Облік формування статутного капіталу підприємства

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні основи формування статутного капіталу підприємства
• 1.1 Економічний зміст статутного капіталу, його функції, особливості формування на підприємстві
• 1.2 Нормативно-інформаційне забезпечення обліку статутного капіталу
• 1.3 Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства
• Розділ 2. Облік формування статутного капіталу
• 2.1 Завдання обліку формування статутного капіталу
• 2.2 Документальне оформлення створення статутного капіталу
• 2.3 Синтетичний та аналітичний облік статутного капіталу
• 2.4 Проект впровадження автоматизації обліку статутного капіталу
• Розділ 3. Контроль формування статутного капіталу
• 3.1 Організаційні засади внутрішньогосподарського контролю статутного капіталу
• 3.2 Методика та техніка внутрішньогосподарського контролю статутного капіталу
• 3.3 Узагальнення результатів внутрішньогосподарського контролю
• Висновки
• Список викорнистаних джерел

Вступ

В умовах глобалізації світового господарства, які визначаються розвитком міжнародних економічних відносин, створенням спільних підприємств, об'єктивним критерієм визнання місця і ролі національної економіки України є поява різних форм власності і господарювання. Економічною та правовою базою їх функціонування є статутний капітал, який у подальшій діяльності стає економічним гарантом платоспроможності.

Актуальність теми дослідження полягає в недостатній врегульованості в Україні операцій зі статутним капіталом, неузгодженості норм чинного законодавства, нормативних документів бухгалтерського і податкового обліку, відсутність методичного забезпечення оцінки розміру статутного капіталу.

Задаючись питанням, що ж представляє собою статутний капітал в діяльності сучасного підприємства необхідно відзначити, що поряд з вирішенням чисто фінансових питань необхідно паралельно розглядати і надійність «керованості» підприємством у руках власника. Практична потреба в дослідженні питань ефективного керування статутним капіталом свідчить про актуальність даної проблеми, що й обумовило вибір теми випускної роботи.

Найбільшої уваги в дослідженні приділено проблемам обліку операцій по формуванню і зміні статутного капіталу підприємств.

Мета та завдання для дослідження. Дослідження теоретичних аспектів організації бухгалтерського обліку та контролю статутного капіталу і фінансової стійкості підприємств сільського господарства.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань:

— розкрити сутність і зміст статутного капіталу підприємства;

— виявити механізм формування статутного капіталу на підприємстві;

— дослідити теоретичні аспекти обліку статутного капіталу підприємства;

— надати економіко-правову характеристику статутному капіталу в управлінні сільськогосподарським підприємством;

— визначити передумови використання комп’ютерних систем обробки даних для обліку та контролю операцій зі статутним капіталом.

Об'єкт та предмет дослідження — це операції по формуванню і зміні статутного капіталу у підприємствах аграрного сектору, сукупність теоретичних, методичних і практичних питань, пов’язаних з обліком та контролем статутного капіталу.

Теоретичною методологічною основою випускної роботи є основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних економістів.

Інформативною основою дослідження є Закони України, Укази Президента, Постанови Кабінету Міністрів, матеріали наукових конференцій, періодичної преси.

Розділ 1. Теоретичні основи формування статутного капіталу підприємства

1.1 Економічний зміст статутного капіталу, його функції, особливості формування на підприємстві

Майно підприємства складається із різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів — носіїв прав власності окремих суб'єктів. Права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутках визначаються часткою і формою інвестованих коштів. Вони мають бути чітко відображені у бухгалтерському обліку на підставі відповідних документів. Розкриття цих прав є одним із найважливіших завдань фінансової звітності.

Капітал — одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності.

Якщо розглядати тлумачення капіталу з погляду різних економічних дисциплін, то можна помітити деяку неоднозначність. Так, наприклад, Н. П. Кондратов показує, що капіталом організації є її майно. У той же час, відповідно до передмови до Міжнародних бухгалтерських стандартів, опублікованих Комітетом з міжнародних бухгалтерських стандартів у листопаді 1982 р., капітал являє собою різницю між активами і пасивами.

Поняття «Капітал» звичайно асоціюється з поняттям «власність». В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками) і представляє собою вартість майна підприємства.

На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, облікова формула капіталу набуває вигляду:

К = А, оскільки З = 0, (1.1)

де К — власний капітал;

А — активи (вартість майна);

З — зобов’язання.

