Профконсультування школярів

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ВИЩОЇ ОБРАЗОВАНИЯ.

РЕСПУБЛІКИ КАЗАХСТАН.

ПАВЛОДАРСЬКИЙ УНИВЕРСИТЕТ.

КУРСОВА РАБОТА.

По дисципліни «Психологічний консультирование».

На тему: Профконсультирование школьников.

Студентки групи ЗПиП-41.

Карпецкой Оксаны.

Викладач: Демиденко Раїса Николаевна.

Павлодар, 2002.

ОГЛАВЛЕНИЕ ВВЕДЕНИЕ.

ТЕОРИТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТИРОВАНИЯ.

1. Психологічний консультування, психологічна корекція і психотерапия.

2. Основні засади роботи профконсультанта.

3. Схема профконсультирования.

4. Профконсультирование в школе.

ПРОФКОНСУЛЬТИРОВАНИЕ ШКОЛЬНИКОВ.

Підготовчий этап.

А. Ознайомлення з клиентами.

Б. Опис методик.

1. Проведення профорієнтаційних методик.

2. Аналіз результатов.

3. Выводы.

4. Рекомендации.

1 ПРИЛОЖЕНИЕ.

1 ЛИТЕРАТУРА.

5 ВВЕДЕНИЕ.

Широке впровадження психології в практику закономірно призводить до розвитку тих її областей, котрі традиційно позначаються як методи психологічного впливу. У тому числі одне з найважливіших місць безсумнівно належить психологічному консультуванню. Важко дати чітке визначення цьому різновиду діяльності чи однозначно вказати сфери його застосування, оскільки слово «консультування «віддавна представляє родове поняття щодо різноманітних видів консультативної практики. Так, фактично на будь-якій сфері, у якій використовуються психологічні знання, в тій чи іншій мері застосовується консультування як одне з форм роботи. Консультування включає у себе та проф. консультування, і педагогічне, і промислове консультування, і консультування керівників, і що, багато другое.

У період соціально-економічних катаклізмів і зміни громадської системи, проблема престижу обраній діяльності набуває особливого сенс. Як відомо, у таку пору посилюється соціальна мобільність населення, саме, істотно полегшується перехід із однієї соціальної страти до іншої. Колишня «еліта» деградує, втрачає свої і перетворюється на «середні верстви» суспільства, чи в «простолюдинів». І навпаки, що з «нижчих» верств українського суспільства збагачуються, набирають суспільна вага і влияние.

Перспектива знайти місце у привелегированных шарах суспільства зігріває багатьох підлітків і, особливо їхнього честолюбних батьків. Варто додати, що у вона найчастіше юнак вибирає професію не оскільки його приваблює зміст праці (вона знає собі всіх принад і повним вад обраній професії), він скоріш вибирає певний спосіб життя, де професія лише один із засобів побудови щастя. Цим те й пояснюється вибір підлітками молодими людьми професій типу юрист чи економіст: власними силами вони навряд чи зможуть зацікавити дуже багатьох (роботу з нормативними актами і фінансовими звітами — це все ж на «любителя»), але саме ця професії зараз дозволяють людині багато заробляти і будувати певний спосіб жизни.

Однак згодом престижність і востребовательность професій змінюється від і тоді в самоопределяющегося підлітка є помилитися: при виборі він орієнтувався на престиж і елітарність, а був у величезної масі незатребуваних фахівців, котрі ще недавно були «нарасхват».

Завдання психолога допомогти ще зовсім яка склалася особистості не помилитися у виборі майбутньої профессии.

Проблемою профорієнтації займалися дуже багато, і гадаю, немає сенсу їх усіх перераховувати. Я хотів би відзначити лише праці людини, який широко займається цією проблемою нашого часу. Це д.п.н., професор факультету психології МДУ імені Ломоносова М. В. — Пряжников М. Йому належать які активізують профорієнтаційні методики «За і боротьбу проти», «Будь готовий!», і навіть активизирующий опросник-шутка «формула престижу», і безліч публікацій, що стосуються цього вопроса.

ТЕОРИТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТИРОВАНИЯ.

1. Психологічний консультування, психологічна корекція і психотерапия.

