Українські літературні діячі І. Чернецький, В. Гей, П. Мах

І. Чернецький, В. Гей, П. Мах

Іван Чернецький Народився під сузір'ям Козерога 23 грудня 1935 року в с. Злоєць на Холмщмні.

На початку 1945 року сім'я опинилася в с. Біляївці на Херсонщині. Там пішов до 1-го класу, а закінчував освіту в Луцькому педінституті ім. Лесі Українки. Потому — вчителював на Одещині й Волині, працював у Волинському краєзнавчому музеї та Луцькій міськраді. Останні 15 років — робота в обласній організації Товариства книголюбів.

Член Спілки письменників України з 1981 року.

Філософське осмислення історії, соціальних змін, які сталися на Волині протягом останніх десятиріч, — провідна тематика творчості відомого волинського поета Івана Івановича Чернецького. Усе це стало лейтмотивом його нової поетичної збірки «Переклик».

Витоки поетичного натхнення автора починаються з любові до рідного краю, гордості за нього. Це добре видно із багатьох строф поезій нової збірки, яка складається з двох частин — «Родовід» і «Спалахи». Чільне місце в поезіях нової книжки займають минуле волинського краю, його міст і сіл, героїчні часи захисту від різномастих поневолювачів, коли «клично сурми сурмили, іржали осідлані коні, й босоногий оратай ставав під гартований меч». Поет гордий за древній Володимир-Волинський, де колись «дивилася хата на згорблені спини у полі, і тягнулася знову мозольна рука до меча». І особливо зараз, коли він «стоїть високосно над Лугою в світлій обнові» (вірш «Володимир-Волинський»).

Найщиріші слова любові, гордості і поваги він знаходить і для Луцька («Слово про Луцьк»), Тема історичного минулого постає перед нами і з віршів «Сповідь Івана Сірка», «Забужани», «Воскресіння», «Балада про татарські очі» та інших.

Складаючи данину зворушливої шани тим, хто в нелегкій кровопролитній боротьбі наблизив щасливе сьогодення, поет щиро вірить у наш день, у наше завтра, в очищення «від зла й від позолоти». Автор переконаний у тому, що «найстрашніший злочин — перед підлотою згинатись у покорі». Рядки його віршів «До питання про культ», «Смерть персонального пенсіонера», «Безголосий сміх. Безжально злий» та інших гнівно таврують часи сталінського культу.

Автор оспівує теплоту і душевну щирість людських взаємин, славить високі моральні якості людини — трудівника, заглиблюється в її багатий духовний світ, розкриває в усій повноті і величі сенс буття. Філософськими роздумами про роль і місце людини в житті пройняті, зокрема, рядки віршів «Про совість», «Був чоловік чоловіком», «Щедрий вечір» та багатьох інших.

Як і в попередніх поетичних книжках Івана Чернецького, в новій його збірці «Переклик» чимало інтимної лірики, поезій, які передають найтонші «почуття. В них розкриваються найсокровенніші мрії, думи і стремління і ліричного героя. Ну, й звичайно, строф, в котрих оспівується неповторна краса природи Волинського краю. Серед них зустрічаємо немало віршів-картинок, у яких ця краса немов зігріта душевним настроєм героя, де автор радіє багатствам природи: «Боровики там — вище похвальби, а вже лисичок… хоч клади в покоси», а також тих, де відчутною домінантою проступає думка про необхідність збереження і примноження природних багатств.

Щирість, безпосередність, задушевність, емоційна насиченість творів, що ввійшли до нової книжки Івана Чернецького, не викликають сумнівів. Так само, як і постійна здатність митця до все нових вдалих поетичних знахідок. Власне, інакше й не може бути, коли його творчу музу повсякчас живлять джерельні витоки любові.

Василь Гей Мальовничий куточок Волинського Полісся в селі Заболотгя Любомльського району, світлі очі джерел, що віддавна проміняться тут живою водою і вродою, прагнення відбити цю красу в слові, на чуттєво-філософському рівні осмислити світ і свою долю — такі витоки й основи життя і творчості поета, прозаїка, публіциста, громадського діяча Василя Гея

Народився 14 січня, на Василя Великого, 1942 року. В дитинстві мріяв стати інженером і навіть деякий час навчався в політехнічному інституті. Але доля розпорядилася по-іншому. Потяг до слова привів його після служби у війську на редакторський факультет Українського поліграфічного інституту імені Івана Федорова у Львові та до праці в районній і обласній молодіжній газетах.

Його активна участь в українському літературному процесі помітна з 1968;го року. Саме тоді з’явились перші публікації добірок віршів автора в газеті «Літературна Україна» з напутнім словом Дмитра Білоуса (16 липня) та в квартальнику «Поезія», упорядником якого був тоді поет, літературознавець Абрам Кацнельсон. Після виходу в світ першої збірки поезій Василя Гея «Закон вірності» (1973 р.) його було прийнято до Спілки письменників України.

