Культура: засадничі поняття й універсального визначення

Культура: засадничі поняття і определения

Слово «культура» походить від латинського слова colere, що означає культивувати, чи обробляти грунт. У середньовіччі це слово стала означати прогресивний метод обробітку зернових, в такий спосіб виник термін agriculture чи мистецтво землеробства. Однак у XVIII і ХІХ ст. почали вживати і ворожість до людей, отже, Якщо людина вирізнявся добірністю манер і начитаністю, його вважали «культурним». Тоді це термін застосовувався головним чином аристократам, щоб відокремити їхню відмінність від «некультурного» простого народу. Німецьке слово Kultur також означало високий рівень цивілізації. У нашій сьогодення слово «культура» досі асоціюється з Одеським оперним театром, прекрасної літературою, хорошим воспитанием.

Современное наукове визначення культури відкинуло аристократичні відтінки цього поняття. Воно символізує переконання, цінності й виражальні засоби (застосовувані в літературі й мистецтві), що є загальними для якийсь групи, вони служать для упорядкування досвіду та митного регулювання поведінки членів цієї групи. Вірування матимуть різні погляди підгрупи часто називають субкультурою.

Усвоение культури здійснюється з допомогою навчання. Культура створюється, культурі навчаються. Оскільки вона приобретаемая біологічним шляхом, кожне покоління відтворює неї і передає в наступному поколінні. Цей процес відбувається є основою соціалізації. Через війну засвоєння цінностей, вірувань, норм, правив і ідеалів відбуваються формування дитині і регулювання її поведінки. Якби процес соціалізації припинився масово, це призвело б до загибелі культуры.

Культура формує особистості членів товариства, цим вона у значною мірою регулює їх поведение.

О тому, наскільки важлива культура для функціонування індивіда й суспільства, можна судити із поведінки людей, не охоплених соціалізацією. Неконтрольований, чи інфантильне, поведінка про дітей джунглів, які опинилися повністю позбавленими спілкування з людьми, свідчить у тому, що соціалізації люди й не здатні засвоїти упорядкований спосіб життя, опанувати розумом і навчитися добувати гроші на прожиття. Через війну спостереження за кількома «істотами, не проявлявшими жодного інтересу до того що, що відбувалося навколо, які ритмічно розгойдувалися взад й уперед, як дикі звірі у зоопарку», шведський натураліст XVIII в. Карл Лінней дійшов висновку, що є представниками особливого виду. Згодом учені зрозуміли, що в диких дітей цього не сталося розвитку особистості, котрій потрібне спілкування з людьми. Це спілкування стимулювало б розвиток їх здібностей і становлення їх «людських» личностей.

Если культура регулює поведінка людей, можемо ми зайти не треба, щоб не вважати її репресивної? Часто культура справді придушує спонукання людини, але вона виключає їхнє повністю. Вона скоріш визначає умови, за яких вони задовольняються. Здатність культури управляти людським поведінкою обмежена з багатьох причин. Насамперед небезмежні біологічні можливості організму людини. Простих смертних не можна навчити перестрибувати через високі будинку, навіть якщо високо цінує такі подвиги. Так само існує межа знань, котрі можуть засвоїти людський мозг.

Факторы довкілля також обмежують вплив культури. Наприклад, посуха чи виверження вулкана можуть порушити сформований спосіб землеробства. Чинники довкілля можуть перешкоджати формуванню деяких моделей культури. Відповідно до звичаїв людей, що у тропічних джунглях з вологим кліматом, не вважають у протягом багато часу обробляти певні ділянки землі, оскільки у них не можна довго отримувати високі врожаї зерновых.

Поддержание стійкого суспільного ладу також обмежує вплив культури. Саме виживання суспільства диктує необхідність осуду таких вчинків, як вбивство, крадіжки та підпал. Коли б ці вчинки отримали стала вельми поширеною, став би неможливим співробітництво для людей, необхідне збирання чи виробництва продуктів, забезпечення житлом і здійснення інших важливих видів діяльності.