Психологическое консультування (counselling) — це внелечебная психологічна допомога, яка надається фахівцями здоровим людей із метою корекції відносин також підвищення якості жизни.

Консультування — найпоширеніший сьогодні й одна з основних інструментів у сфері інтелектуальних технологій. Консультативна практика застосовується у будь-якій сфері, де використовуються психологічні знання: в організаціях і потребу керувати, у медицині й психотерапії, в педагогіці й освіті, в кадрової і менеджерської роботі. У цей час у кожної з цих галузей нагромаджено значний потенціал знань і досвід практичного використання різних технік консультування, який може бути корисним спеціалістів інших галузей практики. У Казахстані сьогодні досить розвинена культура звернення за професійної психологічної допомогою. Цього феномену пояснюється історичними особливостями нашої країни й особливостями культури. У протягом кілька десятків років звернення за психологічної допомогою до практикуючому психолога був дуже складної, а вони часто й неможливою процедурою, передусім через відсутність послуги, як такою, і навіть безліччю міфів, що у нашої культуре.

Вот що з них:

. «Гріш мені ціна, якщо не довідуюся з усім сам (сама) » ;

. «Усі необхідно вистраждати самому » ;

. «Доки грім не вдарить — мужик не перехреститься » ;

. «Кожен ми — сама собі психолог «та інші. Що це справді дає? Нині ситуація можна змінилася настільки, навіть найбільш стійкі до впливу середовища люди відчувають стрес. Кожен є вибір: справлятися з усіма труднощами самому (або справлятися взагалі), або звернутися по допомогу до фахівцю-професіоналу. Психологічний консультування тісно пов’язані, тоді як у що свідчить безпосередньо переплітається з корекцією і психотерапією. Понад те, ці сфери часто змішуються самими практикуючими психологами. Поділ цих сфер роботи і їх точне визначення міг би послужити темою спеціальної роботи. Ми обмежимося тут дуже умовним їх розподілом. Визначимо психологічне консультування як безпосередню роботи з людьми, спрямовану влади на рішення різноманітних психологічних проблем, що з труднощами в міжособистісні стосунки, де основним засобом впливу є належним чином побудована розмова. Відповідна форма розмови активно використовують і в психокоррекционной роботі, й у психотерапії. Але якщо консультування орієнтоване, колись всього допоможе клієнту в реорганізацію його міжособистісних відносин, то психокоррекционное чи психотерапевтичне вплив орієнтоване в основному для рішення глибинних особистісних проблем людини, що у основі більшості життєвих труднощів і збройних конфліктів. Окремою темою обговорення є відмінність термінів «психокоррекция «і «психотерапія ». Звісно ж, що у вітчизняній психології поділ цих понять пов’язано скоріш ні з особливостями роботи, і з укоріненим і узаконеним становищем у тому, що психотерапією можуть займатися лише люди, мають спеціальне медичну освіту. Це обмеження, з нашого погляду зору, є штучним, оскільки психотерапія передбачає не медикаментозне, тобто психологічне вплив. До того ж термін «психотерапія «(psychotherapy) є міжнародним в більшості країн світу однозначно використовують за відношення до методам роботи, здійснюваним професійними психологами. Проте традиція використання терміну «психокоррекция «стосовно психологічної роботі у нашій країні склалася, і ми доведеться використати його поруч із терміном «психотерапія », що є загальноприйнятим у світовому співтоваристві. Безсумнівно, що кордони між психотерапією і консультуванням дуже умовні, що неодноразово зазначалося різними авторами (Поляков Ю.Ф., Спиваковская О. С., 1985). Та оскільки дана робота розрахована на людей, не мають спеціальної підготовки у сфері психотерапії чи, як ми говорити, психокорекції, позначимо ці відмінності досить суворо, обмеживши в такий спосіб область, де можуть працювати фахівціконсультанти, від випадків, де з їхніми активний вплив небажано, бо тільки наявності психологічного освіти й розуміння загальних засад роботи задля досягнення позитивного ефекту тут недостатньо. Яким чином можна розмежувати консультування і психотерапію? У ніж сенс поділу проблем клієнтів на міжособистісні і глибинні особистісні, про яке вже згадувалося выше?

