Статистичний аналіз споживчих цін на товари

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СТАТИСТИКА»

ТЕМА: Статистичний аналіз споживчих цін на товари

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРО СПОЖИВАННЯ НАСЕЛЕННЯМ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ

1.1 Нормативи споживання

1.2 Споживчий кошик

1.3 Споживчі бюджети РОЗДІЛ 2. СТАТИСТИНЕ ВИВЧЕННЯ СПОЖИВЧОГО РИНКУ ТА ЦІН

2.1 Показники споживання

2.2 Диференціація споживання

2.3 Динаміка споживчих цін та методи їх вимірювання

2.4 Індекс споживчих цін на товари та послуги РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ІНДЕКСА СПОЖИВЧИХ ЦІН ТА ОБСЯГУ ПРОДАЖУ СПОЖИВЧИХ ТОВАРІВ

3.1 Залежність взаємозв'язку індексу споживчих цін на товари та послуги від обсягу продажу споживчих цін на товари ВИСНОВКИ ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА ДОДАТКИ

ВСТУП

Ціни споживчого ринку відіграють провідну роль у одержанні прибутку та нагромадженні капіталу. Характерною ознакою ринкової економіки є різноманітність в цінах на сільськогосподарську, промислову продукцію та послуги, сферах їх застосування у різних формах споживчого ринку. 1 стор. 155]

Ціни є формою виразу споживчої вартості одиниці конкретних товарів або послуг. Реальні ринкові ціни можуть мати певні відхилення від споживчої вартості, зумовлені впливом випадкових обставин або дією системних факторів. Статистика цін вивчає їх рівень, варіацію, структуру й динаміку. Державна статистика веде спостереження та досліджує динаміку рівня роздрібних цін, тарифів на послуги, гуртових цін виробників промислової та сільськогосподарської продукції, цін зовнішньої торгівлі та інших цін і тарифів.

Отже, мета курсової роботи проаналізувати по статистичним показникам споживчі ціни на сільськогосподарську, промислову продукцію товари та послуги.

Реалізація поставленої мети вимагає вирішення ряду завдань:

1. Розкрити поняття про споживання населенням товарів та послуг, а також вивчити нормативи споживання, види споживчих бюджетів, що таке споживчий кошик та його склад і формування.

2. Вивчити споживчий ринок та ціни, а саме показники та диференціацію споживання; методи вимірювання динаміки споживчих цін та індекс споживчих цін на товари та послуги.

3. Дослідити залежність індексу споживчих цін на товари від обсягу продаж споживчих товарів.

Об'єктом дослідження курсової роботи є споживчий ринок та ціни, а предметом — статистичне вивчення споживчого ринку та цін.

Завданнями статистики споживчого ринку та цін є:

— характеристика рівня, структури і динаміки товарообороту за допомогою натуральних та вартісних показників;

— аналіз сезонності у споживанні продукції, зокрема сільськогосподарської;

— систематичне спостереження за рівнем цін споживчого ринку, їх поведінкою при інфляції, зростанні (зниженні) реальних доходів населення тощо;

— аналіз структури цін споживчого ринку та співвідношення між цінами на продукцію ;

— розрахунок середніх цін;

— вивчення сезонності цін по окремих регіонах;

— розрахунок індексів споживчих цін;

— аналіз впливу чинника ціни на життєвий рівень населення. 1 стор. 155−156]

Основним завданням статистики споживання є вивчення фактичного стану і структури споживання населенням матеріальних благ і послуг, задоволення його потреб; аналіз факторів і оцінювання їх впливу на рівень і структуру споживання; побудова та аналіз моделей споживання, виявлення притаманних їм закономірностей і тенденцій. [7, стор. 136]

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРО СПОЖИВАННЯ НАСЕЛЕННЯМ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ

1.1 Нормативи споживання

Найважливішим інструментом при вивченні споживання є соціально-економічні нормативи споживання, що є орієнтирами для формування бажаної структури умов, рівня і якості життя населення, створення певних пропорцій споживання, що визначаються станом економіки і соціальної політики, що здійснюється в державі.

Нормативи споживання — розміри споживання в натуральному виразі за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг;Розрізняють наступні види соціально-економічних нормативів споживання:

1. Цільові нормативи споживання визначаються показниками рівня життя, досягнутого групами населення, в яких споживання матеріальних благ і послуг випереджає споживання в інших групах населення. Такі групи мають найбільш розвинені потреби і можливості їх задоволення. Обсяг і структура їх споживання є тим зразком, особливо в області споживання послуг культури, котрого корисно дотримуватись іншій частині населення. Ці нормативи використовуються як цільові орієнтири економічного розвитку.