У процесі господарської діяльності у підприємства виникають зобов’язання перед юридичними і фізичними особами. Боргові зобов’язання перед кредиторами підприємства задовольняються за рахунок його активів. З урахуванням залучених коштів власний капітал (тобто капітал, який належить власникам підприємства) визначається як різниця між вартістю його майна і зобов’язаннями:

К = А — З, (1.2)

Саме так трактується початковий статутний капітал Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» (табл.1.1):

Таблиця 1.1

Порівняння визначень статутного капіталу

Дослідження сучасних науковців — Г. Менк’ю, Ч. Гіла, В. В. Ковальова, І.Й. Яремко та інших присвячені в основному капіталу як економічній категорії, або як предмету фінансового аналізу. Але більшість дослідників не приділяє належної уваги саме статутному капіталу, розглядаючи його як елемент власного капіталу. Аналогічним є розгляд цього питання в інших виданнях з обліку та аудиту. Такі автори як Ф. Ф. Бутинець, М. В. Кужельний, В. В. Сопко, В. Г. Мельник, Н. М. Грабова тощо розглядали проблеми обліку не акцентуючи увагу на облікових проблемах статутного капіталу.

Важливим методологічним аспектом для характеристики статутного капіталу є науково обґрунтована класифікація капіталу за різноманітними ознаками. В літературних джерелах автори виділяють 23 класифікаційні ознаки, 43 види капіталу. На рис. 1.1 уточнено місце статутного капіталу в загальній класифікації капіталу.

Рис. 1.1 Характеристика статутного капіталу в товариствах з обмеженою відповідальністю через класифікаційні ознаки капіталу

Статутний капітал є одним з найважливіших показників, що дозволяють одержати уявлення про розміри і фінансовий стан економічних суб'єктів. Це один з найбільш стійких елементів власного капіталу організації, оскільки зміна його величини допускається в строго визначеному порядку, установленому законодавчо.

Відповідно до законодавства України статутний капітал [21], у залежності від організаційно-правової форми підприємства, може виступати у виді: статутного капіталу, статутного фонду, складового капіталу, пайового фонду.

Функції статутного капіталу, а також цілі його зменшення та збільшення у систематизованому вигляді згруповані у табл.1.2:

Таблиця 1.2

Функції та цілі збільшення (зменшення) статутного капіталу

Формування статутного капіталу зв’язано з цілями створення організації і її організаційно-правовою формою. Порядок формування статутного капіталу організацій різних організаційно-правових форм досить жорстко в даний час регулюють закони України. Крім того, ряд підзаконних актів регламентує дії по бухгалтерському відображенню цього процесу.

Разборська О.О. у своїй роботі «Облік і аудит формування та руху статутного капіталу відкритих акціонерних товариств» досліджуючи сутність статутного капіталу, виділити три його характеристики:

1) регулятор розподілу власності;

2) засіб мобілізації ресурсів;

3) механізм захисту прав власників.

При цьому статутний капітал повинен реалізовуватися у двох напрямах:

1) як основа для розрахунку і розподілу доходів серед власників;

2) як регулятор відносин власності та гарантія погашення зобов’язань підприємства. Розмір статутного капіталу підприємства в значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого зв’язку між розмірами статутних капіталів підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них, бо останнє визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари та послуги, розмір залучених кредитів та інших позикових фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного капіталу впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства.

Початковий розмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті або установчому договорі, які в обов’язковому порядку подаються до органів влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (фінансові, податкові), а також банки у взаємовідносинах постійно слідкують за розміром статутного капіталу кожного підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного капіталу, треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні активи) надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частки в статутному капіталі та є його власниками.

Законодавство України передбачає мінімальні розміри статутних капіталів, нижче яких державна реєстрація підприємства не допускається. Ці мінімальні розміри не є сталими. У зв’язку з інфляційними явищами в економіці нерідко змінюються в законодавчому порядку.

Аналіз динаміки розміру статутного капіталу і генезису бази його розрахунку довели, що показник статутного капіталу в Україні має формальне значення і не виконує функції гаранту платоспроможності товариства. Однією з причин такого стану є недосконалість обраної бази для визначення мінімального розміру статутного капіталу. За результатами дослідження досвіду роботи товариств в інших країнах було запропоновано не пов’язувати мінімальний розмір статутного капіталу зі ставкою мінімальної заробітної плати.

Процес формування обсягу і структури капіталу підпорядкований завданням, які забезпечують його господарську діяльність не тільки на початковій стадії функціонування підприємства, але і в найближчій перспективі. Загальна потреба в капіталі підприємства базується на його потребі в оборотних та позаоборотних активах.

Види вкладів, за рахунок яких можливе формування статутного капіталу передбачено в ч.2 ст. 115 ЦКУ [69], ч.1 ст. 13 Закону про господарські товариства [21], ч.1 ст. 86 Господарського Кодексу України та ч.1 ст. 11 Закону про АТ. І в усіх цих нормах ідеться про те, що єдиний універсальний вклад — майно. А як нам відомо зі ст. 190 ЦКУ — це річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Водночас річ — це предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки [69, ст.179].

