяльність. |19 | | | |Порядок створення і ліцензування. | | |3. |Список використаної літератури. |27 |.

1. Правове государство.

Поняття реалізувати основні черты.

1. Історія розвитку теорії правового государства.

Правове держава як певна теоретична концепцію й відповідна практика має тривалу та повчальну історію. Сам термін «правової держави» (Rechtsetaat) міцно утвердився у німецькій літературі у першій третині ХIХ століття працях К. Т. Вельнера, Р. фон Моля і ін., кому надалі набув широкого поширення, зокрема й у Росії, де серед відомих прибічників теорії правової держави були Б.М. Чічерін, Б. Ф. Кистяковский, П. И. Новгородцев і др.

Слід зазначити, що різні теоретичні концепції висловлювали ідею і поняття правової державності, сформувалися дуже давно.

Багато положень, значимих для наступних поглядів на правову державу, розробили вже античними авторами. У тому числі положення про влади закону як поєднанні сили та права (Аристотель та інші); про розрізненні правильних і схиблених форм правління, про змішаному правлінні і ролі права в типології державних форм (Сократ, Платон, Аристотель, Полібій, Цицерон); про співвідношенні природного і волеустановленного права (Демокріт, софісти та інших.); на право як мірилі справедливості і регулюючої норми політичного спілкування (Аристотель).

У період переходу від феодалізму до капіталізму вирішальне значення набувають проблеми політичної й її формально рівної всім правової організації у вигляді упорядкованим системи розділених державних влади, відповідної новому відношенню социально-классовых і політичних сил є. Юридична світогляд нового вранішнього класу вимагало затвердження нового бачення про свободу людини у вигляді режиму панування правничий та у приватних, їх публично-политических отношениях.

У цей час ідеї правової державності з позиції історизму виклали прогресивні мислителі на той час Н. Макиавелли і Ж.Боден. У своєї теорії Макіавеллі з урахуванням багатовікового досвіду існування держав минулого та нинішнього спробував пояснити принцип політики, осмислити рушійні розвитку політичного життя про те, щоб зобразити контури ідеального держави, найкраще відповідального потребам його часу. Мета держави вона бачила щодо можливості вільного користування майном і забезпечення безпеки кожному за. Зблизька питання про державних формах перевагу віддавалася республіці, оскільки саме республіка більшою мірою відповідає вимогам рівності і свободы.

У період ранніх буржуазних революцій однією з перших, хто дав теоретичне обгрунтування демократичної держави, був Спіноза. Будучи пов’язано законами, держава забезпечує справжні правничий та свободи людини. Він стверджував, держава наймогутніше тільки тоді ми, коли воно гарантує кожного громадянина як збереження життя, а й задоволення її інтересів, і застерігає правителів від зазіхань на власність, безпеку, честь, волю і інші блага подданных.

У російському трактуванні Д. Локка, який, за словами К. Маркса, був «класичним виразником правових уявлень буржуазного суспільства на протилежність феодального», ідея панування права втілюється у державі, де верховенствует закон, відповідний природному права й визнає невідчужувані природні правничий та свободи індивіда, і здійснено поділ влади. Така держава з пануванням права він протиставляє деспотизму. «Свобода людей, які перебувають під владою уряду, — зазначав він, — у тому, щоб мати постійне правило не для життя, загальне кожному за у цьому суспільстві встановлене законодавчою владою, створеної ньому; це — свобода слідувати моєму власним бажанням завжди, коли це не захищає закон, і залежати від постійної, невизначеною, невідомої, самовладної волі іншу людину». Обгрунтований тут Локком правової принцип індивідуальної свободи лише словесно виникає певна розбіжність із наступною, що стала актуальною й нам, формулою: «дозволено усе, що не заборонено законом».

Нові ставлення до поділ влади отримали систематичну розробку у творчості Монтеск'є. Розрізняючи у кожному державі три роду влади — законодавчу, виконавчу, судову, він зазначає, що з запобігання зловживань владою необхідний такий порядок речей, при якому різні влади міг би взаємно стримувати одне одного. Поділ і взаємна стримування влади є беззмістовним, відповідно до Монтеск'є, головним передумовою забезпечення політичної волі у її відносинах до державного устрою. Необхідність розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову, як основний принцип правового держави, Монтеск'є обгрунтовує так: «Якщо влада законодавча і виконавча буде з'єднано ніби одна особа чи установі, то свободи нічого очікувати, тому що побоюватися, що цей монарх чи сенат стане створювати тиранічні закони у тому, щоб також тиранически застосовувати їх. Не буде волі народів і у разі, якщо судова влада відділена влади законодавчої і виконавчої. Якщо вона з'єднана із законодавчою владою, то життя й свобода громадянина виявляться при владі сваволі, бо суддя буде законодавцем. Якщо судова влада з'єднана з представниками виконавчої, то суддя має можливість стати гнобителем.» (Монтеск'є Ш. Обрані твори, с.290).