Другая важлива частина культури у тому, що культурні цінності формуються з урахуванням відбору певних видів поведінки й досвіду людей.

Каждое суспільство здійснила свій відбір культурних форм. Кожне суспільство з погляду іншого нехтує головним й займається маловажливими справами. У одній культурі матеріальних цінностей ледь зізнаються, на другий вони окакзывают визначальний влив на поведінка людей. У першому суспільстві до технології ставляться із жахливим зневагою, навіть у сферах, необхідні виживання людей іншому аналогічному суспільстві постійно совершенствующаяся технологія відповідає вимогам часу. Однак, кожне суспільство створює величезну культурну надбудову, яка охоплює все життя людину — і юність, і смерть, і пам’ять ньому після смерти.

В результаті такого відбору минулі і показали нинішні культури зовсім різні. У деяких суспільствах вважали війну найблагороднішою діяльністю людини. За інших її ненавиділи, а представники третіх або не мали неї уявлення. Відповідно до нормами однієї культури жінка мала права виходити заміж за своїх родичів. Норми іншої це рішуче забороняють. У нашій культурі галюцинації вважаються симптомом психічного захворювання. Інші суспільства розцінюють «містичні бачення» як вищу форму свідомості. Інакше кажучи, існує безліч різниці між культурами.

Даже швидке зустріч із двома чи декількома культурами переконує, що розбіжностям між ними числа. Ми й Вони їздимо з різних сторонам, Вони свідчать на іншому мові. В Україні різні думки у тому, яке поведінка шалену, а яке нормальне, ми різні поняття доброчесною життя. Значно складніше визначити загальні риси, властиві всіх культурах, — культурні универсалии.

Социологи виділяють більш 60 культурних универсалей. До них належать спорт, прикрасу тіла, спільна робота, танці, освіту, похоронні ритуали, звичай дарувати подарунки, гостинність, заборони кровозмішення, жарти, мову релігійних обрядів, виготовлення знарядь праці та спроби проводити погоду.

Однако для різних культур може бути характерно різновиди спорту, прикрас тощо. Навколишня Середовище одна із чинників, викликають ці відмінності. Крім того, все культурні особливості обусловленны історією певного нашого суспільства та формується внаслідок унікального розвитку подій. За підсумками різних видів культур виникли різновиди спорту, заборони на кревні шлюби і мови, але головне — у тому чи іншого формі вони є у кожної культуре.

Почему існують культурні універсалії? Деякі антропологи вважають, що вони формуються з урахуванням біологічних чинників. До них належать наявність двох статей, безпорадність немовлят, потреба у їжі і теплі, вікові відмінності для людей, засвоєння різних навичок. У зв’язку з цим й виникають проблеми, що треба вирішувати з урахуванням даної культури. Певні цінності й образи мислення також є універсальними. У кожному суспільстві заборонено убивство дружин і засуджується брехня, в жодному їх не схвалюється страждання. Усі культури повинні сприяти задоволенню певних фізіологічних, соціальних і психологічних потреб, хоча у частковості можливі різні варианты.

В суспільстві виникає тенденція будувати висновки про інших культурах з позиції переваги своєї власної. Ця тенденція називається — энтоцентризмом. Принципи етноцентризму знаходять чітке вираження у діяльності місіонерів, які прагнуть звернути, «варварів» до своєї віри. Етноцентризм пов’язані з ксенофобією — страхом і ворожістю до чужого поглядам і обычаям.

Этноцентризмом відзначено діяльність перших антропологів. Вони мусили схильні порівнювати все культури з своєї, яку вважали найбільш передовою. На думку американського соціолога Вільяма Грем Самнера культуру можна лише з урахуванням аналізу її ж таки цінностей, у її власному контексті. Така думка називається культурним релятивізмом. Читачі книжки Самнера були вражені, прочитавши, що людожерство і дітовбивство мали зміст у тих суспільствах, де практикувалися подібні обычаи.