2. Раціональні нормативи споживання формуються з урахуванням наукових уявлень про систему суспільних і особистих потреб і раціональності тих чи інших їх видів, а також рівнів споживання і форм задоволення окремих потреб.

3. Соціальні гарантії являють собою нормативи на доступність споживання. Вони спрямовані на створення реальних умов, що забезпечують населенню можливість споживати ті чи інші блага і послуги в гарантованому обсязі. Соціальні гарантії, виражають, по суті, зобов’язання держави забезпечити своїм громадянам мінімальну заробітну плату, мінімальні трудові і соціальні пенсії для літніх і непрацездатних громадян, мінімальну стипендію учням; право на одержання допомоги із соціального страхування (з безробіття для працездатних осіб, вагітності і пологах, догляду за малолітньою дитиною), мінімальний набір загальнодоступних і безкоштовних послуг у галузі освіти, охорони здоров’я та культури. 6 стор. 213]

Соціально-економічні нормативи споживання застосовуються як інструмент планування соціальної політики, а також як критерії оцінювання якості життя. Раціональні та цільові нормативи можуть бути взяті за еталон при оцінюванні досягнутого рівня життя, а соціальні гарантії - за базу порівняння в разі поточного оцінювання рівня життя.

Соціально-економічними нормативами споживання населенням товарів і послуг є споживчі бюджети різних рівнів, які являють собою вартісне вираження відповідного споживчого кошика.

1.2 Споживчий кошик

Профспілками України розроблені методичні підходи до розрахунку прожиткового мінімуму. Згідно з ними визначаються асортимент і вартісна величина «споживчого кошика» на продукти харчування, а також витрати на житлово-комунальні послуги, непродовольчі товари, транспортні послуги тощо. Мінімальні норми, а також розраховані на їхній основі «споживчі кошики», структура прожиткового мінімуму періодично мають уточнюватися й переглядатися, вартісна оцінка «споживчих кошиків» формується за відповідними цінами і тарифами. Необхідно використовувати середні ціни купівлі відповідних товарів і послуг з урахуванням усіх видів торгівлі.

Споживчий кошик — це натурально-речовинний склад споживчого бюджету. Він являє собою певний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, призначених для споживання населенням і окремими його групами і забезпечення їх потреб на відповідному нормативному рівні. Споживчий кошик у цілому складається з продовольчого та непродовольчого кошиків і кошика послуг. [6, стор. 214]

В Українi розрахунок споживчих цiн доволi специфiчний, точнiше — не сам розрахунок, а тяжкiсть власне цiн у кошику. Споживчий кошик формується на основi опитування домогосподарств, яке проводиться щорiчно. «Споживчою панеллю домашнiх господарств» охоплено по 2000 домашнiх господарств (ДГ), розташованих у 114 населених пунктах України: 40 селах, 33 мiстах iз населенням до 50 тис., 10 мiстах iз 51 — 99,9 тис., 22 мiстах iз 100−499 домогосподарств. Потiм, на основi цих витрат формується споживчий кошик, вiдповiдно з яким розраховується iнфляцiя споживчих цiн.

За даними Мінекономіки у 2006 році, в структурі споживчого кошика України продовольчі товари займали 64,3%, послуги — 20,2% (в т.ч. житлово-комунальні послуги — 8,1%, зв’язок — 1,6%, міський транспорт — 1,8%, залізничний — менше 0,5%), непродовольчі товари — 15,5%.

Під час формування споживчого кошика беруться збалансовані набори товарів і послуг за такими основними статтями витрат людини і домашнього господарства: харчування; одяг, білизна, взуття; ліки, предмети гігієни і санітарії; меблі, предмети культурно-побутового і господарчого призначення; житло і комунальні послуги, транспорт і зв’язок; дитячі дошкільні установи. У продовольчий кошик включають хліб і хлібопродукти, м’ясо і м’ясопродукти, молоко і молокопродукти, яйця, картоплю, овочі, фрукти і ягоди, рибу і рибо продукти, олію рослинну і маргарин, цукор і кондитерські вироби.

До складу непродовольчих товарів входять предмети санітарії і гігієни, а також деякі інші предмети нетривалого користування, до складу послуг включено оплату житла, електроенергії, опалення, водопостачання і каналізації, витрати на транспорт і зв’язок, ремонт предметів домашнього побуту, що не можуть бути відремонтовані господарем.

Набір продовольчих та непродовольчих товарів пропонує нам держава. На думку влади, пропонованого товару має бути достатньо для нормального життя.

Вартість певного споживчого кошика, яка оцінюється за середніми або мінімальними цінами купівлі відповідних товарів і послуг з урахуванням усіх форм їхньої реалізації, і є величиною відповідного споживчого бюджету.