Те, з які проблеми прийшов клієнт, міжособистісними чи глибинними особистісними, часто проявляється вже у формах звернення по медичну допомогу, в специфіці скарг, і очікувань від зустрічі з психологом. Клієнти психологаконсультанта зазвичай підкреслюють негативну роль інших у виникненні власних життєвих складнощів; у клієнтів, орієнтованих глибинну психокорекційну роботу, локус скарг зазвичай інший: їх частіше турбує власна нездатність контролювати і регулювати своїх внутрішніх стану, потреби та бажання. Так, клієнтові психологаконсультанта будуть характерні скарги типу: «Ми з чоловіком постійно лаємося «чи «Дружина ревнує мене це без будь-якого приводу ». Ті, хто до психотерапевта, частіше говорять про свої проблеми інакше: «Не можу стримати себе, дуже запальна, постійно кричу чоловіка «чи «Постійно невпевнений у цьому, як до мене ставляться дружина, як на мене, що вона обманює, ревную її й, певне, це без будь-якого приводу ». Така в локусі скарг отже досить багато і зокрема, те, що самим клієнтом вже пророблена певна робота з аналізу власних труднощів і невдач. Факт, що відповідальним за події з ним людина сприймає себе — крок, вимагає певного мужності, — гарантія те, що готовий до глибшого і відвертому самопознанию.

Спрямованість локусу скарги і готовності людини визначають і форму роботи з нею. Основне завдання психологаконсультанта у тому, щоб допомогти клієнту оцінити свої проблеми освіти й життєві проблеми зі боку, продемонструвати і обговорити ті боку взаємовідносин, які, будучи джерелами труднощів, звичайно усвідомлюються і контролюються. Основою такої форми впливу є, передусім, зміна установок клієнта, як у іншим людям, і різні форми взаємодії з ними. У результаті консультативної розмови клієнт має можливість ширше подивитись ситуацію, інакше оцінити своєї ролі у ній і згідно з цим новим баченням змінити своє ставлення до подій та своє поведение.

Психотерапевтичне вплив будується інакше. Скарги як такі грають великої ролі, оскільки вже в на початкових етапах роботи вони заглиблюються і переформулируются. У розмові з фахівцями зачіпаються не лише актуальні ситуації взаємовідносин клієнта, але й минуле (події далекого дитинства, юності), активно використовуються такі специфічні форми психічної продукції, як сни і асоціації. Важлива риса психотерапії — особливу увагу взаємовідносин між людиною, що звернулося по медичну допомогу, і професіоналом, аналіз що у термінах перенесення і контрпереноса одна із найважливіших коштів поглиблення і можливостей впливу, тоді як і консультуванні подібні питання практично будь-коли обговорюються. Аналіз глибинних верств психіки призводить до розумінню причин патогенних переживань, і поведінки й таким чином, сприяє рішенню особистісних проблем (Урсано Р., Зонненберг З., Лазар З., 1992).

Різна і тривалість цих видів психологічного впливу. Так, якщо психологічне консультування частіше буває короткотерміновим і рідко перевищує 5—6 зустрічах із клієнтом, то процес психотерапії триває незрівнянно довше і орієнтовано десятки, або навіть сотні зустрічей протягом кількох лет.

Певні відмінності пов’язані із типами клієнтів. На прийомі в психологаконсультанта з рівної ймовірністю побачити майже будь-якої людини незалежно з його психічного статусу, зайнятості, матеріального забезпечення, інтелектуального потенціалу т.д., тоді як коло людей, чиї проблеми можуть вирішуватися у межах глибинної психокоррекционной роботи, більш обмежений. Ідеальний клієнт — це нормальний невротик, із високим рівнем розвитку рефлексії, здатний оплачувати часто дорогою, і тривалий курс лікування, у якого достатнім при цьому кількістю часу й мотивацією. До честі психотерапії слід сказати, що звуження кола клієнтів — і збільшення часу впливу призводить до значному розширенню кола розв’язуваних проблем, що у певному сенсі стає безграничным.