Культурный релятивізм сприяє розумінню тонких різниці між близькими культурами. Наприклад, у Німеччині двері, у установі завжди щільно закриті, щоб роз'єднати людей. Німці вважають, що службовці відволікаються з посади. Навпаки, США двері кабінетів зазвичай відкриті. Американці, які працюють у Німеччини, часто скаржилися, закриті двері викликали в них відчуття непривітності навколишніх лісів і почуття відчуження. Закрита двері для американця має зовсім інший сенс, що з немца.

Культура — цемент будинку життя. Причому лише вона передається від одну людину до іншого у процесі соціалізації і контактів з іншими культурами, але й оскільки формує люди відчуття до до певної групи. Очевидно, члени однією здоровою культурною групи більшою мірою відчувають порозуміння, довіряють і співчувають одна одній, ніж стороннім. Їх загальні почуття відбито у сленгу і жаргоні, в улюблених стравах, моді та інших аспектах культуры.

Культура не лише зміцнює солідарність для людей, а є причиною конфліктів всередині груп, і з-поміж них. Це можна проілюструвати з прикладу мови, головного елемента культури. З одного боку, можливість для спілкування сприяє згуртуванню членів соціальної групи. Загальний мову об'єднує людей. З іншого — спільну мову виключає тих, хто розмовляє етой мовє чи розмовляє ньому дещо інакше. У Великобританії представники різних громадських класів вживають кілька відмінні форми англійської. Хоча усі володіють «англійською мовою», деякі групи вживають.

" більш правильний" англійський, ніж інші. У Америці є буквально тисяча і жодна різновидів англійської. З іншого боку, соціальні групи відрізняються одна від друга своєрідністю жестикуляції, стилю одягу та культурних цінностей. Усі це дає підстави конфліктів між группами.

По думці антропологів, культуру складають з чотирьох элементов.

1. Поняття (концепти). Вони містяться головним чином мові. Завдяки ним ставати можливим впорядкувати досвід людей. Наприклад, ми сприймаємо форму, колір та смак предметів навколишнього світу, у різних культурах світ організований по різного.

В мові жителів Тробриандских островів один голос позначає шість різних родичів: батька, брата батька, сина сестри батька, сина сестри матері батька, сина дочки сестри батька, сина сина брата батька батька і сина сина сестри батька батька. У англійському мові навіть відсутні слова, які позначають чотирьох останніх родственников.

Это відмінність між двома мовами пояснюється лише тим, що з жителів Тробриандских островів необхідно слово, що охоплює всіх родичів, яких прийнято ставитися особливим пошаною. У англійському й американському суспільствах склалася менше складне система родинних зв’язків, тому в англійців не потрібно за тими словами, що пропагують таких далеких родственников.

Таким чином, вивчення слів мови дозволяє людині орієнтуватися у навколишній світ у вигляді відбору організації свого опыта.

2. Відносини. Культури як виділяють ті чи інші частини світу з допомогою понять, але й виявляють, щоб ці складові пов’язані між собою — у просторі і часу, за значенням (наприклад, чорне протилежно білому), з урахуванням причинної зумовленості («пошкодувати різку — зіпсувати дитини»). У нашій мові є слова, які позначають землі і сонце, і переконані, що землю обертається навколо сонця. Але до Коперника люди вірили, що справи навпаки. Культури часто по-різному витлумачують взаимосвязи.

Каждая культура формує певні ставлення до взаємозв'язках між поняттями, які належать до сфері реального світу і до сфери надприродного.

3. Цінності. Цінності - це узвичаєні переконання щодо мети, яких людина повинен прагнути. Вони становлять основу моральних принципов.

Разные культури можуть віддавати перевагу різним цінностям (героїзму на полі бою, художньому творчості, аскетизму), й у суспільний лад встановлює, що цінністю, а не является.