З філософським обгрунтуванням теорії правової держави виступив И.Кант. Центральне місце у ній посідає людина, особистість. Найважливішим принципом публічного права філософ вважав прерогативу народу вимагати своєї участі у встановленні правопорядку шляхом прийняття конституції, котра виражає його волю. Верховенство народу зумовлює свободу, рівність і незалежність всіх у державі, що є як «об'єднання широкого людського загалу, підлеглих правовим законам». Там, де держава діє основі конституційного права, відповідає загальної волі народу, там держава правове, там може бути обмеження прав громадян, у області особистої свободи, совісті, думки, господарської діяльності. Правову організацію Кант, як і і Ш. Монтеск'є, пов’язує з поділом влади законодавчу, приналежну парламенту, виконавчу — уряду, і судову, здійснювану судом присяжних, обраних народом. Філософська концепція Канта справила значний вплив надалі розвиток політико-правової думки і практику державно-правового будівництва цивілізованого общества.

Ідеї правової держави було відбито й у працях російських мислителів, як-от Писарєв, Герцен, Чернишевський, Радищев, Муравйов і ін., де їх критикували беззаконня феодалізму. Правознавці і філософи предоктябрьского періоду: Котляровский, Новгородців, Чічерін, Бердяєв та інших. у творах теоретично завершили російську концепцію правового государства.

Розглянемо основні ідеї, й принципи правової держави з місця зору Г. Ф. Шершевича. Він зазначає такі шляху формування та основні параметри правової держави: 1) Для усунення сваволі необхідно встановлення норм об'єктивного права, які визначають межі свободи кожного і обмежують одні інтереси та інші, зокрема і досягнення державної організації, — звідси ідея панування права під управлінням. 2) Якщо особиста ініціатива вимагає простору, то державі досить обмежитися охороною суб'єктивних прав. 3) Щоб нового стану не порушувався самими органами влади, необхідно суворо визначити повноваження останніх, відмежувавши від виконавчої законодавчу, затвердити самостійність судової влади, і допустивши до співучасті у законодавстві виборні громадські элементы.

Реальні гарантії правової державності Шершевич бачить у тому, що у часи висувалися різні гарантії правового порядку від свавілля " …а) невід'ємне обмеження влади; б) принцип поділу влади; в) правове самообмеження влади; р) підпорядкованість держави що стоїть з нього праву. Насправді такий гарантією є лише стримуюча сила суспільної думки. «.

У післяжовтневий період у Росії ідеї правової держави були налагоджені вимогами революційного правосвідомості, та був повністю усунуто від реальному житті. Радянська державно-правова наука в період тоталітаризму не сприймала ідею правової держави, яку нині вважає буржуазної, діаметрально протилежної класової концепції государства.

1.2. Основи й захопити основні ознаки правового государства.

Розглянемо тепер це основна прикмета правового государства:

1. Верховенство закону в усіх галузях громадської жизни.

Вищої формою висловлювання й захисту права і свободи людей системі правових цінностей є закон. Якщо подивитися в словосполучення «правової держави », можна зрозуміти, що в першому місці у тому державі - право. Це означає верховенство права у суспільстві, переважають у всіх його сферах.

Непорушність його закріплюється в Конституции (основном законі) країни й поширюється інші закони та нормативні акти. На варті неухильного дотримання конституційних розпоряджень стоїть Конституційний суд і весь система судів правової держави, тому правової держави те й конституційне государство.

Верховенство права (закону) у суспільстві як головний принцип правового держави визначає й інші його принципи, зокрема підпорядкування закону і держави, та її органів, і посадових лиц.

2. Реальність прав особистості, забезпечення її розвитку. У соціально-політичного життя свобода людини постає як право. У Права Людини виражаються можливостей його дій у різноманітних галузях життєдіяльності: економічної, політичної, соціально-культурної, особистої. Що ширшим ці права, що більше вони гарантовані, тим вільніше особистість. Якщо ж природні прав людини ущемлені, він відчуває себе невпевнено, принижено, втрачає здатність творити, обмежуючи в такий спосіб власне розвиток виробництва і людський розвиток. Наприклад, США поширили практика підслуховування урядовими агентами телефонних розмов, унаслідок чого порушувалися права громадянина. Багато американці, знаючи підслуховуванні, стали замкнутими, дратівливими, постійно відчували страх. «А жити з очима, повними страху, — слушно зауважив колишній міністр юстиції, у адміністрації Президента Джонсона, — означає жити в нещасливою країні. «Правове держава проголошує і конституційно закріплює свободу покупців, безліч їх рівність в правах як природжені якості кожного человека.

3. Взаємна відповідальність держави й личности.

Самообмеження держави правом, що закріплює свободу особистості, не є односторонньої привілеєм особистості. Остання, своєю чергою теж погоджується визначені обмеження і зобов’язується підпорядковуватися спільним принципам держави. Правовий характер взаємну відповідальність держави і особи — це важливе складова частина об'єктивно складывающегося у суспільстві права, а чи не продукт волевиявлення держави. Отже, в правову державу встановлюється принцип взаємної відповідальності держави й личности.

4. Принцип поділу властей.

Основним принципом організації і діяльності правової держави є поділ влади. Це принцип розподілу влади між законодавчими, виконавчими і судовими органами держави. Цей принцип означає, що одного з державні органи не належить вся державна владу у обсязі. Усі вони здійснює тільки своє, властиву йому функцію і немає права підміняти діяльність іншого органу. Таке розмежування спрямоване те що, щоб утримати владу від його можливих зловживань і допустити виникнення тоталітарного управління держави, не пов’язаного правом — водночас, якщо одне з трьох гілок (галузей структурі державної влади) вийде перше місце, то державний механізм буде вражений постійної боротьбою з-поміж них за фактичне верховенство і перетвориться на силу не руху, і розвитку, а гальмування. Тому верховне становище займає законодавча влада, оскільки вона наділяє до закону основних напрямів внутрішньої і зовнішньої політики України, забезпечує верховенство закону, у суспільстві. Виконавча владу у особі своїх органів займається безпосередньої реалізацією правових норм, прийнятих законодавцем. Судова ж ця влада покликана охороняти право, правові підвалини державної влади і громадської життя від будь-яких порушень, хто їх не робив. Правосуддя в правовому державі відбувається лише судовими органами.