Тож, враховуючи це, приведемо класифікацію видів вкладів, якими можна наповнювати статутний капітал (рис. 1.2):

статутний капітал облік контроль

Рис. 1.2 Класифікація видів вкладів до статутного капіталу

1. Речі:

— рухоме майно: обладнання, сировина, продукція, тварини, транспортні засоби, техніка, меблі, інші матеріальні цінності, які можна вільно переміщувати у просторі;

— нерухоме майно: будинки, квартири, споруди, земельні ділянки, інші об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких без їхнього знецінення та зміни їх призначення;

— гроші: національна, іноземна валюта;

— цінні папери: акції, облігації, ощадні, інвестиційні сертифікати тощо.

1. Майнові права:

— корпоративні права: частка (її частина) в статутному капіталі іншого суб'єкта (якщо учасник вносить до статутного капіталу господарського товариства частку, якою він володіє в іншому господарському товаристві, то внаслідок цього в останньому відбувається зміна складу учасників);

— речові права: права користування будинками, спорудами, приміщеннями, транспортними засобами, природними ресурсами;

— права на об'єкти інтелектуальної власності: майнові права на торгові арки, винаходи, корисні моделі, комп’ютерні програми, інші об'єкти, визначені законами;

— зобов'язальні права: право вимоги учасника до іншого суб'єкта (унаслідок цього внеску змінюється кредитор у зобов’язанні, тобто замість учасника, що вніс у статутний капітал право вимоги, кредитором стає господарське товариство, до якого перейшло право вимоги).

Тож вкладом до статутного капіталу може виступати будь-що із зазначеного вище майна. До того ж вклад може бути комбінованим, наприклад, гроші + нерухомість, обладнання + цінні папери тощо. Головне — майно, яке пропонується для вкладу, повинно мати грошову оцінку, бо статутний капітал — це майнова база, що гарантує інтереси кредиторів господарського товариства.

Для певних видів суб'єктів господарювання закон може встановлювати спеціальні вимоги щодо імовірних вкладів до статутного капіталу. Наприклад, страхові компанії не можуть собі дозволити використати декілька джерел, з яких до їх статутного капіталу надійдуть гроші, будинки, автомобілі. Вони мають право скористатися лише одним грошовим джерелом [24, ст.2].

Джерелом формування статутного капіталу державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств — у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів — за розпорядженням державних органів, що виконують функції по управлінню державним майном (Капітал державного майна, міністерства і відомства України). В сучасних умовах державні підприємства, як правило нарощують свої статутні капітали за рахунок власних нагромаджень — прибутку. Частину чистого прибутку вони спрямовують на розвиток виробництва — реконструкцію, придбання нового устаткування тощо.

Частина прибутку може спрямовуватися до статутного капіталу на приріст власних оборотних коштів. Така потреба виникає у підприємства у зв’язку з необхідністю збільшити нормативи запасів оборотних активів, що, як правило, залежить від росту обсягів виробництва товарів та послуг. Статутний капітал приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, яке затверджене спеціально урядовою постановою.

Майно, яке внесене учасниками у статутний капітал відображається у засновницькому описі майна (додаток Е).

У відповідності з Законом України «Про господарські товариства» акціонерні товариства формують свої статутні капітали за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи купівлі-продажу на капіталовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту підписку і купівлю-продаж на біржі (у закритих акціонерних товариствах). Таким чином, у закритих акціонерних товариствах 100 відсотків статутного капіталу належать засновникам. Законодавством встановлено, що засновники відкритих акціонерних товариств зобов’язані викупити 25% всіх акцій, тобто їхня частка в статутному капіталі не може бути нижчою за 25%.

На стадії заснування при створенні відкритого акціонерного товариства юридичні та фізичні особи, які виявили бажання купити акції, тобто стати акціонерами нового підприємства повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися.

Товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю і повні товариства формують статутні капітали з внесків учасників. Ці внески оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному капіталі, причому у товариствах з обмеженою відповідальністю сума внеску кожного з учасників являє собою межу його відповідальності за зобов’язаннями товариства. В товариствах з додатковою відповідальністю і повних товариствах учасники відповідають за їхні борги сумою своїх внесків у статутний капітал, а якщо сума статутного капіталу недостатня для покриття боргів товариства, то додатково ще й майном, що належить кожному учаснику.

Згідно з чинним законодавством мінімальний розмір статутного капіталу регламентований лише для господарських товариств. Створюючи господарські товариства, власники мають змогу визначити критерії, за якими буде проводитися оцінка їх внесків. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості капітал підприємства дорівнює його активам.

