Розділ 2. Організація облікового процесу на підприємстві

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

Інформація що містить у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Завод вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського оюліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Працівники відділу збуту та постачання, виробничого, які оформляють первинні документи, дотримуються порядку їх заповнення відповідно до вимог начальника фінансового відділу. У разі несвоєчасного складання первинних документів, недостовірного відображенняв них даних чи оформлення з порушенням законодавчих та нормативних вимог зазначені працівники притягуються до відповідальності згідно із законодавством України.

На заводі господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь їх складанні.

Облікову політику застосовувати таким чином, щоб фінансові звіти повністю узгоджувались з вимогами Закону про бухоблік та кожного конкретного П (С)БО. Застосовувати перед усім ті підходи та методи для ведення бухобліку і надання інформації в фінансових звітах, які передбачені П (С)БО і найбільш адаптовані до діяльності підприємства.

Згідно з П (С)БО 1 ведення бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів (крім Звіту про рух грошових коштів) проводити згідно принципу нарахування так, щоб результати операцій та інших подій відображались в облікових регістрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли підприємство отримує чи сплачує кошти.

Для організації робіт за графіком бухгалтерського обліку необхідно скласти їх перелік за ходом облікового процесу (первинний облік-документування, поточний облік-реєстрація у системі рахунків, підсумковий облік-складання звітності, звітних форм);розробити схему інформаційних зв’язків, скласти графіки (календаризовані плани робіт виконавців); обговорити графіки та визначити терміни виконання робіт; погодити згадані терміни виконання й обсяги робіт з відповідними виконавцями; затвердити графіки (надати їм нормативного характеру). При організації бухгалтерського обліку й контролю широко використовують графіки у вигляді організаційно-структурних схем, оперограм, документограм, функцінограм, хронограм, документообігу, документопотоків тощо.

Трудомісткі ділянки бухгалтерського обліку здійснюються за допомогою програми «1С: Бухгалтерія», зокрема автоматизованими є облік заробітної плати, розрахунки з банками (відносини проводяться через систему «Клієнт-Банк»), постачальниками. Для організації чіткого, вчасного руху документів від майстрів цехів до відповідних бухгалтерів та від певного бухгалтера до головного бухгалтера складено графіки документообігу.

Для контролю за станом обліку та збереженням товарно-матеріальних цінностей регулярно проводяться ревізії. Завдання здійснення перевірок лежить на контрольно-ревізійному відділі.

Планом рахунків бухгалтерського обліку називається систематизований перелік рахунків, який забезпечує групування необхідної інформації про господарську діяльність підприємств, визначає побудову всієї системи бухгалтерського обліку з метою одержання необхідних даних для управління, контролю і звітності. План рахунків та інструкцію щодо його застосування розробляє Міністерство фінансів. Зараз в Україні діє план рахунків, який є єдиним для всіх галузей народного господарства, крім кредитних та бюджетних установ і який діє на основі Положення про Міністерство фінансів України № 446/2011 від 8 квітня 2011 року. В основу побудови плану рахунків покладено їх класифікацію за економічним змістом з урахуванням ролі обліковуваних ресурсів, характеру їхньої участі в кругообігу засобів та особливостей відповідних господарських процесів.

У плані рахунків наводяться також шифри (коди) кожного рахунка, тобто умовне числове позначення, що характеризує належність цього рахунка до певної групи. У практичній діяльності замість назв рахунків найчастіше використовують їхні шифри, що значно прискорює та спрощує обліковий процес. Шифри рахунків особливо необхідні, коли облікову інформацію обробляють на комп’ютерах.

Кількість синтетичних і аналітичних рахунків має визначатися масштабами діяльності суб'єкта господарювання і може налічувати від кількох десятків до кількох сотень. Як правило, під час розробки робочого плану рахунків загальний План рахунків, з одного боку, скорочується, а з іншого — дещо розширюється. На торфобрикетному заводі використовується 29 синтетичних рахунків бухгалтерського обліку. (додаток) Використовують рахунок 23 «Виробництво». (наведено в таблиці 2.1):

Таблиця 2.1 Зміст господарських операцій, що відображаються за рахунком 23 «Виробництво».