Такі основні характеристики правової держави. Вони концентруються загальнолюдські цінності, сформовані у процесі тривалого розвитку государственно-организованного суспільства, природний прогрес людського життя вносить і вноситиме нові елементи в теорію і практику будівництва правового государства.

1.3. Практика становлення правової держави в России.

Реальні демократичні перетворення на праві почалися з іншою половини 80-х у роки перебудови, особливо — по поразки серпневого (1991 р.) путчу. Отримав загальне визнання принцип «правового держави », було заборонено репресивні, інші реакційні інститути та становища, почали розвиватися демократичне законодавство, система правосуддя (створено Конституційний Суд Російської Федерації, Вищий арбітражного суду Російської Федерації). У 1991 р. Верховною Радою Російської Федерації схвалено концепція реформи, яка спрямовано твердження судової влади у державному механізмі як самостійної впливової сили, незалежної своєї діяльності від влади законодавчій і исполнительной.

Прийнята Верховною Радою Російської Федерації 1991 р. Декларація права і свободи людини і громадянина, розмірковує так, держава визнає пріоритет права і свободи людини, що повне дотримання і захист правий і свобод, честі і гідності людини — головна обов’язок державної власти.

Процес формування правової держави передбачає створення системи політичних, юридичних та інших гарантій, які б реальність цих конституційних положень, рівність всіх перед законом і судом, взаємну відповідальність держави й личности.

Як одну з найважливіших завдань, що з формуванням правової держави, слід розглядати розвиток і удосконалювання законодавства, формування нової сутнісно правової системи. У час прийнято достатньо законодавчих актів, створюють підстави її подальшого розвитку нашої держави як демократичного, правового. Це насамперед Конституція Російської Федерації, Декларація про державний суверенітет Російської Федерації, Закон про громадянство, Закон про власність, Договір про громадське злагоді, Цивільний — перераховувати можна тривалий час, але не цьому суть. Головне, мій погляд, — це створення умов та дійових механізмів для нормально функціонувати прийнятих законов.

1. Правовий статус товарної та фондової біржі. 2.1. Поняття товарної біржі. Порядок створення і припинення деятельности.

Заснування товарних бірж відбувається у кілька етапів. Насамперед, має бути прийняте рішення про утворення товарної біржі. Потім починається наступний етап — формування статутного (складочного) капіталу біржі, її органів управління, і навіть розробка установчих документів. Особливий етап у процесі установи біржі — твердження її статуту і/або висновок установчого договору. І завершальний етап — державна реєстрація і лицензирование.

Порядок й умови створення товарної біржі великою мірою залежить від неї організаційно-правовою форми. Можливість створення товарної біржі вигляді комерційної організації побічно підтверджується постановою Уряди РФ від 24 лютого 1994 р. № 151 «Про зборах за видачу ліцензій товарним бірж » .

Під час створення товарної біржі ролі некомерційної організації найбільш прийнятними організаційно-правовими формами є об'єднання юридичних (асоціація чи союз) і некомерційне партнерство. Ці правові конструкції дозволяють займатися організацією біржовий торгівлі, і передбачають інститут членства, необхідний з закону про товарних биржах.

З, те, що біржа може бути створена у будь-якій організаційноправової формі, її установчі документи повинні відповідати відповідним вимогам ДК РФ. ДК РФ (ст. 52) до установчих документів відносить статут і установчий документ.

Статут — особливий локальний нормативний акт, що затверджується його засновниками (учасниками). Він входить у юридичної чинності з державної реєстрації речових товарної біржі. Під час створення біржі формі комерційної організації статут мусить мати інформацію про фірмовому найменуванні, місці перебування біржі (юридичну адресу), порядку управління банківською діяльністю та ін. У статуті некомерційної організації повинні визначити предмет і цілі діяльності (п. 2 ст. 52 ДК РФ). Додаткові вимоги, які пред’являються статуту товарної біржі, зберігають у спеціальних законах. Наприклад, Закон про акціонерних товариствах (ст. 11) встановлює широкий перелік відомостей, обов’язкових для включення до статут общества.

Відповідно до ст. 17 закону про товарних біржах у статуті треба визначити: структуру органів управління і місцевого контролю біржі, їх функції і правомочності, порядок прийняття рішень; величина статутного капіталу; перелік і Порядок формування постійних фондів; якомога більше членів біржі; порядок приєднання до члени біржі, порядок припинення і припинення членства; правничий та обов’язки членів біржі та інших учасників біржовий торгівлі; порядок вирішення суперечок між учасниками біржовий торгівлі по біржовим угодам, діяльності біржі, її філій та інших відособлених подразделений.

