Трудовий кодекс башкортостану

ТРУДОВОЙ КОДЕКС РЕСПУБЛІКИ БАШКОРТОСТАН.

(в ред. Законів РБ від 29.04.98 N 152-з.

і зажадав від 02.06.97 N 95-з).

Справжній Кодекс визначає основи державної политики.

Республіки Башкортостан у сфері трудових відносин, устанавливает.

в відповідність з Конституцією Республіки Башкортостан.

державні гарантії трудових прав громадян, обеспечивает.

дотримання інтересів працівників, роботодавців України та государства.

Глава I.

СПІЛЬНІ ПОЛОЖЕНИЯ.

Стаття 1. Основні термины.

Застосовувані у цьому Кодексі основні терміни означают:

підприємство — підприємство, установа, организация,.

незалежно від форми собственности;

роботодавець — власник майна чи администрация.

підприємства, а також фізична особа (у разі, предусмотренном.

законодавством), які уклали трудового договору з работником;

адміністрація підприємства — представник работодателя,.

наділений відповідними повноваженнями по управлению.

предприятием;

працівник — обличчя, яке виконує роботу з трудовому договору с.

работодателем;

умови праці - сукупність соціально — правовых,.

виробничих чинників, в яких здійснює трудовую.

діяльність працівник. При цьому під соціально — правовыми.

чинниками розуміються розміри оплати праці, продолжительность.

робочого часу, відпустки і інші умови, устанавливаемые.

законами й іншими нормативними актами і договорами про працю, а под.

виробничими чинниками розуміються технічні, санитарные,.

гігієнічні, производственно — побутові і інші условия,.

встановлювані законів і іншими нормативними актами.

Стаття 2. Законодавство, що регулює трудові відносини в.

Республіці Башкортостан.

1. Трудові відносини у Республіці Башкортостан регулируются.

Конституцією Республіки Башкортостан, справжнім Кодексом і иными.

видаваними відповідно до ним актами трудового законодательства.

Республіки Башкортостан.

Дія законів та інших нормативних правових актів Республики.

Башкортостан про праці поширюється на все предприятия,.

розташовані біля Республіки Башкортостан.

(в ред. Закону РБ від 29.04.98 N 152-з).

2. Окремі повноваження по виданню актів трудового.

законодавства Республіка Башкортостан може передавати по.

Договору Російської Федерації. Акти трудового законодательства.

Російської Федерації по питанням, переданим Республикой.

Башкортостан Російської Федерації, обов’язкові на территории.

Республіки Башкортостан.

Стаття 3. Договори про труде.

1. Договори про праці - правові акти, прийняті по.

угоді сторін трудових отношений.

2. До договорами про працю относятся:

акти — угоди: генеральні, галузеві (тарифные),.

региональные;

колективні договоры;

трудові договоры.

3. Умови договорів про працю, що погіршують становище работников.

по порівнянню з законами і іншими нормативними актами про труде,.

є недействительными.

Стаття 4. Локальні нормативні акти про труде.

Локальними нормативними актами є правила внутреннего.

трудового розпорядку, графіки відпусток, а також приказы,.

розпорядження, вказівки та інші акти, лунаючи роботодавцем в.

межах його компетенции.

Стаття 5. Відносини, регульовані законами, иными.

нормативними актами про працю договорами про труде.

Закони чи інші нормативні акти про працю, договори про труде.

регулюють трудові відносини всіх працівників, включаючи лиц,.

є пайовими власниками підприємств і працюючих на.

цих підприємствах за умов укладеного трудового договора.

Стаття 6. Застосування законів і інших нормативних актів о.

праці, договорів про працю до іноземним громадянам і особам без.

громадянства, а на підприємствах, що належать иностранным.

юридичним і фізичним лицам.

1. Закони й інші нормативні акти про працю, угоди про труде.

поширюються на іноземних громадян, осіб без гражданства,.

працівників підприємствах, розташованих біля Республики.

Башкортостан, якщо інше встановлено законом чи международным.

угодою з участю Республіки Башкортостан.

2. На підприємствах, що належать повністю чи частично.

іноземним юридичним і фізичним особам і розташованих на.

території Республіки Башкортостан, застосовуються закони і иные.

нормативні акти про праці, які діють території Республики.

Башкортостан, якщо інше не передбачено законодательством.

Стаття 7. Державна політика у сфері трудових отношений.

1. Головною метою державної політики Республики.

Башкортостан в сфері трудових відносин є создание.

працівникові умов, дозволяють йому своїм працею обеспечить.

гідного життя собі і привабливий своїй сім'ї, захист його прав, установленных.

Конституцією Республіки Башкортостан.

Досягнення цього забезпечується на основе:

надання громадянам, без будь-якої дискриминации,.

рівних можливостей для професійного розвитку та применения.

своїх здібностей до праці в власних інтересах і в.

відповідності зі своїми стремлениями;

участі громадських об'єднань є роботодавців України та працівників в.

виробленні та її реалізації соціально — економічної политики;

проведення політики доходів населення, спрямованої на.

підвищення рівня життя та стандартів життя населення, розвитку попиту и.

пропозиції на ринку товарів і послуг з урахуванням уровня.

економічного, соціального і охорони культурної развития;

реалізація соціальних програм в сфері праці, включая.

програми підготовки кадрів, сприяння професійному развитию.

персоналу з виробництва, поліпшенню умов праці та його охраны;

встановлення державних гарантій захисту трудових прав.

працівників, забезпечення контролю та нагляду над їх соблюдением.

Державна політика Республіки Башкортостан в сфере.

трудових відносин координується з відповідної политикой.

Російської Федерації на договірної основе.

2. Законодавством Республіки Башкортостан устанавливаются.

захищені статті бюджетів задля забезпечення трудових прав граждан,.

а одно закріплюються пільги підприємствам, пов’язані с.

наданням працівникам гарантий.

Стаття 8. Повноваження органів державної власти.

Республіки Башкортостан у сфері трудових отношений.

1. До ведення органів державної влади Республики.

Башкортостан ставляться прийняття обов’язкових для застосування на.

всієї території республіки законів та інших нормативних актів по.

вопросам:

забезпечення державної політики в сфері трудовых.

відносин, а також визначення функцій і завдань государственных.

органів, відповідальних до її реализацию;

встановлення мінімального рівня трудових прав і гарантий.

работников;

встановлення розміру прожиткового мінімуму і минимального.

розміру оплати труда;

регулювання порядку укладання колективних договорів и.

угод, їх реєстрації, дозвіл індивідуальних и.

колективних трудових суперечок і конфликтов;

визначення політики доходів населения;

охорони труда;

нагляду і контроль над дотриманням законів та інших нормативных.

актів про працю, договорів про труде;

трудовий миграции;

зайнятості населения;

соціального страхування й пенсійного обеспечения;

регулювання трудових взаємин у особливих условиях.

2. Орган державної влади Республіки Башкортостан,.

відповідальний за розробку й реалізацію державної политики.

в сфері трудових відносин, визначається Президентом Республики.

Башкортостан і Кабінетом Міністрів Республіки Башкортостан.

Стаття 9. Заборона дискримінації у сфері труда.

1. Кожен має рівні можливості в використанні своих.

трудових прав. Ніхто може бути обмежений у трудові права или.

отримувати певні переваги у використанні в зависимости.

від статі, віку, раси, національності, мови, социального.

походження, майнового і посадового становища, места.

проживання, відносини до релігії, переконань, приналежності к.

громадським об'єднанням, а також інших обставин, не.

що з діловими якостями працівників і результатами их.

труда.

2. Не є дискримінацією відмінності в сфері труда,.

зумовлені властивими даному виду праці вимогами или.

особливої турботою держави про обличчях, нужденних в повышенной.

соціальної захисту (жінки, неповнолітні, інваліди и.

другие).

3. Особи, вважають, що вони зазнали дискримінації в сфере.

праці, можуть звертатися зі відповідним заявою в суд.

Суд, визнавши факт дискримінації доведеним, виносить решение.

про усунення дискримінації, а також про відшкодування нанесенного.

їм матеріального й моральної вреда.

Стаття 10. Заборона примусового труда.

Примусовий працю, тобто примус до виконання работы.

під загрозою застосування будь-якого покарання (в тому числі в.

ролі кошти підтримки трудовий дисципліни), запрещается,.

крім випадків, особливо встановлених законами.

Стаття 11. Основні трудові правничий та обов’язки работника.

1. Кожен працівник має право:

на виробничі умови, щоб забезпечити безпеку и.

гігієну труда;

на охорону труда;

на винагороду за працю без який б то ні было.

дискримінації по ознаками статі та не нижчих за встановлений законом.

мінімальної відстані оплати труда;

на встановлену законом тривалість робочого времени,.

вихідні і святкові дні, оплачуваний щорічний отпуск;

на професійну підготовку, перепідготовку і повышение.

квалификации;

отримати відшкодування шкоди, заподіяної його здоров’ю чи имуществу.

у зв’язку з виконанням їм трудових обязанностей;

на об'єднання, включаючи право створювати профессиональные.

союзи захисту своїх интересов;

на державну, включаючи судову, захист трудових прав и.

кваліфіковану юридичну помощь;

отримувати допомогу по державному соціальному страхуванню в.

разі тимчасової втрати працездатності і в інших случаях,.

передбачених законів і іншими нормативними актами про труде;

справедливий дозвіл індивідуальних і коллективных.

трудових суперечок з допомогою встановлених законом способів их.

дозволу, включно з правом на забастовку;

право на захист від безробіття і гарантії у разі втрати работы;

на соціальне забезпечення по віку, при утрате.

працездатності й інших встановлених законом случаях.

2. Робітник обязан:

сумлінно виконувати функції в відповідність з трудовым.

договором;

дотримуватися трудову дисципліну, бережно ставитися до имуществу.

предприятия.

Стаття 12. Основні правничий та обов’язки работодателя.

1. Роботодавець має право:

управляти підприємством, і приймати самостійних рішень в.

межах своїх полномочий;

брати й припиняти трудові договоры;

визначати необхідну для виконання роботи численность.

працівників, і навіть вимагати від працівників належного выполнения.

роботи у відповідність до трудовим договором;

створювати спільно з іншими роботодавцями общественные.

об'єднання для захисту своїх інтересів і вступати в такие.

объединения.

2. Роботодавець обязан:

дотримуватися Конституції Республіки Башкортостан, настоящий.

Кодекс, закони та інші нормативні акти про працю, угоди про труде,.

забезпечити нормальні виробничі умови працівникам и.

дотримання на підприємстві правил і норми охорони праці, техники.

безпеки, виробничої санітарії і протипожежної защиты;

під час укладання трудового договору ознайомити працівника с.

колективним договором, локальними нормативними актами предприятия.

і нині діючим порядком розгляду трудових споров;

своєчасно виробляти оплату праці работников;

розробляти послесогласованияс организацией.

професійного союзу чи іншим представницьким органом.

працівників підприємства соціальні плани розвитку персоналу на.

підприємстві. Порядок розробки соціальних планів определяется.

Урядом Республіки Башкортостан.

Стаття 13. Особливі умови й особливо регулювання труда.

окремих категорій работников.

1. Законодавством Республіки Башкортостан могут.

встановлюватися особливі умови праці працівників, зайнятих на.

сезонних і тимчасових роботах, сумісників, надомників, а также.

осіб, працюючих у фізичних осіб із договорами (домашніх робітниць и.

других).

2. Законодавством Республіки Башкортостан могут.

встановлюватися особливості регулювання праці, пільги і гарантии.

для окремих категорій працівників, які з особливих условий.

труда.

Стаття 14. Літочислення термінів, передбачених настоящим.

Кодексом.

1. Термін виникнення трудових правий і обов’язків начинается.

з календарної дати, котра визначає початок трудових отношений.

Термін припинення трудових прав і обов’язків починається на.

наступний день після календарної дати, якої определено.

припинення трудових отношений.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

2. Терміни, обчислювані роками, місяцями, тижнями, минають в.

відповідні числа останнього року стабільна, місяці, тижня терміну. В.

термін, обчислюваний в календарних тижнях чи днях, включаються и.

неробочі дни.

Якщо останній день минулого терміну посідає неробочий день, то.

днем закінчення терміну вважається перший наступний його рабочий.

день.

Глава II.

ТРУДОВИЙ КОЛЕКТИВ, ПРЕДСТАВИТЕЛЬСТВО.

ПРАЦІВНИКІВ І РАБОТОДАТЕЛЕЙ.

Стаття 15. Трудової коллектив.

1. Трудової колектив підприємства становлять все его.

працівники. До складу трудового колективу підприємства входят.

трудові колективи його структурних подразделений.

2. Трудової колектив підприємства незалежно від его.

організаційно — правової формы:

вирішує про необхідності укладання з работодателем.

колективного договору, розглядає й запевняє його проект;

розглядає і вирішує питання самоврядування трудового.

колективу, у відповідно до статуту предприятия;

визначає переліки і порядок надання работникам.

підприємства соціальних пільг із трудового коллектива;

визначає і регулює форми і умови діяльності на.

підприємстві представницьких органів работников;

вирішує інші запитання відповідно до колективним договором.

3. Трудової колектив державного чи муниципального.

підприємства, і навіть підприємства, в майні якого вклад.

держави чи органу місцевої влади становить більш 50.

відсотків, крім перелічених в пункті 2 справжньої статьи.

дополнительно:

розглядає і стверджує що з засновником изменения.

і, що до статут предприятия;

визначає спільно з засновником підприємства условия.

контракту при найманні руководителя;

приймає рішення про виділення з складу підприємства одного.

чи кількох структурних підрозділів для створення нового.

предприятия;

бере участь у вирішенні питання про зміну форми собственности.

підприємства в відповідність і в межах, установленных.

законодавством Республіки Башкортостан.

4. Порядок і форми здійснення повноважень трудового.

колективу визначаються в відповідність з законодательством.

Республіки Башкортостан. На державних і муниципальных.

підприємствах, і навіть на підприємствах, на майнових питаннях яких вклад.

держави чи органу місцевої влади становить більш 50.

відсотків, повноваження трудового колективу здійснюються общим.

зборами (конференцією) і виборним органом последнего.

5. Взаємини трудового колективу з работодателем,.

охорона праці, соціальне розвиток, участь працівників в.

розподілі прибутку підприємства регулюються законодавством и.

іншими нормативними актами Республіки Башкортостан, уставом.

підприємства міста і колективним договором.

Стаття 16. Представництво інтересів працівників на.

підприємстві. Права представницьких органів работников.

1. На підприємстві представництво інтересів працівників в.

трудових відносинах і захист таких інтересів осуществляют.

професійні спілки. Що стосується, якщо в підприємства профспілка не.

утворюється, то представництво інтересів трудящих могут.

здійснювати інші обрані працівниками органи, яким они.

доверяют.

2. Усі представницькі органи працівників підприємства.

діють в межах даних їм повноважень і цим користуються равными.

правами при захисту інтересів працівників. Співробітництво между.

різними представницькими органами поощряется.

———————————————-;

Далі - представницькі органи работников.

3. Наявність інших представницьких органів працівників на.

підприємстві на повинен перешкоджати діяльності профессиональных.

спілок у здійсненні своїх і полномочий.

4. Інтереси працівників і європейських роботодавців неспроможна представлять.

і захищати і той ж до представницького органу работников.

5. Поважні органи працівників вправе:

вести колективні переговори, укладати коллективные.

договори і угоди, контролювати їх виконання, вносить.

роботодавцю пропозиції щодо підготовці нормативних актів про труде.

на предприятии;

брати участь у розгляді питань соціально ;

економічного розвитку предприятия;

захищати інтереси працівників в органах по рассмотрению.

трудових споров;

оскаржувати суд рішення роботодавця і уповноважених им.

осіб, якщо вони суперечать законодавчим або іншими нормативным.

актам про працю чи іншим чином порушують права работников;

оголошувати забастовкувпорядке, предусмотренном.

законодательством;

здійснювати інші законні дії при осуществлении.

представительства.

6. Здійснення прав, наданих представительным.

органом працівників, не має знижувати ефективності работы.

підприємства, порушувати встановлений порядок і режим работы.

предприятия.

Стаття 17. Заборона перешкоджання законной.

діяльності представницьких органів работников.

1. Перешкоджання у якій то було формі законной.

діяльності представницьких органів працівників запрещается.

2. Забороняється припинення діяльності представительных.

органів працівників з ініціативи роботодавця чи уполномоченных.

їм лиц.

Стаття 18. Обов’язки роботодавців по відношенню к.

представницьким органам работников.

Роботодавці обязаны:

до прийняття рішень, які зачіпають інтереси работников,.

проводити консультації з представницькими органами работников;

своєчасно розглядати пропозиції представительных.

органів працівників і умотивовано повідомляти їм про принятых.

решениях;

безперешкодно допускати на підприємство, до робітників местам.

членів представницьких органів працівників, чиї інтереси они.

представляют;

безплатно надавати представницьким органам работников.

необхідну інформацію по питанням праці, деятельности.

підприємства, іншим соціально — економічним питанням, кроме.

інформації, аналізованої за законодавством комерційної тайны.

предприятия;

забезпечувати необхідні условиядлявыполнения.

представницькими органами працівників та його функций;

надавати приміщення, кошти зв’язку, необхідні для.

забезпечення діяльності представницьких органів працівників с.

врахуванням думки трудового коллектива;

виконувати інші обов’язки по відношення до представительным.

органам працівників, передбачені законодательством,.

колективними договорами і соглашениями.

Ст. 19. Додаткові трудові гарантії для членов.

представницьких органів работников.

1. Членам представницьких органів працівників гарантируется.

захист від переслідувань у будь-якій формі із боку работодателя.

у зв’язку з здійсненням ними представницької деятельности.

2. Працівники, обрані склад представницьких органів и.

не звільнені від виробничої роботи, не можуть быть.

перекладено іншу роботу, піддані дисциплінарному взысканию.

чи звільнені по ініціативи роботодавця без предварительного.

згоди представницького органу працівників підприємства. Данная.

гарантія зберігається протягом два роки по закінченні выборных.

полномочий.

3. Працівникам, звільненим від виробничої работы.

внаслідок обрання представницький орган працівників, после.

закінчення їх виборних повноважень надається колишня работа.

(посаду), а при її відсутності інша рівноцінна работа.

(посаду) на предприятии.

4. Законодавчими і іншими нормативними актами могут.

встановлюватися і інші гарантії для членів представительных.

органів работников.

Стаття 20. Представництво інтересів працівників галузі и.

работодателей.

1. Представництво інтересів працівників галузі й профессии.

здійснюють громадські об'єднання — професійні союзы.

2. Інтереси роботодавців представляють общественные.

об'єднання роботодавців, які створюються як общественные.

організації, ставлять за мету сприяння розвитку і повышению.

ефективності економіки та підприємницької ініціативи, а также.

здійснення соціального партнерства.

Цілі, завдання і повноваження громадських объединений.

роботодавців, які суперечили чинному законодательству,.

закріплюються в їх статутах, зареєстрованих в установленном.

порядке.

Глава III.

СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО.

Стаття 21. Мета і організація соціального партнерства.

1. Соціальне партнерство — система трехсторонних.

заходів, дозволяють представникам Уряди Республики.

Башкортостан, республіканських об'єднань профспілок, иных.

об'єднань працівників і об'єднань роботодавців брати участь в.

розробці та здійсненні економічної та соціальній политики.

Основними цілями соціального партнерства є содействие.

рішенню актуальних економічних пріоритетів і соціально — трудових проблем,.

зміцнення демократії, досягнення згоди між сторонами в.

відношенні найважливіших характеристик економічного і социального.

развития.

Соціальне партнерство забезпечується на основе:

проведення регулярних консультацій, прийняття совместных.

зобов’язань, і навіть укладення договорів про узгодження позиций.

і сотрудничестве;

дотримання принципів свободи об'єднання і участия.

зацікавлених у процесі прийняття рішень, які зачіпають их.

интересы;

належного виконання кожної стороною своїх функций;

взаємного поваги та взаимопонимания.

2. На республіканському рівні система соціального партнерства.

представлена Тристоронньої комісією по регулированию.

соціально — трудових відносин, в функції якої входит.

прийняття спільних рекомендацій, висновок угод по.

питанням підготовки і реалізації економічної і социальной.

политики.

———————————————-;

Далі - Тристороння комиссия.

Право на участь в роботі Тристоронньої комісії имеют.

республіканські об'єднання роботодавців, объединения.

професійних спілок, інші організації працівників, прошедшие.

реєстрацію у порядку, встановленому законодательством.

3. Соціальне партнерство для підприємства предусматривает:

співробітництво працівників і роботодавця з єдиною метою обеспечения.

підвищення ефективності виробництва, гарантій збереження рабочих.

місць, запобігання нещасним випадків на производстве;

участь працівників в управлінні підприємством в сферах.

діяльності, як соціальне розвиток трудового коллектива,.

умови праці і життя працівників, регулювання трудовых.

отношений.

Правовим актом, регулюючим трудові, соціально ;

економічні і професійні відносини між роботодавцем и.

працівниками для підприємства, є колективний договор.

Порядок розробки і укладання колективного договора.

регулюється Законом Республіки Башкортостан «Про коллективных.

договорах і угодах Республіка Башкортостан " .

Глава IV.

ТРУДОВИЙ ДОГОВОР.

Стаття 22. Поняття трудового договора.

1. Трудової договір — угоду між роботодавцем и.