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли і роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умова і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можут ь бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

За характером виявлених дефектів брак поділяють на виправний та остаточний. Виправним вважається такий брак, який можна усунути після відповідної доробки. Витрати на виправлення браку відображаються в документах на витрати матеріалів (накладні-вимоги) і про виробіток робітників (наряди).

На торфобрикетному заводі рахунок 24 «Брак у виробництві» використовується дуже рідко. В цьому рахунку відображається:

• 1) По дебету вартість остаточного браку;
• 2) По дебету витрати з виправлення браку;
• 3) По дебету витрати на гарантійний ремонт;
• 4) По дебету витрати на утримання гарантійних майстерень;
• 5) По кредиту суми, що відносяться на зменшення втрат по браку (вартість відходів від браку, утримання з винуватців браку, відшкодування, одержане від постачальників неякісної сировини та матеріалів);
• 6) По кредиту втрати від браку, що списуються на витрати виробництва; До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договору із замовником, відповідає технічним умовам і стандартам. Облік готової продукції ведеться за первісною вартістю. Однак протягом місяця у поточному обліку можуть використовуватись облікові ціни. Вартість готової продукції, випущеної з виробництва, реалізованої замовнику, визначена в облікових цінах у кінці місяця, доводиться до первісної вартості шляхом відображення відхилення первісної вартості від облікової ціни.

На торфобрикетному заводі відвантаження готової продукції замовнику здійснюється на підставі накладної, яка виписується робітником складу і підписується представником покупця або робітником транспортно-експедиційного відділу. Підставою для виписки накладної є наказ комерційної служби підприємства транспортно-експеди ційному відділу про те, кому і в якій кількості відвантажити продукцію.

Облік готової продукції на заводі ведуть на 26 рахунку. Де відображається по дебету надходження готової продукції власного виробництва, а по кредиту відвантаження та реалізація готової продукції.

Також на заводі використовується рахунок 20 «Виробництво». Рахунок призначений для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

На заводі використовуються всі субрахунки:

• 201 «Сировина й матеріали»;
• 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»;
• 203 «Паливо»;
• 204 «Тара й тарні матеріали»;
• 205 «Будівельні матеріали»;
• 206 «Матеріали, передані в переробку»;
• 207 «Запасні частини»;
• 209 «Інші матеріали»;

На субрахунку 201 «Сировина й матеріали» відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні (забудовники облік будівельних матеріалів і конструкцій ведуть на субрахунку 205 «Будівельні матеріали»).

На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» відображаються наявність та рух покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів.

На субрахунку 203 «Паливо» (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що придбається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

На субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали» відображаються наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари і її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо).

На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» не враховується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар та інше.

На субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» обліковуються матеріали, передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів.

На субрахунку 207 «Запасні частини» ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті.

На субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються відходи виробництва (обрубки, обрізка, стружка тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо.

Подвімйний зампис — це принцип тотожного відображення господарських операцій на рахунках, що забезпечує рівність оборотів за дебетом і кредитом відповідних рахунків. Іншими словами, це відображення кожної госпоперації двічі, за дебетом одного й за кредитом іншого рахунку у тій самій сумі.

Взаємозв'язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називають кореспонденцією (відповідністю) рахунків, а рахунки, які беруть участь у такій кореспонденції,? кореспондуючими.

Збалансовані рахунки — це єдиний вид рахунків, при відображенні інформації на яких не використовують подвійний запис.

Відображення кожної господарської операції двічі, за дебетом одного і за кредитом другого рахунків в одній і тій же сумі називають подвійним записом. Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, бо забезпечує горизонтальний взаємозв'язок між рахунками, а також важливий контрольний прийом, оскільки очевидно, що скільки не було б операцій, але загальна сума записів за дебетом рахунків завжди дорівнюватиме загальній сумі записів за кредитом рахунків.

Такий взаємозв'язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називається кореспонденцією рахунків, а такі рахунки кореспондуючими. Як синонім кореспонденції рахунків використовують терміни: бухгалтерська проводка, контировка.