Установчий договір є різновид гражданскоправової угоди. Він створить зобов’язання з участю третя особа — біржі, виникає як суспільства з обмеженою відповідальністю з його основі. Установчий договір, з одного боку, породжує зобов’язання між засновниками (учасниками) комерційної організації, з другого — покладає на створювану організацію певні обов’язки у сфері учасників договору. Однак слід зазначити, що третя особа — біржі — виникає не так на стадії підписання договору, а час реєстрації як юридичної особи. Отже, установчий договір визначає взаємовідносини засновників (учасників) щодо створення, функціонування та припинення діяльності организации.

Від установчих документів слід відрізняти документи, необхідні для державної реєстрації речових біржі. З огляду на Положення про порядок державної реєстрації речових суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Указом Президента РФ від 8 липня 1994 р. № 1482, комерційна (чи некомерційна, якщо установчі документи надають право ведення підприємницької діяльності) організація має подати такі документи: 1) заяву реєстрацію, складене в довільній форми і підписаний засновником (засновниками); 2) затверджений засновником (засновниками) статут організації; 3) постанову по створенні цієї організації чи установчого договору; 4) документи, що підтверджують оплату щонайменше 50 відсотків статутного капіталу комерційної організації; 5) свідчення оплату державної пошлины.

Закон про товарних біржах визначає, що біржова торгівля припустима основі ліцензії, котру видають Комісією з товарних бірж при уповноваженому державному органе.

Щоб самому отримати ліцензію на організацію біржовий торгівлі, необхідна за протягом трьох місяців і від часу державної реєстрації речових біржі подати законопроекти до названу Комісію такі документы:

• заяву отримання лицензии;

• установчі документи товарної биржи;

• свідоцтво про державної реєстрації речових биржи;

• правила біржовий торговли;

• документ, підтверджує внесення статутний капітал товарної біржі щонайменше 50 відсотків оголошеної суммы;

• документ, котра засвідчує право користування відповідним приміщенням щодо торгов;

• список засновників і розподіл з-поміж них часткою (у відсотках) в статутний капітал товарної біржі із зазначенням для фізичних осіб їхніх посад за всі місцях работы.

Особливо слід звернути увагу до правила біржовий торгівлі. Правила — одна з основних локальних нормативних правових актів, та її значення важко переоцінити. Вони встановлюються норми поведінки й порядок взаємодії учасників торгівлі друг з одним і з органами біржі. Правила регулюють біржовий процес, визначаючи санкції порушення порядку торгівлі на даної біржі. Поруч з іншими нормативними актами вони забезпечують захист біржового ринку від недобросовісної конкуренции.

Відповідно до ст. 18 закону про товарних біржах правила біржовий торгівлі повинні містити такі положения:

• порядок проведення торгов;

• види біржових сделок;

• найменування товарних секций;

• перелік основних структурних підрозділів биржи;

• порядок інформування «учасників біржовий торгівлі про майбутніх біржових торгах;

• порядок реєстрацію ЗМІ й обліку біржових сделок;

• порядок котирування цін біржових товаров;

• порядок інформування учасників біржовий торгівлі про біржових угодах попередніх біржових торгах, зокрема ціни біржових операцій та про котируванні біржових цен;

• порядок інформування членів біржі та інших учасників біржовий торгівлі про товарних ринках та ринкової кон’юнктурі біржових товаров;

• порядок взаємних розрахунків членів біржі та інших учасників біржовий торгівлі під час укладання біржових сделок;

• заходи безпеки реалізованих товарів, які підлягають обов’язкової сертифікації і виділені на продажу біля Росії, за наявності сертифіката і знака відповідності, виданих чи визнаних уповноваженим те що органом;

• заходи для контролю над процесом ціноутворення біржі із єдиною метою не допустити різкого денного підвищення рівнів цін, їх штучного завищення чи заниження, змови чи поширення хибних слухов;

• заходи, щоб забезпечити лад і дисципліну на біржових торгах, а також порядок застосування цих мер;

• заходи, щоб забезпечити дотримання членами біржі .та інші учасниками біржовий торгівлі рішень органів державної влади управління з питанням, які належать до діяльності біржі, установчих документів біржі, правил торгівлі, рішень загальних зборів членів біржі і інших органів управління биржей;

• перелік порушень, які біржа стягує штрафи з учасників біржовий торгівлі, і навіть порядок їх стягнення. Біржа самостійно й більше вільно встановлює розміри штрафів порушення статуту, правил торгівлі та інших правил, встановлених внутрішніми документами біржі. У правилах біржовий торгівлі може бути встановлено явний порядок стягнення штрафів. Зауважимо, що кошти із рахунку списуються банком по розпорядженню клієнта. Без согласия-клиента списання можливо у вирішенні суду, соціальній та випадках, встановлених законом чи передбачених договором між банком і клієнтом. Закон про товарних біржах не надає бірж право безперечного списання санкцій, і навіть передбачає можливості встановлювати їх у правилах біржовий торговли;

• розмір відрахувань, зборів, тарифів та інших платежів і Порядок їх стягування. Тут біржа вільна у виборі. Вона може самостійно встановлювати відрахування на свою користь від комісійних, одержуваних біржовими посередниками в винагороду за посередницькі операцій, і навіть збори, тарифи та інші платежі із своїх членів та інших учасників біржовий торгівлі послуг, надані біржею і його підрозділами. Під час перебування чергу, біржі забороняється встановлювати розміри винагороди, стягнутого біржовими посередниками за посередництво в сделках.