працівником про виконанні роботи по певної профессии.

(спеціальності), кваліфікації, посади за плату з подчинением.

внутрішньому трудовому розпорядком на умовах, установленных.

угодою сторін, і навіть законодавчими й іншими нормативными.

актами.

2. Особливим виглядом трудового договору є контракт, которым.

додатково можуть визначатися: підвищена ответственность.

сторін контракту (в тому числі майнова), пов’язана с.

невиконанням сторонами узятих зобов’язань; дополнительные.

підстави припинення контракта.

Контракти можуть полягати з працівниками, осуществляющими.

загальні управлінські, исполнительно — розпорядницькі и.

адміністративно — господарські функції предприятия.

(в ред. Закону РБ від 29.04.98 N 152-з).

Перелік категорій працівників, із якими можуть заключаться.

контракти, визначається Кабінетом Міністрів Республики.

Башкортостан.

(в ред. Закону РБ від 29.04.98 N 152-з).

Стаття 23. Сторони трудового договора.

1. Працівником, як стороною трудового договору, може быть.

громадянин, який сягнув 15 років. Учні, досягли 14 років, могут.

укладати трудові договори у випадках і гаразд, предусмотренных.

законодательством.

2. Роботодавцем може бути власник майна предприятия.

чи призначуваний власником керівник администрации.

підприємства, чи фізична особа, котрі використовують працю одного или.

більш працівників у випадках, передбачених законодательством.

3. Стороною трудового договору можуть бути иностранные.

громадяни чи особи без громадянства, за винятком случаев,.

передбачених законодавчими й іншими нормативними актами.

Стаття 24. Зміст трудового договора.

1. Зміст трудового договору визначається соглашением.

сторін, і навіть законодавчими й іншими нормативними актами.

2. По угоді сторін трудового договору устанавливаются:

місце роботи (підприємство чи певне подразделение),.

трудова функція працівника — професія, специальность,.

кваліфікація, посаду, яким він працюватиме, день начала.

роботи, термін дії трудового договору, розмір оплати праці и.

інші умови труда.

3. Встановлені законодавчими й іншими нормативними актами.

трудові права працівників і гарантії що неспроможні бути ухудшены при.

укладанні трудового договора.

Стаття 25. Термін трудового договора.

1. Трудові договори можуть заключаться:

на невизначений срок;

визначений термін трохи більше 5 лет;

тимчасово виконання певної работы.

Якщо трудовому договорі не обговорено термін його дії, то.

договір вважається ув’язненим на невизначений срок.

2. Трудової договір, укладений на невизначений термін, не.

може бути переукладено на певний термін без согласия.

работника.

3. Термінові трудові договори полягають у випадках, когда.

договори на невизначений термін неможливо знайти укладено з учетом.

характеру майбутньої роботи, чи умов виконання, і навіть в.

випадках, передбачених законодательством.

Стаття 26. Укладання трудового договора.

1. Трудової договір полягає в письмовій формах. Форма.

трудового договору розробляється в порядку, устанавливаемом.

Урядом Республіки Башкортостан. Трудової договор

складається у двох примірниках і підписується сторонами. Один.

примірник передається працівникові, інший зберігається в работодателя.

2. По прибутті працювати видаються: трудова книжка.

(за винятком випадків надходження працювати вперше), паспорт,.

військовий квиток (для військовозобов'язаних) і документ про образовании.

Роботодавець не вправі вимагати від що надходить на работу.

уявлення інших документів, якщо інше не предусмотрено.

законодавством Республіки Башкортостан.

3. Прийом на роботу оформляється наказом (распоряжением).

роботодавця. Наказ (розпорядження) оголошується працівникові под.

расписку.

Фактичне припущення до роботі з відома чи з поручению.

роботодавця вважається укладанням трудового договору, независимо.

від того, був чи прийом працювати міг би належно оформлен.

4. Робітник може укладати трудові договори з несколькими.

роботодавцями (сумісництво), якщо це заборонено законом.

5. Працівникові, запрошеному на роботу у порядку переведення с.

іншого підприємства з узгодженню між роботодавцями, не может.

бути відмовлено у укладанні трудового договора.

Стаття 27. Обмеження спільної служби родственников.

Забороняється спільна служба на одному і тому же.

державному чи муніципальному підприємстві, в учреждении,.

організації осіб, які перебувають між собою в близьку кревність или.

властивості (батьки, дружини, брати, сестри, сини, дочки, а.

також брати, сестри, батьки та діти подружжя), якщо їх служба.

пов’язані з безпосередньої підпорядкованістю чи подконтрольностью.

однієї з них другому.

У необхідних випадках винятку з цього правила могут.

встановлюватися Урядом Республіки Башкортостан.

Стаття 28. Випробування прийому на работу.

1. Під час укладання трудового договору може бути обусловлено.

угодою сторін випробування з метою перевірки соответствия.

працівника поручаемой йому роботі. Умова про випробування має быть.

зазначено у наказі (розпорядженні) про зарахування на работу.

2. У період випробування на працівника повністю распространяется.

законодавство про труде.

3. Випробування не встановлюється прийому на работу:

осіб, які досягли вісімнадцяти лет;

молодих робочих після закінчення професійно — технических.

навчальних заведений;

молодих фахівців із закінченні вищих і середніх учебных.

заведений.

Випробування не встановлюється також за прийомі на роботу в.

іншу місцевість і за перекладі роботу в інше предприятие.

4. Термін випробування, якщо інше не установлено.

законодавством, неспроможна перевищувати трьох месяцев.

5. У випробувальний термін не зараховуються період временной.

непрацездатності та інші періоди, коли працівник отсутствовал.

на роботу з поважним причинам.

6. Якщо термін випробування минув, а працівник продовжує работу,.

його вважають витримали випробування, і наступне расторжение.

трудового договору можлива тільки загальних основаниях.

7. При незадовільному результаті випробування освобождение.

працівника від роботи виробляється роботодавцем без выплаты.

вихідної допомоги (п. 3 статті 39 і пункт 1 статті 46). Такое.

визволення з роботи працівник може оскаржити в суд.

Стаття 29. Учнівський договор

Роботодавець вправі укладати на добровільної основі с.

працівниками даного підприємства чи особами, шукаючими работу,.

учнівські договори на професійне обучение.

Учнівський договір полягає на термін, определенный.

угодою сторін, з метою підвищення кваліфікації чи получения.

нової професії в разі, якщо є перспектива роботи на.

даному підприємстві, і навіть придбання початковій професії по.

профілю предприятия.

У учнівському договорі передбачаються умови оплаты.

праці, а також порядок суміщення роботи із навчанням в пределах.

встановленої тривалості робочого дня. У цьому заработная.

плата не може бути нижче встановленого мінімального размера.

оплати труда.

Стаття 30. Трудова книжка.

1. Трудова книжка встановленого зразка є основным.

документом про праці работника.

2. Роботодавець зобов’язаний вести трудові книжки на всех.

працівників, які працювали для підприємства понад 5 дней.

Роботодавець зобов’язаний вносити в трудову книжку відомості о.

прийомі на роботу (перекладі на іншу постійну роботу) с.

зазначенням професії (спеціальності), кваліфікації, посади (в.

відповідність до нормативними актами, що встановлюють наименование.

професій і посад працівників) і звільнення працівників с.

зазначенням підстав припинення трудового договора.

3. При припинення трудового договору трудова книжка.

видається працівникові останнього дня роботи. При затримки выдачи.

трудовий книжки по вини роботодавця працівникові выплачивается.

середній денний заробіток кожний день задержки.

4. Порядок ведення трудових книжок определяется.

Урядом Республіки Башкортостан.

Стаття 31. Переклад в іншу постійну работу.

1. Переклад на іншу постійну роботу (зміна трудовой.

функції працівника — доручення роботи по інший специальности,.

професії, кваліфікації, посади) може бути тільки з согласия.

работника.

2. Не вважається перекладом на іншу роботу і требует.

згоди робітника переміщення його за тому самому підприємстві на другое.

робоче місце, в інше структурне підрозділ в тієї же.

місцевості, доручення роботи з іншому механізмі чи агрегаті в.

межах спеціальності, професії, кваліфікації чи должности,.

зумовленої трудовим договором. Роботодавець не вправе.

переміщати працівника працювати, протипоказану йому за состоянию.

здоровья.

Стаття 32. Зміна істотних умов труда.

1. У зв’язку з змінами у організації виробництва і труда.

допускається зміна істотних умов праці при продолжении.

роботи по тієї ж спеціальності, професії, кваліфікації или.

посади. Про зміні істотних умов праці - систем и.

розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановленні или.

скасування неповного робочого дня, поєднанні професій, изменении.

розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен быть.

поінформований письмово пізніше, як по два месяца.

2. У разі, якщо зміна в організації виробництва и.

праці, зміна обсягів робіт можуть спричинити за собою массовое.

звільнення працівників, роботодавець в цілях збереження рабочих.

місць вправі за узгодженням із представницьким органом работников.

підприємства змінити умови праці працівників з повним дотриманням сроков.

попередження, встановлених угодою сторон.

У цьому тривалість робочого часу неспроможна быть.

менше половини місячної норми робочого дня, а оплата праці не.

може бути менше встановленого законодавством минимального.

размера.

3. Якщо колишні суттєві умови праці що неспроможні быть.

збережені, а працівник незгодний на продовження роботи в новых.

умовах, то трудового договору припиняється за пунктом 5 статті 44.

справжнього Кодекса.

Стаття 33. Тимчасовий переклад на іншу роботу в случае.

виробничої необходимости.

1. Що стосується виробничої необхідності для предприятия.

роботодавець має право переводити працівників терміном до одного.

місяці не зумовлену трудовим договором роботу на тому же.

підприємстві або іншою підприємстві, але в місцині, с.

оплати праці по виконуваної роботі, але з нижчий від середнього заработка.

по колишньої роботі. Такий переклад допускається для предотвращения.

чи ліквідації стихійного лиха, виробничої аварії или.

негайного усунення їх наслідків; для предотвращения.

нещасних випадків, простою, загибель чи псування майна, і в других.

виняткових випадках, а також заміщення отсутствующего.

работника.

2. Тривалість перекладу в іншу роботу для замещения.

відсутнього працівника не може перевищувати одного місяці в.

протягом календарного года.

3. Забороняється переклад працювати, протипоказану работнику.

станом здоровья.

Стаття 34. Тимчасовий переклад в іншу роботу з инициативе.

работника.

1. Прохання працівника про часовому перекладі іншу работу.

слід було задовольняти роботодавцем, Якщо ця прохання вызвана.

поважними причинами і такі робота є на предприятии.

2. Перелік поважних причин для тимчасового перекладу, а.

також порядок оплати праці при перекладі встановлюються в.

колективному договорі, а якщо він не укладено — определяются.

роботодавцем після узгодження з представницьким органом.

работников.

Стаття 35. Тимчасова припинення производства.

1. У разі, якщо підприємство відчуває трудности.

економічного, технологічного чи аналогічного характера,.

роботодавець за узгодженням із представницьким органом работников.

підприємства може на певний сторонами термін приостановить.

роботу окремих підрозділів підприємства (цехів, участков,.

бригад) без проведення заходів зі скорочення чисельності или.

штату работников.

2. Тимчасова припинення виробництва оформляється как.

простий не по вини працівника. У разі простою производства.

працівники можуть перекладатися з урахуванням їх спеціальностей и.

кваліфікації в іншу роботу в тому самому підприємстві або на другое.

підприємство на термін до поновлення виробництва. При.

неможливості перекладу працівників в іншу роботу час простоя.

оплачується в розмірі, передбаченому пунктом 2 статті 92.

справжнього Кодексу, але з нижчих за встановлений законом минимального.

розміру оплати труда.

3. Забороняється тимчасова припинення роботи без оплаты.

простою, якщо у роботодавця немає можливості для перевода.

працівників в іншу работу.

Стаття 36. Трудові відносини при зміні власника и.

реорганізації предприятия.

1. При зміні власника підприємства, а одно при.

реорганізації підприємства (злитті, приєднання, разделении,.

перетворення) трудові відносини з згоди работника.

тривають. Припинення у випадках трудового договору по.

ініціативи роботодавця можливе лише за скороченні численности.

чи штату працівників з обов’язковим дотриманням гарантий,.

встановлених справжнім Кодексом.

2. Новий власник у протягом 6 місяців із дня приобретения.

права власності повинен переукласти контракти, заключенные.

колишнім власником з керівником підприємства і другими.

працівниками, чи розірвати их.

Стаття 37. Підстави припинення трудового договора.

Трудової договір то, можливо прекращен:

1) за згодою сторон;

2) з ініціативи працівника (стаття 38);

3) з ініціативи роботодавця (стаття 39 пункти 1, 2, 3, 4,);

4) після закінчення терміну (стаття 43);

5) в зв’язку з відмовою нового власника перезаключить.

контракт (стаття 36 пункт 2);

6) по обставинам, не залежним від волі сторон.

(стаття 44);

7) з підстав, передбачених в контракте.

8) у зв’язку з перекладом працівника, з його згодою, на другое.

підприємство чи переходом на виборну должность.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

9) в зв’язку з однократним грубим порушенням трудовых.

обов’язків керівником підприємства (филиала,.

представництва, відділення і іншого обособленного.

підрозділи) та її заместителями.

(в ред. Закону РБ від 29.04.98 N 152-з).

Трудової договір може бути припинений і в інших случаях,.

встановлених законодательством.

Стаття 38. Припинення трудового договору по инициативе.

работника.

1. Робітник вправі припинити трудового договору (заключенный.

на невизначений термін чи терміновий), письмово попередивши про этом.

роботодавця за дві тижня (чотирнадцять календарних днів). По.

закінченні терміну попередження працівник вправі припинити работу,.

а роботодавець зобов’язаний видати працівникові трудову книжку.

2. За угодою сторін трудового договору то, можливо прекращен.

до закінчення терміну попередження. У нещасних випадках, коли заявление.

працівника про бажанні припинити трудовий договір обусловлено.

неможливістю продовження їм роботи (зарахування в учебное.

заклад, перехід за рахунок пенсій та інші випадки), роботодавець должен.

розірвати трудового договору вчасно, про яку просить работник.

3. Протягом терміну попередження працівник вправі отозвать.

свою усну заяву про бажання припинити трудового договору, якби его.

робоче місце не запрошений в порядку перекладу з другого.

підприємства інша работник.

4. Якщо неможливість продовження роботи обусловлена.

невиконанням роботодавцем умов трудового договору, работник.

має право розірвати трудового договору в відповідність з пунктом 5.

статті 44 справжнього Кодекса.

5. Трудової договір, укладений визначений термін чи на.

час виконання певної роботи, підлягає припинення по.

вимозі працівника в випадках його хвороби чи инвалидности,.

що перешкоджають виконання роботи по договору, нарушения.

роботодавцем законодавства про праці, колективного или.

трудового договору ЄС і на інших поважним причинам.

Стаття 39. Припинення трудового договору по инициативе.

работодателя.

Трудової договір може бути припинено по инициативе.

работодателя.

Припинення трудового договору по ініціативи работодателя.

має бути обгрунтованим. Підставами при цьому можуть являться:

1) ліквідація підприємства; зменшення кількості чи штата.

работников;

2) невідповідність працівника виконуваної роботі вследствие.

недостатньою кваліфікації, обумовленою соответствующей.

кваліфікаційної комісією, або стану здоровья,.

що перешкоджають продовження даної работы;

3) незадовільний результат испытания;

4) однократне грубе чи систематичне нарушение.

працівником трудових обязанностей.

До однократним грубим порушень працівником трудовых.

обов’язків относятся:

прогул (зокрема відсутність на роботі понад три години без.

поважних причин);

поява на роботі в нетверезому стані, в состоянии.

наркотичного чи токсичного опьянения;

вчинення по місцеві роботи навмисної псування чи розкрадання (в.

тому числі дрібного) майна підприємства, установленного.

вступили в законну силу вироком суду, або постановлением.

органу, до компетенції якого входить накладення административного.

стягнення чи застосування заходів громадського воздействия;

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

вчинення винних дій працівником, непосредственно.

обслуговуючим грошові чи товарні цінності, коли ці действия.

дає підстави для втрати до нього з боку работодателя;

вчинення працівником, виконуючим виховні функции,.

проступку, несумісного з продовженням даної работы;

порушення працівником правил техніки безпеки, которое.

викликало тяжкі наслідки, включаючи травми і аварии.

Припинення трудового договору за систематичне нарушение.

трудових обов’язків допускається, якщо до працівникові ранее.

застосовувалися заходи дисциплінарного взыскания.

Припинення трудового договору з підставах, предусмотренным.

пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства) і 2 частини 2.

цієї статті можна тільки у разі, якщо працівник не.

може бути переведений з його згодою в іншу роботу в тому же.

предприятии.

Не допускається припинення трудового договору з инициативе.

роботодавця в період тимчасової непрацездатності, пребывания.

працівника в щорічному відпустці (крім випадків ликвидации.

підприємства) і в інших випадках, предусмотренных.

законодательством.

Стаття 40. Попередження про яке припинення трудового договору по.

ініціативи работодателя.

Роботодавець зобов’язаний письмово попередити працівника про своем.

намір припинити трудовий договор:

у зв’язку з з ліквідацією підприємства, скороченням численности.

чи штату працівників — щонайменше як по два месяца;

у зв’язку з з невідповідністю працівника виконуваної работе.

внаслідок недостатньою кваліфікації - щонайменше як месяц.

За угодою сторін трудовий договір по цим основаниям.

може бути припинений до закінчення терміну попередження з выплатой.

компенсації в розмірі не нижче середнього денного заробітку за.

кожен робочого дня, що залишилося до закінчення цього срока.

2. Роботодавець в терміни, встановлені законодательством,.

зобов’язані довести до відомості відповідного органу занятости.

дані про майбутньому звільнення кожного працівника с.

зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації, посади и.

розміру оплати труда.

Стаття 41. Переважна декларація про залишення на роботі при.

скороченні чисельності чи штату работников.

1. При скороченні чисельності чи штату работников.

переважного права на залишення на роботі предоставляется.

працівникам з більш високої продуктивністю праці и.

квалификацией.

2. При рівної продуктивності праці і квалификации.

перевагу в застереження на роботі віддається: сімейним — при.

наявності двох чи більше утриманців; особам, в сім'ї яких нет.

інших працівників з самостійним заробітком; работникам,.

у яких тривалий стаж безперервної роботи цьому предприятии;

працівникам, які мають цьому підприємстві трудове каліцтво или.

професійне захворювання; працівникам, що підвищує свою.

кваліфікацію без відриву від виробництва в вищих і средних.

спеціальних навчальних закладах; інвалідам війни і членам семей.

військовослужбовців і партизанів, загиблих чи зниклих безвісти при.

захисту Батьківщини; які загинули у результаті нещасного випадку на.

виробництві; винахідникам; дружинам (чоловікам) военнослужащих,.

громадянам, звільненим з військовою служби, — для роботи, яку они.

надійшли вперше після звільнення з військової служби; лицам,.

які мають чи перенесли променеву хвороба і інші заболевания,.

пов’язані з променевої навантаженням, викликані последствиями.

Чорнобильської катастрофи, інвалідам, в відношенні которых.

встановлено причинний зв’язок приходу інвалідності с.

Чорнобильської катастрофою, учасникам ліквідації последствий.

Чорнобильської катастрофи у зоні відчуження в 1986;1990 рр., а.

також особам, евакуйованим із зони відчуженості та переселеним из.

зони відселення, іншим прирівняним до ним лицам.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

Стаття 42. Припинення трудового договору по инициативе.

роботодавця з згоди представницького органа.

працівників предприятия.

1. Припинення трудового договору по основаниям,.

передбачених пунктами 1 (крім випадків ліквідації предприятия).

і 2 частини 2 статті 39 справжнього Кодексу, виробляється с.

попереднього згоди представницького органу работников.

предприятия.

2. Злагоди представницького органу працівників на.

розірвання трудового договору з зазначених у п. 1 настоящей.

статті підставах непотрібен в случаях:

звільнення з підприємства, де відсутня представительный.

орган работников;

звільнення керівника підприємства (їх филиалов,.

представництв, відділень та інших відособлених подразделений),.

їхніх заступників, керівних працівників, обраних, утверждаемых.

чи призначуваних посаду органами державної влади и.

управління, громадськими організаціями та інші объединениями.

граждан.

3. Представницький орган працівників повідомляє роботодавцю в.

письмовій формах прийняте рішення в десятиденний термін зі дня.

отримання письмового уявлення керівника предприятия.

4. Роботодавець вправі розірвати трудовий договір не.

пізніше місяця із отримання згоди представительного.

органу работников.

Стаття 43. Припинення трудового договору, укладеного на.

певний строк чи час виконання певної работы.

1. Трудової договір, укладений на певний срок,.

припиняється після закінчення його срока.

2. Про свій небажанні продовжити трудового договору, заключенный.

визначений термін, чи переукласти його за новий термін каждая.

зі сторін зобов’язана попередити іншу письмово пізніше, ніж за.

дні до закінчення терміна договора.

3. Якщо по закінченні терміну трудового договору трудовые.

відносини мають і ні одна з сторін не зажадала их.

припинення, то договір вважається продовженим на неопределенный.

срок.

4. Трудової договір, укладений на час отсутствия.

працівника, за яким зберігається місце роботи (должность),.

припиняється від часу повернення його на работу.