1.3 Споживчі бюджети

споживчий ціна ринок товарообіг Мінімальний споживчий бюджет — це набір продовольчих і непродовольчих товарів і послуг у натуральному і вартісному виразі, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини.

При вивченні споживання, зокрема процесів диференціації населення за рівнем споживання, залежно від поставлених завдань дослідження, використовуються такі споживчі бюджети:

1. Бюджет прожиткового мінімуму являє собою вартісну оцінку натурального набору товарів і послуг споживчого кошика прожиткового мінімуму. Він є нижньою межею вартості життя або тим порогом мінімального споживання, нижче за який починається злиденність.

2. Раціональний споживчий бюджет (РСБ) — включає вартість товарів і послуг, предметів культурно-побутового і господарчого призначення, відповідно до науково обґрунтованих норм споживання і нормативів задоволення розумних потреб людини. Він забезпечує людині нормальний рівень життя. Наприклад, відповідно до існуючих нині наукових уявлень про раціональне харчування споживчий кошик раціонального споживчого бюджету має містити таку кількість основних продуктів харчування на одну особу за місяць.

Оптимальна структура раціонального бюджету виглядає так:

— витрати на продукти харчування — не повинні перевищувати 30%;

— витрати на непродовольчі товари — 47% (у т. ч. на одяг і взуття — 20%, предмети культури та побуту — 18%, інші товари — 9%);

— витрати на всі послуги — 23%.

Цей соціальний норматив споживання є найважливішим критерієм оцінювання досягнутого в суспільстві рівня споживання. Оцінюють досягнутий рівень споживання порівнянням його структури зі структурою раціонального споживання. Показник чисельності населення, яке має споживчі бюджети, менші від раціонального, є однією з характеристик поширеності бідності та оцінкою досягнутого рівня життя.

3. Фактичний споживчий бюджет являє собою вартісне вираження набору фактичного споживчого кошика, тобто набору товарів і послуг фактично споживаних населенням або окремими соціально-демографічними групами. [6 стор. 217]

РОЗДІЛ 2. СТАТИСТИНЕ ВИВЧЕННЯ СПОЖИВЧОГО РИНКУ ТА ЦІН

2.1 Показники споживання

Широке коло потреб, задоволення котрих необхідно для забезпечення нормальної життєдіяльності населення і всебічного розвитку людини, різноманіття форм і методів їх задоволення, нерівномірність споживання, яка зумовлена багатьма чинниками, викликає необхідність використовувати багато різних статистичних показників, що характеризують процес споживання як на макрорівні, так і на рівні соціальної групи, домогосподарства або окремої людини. [3, стор.347]

На макрорівні в системі національних рахунків у якості узагальнюючих показників, що характеризують витрати суспільства на споживання, використовуються показники:

1. «Кінцеві споживчі витрати» — характеризує ту частину валового наявного доходу, яку суспільство витрачає на споживання;

2. «Фактичне кінцеве споживання» — відбиває реальний розмір кінцевого споживання господарськими одиницями, що забезпечується як за рахунок наявного доходу, так і за рахунок соціальних трансфертів у натуральній формі, які надаються населенню державними і некомерційними організаціями.

3. Кінцеве (невиробниче) споживання товарів і послуг — це показник, що характеризує витрати суспільства на продукти і послуги, які використовуються безпосередньо для задоволення поточних потреб суспільства. Він являє собою вартісну характеристику загального обсягу кінцевого споживання населенням матеріальних благ і послуг.

Всі споживчі витрати на кінцеве споживання можна згрупувати в такий спосіб:

а) витрати домашніх господарств, які фінансуються з особистих бюджетів населення;

б) витрати державних установ — фінансуються за рахунок Державного бюджету;

в) витрати некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, — фінансуються за рахунок добровільних внесків членів цих організацій і доходів від їхньої власності, а також за рахунок пожертвувань.

Кінцеве споживання утворюється з двох складових:

— індивідуального фактичного споживання домашніх господарств;

— колективного кінцевого споживання сектору загального державного управління.

Фактичне кінцеве споживання домашніх господарств містить у собі їхні витрати на купівлю споживчих товарів і послуг за рахунок усіх джерел фінансування, а також вартість індивідуальних товарів і послуг, безоплатно отриманих домашніми господарствами від органів державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, як соціальні трансферти в натуральній формі.