Усі власні засоби в тім чи іншому ступені служать джерелами формування засобів, використовуваних організацією для досягнення поставлених цілей. Список майна, яке на може бути вкладом до статутного капіталу, такий:

— бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу [21, ч.3];

— векселі до статутного капіталу господарського товариства;

— облігації (розміщення підприємством для формування й поповнення свого статутного капіталу) [24, ч.2 ст.8];

— боргові емісійні цінні папери (для оплати акцій акціонерних товариств), емітенти яких — засновники цього акціонерного товариства;

— особисті немайнові права інтелектуальної власності [69, ч.4 ст.423]; - право на земельну частку (пай) до статутного капіталу господарського товариства (заборона діє, доки не наберуть чинності закони про державний земельний кадастр та про ринок земель);

— земельні ділянки, призначені для особистого ведення селянського господарства та товарного сільськогосподарського виробництва (заборона діє, поки не наберуть чинності закони про державний земельний кадастр та про ринок земель);

— майно, вилучене з цивільного обігу на території України.

На окрему увагу заслуговує випадок, коли учасник товариства з обмеженою відповідальністю має до нього таки право вимоги (наприклад, за договором позики) й водночас мусить здійснити свій вклад до статутного капіталу. За таких умов учасники (засновника) часто припускаються помилки, зараховуючи зустрічні вимоги на підставі ст. 601 Цивільного Кодексу України, припиняючи цим зобов’язання за договором та зняття з себе обов’язків щодо внесення вкладу до статутного капіталу. Але такі дії є незаконними. Згідно ч.2 ст. 144 Цивільного Кодексу України не допускається звільнення учасникам від вноситься вклад, уже створено, тоді передавальна сторона — учасник-фізична внесення вкладу до статутного капіталу, шляхом зарахування вимог до товариства.

Порядок приймання-передачі вкладів до статутного капіталу товариства має ряд нюансів. Наприклад, якщо товариство, до статутного капіталу якого особа або учасник-юридична особа (її керівник або інша уповноважена ним особа) передає вклад до статутного капіталу товариству, що діє через створеного керівника або уповноважену ним особу. У випадку, коли товариство тільки-но створюють, вклад передається до статутного капіталу товариства, яке ще не існує. Тобто учасники товариства на зборах вибирають уповноважену особу на прийняття вкладів від решти учасників. Коли товариство зареєструють як юридичну особу, учасник (якому передавалися вклади до статутного капіталу) передає безпосередньо товариству.

Виникають випадки коли суму статутного капіталу необхідно збільшити обов’язково. Наприклад, після закінчення другого, чи кожного наступного фінансового року, вартість чистих активів ТОВ буде менша за статутний капітал.

Додаткові інвестиції у статутний капітал не виправлять ситуації, оскільки під ними слід розуміти не вклади в статутний капітал як такі, а додаткові внески у значенні, наведеному в ст. № 51 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-ХІІ, тобто звичайну фінансову допомогу.

Іншим прикладом обов’язкового збільшення розмірів статутного капіталу є випадки, коли із складу учасників ТОВ виходить один із засновників (якщо установчими документами не передбачено на цей випадок додаткового капіталу), то сума статутного капіталу товариства буде зменшена на величину частки даного засновника, внаслідок цього сума статутного капіталу може бути меншою за 100 мінімальних заробітних плат (виходячи із ставки зарплати, що діяла на момент створення товариства). У такому випадку необхідно збільшити статутний капітал підприємства до необхідного мінімуму, який встановлений законодавством.

В період формування сільськогосподарського товариства, особливо гостро постає питання про передачу прав на користування земельними ресурсами, оскільки земля є одним із найважливіших засобів виробництва в даній галузі. Нажаль, дане питання мало висвітлено на законодавчому рівні, що створює низку перешкод впродовж усієї діяльності сільськогосподарського підприємства. Порядок збільшення статутного капіталу ТОВ здійснюється в такій послідовності (рис. 1.3):

— загальні збори учасників приймають рішення про збільшення статутного капіталу і вносять зміни до установчих документів;

— подають відповідні документи держреєстратору для внесення змін до установчих документів (заповнену реєстраційну картку, оригінал або нотаріально засвідчену копію протоколу загальних зборів учасників, оригінал статуту з відміткою про його перереєстрацію, два примірника установчих документів у новій редакції і документи, що підтверджують сплату реєстраційного збору за держреєстрацію змін);

— у триденний термін держреєстратор повинен зареєструвати відповідні зміни. Після цього учасники можуть вносити активи, які збільшують розмір статутного капіталу.

Рис. 1.3 Порядок збільшення розміру статутного капіталу

Існує й інший порядок збільшення статутного капіталу товариства. Це відбувається тоді, коли виникає значна необхідність в тих чи інших активах (додаткових внесках до статутного капіталу). У такому випадку спочатку вносять активи, а потім вже реєструються зміни в установчих документах.

