Підготовка майбутнього фахівця з управління персоналом до створення здоров'яорієнтованого середовища організації

Критично оцінюючи реалії сьогодення, доводиться констатувати, що соціально-політичні й економічні зміни, процес системних суспільних перетворень, що відбуваються в нашій країні, породив глибоку кризу багатьох сторін життя нашого суспільства. У праці «Філософія науки» науковці М. Іщенко та І. Руденко вказують на те, що «людське суспільство як реальність перебуває в прямій залежності від того, що саме ми знаємо про суспільство і наскільки вміємо в ньому жити» [5, с. 119]. Утвердження загальнолюдських цінностей з одного боку і погіршення стану здоров’я (наявність хронічної патології, спадкових захворювань, слабкий захист імунної системи тощо) — з іншого, породжує соціальне замовлення суспільства на підготовку фахівців з управління персоналом нової формації. Сучасний управлінець потребує не лише професійних вмінь щодо підбору кадрів в організації, а й готовності до створення здоров’яорієнтованих умов праці, що відповідатимуть вимогам працівників.

Створення передумов для формування духовних і моральних цінностей працівників шляхом включення у трудовий процес інноваційних здоров’язбережувальних механізмів як потужного фактору свідомої гармонізації індивідуального розвитку людини на основі уніфікації професійного середовища — основна місія сучасного фахівця з управління персоналом. «Включеність» працівників у трудовий процес, орієнтований на збереження здоров’я, є важливим і необхідним явищем для успішного фінансового зростання будь-якої компанії, що є вже доведеним фактом. Проблемою залишається питання організації і заохочення працівників до здоров’язбережувальних заходів у процесі праці. Успіх таких ініціатив, на нашу думку, залежить від професіоналізму фахівців, які працюватимуть з персоналом. Саме їхня свідома участь у процесі використання заходів для збереження власного здоров’я, готовність створювати відповідні умови визначатимуть успіх організації в майбутньому.

Педагогічні технології підготовки майбутніх управлінців набувають сенсу людиноконцентричної орієнтованості, їх навчання має відбуватися у новому статусі і формі на засадах оновлення змісту всієї системи професійної освіти. Такий факт поставив освітян перед гострою необхідністю критичної переоцінки змісту й організації навчального процесу для майбутніх управлінців.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Видатні вчені сучасності, зокрема: Г. Апанасенко, Д. Давиденко, О. Дубогай, та інші проводили свої дослідження, розглядаючи механізми формування свідомого ставлення людини до життєдіяльності через генетичне дослідження взаємозв'язків між діяльністю людини та її свідомістю.

Питання загальної теорії людської діяльності висвітлено в наукових працях Г. Костюка,.

І.Павлова, І. Сєченова; розв’язанню проблем модернізації сучасної освіти присвячені наукові розробки І. Зязюна, А. Нісімчука, О. Падалки, О. Пєхоти; засоби вдосконалення навчальної діяльності і психологопедагогічних впливів розкрито в публікаціях В. Безпалька, В. Давидова, Д. Мазохи, В. Моляко; питанням здоров’язбереження присвячені праці Е. Вільчковського, Д. Давиденка, О. Дубогай, Н. Завидівської, О. Тимошенка, Т. Круцевич, М. Носка, Є. Приступи та ін. Виходячи з означеного, проблемі створення та впровадження в систему освіти новітніх технологій здоров’язбереження присвячені численні дослідження, однак більшість із них фокусуються лише на окремих питаннях.

Мета роботи — обгрунтувати цілісну дидактичну концепцію підготовки фахівців управління персоналом, що передбачає їхню готовність до створення здоров’яорієнтованого середовища організації.

Для досягнення мети вирішувались такі завдання: проаналізувати специфіку професії фахівця управління персоналом; розкрити сучасний концепт змісту професійної підготовки майбутніх фахівців з управління персоналом; виявити особливості інтеграції міждисциплінарних зв’язків фахових дисциплін для можливості створення інноваційної технології формування у майбутніх управлінців здатності до створення здоров’орієнтованого середовища організації.

Виклад основного матеріалу. Нинішній стан ринку праці засвідчує високу потребу у фахівцях спеціальності «Управління персоналом та економіка праці», які здатні забезпечувати інноваційний характер діяльності установ і підприємств соціально-трудової сфери суспільства. Унікальність фахівців даної спеціальності ще й у тому, що вони потрібні у всіх сферах діяльності, в установах будь-якої форми власності.

" Управління персоналом та економіка праці" - порівняно нова спеціалізація, однак, за умов ринкової моделі економіки є досить престижною та вельми дефіцитною професією. Пояснюється це тим, що попит на таких фахівців щороку зростає, адже ефективна діяльність будь-якої організації багато в чому залежить від налагодженої роботи команди співробітників, яку покликаний забезпечити спеціаліст з управління персоналом. Слід зазначити, що функції менеджера персоналу значно розширилися (крім традиційного кадрового діловодства тепер він займається ще й моделюванням робочих місць, створенням безпечного для здоров’я людей середовища, розвитком і мотивацією персоналу тощо), а також підвищився його статус (сучасні менеджери з персоналу входять до складу вищого керівництва компаній і беруть участь у стратегічному управлінні бізнесом). Такі зміни пояснюються тим, що роботодавці переглянули своє ставлення до персоналу в цілому, а стан і рівень здоров’я людей визнається тепер однією із головних конкурентних переваг компаній на ринку.

