Перша та Друга Малоросійські Колегії

Перша Малоросійська колегія — державний орган для керування українськими землями, що входили в склад Ро-сійської імперії, який був заснований 16(27) травня 1722 року й проіснував до 1727. Вона був створена наказом Петра І із метою контролю за діяльностю українського гетьмани та генеральної старшини й підкорення їхнього загальноросійському управлінню. Малоросійська колегія створювалась як заміна Малоросійському наказу (який перебував у Москві) под годину загальноімперської реформи органів управління (були створені 12 колегій із різних питань замість приказів й були засновані «…Канцелярии, Губернії і Провінції» (с. 49). За «Маніфестом до українського народу із приводу заснування Малоросійської колегії» від 16 травня 1722 р. (з. 48) колегія створена «…для управління Судів і протчего… вместо однієї Воевоцкой персони для кращої вірності та управління бути колегии…» і «…оная учинена задля чого іншого, тільки у тому, дабы малоросийский народ ні від когось, як неправедними судами, і від Старшини податками утесняем ні» — так пояснювалося й «виправдовувалося» створення колегії. Колегія мала складатися із голови колегії - С. Вельямінова та ще із «…шестью людьми, з штаб-офицерами, і за тієї ж Колегии Прокурорам погодно, з переменою з Гвардії Капітаном чи Капитан-Поручиком» (з. 48). Територіально вон перебувала у резиденції українських гетьманів, місті Глухові. У цивільних справах підкорялася Сенатові, який мав право розширювати, за необхідності, її повноваження, а й у військових — головнокомандуючому військами в Україні. Колегія був найвищою установою в Україні, вище гетьмани. Гетьман мав лише дорадчий голос (за «Грамотою чернігівському полковнику П. Полуботку…» від 11 июля 1722 «…во всіх справах та радах й у посылках в Малу Росію універсалів, мати вам зносини і повідомлення зі певним для охорони народу малоросійського бригадиром нашим Вельяминовым.» (с.49). Всі запитання державного життя Гетьманщини Український уряд винен був вирішувати за погодженням із колегією. Повноваження Малоросійської колегії були викладені в «Інструкції президенту Малоросійської колегії бригадриу С. Вельямінову» від 16 травня 1722 року (с.49−53). До них належали: 1. Колегія розглядала скарги на генеральнийсуд та ратушні суди, військову Канцелярію, полкові та усі інші Канцелярії, був своєрідним апеляційним органом (пункт 1, з. 51).

2. Також вона мала спостерігати за своєчасним збором та спрямуванням в царську скарбницю хлібних, грошових та інших зборів, «…смотреть щоб у зборі робили правду … і зажадав від описів щось брали» (пункт 2, с.51−52). 3. З зібраних грошей колегія мала роздавати платню Гетманській раді, Сердюкам й Компанійцям «…по їх окладів … безволокитно і утримуючи ничего». Також одним з обов`язків колегії було б вести прибуткові й видаткові книжки, надсилати відомості про прибутки й витрати кожну третину року, а кожен рік надсилати прибуткові книжки із Прокурором в Сенат (п. 3, с.52). 4. Якщо виникали скарги на генеральну старшину й полковників через ті, що смердоті «…козаков і посполитих людей надалі обтяжувати стануть роботами й іншими трудностями», то колегії слід було б «пристойным чином відвертати, а поспольству у цьому допомагати по истине» (пункт 4, с.52). 5. Колегія мала спостерігати за розподілом військового постою на так званих «вінтер-квартирах», а також, якщо виникнуть скарги на когось із цих військових, то повноваженнях колегії було б чинити суд «…сносяся з командиром тих полків, як те регламенты та військові артикули повелевают» (пункти 5, 6 с.52−53). 6. Спостереження за діяльностю Генеральної військової канцелярії також входила участь у повноваження Малоросійської колегії, як й перевірка гетьманських універсалів та інших документів — щоб гетьманським іменем не підписувались писарі та інші (пункт 7, с.53). Щодо всіх інших питань колегія мала звертатися за наказом до Сенатові, якому вон підпорядковувалась. Найважливіші зміни та дії, до які прагла колегія (а також елементи опису існуючої на підпорядкованих колегії землях ситуації) були викладені в «Пунктах, поданих президентом Малоросійської колегії С. Вельяміновим цареві Петрові І» від 31 березня 1723 року (с.54−58). Більшість із них були затверджені царем й сенатом й містяться в «Промеморії, надісланої із Малоросійської колегії до генеральної військової канцелярії» від 3 червня 1723 року (с.58−59). Основні пункти цієї промеморії (окрім тихий, що уже були зазначені вище у повноваженнях Малоросійської колегії): 1. З малоросійських старшин, знатних козаків, монастирських та церковних власників, котрі мають казані, бджіл, тютюн, млини та інше «…с таких від усіх брати належні збори одно від вищих і по нижніх чинів, не вимикаючи никого» (п. 2, с.58) 2. З малоросійських жителів, котрі продають вино потрібно брати податок «равно як і з вышинкованых куф» (до цого оподатковувалися лише шинки), (п. 3, с.58). 