5. Трудової договір, укладений на час выполнения.

певної роботи, припиняється від її выполнения.

Стаття 44. Припинення трудового договору з обязательствам,.

які залежать від волі сторон.

Трудової договір підлягає припинення по следующим.

зобов’язанням, які залежать від волі сторон:

1) при заклику працівника на військову чи заменяющую ее.

альтернативну службу;

2) при відновленні на роботі працівника, який ранее.

виконував цю работу;

3) при порушенні встановлених правил прийому на работу;

4) ніби беручи законну силу вироку суду, которым.

працівник засуджений покарання, що виключає можливість продолжения.

колишньої работы;

5) при відмову працівника від продовження роботи в новых.

умов праці чи внаслідок невиконання роботодавцем условий.

трудового договору, викликаного не залежними від него.

обстоятельствами.

Стаття 45. Відсторонення від работы.

1. Відсторонення працівника від роботи (посади) с.

припиненням виплати зарплати може здійснюватися только.

по пропозиції уповноважених на це органів в случаях,.

передбачених законодательством.

2. Працівника, появи на роботі у нетверезому стані, в.

стані наркотичного чи токсичного сп’яніння, администрация.

підприємства передбачає до роботи у вона (смену).

Стаття 46. Вихідний пособие.

1. Працівникам виплачується вихідну допомогу при прекращении.

трудового договора:

з ініціативи роботодавця, крім випадків, предусмотренных.

пунктами 3 і 4 частини 2 статті 39;

для розслідування обставин, не залежним від волі сторін, кроме.

випадків, передбачених пунктом 4 статті 44;

2. Розмір вихідного посібники не може бути нижче размера.

середнього місячного заробітку работника.

Стаття 47. Видача довідки стосовно роботи та заробітної плате.

Адміністрація в тижневий строк із моменту звернення работника.

зобов’язана видати йому довідку про роботі на даному підприємстві с.

зазначенням спеціальності, професії, кваліфікації, должности,.

часу праці та розміру заробітної платы.

Глава V.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ І ГАРАНТІЇ РЕАЛИЗАЦИИ.

ПРАВА ГРОМАДЯН НА ТРУД.

Стаття 48. Гарантії реалізації громадян на труд.

Держава гарантує громадянам, котрі живуть на территории.

Республіки Башкортостан:

свободу вибору виду зайнятості, в тому числі роботи с.

різними режимами труда;

безплатне сприяння в доборі підходящої роботи и.

працевлаштування із боку республіканської служби занятости;

надання підприємствами в відповідність з їх заранее.

поданими заявками підходящої роботи випускникам учебных.

заведений;

безоплатність нової професії (специальности),.

на підвищення кваліфікації в системі служби зайнятості чи по ее.

напрямку у деяких навчальних закладах із виплатою стипендии;

компенсацію відповідно до законодавством материальных.

витрат у зв’язку з напрямом на роботу у іншу місцевість по.

пропозиції служби занятости;

можливість укладання термінових трудових на участие.

в оплачуваних громадських роботах, організованих з учетом.

вікових чи інших особливостей граждан;

правовий захист від необгрунтованого увольнения.

Правові, економічні та організаційні умови обеспечения.

зайнятості і гарантії реалізації громадян на працю определяются.

законодательством.

Стаття 49. Умови запобігання масових увольнений.

работников.

На випадок загрози масових звільнень працівників роботодавець обязан.

за угодою з представницьким органом співробітників и.

відповідним органом по праці і зайнятість населення принять.

спеціальні заходи, предусматривающие:

обмеження чи тимчасове припинення прийому новых.

працівників, звільнення совместителей;

обмеження застосування понаднормових работ;

зміну умов праці згідно з пунктом 2 статті 32.

справжнього Кодекса;

тимчасову припинення виробництва в відповідність со.

статтею 35 справжнього Кодекса;

поетапне вивільнення работников;

інші заходи, якщо вони передбачені коллективным.

договором.

Стаття 50. Підстави і Порядок вивільнення работников.

1. Працівники може бути высвобождены з підприємств у зв’язку с.

їх ліквідацією, здійсненням заходів по сокращению.

чисельності чи штата.

Про майбутньому вивільненні працівники предупреждаются.

персонально під розписку щонайменше як два месяца.

2. Роботодавець своєчасно, щонайменше ніж за три месяца,.

зобов’язаний надати представницькому органу працівників информацию.

можливий масовому вивільненні работников.

3. При вивільненні працівників в зв’язку з сокращением.

чисельності чи штату враховується переважне право на.

залишення на роботі, передбачене статтею 41 настоящего.

Кодексу й колективною договором.

4. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку з с.

скороченням чисельності чи штату роботодавець предлагает.

працівникові іншу роботу в тому самому предприятии.

5. Робітник має право вибір нового місця роботи путем.

прямого звернення на інші підприємства чи через бесплатное.

посередництво служби занятости.

6. Роботодавець пізніше, як по 2 місяці, зобов’язаний довести.

до місцевого органу служби зайнятості даних про предстоящем.

вивільненні кожного конкретного працівника з зазначенням его.

професії, спеціальності, кваліфікації, посади й розміру оплаты.

труда.

Стаття 51. Пільги і компенсації высвобождаемым работникам.

1. Працівникам, высвобождаемым з підприємств при расторжении.

трудового договору в зв’язку з здійсненням заходів по.

скорочення чисельності чи штата:

1) виплачується вихідний посібник в розмірі среднего.

місячного заработка;

2) зберігається середня заробітна плата на период.

працевлаштування, але з понад 2 місяців зі дня звільнення с.

урахуванням виплати вихідного пособия;

3) зберігається середня заробітна плата на период.

працевлаштування, виняток, протягом третього месяца.

від часу звільнення у вирішенні служби зайнятості при умови, если.

працівник завчасно (в двотижневий строк після увольнения).

звернувся до цей орган і не їм трудоустроен.

Виплата місячного вихідної допомоги і що зберігається среднего.

заробітку проводиться у разі колишньому місцеві работы.

За зазначеними працівниками зберігається безперервний трудовой.

стаж, якщо перерву у роботі після звільнення не перевищив трех.

месяцев.

2. При реорганізації і ліквідації підприємств за.

вивільненими працівниками зберігається на період трудоустройства,.

але з понад місяці, середня вести з учетом.

місячного вихідної допомоги і безперервний виробничий стаж.

Вивільненим працівникам надаються також інші льготы.

і компенсації відповідність до законодательством.

Глава VI.

РОБОЧЕ ВРЕМЯ.

Стаття 52. Поняття робочого часу, нормальная.

тривалість робочого времени.

1. Робітникам вважається час, протягом якого працівник в.

відповідність з розпорядком чи графіком роботи, або условиями.

трудового договору має виконувати свої трудові обязанности.

2. Нормальна тривалість робочого часу на.

підприємствах неспроможна перевищувати 40 годин на неделю.

Стаття 53. Скорочена тривалість робочого времени.

1. Окремим категоріям працівників з урахуванням їх возраста,.

стану здоров’я, умов праці, специфіки трудових функцій и.

інших обставин в відповідність з законодавчими і иными.

нормативними актами про працю, і навіть умовами трудового договора.

встановлюється скорочена тривалість робочого дня без.

зменшення оплати труда.

2. Скорочена тривалість робочого времени.

устанавливается:

працівникам, які досягли вісімнадцятирічного возраста;

працівникам, можуть бути інвалідами I і II групп;

жінкам, працюють у сільській местности;

працівникам, зайнятим на роботах з несприятливими условиями.

праці (стаття 54) чи у яких особливий характер роботи (стаття 55).

3. Встановлена республіканським законом нормальная.

тривалість робочого дня скорочується на:

16 години на тиждень — до працівників молодший шістнадцяти лет;

5 години на тиждень — до працівників, є інвалідами I и.

II групи; працівників молодший вісімнадцяти років; жінок, работающих.

в сільській місцевості, якщо менша тривалість рабочей.

тижня не встановлено Законом.

4. Працівникам, які мають дітей — інвалідів до шістнадцяти лет,.

незалежно від організаційно — правової форми і виду собственности.

підприємства нормальна тривалість робочого времени.

скорочується щонайменше ніж 5 годин за рахунок коштів социального.

страхування відповідно до Законом Республіки Башкортостан «Об.

охороні сім'ї, материнства, батьківства і дитинства в Республике.

Башкортостан " .

Стаття 54. Скорочена тривалість робочого дня для.

працівників, зайнятих в несприятливі погодні умови труда.

1. Скорочена тривалість робочого дня не понад 36.

годин в тиждень встановлюється працівникам, подвергающимся.

впливу у процесі праці шкідливих для здоров’я физических,.

хімічних, біологічних та інших виробничих факторов.

2. Перелік таких робіт на підприємстві, конкретная.

тривалість робочого дня за її виконанні определяются.

Урядом Республіки Башкортостан.

3. Для працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими и.

особливо важкими умовами праці, гранична продолжительность.

робочого дня встановлюється законодательством.

Стаття 55. Скорочена тривалість робочого дня для.

працівників, котрі мають характер работы.

1. Окремим категоріям працівників (лікарям, педагогам и.

іншим), робота яких пов’язана з підвищеним эмоциональным,.

розумовою, нервовим напругою (має особливий характер),.

тривалість робочого дня встановлюється не більш 36.

годин на неделю.

2. Перелік таких працівників і конкретна продолжительность.

їх робочого часу визначаються законодавчими і иными.

нормативними актами про труде.

Стаття 56. Неповне робоче время.

1. По угоді між працівниками і роботодавцем может.

встановлюватися як із прийомі на роботу, так і впоследствии.

неповний робочий день чи неповна робоча тиждень. По просьбе.

вагітної жінки, жінки, має дитини в віці до.

чотирнадцяти років (дитини — інваліда до шістнадцяти років), в том.

числі знаходиться в її опікуванні, або особи, здійснює уход.

за хворим членом сім'ї у відповідність до медичним заключением,.

роботодавець зобов’язаний встановлювати їм неповний робочого дня или.

неповний робочий неделю.

2. Оплату праці у випадках виробляється пропорционально.

відпрацьованим часу, чи залежно від выработки.

3. Робота за умов неповного робочого часу не влечет.

до працівників жодних обмежень тривалості ежегодного.

відпустки, обчислення виробничого стажу та інших прав.

Стаття 57. П’ятиденна і шестиденна робоча тиждень и.

тривалість щоденної работы.

1. Для працівників встановлюється п’ятиденна робоча неделя.

з двома вихідними днями. При п’ятиденної робочої неделе.

тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами.

внутрішнього трудового розпорядку чи графіками сменности,.

затверджуваними роботодавцем по узгодженню з представительным.

органом співробітників з огляду на специфіку роботи, мнения.

трудового колективу і з дотриманням установленной.

тривалості робочої недели.

2. На тих підприємствах, де по характеру виробництва и.

умовам роботи запровадження п’ятиденної робочої недели.

недоцільно, встановлюється шестиденна робоча тиждень с.

одним вихідним днем. При шестиденної робочої неделе.

тривалість щоденної роботи може перевищувати 7 годин при.

тижневої нормі 40 годин, 6 годин при тижневої нормі 36 годинників та 4.

годин при тижневої нормі 24 часа.

3. П’ятиденна чи шестиденна робоча неделя.

встановлюється роботодавцем що з представницьким органом.

працівників з огляду на специфіку роботи, думки трудового коллектива.

і за узгодженням з органом місцевої власти.

Стаття 58. Тривалість роботи напередодні праздничных.

неробочих дней.

1. Тривалість щоденної роботи (зміни) накануне.

святкових (неробочих) днів (стаття 72) зменшується щонайменше чем.

однією час.

2. Зменшення тривалості щоденної роботи (смены).

перед святковим днем не виробляється в тих випадках, когда.

святкового дня передує день відпочинку, а також когда.

працівникам встановлено скорочена до 36 і менш часов.

тривалість робочої недели.

3. На безупинно діючих підприємствах і на отдельных.

видах робіт, де по умовам виробництва (роботи) невозможно.

зменшення тривалості щоденної роботи (зміни) в.

передсвяткові дні, переробка компенсується предоставлением.

додаткового часу відпочинку чи, з згоди работника,.

оплачується як понаднормова работа.

Стаття 59. Праця у нічне время.

1. При роботі в нічне час, якщо не менш половины.

встановленої для працівника тривалості щоденної работы.

(зміни) доводиться на нічне час, тривалість работы.

(зміни) скорочується однією годину. Це не распространяется.

працівники, котрим вже передбачено скорочення рабочего.

времени.

2. Тривалість нічний роботи зрівнюється з денний в.

тому випадку, коли це потрібно по умовам виробництва, в.

частковості в безперервних виробництвах, і навіть на змінних работах.

при шестиденної робочої тижню з однією вихідним днем.

3. До праці у нічний час не допускаються: вагітні женщины.

і вони, які мають дітей до трьох років; працівники моложе.

вісімнадцяти років; інші категорії працівників у відповідність с.

законодавством. Інваліди можуть залучатися до роботи у ночное.

час лише з їхньої згоди й за умови, якщо вона робота не.

заборонена їм медичними рекомендациями.

4. Нічним вважається період із 10 годині вечора до 6 годин утра.

Стаття 60. Змінна работа.

1. При змінній роботі кожна група працівників должна.

виробляти роботу в протягом встановленої продолжительности.

робочого времени.

2. Працівники чергуються по змінах рівномірно. Перехід из.

однієї зміни в іншу визначається графіками сменности,.

затверджуваними адміністрацією по узгодженню з соответствующим.

представницьким органом працівників з огляду на специфіку роботи и.

думки трудового коллектива.

Графіки змінності доводяться до працівників не позже,.

як по місяць до запровадження додаткових мит в действие.

3. Призначення працівника працювати протягом двох змін подряд.

запрещается.

Стаття 61. Суммированный облік робочого времени.

На безупинно діючих підприємствах, соціальній та отдельных.

виробництвах, цехах, ділянках, відділеннях і деяких видах.

робіт, де по умовам виробництва (роботи) не може быть.

дотримана встановлена для цієї категорії працівників ежедневная.

чи щотижнева тривалість робочого дня, допускается.

за узгодженням із представницьким органом працівників предприятия.

запровадження суммированного обліку робочого часу з тим, чтобы.

тривалість робочого дня за обліковий період не превышала.

нормативного числа робочих годин (статті 52, 53). У цьому учетный.

період ні бути більше года.

Стаття 62. Поділ робочого дня на части.

На тих роботах, де це необхідно внаслідок особого.

характеру праці, робочий день може бути в порядке,.

передбаченому законодавством, розділений на частини про те, чтобы.

загальна тривалість робочого часу не превышала.

встановленої тривалості щоденної работы.

Стаття 63. Понаднормова работа.

1. Понаднормової вважається робота, вироблена по инициативе.

роботодавця понад встановленої для працівника продолжительности.

щоденної роботи (зміни), і навіть робота понад нормального числа.

робочих годин за обліковий период.

2. Наднормові роботи можна застосовувати по підставах і в.

порядку, встановленому роботодавцем по угоді с.

представницьким органом працівників предприятия.

3. При тривалості робочої зміни дванадцять годин, а.

на роботах з особливо важкими і особливо шкідливими умовами труда.

понаднормові роботи допускаются.

4. Наднормові роботи на роботах з важкими і вредными.

умовами праці що неспроможні перевищувати двох годин на день.

5. Роботодавець зобов’язаний забезпечити на роботах в сверхурочное.

час безпеку праці та нормальні виробничі і социально.

— побутові условия.

6. До сверхурочным роботам не допускаються: вагітні женщины,.

жінки, які мають дітей до трьох років; працівники моложе.

вісімнадцяти років; працівники, котрі навчаються без відриву от.

виробництва, у загальноосвітніх школах і в установах, а также.

освітніх установах початкового, середнього і высшего.

професійного освіти, мають государственную.

акредитацію у дні занять; інші категорії працівників в.

відповідність до законодательством.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

7. Інваліди можуть залучатися до сверхурочным роботам лишь.

за умови, якщо такі роботи не заборонені їм медицинскими.

рекомендациями.

8. Тривалість понаднормової роботи, виробленої по.

розпорядженню роботодавця, не повинна перевищувати для каждого.

працівника чотирьох годин на протягом двох днів поспіль і 120 годин в.

год.

Стаття 64. Облік робочого времени.

Роботодавець зобов’язаний своєчасно здійснювати точний учет.

робочого часу, фактично відпрацьованого кожним працівником, в.

тому однині і понаднормових работ.

Глава VII.

ЧАС ОТДЫХА.

Стаття 65. Перерви на відпочинок і питания.

1. У протягом щоденної роботи (зміни) працівникові повинен быть.

надано перерву на відпочинок і питания.

2. Час надання перерви і його конкретная.

тривалість встановлюються в правилах внутрішнього трудового.

розпорядку, графіка змінності чи з узгодженню між работником.

і работодателем.

3. На роботах, де за умовам виробництва предоставление.

перерви для відпочинку і харчування неможливо, роботодавець обязан.

забезпечити для працівника можливість приймання їжі робочому месте.

й у робоче время.

Перелік таких робіт встановлюється у колективному договоре.

(якщо колективний договір не укладено — определяется.

роботодавцем після узгодження з представницьким органом.

працівників предприятия).

4. Перерва не входить у робочий час. Робітник использует.

перерву на власний розсуд. А ще час йому предоставляется.

право відлучатися з місця виконання работы.

Стаття 66. Тривалість щоденного отдыха.

Тривалість щоденного відпочинку між закінченням работы.

і його початком в наступного дня (зміну) не може бути менш 12.

часов.

Стаття 67. Вихідні дни.

1. Усім працівникам надаються вихідні (еженедельный.

безперервний відпочинок). При п’ятиденної робочої тижню работникам.

надаються два вихідних дня в тиждень, при шестидневной.

робочої тижню — один день.

2. Спільним вихідним днем є неділю. Другий выходной.

день при п’ятиденної робочої тижню, якщо він не определен.

законодавством, встановлюється графіком роботи предприятия.

Обидва дні вихідних надаються, зазвичай, подряд.

3. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку не.

може бути меншим 42 часов.

Стаття 68. Вихідні дні на безупинно действующих.

предприятиях.

На підприємствах, припинення роботи у яких неможлива по.

производственно — технічним умовам, а також на других.

підприємствах з безперервним виробництвом, вихідні дни.

видають у різні дні тижня по черзі кожної группе.

працівників відповідно до графіками змінності, який затверджується руководителем.

за узгодженням із представницьким органом працівників предприятия.

Стаття 69. Вихідні дні на підприємствах, пов’язаних с.

обслуговуванням населения.

На підприємствах, де робота не може перериватися в общий.

вихідного дня в зв’язку з необхідністю обслуговування населения.

(магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї и.

інші), вихідні встановлюються органами місцевої власти.

Стаття 70. Заборона роботи у вихідні. Исключительные.

випадки залучення окремих працівників до роботи у вихідні дни.

1. Праця у вихідні запрещается.

Залучення працівників до роботі в вихідні дні по.

розпорядженню роботодавця допускається лише у наступних случаях:

задля унеможливлення чи ліквідації стихійного бедствия,.

виробничої аварії або негайного усунення их.

последствий;

запобігання нещасних випадків, загибелі чи порчи.

имущества.

Зі згоди працівника залучення до роботі у вихідні дни.

допускається також для виконання невідкладних, заранее.

непередбачених робіт, від термінового виконання яких зависит.

нормальна робота підприємства в цілому чи його отдельных.

подразделений.

2. Залучення інвалідів до роботи у вихідні допускается,.

якщо вона робота не заборонена ним медичним показаниям.

3. Залучення працівників до роботі в їх вихідні дни.

виробляється по письмового розпорядженню роботодавця с.

дотриманням обмежень, встановлених статтями 114, 132.

справжнього Кодекса.

Стаття 71. Компенсація до праці в вихідний день.

Праця у вихідного дня компенсується наданням другого.

дня відпочинку чи, за бажання працівника, в грошової форми, але не.

менш як за подвійному размере.

Стаття 72. Святкові неробочі дни.

(в ред. Закону РБ від 29.04.98 N 152-з).

1. Робота на підприємствах не виробляється в следующие.

святкові дни:

1−2 Січня — Новий год;

8 Березня — Міжнародний жіночий день;

1 Травня — День міжнародної солідарності трудящихся;

9 Травня — Дня перемоги радянський народ у Великій Отечественной.

війні над фашистської Германией;

12 Червня — День прийняття Декларації про государственном.

суверенітет Російської Федерации;

11 Жовтня — День Республіки — День прийняття Декларації о.

державний суверенітет Башкирської Радянської Социалистической.

Республики;

7 Листопада — річниця Великої Жовтневої социалистической.

революции;

12 Грудня — День Конституції Російської Федерации;

24 Грудня — День Конституції Республіки Башкортостан.

(в ред. Закону РБ від 29.04.98 N 152-з).

2. Святковими неробочими днями є дні, на которые.

припадають такі релігійні праздники:

7 січня — Різдво Христово;

Ураза — байрам;

Курбан — байрам.

Дати проведення свят Ураза — байрам і Курбан — байрам.

щорічно з’являються Кабінетом Міністрів Республіки Башкортостан.

пізніше як по місяці до їх наступления.

Представникам інших конфесій у дні релігійних праздников.

з їхньої проханні роботодавець надає одні дополнительный.

неробочий день була в рахунок щорічного відпустки або на інших условиях.

