Предпосылки об'єднання Русі у XV — XVI вв

Спочатку XIV в. роздрібнення російських князівств припиняється, поступившись їх об'єднанню. Створення Російського централізованого держави було викликане насамперед посиленням економічних перетинів поміж російськими землями, було наслідком загальної економічної розвитку.

За відправний пункт у розвитку феодальної економіки послужив прогрес сільського господарства. Сільськогосподарське виробництво характеризується у цей період дедалі більшим поширенням пашенной системи, що стає переважним способом обробки землі. Пашенна система помітно витісняє подсечную, поширену переважно у північних лісових місцевостях, і переліг, панівний, ще Півдні. Пашенна система вимагає постійної обробки землі. Оскільки тут селянин має працювати з одним ділянкою, який відпочиває від посіву лише за рік (двуполье) або двоє (трипілля), виникає потреба у добриві полів. Усе це потребує більше скоєних знарядь виробництва. Але підйом сільського господарства пов’язана з тільки й стільки розвитком знарядь виробництва, скільки систематичним розширенням посівних площ з допомогою освоєння нові й раніше занедбаних земель. Збільшення надлишкового продукту землеробстві дозволяє розвивати тваринництво, а як і продавати хліб набік.

Усі великі потреби у сільськогосподарських гарматах обумовлює необхідність розвитку ремесел. Через війну процес відділення ремесла від сільського господарства йде дедалі глибше. Кількість ремісників, які перестали хліборобствувати, зростає.

Відділення ремесла від сільського господарства тягне необхідність обміну між селянами і ремісниками, тобто. між містом і селом. Цей обмін відбувається у вигляді торгівлі, що у певний період відповідно посилюється. На базі такого обміну створюються місцеві ринки. Природний розподіл праці між окремими районами країни, зумовлено їх природними особливостями, утворює економічні зв’язку масштабу всієї Русі. Встановленню внутрішніх економічних зв’язків сприяє та розвитку зовнішньої торговли.

Усе це настійно вимагало об'єднання російських земель, тобто. створення централізованого держави. У цьому вся були зацікавлені широке коло російського суспільства і першу чергу дворяни, купці і ремесленники.

Інший передумовою об'єднання російських земель було загострення класової боротьби, посилення класового опору крестьянства.

Підйом господарства, можливість отримувати дедалі більше прибавочний продукт спонукають феодалів посилювати експлуатацію селян. До того ж феодал прагнути як економічно, а й юридично закріпити селян за своїми вотчинами і маєтками, закріпачити их.

Така політик викликає природне опір селянства, що набував розмаїття різноманітних форм. Селяни вбивають феодалів, захоплюють їхнє майно, підпалюють маєтку. Така доля осягає нерідко як світських, а й духовних феодалів — монастирі. Формою класової боротьби виступав часом і розбій, спрямований проти панів. Певний масштаб приймає і втеча селян, особливо у південь, на позбавлені поміщиків землі. За цих умов перед класом феодалів постало завдання утримувати шорах селянство довести остаточно його закріпачення. Це завдання можна було вирішена лише потужним централізованим державою, здатним виконати головну функцію експлуататорського держави — придушення опору експлуатованих мас.

Зазначені дві причини відігравали провідну роль справі об'єднання Русі. Без них процес централізації не міг би досягти більш-менш значних успіхів. Разом про те саме собою економічний і соціальний розвиток країни у XIV-XVI ст. ще змогла б призвести до утворення централізованого государства.

Хоча економічні зв’язку у цей період, і досягли істотного розвитку, вони ж були досить широкі, глибокі і сильні, щоб пов’язати воєдино усю країну. У цьому полягає одна з особливостей освіти російського централізованого держави від аналогічних процесів у загниваючій західній Європі. Там централізація держави створювалися, у ході розвитку капіталістичних відносин. На Русі в XIV-XVI ст. ще може бути й розмови про виникненні капіталістичних, буржуазних отношений.

І це слід зазначити про розвиток класів боротьби. Хоч як великою була її розмах у цей період, все-таки це не придбала такі форми, які вона мала вже в Заході, чи на більш пізня година у Росії (прест. війни, під керівництвом Болотникова, Разіна XVII в.). Навіть спершу XVI в. характерно переважно зовні непомітне, приховане накопичення класових противоречий.

Чинником, який прискорив централізацію російського держави, стала загроза зовнішнього нападу, яка змусила згуртовуватись російської землі перед загального ворога. Характерно, що коли і почалося освіту Російського централізованого держави, стало можливим розгром монголо-татаров на Куликовому полі. І коли Івану III вдалося зібрати майже всі російські землі і повісті їх проти ворога, татарське ярмо було скинуто окончательно.

Відомо, що тільки потужне централізовану державу може впоратися зі зовнішнім ворогом. Тому в освіті були зацікавлені і широкі народні маси.