Милл Дж., Кроулин Р. Терапевтичні метафори для дітей і «внутрішнього» дитини

Милл Дж., Кроулин Р. Терапевтичні метафори для дітей і «внутрішнього» ребенка.

Метафора літературна і терапевтична. У літературному метафорі співвіднесеність між метафорою і його змістом мусить бути настільки близькій, щоб викликати відчуття близькості образу, тобто його образотворче багатство має захопити, навіть якщо описуване переживання чи подія незнайоме чи достатньо усунуто від власного досвіду. Терапевтична метафора — мета — зміна, а чи не опис, нове тлумачення, створення інший шкали цінностей. Отже, терапевтична метафора повинна мати образністю літературної метафори і бути ситуативно близькій особовому досвіду. Компоненти терапевтичної метафоры:

Сам конфлікт представлено метафоричної форме.

Подсознательные процеси втілюються в образах на друзів і помічників, розбійників і препятствий.

Создаются образне формі аналогічні навчальні ситуації, де герой побеждает.

Метафорический криза представляється у його обов’язкового разрешения.

Герою надається можливість усвідомити себе у новій ролі внаслідок здобутих побед.

Метафора завершується торжеством, у якому віддається належне заслугах героя.

Метафоры може бути побудовано цього разу вже готовому літературному матеріалі чи отложившейся у підсвідомості пам’яті про колись прочитаних чи почутих сюжетах. Життєва основа — приклад із сім'єю, з якої пішов батько (мати, двоє українських дітей і її батько) — «тринога собака»; придумана основа — «блакитна іскорка» — група 3 хлопчиків й дівчатка, які мали недостатня пильність надмірна рухливість — уявлення мультфільму, де рибка плавала нас дуже швидко, потім представила собі, як вода тече медленнее.

Создание терапевтичних метафор.

Сбор інформації.

Выявление і утилізація позитивних вражень. Головне — виявити позитивні враження дитини, її захоплення, улюблені кіногерої тощо. Тобто, значення не менше, ніж негативним спогадам, надається позитивним спогадам, эмоциям.

Распознавание і утилізація мінімальних сигналів, тобто не набагато виражених поведінкових реакцій дитини, це допомагає створювати метафору, найбільш правдоподібну і дохідливу для даної дитини. Мінімальні сигнали можуть вказувати на орієнтацію почуттєвого сприйняття ребенка.

Визначення й утилізація сенсорних переваг. За виконання який-небудь пізнавальної завдання, чи розширенні досвіду перевагу надають одній з сенсорних систем. Якщо почуттєва орієнтація стає надто однобокої і порушення сенсорного рівноваги, тоді виникають проблеми — емоційна, поведінкова чи психосоматическая.

Детский язик, і його изучение.

Языковые сигнали. Проблеми спілкування часто виникають тому, що відсотковий вміст розповіді входить у в протиріччя з формою, або тому, що манера спілкування не збігаються з манерою спілкування співрозмовника. Одне і те поняття чи ідея іронізуватимуть з різного сприйматися залежно від форми викладу і зажадав від мовних смаків тієї чи іншої слухача, з його сенсорної орієнтації. Йдеться людини висловлює в свідомої, вербальної формі внутрішні, нейродинамические процеси. Задіяні зі спілкуванням — репрезентирует їх. Тут — візуал, кінестетик і аудіал. Присудки відбивають три основних чуттєвих процесу: зір, слух, дотик, відповідно, перевагу будь-якої групи свідчить про відповідний характер комунікативної системы.

Движение очей — зовнішній графік, який відбиває внутрішню пізнавальну діяльність органів почуттів. Рух очей вліво і вгору — стимуляція минулих зорових спогадів; рух вправо і вгору — побудова нових, або майбутніх образів; відсутність фіксації погляду — заглибленість в роботу уяви; рух очей вліво і вниз відповідає внутрішньому слухового процесу; горизонтальне рух очей вліво і вправо — слухове сприйняття; рух вправо і вниз — сприйняття кинестетических ощущений.

Внесознательная сенсорна система. Переривання негативної утилізації внутрішнього процесу (слухового, візуального чи кінестетичного). Внесознательная сенсорна система відпо-відає поява будь-якого психогенного порушення — з неї має починатися лікування. З допомогою методики «несвідомого реконструирования» (Геллера) виявляються пізнавальні можливості імені клієнта й усувається проблема. Використовується метафора, оскільки її посил передається побічно. Встановлення внесознательных систем: з допомогою мовних сигналів, вираженої проблеми, чи симптому, випадання інформації (яка з чуттєвих систем найменше використовується), руху очей і рисунков.

Уровни спілкування як процесс.

Сюжетная лінія — перший рівень, тобто вибір сюжету для метафоры.

Внушения — другий. Навіювання повинні органічно вписатися у контекст, не кидатися у око своєю нарочитістю, мають сприйматися як частину сюжету, не зараховуючи клієнтом їх у свій счет.

Переплетения — третій рівень. Збагачена чуттєвими характеристиками мова викликає у слухаючому розповідь процес переплетення сенсорних систем. Це процесу дві мети: відновити цілісність і рівновагу почуттєвого сприйняття пацієнта і розблокувати, розкрити внесознательную систему з допомогою відповідних предикативных льонів пропозиції. Вільне перетікання предикатів з однієї системи до інших і навпаки допомагає відновити нормальну діяльність внесознательной системы.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.