Природно припустити, що за таких істотних відмінностях цих двох форм впливу повинна різнитися і підготовка відповідних фахівців. Найвища вимога до психологу-консультанту, з нашого погляду зору, — це психологічний диплом, і навіть спеціальна підготовка в області теорії та практики психологічного консультування (куди входять роботу під керівництвом супервізора), яка може і не особливо тривалої. Вимог до утворення фахівців із психотерапії значно більше, і вони містять у собі, поруч із теоретичної психологічної підготовкою й певними медичними знаннями, також тривалий досвід власної психотерапії й досвід роботи під керівництвом досвідченого супервізора. Невипадково психотерапія історично міцно пов’язана з психіатрією, серед психотерапевтів поруч із профессионалами-психологами щонайменше часто трапляються й дещо психіатри, але, звісно, також отримали спеціальна підготовка. Зауважимо, що людина, яка звертається психотерапевта, традиційно називається не клієнтом, а пацієнтом. Повноцінну підготовку спеціаліста у цій галузі неможливо уявити без досвіду власної психотерапії, завдяки якому вона може краще орієнтуватися у проблемах пацієнтів, повноцінніше працювати, не боючись таких перешкод, як синдром згоряння чи комунікативної перевантаження, і навіть вільно використовуючи такі величезні кошти впливу, як перенесення і контрперенос.

Відмінності психотерапії і консультування — широка і багатогранна тема. Звісно ж, тут ми можемо намітити лише загальні лінії їх порівняння. Тим ж, хто особливо зацікавився це питання, можна порадити почитати спеціальну літературу (Карвасарский Б.Д., 1985; Василюк Ф. Е., 1988).

" Людина на вулиці «, яка звертається психолога по медичну допомогу, особливо у нашій країні, де далеко ще не кожен сподівається, що таке психологія у принципі, який завжди розуміє, якого саме плану допомогу їй потрібна й у жодній формі може бути надано. Часто очікування клієнтів неадекватні, не відповідають реальності життя і логіці взаємовідносин (наприклад, як і часто буває, клієнт починає вимагати зробити, щоб хоч хтось когось полюбив чи розлюбив внаслідок впливу психологи і т.д.). У зв’язку з цим часто перше, що доводиться робити з клієнтом, — це пояснювати, у яких може очікувати психологічної допомогу й який. З цього погляду психологічне консультування, будучи більш орієнтованим на досягнення конкретної цілі й менш зобов’язуючим типом впливу, часто служить своєрідною сходинкою, першим кроком до тривалішої та глибокої психотерапевтичної роботі. Буває, що, дійшовши консультанту, людина вперше замислюється про роль у життєвих невдачі й починають розуміти, що з здобуття права справді допомогли, одного чи навіть кількох зустрічах із психологом недостатньо. На цьому годі було, що відразу ж звернеться за серйознішої допомогою — це може статися не незабаром або не статися ніколи, і навіть просте знання у тому, що медична допомога в принципі йому може бути, буває дуже важливим. Така взаємозв'язок консультування і психотерапії — основа широких і багатогранних можливостей практичної психології, гарантія те, що кожен котрий звертається може знайти собі те, що є найпридатнішою для нього на даний момент.

2. Основні засади роботи профконсультанта.

Профконсультирование є спеціальної діяльністю з надання допомоги клієнту у вирішенні питань індивідуальної зайнятості з урахуванням її особливостей та реальною ситуації ринку праці. Ці дві проблеми пов’язані з вибором професії, визначенням профілю професійного навчання, працевлаштуванням, зміною сфери деятельности.

Профконсультант може реально допомогти, передусім, у вирішенні проблеми вибору професії та у визначенні профілю професійного навчання. Для більшості клієнтів служби зайнятості актуальні також проблеми психологічного та соціального адаптации.

Наслідки спілкування з консультантом мають велику особистісну значимість клієнтові. Яким буде втручання консультанта — які розвивають чи що руйнує особистість клієнта — залежить від дотримання ним етичних принципів професійної деятельности:

1. Відповідальність. Консультант несе відповідальність за адекватність використовуваних методів, правильність проведення діагностичних процедур, обгрунтованість суджень, висновків, рекомендаций.