3. Якщо люди посполиті скаржилися тих, що смердоті були виписані з списку козаків, тоді як смердоті чи їхнього батьки та діди служили в козаках та брали доля в походах, колегії слід було б віднайти давні й сучасні козацькі реєстрові списки, яких не коли що опитати місцевих жителів й якщо по будь-якому із цих джерел з`ясується що й справді скаржники чи їхні пращури були на козацькій службі, то їхнього знову слід було б записати в козацьких стан (пункт 4, с.59). 4. Якщо генеральна старшина та полковник Полуботок будуть заважати одержанню інформації про малоросійських зборах, іменних списків козаків тощо, цю інформацію колегії слід було б здобувати «.мимо генеральної старшины» (пункт 5, с.59). 5. Всі накази та універсали полковника Полуботка й генеральної старшини не можуть бути надіслані нікуди без колезького підпису, за винятком тихий, котрі «не стосуються до якого генерального визначення, але тільки у тому партикулярних делах» (пункт 6, с.59). Всі дії й зміни на територї Малоросії Перша Малоросійська колегія виправдовувала піклуванням про благо «малоросійського народу», козаків, які нібито існуюча судова система кривдила, але й де-факто єдиним, про що піклувалась колегія було б благо імперської влади. Отже, головною функцією Першої Малоросійської колегії був повний контроль над діями генеральної старшини й гетьмани та забезпечення найбільш корисного для царьскої влади упорядкування й використання малоросійських земель. У 1727 у зв «язку із загостренням російсько-турецьких відносин царський уряд, намагаючись залучити зважується на власну бік козацьку старшину, ліквідував Малоросійську колегію (указ Петра II від 29.9.1727) й поновив гетьманство. Друга Малоросійська колегія. Указом Катерини ІІ від 15 листопаду 1764 року на Україні було б ліквідоване гетьманство й створено Другові Малоросійську колегію (котра стала головним органом управління на українських землях) на чолі із генерал-губернатором Малоросії графом Петром Рум`янцевим, до рук якого зосередилася вся влада й перед яким російський уряд ставив заподіяння якнайшвидшої остаточної ліквідації автономії Гетьманщини та повного підпорядкування управління українськими землями загальноросійським державним органам (а також звичайно найкориснішого та найпродуктивнішого використання Український земель для імператорського уряду). Колегія складалась з 4 російських представників, 4 українських старшин, прокурора, 2х секретарів (росіянина й українця). Метою створення цієї колегії було б прагнення Катерини ІІ до централізації та уніфікації державного управління, ліквідації залишків державної автономії українських земель, поширення загальноімперських порядків й на укра-їнські землі. У адміністративному відношенні колегія підлягала канцелярії малоросійського генерал-губернатора (існувала до 1796). У „Секретній інструкції генерал-губернатору президенту Малоросійської колегії П. Рум`янцеву“ (листопад 1764) (с.110−113) Катерина ІІ описала (переважно в „чорних кольори“) становище українських земель (доречі, нібито цим важким становищем й прагненням до його виправлення й були обгрунтовані зміни, а також тім, що від родючих, багатих ресурсами українських земель царський уряд не отримує майже ніяких прибутків й це треба виправити) й окреслила запитання, котрі малі бути вирішені в першу чергу. Це, наприклад, запитання про перепис населення, про бажану заборону міграцій жителів, про перепис осіб купецького стану, про бажане збільшення прибутків від малоросійських земель, про вирішення запитання розділення військової та цивільної влади, про нагляд за деякими „підозрілими“ членами старшини тощо. З доповіді генерал-губернатора Рум`янцева „Про різних заходах із управління Малоросією“ від 18 травня 1765 року (с.113−124) видно наскільки широкою є сфера повноважень колегії (й наскільки влада колегії є не обмеженою ніким, окрім імператриці та Сенатові). У цій доповіді Рум`янцев говорити