Таблиця 2.2 На торфобрикетному заводі використовуються такі кореспонденції рахунків:

На торфобрикетному заводі для закриття рахунків використовується рахунок 79 «Фінансові результати» який призначено для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій.Рахунок На торфобрикетному заводі використовують такі субрахунки:

• 791 «Фінансовий результат від основної діяльності», за яким визначається прибуток (збиток) від основної діяльності підприємства. За кредитом субрахунку відображається в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 «Доходи від реалізації», 71 «Іншій операційний дохід»), за дебетом — сума в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності»);
• 792 «Результат фінансових операцій», за яким визначається прибуток (збиток) від фінансових операцій підприємства.
• 793 «Результат від іншої звичайної діяльності», за яким визначається прибуток (збиток) від іншої звичайної діяльності підприємства. За кредитом рахунку відображається списання суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства, за дебетом — списання витрат з рахунку 97 «Інші витрати» ;
• 794 «Результат надзвичайних подій», за яким визначається прибуток (збиток) від надзвичайних подій. За кредитом субрахунку відображається списання доходів, одержаних від надзвичайних подій, за дебетом — списання витрат від надзвичайних подій, що обліковуються на рахунку 99 «Надзвичайні витрати» .

За кредитом рахунку 79 «Фінансові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом — суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Сальдо рахунку при його закритті списується на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» (Дт 441 — Кт 79 — у разі одержання прибутку, Дт 442 — Кт 79 — у разі збитків).

Бухгалтерський облік як впорядкована система узагальнення інформації про діяльність суб'єкта господарювання ґрунтується винятково на застосуванні методу документування. Він передбачає суцільне, безперервне документування усіх господарських операцій, що здійснюються підприємствами, установами, організаціями.

Бухгалтерський документ — письмове засвідчення певної форми і змісту, що містить відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення та підставою введення показників в облікову систему. Оформлення господарських операцій документами називається документуванням, а результат — документацією.

Основними способами доказовості облікових даних та інформації є первинні документи, реєстри (облікові та розрахункові) та звітні форми.

На торфобрикетному заводі використовуються типові первинні документи. Бланки документів замовляються у міській друкарні. Для упорядкування форм обліку та ув’язки її з первинними документами потрібно розробити робочий альбом документів. Його доцільно формувати за видами операцій або за робочими місцями. Перелік первинних документів, Які використовуються на торфобрикетному заводі наведений в додатку Б Щодо організації носіїв поточного обліку на заводі, то облікові реєстри є основними, проте не єдиними способами відображення облікової інформації на цьому етапі. Крім облікових реєстрів, тут формують розрахункові реєстри, наприклад розрахунок амортизації основних засобів. Тому на цьому етапі облікового процесу використовують, крім облікових реєстрів, ще й розрахункові таблиці. Також у процесі поточного обліку складаються різні бухгалтерські довідки, наприклад про виправлення помилок. Отже, на етапі поточного обліку на торфобрикетному заводі використовують три види форм відображення облікової інформації: облікові реєстри, розрахункові таблиці та бухгалтерські довідки. Форми реєстрів досліджуваного підприємства відповідають формі бухгалтерського обліку — журнально-ордерній.

Підсумковий облік на торфобрикетному заводі представлених формами звітності, які можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.

Раціональна організація документообігу передбачає його здійснення за заздалегідь встановленими графіками, що передбачають встановлення відповідальних осіб за складання перевірку, обробку певного документа, а також строки даних процедур. Наявність графіка дисциплінує осіб, що відповідальні за складання та просування документів, конкретизує відповідальність, виявляє порушників та допомагає своєчасному прийняттю управлінських рішень. На торфобрикетному заводі великим недоліком в організації бухгалтерського обліку є відсутність графіків документообігу. Тому було б доцільно сформувати Графік надходження первинних документів у бухгалтерію підприємства, що наведений у додатку.

Також на будь-якому підприємстві повинний бути певний порядок зберігання документів. З цією метою на торфобрикетному заводі створюються архіви. З моменту заведення і до моменту передачі до архіву підприємства документи зберігаються за місцем їх формування. У зв’язку з цим на досліджуваному суб'єкті господарювання організовано поточний та постійний архіви облікових документів. Поточний архів створюється у бухгалтерії для зберігання документів за поточний рік, по яких складено і подано бухгалтерську звітність і ті, до яких працівники бухгалтерії часто звертаються. Документи минулого року також зберігаються у бухгалтерії протягом наступного року, після чого здаються до постійного архіву торфобрикетному заводі.