Інтегральний показник фактичного кінцевого споживання дає уявлення про загальний обсяг споживання в суспільстві, а складові цього показника — про джерела задоволення потреб у матеріальних благах і послугах. [6, стор.219] Показники обсягу фактичного кінцевого споживання розраховуються як у цілому по всьому населенню, так і в розрахунку на душу населення. Важливими характеристиками споживання є показники його структури. Структура споживання визначається структурою його споживчих витрат. Структура споживчих витрат населення вивчається за матеріалами вибіркового обстеження умов життя домашніх господарств. Вона може вивчатися за укрупненими групами витрат і за більш детальними групами. Приклад структури споживання сімей України в укрупненому угрупованні статей витрат сукупного бюджету наведений у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Структура сукупних витрат домогосподарств України у 2005 році (за матеріалами обстеження умов життя домогосподарств, у %)

Дані таблиці 2.1 свідчать про те, що сукупні витрати на домогосподарство у міських поселення вищі ніж у сільській місцевості майже по усіх статтях витрат, окрім витрат на харчування. Сукупні витрати на харчування у сільській місцевості перевищують витрати міського поселення на 9,4%.

Докладніше структура витрат вивчається окремо за кожною з укрупнених груп. Наприклад, у групі «харчування» виокремлюють такі підгрупи продуктів харчування: м’ясо і м’ясопродукти, молоко і молочні продукти, яйця, риба і рибопродукти, цукор, олія, картопля, овочі і т. д.

Статистичні органи України ведуть постійне спостереження за 22 найголовнішими продуктами харчування з наступними місячними нормами їх споживання однією людиною без урахування її вікових особливостей (додаток А).

За даним набором продуктів визначаються мінімальні витрати на харчування. До цього переліку включено товари, які є у продажу по всій території країни. Рівень життя населення в сучасних умовах визначається не лише достатніми розмірами споживання продуктів харчування і забезпеченістю непродовольчими товарами, а й споживанням різноманітного роду послуг.

Рівень загальних споживчих витрат, а також витрат за окремими групами товарів і послуг обчислюють, як правило, у середньому на душу населення.

Таблиця 2.2 Раціональні норми і фактичне споживання продуктів харчування у домогосподарствах України у 2005 році (у середньому за місяць у розрахунку на одну особу, кг)

Дані таблиці свідчать про те, що у 2005 році у домогосподарствах України спостерігалося зменшення фактичного споживання продуктів харчування майже по всіх видах, окрім картоплі, олії та хліба.

Фактичне споживання менше за норму по слідуючи видах:

— м'ясо та м’ясопродукти на 2,1 кг

— молоко та молочні продукти на 11,3 кг

— яйця на 3 шт.

— Риба та рибопродукти на 0,2 кг

— Цукор на 0,2 кг

— Овочі та баштанні на 1,7 кг

— Фрукти, ягоди, горіхи та виноград на 4,3 кг.

Фактичне споживання більше за норму по таких видах:

— олія та рослинні жири на 0,4 кг

— картопля на 1,4 кг

— хліб та хлібні продукти на 0,3 кг.

Порівняння рівнів фактичного споживання конкретного товару або послуги з рівнями, визначеними чинними раціональними нормативами їхнього споживання, дає можливість дістати оцінку ступеня задоволення потреб населення в даному товарі або послузі. Коефіцієнт задоволення потреб в і-му товарі (послузі) (К_зпі) обчислюється як відношення фактичного споживання і-го товару (послуги) до нормативного споживання:

Де — рівень фактичного і нормативного споживання і-го товару (послуги) у середньому на душу населення.

Отже, розрахуємо коефіцієнт задоволення потреби наприклад у такому в такому виді продукту харчування, як хліб та хлібопродукти, за цією формулою: або 103,4%

Розрахований показник ступеня задоволення потреб по хлібопродуктах вище від норми споживання на 3,4%. Це говорить про те, що населення України забезпечене цим видом товару і не відчуває дефіциту в ньому.

2.2 Диференціація споживання

Інтегральні показники споживання дають лише загальне уявлення про обсяг і структуру споживання населенням матеріальних благ і послуг. Для одержання достатньо повної характеристики споживання доцільно вивчати не лише загальні показники споживання для всього населення, а й для різних соціально-економічних груп.

Аналізуючи споживання, розглядають групи населення, що відрізняються одна від одної за різними ознаками: статтю, віком, характером занять, рівнем доходу, розміром домогосподарства, місцем проживання тощо. Основним критерієм поділу населення на групи є модель споживання, притаманна тій чи іншій групі населення.

Так, за статтю і віком доцільно виокремлювати такі групи: діти віком від 1 до 3 років, від 4 до 6 років, від 7 до 10 років, від 11 до 13 років; від 14 до 17 років (окремо дівчата і юнаки); населення працездатного віку (чоловіки — від 18 до 59 років, жінки — від 18 до 55 років); населення непрацездатного віку (чоловіки — від 60 до 74 років, 75 років і більше, жінки — від 55 до 74 років, від 75 років і більше).