за домовленістю з работником.

(в ред. Закону РБ від 29.04.98 N 152-з).

3. У святкові дні допускаються роботи, припинення которых.

неможлива по производственно — технічних умов (непрерывно.

діючі підприємства), роботи, викликані необходимостью.

обслуговування населення, і навіть невідкладні ремонтні і погрузочно.

— розвантажувальні работы.

(в ред. Закону РБ від 29.04.98 N 152-з).

4. При збігу вихідного і святкового днів вихідний день.

переноситься наступного дня після святкового робочий день.

(в ред. Закону РБ від 29.04.98 N 152-з).

Стаття 73. Щорічні отпуска.

1. Усім працівникам надаються щорічні оплачиваемые.

відпустки для відпочинку і відновлення працездатності с.

збереженням місця роботи (посади) й середнього заработка.

2. Оплата відпустки виробляється в терміни, установленные.

колективним договором, але не пізніше, ніж протягом двох до его.

начала.

3. Заміна відпустки грошової компенсацією не допускається, за.

винятком випадку звільнення працівника, не использовавшего.

отпуск.

Стаття 74. Тривалість отпуска.

1. Щорічний оплачуваний відпустку надається работникам.

тривалістю щонайменше 28 календарних дней.

2. Виключений Законом РБ від 02.06.97 N 95-з.

Стаття 75. Додаткові отпуска.

Щорічні додаткові відпустки предоставляются:

працівникам, зайнятим на роботах з шкідливими і тяжелыми.

умовами труда;

працівникам, зайнятим окремими галузях економіки та имеющим.

тривалий стаж роботи з одному підприємстві, в организации;

працівникам з ненормованим робочим днем;

за іншими випадках, передбачених законодавством и.

колективними договорами чи локальними нормативними актами.

Стаття 76. Невключення відпусток повременной.

непрацездатності чи по вагітності і пологами рахунок ежегодных.

отпусков.

Відпустки, надані у порядку по временной.

непрацездатності чи вагітним і пологам, має значення ежегодных.

відпусток не включается.

Стаття 77. Порядок надання отпусков.

1. Відпустку протягом першого року роботи надається працівникам по.

закінченні одинадцяти місяців безупинної роботи на данном.

підприємстві. До закінчення одинадцяти місяців безупинної работы.

відпустка для проханні працівника предоставляется:

жінкам — перед відпусткою по вагітності і пологам или.

одразу після нього; працівникам молодший вісімнадцяти лет;

за іншими випадках, передбачених законодательством,.

договорами про труде.

Працівникам, перекладеними з одного підприємства на другое.

підприємство, відпустку може бути надано до истечения.

одинадцяти місяців після перевода.

2. Відпустку за другий і наступні роки роботи может.

надаватися в будь-яке час робочого року згідно с.

черговістю надання отпуска.

3. Час і черговість надання відпусток визначаються в.

порядку, передбаченому колективним договором, правилами.

внутрішнього трудового розпорядку, або встановлюються по.

угоді між роботодавцем і работником.

4. Учасникам Великої Вітчизняної війни" та прирівняним к.

них особам відпустку надається, з їхньої бажанню, в літнє или.

інше зручний них время.

Працюючим чоловікам щорічний відпустку, по їх желанию,.

надається під час відпустки дружини вагітним і родам.

5. При визначенні часу і черговості предоставления.

відпусток має бути забезпечене право на отримання відпустки в.

певний час до працівників, вказаних у статтях 126, 133,.

146 справжнього Кодекса.

6. Про час надання відпустки працівник повинен быть.

извещен не пізніше як 15 днів на початок отпуска.

Стаття 78. Продовження відпустки чи перенесення його на другой.

срок.

1. Працівники мають право на перенесення чи продление.

отпуска:

при тимчасової нетрудоспособности;

в разі настання терміну відпустки з вагітності і родам;

при збігу щорічного відпустки з навчальним отпуском;

при выполнениигосударственных або общественных.

обов’язків, якщо законодавчими й іншими нормативними актами.

передбачено визволення з роботи з їх выполнения.

2. Якщо причини, що перешкоджають використанню отпуска,.

настали до його початку, то по угоді між працівником и.

роботодавцем встановлюється новий термін використання відпустки. В.

тих випадках, коли такі причини настали під час отпуска,.

відпустку продовжується на відповідне число днів чи по.

угоді працівника з роботодавцем невикористана часть.

відпустки переноситься в інший срок.

Робітник зобов’язаний повідомити роботодавця про проблеми причинах,.

що перешкоджають використанню отпуска.

3. Відпустку за заявою працівника переноситься в інший срок,.

якщо він був своєчасно извещен про часу початку відпустки в.

встановлений термін (пункт 6 статті 77) чи на початок отпуска.

була проведено оплати під час відпустки (п. 2 статті 73).

4. Забороняється ненадання щорічного відпустки в течение.

два роки подряд.

Стаття 79. Поділ відпустки на частини. Відкликання з отпуска.

1. За угодою між працівником і роботодавцем отпуск.

то, можливо розділений на частини. У цьому одне з частин повинна быть.

щонайменше 14 календарних дней.

2. Відкликання з відпустки можлива тільки з дозволу работника.

Невикористана в зв’язку з цим частина відпустки повинна быть.

надано працівникові у зручний йому час, протягом данного.

робочого роки або банку приєднана до відпустки за наступний год.

Стаття 80. Літочислення тривалості щорічних отпусков.

1. Тривалість відпусток обчислюється у календарних днях.

незалежно від застосовуваних режимів і графіків работы.

2. Святкові дні, що припадають на період отпуска.

(стаття 72), щодо тривалості відпусток не учитываются.

3. При обчисленні тривалості відпусток пропорционально.

відпрацьованим часу на їхнє тривалість визначається шляхом деления.

повного величини кожного відпустки на 12 і множення на число полных.

місяців. У цьому надлишки, рівні 15 і більше календарным.

дням, округляються до місяці, а менш 15 календарних дней.

отбрасываются.

Стаття 81. Літочислення стажу роботи, що дає право на.

щорічний отпуск.

1. У стаж роботи, дає декларація про щорічний основний отпуск,.

включаются:

фактично пророблена в протягом робочого года.

время;

час, коли працівник фактично не працював, але за ним.

зберігалося місце роботи (должность);

час вимушеного прогулу при незаконному звільнення или.

перекладі іншу роботи з наступним відновленням на прежней.

работе;

інші періоди часу, передбачені отраслевыми.

(тарифними) угодами, колективними договорами і локальными.

актами підприємств, умовами трудового договора.

2. Якщо колективним договором чи локальним актом.

підприємства, умовами трудового договору не передбачене иное,.

в стаж роботи, дає декларація про щорічну відпустку, не включаются:

час відсутності працівника на роботі без поважних причин;

час відпусток по догляду за дитиною до досягнення им.

встановленого законом возраста;

час відпусток без збереження заробітної платы,.

наданих по розсуду роботодавця, продолжительностью.

понад 15 календарних дней.

3. Законодавчими й іншими нормативними актами про працю могут.

передбачатися особливі правила обчислення стажу роботи, дающего.

декларація про отримання щорічних додаткових отпусков.

Стаття 82. Відпустки без збереження заробітної платы.

1. По сімейним обставинам та інших поважним причинам.

працівникові, по його заяві, може бути наданий відпустку без.

збереження заробітної плати, тривалість которого.

визначається за згодою останнім і работодателем.

У необхідних випадках за згодою сторін цей відпустку может.

бути відпрацьований працівником в період, з условий.

і можливостей производства.

2. Відпустку без збереження заробітної плати по желанию.

працівника надається в обов’язковому порядке:

учасникам Великої Вітчизняної війни" та прирівняним до ним.

особам, і навіть працюючим пенсіонерам — до 14 календарних дней.

ежегодно;

батькам і дружинам військовослужбовців, загиблих вследствие.

поранення, контузії чи каліцтва, отриманих при захисту Отечества,.

або внаслідок захворювання, пов’язаної з перебуванням на фронті ;

до 14 календарних днів ежегодно;

працюючим інвалідам — до 60 календарних днів, у году;

за іншими випадках, передбачених законодавчими і иными.

нормативними актами, і навіть умовами трудового договора.

Стаття 83. Реалізація права на відпустку при увольнении.

1. При звільнення працівникові виплачується денежная.

компенсація за все невикористані їм відпустки. По желанию.

працівника невикористані відпустки можуть бути надані йому с.

наступним звільненням, крім випадків припинення трудового.

договору, передбачених пунктами 3 і 4 статті 39 настоящего.

Кодексу. При цьому датою звільнення вважається останній день.

отпуска.

2. При звільнення в зв’язку з спливанням терміну трудового.

договору відпустку з подальшим звільненням може надаватися и.

тоді, коли час відпустки повністю чи частково виходить за.

межі терміну договору. І тут дію трудового договора.

вважається подовженим до закінчення отпуска.

Глава VIII.

ОПЛАТА ТРУДА.

Стаття 84. Мінімальний розмір оплати труда.

1. Мінімальний розмір оплати праці устанавливается.

законодавством і використовується в ролі заходи захисту в.

відношенні мінімально допустимих рівнів заробітної платы.

На території Республіки Башкортостан мінімальний размер

оплати праці збільшується з урахуванням районного коэффициента.

Мінімальний місячний розмір оплати праці підлягає індексації в.

порядку, встановленому законодательством.

2. При визначенні мінімальної ставки (окладу) работников.

підприємства роботодавець зобов’язаний передбачати в більш высоком.

розмірі, ніж встановлений законодавством мінімальний размер

оплати труда.

(в ред. Закону РБ від 29.04.98 N 152-з).

Стаття 85. Оплату праці работников.

1. Праця працівників оплачується повременно, сдельно чи по.

іншим формам оплати праці. Оплата може здійснюватися за.

індивідуальні і колективні результати роботи. Выплата.

заробітної плати виробляється, зазвичай, за місцем выполнения.

работы.

Для посилення матеріальної зацікавленості працівників в.

підвищенні ефективності виробництва і якості роботи могут.

вводитися системи преміювання, винагороду за підсумками роботи за.

рік, інші форми матеріального заохочення. Доплати, надбавки,.

заохочувальні виплати не включаються в місячний розмір ставки.

(оклада).

2. Форми оплати праці, розміри ставок (окладів), соотношение.

у тому розмірах між окремими категоріями працівників предприятия,.

системи преміювання, лад і умови виплати винагороди по.

підсумкам роботи за рік, інші форми матеріального поощрения.

визначаються колективному договорі (якщо колективний договір не.

укладено — роботодавцем після погодження з представительным.

органом працівників предприятия).

У трудових договорах можуть встановлюватися більш высокие.

розміри оплати праці, ніж передбачені в коллективных.

договорах.

3. Для працівників державних підприємств ставки (оклады).

і інші умови оплати праці встановлюються в порядке,.

визначеному Урядом Республіки Башкортостан.

4. Конкретні розміри заохочувальних виплат определяются.

роботодавцем за результатами праці работника.

5. Порядок оплати праці працівників по відношенню до другим.

платежах підприємства встановлюється законодательством.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

Стаття 86. Оплату праці при поєднанні професій (должностей).

і продовжувати виконувати обов’язки тимчасово відсутнього работника.

Працівникам, виконуючим однією й тому самому підприємстві наряду.

зі своєї основний роботою, зумовленої трудовим договором,.

додаткову роботу по інший професії (посади) без.

звільнення від своєї основний роботи, виробляється доплата за.

суміщення професій (посад) чи виконання обязанностей.

тимчасово відсутнього работника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) или.

виконання обов’язків тимчасово відсутнього работника.

встановлюються роботодавцем за згодою работником.

Стаття 87. Оплата праці керівника підприємства и.

працівників, здійснюють загальні управлінські функції на.

предприятии.

1. Умови оплати праці керівника підприємства и.

працівників, здійснюють загальні управлінські функції на.

підприємстві, визначаються по угоді сторін при заключении.

контракта.

2. Порядок й умови оплати праці керівника і работников,.

здійснюють загальні управлінські функції на предприятиях,.

стосовних до власності Республіки Башкортостан і к.

муніципальної власності, визначаються соответственно.

Урядом Республіки Башкортостан і органами місцевої власти.

3. Умови оплати праці керівника і работников,.

здійснюють загальні управлінські функції на предприятиях,.

стосовних до федеральної власності, определяются.

Урядом Російської Федерации.

Стаття 88. Оплата праці за роботу у шкідливих чи опасных.

умовах і важких работах.

Оплату праці у шкідливих чи небезпечних умовах і тяжелых.

роботах виробляється роботодавцем в підвищеному розмірі, але не.

нижче ніж 15% ставки (оклада).

Перелік робочих місць із шкідливими чи небезпечними умовами труда.

і на важких роботах, а також конкретні розміри і порядок.

встановлення підвищеної оплати на підприємствах определяются.

колективним договором (якщо колективний договір не укладено ;

роботодавцем після узгодження з представницьким органом.

працівників підприємства) по узгодженню з соответствующим.

державним органом охорони труда.

У Республіці Башкортостан в зв’язку з особенностями.

кліматичних умов, крім доплат, передбачених частиною первой.

справжньої статті, встановлюється єдиний районний коефіцієнт к.

зарплаті розмірі 15 процентов.

Стаття 89. Зміна умов оплати труда.

1. Зміна індивідуальних умов оплати праці в сторону,.

несприятливу до працівників, можлива тільки з його согласия.

Така зміна допускается:

при змінах в технології, організації виробництва и.

праці, у яких колишні умови оплати праці неможливо знайти сохранены;

за іншими випадках, передбачених законами і иными.

нормативними правовими актами.

2. Про майбутньому зміні умов оплати праці сторону,.

несприятливу для працівника, він повинен бути попереджений не.

пізніше ніж за два місяці, крім випадків, предусмотренных.

пунктом 2 статті 32 справжнього Кодекса.

Стаття 90. Оплата понаднормової роботи, робота у вихідні и.

святкові дни.

Праця у понаднормове час, в вихідні і святкові дни.

оплачується не нижче, ніж в подвійному розмірі ставки (оклада).

Конкретні розміри оплати встановлюються договорами про труде.

Стаття 91. Оплата роботи у нічне время.

1. Щогодини роботи у нічний час оплачується не нижче, чем.

в полуторному розмірі годинниковий ставки.

2. Підвищена оплата до праці у нічний час не включається в.

ставки (оклады).

3. Конкретні розміри оплати встановлюються договорами о.

труде.

Стаття 92. Оплата під час виготовлення бракованою продукції и.

простое.

1. Виготовлення бракованою продукції з вини працівника не.

тягне зміни оплати його труда.

Частковий шлюб з вини працівника оплачується по пониженным.

розцінками, встановленим договорами про труде.

Повний шлюб з вини працівника оплаті не подлежит.

2. Час простою не по вини працівника, якщо работник.

попередив роботодавця (бригадира, майстра, інших должностных.

осіб) початок простою, оплачується з розрахунку не нижче двох третей.

тарифної ставки встановленого йому розряду (оклада).

Час простою з вини працівника оплаті не подлежит.

Стаття 93. Терміни оплати труда.

1. Оплату праці виробляється не рідше, ніж кожні полмесяца.

Терміни оплати праці встановлюються колективним договором.

Для окремих категорій працівників законодавчими чи иными.

нормативними правовими актами можуть бути інші сроки.

оплати труда.

При збігу дня оплати з вихідним чи святковим днем.

оплату виконують напередодні цього дня.

2. Робітник вправі припинити роботу, якщо затримка оплаты.

праці становив понад 30 календарних днів після закінчення місяці, за.

який повинна здійснюватися оплата, з оплатою времени.

припинення роботи в відповідність з пунктом 2 статті 92.

справжнього Кодекса.

3. При звільнення працівника виплата всіх належних ему.

сум виробляється у останній день минулого работы.

Стаття 94. Утримання з оплати труда.

1. Утримання з оплати праці можуть виготовлятися лише с.

обов’язковим повідомленням працівника й у випадках, предусмотренных.

законодательством.

2. За рішенням роботодавця утримання з оплати праці могут.

производиться:

1) для повернення авансу, виданого роботодавцем має значення оплаты.

праці; для погашення неизрасходованного і своєчасно не.

повернутого авансу, виданого на службову відрядження чи в.

в зв’язку зі переведенням роботу у іншу місцевість, якщо працівник не.

заперечує основи, а розміру удержания.

У цих випадках роботодавець може зробити розпорядження об.

утриманні не пізніше одного місяці зі дня закінчення срока,.

встановленого повернення авансу, погашення заборгованості или.

від часу неправильно исчисленной выплаты;

2) за невідпрацьовані дні відпустки під час звільнення працівника до.

закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже получил.

отпуск.

3. При звільнення працівника утримання заборгованості по.

застосованому відпустці немає, якщо на день звільнення у.

працівника немає належної йому виплати суми, а також при.

звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 статті 39; 1,.

2, 3, 5 статті 44 й у після відходу на пенсию.

4. Загальний розмір утримань не може перевищувати 20 процентов.

належної працівникові оплати праці, якщо інше не предусмотрено.

законодавством. Розмір оплати праці після утримань не может.

менше встановленого законом мінімального размера.

Стаття 95. Розрахунок по заробітної плате.

Усім працівникам адміністрація зобов’язана щомісяця выдавать.

розрахункові аркуші, де записуються умови оплати праці та расчеты.

по заробітної плате.

Глава IX.

НОРМИ ТРУДА.

Стаття 96. Норми труда.

1. Норми праці - норми вироблення, часу, обслуживания,.

чисельності в відповідність з досягнутим рівнем техники,.

технології, організації виробництва, і навіть лад і условия.

заміни перегляду норм праці - встановлюються для работников.

роботодавцем по узгодженню з представницьким органом.

працівників і фіксуються в колективних договорах.

2. Про введення нових норм праці працівники мають бути извещены.

пізніше, як по один месяц.

Глава X.

ТРУДОВА ДИСЦИПЛИНА.

Стаття 97. Трудової розпорядок на підприємстві. Статути и.

положення про дисциплине.

1. Трудової розпорядок на підприємствах визначається правилами.

внутрішнього трудового розпорядку, затверджуваними роботодавцем по.

узгодження з представницьким органом працівників предприятия.

2. Для окремих категорій працівників діють статути и.

становища про дисципліни, затверджувані Урядом Республики.

Башкортостан.

Стаття 98. Заохочення за успіхи у работе.

За зразкове виконання трудових обов’язків, повышение.

продуктивності праці, поліпшення якості продукции,.

тривалу і бездоганну роботу, новаторство у праці і за.

інші досягнення у роботі застосовуються такі поощрения:

оголошення благодарности;

видача премии;

нагородження цінним подарком;

нагородження почесною грамотой.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами и.

положеннями про дисципліни може бути передбачено й і другие.

поощрения.

Заохочення застосовуються адміністрацією підприємства совместно.

чи з узгодження з представницьким органом работников.

За особливі трудові заслуги працівники видаються в.

вищі органи до заохоченню, до нагородження орденами, медалями,.

почесними грамотами, нагрудними знаками і до присвоєнню почетных.

звань звання кращого працівника з цієї профессии.

Стаття 99. Переваги і пільги для работников,.

сумлінно виконують свої трудові обязанности.

Працівникам, успішно, й сумлінно виконуючим свої трудовые.

обов’язки, надаються в першу чергу переваги и.

пільги в області соціально — культурного і жилищно-бытового.

обслуговування (путівки в санаторії і вдома відпочинку, улучшение.

житлових умов та інші). Таким працівникам надається также.

перевагу при просуванні по работе.

Стаття 100. Стягнення порушення трудовий дисциплины.

1. За порушення трудовий дисципліни адміністрація предприятия.

застосовує такі дисциплінарні взыскания:

замечание;

выговор;

звільнення (пункт 4 частини 2 статті 39).

2. Законодавством про дисциплінарної ответственности,.

статутами і положеннями про дисципліни може бути передбачені для.

окремих категорій працівників також і інші дисциплинарные.

взыскания.

Застосування заходів дисциплінарного стягнення, не предусмотренных.

законодавством, відповідними статутами і положеннями о.

дисципліни, запрещается.

Стаття 101. Порядок застосування, оскарження і снятия.

дисциплінарних взысканий.

1. До застосування дисциплінарного стягнення від работника.

має бути затребувано письмове объяснение.

2. Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за.

виявленням проступку, але з пізніше місяця зі дня его.

виявлення, не вважаючи часу хвороби працівника чи пребывания.

їх у отпуске.

3. Стягнення може бути застосована пізніше шість місяців со.

дня скоєння проступку, а, по результатам ревізії чи проверки.

фінансово — господарської діяльності - пізніше два роки со.

дня його скоєння. У зазначені терміни не включається время.

провадження у карному делу.

4. За кожен провина може бути застосована лише одно.

дисциплінарне взыскание.

5. Наказ (розпорядження) чи постанову про применении.

дисциплінарного стягнення з зазначенням мотивів його применения.

оголошується (повідомляється) працівникові, підданому стягненню, под.

расписку.

6. Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене в порядке,.

встановленому до розгляду індивідуальних трудових споров.

7. Орган, який би розглядав трудовий суперечка, зобов’язаний учитывать.

тяжкість досконалого проступку, обставини, у яких он.

зроблений, попереднє поведінка працівника, ставлення до праці, а.

також відповідність дисциплінарного стягнення тяжкості совершенного.

проступка.