про становище справ на українських землях та висуває свої ідеї щодо вирішення цих проблем. У ній описані (а потім затверджені Катериною ІІ) такі заходь, котрі потрібно було б вводити на Малоросії: 1. Міста й містечки, котрі не були пожалувані царським наказом, повинні бути вилучені з приватної власності й передані у власність держави. (пункт 1, с.113) 2. Ратушні села також мають бути повернені у власність держави (п. 3 з. 115) 3. У кожному місті „…из числа бургомейстеров іменувати одного поліції бургомистер, з визначенням йому деяких поліцейських слуг“ </і>- тобто створити поліцію (пункт 5, с.115−116) 4. На територї Малоросії мають бути створені заводі із переробки селітри в порох, щоб зменшити витрати на перевезення сировини. А щоб уникнути небезпеки „…в місці де оный роблений то, можливо, за спроможністю надійний гарнізон расположить“ (пункт 8, с.117) 5. Створення щотижневої пошти у всій Малоросії (пункт 9, с.117−118) 6. Ліси, що знаходяться у монастирській та іншій власності, намагатися відібрати „в казенне смотрение“, а також виписати людей, котрі б навчали місцевих жителів лісовій справі (пункт 11, с.118) 7. Створення митниць, утримання митних робітників, варта доріг. Введення акцизу. (пункти 12, 13, с.118−119). А також багато інших, котрі стосувалися зокрема освіти (створення початкових шкіл великі селах, містечках та містах, впорядкування вивчення „вышних наук“ при монастирях, вирішення запитання жіночої, воєнної (створення воєнної школи) та музичної освіти — пункт 17, з. 121−122), медицини та охорони здоров`я (побудування шпиталів — пункт 18, с.123), геральдичних символів малоросійських земель (пунки 19, з. 123−124) тощо. До основних заходів, котрі були проведені на українських землях Другою Малоросійською Колегією відносяться, по-перше, генеральний перепис Малоросії (за наказом президента МК П. Рум`янцева про проведення „Генеральної опису Малоросії“ від 9 вересня 1765 року (с.125) — „послать у всякий полк штаб-офіцерів… Веліти їм, почавши від міст, аж до останнього хутора за даними їм зразковим формам описать“), введення рубльового податку (згідно із Розпорядженням президента МК П. Рум`янцева „Про введення в Україні рубльового податку“ (с.125−126), який потім був скасований й замінений на подушний податок, поширення на Україну російського кріпосного права (за Указом Сенатові „Про введення в Україні подушного податку та поширення на неї російського кріпосного права“ від 3 травня 1783, с.130), утворення на територї Україні трьох намісництв — Київського, Чернігівського та Новгород-Сіверського (по 11 повітів кожний), котрі за територією й організацією були ідентичні решті із 30 губерній імперії (згідно із указами Сенатові „Про утворення на територї України-Гетьманщини трьох намісництв“ від 16 вересня 1781 року, с.128−129), скасування традиційного козацького полкового улаштую й перетворення десяти українських козацьких полків та п`яти слобідських на регулярні кавалерійські російської армії (за Указом Воєнної колегії про перетворення 10 українських козацьких полків та 5 слобідських в регулярні кавалерійські російської армії від 28 червня 1783 року (с.131). І найголовніше, Маніфестом Катерини ІІ про ліквідацію Запорозької Січі від 3 серпня 1775 було б проголошено, що <�і>»… Січ Запорізька вщент вже зруйнована" (с.126), в цьому ж маніфесті також наводився перелік «преступлений, котрі змусили … заходи строгости» (с.126). Це означало остаточну руйнацію традиційного українського улаштую, та перетворення України на уніфіковану частину Ро-сійської Імперії. Чинність Другої Малоросійської колегії був продовжена до 1785 року (для прослуховування справ, котрі залишились невирішеними; за Указом Сенатові «Про продовження чинності Другої Малоросійської колегії до 1785 року» від 13 грудня 1783 (с.132), а 1786 вон припинила своє існування (див. Сенатський указ «Про скасування Другої Малоросійської колегії» від 20 серпня 1786 (с.133). Отже, як підсумок всього вищенаведеного, можна сказати, що позиція Першої Малоросійської Колегії та її бригадира С. Вельямінова був значно ліберальнішою за політику Другої Колегії та її президента П. Рум`янцева. Якщо Перші ще виправдовували свою діяльність піклуванням про користь українців, то другі були лише інструментом для найскорішого перетворення України на сировинний додаток до Ро-сійської Імперії. І можна сказати що турботами обох цих організацій це вдалося зробити.