Угруповують сім'ї залежно від кількості їх членів: одинаки, сім'я з 2, 3, 4, 5, 6 і більше осіб, або від кількості дітей віком до 16 років у них: сім'я з 1, 2, 3, 4 і більше дітей.

За видом занять і характером трудової дисципліни виокремлюють 5 груп працівників:

1. Зайняті переважно розумовою працею (керівники усіх рівнів, спеціалісти, працівники культури і науки та ін.);

2. Зайняті легким фізичним трудом (робітники сфери обслуговування, медсестри, санітари, продавці промислових товарів та ін.);

3. Зайняті середньою по важкості працею (водії, лікарі хірурги, працівники громадського харчування, продавці продовольчих товарів та ін.);

4. Зайняті важкою фізичною працею (будівельні робітники, сільськогосподарські працівники, теслярі, такелажники та ін.);

5. Зайняті особливо важкою працею (шахтарі, сталевари, лісоруби, вантажники, труд котрих механізований і т.д.). [6 стор. 226]

Основним показником споживання служить рівень індивідуального споживання. Він визначається як середній розмір споживання визначених товарів і послуг на душу населення. Розраховується діленням річного обсягу конкретного виду товару або послуги на середньорічну чисельність населення. Показники споживання можуть подаватися в натуральних величинах і у вартісному виразі. Натуральні показники споживання використовуються для оцінювання споживання основних продуктів харчування, одягу і взуття, товарів тривалого користування. Вони також необхідні для оцінювання вмісту в їжі поживних речовин (білків, жирів, вітамінів і т.д.). Під забезпеченістю розуміють ступінь поширення даних товарів в особистому користуванні громадян, точну характеристику його дає коефіцієнт поширеності, який виражається часткою домогосподарств, які мають щонайменше один предмет даного виду у загальній кількості домогосподарств.

Структура споживчих витрат різних соціально-економічних груп населення істотно залежить від рівня доходів домашнього господарства. Зі зростанням доходів домашнього господарства абсолютні витрати на харчування зростають, але їх частка в усіх витратах знижується, частка витрат на непродовольчі товари змінюється незначно за різкого зростання частки витрат на задоволення культурних потреб.

Показники питомої ваги витрат на харчування в загальних споживчих витратах є соціальними індикаторами матеріального становища населення. Збільшення частки витрат на харчування в споживчих витратах призводить до зниження частки витрат на інші товари і послуги, споживання яких характеризує вищий рівень життя (Табл. 2.3).

Таблиця 2.3 Структура сукупних витрат домогосподарств України із різними середньодушовими сукупними витратами у 2005 році (у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство, у %)

До чинників, які істотно впливають на обсяг споживання і структуру споживчих витрат, належать:

— рівні доходів (середньодушовий і середній на домогосподарство);

— склад і тривалість існування домогосподарства;

— наявність і кількість дітей;

— рівні пропозиції товарів і послуг на ринку і ціни на них.

Підвищення доходів населення знайшло своє відображення і на ставленні споживача до товару. Визначальним елементом мотивації в придбанні товарів здебільшого стає якість. Особливо це стосується продуктів харчування. Із загального обсягу продажу товарів народного споживання, що реалізуються через підприємства торгівлі, 85,5% припадає на продукцію вітчизняних товаровиробників, у тому числі по продовольчих товарах — 98,9%, непродовольчих — 73,3%, що свідчить про значне підвищення якості вітчизняних товарів.

Оцінити зв’язок між рівнем споживання і доходами можна за допомогою коефіцієнта еластичності. Він характеризує ступінь зміни рівня споживання залежно від рівня доходу за умови, що інші фактори, які впливають на споживання, залишаються незмінними та показує, на скільки відсотків у середньому зміниться рівень споживання С зі зміною рівня доходів Д на один відсоток:

Де С₀ і Д₀ — рівень відповідно споживання і доходу в базисному періоді або групи населення з низькими доходами і споживанням;

?С і ?Д — приріст відповідного рівня споживання і доходу за досліджуваний період або у групі населення з вищими рівнями доходу і споживання.

Зміна споживання різних товарів і послуг зі зміною рівня доходів характеризується рівнем еластичності:

— мала еластичність 0e<1;

— середня еластичність K_e=1;

— висока еластичність K_e>1.

Чим вище значення коефіцієнта еластичності, тим менший ступінь задоволення потреб у даному вигляді матеріальних благ і послуг. Товари і послуги першої необхідності мають меншу еластичність порівняно з іншими товарами і послугами. Продукти харчування мають меншу еластичність порівняно з непродовольчими товарами. [6 стор.230]

2.3 Динаміка споживчих цін та методи їх вимірювання

Споживчі ціни є кінцевими цінами, за якими домашні господарства-споживачі купують товари та оплачують послуги для власних потреб. Державна статистика досліджує динаміку споживчих цін і тарифів у цілому, а також окремо на продовольчі й непродовольчі товари та платні послуги населенню. Крім зведених індексів по державі в цілому розробляються індекси споживчих цін для окремих адміністративно-територіальних одиниць та груп населення.