8. Якщо в протягом року зі дня застосування дисциплинарного.

стягнення працівник не буде підданий новому дисциплинарному.

стягненню, то він вважається не що зазнали дисциплинарному.

взысканию.

9. Дисциплінарне стягнення може бути знято до истечения.

року применившим його роботодавцем з власної ініціативи, по.

проханні працівника, клопотанням безпосереднього руководителя.

чи представницького органу працівників підприємства, если.

підданий дисциплінарному стягненню не зробив нового.

проступку й навіть виявив себе, немов сумлінний работник.

10. У протягом термін дії дисциплінарного стягнення меры.

заохочення до працівника не применяются.

Глава XI.

ГАРАНТІЇ І КОМПЕНСАЦИИ.

Стаття 102. Гарантії до працівників, обраних на выборные.

посади на державних органах.

1. Працівникам, звільненим з посади внаслідок обрання их.

на виборні посади на державних органах, предоставляется.

по закінченні їхніх повноважень по виборній посаді колишня работа.

(посаду), а у її відсутності - інша рівноцінна работа.

(посаду) на тому ж чи, з згоди працівника, на другом.

предприятии.

2. З працівниками, прийнятими на роботу замість работников,.

звільнених від роботи внаслідок обрання їх на выборные.

посади в державних органах Республіки Башкортостан и.

органах місцевої влади, полягає трудовий договір на период.

повноважень із виборній посаді колишнього працівника, але з більш 5.

лет.

Стаття 103. Гарантії для працівників на час выполнения.

державних або громадських обязанностей.

1. На час виконання державних чи общественных.

обов’язків, якщо по чинному законодавству эти.

обов’язки можуть здійснюватися в робоче час, работникам.

гарантується збереження місця роботи (посади) і среднего.

заработка.

2. Працівникам, привлекаемым до виконання воинских.

обов’язків, надаються гарантії, і пільги, предусмотренные.

законодательством.

3. Середній заробіток зберігається в випадках выполнения.

наступних державних або громадських обов’язків в рабочее.

время:

1) здійснення виборчого права;

2) участі депутатів в роботі представницьких органов.

влади, а в випадках, встановлених законодавством, і при.

виконанні ними інших депутатських обязанностей;

3) явки по виклику в органи дізнання, предварительного.

слідства, до прокурора і до суду як свідка, потерпевшего,.

експерта, фахівця, перекладача, понятого, і навіть участі в.

судові засідання як народних засідателів, общественных.

обвинувачів і громадських організацій захисників, представників общественных.

громадських організацій і трудових коллективов;

4) участі у роботі комісій за призначенням пенсій при главах.

місцевих адміністрацій, і врачебно — трудових експертних комиссий.

(ЛТЕК) в ролі виділених профспілковими організаціями членов.

цих комиссий;

5) явки за викликом у комісію з призначенню пенсій в качестве.

свідка давання свідчень про трудовому стаже;

6) участі членів добровільних пожежних дружин в ликвидации.

пожежі чи аварии;

7) виконання інших державних чи общественных.

обов’язків — у разі, передбачених законодательством.

4. Державний чи громадський орган, який в.

відповідність з законом залучив працівника до выполнению.

державних чи громадських обов’язків, выплачивает.

працівникові під час виконання цих обов’язків середній заработок.

Стаття 104. Гарантії для працівників, спрямованих для.

підвищення квалификации.

При напрямі працівників для підвищення кваліфікації с.

відривом від виробництва за ним зберігається місце работы.

(посаду) і виробляються виплати, предусмотренные.

законодательством.

Стаття 105. Гарантії для працівників, спрямованих на.

обстеження у медичні учреждения.

Протягом часу перебування у медичній установі на обследовании.

за працівниками, зобов’язаними проходити таке обследование,.

зберігається середній заробіток за місцем работы.

Стаття 106. Гарантії до працівників, є донорами.

1. Адміністрація підприємства зобов’язана беспрепятственно.

відпускати працівників в установи охорони здоров’я в день.

обстеження і щодня здачі крові для переливання і зберігати за.

ними середній заробіток ті дни.

2. Працівникам, що є донорами, предоставляется.

одразу після кожного дня здачі крові для переливання день.

відпочинку зі збереженням середнього заробітку. За бажання працівника этот.

день приєднується до щорічного отпуску.

Стаття 107. Гарантії для працівників — винахідників и.

рационализаторов.

1. За працівниками — авторами винаходів, рационализаторских.

пропозицій зберігається середній заробіток при звільнення от.

основний роботи з участі в для впровадження винаходи или.

раціоналізаторської пропозиції тому ж предприятии.

2. При впровадженні винаходи чи рационализаторского.

пропозиції на іншому підприємстві за працівниками сохраняется.

посаду по місцеві постійної роботи, а робота по внедрению.

винаходи чи раціоналізаторської пропозиції оплачується по.

угоді сторін в розмірі чи нижчий від середнього заробітку по месту.

постійної работы.

Стаття 108. Гарантії і компенсації при командировках.

1. Працівники мають право відшкодування витрат і получение.

інших компенсацій у зв’язку з службовими командировками.

2. Працівникам, направляемым в службові командировки,.

оплачуються: добові під час перебування у відрядженні; расходы.

по проїзду доречно призначення і навпаки; витрати на найму жилого.

приміщення. За командированными працівниками зберігаються в течение.

всієї відрядження місце роботи (посаду) і средний.

заработок.

Розміри компенсацій, порядок їх виплати і предоставления.

гарантій встановлюються законодательством.

Стаття 109. Відшкодування витрат при перекладі на роботу в.

іншу местность.

1. Працівникам при перекладі на іншу роботу, коли это.

пов’язані з переїздом до іншої місцевість (на другий населений пункт.

по існуючому адміністративно — територіальному делению),.

виплачуються: вартість проїзду працівника і членів сім'ї (кроме.

випадків, коли роботодавець надає відповідні средства.

пересування); витрати з провезення майна; добові за каждый.

день перебування у шляху; одноразова допомога на самого работника.

і на кожного який переїжджає члена його сім'ї; вести за.

дні збору шлях інший і устрою на на новому місці проживання, але не.

понад шість днів, і навіть під час перебування у пути.

2. Працівникам, переезжающим в зв’язку з прийомом їх (по.

попередньої домовленості) на роботу в іншу местность,.

виплачуються компенсації і надаються гарантії, зазначені в.

п. 1 цієї статті, крім виплати одноразового пособия,.

яке цим працівникам може бути виплачено за згодою сторон.

3. Розміри компенсацій, порядок їх виплати і предоставления.

гарантій зазначеним вище працівникам, і навіть гарантії, і компенсации.

особам при переїзді їх в іншу місцевість (на другий населенный.

пункт за існуючим адміністративно — територіальному делению).

в зв’язку з напрямом на роботу по закінченні аспирантуры,.

клінічної ординатури, высших, среднихспециальных,.

професійно — технічних і інших навчальних закладів або в.

порядку організаційного набору і громадського призыва,.

встановлюються законодательством.

Стаття 110. Відшкодування витрат по використанню личного.

майна работника.

З використанням працівником особистого майна в интересах.

роботодавця й з його згодою відшкодуванню подлежат:

амортизація инструмента;

амортизація особистого транспорту, й Витрати його эксплуатацию;

амортизація інших технічних коштів, принадлежащих.

работнику.

Розмір відшкодування визначається по угоді между.

роботодавцем і работником.

Стаття 111. Літочислення середнього заработка.

Середній заробіток, коли він використовується як нормы.

компенсаційних виплат (відшкодування збитків від вимушеного прогула.

та інші) розраховується гаразд, визначеному Правительством.

Республіки Башкортостан.

Глава XII.

ДОДАТКОВІ ГАРАНТІЇ ДЛЯ ЖІНОК И.

ОСІБ З СІМЕЙНИМИ ОБЯЗАННОСТЯМИ.

Стаття 112. Гарантії прийому працювати вагітних жінок и.

жінок, мають детей.

1. Забороняється відмовляти жінкам в прийомі на роботу и.

знижувати їм зарплатню за мотивами, що з беременностью.

чи наявністю дітей. При відмову в прийомі працювати беременной.

жінки чи жінки, яка має дитину до трьох років, а.

самотньою матері - дитини до чотирнадцяти років (ребенка.

— інваліда — до шістнадцяти років), роботодавець зобов’язаний повідомляти им.

причини відмови від письмовій формі. Відмова в прийомі на работу.

зазначених осіб може бути в суд.

2. Роботодавець зобов’язаний приймати жінок, спрямованих службой.

зайнятості гаразд працевлаштування, на робочі місця в счет.

встановленої квоты.

Стаття 113. Роботи, у яких забороняється застосування труда.

женщин.

1. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах и.

на роботах з шкідливими умовами праці, а також на подземных.

роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт или.

робіт з санітарному і побутовому обслуживанию).

2. Забороняється застосування праці жінок на роботах, связанных.

з підйомом і переміщенням тягарів вручну, перевищують предельно.

допустимі їм нормы.

3. Переліки виробництв, робіт, професій і посад с.

важкими, шкідливими чи небезпечними умовами праці, на которых.

забороняється застосування праці жінок, і гранично припустимі нормы.

навантажень для жінок при піднесенні і переміщенні тягарів вручную.

затверджуються гаразд, встановленому законодательством.

Стаття 114. Обмеження залучення жінок до робіт в ночное.

час, до сверхурочным роботам, роботам у вихідні й неробочі дни,.

напрями у командировки.

1. Не допускається притягнення до роботам в нічне час, к.

сверхурочным роботам, роботам в вихідні і святкові дни,.

направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, имеющих.

дітей близько трьох лет.

2. Жінки, які мають дітей віком від трьох до четырнадцати.

років (дітей — інвалідів — до шістнадцяти років), можуть залучатися к.

роботам в нічне час, у вихідні й святкові дні, а также.

спрямовуватися у відрядження тільки з їхніх согласия.

Стаття 115. Переклад більш легку роботу вагітних женщин.

і покриток, які мають дітей до півтора лет.

1. Вагітним жінкам в відповідність з медицинским.

укладанням знижуються норми вироблення, норми обслуговування, либо.

вони переводяться на іншу роботу, більш легку і исключающую.

вплив несприятливих виробничих чинників, с.

збереженням середнього заробітку за старою работе.

Перш ніж вирішити питання про наданні вагітної женщине.

інший, легшим і яка виключає вплив неблагоприятных.

виробничих чинників роботи, вона підлягає визволенню от.

роботи з збереженням середнього заробітку за все пропущенные.

як наслідок робочі дні рахунок коштів предприятия.

2. Жінки, які мають дітей в віці до півтора років, в.

разі неможливості виконання колишньої роботи переводяться на.

іншу роботи з збереженням середнього заробітку по колишньої работе.

до дитиною віку півтора лет.

Стаття 115(1). Гарантії при проходженні обязательного.

диспансерного обстеження вагітними женщинами.

Під час проходження обов’язкового диспансерного обстеження в.

медичних закладів за вагітними жінками сохраняется.

середній заробіток за місцем работы.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

Стаття 116. Відпустки вагітним і родам.

Жінкам надаються відпустки по вагітності і родам.

тривалістю сімдесят (у разі багатоплідній вагітності ;

вісімдесят чотири) календарних днів до пологів і сімдесят (в.

разі ускладнених пологів — вісімдесят шість, при народженні двух.

чи більше дітей — сто десять) календарних днів після родов.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

Відпустку по вагітності і пологам обчислюється сумарно и.

надається жінці повністю незалежно від числа дней,.

фактично використаних до родов.

Стаття 117. Приєднання до відпустки вагітним і пологам и.

відпустці після виходу дитину щорічного отпуска.

Перед відпусткою з вагітності і пологам чи непосредственно.

після нього, або по закінченні відпустки по догляду за ребенком.

жінці, по її заяві, надається щорічний отпуск.

незалежно від стажу на цьому предприятии.

Стаття 118. Відпустки після виходу за ребенком.

1. За бажання жінок їм надається відпустку по догляду за.

дитиною до їм віку півтора року із виплатою за этот.

період посібники з державного соціального страхованию.

2. Крім зазначеного відпустки жінці, по її заявлению,.

надається додаткова відпустка без збереження заработной.

плати по догляду дитину до їм віку трьох років с.

виплатою у період такого відпустки компенсації в відповідність с.

чинним законодательством.

3. Відпустки, передбачені пунктами 1 і 2 справжньої статьи,.

можуть бути використані повністю чи по частинам також отцом.

дитини, бабусею, дідом чи іншими родичами, фактически.

здійснюють те що за ребенком.

4. За бажання жінок і осіб, вказаних у пункті 3 настоящей.

статті, в період перебування у відпустці після виходу дитину они.

можуть працювати за умов неповного робочого дня чи дому.

При цьому по них зберігається декларація про отримання допомоги в период.

частково оплачуваної післяродової відпустки після виходу дитину до достижения.

їм віку півтора лет.

5. Відпустки після виходу за дитиною зараховуються в загальний и.

безперервний стаж роботи, соціальній та стаж роботи з специальности.

(крім випадків призначення пенсії на пільгових условиях).

6. У стаж роботи, дає право на наступні ежегодные.

оплачувані відпустки, час відпусток по догляду за дитиною не.

засчитывается.

7. За час відпустки після виходу дитину зберігається место.

роботи (должность).

Стаття 119. Відпустки жінкам, що усиновили детей.

Жінкам, що усиновили дітей, надається відпустку по.

вагітності і пологам у період від часу всиновлення і до истечения.

сімдесяти днів (при усиновленні двох і більше дітей — ста десяти.

днів) від народження дітей і, за бажанням, відпустка для догляду за.

дитиною до їм віку трьох лет.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

Стаття 120. Перерви для годівлі ребенка.

1. Жінкам, у яких дітей в віці до півтора лет,.

надаються крім загального перерви для відпочинку і питания.

додаткові перерви для годівлі ребенка.

Ці перерви надаються не рідше ніж через три часа,.

тривалістю щонайменше тридцяти хвилин кожен. При наличии.

двох і більше дітей до півтора років продолжительность.

перерви встановлюється щонайменше часа.

2. Перерви для годівлі дитини входять у робоче время.

і оплачуються за середнім заработку.

3. По бажанню жінки, має дитини, перерви для.

годівлі дитини може бути приєднано до перерви на відпочинок и.

харчування або у суммированном вигляді перенесені як у початок, так и.

наприкінці робочого дня (робочої зміни) з певним його (ее).

сокращением.

Стаття 121. Гарантії при звільнення вагітних жінок и.

жінок, мають детей.

1. Звільнення вагітних жінок і покриток, які мають дітей в.

віці у три роки (самотніх матерів — за наявності в них ребенка.

в віці до чотирнадцяти років чи дитини — інваліда до.

шістнадцяти років), з ініціативи роботодавця заборонена, кроме.

випадків повної ліквідації підприємства, коли допускается.

звільнення з обов’язковим трудоустройством.

Працевлаштування зазначених жінок виробляється правопреемником.

ліквідованого підприємства. При відсутності правопреемника.

обов’язкове надання їм допомоги в доборі підходящої роботи и.

працевлаштуванні здійснюється органами державної службы.

зайнятості із забезпеченням під час працевлаштування соответствующих.

соціальних виплат, встановлених законами чи інші нормативными.

правовими актами.

2. Що стосується закінчення терміну трудового договору в период.

вагітності жінки роботодавець зобов’язаний, з її проханні, продлить.

термін трудового договору до в доброї жіночки права на отпуск.

вагітним і родам.

Що стосується припинення трудового договору через відкликання истечением.

термін з жінкою, яка має дитину до трьох років, ей.

виплачується компенсація не менш шести середніх месячных.

заработков.

Стаття 122. Обслуговування жінок на підприємствах з широким.

застосуванням жіночого труда.

На підприємствах з широким застосуванням жіночого труда.

організуються дитячі ясла і ботанічні сади, кімнати для годівлі грудных.

дітей, і навіть кімнати особистої гігієни женщин.

Стаття 123. Гарантії і пільги особам, які мають дітей без.

матери.

Гарантії і пільги, надані жінці в зв’язку с.

материнством (обмеження праці в нічних і понаднормових работах,.

обмеження залучення до робіт у вихідні дні та напрями в.

відрядження, надання додаткових відпусток, установление.

пільгових режимів праці та інші гарантії, і пільги, установленные.

чинним законодавством), поширюються на отцов,.

виховують дітей без матері (в випадках її смерті, лишения.

батьківських прав, тривалого перебування у у лікарняному закладі и.

за іншими випадках відсутності материнського піклування про дітях), а.

на опікунів (опікунів) несовершеннолетних.

Стаття 124. Встановлення неповного робочого часу для.

жінок Сінгапуру й на осіб із сімейними обязанностями.

На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину в.

віці до чотирнадцяти років (дитини — інваліда — в віці до.

шістнадцяти років), зокрема знаходиться в її опікуванні, или.

особи, здійснює те що за хворим членом сім'ї у соответствии.

з медичним укладанням, роботодавець зобов’язаний встановлювати им.

неповний робочого дня чи неповний робочий неделю.

Стаття 125. Додаткові вихідні дни.

1. Для догляду дітей — інвалідами з дитинства до достижения.

ними віку вісімнадцяти років одного з працюючих батьків или.

особі, їх заменяющему, надаються чотири дополнительных.

оплачуваних вихідних дня в місяць рахунок коштів социального.

страхования.

2. По бажанню працюючої жінки роботодавець обязан.

надати їй один додатковий вихідний день була в місяць без.

збереження оплати труда.

Стаття 126. Пільги жінкам, у яких двох чи більше дітей в.

віці до чотирнадцяти років, або дитини — інваліда у віці до.

шістнадцяти років, а також самотнім матерям при установлении.

черговості надання щорічних отпусков.

Жінкам, у яких двох і більш дітей в віці до.

чотирнадцяти років, або дитини — інваліда до шестнадцати.

років, а також самотнім матерям, за наявності у віці до.

чотирнадцяти років (дитини — інваліда — до шістнадцяти лет).

щорічні відпустки, за бажанням, видають у літнє время.

чи інше зручний них время.

Стаття 127. Відпустки без збереження зарплати женщинам,.

які мають дітей до чотирнадцяти лет.

Жінкам, у яких дітей в віці до чотирнадцяти лет.

(дитини — інваліда — в віці до шістнадцяти лет).

надається по їх бажанню, щорічну відпустку без сохранения.

заробітної плати тривалістю не менш четырнадцати.

календарних днів. Цю відпустку то, можливо приєднано до ежегодному.

відпустці чи використаний окремо (повністю або по частинам) в.

період, встановлений за угодою з работодателем.

Глава XIII.

ДОДАТКОВІ ГАРАНТІЇ ДЛЯ МОЛОДЕЖИ.

Стаття 128. Гарантії по працевлаштування для осіб моложе.

вісімнадцяти лет.

1. Роботодавець зобов’язаний приниматьвыпускников.

загальноосвітніх шкіл й інших осіб молодший вісімнадцяти лет,.

спрямованих службою зайнятості в порядку працевлаштування, на.

робочі місця у рахунок встановленої квоты.

2. Відмова у прийомі працювати має значення квоти запрещается.

Стаття 129. Вік, від якого допускається прийом на работу.

несовершеннолетних.

1. Не допускається прийом працювати осіб молодший п’ятнадцяти лет.

2. Для підготовки молоді до виробничому труду.

допускається прийом на роботу учнів в общеобразовательных.

установах, освітні установи початкового і среднего.

професійного освіти для виконання легкого праці, не.

причиняющего шкоди здоров’ю та не порушує процесу навчання, в.

вільне від навчання час з ними четырнадцатилетнего.

віку, з дозволу батьків, усиновителів чи попечителей.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

Стаття 130. Роботи, у яких забороняється застосування труда.

осіб молодший вісімнадцяти лет.

1. Забороняється застосування праці осіб молодший вісімнадцяти лет.

на важких роботах, і на роботах з шкідливими чи небезпечними условиями.

праці, на підземних роботах, а також на роботах, выполнение.

яких може завдати шкоди їх моральному розвитку (в игорном.

бізнесі, нічних кабаре і клубах, у виробництві, перевезенні и.

торгівлі спиртними напоями, тютюновими виробами, наркотическими.

і токсичними препаратами).

Список робіт, зазначених в частини першої пункту 1 настоящей.

статті стверджується гаразд, встановленому законодательством.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

2. Забороняється перенесення і пересування несовершеннолетними.

тягарів, які перевищують установлені їм граничні нормы.

Стаття 131. Медичні огляди молодежи.

Особи молодший двадцяти один рік приймаються працювати лишь.

після попереднього обов’язкового медичного осмотра.

Працівники в віці до вісімнадцяти років підлягають ежегодному.

обов’язковому медичному осмотру.

Медичні огляди осіб молодший двадцяти одного года.

здійснюються рахунок коштів работодателя.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

Стаття 132. Заборона залучення працівників моложе.

вісімнадцяти років до нічним, сверхурочным роботам і роботам в.

вихідні і святкові дні, і навіть напрями в командировки.

Забороняється залучати працівників молодший вісімнадцяти років к.

нічним і сверхурочным роботам, роботам у вихідні і праздничные.

дні, і навіть направляти їх в командировки.

Стаття 133. Відпустки працівникам молодший вісімнадцяти лет.

Працівникам молодший вісімнадцяти років щорічний оплачиваемый.

відпустку встановлюється тривалістю щонайменше тридцяти одного.