Управління персоналом — це цілеспрямована діяльність керівного складу організації, що спрямована на розробку концепції, стратегій кадрової політики і методів управління людськими ресурсами [9]. Це системний, планомірно організований вплив через систему взаємопов'язаних, організаційно-економічних і соціальних заходів, спрямованих на створення умов нормального розвитку й використання потенціалу робочої сили на рівні підприємства. Планування, формування, перерозподіл і раціональне використання людських ресурсів є основним змістом управління персоналом, що вказує не лише на економічний концепт змісту підготовки.

Такі особливості даної професії мають стратегічний характер і потребують нових принципових підходів до системи підготовки кадрів сфери управління, зокрема на національному рівні. Передусім це стосується двох основних компонентів на макрорівні: успіх і фінансове зростання організації та підтримка здоров’я працівників на належному рівні. Ці компоненти мають суттєву відмінність у своїх цільових установках. Причому, якщо фінансове зростання будь-якої компанії хоч трохи перебуває під опікою держави, то організація трудових процесів без шкоди здоров’ю працівників, запровадження механізмів, що сприятимуть збереженню здоров’я, в умовах сьогодення «пасуть задніх» .

У процесі професійної підготовки майбутнього фахівця з управління персоналом відбувається становлення людини як суб'єкта суспільної поведінки і пізнання, з’являється готовність чи неготовність до реалізації технологій збереження здоров’я у майбутньому. Поступовий перехід від виховання до самовиховання, від об'єкта виховання до статусу суб'єкта виховання проявляється в багатьох феноменах життєвої активності людини [1; 8]. Загальним ефектом цього процесу має бути, на нашу думку, формування життєвих установок майбутнього управлінця, з якими юнак або дівчина вступають у самостійне життя. Адже, здебільшого, у такий період ніхто з молодих людей не думає про власне здоров’я, а тим більше, про здоров’я оточуючих. Це пояснюється насамперед тим, що старт самостійного входження в суспільне життя збігається з найважливішим за потужністю періодом творчої діяльності, кар'єрного росту.

Очевидно, що ціннісні орієнтації на збереження здоров’я, сформовані у студентські роки, закладені в той період стереотипи, є надзвичайно важливими [2; 3]. Адже саме ці фактори визначатимуть поведінку, формуватимуть ставлення фахівців сфери управління до необхідності створення здоров’яорієнтованого середовища організації.

Удосконалення системи підготовки фахівців сфери управління персоналом передбачає активізацію міждисциплінарних зв’язків. А саме: об'єднання економічних наук і наук про людину в єдиний навчальний курс, що сприятиме глибшому вивченню психофункціональних особливостей і можливостей збільшення резервів людського організму. Річ у тому, що багато сучасних дисциплін зосереджуються на двох блоках проблем, особливо важливих у педагогічній науці: природа навчання, його структура, механізми та чинники, для управління якими необхідний підбір оптимальних режимів навчання; формування індивіда, виявлення закономірностей онтогенезу людини, що об'єднують природу та історію з огляду на сукупний вплив спадковості, обставин життя, виховання і людської діяльності. У зв’язку з цим зросли можливості об'єднання економічних і людинотворчих дисциплін. Результатами їхньої своєрідної антропологізації має стати нова технологія формування змісту навчальних програм у процесі фахової підготовки майбутніх управлінців.Загалом поняття «здоров'язбережувальне навчання» належить до сфер як навчання, так і виховання, оскільки воно містить у собі суттєві ознаки освіти, індивідуального досвіду в певних умовах управління поведінкою. Навчання сучасного управлінця здійснюється під впливом складної системи соціальних зв’язків, ефективність цього процесу залежить від ступеня включення вихованця в цю систему. Залежність змісту, структури і методів навчання від цілей виховання — важлива і відома, але не менш важливим є й те, що жоден із початкових етапів виховання (розумового, фізичного, морального і естетичного) не здійснюється без навчання відповідних актів поведінки і регулювання дій [4, 6].

Зміна світогляду, способу життя, ставлення до свого здоров’я студентів-управлінців у процесі навчання формується відповідно до виховних впливів. Ці впливи повинні бути пов’язані з глибокими структурними особливостями індивідуального розвитку (онтогенезу) студентів, з історією їхнього виховання загалом, освіти і навчання, які є визначальними у процесі цього розвитку.