За даних умов необхідно дотримуватися двох правил:

— для збільшення статутного капіталу необхідна наявність протоколу загальних зборів учасників, у якому було б передбачено збільшення розмірів статутного капіталу і внесення відповідних поправок до установчих документів;

— держреєстрація змін суми статутного капіталу повинна відбуватися в тому ж звітному періоді, що й збільшення статутного капіталу.

Дотримання цих правил допоможе уникнути дорікань органів податкової служби. Без державної реєстрації змін статутного капіталу протягом 5 днів із дня прийняття рішення про внесення поправок до статуту, податківці можуть наполягати, що сума додатково вкладених активів у статутний капітал є безповоротною фінансовою допомогою, а не додатковими внесками учасників. Доказом, що це не так, може слугувати протокол загальних зборів засновників, де буде зазначена відповідна зміна статутного капіталу.

1.2 Нормативно-інформаційне забезпечення обліку статутного капіталу

До нормативних документів, які регламентують порядок реєстрації і формування статутного капіталу відносяться:

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» № 1201- XII від 18.06.1991р.

Закон України «Про господарські товариства» № 1576-ХП від 19.09.1991 р.

Відповідно до Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-ХІІ, розмір статутного фонду у товаристві з обмеженою відповідальністю повинен становити не менше суми еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам. Не допускається звільнення учасника від обов’язкового внесення вкладу в статутний капітал товариства, в т. ч. шляхом заліку вимог до товариства. До моменту державної реєстрації товариства його учасники мусять оплатити не менше 50% суми своїх вкладів. Решта підлягає оплаті протягом першого року діяльності ТОВ.

За невнесення свого вкладу проти термінів, передбачених законодавством та установчими документами господарського товариства, учасник ТОВ сплачує на користь товариства 10% річних з недонесеної суми, якщо інше не визначено установчими документами.

3. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» № 469/97-ВР від 17.07.1997 р.

4. Закон України «Про страхування» № 2745 від 04.10.2001 р.

5. Закон України «Про банки та банківську діяльність» № 2121−111 від 07.12.2000 р.

6. Закон України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2009 рік» № від

7. Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 28 грудня 2007 року № 107VІ

8. Положення «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії», затверджено Указом Президента України за № 55/94 від 19.02.1994 р.

9. Лист Міністерства фінансів України № 04−305 від 30 вересня 1991 р. «Порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств і інформації про їх випуск» з урахуванням змін і доповнень, внесених Наказом Міністерства фінансів України за № 83 від 23 травня 1995 р. за виключенням п. 9 цього Порядку.

10. Цивільний Кодекс України № 435-ІV від 16.01.2003 р.

Конкретизації норм цивільного законодавства, що можуть зачіпати права й інтереси юридичних осіб, присвячено також положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435 — ІV. Відповідно до ст. 113 ЦКУ господарським товариством є юридична особа, статутний капітал якої розподілено на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства. Засновником товариства може бути одна особа, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 115 ЦКУ, статутний капітал повинен утворюватися за рахунок майна, що передається учасниками у власність господарського товариства у вигляді вкладів. Такими вкладами можуть виступати будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), грошові кошти, в т. ч. в іноземній валюті. Проте можуть встановлюватися певні обмеження.

11. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV.

Правові основи господарської діяльності, яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності, встановлює Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-ІV. Цей нормативний документ визначає основні принципи господарювання в Україні й регулює господарські відносини, що виникають в процесі організації і здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю — засноване однією чи декількома особами товариство. Його статутний капітал поділено на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства не відповідають за його зобов’язання і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, в межах вартості своїх вкладів.

Для створення товариства його засновники мають розробити засновницькі документи. Установчим документом товариств з обмеженою відповідальністю є статут.

У статуті вказуються найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адреса, органи управління товариством, їх компетенція, порядок вступу до товариства і виходу з нього. У засновницьких документах також містяться відомості про розмір і склад статутного капіталу товариства.

Наприклад, ст. 86 ГКУ забороняє використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, грошові кошти, одержані в кредит і під заставу.

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і припиняється в день вибуття підприємства з Державного реєстру в результаті завершення діяльності, банкрутства, реорганізації тощо.

Основним нормативним документом, який регламентує порядок обліку статутного капіталу товариства є Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХХІ, яким законодавче закріплено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні.

Головним нормативно-правовим документом у системі регулювання бухгалтерського обліку власного капіталу є П © БО 5 «Звіт про власний капітал», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87.

Згідно якого всі підприємства, організації та інші юридичні особи усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) в кінці звітного року повинні складати Звіт про власний капітал за типовою формою, з метою розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Зокрема в Звіті про власний капітал наводиться узагальнена інформація за звітний рік про зміни (збільшення, зменшення) статутного капіталу.