Усі, що докладалися до подання по ліцензію, видаються прошитими і скріпленими печаткою біржі або нотаріально заверенными.

Комісія зі товарним бірж приймають рішення про видачу ліцензії двомісячний термін від дня звернення з усіма потрібними документами. Питання видачі ліцензії розглядається Комісією в присутності заявника; повідомлення дату розгляду документів він має отримати щонайменше як по дні до засідання. За дотримання термінів повідомлення Комісія зі товарним бірж вправі приймати рішення про видання ліцензії відсутність заявителя.

У видачі ліцензії можуть відмовити, якщо подані документи неналежним чином оформлені або відповідають потребам чинного законодавства. І тут документи повертаються заявнику для переоформлення. Повторно вони розглядаються не більше місяця із отримання нового заяви видачу ліцензії. Біржа може оскаржити до суду рішення Комісії про відмову у видачі лицензии.

Ліцензія (у одному примірнику) видається протягом 15 днів після прийняття рішень. У цьому необхідно пред’явити документ, підтверджує перерахування до федерального бюджету разового збору. Розмір платежу визначено постановою Уряди РФ від 24 лютого 1994 р. № 151 і составляет:

1) 30-кратный розмір встановленої законом за мінімальну оплату праці — для біржі, зареєстрованою як комерційної организации;

2) 20-кратный розмір — для біржі, створеної як некомерційна организация.

Товарна біржа може бути ліквідована у добровільному чи примусовому порядке.

Відповідно до Законом про товарних біржах (ст. 13 і 16) ліквідація біржі добровільному порядку можлива у вирішенні загальних зборів її. Примусова ліквідація проходить за рішенню суду, якщо біржа здійснює своєї діяльності без належного дозволу (ліцензії) або діяльність, заборонену законом, або з іншим неодноразовою чи брутальних порушенням закону чи інших правових актів. Товарна біржа, створена як комерційна організація, може бути ліквідована внаслідок визнання непрацездатною (банкротом).

Біржова торгівля здійснено у формі гласних прилюдних торгів, які у заздалегідь певному місці й у певний час по встановленим біржею правилам.

Основну вимогу у цій сфері — угоди мають вершитися лише у певному місці (біржовому зале).

Учасниками біржовий торгівлі є члени уряду й відвідувачі біржі. Членами біржі може бути юридичні і (чи) фізичні особи, які беруть участь у формуванні статутного капіталу біржі або вносять членські чи інші цільові внесок у майно біржі і вони членами біржі порядку, передбаченому установчими документами.

Законом передбачена дві категорії членів біржі: 1) повні члени — з правом щодо участі в біржових торгах переважають у всіх секціях (відділах, відділеннях) біржі; 2) неповні члени — з правом щодо участі в біржових торгах лише у секції (відділі, відділенні). З іншого боку, вони мають певним (встановленим установчими документами біржі) кількістю голосів на. загальних зборах членів біржі і зборах членів секцій (відділів, відділень) биржи.

Члени біржі мають комплексом прав; зокрема, вони могут:

• брати участь у біржових торгах;

• брати участь у прийняття рішень загальних зборах членів, соціальній та роботи інших органів управління біржею — відповідно до положеннями, установлених у установчих документах, та інші правилами, діючими на бирже;

• отримувати частина распределяемой прибутку (якщо біржа створена як комерційна организация).

Зазначимо, що важливі привілеї членів біржі — допуск в торговельну залу і зменшення і щодо оплати біржові сделки.

Усіх членів товарної біржі законодавство поділяє на дві групи: ті, хто виступає як брокерських фірм чи незалежних брокерів, й ті, хто повинен цим якістю не має. Брокерська фірма є комерційну організацію, створену спеціально для участі у біржову торгівлю і надання посередницьких послуг. Брокерська контора — відособлене структурне підрозділ організації (філія, представництво), має окремий баланс і розрахунковий рахунок. Незалежний брокер — фізична особа, зареєстрований ролі індивідуального підприємця, здійснює своєї діяльності без освіти юридичного лица.

Біржове посередництво, здійснюється через брокерську і дилерську діяльність. Брокерська діяльність — укладання угод від імені клієнта і її рахунок, або від імені імені клієнта й з допомогою біржового посередника, або від імені посередника, і з допомогою клієнта. У разі відносини з-поміж них будуються з урахуванням договорів доручення, комісії чи агентських договорів. Якщо ж біржовий посередник робить угоди від імені і поза свої гроші із єдиною метою наступної перепродажу біржі належить йому біржового товару — така діяльність називається дилерской.

Умови і Порядок видачі, призупинення і анулювання ліцензій на товарні ф’ючерсні і опціонні угоди біржових посередників і брокерів визначено відповідним Положенням, затвердженим постановою Уряди РФ від 9 жовтня 1995 р; № 981.

Під відвідувачами біржових торгів розуміються юридичні і її фізичне особи (не члени біржі), які мають у відповідність до установчими документами біржі право здійснювати біржові угоди (ст. 21 закону про товарних біржах). Конструкція даної норми дозволяє засновникам товарної біржі самостійно формувати відкритий (з участю відвідувачів) чи закритий біржовий ринок. Відвідувачі може бути разовими і постійними. Разові мають право здійснювати угоди лише з реальний товар, від імені і поза свій рахунок. Постійні відвідувачі - це брокерські фірми, брокерські контори чи незалежні брокери, які належать до біржі, але заслуговують здійснювати біржове посередництво гаразд і можна за умов, встановлених членам біржі. Слід зазначити, що діюча законодавство забороняє надавати постійному відвідувачу право брати участь у біржових торгах на термін більше трьох років. Крім цього, кількість названих осіб на повинен перевищувати тридцяти відсотків, від загальної кількості членів біржі. Постійні відвідувачі користуються послугами біржі і платити за декларація про що у торгах. Розмір зазначених платежів визначається органом управління биржи.