календарного дня і можна використовувати ними на будь-який зручний для.

них час года.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

Стаття 134. Норми вироблення молодих рабочих.

1. Для робочих молодший вісімнадцяти років норми выработки.

встановлюються, виходячи з норм вироблення для дорослих рабочих.

пропорційно скороченою тривалості робочого дня для.

осіб, які досягли вісімнадцяти лет.

2. Для молодих робочих, вступників на підприємство по.

закінченні загальноосвітніх шкіл, професійно — технических.

навчальних закладів, і навіть минулих професійне навчання на.

виробництві, в передбачених законодавством випадках и.

розмірах на зумовлені їм терміни можуть затверджуватися пониженные.

норми вироблення. Ці норми затверджуються роботодавцем по.

узгодження з представницьким органом працівників предприятия.

Стаття 135. Оплату праці працівників молодший вісімнадцяти лет.

при скороченою тривалості щоденної работы.

1. Заробітну плату працівникам молодший вісімнадцяти років при.

скороченою тривалості щоденної роботи виплачується в.

тому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій при.

повної тривалості щоденної работы.

2. Праця працівників молодший вісімнадцяти років, допущених к.

відрядним роботам, оплачується по відрядним расценкам,.

встановленим для дорослих працівників, з доплатою по тарифной.

ставці під час, яким тривалість їхнього щоденного работы.

скорочується по порівнянню з тривалістю щоденної работы.

дорослих работников.

3. Оплата праці учнів загальноосвітніх школ,.

професійно — технічних і середніх спеціальних учебных.

закладів, працюючих в вільний від навчання час, производится.

пропорційно відпрацьованим часу чи в залежності от.

вироблення. Підприємства можуть встановлювати учням доплати к.

заробітної плати рахунок власних средств.

Стаття 136. Забезпечення роботою осіб, окончивших.

освітні установи початкового, середнього і высшего.

професійного образования.

1. Особи, закінчили освітні установи начального,.

середнього і помилки вищого професійної освіти, обеспечиваются.

роботою у відповідність до отриманої фахом і квалификацией.

виходячи з договорів, укладених ними з роботодавцями, чи на.

підставі договорів про підготовці фахівців, заключаемых.

освітніми установами початкового, середнього і высшего.

професійної освіти і работодателями.

2. Органи виконавчої, у яких находятся.

освітні установи початкового, середнього і высшего.

професійної освіти, і органи державної службы.

зайнятості надають сприяння в працевлаштуванні выпускников.

освітніх закладів початкового, середнього і высшего.

професійної освіти з урахуванням їх профессиональной.

підготовки й кваліфікації. По бажанню випускників указанных.

освітніх закладів сприяння працевлаштуванні їм может.

опинятися недержавними службами занятости.

3. Відмова роботодавця в прийомі на роботу выпускников.

освітніх закладів початкового, середнього і высшего.

професійної освіти відповідно до зазначеними в пункте.

1 цієї статті договорами може бути в суд.

4. У разі відмови в прийомі на роботу выпускников.

освітніх закладів початкового, середнього, высшего.

професійної освіти, що прибули роботу у соответствии.

з договорами, зазначеними у пункті 1 цієї статті, работодатель.

відповідає гаразд, визначеному законодательством.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

Стаття 136(1). Квотування робочих місць для трудоустройства.

молодежи.

1. Роботодавець зобов’язаний приймати на роботу выпускников.

загальноосвітніх установ, освітніх учреждений.

початкового й середнього професійної освіти, і навіть лиц.

молодший вісімнадцяти років, особливо потребуючих у соціальній захисту и.

що зазнають труднощів у пошуках роботи (сиріт, випускників детских.

будинків, дітей, решти без піклування батьків, і других),.

спрямованих органами державної служби зайнятості в порядке.

працевлаштування, в рахунок квоти, яка встановлюється органами.

структурі державної влади Республіки Башкортостан і органами местной.

власти.

2. Відмова у прийомі працювати має значення установлену квоту лицам,.

зазначеним в п. 1 цієї статті, забороняється і може быть.

оскаржений ними на суд.

3. За відмова в прийомі працювати осіб, вказаних у пункті 1.

цієї статті, роботодавець відповідає в порядке,.

визначеному законодательством.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

Стаття 137. Додаткові гарантії для працівників моложе.

вісімнадцяти років при розірвання трудового договора.

Розірвання трудового договору з працівниками моложе.

вісімнадцяти років по ініціативи роботодавця крім соблюдения.

загального порядку звільнення можлива тільки з згоди местного.

органу праці і районної (міської) комісії по делам.

неповнолітніх. У цьому розірвання трудового договору по.

підставах, зазначеним в підпунктах 1, 2 частини статті 39 и.

підпункті 2 статті 44 справжнього Кодексу, виробляється лише в.

виняткових випадках і не допускається без последующего.

трудоустройства.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

Глава XIV.

ПІЛЬГИ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ, ЯКІ СУМІЩАЮТЬ РОБОТУ З ОБУЧЕНИЕМ.

Стаття 138. Організація професійного навчання на.

производстве.

Для професійної підготовки і підвищення квалификации.

працівників, особливо молоді, роботодавець организует.

індивідуальне, бригадне, курсове і інші формы.

професійного навчання з виробництва з допомогою предприятия.

Стаття 139. Навчання не більше робочого времени.

Теоретичні заняття і виробниче навчання при.

підготовці робочих безпосередньо на виробництві путем.

індивідуального, бригадного і курсового навчання проводяться в.

межах робочого часу, встановленого законодавством о.

праці для працівників відповідних вікових груп, професій и.

производств.

Стаття 140. Надання роботи у відповідність до полученной.

квалификацией.

Після закінчення професійного навчання на производстве.

робочому присвоюється кваліфікація (розряд, клас, категорія) по.

професії відповідно до тарифно — кваліфікаційному довіднику и.

надається робота відповідно до отриманої квалификацией.

(розрядом, класом, категорией).

Стаття 141. Створення необхідних умов для совмещения.

роботи з обучением.

Працівникам, які пройшли професійне навчання на.

виробництві чи які навчаються у навчальних закладах без відриву от.

виробництва, адміністрація зобов’язана створювати необхідні условия.

для суміщення роботи з обучением.

Стаття 142. Заохочення працівників, які суміщають роботу с.

обучением.

При підвищенні кваліфікаційних розрядів або за продвижении.

для роботи повинні враховуватися успішне проходження работниками.

професійного навчання з виробництва, загальноосвітня и.

професійна підготовка, і навіть отримання ними вищого или.

середньої спеціальної образования.

Стаття 143. Пільги для працівників, учнів в.

загальноосвітніх школах і професійно — технічних учебных.

заведениях.

Для працівників, учнів без відриву від виробництва в.

загальноосвітніх школах і професійно — технічних учебных.

закладах, встановлюється скорочена робоча тиждень или.

скорочена тривалість щоденної роботи з сохранением.

заробітної плати у установленому порядку; видаються также.

інші льготы.

Стаття 144. Скорочення робочого часу для учнів в.

загальноосвітніх школах.

1. Для працівників, успішно учнів без відриву от.

виробництва, у школах робочої молоді - вечірніх (змінних) и.

заочних середніх загальноосвітніх школах, під час навчального года.

встановлюється робоча тиждень, скорочена однією робочий день.

чи на відповідне йому кількість робочих годин (при.

скороченні робочого дні, у протягом тижня), а для учнів в.

школах сільській молоді - вечірніх (змінних, сезонних) і заочных.

середніх загальноосвітніх школах — робоча тиждень, сокращенная.

на дві робочі дня чи відповідне їм кількість годин (при.

скороченні робочого дні, у протягом недели).

2. Учні зазначених шкіл звільняються й від роботи у течение.

учбового року лише на 36 робочих днів при шестидневной.

робочої тижню чи відповідне їм кількість робочих часов.

При п’ятиденної робочої тижню загальне кількість вільних от.

роботи днів змінюється залежно від тривалості рабочей.

зміни за збереження кількості вільних з посади часов.

3. За час звільнення від роботи учням выплачивается.

п’ятдесят відсотків середньої зарплати по основному месту.

роботи, але не нижче встановленого законом мінімального размера.

оплати труда.

4. Роботодавець має право надавати без шкоди для.

виробничої діяльності працівникам, які навчаються в школах.

робочої сили і сільській молоді, за бажанням, під час навчального года.

додатково іще одна або двоє вільних з посади дня в неделю.

без збереження заробітної платы.

Стаття 145. Відпустки у зв’язку з навчанням в общеобразовательных.

школах.

1. Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в.

школах робочої сили та сільській молоді - вечірніх (змінних, сезонных).

і заочних середніх загальноосвітніх школах, надається на.

період здачі випускних іспитів в XII класі отпуск.

тривалістю 20 робочих днів, а в IX класі - 8 рабочих.

днів, зі збереженням середньої зарплати по основному месту.

работы.

2. Для учнів без відриву з виробництва в V, VI, VII,.

VIII, X і XI класах зазначених шкіл встановлюються тимчасово сдачи.

ними перекладних іспитів від 4 до 6 вільних з посади днів с.

збереженням середньої зарплати по за основним місцем роботи за.

рахунок скорочення загального кількості днів (на 8 — 12 дней),.

наданих відповідності до статті 144 справжнього Кодекса.

Стаття 146. Час надання щорічних отпусков.

які навчаються в загальноосвітніх школах.

При наданні які навчаються без відриву від виробництва в.

загальноосвітніх школах щорічних відпусток администрация.

підприємства зобов’язана, за бажання учнів, приурочувати ці отпуска.

вчасно іспитів в школах.

Стаття 147. Заборона залучення учнів в.

загальноосвітніх школах і професійно — технічних учебных.

закладах до сверхурочным работам.

Забороняється залучення до сверхурочным роботам у дні занятий.

працівників, учнів без відриву від виробництва в.

загальноосвітніх школах і професійно — технічних учебных.

заведениях.

Стаття 148. Відпустки у зв’язку з навчанням в професійно ;

технічних навчальних заведениях.

Працівники, успішно які навчаються без відриву з виробництва в.

середніх професійно — технічних училищах по вечерней.

(змінній) форми навчання, на вечірніх (змінних) відділеннях училищ,.

звільняються й від роботи з підготовки й здачі іспитів на 30.

робочих днів в протягом року, з збереженням за ними средней.

зарплати по за основним місцем работы.

Стаття 149. Відпустки для здачі вступних іспитів в.

вищі й середні спеціальні навчальні заведения.

Працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі и.

середні спеціальні навчальними закладами, надаються відпустки без.

збереження заробітної платы.

Допущеним до вступним іспитів в вищі учебные.

закладу (зокрема в заводи — втузы) надається відпустку на.

15 календарних днів, а середні спеціальні навчальними закладами ;

10 календарних днів, не вважаючи часу на проїзд до месту.

перебування навчального закладу та обратно.

Стаття 150. Пільги для працівників, учнів в.

освітніх установах початкового, середнього і высшего.

професійного образования.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в.

освітніх установах початкового, середнього і высшего.

професійного освіти, мають государственную.

акредитацію надаються оплачувані у встановленому порядке.

відпустки у зв’язку з навчанням, і навіть інші льготы.

Щорічні оплачувані відпустки зазначеним працівникам по их.

бажанню видають у час года.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

Стаття 151. Скорочення робочого дня для учнів в.

вечірніх і заочних вищих і середніх спеціальних навчальних заведениях.

1. Студенти вечірніх і заочних ВНЗ и.

учні вечірніх і заочних середніх спеціальних навчальних заведений.

на період 10 навчальних місяців до початку виконання дипломного.

проекту (роботи) чи здачі державних іспитів мають право.

на один вільний від роботи день в тиждень на підготовку к.

занять зі сплатою їх у розмірі п’ятдесяти відсотків получаемой.

зарплати, але з нижчу від мінімальної. При п’ятиденної рабочей.

тижню кількість вільних від роботи днів змінюється в.

залежності від тривалості робочої зміни при сохранении.

кількості вільних з посади часов.

2. Роботодавець підприємства вправі надавати в течение.

зазначених 10 навчальних місяців додатково, за бажання студентів и.

учнів, ще один — два вільних з посади дні без.

збереження заробітної платы.

Стаття 152. Відпустки у зв’язку з навчанням в вечірніх і заочных.

вищих і середніх спеціальних навчальних заведениях.

1. Студентам, успішно які навчаються в вечірніх вищих учебных.

закладах, на період виконання лабораторних робіт, здачі зачетов.

й екзаменів щорічно надається відпустку на першому і втором.

курсах — 20 календарних днів, третьому та всіх наступних курсах — 30.

календарних днів. Учням, успішно які навчаються в вечірніх средних.

спеціальних навчальних закладах, на період виконання лабораторных.

робіт, здачі заліків й екзаменів щорічно надається отпуск.

на першому і другому курсах — 10 календарних днів, третьому и.

наступних курсах — 20 календарних дней.

Студентам і учням, успішно які навчаються в заочних вищих и.

середніх спеціальних навчальних закладах, на період выполнения.

лабораторних робіт, здачі заліків і іспитів ежегодно.

надається відпустку першою й другому курсах — 30 календарных.

днів, третьому і всіх подальших курсах — 40 календарних дней.

2. Студентам і учням вечірніх і заочних вищих і средних.

спеціальних навчальних закладів на період здачі государственных.

іспитів надається відпустку 30 календарних дней.

Студентам вечірніх і заочних вищих навчальних закладів на.

період підготовки і захисту дипломного проекту (работы).

надається відпустку тривалістю 4 місяці, а учащимся.

вечірніх і заочних середніх спеціальних навчальних закладів — 2.

месяца.

3. Протягом часу відпусток, наданих зв’язки Польщі з навчанням в.

вечірніх і заочних вищих і середніх спеціальних учебных.

закладах, за працівниками зберігається середня заробітна плата.

Стаття 153. Відпустку для ознайомлення з зусиль для избранной.

спеціальності і підготовки матеріалів до дипломному проекту.

Роботодавець по рекомендації відповідних учебных.

закладів вправі надавати які навчаються на останніх курсах.

вечірніх і заочних вищих і середніх спеціальних навчальних заведений.

додатковий місячну відпустку без збереження зарплати для.

ознайомлення безпосередньо на виробництві з роботою по.

обраної спеціальності і підготовки матеріалів до дипломному.

проекту. На період відпустки студенти і студенти зараховуються на.

стипендію загальних основаниях.

Стаття 154. Оплата проїзду до місцеві перебування заочного.

навчального заведения.

Роботодавець оплачує обучающемуся в заочних вищих и.

середніх спеціальних навчальних закладах проїзд доречно нахождения.

навчального заклади й назад до виконання лабораторних робіт и.

здачі заліків і іспитів один разів у гол у вигляді пятидесяти.

відсотків вартості проїзду, якщо інше не встановлено в.

колективному договоре.

З іншого боку, у такому розмірі виробляється оплата проезда.

для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) чи сдачи.

державних экзаменов.

Глава XV.

МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРОН.

ТРУДОВОГО ДОГОВОРА.

Стаття 155. Обов’язок боку трудового договору возместить.

шкода, заподіяний нею боці цього договора.

1. Сторона трудового договору (роботодавець чи работник),.

заподіяла у зв’язку з виконанням обов’язків у сфері праці вред.

інший боці, відшкодовує цей шкода відповідно до настоящим.

Кодексом, законів і іншими нормативними актами.

2. Трудової договір чи заключаемое в письмовій форме.

додаткове угоду до нього, можуть конкретизировать.

матеріальну відповідальність сторін трудового договору. При этом.

договірна відповідальність роботодавця щодо працівника не должна.

бути менше, а працівника перед роботодавцем — більше, ніж это.

передбачено законодательством.

3. Припинення трудових відносин після заподіяння шкоди не.

тягне за собою звільнення боку трудового договору от.

матеріальну відповідальність відповідно до справжнім Кодексом.

Стаття 156. Умови наступу матеріальної ответственности.

боку трудового договора.

1. Матеріальна відповідальність боку трудового договора.

настає за шкода, заподіяний їй боці цього договору в.

результаті свого винного протиправної поведінки (действия.

чи бездіяльності), якщо інше не передбачено справжнім Кодексом.

2. Кожна з сторін зобов’язана довести розмір заподіяної ей.

матеріального ущерба.

Стаття 157. Шкода, підлягає відшкодуванню работнику.

1. Роботодавець відшкодовує працівникові заподіяний то зв’язку с.

виконанням трудових обов’язків чи в результаті незаконного.

позбавлення можливості трудитися будь-який (зокрема моральний) шкода в.

обсязі, якщо інше не передбачено справжнім Кодексом.

2. Моральний шкода (фізичні і моральні страдания).

відшкодовується в грошової чи іншого матеріальної формі і в размере,.

визначеному роботодавцем і працівником, а разі возникновения.

спору — судом незалежно від що підлягає відшкодуванню имущественного.

ущерба.

Стаття 158. Обов’язок роботодавця відшкодувати работнику.

шкода, заподіяний в результаті незаконного позбавлення возможности.

трудиться.

Роботодавець зобов’язаний відшкодувати працівникові не отриманий им.

заробіток у всіх випадках незаконного позбавлення його возможности.

трудитися. Така обов’язок, в частковості, настає, если.

заробіток ми отримали в результате:

незаконного відмови від прийомі на работу;

незаконного звільнення чи переказу в іншу работу;

невчасного виконання рішення суду про відновлення на.

колишньої работе;

затримки видачі трудовий книжки.

Стаття 159. Матеріальна відповідальність роботодавця за.

збитки, заподіяний майну работника.

1. Роботодавець, заподіяла в результаті ненадлежащего.

виконання своїх обов’язків по трудовому договору збитки личным.

речам чи іншому майну працівника, відшкодовує цей збитки в.

повному обсязі. Розмір шкоди обчислюється по ринковим ценам,.

які у даної місцевості на даний момент возмещения.

2. По угоді сторін збитки може бути відшкодовано в.

натуральному выражении.

Стаття 160. Порядок розгляду справ про відшкодування вреда,.

заподіяної работнику.

1. Заява про відшкодування шкоди подається работником.

роботодавцю. Роботодавець зобов’язаний розглянути поступившее.

заяву і прийняти відповідне рішення, у 10-денний термін со.

дні його поступления.

2. При незгоді працівника з рішенням роботодавця чи при.

неотриманні відповіді в встановлений термін, може звернутися в.

суд.

Стаття 161. Матеріальна відповідальність працівника за ущерб,.

заподіяний работодателю.

1. Робітник зобов’язаний відшкодувати роботодавцю заподіяний ему.

прямий дійсний збитки, якщо інше не передбачено настоящим.

Кодексом.

Під прямим дійсним збитком розуміється реальное.

зменшення чи погіршення готівкового майна роботодавця (в том.

числі майна, орендованого роботодавцем у третіх осіб), а.

також необхідність для роботодавця зробити витрати на.

придбання або відновлення майна або зробити излишние.

выплаты.

2. Робітник несе матеріальну відповідальність за прямой.

дійсний збитки як безпосередньо заподіяний им.

роботодавцю, і що виникло в справи до результаті возмещения.

їм шкоди іншим лицам.

Стаття 162. Обставини, виключають материальную.

відповідальність работника.

Матеріальна відповідальність працівника виключається, если.

збитки виник в результаті непереборної сили, нормального.

господарського ризику, крайньої необхідності чи необходимой.

обороны.

Стаття 163. Право роботодавця відмовитися від стягнення ущерба.

з работника.

1. Роботодавець вправі з урахуванням конкретних обставин, при.

яких було заподіяно збитків, в цілому або частково відмовитися от.

знімання ПДВ з винного работника.

2. На державних підприємств і муніципальних підприємствах указанное.

рішення приймається роботодавцем по узгодженню с.

представницьким органом працівників підприємства, а возмещение.

шкоди у разі здійснюється з допомогою прибутку предприятия.

Стаття 164. Межі обмеження матеріальної ответственности.

работника.

Робітник за завдані збитки, якщо справжнім Кодексом не.

передбачено інше, несе матеріальну відповідальність в пределах.

своєї місячної заработка.

Стаття 165. Повна матеріальна відповідальність работника.

1. Повна матеріальна відповідальність працівника полягає в.

його обов’язки компенсувати збитки у його размере.

2. Матеріальна відповідальність у розмірі причиненного.

шкоди може покладатися на працівника лише в случаях,.

передбачених справжнім Кодексом (стаття 166).

3. Працівники молодший вісімнадцяти років несуть полную.

матеріальну відповідальність лише над навмисне заподіяння ущерба,.

і навіть за збитки, заподіяний в нетверезому стані, состоянии.

наркотичного чи токсичного сп’янінні чи в результате.

скоєння преступления.

Стаття 166. Випадки повної матеріальної ответственности.

работника.

Матеріальна відповідальність в повному розмірі причиненного.

шкоди доручається працівника у таких случаях:

за нестачу цінностей, ввірених йому на основании.

спеціального письмового договора;

за нестачу цінностей, отриманих по разовому документу;

навмисного заподіяння ущерба;

заподіяння шкоди в нетверезому стані чи состоянии.

токсичного (наркотичного) опьянения;

заподіяння шкоди внаслідок злочинних дій работника,.

встановлених вироком суда;

розголошення комерційної таємниці. Перелік відомостей, які не.

можуть становити комерційну таємницю визначається Правительством.

Республіки Башкортостан;

коли збитки заподіяно не у виконанні трудових обязанностей;

виходячи з спеціальних законов.