4.Правила. Ці елементи (зокрема і норми) регулюють поведінка людей відповідність до цінностями певної культури. Наприклад, наша законодавча система включає безліч законів, що забороняють вбивати, поранити інших людей загрожувати їм. Ці закони відбивають, наскільки високо ми цінуємо життя й добробут особистості. Так само ми існують десятки законів, що забороняють крадіжку зі зламуванням, присвоєння чужого майна, псування власності тощо. Вони відбито наше прагнення до захисту особистої собственности.

Ценности не лише самі потребують обгрунтуванні, а й, своєю чергою, самі можуть бути обгрунтуванням. Вони обгрунтовують норми, чи очікування й стандарти, реализующиеся в ході взаємодії між людьми.

Нормы можуть являти собою стандарти поведінки. Але чому люди схильні підпорядковуватися їм, навіть якщо не відповідає їхнім особистим інтересам? Під час складання іспиту студент міг б списати відповідь в сусіда, але боїться отримати погану оцінку. Це з кількох потенційно стримуваних чинників. Соціальні заохочення (наприклад, повагу) стимулюють дотримання норм, що вимагає від студентів чесності. Соціальні покарання або заохочення, які б дотриманню норм, називаються санкціями. Покарання, стримуючі від певних вчинків, називаються негативними санкціями. До них належать штраф, тюремне ув’язнення, догану і ін. Позитивними санкціями (наприклад, грошову винагороду, наділення владою, високий престиж) називають заохочення за дотримання норм.

В теоріях культури завжди важливе місце відводилося языку.

Язык можна з’ясувати, як систему комунікації, здійснювану з допомогою звуків і символів, значення яких умовні, але мають певну структуру.

Язык — явище соціальне. Їм не можна опанувати поза соціального взаємодії, тобто. без спілкування коїться з іншими людьми. Хоча процес соціалізації значною мірою грунтується на імітації жестів — кивків, манери всміхатися й супитися, — мову є основним способом передачі культури. Інший його важливою рисою і те, що у рідну мову практично неможливо розучитися говорити, якщо його основний словниковий запас, правила мови і структури засвоєно у віці восьми чи десяти років, хоча багато хто інші питання досвіду людини може бути повністю забуті. Це свідчить про високого рівня пристосовності мови потребам людини, ж без нього спілкування для людей здійснювався значно примитивнее.

Язык включає правила Вам, звісно, відомо, що є правильна й неправильна мова. У мові є чимало подразумеваемых і формальних правил, визначальних способи поєднання слів висловлення потрібного сенсу. Граматикою називається система загальноприйнятих правил, основі яких використовують і розвивається стандартний мову. Разом про те часто спостерігаються відхилення від граматичних правил, пов’язані особливостям різних діалектів і життєвих ситуацій.

Язык бере участь також у процесі придбання в організації досвіду людей. Антрополог Бннджамин Лі Уорф показав, що чимало поняття здаються нам «самі собою зрозумілими» лише оскільки вони вкоренилися у нашій мові. «Мова ділить природу на частини, формує поняття про неї й надає їм значення здебільшого тому, що ми дійшли згоди організувати їх саме так. Цю угоду … закодовано в моделях нашої мови». Воно можна знайти добре при порівняльного аналізу мов. Ми вже знаємо, що кольору та родинні стосунки в різних мовами позначаються по-різному. Іноді щодо одного мові є слово, який повністю немає у другом.

При вживанні мови потрібно дотримання його основних граматичних правил. Мова організує досвід людей. Тому, як і весь культура, в цілому, він виробляє узвичаєні значення. Комунікація можливе тільки лише за налипчии значень, затверджені, використовуються її учасниками і зрозумілі їм. У насправді, наше спілкування між собою у повсякденні багато в чому обусловленно нашої упевненістю, що ми розуміємо друг друга.