Вищий орган управління товарної біржі — загальні збори членів біржі (ст. 13 закону про товарних біржах). Компетенція зборів визначається федеральними законів і статутом биржи.

З урахуванням організаційно-правовою форми керувати біржею створюється діючу орган — біржовий комітет (рада директорів). Він здійснює переважно поточний контролю над діяльністю біржі і його виконавчим органом.

Поточної діяльністю біржі керує одноособовий (директор, генерального директора, президент) чи колегіальний (президія, правління) виконавчий орган.

Органи управління біржі поділяються на лінійні, функціональні і змішані. Виконавчі органи біржі ставляться до лінійних. Функціональні керівні органи біржі - керівники функціональних служб: головний бухгалтер, начальники господарської служби, відділу кадрів др.

2.2. Поняття фондової біржі і сфера її діяльність. Порядок створення і лицензирование.

У правовому сенсі фондової біржі є некомерційну організацію, створену фізичними і/або юридичних осіб у вигляді некомерційного партнерства, винятковим предметом діяльності якої є забезпечення необхідних умов організації та звернення цінних бумаг.

Організація і холодне поводження цінних паперів — винятковий предмет діяльності фондовій биржи.

Фондова біржа у межах спеціальної правоздатності немає права поєднувати діяльність із організації торгівлі цінними паперами з іншими (основними) видами діяльності. Закон про ринок цінних паперів (ст. 11) в ролі винятки з загального заборони дозволяє фондових бірж депозитарну діяльність й діяльність із визначенню взаємних обязательств.

Російське законодавство встановлює вичерпний перелік видів професійної діяльності над ринком цінних паперів (гол. 2 закону про ринку цінних паперів). Це брокерська, дилерська, депозитарна діяльність, діяльність із управлінню цінними паперами, з визначення взаємних зобов’язань (клірінг), ведення реєстру власників цінних паперів і з організації торгівлі над ринком цінних бумаг.

Депозитарної діяльністю визнається надання послуг із зберігання сертифікатів цінних паперів і/або обліку переходити прав на цінних паперів (ст. 7 закону про ринку цінних паперів). Професійний учасник ринку цінних паперів (зокрема фондової біржі), здійснює депозитарну діяльність, іменується депозитарієм, яке клієнт (той, хто користується послугами депозитарію) — депонентом. Стосунки між сторонами оформляються депозитарним договором, чи, як він часто називають, — договором про рахунку депо. Такий договір має бути укладений в письмовій форме.

Клірингової називається діяльність із визначенню взаємних зобов’язань (збір, звіряння, коригування інформації з угодах із цінними паперами і підготовка бухгалтерських документів із них) та його заліку по поставкам цінних паперів і розрахунках із них (ст. 6 закону про ринку цінних паперів). Фондова біржа, що здійснює клірінг у зв’язку з розрахунками по операцій із цінними паперами, діє основі договорів із учасниками ринку цінних бумаг.

Стаття 13 закону про ринку цінних паперів визначає основні правничий та обов’язки фондової біржі. Біржа самостійно встановлює величину і порядок стягування: відрахувань до свою користь від винагороди, одержуваного її членами за в біржових угодах; внесків, зборів та інших платежів, внесених членами фондової біржі послуг, надані біржею; штрафів порушення статуту біржі, правил біржовий торгівлі, і інших внутрішніх документів. Біржа немає права встановлювати розміри винагороди, стягнутого її членами скоєння біржових сделок.

Фондова біржа може консультаційне та інформаційний обслуговування учасників ринку цінних паперів та кроки потенційних клієнтів (інвесторів). Вона вправі створювати третейський суд до розв’язання споров.

Будучи некомерційної організацією, фондової біржі може бути створена лише у формі некомерційного партнерства (ст. 11 закону про ринку цінних паперів). Установчими документами некомерційного партнерства зізнаються статут і установчого договору. Наявність останнього залежить від бажання засновників некомерційного партнерства (ст. 14 закону про некомерційних організаціях). Фондова біржа вважається створену з моменту державної реєстрації. Сьогодні така реєстрація виробляється Федеральної комісією з ринку цінних паперів (ФКЦБ). Відповідно до ст. 39 і 42. закону про ринку цінних паперів Федеральна комісія ліцензує всі види професійної діяльності над ринком цінних паперів. Сучасне законодавство встановлює дві категорії ліцензій, видавали фондових бірж: ліцензія на діяльність у ролі фондової біржі за операціями із цінними паперами, крім операцій із державними цінними паперами, цінними паперами суб'єктів РФ і муніципальних утворень; ліцензія на діяльність як фондової біржі за операціями з колишніми державними цінними паперами, цінними паперами суб'єктів РФ і муніципальних утворень. Названі ліцензії видаються терміном (до 10 років), встановлений розпорядженням ФКЦБ. Для отримання ліцензії до фондову біржу та її працівникам пред’являється ряд вимог. Так, мінімальний розмір власного капіталу біржі повинен складати — після 1 січня 2000 р — щонайменше 200 000 мінімальних розмірів оплати праці (МРОТ) на дату обчислення величини власного капитала.