Після навчання у семирічці рідного села та середній школі в селищі Головні В. Гей деякий час працював завідувачем бібліотеки, учителював, служив у війську. Опісля — на журналістській роботі в любомльській районній (1967;1970 рр.) та обласній молодіжній (1970;1989 рр.) газетах, 1974 року закінчив з відзнакою Український поліграфічний інститут ім. І.Федорова у Львові. За фахом — редактор масової літератури. У 1989 році обраний керівником обласної письменницької організації. На цій посаді працює і нині.

За час роботи В. Гея головою письменницької організації цей професійний осередок НСПУ зажив авторитету своєю чіткою державотворчою позицією, активною діяльністю, спрямованою на утвердження рідної мови і культури. Письменницька організація і особисто В. Гей доклали чимало зусиль до спорудження в м. Луцьку пам’ятника Т. Шевченкові (1995 р.) — публікувалися статті, проводилися заходи по збору коштів на пам’ятник. В. Гей є ініціатором і активним учасником творчих зустрічей письменників з трудівниками міста і області, уроків рідної мови й літератури у школах під назвою ''Урок веде письменник", він був головою журі обласного етапу І і II Міжнародного дитячого конкурсу з української мови. В. Гей — незмінний редактор літературного альманаху «Світязь» (з 1992 року вийшло 8 номерів), він здійснив упорядкування й редагування кількох книг присвячених 125-річчю і 130-річчю від дня народження Лесі Українки. З його ініціативи започатковано поетичне свято «Лісова пісня» в урочищі Нечимному, яке є основою написання геніальної драми-феєрії Лесі Українки.

Багато сил віддає письменник роботі з творчою молоддю. 19 років він був керівником обласної літературної студії «Лесин кадуб», з якої вийшли відомі нині поети і прозаїки. В. Гей — незмінний голова журі обласного літературного конкурсу школярів-початківців «Думи і мрії», упорядник і редактор багатьох книжок молодих літераторів.

Щедрим є доробок В. Гея на пісенній ниві. Ряд пісень, які виконують професійні і самодіяльні колективи України, поет створив у співпраці з такими відомими композиторами, як Анатолій Пашкевич, Микола Збарацький, Віктор Герасимчук, Олександр Синютін. Плідною є праця В. Гея із всесвітньо відомим колективом — заслуженим народним ансамблем пісні і танцю «Колос», яким керує народний артист України Олександр Огородник. Разом із композитором О. Огородником В. Гей створив пісні «Слава й печаль України», «Тарасова гора», «Колос нашої долі», «Коли вертаюся додому», «Дідівський заповіт», «Рідне поліське село», «Пригорни мене, доле» та інші.

Юним шанувальникам рідного слова письменник подарував природознавчу книжку «Під сузір'ям калини». На основі спогадів з повоєнних літ дитинства написані оповідання «Нічна дорога на ярмарок», «Чорний знак на сосновій корі», «Ялиновий літоросток», вміщені у книзі «Яворник». Вірші для дітей В. Гея друкувалися у збірнику «Література рідного краю», в журналі «Малятко»

Поєднуючи громадську діяльність, спрямовану на утвердження рідної мови як державної, із літературною творчістю Василь Гей продовжує нелегку працю на ниві рідного слова, готує до друку нові книги, адресовані дорослим і дітям.

Петро Мах чернецький мах український поет Щедро зігріта «Першими променями» (так називається перша книжка) літературна нива Петра Маха. Творчий доробок його складається із багатьох. книг прози, поезії, публіцистики, адресованих дорослим і дітям.

Народився я в 1934 році на Холмщині. Переживши воєнні лихоліття, навчався у Підгаєцькій семирічній школі поблизу Луцька, згодом у Луцькій середній школі № 1. У 1957 році закінчив український відділ Львівського університету імені Івана Франка, працював у пресі. Створював і очолював Волинське товариство книголюбів і обласну організацію Спілки письменників України, якою керував з 1980 по 1989 рік. Член Спілки письменників України з 1963 року. Брав участь у створенні Волинської «Просвіти», яку очолив у 1989 році. Наприкінці 1995 року став головою Конгресу української інтелігенції Волині. Є членом Національної ради Конгресу інтелігенції України і заступником голови комісії з питань національної ідеології та державотворення КУІНу. З жовтня 1997 року — почесний професор Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Написав і видав понад 20 книг поезії, прози та історичних есе. Це романи «Вруна», «Дикий брід», збірки поезій «Світанкові роси», «Плеса», «Крайполе», «Посвіт», збірка новел «Поклін Джоконді», збірка оповідань «Гостини в матері». Крім того, написав сценарії п’яти кінофільмів. Чимало поезій покладено на музику.

У 1997 році волинське видавництво «Надстир'я» видало поетичну збірку «На білих крилах рушників». Пісня з однойменною назвою, музику до якої створив Богдан Янівський на слова одного з віршів, зайняла перше місце на фестивалі «Золоті трембіти» в Моршині. А в 1996 році те ж видавництво випустило в світ збірочку поезій для дітей «Ластів'ятко» .

Працював у пресі, очолював Волинське товариство книголюбів, обласну організацію Спілки письменників України. Нині — голова обласного відділення товариства «Україна».

Член Спілки письменників України з 1963 року.