Трагедия розумових розладів типу шизофренії полягає насамперед у тому, що хворі що неспроможні іншими людьми й відомства виявляються відірваними від общества.

Общий мову також підтримує згуртованість суспільства. Вона допомагає людям координувати свої дії завдяки переконання чи осуду одне одного. З іншого боку, між людьми, розмовляючими однією мовою, майже автоматично виникають порозуміння та співчуття. У мові висвітлюються загальні знання людей про традиції, сформованих у суспільстві, і поточні події. Інакше кажучи, він сприяє формуванню почуття групового єдності, груповий ідентичності. Керівники країн, де є племінні діалекти, дистанціюються від того, щоб було прийнято єдиний мову, що він поширювався серед груп, не мовців, розуміючи значення даного чинника для згуртування всієї нації, вищі боротьби з племінної разобщенностью.

Хотя мову є могутній об'єднуючою силою, до того ж короткий час він може й роз'єднувати людей. Група, яка використовує даний мову, вважає всіх, мовців, своїми, а людей, які говорять іншими мовами чи діалектах, — чужими.

Язык — головний символ антагонізму між англійцями і французами, які мешкають Канаді. Боротьба між прибічниками й противниками системи викладання ви не (англійській та іспанській) у деяких районах США свідчить, що мова то, можливо важливою політичної проблемой.

Антропологи кінця ХІХ ст. були схильні порівнювати культуру із великою колекцією «обрізків і клаптиків», які мають між собою особливих зв’язків і зібраних випадково. Бенедикт (1934) та інші антропологи XX в. стверджують, формування різних моделей однієї культури складає основі єдиних принципів.

Истина, напевно, десь посередині. культури справді домінуючі риси, але ними не вичерпується жодна культура, є що й розмаїття, і конфликты.

Можно виділити по крайнього заходу три виду конфліктів, пов’язані з розвитком культури: аномію, культурне запізніле розуміння і далеке вплив.

Термин «аномія», що означає порушення єдності культури у через брак ясно сформульованих соціальних норм, уперше запроваджено Емілем Дюркгеймом ще 90-ті роки минулого століття. Тоді аномія спричинило ослабленням впливу релігії, і політики про підвищенням ролі торгово-промислових кіл. Ці зміни призвели до у себе розпад системи моральних цінностей, яка раніше відрізнялася сталістю. З того часу суспільствознавці неодноразово відзначали, що зростання злочинності, збільшити кількість розлучень відбувалися результаті порушення єдності і російськомовної культури, особливо у з нестійкістю релігійних і сімейних ценностей.

В початку століття Вільям Філдінг Огборн (1922) впровадив поняття культурного запізнювання. Воно спостерігається, коли зміни у матеріальної життя суспільства випереджають трансформацію нематеріальної культури (звичаї, переконання, філософські системи, закони та форми управління). Це спричиняє постійному невідповідності між розвитком матеріальну годі й нематеріальної культури, і цього виникає безліч невирішених соціальних проблем. Наприклад, прогрес в деревообробної промисловості пов’язані з знищенням великих лісових масивів. Та поступово суспільство усвідомлює життєву необхідність їх збереження. Так само винахід сучасних машин призвело до значного зростанню нещасних випадків з виробництва. Минуло чимало часу, як було введено законодавство, що передбачає компенсацію за виробничу травму.

Третий вид культурного конфлікту, викликаного пануванням чужій культури, зафіксований у доиндустриальных суспільствах, які зазнали колонізації із боку народів Європи. Відповідно до дослідженням Б. К. Малиновського (1945), безліч протилежних елементів культури гальмувало процес національної інтеграції у тих суспільствах. Вивчаючи суспільства Південної Африки, Манілівський виявив конфлікт між двома культурами, сформованими на абсолютно різних условиях.