Для отримання ліцензії заявник зобов’язаний явити у Федеральну комісію з ринку цінних паперів такі документи загального действия:

• заяву видачу ліцензії, підписаний уповноваженою особою і складене по встановленої форме;

• реєстраційну форму на паперовому і магнітному носителях;

• нотаріально завірену копію свідчення про державної реєстрації заявителя;

• нотаріально завірену копію установчих документів биржи;

• копію листи про надання кодів загальноросійського класифікатора підприємств і закупівельних організацій, засвидетельствованную нотариально;

• нотаріально завірену копію карти постановки на облік з приложениями;

• копію про обрання чи призначенні одноосібного виконавчого органу заявника. За наявності колегіального виконавчого органу представляється копія документа про обрання або призначенні руководителя;

• витяг з трудовий книжки одноособових виконавчих органів професійного учасника (що містить інформацію про стажі роботи у відповідно до встановлених требованиями);

• довідку склад учасників (засновників) і величиною внеску, внесеного ними на майно некомерційної організації на даний момент подачі заявления;

• копії бухгалтерського балансу з позначкою налговой інспекції і звіту прибутки і збитках, завірені підписом і печаткою аудитора, має ліцензію на аудиторську діяльність у сфері аудиту бірж, і навіть розрахунок розміру власного капіталу на останню звітну дату;

• копії кваліфікаційних атестатів працівників заявника, виданих ФКЦБ;

• положення про внутрішньому контролі, затверджене у встановленому заявником порядке;

• копію платіжних документів, підтверджують сплату заявником ліцензійного збору, підписану посадовою особою заявника і завірену печаткою заявника і банком. Нині розмір збору становить 1000 МРОТ на дату подачі заявления;

• інші документи, вказаних у Положенні від 23 листопада 1998 г.

Перелічені документи видаються у двох примірниках. З іншого боку, повинно бути прошиті, пронумеровано і скріплені печаткою организации.

Треба особливо звернути увагу певні локальні акти біржі. Правила фондової біржі — одне із найбільш важливих документів, регулюючий механізм торгів. Найперше зауважимо обов’язкові становища, які мають бути передбачені у тому документе:

1) предмет торгівлі — перелік видів, категорій і типів цінних паперів. Визначення великих лотів цінних паперів й особливо торгівлі ими;

2) види угод, скоєних біржі. Порядок скоєння, оформлення і розрахунків з договорами купівлі-продажу цінних паперів. Порядок і знаходять способи забезпечення зобов’язань, і навіть правила відшкодування збитків, що з невиконанням чи неналежним виконанням зобов’язань, зокрема по договорами учасників торгівлі зі своїми клиентами;

3) вимоги, які пред’являються учасникам торгівлі, та його правове становище (вказівку те що, як вони під час укладання договорів купівлі-продажу). Вимоги порядок виконання учасниками торгівлі доручень клієнтів для придбання і продаж цінних бумаг;

4) норми, які безпосередньо порядку ведення торгів (час початку будівництва і закінчення торгової сесії, правил і порядок втручання посадових осіб організатора торгівлі, зокрема порядок призупинення і поновлення торгівлі, перелік посадових осіб, які вправі припиняти чи відновлювати торгівлю цінними паперами). Заходи, здійснювані біржею учасники торгівлі у разі виникнення надзвичайних обставин, що перешкоджають продовження торговли;

5) опис механізму освіти цін договорів, і навіть опис заходів, покликаних запобігти маніпулювання ценами;

6) процедури розгляду й остаточного врегулювання суперечок між учасниками торговли;

7) правила збору, зберігання, захисту, доступу і розкриття информации;

8) процедури, щоб забезпечити складання торгової системою реєстру всіх договорів купівлі-продажу цінних паперів із зазначенням часу ув’язнення й всіх істотних умов договорів (торгова система — це сукупність обчислювальних коштів програмного забезпечення, баз даних, телекому-нікаційних засобів та устаткування, забезпечує можливість підтримки, зберігання, оброблення і розкриття інформації, яка потрібна на ув’язнення й виконання договорів купівлі-продажу цінних паперів). Опис правив і процедур реєстрації у торговельній системі даних про ув’язнених договорах та його звіряння з цими учасників торгівлі, процедур узгодження виявлених розбіжностей. Відповідальність біржі за збій, і помилки у роботі торгової системы;

9) опис механізму контроль над дотриманням правил організатора торговли;

10) санкції, і заходи, застосовувані до порушників правил, включаючи невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за договорами купівліпродажу цінних бумаг.