Стаття 167. Повна матеріальна відповідальність працівника за.

нестачу цінностей, ввірених йому на підставі специального.

письмового договора.

1. Робітник, безпосередньо обслуговуючий грошові или.

товарні цінності, несе повну матеріальну відповідальність за.

нестачу таких цінностей, ввірених йому виходячи з специального.

письмового договора.

2. З працівником, коли вони вісімнадцятирічного возраста,.

безпосередньо обслуговуючим грошові чи товарні цінності, как.

прийому працювати, і згодом у доповнення до трудовому.

договору може бути укладено спеціальний письмовий договір о.

повної індивідуальної чи колективної материальной.

ответственности.

3. Перелік категорій працівників, з якими могут.

полягати зазначені договори, встановлюється в коллективном.

договорі, і якщо не укладено — визначається роботодавцем после.

погодження з представницьким органом співробітників. В.

такому ж порядку встановлюється перелік підрозділів, де при.

спільному виконанні робіт працівниками, непосредственно.

обслуговуючими грошові чи товарні цінності, може вводиться.

колективна матеріальна ответственность.

4. Договір про повної індивідуальної чи коллективной.

матеріальну відповідальність конкретизує обов’язки сторон.

трудового договору з забезпечення схоронності цінностей, вверенных.

працівникові (колективу), й встановлює їх додаткові права,.

обов’язки, і ответственность.

5. По договору про повної індивідуальної материальной.

відповідальності цінності вручаються конкретному працівникові, который.

відповідає за їх схоронність. Для звільнення от.

відповідальності працівник, з яким укладено зазначений договор,.

має довести відсутність своєї вины.

6. По договору про колективної матеріальної ответственности.

цінності вверяются заздалегідь встановленої групі осіб (коллективу),.

на яку покладається повна матеріальна відповідальність за.

нестачу. Для звільнення від відповідальності окремий член.

колективу має довести відсутність своєї вины.

7. На підприємствах, зайнятих обслуговуванням ценностей.

(зберіганням, реалізацією, транспортуванням, переробкою), по.

угоді між роботодавцем після консультацій с.

представницьким органом співробітників може создаваться.

фонд ризику, завдяки якому допускається відшкодування недостач.

8. При добровільному відшкодування шкоди рівень провини каждого.

члена колективу визначається по угоді між усіма его.

членами і роботодавцем. При стягнення шкоди у судовому порядке.

рівень провини кожного члена колективу визначається судом.

Стаття 168. Визначення розміру ущерба.

1. Розмір заподіяної роботодавцю шкоди визначається по.

фактичним втрат підставі даних бухгалтерського учета.

2. При розкраданні, недостачу, навмисному знищенні или.

навмисної псування тих матеріальних цінностей розмір шкоди определяется.

з ринкових цін, які у даної місцевості на день его.

заподіяння (але з нижче балансову вартість і з урахуванням степени.

зносу цього имущества).

У інших випадках розмір шкоди обчислюється по рыночным.

цінами, які у даної місцевості з його причинения.

Стаття 169. Обов’язок роботодавця встановлювати размер

заподіяного і причину його возникновения.

1. До прийняття рішення про відшкодування шкоди конкретными.

працівниками роботодавець зобов’язаний перевірити для установления.

розміру заподіяного і причин його возникновения.

Для проведення такий перевірки роботодавець вправі создать.

комісію з участю відповідних специалистов.

2. Витребовування від працівника письмового пояснення для.

встановлення причини виникнення шкоди є обязательным.

Робітник має право знайомитися зі усіма материалами.

проверки.

Стаття 170. Порядок стягнення сум заподіяної ущерба.

1. Стягнення з винного працівника суми заподіяної ущерба,.

не перевищує середньої місячної оплати праці, виробляється по.

розпорядженню роботодавця. Розпорядження може бути видано не.

пізніше місяця від часу виявлення ущерба.

2. Якщо сума заподіяної шкоди, підлягаючий стягненню с.

працівника, перевищує його середній місячний заробіток чи истек.

в місячний строк від часу виявлення шкоди, стягнення осуществляется.

у судовому порядке.

3. При недотриманні роботодавцем встановленого порядка.

стягнення шкоди працівник вправі звернутися у суд.

4. Робітник, винний в заподіяння шкоди роботодавцю, может.

добровільно відшкодувати його дії повністю чи частично.

5. Добровільне відшкодування збитків ввозяться пределах,.

передбачених справжнім Кодексом.

6. По угоді працівника і роботодавця допускается.

відшкодування шкоди з розстрочкою платежу. І тут работник.

представляє роботодавцю письмове зобов’язання про возмещении.

шкоди з зазначенням конкретних термінів платежів. Якщо работник,.

що дало письмове зобов’язання про добровільному возмещении.

шкоди, припинив трудові відносини, то непогашенная.

заборгованість стягується у судовому порядке.

7. З люб’язної згоди роботодавця працівник може передати йому для.

відшкодування заподіяного рівноцінне майно чи исправить.

поврежденное.

Стаття 171. Відшкодування шкоди, заподіяної государственному.

(муніципальному) підприємству його руководителем.

1. Збитки, заподіяний державному (муниципальному).

підприємству з вини її керівника, відшкодовується з соблюдением.

правил, встановлених справжнім Кодексом.

2. Рішення про стягнення шкоди з керівників государственных.

(муніципальних) підприємств приймається органом, осуществляющим.

права власника. Цей орган вправі також стягнути з указанных.

осіб розмір шкоди у судовому порядке.

Стаття 172. Зниження судом розміру шкоди, подлежащего.

стягненню з работника.

1. Суд може з урахуванням ступеня і форми провини, конкретных.

обставин і матеріального становища працівника зменшити размер

шкоди, що підлягає взысканию.

2. Суд вправі затвердити мирову угоду про зниження размера.

шкоди, що підлягає взысканию.

3. Зниження розміру шкоди, що підлягає стягненню с.

працівника, не виробляється, якщо збитки заподіяно преступлением,.

здійсненим із корисливої целью.

Глава XVI.

ОХОРОНА ТРУДА.

Стаття 173. Вимоги з охорони труда.

1. На всіх підприємствах мали бути зацікавленими створено умови труда,.

відповідальні вимогам безпеки і гігієни. Створення таких.

умов становить обов’язок работодателя.

2. Вимоги по охороні праці встановлюються настоящим.

Кодексом, законодавчими й іншими нормативними актами про охране.

праці, і навіть технічними стандартами.

Стаття 174. Дотримання вимог охорони праці при.

будівництві й експлуатації виробничих будинків, споруд и.

оборудования.

1. Виробничі будинку, споруди, оборудование,.

технологічні процеси повинні відповідати требованиям,.

які забезпечують здорові, й безпечних умов труда.

Ці вимоги включають раціональне використання территории.

наукових і виробничих приміщень, правильну експлуатацію оборудования.

й організацію технологічних процесів, захист працюючих от.

впливу шкідливих умов праці, зміст производственных.

приміщень і робочих місць в відповідність з санітарно ;

гігієнічними нормами і правилами, пристрій санітарно — бытовых.

помещений.

2. При проектуванні, будівництві і эксплуатации.

виробничих будинків та споруд мають дотримуватися санитарные.

правил і норм із охороні труда.

3. Проекти машин, верстатів і іншого производственного.

устаткування повинні відповідати вимогам по технике.

безпеки та виробничої санитарии.

Стаття 175. Заборона входження у експлуатацію підприємств, не.

відповідальних вимогам охорони труда.

Жодна підприємство, цех, ділянку, виробництво що неспроможні быть.

прийнято і запроваджені в експлуатацію, якщо на них обеспечены.

здорові, й безпечних умов труда.

Введення в експлуатацію нових і реконструйованих объектов.

виробничого призначення не допускається без разрешения.

органів, здійснюють в установленому порядку государственный.

нагляд, і представницького органу працівників предприятия,.

які вводять об'єкт в эксплуатацию.

Стаття 176. Заборона передачі в серійне производство.

зразків нових машин і іншого устаткування, не отвечающих.

вимогам охорони труда.

Жоден зразок нової машини, механізму і другого.

виробничого устаткування не може бути в серийное.

виробництво, якщо він відповідає вимогам охорони труда.

Стаття 177. Гарантії права працівника на охорону труда.

1. Роботодавець зобов’язаний забезпечувати належне техническое.

устаткування всіх робочих місць і створювати ними умови работы,.

відповідні єдиним міжгалузевим і галузевим правилам по.

охорони праці, санітарним правилам і нормам, розроблюваним и.

який затверджується гаразд, встановленому законодательством.

2. За відсутності в правилах вимог, дотримання которых.

при виробництві робіт необхідно для забезпечення безопасных.

умов праці, роботодавець по узгодженню з представительным.

органом працівників приймає заходи, щоб забезпечити безопасные.

умови труда.

3. На час припинення робіт на підприємстві (его.

підрозділі) чи робоче місце внаслідок порушення требований.

по охороні праці не по вини працівника його зберігаються место.

роботи, посада і середній заработок.

4. Відмова працівника від виконання робіт у разі возникновения.

безпосередньої небезпеки для його життя і здоров’я або от.

виконання важких робіт та виконання робіт з шкідливими і небезпечними условиями.

праці, не передбачених трудовим договором, а також при.

незабезпеченні його засобами індивідуальної захисту, не тягне для.

працівника будь-яких последствий.

Стаття 178. Інструктаж працівників із техніці безпеки и.

виробничої санитарии.

На адміністрацію підприємства покладається проведение.

інструктажу працівників із техніці безпеки, производственной.

санітарії, протипожежної охороні й іншими правилами охорони труда.

Стаття 179. Інструкції по охороні праці, обов’язкові для.

работников.

Працівники зобов’язані дотримуватися інструкції по охороні труда,.

встановлюють правила виконання робіт і поведінки в.

виробничих закритих приміщеннях і на будівельних майданчиках. Такие.

інструкції розробляються та затверджуються роботодавцем совместно.

з представницьким органом співробітників. У необходимых.

випадках можуть затверджуватися типові інструкції з охорони праці для.

робочих основних професій в порядку, установленном.

законодательством.

Працівники зобов’язані також дотримуватися встановлені требования.

роботи з автомобілями і механізмами, користуватися выдаваемыми им.

засобами індивідуальної защиты.

Стаття 180. Контроль над виконанням вимог інструкцій по.

охороні труда.

Постійний контроль за дотриманням працівниками требований.

інструкцій з охорони праці доручається работодателя.

Стаття 181. Матеріальна відповідальність роботодавця за.

шкода, заподіяний працівникам ушкодженням їх здоровья.

1. Роботодавець несе в відповідність з законодательством.

матеріальну відповідальність за шкода, заподіяний работникам.

каліцтвом або іншим суб'єктам ушкодженням здоров’я, пов’язаним з исполнением.

ними своїх трудових обязанностей.

2. Усі нещасні випадки, професійні захворювання и.

аварії на виробництві підлягають обліку і розслідування з участием.

представницького органу працівників підприємства, а в случаях,.

передбачених законодавством, представників соответствующих.

державних органов.

Роботодавець зобов’язаний постраждалому працівникові видати один.

примірник акта про нещасливий випадок не пізніше трьох днів после.

закінчення розслідування з нему.

3. За підсумками матеріалів розслідування і обліку несчастных.

випадків роботодавець зобов’язаний своєчасно приймати необходимые.

заходи усунення причин, викликають нещасні случаи.

Стаття 182. Кошти на заходи щодо охороні труда.

1. Для проведення заходів з охорони праці виділяються в.

встановленому порядку кошти і необхідні материалы.

Витрати цих засобів і матеріалів з метою запрещается.

2. Порядок використання зазначених коштів і материалов.

визначаються в колективних договорах чи угодах по охране.

праці, укладених між роботодавцем і представницьким органом.

працівників предприятия.

3. Трудові колективи контролюють використання средств,.

призначених на охорону труда.

Стаття 183. Видача спеціальної одягу і інших средств.

індивідуальної защиты.

1. На роботах з шкідливими умовами праці, і навіть на работах,.

які вироблялися особливих температурних умовах чи пов’язаних с.

забрудненням, працівникам видаються безплатно по установленным.

нормам спеціальний одяг, спеціальна взуття і інші средства.

індивідуальної защиты.

2. Адміністрація підприємства зобов’язана забезпечувати хранение,.

прання, сушіння, дезінфекцію, дегазацію, дезактивацію і ремонт.

виданих працівникам спеціального одягу, спеціального взуття і других.

коштів індивідуальної защиты.

Стаття 184. Видача мила і знешкоджуючих средств.

На роботах, що з забрудненням, працівникам выдается.

безплатно за встановленими нормами мило. На роботах, де возможно.

вплив на шкіру шкідливо діючих речовин, видаються бесплатно.

за встановленими нормами смывающие і знешкоджувальні средства.

Стаття 185. Видача молока і лечебно — профилактического.

питания.

1.На роботах з шкідливими умовами праці працівникам выдаются.

безплатно по встановленим нормам молоко й інші равноценные.

харчові продукты.

2. Працівникам, зайнятим на роботах з особливо шкідливими условиями.

праці, надається безплатно за встановленими нормами лечебно ;

профілактичне питание.

Стаття 186. Забезпечення працівників гарячих цехів газированной.

солоною водой.

Роботодавець зобов’язаний безплатно постачати працівників горячих.

цехів газованою солоною водой.

Цех і виробничі ділянки, в яких организуется.

постачання газованою солоною водою, встановлюються органами.

санітарно — епідеміологічного нагляду по узгодженню с.

работодателем.

Стаття 187. Перерви, включаемые у робочий время.

Працівникам, працюючим в холодне час року на открытом.

повітрі, або в закритих необогреваемых приміщеннях, грузчикам,.

зайнятим на погрузочно — розвантажувальних роботах, і навіть другим.

категоріям працівників вслучаях, предусмотренных.

законодавством, надаються спеціальні перерви для.

обігрівання і відпочинку, які включаються в робоче время.

Роботодавець зобов’язаний обладнати приміщення обігрівання і отдыха.

работников.

Стаття 188. Медичні огляди працівників некоторых.

категорий.

1. Працівники, зайняті на важких роботах і на роботах с.

шкідливими чи небезпечними умовами праці (у цьому числі на подземных.

роботах), а на роботах, що з рухом транспорта,.

проходять безплатно обов’язкові попередні на час вступу на.

роботу і періодичні (особи віком до 21 року — ежегодные).

медичні огляди визначення придатності їх до поручаемой.

роботи і попередження професійних заболеваний.

2. Працівники підприємств пищевойпромышленности,.

комунального харчування і торгівлі, водогінних сооружений,.

лечебно — профілактичних і дитячих закладів, і навіть некоторых.

інших підприємств проходять зазначені медичні огляди в целях.

охорони здоров’я населення, попередження виникнення и.

поширення заболеваний.

3. Перелік шкідливих виробничих чинників і робіт, при.

виконанні яких проводяться попередні і периодические.

медичні огляди, і порядок їх проведення устанавливаются.

органами санітарно — епідеміологічного нагляду Республики.

Башкортостан і Міністерством охорони здоров’я Республики.

Башкортостан.

4. У разі потреби у вирішенні органів місцевої влади в.

окремих організаціях і на підприємствах можуть вводиться.

додаткові умови і показання до проведенню медицинских.

осмотров.

5. Працівники, уклоняющиеся від проходження в установленные.

терміни обов’язкових медичних оглядів, не допускаються до работе.

Стаття 189. Переклад більш легку работу.

Працівника, нужденного по стану здоров’я в.

наданні іншої, роботодавець зобов’язаний перевести на.

таку роботу у відповідність до медичним укладанням тимчасово или.

без обмеження терміну. За відсутності такого роботи або за отказе.

працівника від перекладу на таку роботу трудовий договор

припиняється за пунктом 2 статті 39 справжнього Кодекса.

Стаття 190. Оплату праці працівників, переведених на более.

легку работу.

1. При перекладі по стану здоров’я на більш легкую.

менш оплачувану роботу за минулий працівниками зберігається колишній средний.

заробіток у протягом всього два тижні від часу перевода.

2. Працівникам, тимчасово перекладеними на другую.

менш оплачувану роботу у через відкликання захворюванням туберкульозом или.

професійним захворюванням, видається весь час перекладу, но.

лише протягом двох місяців, посібник по аркушу непрацездатності в.

такому розмірі, щоб разом із заробітком знову роботі воно не.

перевищувало повного фактичного заробітку за старою роботі. Если.

інша робота не була надано роботодавцем в срок,.

зазначений в аркуші непрацездатності, то за пропущенные.

як наслідок дні посібник виплачується загальних основаниях.

3. Працівникам, тимчасово перекладеними на нижеоплачиваемую.

роботу у в зв’язку зі каліцтвом або іншим суб'єктам ушкодженням здоров’я, связанным.

з роботою, роботодавець, відповідальний за ушкодження здоровья,.

виплачує відмінність між колишнім заробітком і заробітком по новой.

роботі. Така різниця виплачується до восстановления.

працездатності чи встановлення стійкою втрати трудоспособности.

або инвалидности.

4. Законодавством можуть передбачатися та інші случаи.

збереження колишнього заробітку чи виплати посібники по.

державного соціального страхування під час перекладу по состоянию.

здоров’я більш легку менш оплачувану работу.

Стаття 191. Застосування праці инвалидов.

1. Інколи справа, передбачених законодавством, работодатель.

зобов’язаний приймати працювати гаразд працевлаштування інвалідів и.

встановлювати їм в відповідність з медичними рекомендациями.

неповне робочий час та інші пільгові умови труда.

2. Залучення інвалідів до понаднормової роботі, роботі в.

вихідні й у нічний час можлива тільки зі своїми згоди и.

при умови, якщо така робота не заборонена медицинскими.

рекомендациями.

Стаття 192. Перевезення в лікувальні установи работников,.

хворих дома работы.

Перевезення в лікувальні установи працівників, хворих на.

місці роботи, виробляється транспортними засобами предприятия.

або підприємства, де працюють котра захворіла работник.

Глава XVII.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ТРУДОВІ СПОРЫ.

Стаття 193. Сторони і зміст індивідуальних трудовых.

споров.

Індивідуальні трудові суперечки — це розбіжності между.

роботодавцем і працівником щодо застосування законодавчих и.

інших нормативних актів про працю, умов праці, предусмотренных.

трудовим договором.

Стаття 194. Органи, розглядають індивідуальні трудовые.

споры.

1. Індивідуальні трудові суперечки розглядаються в досудебном.

і судовому порядке.

2. Органи досудового розгляду індивідуальних трудовых.

суперечок являются:

Комісія зі розгляду індивідуальних трудових споров,.

обирають загальним зборами (конференцією) трудового коллектива.

підприємства із кількістю котрі менш 15 человек;

комісія з розгляду індивідуальних трудових споров,.

утворена при органі за працею міста (района).

3. Робітник має право вибрати орган досудебного.

розгляду індивідуального трудового спора.

Стаття 195. Організація комісії по трудовим суперечкам на.

предприятии.

1. Комісія зі трудовим суперечкам обирається загальним собранием.

(конференцією) трудового колективу підприємства з числом.

котрі менш 15 человек.

Обраними в склад комісії вважаються кандидатури, за.

які проголосувало більш половини присутніх на общем.

зборах (конференции).

Порядок обрання, чисельність і склад комісії, термін ее.

повноважень визначаються загальними зборами (конференцією) трудового.

колективу предприятия.

Комісія зі трудовим суперечкам обирає з свого состава.

голови, заступників голови і секретаря комиссии.

2. По рішенню загального зборів (конференції) трудового.

колективу підприємства бути створено комісії по трудовым.

суперечкам в підрозділах. Ці комісії обираються коллективами.

підрозділів, і діють тих-таки підставах, як і комісії по.

трудовим суперечкам підприємств. У комісіях по трудовим спорам.

підрозділів можуть розглядатися трудові суперечки в пределах.

повноважень цих подразделений.

Стаття 196. Компетенція комісії по трудовим спорам.

предприятия.

1. Комісія з трудових спорів є первинним органом по.

розгляду трудових суперечок, виникаючих на підприємствах, за.

винятком суперечок, по яким справжнім Кодексом і другими.

законодавчими актами встановлений інший порядок їх рассмотрения.

2. Трудової суперечка підлягає розгляду у комісії по трудовым.

суперечкам, якщо працівник самостійно чи з участием.

що становить його інтереси представницького органу работников.

не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах с.

администрацией.

Стаття 197. Строк обігу в комісію по трудовим спорам.

предприятия.

1. Робітник може звернутися у комісію з трудовим суперечкам в.

тримісячний термін від дня, коли я довідався чи повинен був дізнатися о.

порушенні свого права.

Що стосується пропуску по поважним причин установленного.

терміну комісія по трудовим суперечкам може його відновити и.

вирішити суперечку по существу.

2. Заява працівника, надійшов у комісію по трудовым.

суперечкам, підлягає обов’язкової регистрации.

Стаття 198. Порядок розгляду трудового спору в комиссии.

предприятия.

1. Комісія зі трудовим суперечкам зобов’язана розглянути трудовой.

суперечка в десятиденний термін зі дня подачі заяви. Спор

у присутності працівника, подавшего заяву, и.

представника роботодавця. Розгляд спору в отсутствие.

працівника допускається лише з його письмової заяви. У случае.

неявки працівника на засідання комісії розгляд заявления.

відкладається. У разі вторинної неявки працівника без.