Важливим інструментом гармонізації системи бухгалтерського обліку на підприємстві є План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій та Інструкція про його застосування, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 зі змінами і доповненнями.

Головна мета Плану рахунків — забезпечення інформацією про власний капітал, потрібною для спостереження за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень та складання фінансової звітності.

Згідно п. 1.5 Інструкції № 527 для формування статутного фонду підприємства відкривають рахунок у банку. Такий рахунок відкривається до моменту реєстрації підприємства як юридичної особи. Після того, як підприємство представить у банк документи, що засвідчують реєстрацію юридичної особи, такий рахунок починає працювати як поточний.

Нормативного документа, який би установлював визначену форму первинних документів, що підтверджують передачу/одержання внеску в статутний фонд, не існує.

Тому при передачі майна (крім коштів) від засновника (як юридичної, так і фізичної особи) до ТОВ можна скласти двосторонній акт приймання-передачі майна вільної форми.

Операції, пов’язані з надходженням, переміщенням і відпусткою товарно-матеріальних цінностей, повинні оформлятися первинними документами, форми яких затверджені Наказом № 193.

На сьогодні перехідний період у бухгалтерському обліку ще не закінчився. Для нього характерним є застосування затверджених П © БО, які регулюють усі сфери бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік власного капіталу регламентують:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про власний капітал». Затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31 березня 1999 р. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 397/3690 від 21 червня 1999 р. із змінами і доповненнями, внесеними Наказом Міністерства фінансів України за № 989 від 25 листопада 2002 р., зареєстрованими у Міністерстві юстиції за № 962/7250 від 10 грудня 2002 р. та за станом на 02.02.2005 р.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств». Затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 163 від 07.07.1999 р. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 499/3792 від 23 липня 1999 р. зі змінами за станом на 02.02.2005 р.

1.3 Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «імені Воровського» Полтавського району Полтавської області (скорочена назва — ТОВ «імені Воровського»), засноване відповідно до рішення засновників 30 грудня 1997 року. Для забезпечення діяльності цього підприємства було створено статутний фонд в сумі 7000 грн. за рахунок внесків засновників.

ТОВ «ім. Воровського» є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові рахунки у банках, гербову печатку. У своїй діяльності воно керується Статутом, Законами України, указами Президента України, постанови Кабінету Міністрів України.

Для загальної характеристики фінансово-економічної діяльності підприємства застосуємо методи фінансового аналізу та річну звітність ТОВ «ім. Воровського» Полтавського району Полтавської області за 2006;2008 рр. (додатки А, Б, В).

ТОВ «імені Воровського» створене з метою одержання прибутку шляхом здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності у відповідності і на умовах, визначених чинним законодавством та Статутом. Предметом діяльності ТОВ «імені Воровського» є:

— заготівля сільськогосподарської продукції, її переробка і реалізація на внутрішньому та зовнішньому ринках;

— надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам;

— робота з акціями та іншими цінними паперами;

— інші види діяльності, що не заборонені чинним законодавством України та відповідають меті створення підприємства.

В умовах сьогодення більшість підприємств працює в умовах невизначеності. За таких умов керівництво підприємства повинне відчувати існуючі можливості та небезпеки для підприємства, тому здійснення аналізу конкретних показників сприятиме пошуку необхідних резервів.

Важливим напрямком загальної оцінки фінансового стану суб'єкта господарювання є аналіз його майнового стану, який характеризується складом, розміщенням, структурою та динамікою активів і пасивів.

Аналіз майнового стану підприємства проведемо за даними табл.1.3 Інформація про наявні у підприємства ресурси та прийняті ними зобов’язання відображається в формі № 1 «Баланс» за відповідні періоди.

Таблиця 1.3

Склад, структура та динаміки майна ТОВ " імені Воровського" Полтавського району за 2006;2008 рр., тис. грн. (станом на кінець року)

Аналіз даних таблиці 1.3 свідчить, що вартість майна ТОВ «імені Воровського» Полтавської області протягом досліджуваного періоду збільшилась на 2386 тис. грн., порівняно з 2006 р., що було викликано збільшенням в складі необоротних активів та оборотних (на 1977 тис. грн. і 409 тис. грн. відповідно). При цьому сукупність основних засобів і довгострокових біологічних активів (будівлі, споруди, передавальні пристрої, продуктивна худоба тощо) формують необоротні активи, що в структурі майна підприємства становлять в 2008 р.61,9%, тоді як в 2006 р. — 35,2%. Оборотні активи склали в структурі майна 38,1% в 2008 р., а в 2006 — 64,8%.

Зростання оборотних активів пояснюється суттєвим збільшенням фондів обігу (на 113 тис грн. порівнянно з 2006 р.).