У змісті профілюючих дисциплін можна відтворити порядок розгортання актів здоров’яорієнтованої поведінки і підібрати оптимальний варіант із тим чи іншим комплексом раціональних методів формування способу життя. Створення подібних моделей поведінки й оптимальних режимів навчання студентів-управлінців упродовж вивчення фахових дисциплін, імовірно, — справа найближчого майбутнього. З перетворенням людинознавства в одну з головних проблем усієї сучасної системи підготовки фахівців для сфери управління, розширенням фронту його педагогічних доповнень створюється нова система розвитку і для самої педагогіки, що сприяє її прогресові і підвищенню практичної ефективності [4, 7]. Проте існує і деяка небезпека, яка приховується в такій ситуації: потік украй різної наукової інформації вже зараз перевищує можливість її своєчасної переробки; деякі з педагогічних програм гіпертрофуються і протиставляються самій педагогіці, претендуючи на власну теорію виховання; зростає кількість підходів до виховання і навчання, зумовлених прогресуючою диференціацією окремих наук про людину. Подолати такі тенденції можна лише шляхом суворого відбору, організації та інтеграції педагогічних програм різних наук у системі самої педагогіки, шляхом послідовного розвитку її філософських основ, теоретичного і методичного потенціалу освіти студентів, які управлятимуть персоналом організації.

Висновки

Вищий навчальний заклад — особливий соціальний інститут, що має потенційні можливості, за незначної інтенсифікації навчального процесу, впроваджувати методики та технології, що дозволять майбутнім управлінцям набути фахових вмінь нової якості. Час навчання у вищій школі - сприятливий і достатній за тривалістю період для формування у студентів-управлінців стійкої мотивації на тривале й здорове життя.

Освітня спрямованість навчання фаховим дисциплінам майбутніх управлінців буде виправданою у разі тісного взаємозв'язку процесів теоретичного засвоєння знань та їх практичного використання, а саме — освітній підхід повинен передбачати спрямоване формування у кожного студента готовності до створення здоров’яорієнтованого середовища організації.

В сучасній системі підготовки фахівців сфери управління реалізовується концепція, яку можна назвати «підтримувальною освітою». Така концепція передбачає стандартне співвідношення видів знань, умінь і навичок, основний навчальний час традиційно використовується для вдосконалення вже накопичених кондицій. Час, що відводиться на отримання прагматичних знань, умінь і навичок, спрямованих на формування готовності майбутнього управлінця до створення безпечного, здоров’яорієнтованого середовища організації, як правило, є незначним.

Саме тому пріоритети цілей підготовки сучасного управлінця дещо відрізняються від пріоритетів аналогічних цілей системи традиційного навчання фаховим дисциплінам.

Перспективи подальших досліджень. У подальших дослідженнях цієї проблеми вбачається необхідність вивчення сутності змісту навчальних програм фахових дисциплін, за якими здійснюється підготовка фахівців з управління персоналом. Окрім цього, необхідно вивчити можливість створення сучасної цілісної професійно орієнтованої технології організації навчального процесу для фахівців з управління персоналом, що матиме деонтологічний зміст і передбачатиме формування їхньої готовності до створення здоров’яорієнтованого середовища організації.

Використані джерела

• 1. Бех І. Д. Виховання особистості. Сходження до духовності / І. Д. Бех. — К.: Либідь, 2006. — 270 с.
• 2. Гетман В. А. Методологія та технологія здорового способу життя людини майбутнього / В. А. Гетман, Ю. В. Новицький // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому навчальному закладі освіти: матеріали Четвертих Ірпінських міжнародних науково-педагогічних читань. — Ірпінь: Національна академія ДЕС України, 2006. — С. 375−377.
• 3. Дубогай О. Д. Фізичне виховання і здоров’я: навч. посібник / авт. кол.: Н. Н. Завидівська, О. В. Ханікянц та ін.; за заг. ред. О. Д. Дубогай. — К.: УБС НБУ, 2012. — 271 с. ВІСНИК № 143. Серія: ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ
• 4. Завидівська Н. Н. Фундаменталізація фізкультурно-оздоровчої освіти: аспект здоров’язбережувального навчання студентів: монографія / Наталія Назарівна Завидівська. — К.: УБС НБУ, 2012. — 402 с.
• 5. Іщенко М. П. Філософія науки: питання теорії і методології: навч. посібник / М. П. Іщенко, І. І. Руденко; за ред. д-ра філос. наук, проф. М. П. Іщенка. — К.: УБС НБУ, 2010. — 442 с.
• 6. Носко М. О. Здоров’язбережувальні технології у фізичному вихованні: монографія / М. О. Носко, С. В. Гаркуша, О. М. Воєділова. — К.: СПД Чалчинська Н. В., 2014. — 300 с.
• 7. Хорошуха М. Ф. Основи здоров’я: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / М. Ф. Хорошуха, О. О. Приймаков, В. Г. Ткачук. — К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009. — 373 с.
• 8. Юрик Н. Є. Визначення та сутність кадрової політики / Юрик Н. Є., Жук Н. І. // Інноваційна економіка. — 2012. — № 4. — С. 301−304.