Професійні звання, що присвоюються випускникам ВНЗ

Ліценціат — звання, що отримується після 3 — 3,5 років навчання у вузі.

Інженер — звання, що отримується після закінчення вищого технічного учбового закладу по напрямках: технічний, сільськогосподарський, економічний. Навчання триває 3,5 — 4 роки.

Магістр, а також звання, рівнозначні йому: магістр освіти, магістр мистецтв, магістр-інженер, магістр-інженер-архітектор, лікар-стоматолог або лікар-ветеринар — даються після проходження п’ятирічного стандартного курсу освіти. У напрямі медичних і ветеринарних наук навчання продовжується протягом 6 років.

Звання магістра відповідного профілю можна отримати також після закінчення 2−2,5-річного магістерського курсу підвищення кваліфікації. Це звання можуть отримати особи, які закінчили вищі професійні училища із званням ліценціат або інженер.

Для отримання однієї з вище перелічених кваліфікацій студент повинен здати всі учбові дисципліни і практики, передбачені учбовим планом, представити і захистити дипломну роботу, а також успішно скласти дипломний іспит.

Випускник вузу отримує диплом про закінчення вищого учбового закладу по певному напряму навчання, три виписки з екзаменаційно-залікової відомості, а також, за бажанням, диплом на іноземній мові.

Доктор — вчений ступінь привласнюється особі, яка після успішної здачі докторських іспитів підготувала і захистила докторську дисертацію. Отримати ступінь доктора наук можуть особи, що мають звання магістра або рівнозначне йому.

Професор — наукове звання, що привласнюється Президентом Польської Республіки. Володар його іменується професором звичайним, на відміну від професора виняткового. Це звання надається ректором за особливі заслуги в масштабі вузу.

Посада ад’ютанта в польському вузі відповідає посаді доцента у вузі білоруському, в той же час доцент в Польщі посада достатньо рідкісна і привласнюється за особливі заслуги разом з професором надзвичайним.

З 1998 року почали з’являтися державні і недержавні професійні вищі школи. У них ведеться професійне навчання студентів, кваліфікація яких достатньо висока завдяки включенню в програму освіти обов’язкової.

15-ти тижневої практики.

Польща — країна дуже близька по світогляду до України, крім того, вона вже декілька років в Євросоюзі і має досвід переходу від командно-адміністративної системи до демократичної. У ній раніше, ніж в Україні, почалися реформи в освіті і суспільстві, і раніше, ніж в Україні, встало питання реформування державної системи профорієнтації і консультування.

У Польщі вже в 1907;1908 рр., як і в багатьох країнах Західної Європи, виникають перші приватні служби по професійній орієнтації, які займалися вивченням кандидатів на посади шляхом досвіду по раніше складеній анкеті. У 80-х роках минулого століття в Польщі центрами профорієнтації були районні і воєводські виховно-професійні консультації, куди входили фахівці різних профілів: психологи, соціологи, лікарі. У них за допомогою «карток профорієнтації», «особистих справ учнів» фіксувалися дані вивчення учня за допомогою залучення до процесу спостереження багатьох вчителів, а також обліку результатів досліджень лікарів, психологів, робітників професійної консультації. На основі аналізу даної документації комісія виносила висновок про те, чи вірно зроблений учнем вибір професії і профілю учбового закладу для продовження освіти. Таким чином, молоді люди практично не мали голосу в процесії і методів діагностики своїх професійних якостей.