Постійний архів підприємства організовано в окремому приміщенні, обладнаному стелажами для розміщення папок з документами. Входити до архіву мають право лише головний бухгалтер та завідувач архіву. Архіваріус приймає до архіву папки з документами, оформленими належним чином, записує їх до архівної книги, щорічно вибраковує справи, термін зберігання яких минув і робить про це відмітку в архівній книзі, стежить за збереженістю та порядком архіву. Справи з архіву архіваріус видає тільки за письмовою вимогою головного бухгалтера, а в окремих випадках — за письмовою вимогою прокуратури або народного суду. Тривалість зберігання документів у постійному архіві різна, встановлена чинним законодавством. Документи із строком зберігання не більше одного року можна здавати до архіву після звичайного підшивання в папки або в пачки будь-якої товщини без картонної обкладинки. Решту документів потрібно оформлювати в папки до 2,5 см товщини. На верхній обкладинці кожної папки зазначається назва підприємства, назва справи, індекс справи, рік і місяць початку та закінчення справи. На внутрішньому боці нижньої обкладинки проставляють кількість аркушів у папці (аркуші попередньо нумерують кольоровим олівцем), а також перший та останній номер журналу-ордера. Знищення документів минулих років з архіву оформлюється Актом про вилучення для знищення документів, що не підлягають зберіганню.

Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки на заводі використовують такі види вартості:

• § первісна вартість;
• § переоцінена вартість;
• § залишкова вартість;
• § справедлива вартість;
• § вартість, яка амортизується;
• § ліквідаційна вартість.

Синтетичний облік основних засобів на заводі ведеться на рахунку 10 «Основні засоби ». За дебетом цього рахунку відображається надходження основних засобів та збільшення їх первісної вартості (внаслідок до оцінки, поліпшення тощо), а за кредитом — їх вибуття та уцінка.

Синтетичний облік ведеться в журналі-ордері № 4(див.додаток). В цьому журналі вказується назва об'єкта, що поступив або вибув, первісна вартість, знос, залишкова вартість.

Аналітичний облік основних засобів на заводі здійснюють у натуральному вираженні за інвентарним об'єктом. Для цього кожному об'єкту, що експлуатують, надають інвентарний номер, котрий надалі вказують у всіх первинних документах. Цей номер позначають на об'єкті, я…

Мета податкової політики, як і в цілому економічної і фінансової, не є чимось догматичним. На певному ступені економічного розвитку вона формується під впливом цілого ряду факторів, основними із яких виступають економічна і соціальна ситуації в країні, розклад соціально-економічних сил в суспільстві.

Мета податкової політики в значній мірі обумовлена також соціально-економічною будовою суспільства, стратегічними завданнями розвитку економіки держави, участі держави в міжнародному поділі праці.

Основні цілі податкової політики:

• 1. Фінансова ціль. Забезпечення потреб усіх рівнів влади у фінан­сових ресурсах, достатніх для проведення економічної і соціальної політики, а також для виконання відповідними органами влади покладених на них функцій. Дана мета є практичним втіленням фіскальної функцій податків і реалізується через відстоювання державною владою позицій з таких питань, як частка податків у валовому національному продукті і загальній сумі доходів бюджет­ної системи, заходи податкового контролю, відповідальність за податкові правопорушення.
• 2. Економічна ціль. Досягнення гнучкого економічного розвитку країни, регіонів, муніципальних утворень, окремих суб'єктів госпо­дарювання. Регулювання економіки — прояв розподільчо-регулюючої функції податків через використання податкових режимів для нако­пичень та інвестицій, співвідношення прямих і непрямих податків, визначення крайніх меж податкових вилучень для окремих галузей і сфер діяльності.
• 3. Соціальна ціль. Згладжування нерівності в рівнях доходів населення, що виникає в процесі ринкових відносин. Дана мета податкової політики безпосередньо пов’язана з соціальною функ­цією податків і виявляється через прогресивне оподаткування, встановлення межі податкових вилучень для окремих прошарків і класів населення, співвідношення прямих і непрямих податків.