Исследование інформаційної системи предприятия

Оцінка ефективності інформаційних ресурсов.

При різноманітті видів тварин і форм інформаційних ресурсів проблема їх оцінки здається практично неразрешимой.

Справді, як зіставляти різні види інформації? Який інформацією необхідно забезпечувати керівників, управлінських працівників, науковців, конструкторів, технологів та інших працівників підприємства? Як визначити, збереження і пошук який інформації важливіше автоматизувати насамперед? Як узагалі визначити ефективність використання інформаційних ресурсов?

Збільшення обсяги виробництва, частоти відновлення номенклатури своєї продукції і технологій; ускладнення управління швидко що розвиваються регіонами, виробничими системами, непромисловій сферою сприяли збільшенню продажу і ускладнення інформаційних потоків. У цих умовах стало необхідним оцінювати видатки інформаційні ресурси, визначати їх внесок у ефективність функціонування виробничих, освітянських та інших систем. У різних науках про інформацію були спроби її виміру. Для оцінки задоволення інформаційними потребами теоретично науково-технічної інформації запроваджені заходи релевантности і пертинентности. Під релевантностью розуміється відповідність видачі запиту; під пертинентностью — відповідність видачі потребам користувача. Насправді в оцінці значимості інформаційних масивів автоматизованих системам управління користуються іноді такими непрямими оцінками, як частота звернення до масиву, число підготовлених його основі документів, число підрозділів, обсяг масивів тощо. п. непрямими кількісними характеристиками.

Аби вирішити приватних завдань розглянуті способи оцінки інформації дають іноді досить задовільні результати. Однак у разі оцінки всієї сукупності інформаційних ресурсів бажано мати можливість порівнювати різні види інформації, отримувати, а то й єдину міру, так хоча б порівнянні оцінки корисності різних інформаційних ресурсів для виробничої чи іншого системи, аби розподіляти вартість інформаційне забезпечення раціональніше. Застосувати для оцінки ефективності інформаційних ресурсів традиційну вартісну міру практично нереально. Можна, звісно, оцінити економічну ефективність і термін окупності автоматизації збереження і пошуку окремих видів інформаційного забезпечення. Проте за цих оцінок не можна будувати висновки про значимості інформації для вдосконалення виробництва чи зміни системи організаційного управління, корисність інформації фінансування наукових досліджень, проектного решения.

Маючи основну ідею про застосування системних уявлень з організацією складних експертиз можна поставити завдання оцінки ефективності інформаційних ресурсів, як завдання оцінки ступеня їхнього впливу у ланцюгів системи. За такої постановки завдання потрібно вирішити дві проблеми: 1) сформувати структуру цілей (основних напрямів розвитку) системи, які її діяльність у період сyщecтвoвaния; 2) вибрати підхід для оцінювання ступеня впливу інформації для досягнення целей.

Задля більшої повноти аналізу діяльності підприємства (організації) для формування структури цілей треба використовувати методики структуризації цілей і державних функцій, вибір яких визначається попередньо розробленої концепцією його розвитку. Для оцінки ступеня целесоответствия можна використовувати імовірнісного міру, т. е. оцінювати можливість, що даний інформаційний ресурс буде використано під час досягнення подцели. Такі оцінки можна одержувати, як оцінки відносної важливості, відносного вкладу інформаційного ресурсу у впровадження відповідної подцели, але виникають проблеми, пов’язана з тим, що одне й ж інформація може істотно впливати не лише на подцель.

Можна також використовувати інформаційну міру ступеня впливу ресурсу на реалізацію подцелей, що дозволяє врахувати як ймовірність досягнення подцели p, але й можливість q те, що дана інформація буде використана обличчям, хто приймає рішення, при реалізації подцели:

H = - q*log (1-p).

Оцінка інформаційного потенціалу H зручніше оцінок відносної важливості: їх можна підсумовувати; можна врахувати як p, а й q; поняття інформаційного потенціалу краще сприймається управлінськими работниками.

У реальних умов можна використовувати складніші способи. Наприклад, застосувати стратифицированное розчленовування. Суть його у тому, що виділяють чотири рівні розробки, реалізації з оцінкою інформаційної системи: ефективність технічна, ефективність економічна, соціальна функціональний. Потім вибирають критерії оцінки за кожному рівню, далі в відповідність до критеріями проводять оцінку даної системи, застосовуючи різні математичні методи чи методи експертних оценок.