Зміни цін і тарифів, як правило, досліджують за допомогою індексного методу. Для вимірювання динаміки цін використовуються такі індекси:

1. Зведені індивідуальні індекси середніх споживчих цін за окремими товарами та видами послуг розраховуються за формулою індексу змінного складу, що відтворює динаміку цін і структури форм купівлі за сектором домашніх господарств:

Де — середні ціни на окремі товари або послуги в реальній структурі форм продажу товарів і послуг.

2. Розрахунок загального індексу споживчих цін і тарифів виконується за методикою індексу Ласпейреса з урахуванням базової питомої ваги (частки) витрат на окремі товари або послуги, які входять до споживчого кошика. Ці частки визначаються за методикою бюджетних обстежень населення:

Де — індекси середніх цін на окремі товари та послуги, що входять до споживчого кошика;

— частка витрат на купівлю цих товарів та послуг у базовому періоді.

Наприклад, якщо витрати за місяць на продовольчі товари становили 50,9% загальної вартості споживчого кошика, на непродовольчі товари — 40,8%, на послуги — 8,3%, а індекси цін за цими групами дорівнювали відповідно 106,0%, 100,9% та 100,2%, то загальний індекс споживчих цін за місяць становитиме:

I_p=1,060*0,509+1,009*0,408+1,002*0,083=0,539+0,411+0,083=1,033(103,3%).

3. Помісячні індекси середніх цін на міських ринках обчислюються на підставі даних прямого вибіркового спостереження за формулою:

Де — відповідні середні рівні цін на конкретні товари, які зареєстровані на ринку під час опитування працівниками державної статистики в попередньому та поточному місяці;

— зафіксована кількість реалізованих товарів у звітному періоді.

4. Індекс-дефлятор — використовується при переоцінці макроекономічних показників з поточних у порівнянні ціни. Він є самостійним показником і характеризує співвідношення вартості поточного періоду з вартістю тієї ж продукції за цінами базисного періоду:

Де — фактичні діючі ціни поточного періоду;

— кількість продуктів у поточному періоді;

— ціни базисного періоду, які встановлюються незмінними протягом кількох років. [4 стор. 317]

Таблиця 2.4 Індекси споживчих цін по Україні за 2006 рік

Данні по зростанню індексу споживчих цін в цілому по Україні зображено графічно (малюнку 2.1).

Малюнок 2.1 Динаміка зростання індексу споживчих цін

2.4 Індекс споживчих цін на товари та послуги

Узагальнюючим показником динаміки споживчих цін також є індекс споживчих цін на товари та послуги. Він розраховується в Україні за діючою методологією з 1994 року і є найважливішим і найбільш поширеним показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни. Також він є важливим інструментом у разі прийняття рішень з питань державної політики, аналізу і прогнозування цінових процесів у економіці, перегляду розмірів грошових доходів та мінімальних соціальних гарантій населенню, вирішення правових спорів.

Відправною інформацією для розрахунку індексу споживчих цін є дані реєстрації цін на конкретні товари і послуги. На їх основі визначаються середні порівнянні ціни на кожний товар і послугу у кожній територіальній одиниці за звітний та попередній періоди. [1 стор. 164−165]

Розрахунок індексів споживчих цін статистичні органи проводять на основі даних матеріалів обстеження сімейних бюджетів про щомісячну реєстрацію цін набору товарів представників.

Як статистичні ваги тут використовують структуру витрат на кожний товар відносно загальної суми споживчих витрат, а також питому вагу споживчих витрат населення кожного регіону в загальних витратах населення України.

1. Спочатку обчислюють індивідуальні індекси цін на товари за формулою

Де індивідуальний індекс середньої ціни;

і - середні ціни на товар відповідно у звітному та базисному періодах.

Таблиця 2.5 Дані про ціни на продукти харчування за 2 періоди, грн.

тобто ціна на ці продукти харчування підвищилась на 2,6%.

2. Рівень середньої ціни визначають за формулою простої середньої арифметичної

Де — середня ціна;

— сума зареєстрованих цін;

п — число зареєстрованих цін.

Таблиця 2.6 Ціни на яблука, грн.

грн. — середня ціна

3. Далі на основі індивідуальних індексів цін по регіонах, які приймають участь у вибірковому обстеженні, визначають зведені (агрегатні) індекси цін в структурі ваг звітного періоду за формулою

.