Социальная життя тубільців до колонізації становила єдине ціле. За підсумками племінної організації товариства одночасно сформувалися система родинних зв’язків, економічний та політичний уклад і навіть прийоми ведення великої війни. Культура колоніальних держав, переважно Великобританії, виникла інших умовах. Але коли його європейські цінності нав’язали тубільцям, сталося не об'єднання двох культур, які неприродне, чревате напруженістю змішання. На думку Малиновського ця суміш виявилася нестійкою. Він правильно передбачив, що потрібно тривала боротьба між двома культурами, яка припиниться і по тому, як колонії знаходять незалежність. Вона підтримуватиметься прагненням африканців подолати напруженість у своєї культурі. У той самий час Малиловский вірив, що в результаті переможуть західні ценности.

Таким чином, моделі культури формуються під час постійної боротьби між протилежними тенденціями — до об'єднання і роз'єднанню.

В більшості європейських товариств до початку XX в. склалися дві форми культуры.

Высокая культура — витончене мистецтво, класична музика і література — створювалася, і сприймалася элитой.

Народная культура, куди входили казки, фольклор, пісні і міфи, належала бідним. Продукти кожної з цих культур були призначені для певної публіки, і ця традиція рідко порушувалася. З появою засобів (радіо, масових друкованих видань, телебачення, грамзапису, магнітофонів) сталося стирання різниці між високою і народної культурою. Так виникла масова культура, яка пов’язані з релігійними чи класовими субкультурами. Кошти масової інформації та масова культура нерозривно пов’язані між собой.

Культура ставати «масової», коли її продукти стандартизируют і поширюють серед широкого загалу.

Во всіх суспільствах є безліч підгруп, які мають різні культурні цінності і започаткував традицію. Система і цінностей, які різнять групу більшості суспільства, називають субкультурою.

Субкультура формується під впливом трьох чинників, як соціальний клас, етнічне походження, релігія і важливе місце жительства.

Ценности субкультури впливають формування особистості членів группы.

Некоторые з найцікавіших досліджень субкультур присвячені мови. Наприклад, Вільям Лабов (1970) намагався довести, що вживання нестандартного англійського мови дітьми з негритянської гетто не свідчить про їхнє «мовної неповноцінності». Лабов вважає, що негритянські діти не позбавлені здібності спілкуватися, як білі, просто вони вживають іншу систему граматичних правил, за багато років цих правил вкоренилися у субкультурі негров.

Лабов довів, що у відповідних ситуаціях та чорні і білі діти кажуть один і той ж, хоча вживають різні слова.

Тем щонайменше вживання нестандартного англійської неминуче викликає проблему — несхвальну реакцію більшості на зване порушення загальноприйнятих правил. Вчителі часто вважають використання негритянського діалекту порушенням правил англійської. Тому негритянські діти незаслужено піддаються критики й наказаниям.

Термин «субкультура» значить, що така чи інша група виступає проти культури, в суспільстві. Однак у часто більшість суспільства належить до субкультури несхвально чи недовірою. Проблема може виникнути навіть із відношення до шановним субкультурам лікарів чи військових. Але часом група активно прагнути виробити норми, чи цінності, що суперечать основним аспектам пануючій культури. За підсумками таких і цінностей формується контркультура. Відома контркультура у суспільстві - богема, а найбільш яскравий у ній — хіпі 60-х годов.

Ценности контркультури може бути причиною довгих і нерозв’язних конфліктів у суспільстві. Проте інколи вони пробираються у саму пануючу культуру. Довгі волосся, винахідливість у мові і одяг, вживання наркотиків, характерні для хіпі, отримали стала вельми поширеною в американському суспільстві, де переважно через засоби інформації, як часто буває, ці коштовності менш що викликають, тому привабливими контркультури і, менш загрозливими для культури господствующей.

Культура — це невід'ємний елемент людського життя. Культура організує людське життя. У житті людей культура, в значною мірою здійснює таку ж функцію, яку у житті тварин виконує генетично запрограмоване поведение.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.