Правила розкриття інформації. Вони необхідно предусмотреть:

• положення про розкритті - протягом торгової сесії - учасникам торгівлі, Федеральної комісії з ринку цінних паперів й іншим зацікавленим особам інформації про поточних котируваннях, що оголосила їх учасників, вартість однієї цінних паперів, кількості котируваних цінних паперів, цінах договорів і кількості цінних паперів по укладеної ході торгової сесії договорам;

• положення про розкритті інформації з підсумкам торгової сесії (про найменуванні і державному реєстраційному номері цінних паперів; кількості фактично проданих протягом дня цінних паперів в кожному емітенту, типом і виду цінних паперів цього емітента; середньозваженої вартості однієї цінних паперів протягом торгової сесії; вартості однієї цінних паперів по підсумкам останнього за торгову сесію договору — «ціні закриття торгової сесії «— в кожному емітенту, типом і виду цінних паперів цього емітента; змінах середньозваженої вартості цінних паперів і закриття торгової сесії проти попереднім робочим днем). Вказана у теперішньому пункті інформація мусить бути розкрито біржею через спеціалізовані російські інформаційні агентства пізніше однієї години після офіційного часу закінчення торгової сессии;

• положення про розкритті інший інформації, що зберігається у організатора торговли;

• назва і важливе місце перебування особи, відповідального за розкриття інформації та (чи) її распространение:

• розмір плати (якщо вона встановлено), стягнутої за розкриття і (чи) поширення інформації, контактні телефони чи іншого спосіб зв’язку щоб одержати доступу до раскрываемой інформації, форма і перелік розповсюджуваній информации;

• опис систем і процедур збору, оброблення і перевірки раскрываемой і (чи) розповсюджуваній інформації ціни договорів і кількості цінних паперів за цими договорами, цінах купівлі й продажу. Ці системи та процедури мають забезпечувати достовірність інформації, і навіть виключати можливість поширення фіктивних чи сфабрикованих з метою шахрайства і різноманітних маніпуляцій сведений;

• порядок повідомлення чи заміни інформації, якщо виявлено помилки, порушено правил і процедура під час введення інформацією автоматизовану систему її обработки.

Варто зазначити, що Правила розкриття інформації що неспроможні утримувати положень, дискриминирующих осіб, які прагнуть отримати цю информацию.

На біржі діє кодекс заходів дисциплінарного на учасників торгівлі — порушників правил біржі, законодавства РФ про цінні папери і актів ФКЦБ.

Усі перелічені документи повинні відповідати обов’язковим з вимогами чинного законодавства, включаючи відповідні акти ФКЦБ.

Ліцензія (повідомлення про відмову у видачі ліцензії) видається протягом 60 днів із дати реєстрації зазначених документів. ФКЦБ вправі повідомити заявника необхідність вносити зміни і у документи, і навіть зажадати додаткові документи і информацию.

У видачі ліцензії можуть відмовити, якщо подані документи відповідають вимогам законодавства РФ і актів ФКЦБ або містять недостовірні чи неповні відомості (п. 3.19 Положення від 23 листопада 1998 р.). Відмова може бути при ненаданні документів, передбачених Положенням від 23 листопада 1998 р., і навіть викликаних ФКЦБ. Відмовляючи в видачі ліцензії, Федеральна комісія котрі сім днів із цього історичного моменту спрямовує заявнику своє мотивоване рішення. Заявник вправі оскаржити таку відмову у адміністративному і/або судовому порядке.

Фондова біржа самостійно встановлює процедуру включення до список цінних паперів, допущених до звернення на даної бирже.

Цінні папери — документ, котра засвідчує із дотриманням встановленої форми і обов’язкових реквізитів майнових прав, здійснення чи передача яких можлива лише за його пред’явленні (ст. 142 ДК РФ).

Процедури по допуску цінних паперів до звернення на даної біржі (включення до котировальный лист) називаються лістингом та зберігання здійснюються в порядку, затвердженому фондовій біржею і згідно з вимогами, встановленими законодавством. Делистинг — процедури, мають протилежну мета, саме: виключити цінні папери зі котировального аркуша. Натомість котировальный лист — це список цінних паперів, минулих лістинг. Слід звернути увагу, що цінних паперів, не включені в котировальные листи, можуть звертатися біржі виходячи з окремого допуску (у вирішенні уповноваженого органу управління биржи).

Організація торгівлі цінними паперами виробляється у ході біржовий сесії. Під торгової сесією слід розуміти проміжок часу: протягом робочого дні, у період якого здійснюється торгівля цінними паперами через організаторів торгівлі. Закон про ринок цінних паперів пропонує здійснювати операції із цінними паперами через професійних учасників ринку. Юридичні обличчя і громадяни, зареєстровані у ролі підприємців, які проводять види діяльності, названі на гол. 2 Закону, зізнаються професійними учасниками ринку цінних бумаг.

У основі організації торгівлі цінними паперами лежать біржові торги, які у формі аукціону. Є різноманітні види аукціонів (прості, подвійні, безперервні та інших.). Якщо простий аукціон передбачає конкуренцію або продавців, або покупців, то, при проведенні подвійного аукціону має місце між продавцями й між покупцями. Вважається, що подвійний аукціон — найефективніша форма організації біржових торгів цінними бумагами.

1. В. В. Лазарев «Загальна теорія правничий та держави». — М., 1996 2. В. М. Кудрявцев «Правове держава », вид. «Питання філософії «3. B.C. Нерсиянец «громадянське суспільство і правової держави » ., журнал.

" Держава право «4. До. Маркс, Ф. Енгельс. Твори, т. 17 5. Ш. Монтеск'є. Обрані твори. 6. В. А. Галанов, А. И. Басов «Біржове справа». — М., 1998. 7. В. С. Белых, С. И. Винченко «Біржове право». — М., 2001. 8. А. Г. Грязнова, Р. В. Корнева, В. А. Галанов «Біржова діяльність». — М.,.

1995.