При наявності даних про структуру споживчих витрат за так званим споживчим кошиком, цей індекс краще обчислювати в структурі ваг базисного періоду за такою формулою

Де — зведений (агрегатний) індекс цін;

— індивідуальний індекс середньої ціни;

і - вартість споживчих витрат відповідно у базисному та звітному періодах.

На основі індексів цін споживчого ринку визначають купівельну спроможність грошової одиниці (гривні) за формулою

.

Рівень споживання залежить від багатьох чинників і диференціюється за соціальними групами населення; за рівнем доходів різних груп населення; за регіонами проживання і т.д.

Аналіз змін обсягів споживання під впливом змін у часі:

а) структур населення за рівнем доходу або витрат на споживання;

б) рівня середньодушового споживання, може здійснюватися за допомогою системи взаємозалежних індексів — змінного I_з.с., фіксованого складу I_ф.с. і структурних зрушень I_с.з.. [6 стор.233]

Розглянемо їх використання на прикладі аналізу споживання м’яса і м’ясних продуктів населенням України (табл. 2. 7).

Таблиця 2.7 Аналіз споживання м’яса і м’ясопродуктів населенням України протягом 2005;2006 років

Підставляючи знайдені розрахункові значення з таблиці 2.7 у формули відповідних індексів, отримаємо:

;

;

.

Індекси споживчих цін на окремі групи продовольчих, непродовольчих товарів та послуг відображені у додатку Б.

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ ІНДЕКСА СПОЖИВЧИХ ЦІН ТА ОБСЯГУ ПРОДАЖУ СПОЖИВЧИХ ЦІН

3.1 Залежність взаємозв'язку індексу споживчих цін на товари та послуги від обсягу продажу споживчих цін на товари

На основі кореляційно-регресійного аналізу визначимо залежність ІСЦ на товари та послуги від обсягу продажу споживчих товарів по Сумській області за період з 2002 р. по 2006 р. (табл.3.1).

Таблиця 3.1 Взаємозв'язок індексу споживчих цін на товари і послуги та обсягу споживчих товарів

За даними таблиці можна охарактеризувати залежність у від х, для чого необхідно розрахувати параметри лінійної функції та оцінити вказану модель через середню помилку апроксимації А та F-критерій Фішера.

Для розрахунку параметрів, а та в лінійної регресії у=а+в розв’язуємо систему нормальних рівнянь відносно, а та в На основі вихідних даних розраховуємо і заносимо у таблицю 3.2 дані:

Визначаємо та заносимо у таблицю середнє значення для :

— використовуємо формулу

;

— використовуємо

;

— використовуємо

;

— використовуємо

;

— використовуємо

.

Таблиця 3.2 Розрахунок залежності ІСЦ від обсягу продажу споживчих товарів

Визначаємо та заносимо у таблицю середній квадрат відхилень (дисперсію):

Визначаємо параметри рівняння регресії (коефіцієнт регресії):

Рівняння регресії має вигляд:. Зі збільшенням обсягу продажу споживчих товарів на 1 млн. грн. індекс споживчих цін на товари та послуги збільшується в середньому на 9,05%.

Підставляємо значення з таблиці у наше рівняння:

Для визначення щільності зв’язку розрахуємо лінійний коефіцієнт парної кореляції:

.

Зв’язок щільний і прямий.

Визначимо коефіцієнт детермінації:

%

ІСЦ на товари та послуги на 51,8% залежать від обсягу продажу споживчих товарів.

Підставляючи в рівняння регресії фактичні значення х, визначимо значення .

Знайдемо величину середньої похибки апроксимації (nкількість одиниць спостереження, у нашому випадку — це кількість років):

;

У середньому розрахункові значення відхиляються від фактичного на 3,3%. Допустимим являється відхилення до 10% - у такому випадку зв’язок між явищами є істотним.

Висновки

Основним завданням статистики споживання є вивчення фактичного стану і структури споживання населенням матеріальних благ і послуг, задоволення його потреб; аналіз факторів і оцінювання їх впливу на рівень і структуру споживання; побудова та аналіз моделей споживання, виявлення притаманних їм закономірностей і тенденцій.

Отже, у курсовій роботі були розглянуті та вивчені поняття про споживання населенням товарів та послуг, які включають нормативи споживання (цільові, раціональні, соціальні гарантії), споживчий кошик (продовольчих та непродовольчих товарів), споживчі бюджети (прожитковий мінімум, раціональний, фактичний), розраховані та вивчені показники споживання («кінцеві споживчі витрати», «фактичне кінцеве споживання», кінцеве невиробниче споживання товарів і послуг), диференціація споживання; досліджено динаміку споживчих цін, методи їх вимірювання та індекси споживчих цін на товари та послуги.