В складі фондів обігу за 2006;2008 рр. найбільшу питому вагу займають готова продукція та поточна дебіторська заборгованість. Згідно даних таблиці 1.2 спостерігається зменшення грошових коштів з 7 тис. грн. до 3 тис. грн. у 2008 р. або на 0,3%.

Аналіз капіталу (табл.1.4) показує, що в його складі прослідкується тенденція до збільшення. Дана зміна викликана збільшенням у 2008 р., порівняно з 2006 р. розміру власного капіталу на 1624 тис. грн. і зобов’язань — на 762 тис. грн.

Структура капіталу також зазнала суттєвих змін: відношення власного капіталу до зобов’язань в 2006 р. склало — 21,8% проти 78,2%; відношення власного капіталу до зобов’язань в 2007 р. — 78,9% проти 21,1%; власного капіталу до зобов’язань в 2008 році - 47,7% проти 52,3%.

За даними балансів відбулось збільшення вартості власного капіталу за 2008 р. порівняно з 2006 р., в сукупності на 25,9% більше, що відбулося за рахунок зростання статутного капіталу на 50 тис. грн. (або 0,9%), та збільшення суми нерозподіленого прибутку на 1574 тис. грн. (або 25%).

Таблиця 1.4

Склад, структура та динаміки капіталу ТОВ " імені Воровського" Полтавського району за 2006;2008 рр., тис. грн. (станом на кінець року)

За 2006 — 2008 рр. позиковий капітал підприємства представлений переважно поточними зобов’язаннями (27,4%), що порівняно з 2006 р., менший на 72 тис. грн. або 38,8%. Серед них сума кредиторської заборгованості збільшилась на 182 тис. грн. по відношенню до 2006 р.

Фінансова стійкість підприємства — це стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподіл і використання, що забезпечує розвиток, на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику. Проведемо аналіз показників фінансової стійкості ТОВ «імені Воровського» (табл.1.5).

Таблиця 1.5

Показники фінансової стійкості ТОВ " імені Воровського" Полтавського району за 2006;2008 рр.

Аналіз даних табл.1.5 дає можливість стверджувати:

1. По показниках структури капіталу:

Оскільки коефіцієнт автономії в 2006 — 2008 рр. не відповідає нормативному значенню, то за цим критерієм кредитори мають високий рівень ризику, бо зобов’язання підприємства не можуть бути виконані за рахунок власного капіталу. Це є негативним явищем і за цим показником підприємства є фінансово нестійким.

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу становить 0,523 процентних пунктів, тобто більше нормативного значення, що говорить про те, що ТОВ «імені Воровського» значною мірою залежить від залучених коштів. За цим критерієм підприємство також є фінансово нестійким.

Коефіцієнт фінансової залежності показує, що станом на кінець 2008 року 2,10 грн. загальної вартості пасивів припадає на 1 грн. власного капіталу. За цим критерієм підприємство знову ж є фінансово нестійким.

Коефіцієнт фінансової стабільності за 2006 — 2008 рр. досяг значення з межах від — 0,279 до 0,912, що показує обсяги власного капіталу, які припадають на 1 грн. зобов’язань, що вказує на фінансову нестійкість підприємства.

Коефіцієнт фінансового ризику в 2008 р., порівняно з 2007 р., зменшився на 2,492 пунктів (або у 2,5 рази) і склав 1,097, проте відповідає нормативному значенню. За цим, єдиним критерієм підприємство є фінансово стійким.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів показує, що за досліджуваний період частка довгострокових позик для фінансування активів підприємства поряд з власними коштами становить близько 35%.

Коефіцієнти поточних і довгострокових зобов’язань вказують на те, що в структурі зобов’язань підприємства поточні зобов’язання становлять за результатами 2006 р.84,8%, 2007 р. — 58,9%, 2008 р. — 52,6%, а решта — довгострокові. Значення коефіцієнтів не відповідає нормативному значенню. За цим критерієм підприємство є фінансово нестійким.

Значення коефіцієнту фінансового лівериджу за 2006 — 2008 рр. не відповідало нормативному значенню (< 0,1), проте зменшилось, що свідчить про незначне зменшення фінансового ризику, тобто можливість втрати платоспроможності.

2. По показниках стану оборотних активів:

Розрахований коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, що в ТОВ «імені Воровського» в 2007 році 61,7% власного капіталу вклало в обігові засоби, в 2008 р. — 22,2%. Значення коефіцієнта за 2008 рік не відповідає нормативному значенню (> 0,5). За цим критерієм підприємство є фінансово нестійким.

Значення коефіцієнта забезпеченості оборотних активів власними коштами по ТОВ «імені Воровського» за досліджуваний період зменшилось, проте відповідало нормативному значенню, тобто складало? 0,1 (в 2007 р. — 0,797, в 2008 р. — 0,278). Даний показник показує частку активів сформованих за рахунок власних коштів. Отже, підприємство є фінансово стійким.

