Екологічний чинник в системі соціальних пріоритетів киян

Екологічний чинник в системі соціальних пріоритетів киян Становлення та розвиток екологічного страхування в Україні залежать не лише від вирішення юридичних та організаційних питань. Його перспективи значною мірою визначаються готовістю населення сприйняти цей новий вид страхування. У цьому зв’язку важливо, яке місце займає в системі соціальних пріоритетів населення проблема стану довкілля. НДІ соціально-економічних проблем міста протягом більш як десяти років проводить моніторинг найбільш актуальних проблем столиці на основі опитувань громадської думки киян. Опитування проводилися за репрезентативною для м. Києва вибіркою методом анкетування за місцем мешкання.

Проведені дослідження дали змогу визначити, як у контексті змін соціально-економічної ситуації у країні та її столиці зокрема, змінювалося ставлення киян до проблем екології. Результати опитувань засвідчили, що з другої половини 80-х років соціальні пріоритети киян обумовлювалися найбільшою у світі екологічною катастрофою на ЧАЕС. Так, серед найактуальніших проблем мешканців столиці забруднення навколишнього середовища знаходилося на першому місці. Як проблема номер один, стан довкілля турбував 65% респондентів. На другому місці тоді була проблема забезпечення і якості продуктів харчування, а на третьому — поширення «блату» та несправедливий розподіл благ. Якщо дві останні проблеми були наслідком дефіцитного характеру економіки, то стурбованість екологічною ситуацією стало результатом того психологічного шоку, який пережили кияни під час відносно недавніх подій на ЧАЕС. Протягом 1989;1991 років екологічна проблема міцно тримала першість у системі соціальних пріоритетів киян.

Перехід від командно-адміністративної системи управління до ринкової моделі, лібералізація економічних відносин призвели до суттєвого зниження рівня життя населення та змін у розподілі його соціальних пріоритетів. Починаючи з 1991 року, проблема довкілля вибуває із трійки проблем, що на думку киян потребують першочергового вирішення. Її місце заступає проблема забезпечення міста якісними продуктами харчування, проблема охорони правопорядку та житлова.

Тим часом до кола найактуальніших особистих проблем входить проблема високих цін. Карколомні інфляційні стрибки, падіння рівня виробництва призвели до того, що з 1993 року поганий матеріальний стан став на думку переважної більшості киян не лише особистою проблемою, а пріоритетною проблемою для міста в цілому. А протест проти зниження життєвого рівня став основним гаслом, яке могло б на думку киян спонукати їх до участі у виступах протесту і тоді, й зараз.

У подальші три роки першість серед найактуальніших проблем міста перейшла до проблеми боротьби зі злочинністю, соціального захисту малозабезпечених та покращання медичного обслуговування. Проте екологічна проблема залишалася у п’ятірці найважливіших серед киян. При цьому помітного прогресу у покращанні екологічної ситуації у місті його мешканці не відзначали. Так, у 1993 році за п’ятибальною шкалою кияни оцінили її на 1,7 бали. Кожен другий визначав її як зовсім незадовільну і лише один із ста як повністю задовільну. Які ж складові були таких низьких оцінок у той час?

Особливе занепокоєння у киян викликало хімічне забруднення харчових продуктів та радіаційний фон (58 та 54% відповідно). Більше третини опитаних були занепокоєні якістю води, кожен четвертий якістю повітря та санітарним станом вулиць. Отже, оцінки киян екологічної ситуації у місті визначалися перш за все наслідками аварії на ЧАЕС.

Низькі оцінки отримали тоді й зусилля міської влади у вирішенні проблем довкілля. У десяту річницю Чорнобильської катастрофи кияни, за п’ятибальною шкалою, оцінили діяльність міської адміністрації у цьому напрямку на 1,9 бали. Про значення для киян у той час екологічної проблеми свідчить також те, що переймалися нею близько однієї третини респондентів, а 12−15% вважали, що вимоги покращання екології у місті здатні були підбити мешканців столиці до виступів протесту. Але 1996 рік можна вважати переломним у ставленні киян до екологічної проблеми. Починаючи з 1997 року частка респондентів, які вбачали, що масові виступи протесту у місті можуть відбутися під гаслами боротьби із забрудненням довкілля, зменшилася до 2%, а у 2000;му році менше 1%.

В цей же час знизився і рейтинг екологічної проблеми для киян. Сьогодні вона виявилася на шостому місці, а частка киян, що переймається станом довкілля, складає менше однієї п’ятої. При цьому проблемою скорочення безробіття, що займає останні три роки перше місце, зараз переймається 72% киян. Чи означає це, що екологічні проблеми не турбують зараз мешканців столиці? Фокус-групові дослідження, проведені наприкінці 90-х, які спробували визначити, що саме спонукає респондентів зарахувати ту чи іншу проблему до кола першочергових, показали, що це не так.

На думку учасників дискусії проблема екології входить до кола пріоритетних у столиці. Особливу стурбованість учасники дослідження висловлювали щодо якості питної води та харчових продуктів: «проблема — питьевая вода. Очищают плохо. Низкой категории», «ничего не знаем об экологии. Какие продукты кушаем?». Продаж м, ясних продуктів на стихійних ринках, відсутність контролю за якістю продуктів також не залишилися поза увагою киян. Разом із тим, певні позитивні зміни стану довкілля у місті респонденти пов’язували із зупинкою шкідливих виробництв.

Таким чином, говорити про те, що зміна рейтингу екологічної проблеми зумовлена особливими успіхами у її вирішенні, вочевидь не варто. Основна причина таких змін полягає у значному падінні рівня життя киян і зосередженням їх на більш нагальних проблемах виживання. Так, станом довкілля найменше стурбовані ті кияни, які віднесли себе до найбіднішого майнового класу. Найменше серед них і тих, хто стурбований якістю харчових продуктів. Ще більш красномовні результати розподілу соціальних пріоритетів киян в залежності від того, як вони визначають свої грошові можливості. Так у тих, хто повідомив, що їм грошей вистачає, екологічна проблема турбує кожного четвертого і ділить із житловою п’яте місце.

Ті ж кияни, кому грошей ледь вистачає, або не вистачає навіть на саме необхідне, проблема довкілля турбує значно менше. Отже, низький життєвий рівень населення столиці зумовлює місце екологічної проблеми в розподілі соціальних пріоритетів мешканців столиці. Значення цієї проблеми буде зростати з ростом життєвого рівня населення. Екологічна свідомість притаманна благополучним суспільствам. Україна лише на початку шляху до розвиненого суспільства. Очевидно, відсутність екологічної свідомості у населення сьогодні є значною перешкодою для становлення в нашій країні екологічного страхування.