Для вимірювання динаміки цін використовуються такі індекси:

1. Зведені індивідуальні індекси середніх споживчих цін;

2. Загальні індекси споживчих цін і тарифів;

3. Помісячні індекси середніх цін;

4. Індекс-дефлятор.

Отже, узагальнюючим показником динаміки споживчих цін є індекс споживчих цін на товари та послуги. Його розраховують для товарів і послуг, які споживаються в секторі домашніх господарств.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) є найважливішим показником, який характеризує інфляційні процеси. Він є важливим інструментом у разі прийняття рішень з багатьох питань державної політики, аналізу і прогнозування цінових процесів у економіці, перегляду розмірів грошових доходів та мінімальних соціальних гарантій населенню, вирішення правових суперечностей. ІСЦ є показником зміни вартості фіксованого набору товарів і послуг у поточному періоді стосовно його вартості в базовому періоді.

Розрахунок проводиться об'єднанням двох інформаційних потоків: даних про зміни цін та даних про структуру фактичних споживчих витрат населення.

Розраховані середні ціни по кожній адміністративно-територіальній одиниці на кожен товар (послугу) та їхні індивідуальні індекси передаються до регіональних управлінь статистики, де провадяться розрахунки середніх цін. Такі розрахунки виконуються з використанням питомої ваги чисельності населення територій, які обстежуються, у загальній чисельності населення відповідного регіону. ІСЦ на кожен товар і послугу за регіонами визначаються діленням середньої ціни кожного товару або послуги за поточний місяць на середню ціну за попередній місяць.

Відтак Держкомстат України, виходячи з індивідуальних регіональних індексів цін, розраховує індекси на кожен товар і послугу, групу та підгрупу товарів (послуг) і загальний індекс за регіонами й по країні в цілому.

З огляду на важливість аналізу зміни рівня споживчих цін як характеристики динаміки рівня життя населення цей індекс обчислюється щомісяця. Цю динаміку докладно вивчають та використовують у своїй практичній діяльності Міністерство фінансів України, Національний та комерційні банки України, інші державні та недержавні установи, чия робота пов’язана з виробництвом і обігом товарів та послуг населення.

На основі кореляційно-регресійного аналізу була проведена оцінка залежності індексу споживчих цін на товари від обсягу продажу споживчих товарів по Сумській області за період з 2002 року по 2006 рік.

Зробивши аналіз індексу споживчих цін на товари та послуги від обсягу продаж споживчих цін на товари отримали такі висновки:

1) зі збільшенням обсягу продажу споживчих товарів на 1 млн. грн., індекс споживчих цін на товари та послуги збільшується в середньому на 9%.

2) при визначенні щільності зв’язку отримали результат 0,72. Це говорить про те, що зв’язок між показниками прямий та щільний.

3) при визначенні коефіцієнта детермінації отримали результат 51,8%. Це говорить про те, що ІСЦ на товари та послуги на 51,8% залежать від обсягу продажу споживчих товарів.

4) при визначенні величини середньої похибки апроксимації отримали показник 3,3%.Це говорить про те, що у середньому розрахункові значення відхиляються від фактичного на 3,3%. Допустимим являється відхилення до 10% - у такому випадку зв’язок між явищами є істотним.

Використана література

1. Кулинич О. І. Економічна статистика. — Хмельницький: Видавництво «Поділля», 2000.

2. Кулинич О. І. Теорія статистики: Підручник 2-ге доп. і доопр. видання. К-д: Державне Центрально-Українське видавництво, 1996.

3. Курс социально-экономической статистики: Учебник для вузов / Под ред. проф. М. Г. Назарова. — М.: Финстатинформ, ЮНИТИ-ДАНА, 2000.

4. Лугінін О. Є., Фомішин С. В. Статистика національної економіки та світового господарства: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.

5. Статистика: Підручник / С. С. Герасименко, А. В. Головач, А. М. Єріна та ін.; За наук. ред. д-ра екон. Наук С. С. Герасименко. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2000.

6. Удотова Л. Ф. Соціальна статистика: Підручник. — К.: КНЕУ, 2002.

7. Економічна статистика: Навч. посіб. / За наук. ред. д-ра екон. наук Р. М. Моторина. — К.: КНЕУ, 2005.

8. Пальян В. С., Ерина А. М. Теория статистики. Практикум., 1997 г.

9. Елисеева А. Н., Юзбашев В. К. Общая теория статистики. — М. Финансы и статистика, 1995 г.

10. «Теория статистики», учебник под ред. Р. А. Шмойловой, М.: Финансы и статистика, 2000.

ДОДАТКИ

Додаток А Норми споживання на місяць на одну особу, кг продуктів харчування

Додаток Б Індекси споживчих цін на окремі групи продовольчих, непродовольчих товарів та послуг у 2006 році