поважної причини комісія може винести рішення про снятии.

даного заяви з розгляду, що ні позбавляє працівника права.

подати повторно.

2. Комісія по трудовим суперечкам має право викликати на.

засідання свідків, запрошувати фахівців, представителей.

професійних спілок, інших представницьких органів работников,.

діючих на предприятии.

За вимогою комісії роботодавець зобов’язаний представлять.

необхідні розрахунки і документы.

3. Засідання комісії по трудовим суперечкам считается.

правомочним, якби ньому є щонайменше половини избранных.

до її складу членов.

Стаття 199. Порядок прийняття рішення комісією по трудовым.

суперечкам предприятия.

Комісія зі трудовим суперечкам приймає рішення большинством.

голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член.

комісії, не згоден з рішенням більшості, зобов’язаний подписать.

протокол засідання, а й управі викласти у ньому своє особое.

мнение.

Копії рішення комісії вручаються робітникові й роботодавцю в.

триденний термін від дня прийняття решения.

Стаття 200. Перенесення розгляду трудового спору в.

районний (міської) суд і оскарження рішення комісії по.

трудовим суперечкам предприятия.

1. Якщо комісія з трудових спорів в десятиденний термін не.

розглянула колективний трудовий спір, крім випадків, вказаних у частини первой.

статті 198 справжнього Кодексу, зацікавлений працівник вправе.

перенести його розгляд у районний (городской)суд.

2. Рішення комісії з трудових суперечкам то, можливо обжаловано.

зацікавленим працівником чи роботодавцем в районный.

(міської) суд в десятиденний термін від часу вручення їм копий.

рішення комісії. Пропуск зазначеного терміну перестав бути основанием.

для відмови в прийомі заяви. Визнавши причини пропуска.

поважними, суд може відновити цей термін і розглянути спор

по существу.

Стаття 201. Виконання рішень комісії з трудовим спорам.

предприятия.

1. Рішення комісії по трудовим суперечкам (крім рішень о.

відновленні на роботі) підлягає виконання роботодавцем в.

триденний термін по закінченні днів, передбачених на.

обжалование.

Порядок виконання рішення комісії по трудовим суперечкам о.

відновленні на роботі незаконно перекладеного работника.

регулюється статтею 207 справжнього Кодекса.

2. Що стосується невиконання роботодавцем рішення комісії в.

встановлений термін, працівникові видається комісією по трудовым.

суперечкам посвідчення, має силу виконавчого листа.

Посвідчення не видається, якщо працівник чи работодатель.

звернулися в встановлений термін з заявою про разрешении.

трудового спору в районний (міської) суд.

3. На підставі посвідчення, виданого комісією по.

трудовим суперечок і пред’явленого пізніше тримісячного терміну со.

дні його отримання в районний (міської) суд, судовий исполнитель.

наводить рішення комісії по трудовим суперечкам в виконання в.

примусовому порядке.

4. У разі пропуску працівником встановленого трехмесячного.

терміну по поважним причин комісія по трудовим спорам,.

яка видала посвідчення, може відновити цей срок.

Стаття 202. Розгляд індивідуальних трудових суперечок в.

комісіях при органах за працею міст (районов).

Порядок розгляду індивідуальних трудових суперечок в.

комісіях при органах по праці міст (районів) определяется.

Урядом Республіки Башкортостан.

Стаття 203. Трудові суперечки, аналізовані в районных.

(міських) судах.

1. У районних (міських) судах розглядаються трудовые.

споры:

за заявою працівника, роботодавця чи соответствующего.

професійного союзу, що захищає інтереси працівника, якщо они.

незгодні рішенням комісії з трудових спорам;

за заявою прокурора, якщо рішення комісії по трудовым.

суперечкам суперечить законодательству.

2. Безпосередньо в районних (міських) судах.

розглядаються трудові суперечки з заявлению:

працівників підприємств, де комісії з трудових суперечкам не.

обираються або созданы;

працівників про відновлення на роботі незалежно від оснований.

припинення трудового договору, про зміну дати й формулировки.

причини звільнення, оплату під час вимушеного прогулу или.

виконання нижеоплачиваемой работы;

роботодавця про відшкодування працівником матеріального ущерба,.

заподіяної підприємству (п. 2 статті 170);

У самі районних (міських) судах рассматриваются.

також суперечки про відмову у прийомі на работу:

осіб, вважають, що вони зазнали дискриминации;

осіб, запрошених гаразд перекладу з іншого предприятия;

молодих фахівців, закінчив вище чи среднее.

спеціальне навчальний заклад і спрямованих в установленном.

порядку працювати На цей предприятие;

інших, з якими роботодавець в відповідність с.

законодавством зобов’язаний був укласти трудовий договор.

Стаття 204. Терміни звернення по дозвіл трудового спору в.

районний (міської) суд.

1. Заява про дозвіл трудового спору подається в районный.

(міської) суд тримісячний термін від дня, коли працівник узнал.

чи мусить був дізнатися щодо порушення свого права, а по справам об.

звільнення — в місячний термін від часу вручення копії наказу об.

звільнення або з дня видачі трудовий книжки.

2. Для звернення роботодавця до суду з питанням стягнення с.

працівника матеріального шкоди, заподіяної предприятию,.

встановлюється термін в рік від часу виявлення причиненного.

працівником ущерба.

3. У разі пропуску по поважним причин сроков,.

встановлених в справжньої статті, вони може бути восстановлены.

судом.

Стаття 205. Звільнення працівника від судових расходов.

Працівники при зверненні в районний (міської) суд по.

вимогам, що випливають із трудових правовідносин, освобождаются.

від судових витрат у дохід государства.

Стаття 206. Винесення рішень по суперечкам про звільнення и.

перекладі іншу работу.

1. У разі звільнення без законного підстави чи с.

порушенням встановленого порядку звільнення або незаконного.

перекладу на іншу роботу, працівник має бути відновлений на.

колишній роботі я судом.

2. При винесенні рішення про відновленні на роботі суд.

одночасно приймає рішення про виплаті працівникові среднего.

заробітку за все час вимушеного прогулу чи різниці в.

заробітку весь час виконання нижеоплачиваемой работы.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

3. По проханні працівника суд може обмежитися вынесением.

рішення про стягнення на користь зазначених вище компенсацій і об.

зміні формулювання підстави звільнення на звільнення по.

власному желанию.

4. У разі визнання формулювання причини увольнения.

неправильної або відповідної чинному законодательству.

суд зобов’язаний змінити її й вказати й у рішенні причину звільнення в.

точному відповідність до формулюванням чинного законодательства.

і зі посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Если.

неправильна або відповідна чинному законодательству.

формулювання причини звільнення трудовий книжці препятствовала.

надходженню працівника нові роботу, суд одночасно принимает.

рішення про виплату йому середнього заробітку весь час вынужденного.

прогула.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

5. У випадках звільнення без законного підстави чи с.

порушенням встановленого порядку звільнення або незаконного.

перекладу на іншу роботу суд вправі на вимогу работника.

винести рішення про відшкодування працівникові грошової компенсации.

моральної шкоди, заподіяної йому зазначеними діями. Размер

цієї компенсації визначається судом.

(в ред. Закону РБ від 02.06.97 N 95-з).

Стаття 207. Виконання рішень про відновлення на работе.

1. Рішення про відновлення на роботі незаконно уволенного.

чи перекладеного на іншу роботу працівника, прийняте судом,.

підлягає негайному исполнению.

2. При затримки роботодавцем виконання рішення суду о.

відновленні на роботі незаконно звільненого чи перекладеного на.

іншу роботу працівника суд, який вирішив про восстановлении.

працівника на роботі, виносить ухвалу щодо виплаті йому среднего.

заробітку чи різниці у заробітку весь час задержки.

Стаття 208. Задоволення грошових вимог работника.

Зблизька трудових суперечок про грошових требованиях,.

крім вимог виплати працівникові середнього заробітку за время.

вимушеного прогулу чи різниці у заробітку за час выполнения.

нижеоплачиваемой роботи, орган, який би розглядав суперечка, має право.

винести рішення про виплату працівникові належних сум не более.

як по три года.

Стаття 209. Обмеження стягнення сум, виплачених по.

рішенню органів, розглядають трудові споры.

Протилежне стягнення з працівника сум, виплачених йому по.

рішенню комісії з трудових суперечкам, і навіть за судовим решению.

по трудовому спору, при скасування рішення в порядку надзора.

допускається лише у тому випадку, коли скасоване рішення было.

грунтується на викладених працівником хибних відомостях или.

представлених ним підроблених документах.

Стаття 210. Особливості розгляду трудових споров.

працівників окремих категорий.

Особливості розгляду трудових суперечок руководящих.

працівників, обраних, затверджуваних чи призначуваних на должности.

вищими органами структурі державної влади і управління Республики.

Башкортостан, а також суддів, прокурорів, їх заступників и.

помічників з питань звільнення, перекладу на іншу работу,.

оплати за час вимушеного прогулу чи выполнения.

нижеоплачиваемой роботи і накладення дисциплінарних взысканий.

встановлюються законодательством.

Стаття 211. Розгляд суперечок про встановленні нових или.

зміні існуючих умов труда.

Трудові суперечки встановити працівникові нових, або изменении.

існуючих умов праці дозволяються роботодавцем и.

представницьким органом працівників у межах наданих им.

прав.

Глава XVIII.

КОЛЕКТИВНІ ТРУДОВІ СПОРЫ.

Стаття 212. Сторони і змістом колективних трудових споров.

1. Колективний трудову суперечку — неурегульовані разногласия.

між працівниками і роботодавцями по приводу встановлення и.

зміни умов праці (включаючи зарплатню), заключения,.

зміни і виконання колективних договорів, угод по.

питанням соціально — трудових отношений.

(в ред. Закону РБ від 29.04.98 N 152-з).

2. Сторони колективного трудового спору повинні прийняти меры.

для врегулювання спору за згодою між собой.

Стаття 213. Примирливі процедуры.

При недосягненні згоди боку колективного трудового.

спору повинні брати участь у примирних процедурах.

Примирливі процедури — розгляд коллективного.

трудового спору з його дозволу примирної комиссией,.

сторонами з участю посередника, в трудовому арбитраже.

(в ред. Закону РБ від 29.04.98 N 152-з).

Стаття 214. Забастовка.

Крайньої мірою дозволу колективного трудового спора.

є забастовка.

Страйк — тимчасовий добровільний відмова працівників от.

виконання трудових обов’язків (в цілому або частково) в целях.

дозволу колективного трудового спора.

(в ред. Закону РБ від 29.04.98 N 152-з).

Працівники можуть використовувати право на страйк, если.

примирливі процедури не привели до розв’язання коллективного.

трудового суперечки чи роботодавець ухиляється від примирительных.

процедур, не виконує угоду, досягнуте під час разрешения.

колективного трудового спора.

(в ред. Закону РБ від 29.04.98 N 152-з).

Стаття 215. Порядок розгляду колективних трудових споров.

Порядок розгляду колективних трудових суперечок, проведение.

примирних процедур, гарантії особам, бере участі у забастовке,.

відповідальність за організацію незаконної страйки та співчуття в.

ній визначаються Законом Республіки Башкортостан «Про порядке.

дозволу колективних трудових суперечок у Республіці Башкортостан.

(в ред. Закону РБ від 29.04.98 N 152-з).

Глава XIX.

ПРОФЕСІЙНІ СОЮЗИ, УЧАСТЬ РАБОТНИКОВ.

У УПРАВЛІННІ ПРЕДПРИЯТИЕМ.

Стаття 216. Право працівників на об'єднання в.

професійні союзы.

1. Працівники мають право на об'єднання в профессиональные.

союзы.

2. Професійні союзи діють в відповідність с.

прийнятими ними статутами і не підлягають реєстрації в.

державних органах.

Державні органи, підприємства зобов’язані всемерно.

сприяти професійним спілкам у тому деятельности.

3. Права професійних спілок визначаються Законом.

Республіки Башкортостан «Про правах професійних союзов.

Республіки Башкортостан і гарантії їх діяльності «і иными.

правовими актами.

Стаття 217. Право працівників брати участь в управлении.

предприятиями.

Працівники заслуговують брати участь у управлінні предприятиями.

через загальне збори (конференцію) трудового коллектива,.

професійні спілки й інші органи, уповноважені коллективом.

вносити пропозиції щодо поліпшенні роботи підприємства, а також по.

питанням соціально — культурного і побутового обслуживания.

Стаття 218. Обов’язки адміністрації з створенню условий,.

які забезпечують участь працівників у управлінні предприятиями.

1. Адміністрація підприємства зобов’язана створювати условия,.

щоб забезпечити участь працівників у управлінні предприятиями.

2. Посадові особи підприємств зобов’язані у призначений срок.

розглядати критичні зауваження і пропозиції працівників и.

повідомляти їм про прийнятих мерах.

Стаття 219. Повноваження професійних спілок та його выборных.

органів у виконанні громадського контроля.

Професійні союзи Республіки Башкортостан в лице.

виборних професійних органів відповідно до Законом «О.

правах професійних спілок Республіки Башкортостан і гарантиях.

їх діяльності «, Статутом і справжнім Кодексом осуществляют.

громадський контроль за дотриманням администрацией.

(власником), роботодавцем законодавчих та інших нормативных.

актів у галузі трудових відносин, умов і охорони праці и.

виробничого побуту работников.

Професійні союзи Республіки Башкортостан створюють на этих.

цілях інспекцію праці, діючу по Положення, утвержденному.

органом профспілкових об'єднань Республіки Башкортостан.

Професійні союзи Республіки Башкортостан, їх выборные.

профспілкові органи, інспекція праці, а також уполномоченные.

(довірені) особи з охорони праці мають право:

безперешкодно відвідувати і проводити інспекції цехов,.

відділів, своїх майстернях і інших робочих місць на предприятии;

вимагати від адміністрації (власника), работодателя.

відповідних документів, відомості і пояснення по вопросам,.

які входять у їх компетенцию;

перевіряти роботу підприємств торгівлі і общественного.

харчування, і навіть роботу лечебно — профілактичних учреждений,.

дитячих дошкільних установ, гуртожитків і других.

коммунально — побутових предприятий;

у разі потреби пред’являти в відповідні органы.

вимоги про залученні до відповідальності керівних и.

посадових працівників, що порушують законодавство про праці и.

правила по охороні праці, або що ущемляють права профсоюзных.

органів. Ці органи зобов’язані в в місячний строк повідомити профсоюзному.

комітету про прийнятих мерах.

Стаття 220. Відрахування грошових коштів предприятиями.

профспілковим органам на культурно — масову і фізкультурну работу.

Підприємства відраховують грошові кошти профспілковим органам.

на культурно — масову і фізкультурну роботу в відповідність с.

колективними договорами (соглашениями).

Стаття 221. Надання відповідним выборным.

профспілковим органам підприємств приміщень, транспортних засобів и.

коштів связи.

1. Підприємства можуть надавати в відповідність с.

колективними договорами (угодами) відповідному выборному.

профспілковому органу підприємства безплатно необхідні приміщення со.

всім устаткуванням, опаленням, освітленням, прибиранням і охороною для.

роботи самого органу й у проведення зборів работников.

2. Адміністрація може надавати соответствующему.

виборному профспілковому органу підприємства безплатно транспортные.

кошти й кошти связи.

Стаття 222. Надання відповідним выборным.

профспілковим органам підприємств будинків, приміщень, сооружений,.

садів і парків для ведення культурно — просветительной,.

оздоровчої, фізкультурної і спортивної работы.

1. Будівлі, приміщення, споруди, сади і парки,.

призначені для ведення культурно — просветительной,.

оздоровчої, фізкультурної і спортивної роботи среди.

працівників підприємства і членів їх сімей, а також детские.

оздоровчі табору, що перебувають у балансі підприємства, могут.

передаватимуть у безплатне користування відповідному выборному.

профспілковому органу підприємства. Орендовані підприємством здания,.

приміщення і споруди, призначені для зазначених цілей, также.

можуть передаватися в безплатне користування соответствующему.

виборному профспілковому органу.

2. Господарське зміст, ремонт, опалення, освещение,.

прибирання, охорона, а також устаткування будинків, приміщень и.

споруд, зазначених в справжньої статті, і детских.

оздоровчих таборів проводиться у разі угоді сторон.

Стаття 223. Додаткові гарантії для виборних профсоюзных.

працівників і членів рад трудових коллективов.

1. Працівники, обрані склад профспілкових органів і не.

звільнені від виробничої роботи, неможливо знайти переведены.

на іншу роботу, піддані дисциплінарному стягненню без.

попереднього згоди профспілкового органу, членами которого.

є, керівники виборних профспілкових органів в.

підрозділах підприємства — без попереднього согласия.

відповідного виборного профспілкового органу на підприємстві, а.

керівники виборних профспілкових органів на предприятии,.

профорганизаторы — органу відповідного объединения.

професійних союзов.

2. Звільнення по ініціативи роботодавця работников,.

обраних у складі профспілкових органів і не звільнених от.

виробничої роботи, допускається крім дотримання общего.

порядку звільнення лише з попереднього згоди профсоюзного.

органу, членами якого вони є, профгруппоргов ;

відповідного виборного профспілкового органу подразделения.

підприємства (при його відсутності - відповідного выборного.

профспілкового органу на підприємстві), а голів і членов.

виборних профспілкових органів для підприємства, профорганизаторов — с.

попереднього згоди відповідного объединения.

професійних союзов.

3. Членам виборних профспілкових органів, не звільненим от.

виробничої роботи, може надаватися на условиях,.

передбачених колективним договором, угодою, в свободное.

з посади період із збереженням середнього заробітку для выполнения.

громадських обязанностей.

4. Працівникам, звільненим від виробничої работы.

внаслідок обрання на виборні посади на профспілкових органах,.

надається по закінченні їх виборних повноважень прежняя.

робота (посаду), а при її відсутності - інша равноценная.

робота (посаду) тому ж чи, з дозволу працівника, на другом.

підприємстві. При неможливості надання соответствующей.

роботи (посади) за місцем роботи адміністрація, а в.

разі ліквідації підприємства професійна спілка, зберігає за.

працівником його середній заробіток на період працевлаштування, але не.

понад шести місяців, а разі навчання чи перекваліфікації - на.

термін до одного года.

5. Звільнення з ініціативи адміністрації осіб, які обиралися в.

склад профспілкових органів, не допускається протягом двох лет.

після закінчення виборних повноважень, крім випадків полной.

ліквідації підприємства чи скоєння працівником виновных.

дій, які законодавством передбачена возможность.

звільнення. У цих випадках звільнення виробляється у порядке,.

встановленому частиною другий справжньої статьи.

Глава XX.

ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХОВАНИЕ.

Стаття 224. Поширення соціального страхування на всех.

работников.

Усі робітники підлягають обов’язковому государственному.

соціальному страхованию.

Умови видачі і розміри посібників по государственному.

соціального страхування встановлюються законодательством.

Стаття 225. Пенсійне обеспечение.

Пенсії працівникам і членам їх сімей призначаються в.

відповідність до законодательством.

Глава XXI.

НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА Про ТРУДЕ.

Стаття 226. Органи нагляду і контролю за соблюдением.

законодавства про працю охороні труда.

1. Державний нагляд і контроль за соблюдением.

законодавства про праці і охороні праці осуществляется.

Міністерством праці та зайнятість населення Республіки Башкортостан.

і підвідомчими йому державними інспекціями труда.

Державні інспектори праці та державні инспекторы.

з охорони праці вправі безперешкодно відвідувати предприятия,.

проводити перевірки дотримання законодавства про працю охране.

праці, видавати обов’язкові виспівати розпорядження й налагать.

в встановленому законодавством порядку штрафи за нарушения.

законодавства про праці і охороні праці на работодателей,.

посадових осіб підприємств, установ, организаций.

2. Органи місцевої влада Республіки Башкортостан осуществляют.

контроль за дотриманням законодавства про праці в порядке,.

передбаченому законодательством.

3. Міністерства, державні комітети і ведомства.

Республіки Башкортостан здійснюють внутрішньовідомчий контроль.

над виконанням законодавства про працю щодо підлеглих им.

предприятий.

4. Державний нагляд за дотриманням правил по.

безпечного ведення робіт у окремих галузях в промисловості й на.

деяких об'єктах здійснюють (поряд з государственной.

інспекцією з охорони праці) спеціальні уповноважені органи, в.

порядку, встановленому законодательством.

5. Державний нагляд за точним і единообразным.

виконанням законів і інших нормативних актів про працю охране.

праці на території Республіки Башкортостан осуществляется.

Прокурором Республіки Башкортостан та його підлеглими йому прокурорами.

Стаття 227. Громадський контроль за дотриманням законов,.

інших нормативних актів про працю договорів про працю на предприятии.

Громадського контролю за дотриманням законів і иных.

нормативних правових актів про працю договорів про працю правил по.

охороні праці на підприємстві здійснюється представительным.

органом працівників предприятия.

Стаття 228. Відповідальність за порушення законів, иных.

нормативних актів про працю договорів про труде.

Особи, винних у порушенні законів, інших нормативних актів о.

праці, договорів про праці і правил по охороні праці, несут.

відповідальність (дисциплінарну, адміністративну, кримінальну и.

іншу) гаразд, встановленому законодательством.

Президент.

Республіки Башкортостан.

М.РАХИМОВ.

Уфа, Будинок Республики.

21 грудня 1994 года.

N ВС-26/18.