Коефіцієнт забезпеченості запасів власними коштами ТОВ «імені Воровського» за 2006 — 2008 рр. характеризує рівень недостатності власних оборотних коштів для формування запасів підприємства, тобто не відповідає нормативному значенню. За цим показником підприємство є фінансово нестійким.

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів показує частку грошових коштів (2007 р. — 0,003 процентних пунктів, 2008 р. — 0,007) у загальній величині власних оборотних коштів.

3. По показниках стану основного капіталу:

Коефіцієнт виробничого потенціалу показує, що у майні ТОВ «імені Воровського» основні засоби та оборотні виробничі фонди займають 89,4% від загальної питомої ваги.

Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні характеризує частку основних засобів (в оцінці за залишковою вартістю) у майні підприємства (61,9%).

Коефіцієнт нагромадження амортизації характеризує функціональний стан основних засобів і нематеріальних активів — і становить 20,6%, що характеризує рівень їх зношеності.

Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів показує, що 0,62 грн. оборотних активів припадає на 1 грн. необоротних активів. Розрахований коефіцієнт за 2006 — 2008 рр. зменшився, що є негативним явищем і говорить про зменшення частки оборотних активів. За цим показником підприємство є фінансово нестійким.

Однією з ключових ознак фінансової стійкості підприємства є його ліквідність, тобто здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання перед усіма контрагентами та державою; здатність швидко продати активи і одержати грошові кошти, використати для виконання платіжних зобов’язань. Ліквідність підприємства за своїм змістом означає ліквідність його балансу. Здійснимо аналіз ліквідності балансу (табл.1.6).

Таблиця 1.6

Ліквідність балансу ТОВ «імені Воровського» Полтавського району за 2006;2008 рр., тис. грн. (станом на кінець року)

Аналіз даних табл.1.6 показує, що в 2006 р. нестача високоліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов’язань становила 984 тис. грн., в 2007 р. — 299 тис. грн., в 2008 р. — 1170 тис. грн. По середньо-, низько, важколіквідних активах в 2008 р. спостерігається надлишок платіжних засобів. Таким чином, баланс ТОВ «імені Воровського» не є абсолютно ліквідним — баланс підприємства характеризується порушенням нерівностей (одночасно не виконуються наступні умови: А1? П1, А2? П2, А3? П3, А4? П4).

Платоспроможність характеризує здатність підприємства своєчасно та повністю виконати платіжні зобов’язання, які мають певні терміни сплати. Здійснимо аналіз платоспроможності підприємства (табл.1.7):

Таблиця 1.7

Показники платоспроможності ТОВ " імені Воровського" Полтавського району за 2006;2008 рр. (станом на кінець року)

З даних табл.1.7 можна побачити:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності за досліджуваний період не відповідав нормативному значенню, тобто мав значення менше 0,2. Показник показує частку поточних зобов’язань (0,3%), яку підприємство має можливість негайно погасити високоліквідними оборотними активами. За цим критерієм підприємство не є платоспроможним, оскільки цей коефіцієнт вважається найбільш жорстким критерієм в оцінці платоспроможності.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності характеризує частку поточних зобов’язань (12,1%), яку підприємство може погасити, використавши поряд з високоліквідними активами поточну дебіторську заборгованість. За цим критерієм підприємство не є платоспроможним.

3. Загальний коефіцієнт ліквідності в 2008 р. перевищив нормативне значення та показує, що на 1 грн. поточних зобов’язань підприємства припадає 1,39 грн. оборотних активів. За цим критерієм підприємство є платоспроможним.

Отже, стабільність фінансового стану підприємства в умовах ринкової економіки обумовлена значною мірою широтою ринків збуту продукції, його діловою репутацією (іміджем, рівнем ефективності використання ресурсів (капіталу) і стабільністю економічного зростання).

З метою поліпшення фінансового стану підприємству потрібно:

1. Раціонально використовувати наявні ресурси шляхом вдосконалення системи управління.

2. Проводити внутрішній аналіз — для своєчасного прийняття відповідних заходів щодо усунення виявлених негативних симптомів.

3. Проводити зовнішній аналіз — для адекватної оцінки укладених або передбачуваних договорів тощо.

У якості досить суттєвого критерію задовільного фінансового стану виступає рівень організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Досвід показує, що у підприємств, діяльність яких характеризується низькою якістю облікової роботи (неповним і несвоєчасним відображенням господарських операцій; незабезпеченістю облікових даних документальним підтвердженням; нестабільність і постійні зміни кореспонденції господарських операцій тощо), частіше виникають фінансові труднощі, саме через відсутність інформації в осіб, що приймають управлінські рішення.