Проблема батьків та дітей

Проблема батьків і детей

Бог вигнав Адама з Євою із Раю через те, що вони його ослушались…

Этот уривок із листа Біблії якнайкраще свідчить у тому, що проблему «батьків і дітей» буде актуальна всегда.

Дети що неспроможні слухатися і в усьому потурати батькам, тому що це закладено в усім нам. Кожен — індивідуальність і має свою точку зрения.

Мы поспіль не можемо копіювати когось, зокрема і батьків. Найбільше, що ми в змозі зробити для більшого подібності із нею — це вибрати той шлях у житті, як і древні. Деякі, наприклад, служать до армій, оскільки військовими були їхнього батька, дід, прадід тощо., і деякі лікують людей, як і та його батько як і Євген Базаров.

Базарова неможливо й в водночас у ньому є щось від кожної людей. Це людина не дужого розуму, має свою думку, вміє її отстоять.

В романі «Батьки й діти» ми можемо спостерігати рідкісну картину для літератури XVII століття — конфронтація думок різних поколінь. «Старі» більш консервативні, а молоді - прихильники прогресу. Отже, існує точка преткновения.

В романі батьки відстоюють аристократизм, на повагу до авторитетів, російський народ і любов. Але, говорячи про що свідчить, часто забувають про дрібниці: наприклад батько Аркадія говорить про любові, люблячи Фенечку, і досі пір (тимчасово розмови) не одружений зі ній, напевно, те були вагомі причины.

Дети ж обстоюють свої інтереси й ставлячи крапку зору, причому роблячи це непогано. Однак у їх світогляді немає тої, що має бути, у кожній людині - співчуття і романтизму. Можливо, це стало причиною, що Базаров помер, не насолодившись життям (на мою думку). Але річ в тому, що вони позбавили себе пристрасних почуттів всередині, довгих очікувань улюбленої побачення, і болісним розлуки із нею. Усе це дійшло до ним, але комусь рано (до Аркадию), а до когось пізно (до Базарову). Аркадій, можливо, вкусит радості життя із Катрусею, тоді як Базарову не судилося прокинутися від тієї коми, де він жив весь цей час доти, як заболел.

Кроме розбіжностей між поколіннями є справжнє прекрасне почуття, якого світ — могила і це почуття — любов. Важко уявити дитини не люблячого свою матір та батька. Ось і у романі «діти» дуже люблять своїх, але кожен висловлює це по-своєму: одні кидаються шию, інші спокійно протягають руку для рукостискання, але душа кожного їх рветься до батьків, що він і думав про навколишнє мире.

Но, кажучи про «батьків і дітей» мушу згадати про селян і поміщиків, адже поміщик — панотець, а селянин — його дитя (за походженню, а, по належності і відповідальності). Стосунки між цими верствами суспільства і то водночас «родичами» простіші, ніж між справжньої ріднею. Вони грунтуються лише з взаємну вигоду собі, на вельми окремих випадках приймаючи до уваги почуття один до другу.

На світі є «Батько й діти», відносини між якими можна охарактеризувати як самі теплые[i] [1]. Батько — Бог, а Сини — в цій сім'ї неможливі розбіжності: діти вдячні йому через те, що він подарував їм життя й земні радості, А батько своєю чергою любить своїх дітей і вимагає нічого взамен.

Высказывая суто особиста думка з цього приводу, можу сказати що проблему «Отців та дітей» в принципі розв’язувана, але з остаточно. Найголовніше — це поважати одне одного, адже на повазі грунтується любов, і розуміння, тобто те, що мені так і не вистачає в жизни.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet internet.