2. Компетентність. Профконсультант повинен мати необхідну спеціальну теоретичну і практичну підготовку, використовувати прийоми та фізичні методи, відповідні його кваліфікації, і особистим можливостям, постійно підвищувати свою кваліфікацію, ознайомитися з новими розробками у сфері своєї професійної діяльності, вибирати методи адекватно конкретної ситуації консультирования.

3. Добровільність. Клієнт бере участь у профконсультації за власним бажанням бажанню і проти неї відмовитися від будь-якого виду роботи з консультантом (тестування, анкетування тощо.) не пояснюючи причин.

4. Конфіденційність. Інформація, отримана профконсультантом в процесі роботи з клієнтом, заборонена розголошенню (свідомому чи випадковому), а передача її іншим особам можлива лише з дозволу консультируемого і якщо це відповідає його интересам.

5. Активність. Консультируемый самостійно приймають рішення по проблемі, з якою звернувся безпосередньо до профконсультанту чи службу зайнятості. Профконсультант надає інформаційну та психологічної допомоги у відповідь на запит клієнта, створює умови і заохочує активність і самостійність консультируемого до прийняття ним рішення очевидна. Судження з оцінкою профконсультанта своєю практикою з клієнтом нічого не винні обмежувати свободу справи до прийнятті ним решения.

6. Позитивний ефект. Профконсультант інтерпретує отримані результати з позиції відповідності индивидуально-психологических особливостей клієнта вимогам конкретної професії з урахуванням перспектив її й можливостей компенсації. Він акцентує на можливостях консультируемого, підтримує і стимулює його пошукову активность.

7. Лояльність. Профконсультант поважає особистість імені клієнта й захищає його декларація про волю професійному самовизначенні. Інтереси консультируемого, навіть відповідні інтересам служби зайнятості, пріоритетні. У спілкуванні із кожним клієнтом профконсультант повинен виявляти доброзичливість, тактовність незалежно від своєї емоційного й фізичного гніву й суб'єктивного ставлення до нему.

3. Схема профконсультирования.

Схема процесу профконсультирования то, можливо следующей:

Підготовчий етап. Основне завдання консультанта поки що — скласти загального уявлення проблему клієнта. Консультант аналізує наявні в нього дані і готується до консультації: підбирає справочноінформаційний матеріал, необхідні діагностичні методики, продумує стратегию.

Перший етап. Завдання консультанта — допомогти клієнту сформулювати свою профконсультационную проблему, тобто цієї проблеми очима клієнта. Цей етап починається з знайомства та значною мірою визначає успішність всієї консультації. У на самому початку зустрічі консультант повинен представитися. З початку консультації слід подбати про приятельської, довірчій атмосфері. Успішність встановлення контакту з клієнтом залежить від рівня комунікативної культури профконсультанта, яка передбачає контролю над власним невербальним поведінкою (візуальним контактом, емоційним тоном промови, позами і жестами, межличностным простором), діагностику стану клієнта по посылаемым їм невербальним сигналам, і навіть вербальну культуру.

Далі консультант оцінює вихідну ситуацію за такими позициям:

Клиент: у чому його проблема, як він ставиться до консультації та профконсультанту, що не стані перебуває, який то, можливо внутрішній мотив звернення до консультанту. Умови: організаційні, тимчасові, інформаційна та методична оснащенность.

3. Профконсультант: усвідомлення професійної кваліфікації, і компетентності щодо цій ситуації, функціональна готовність до неї, статус і в очах клиента.

Якщо контакти з консультируемым неможливо, можна використовувати нескладні методики, наприклад ДДО, «Карту інтересів », конструктивний малюнок людини з геометричних постатей. Для невпевнених клієнтів рекомендується створити умови для, які б переживання успіху, з допомогою завдань на кмітливість, внимание.

Другий етап. Основне завдання — висування профконсультационной гіпотези, тобто проблема клієнта очима фахівця і уточнення або зміна попередньої гіпотези, визначення шляху спільного вирішення проблеми, розробку спільного плану подальшої консультації, корекція умов його проведення. Заодно він може подовжити час розмови, перенести в інший час, а проміжку між зустрічами уточнити або одержати необхідну информацию.

Третій етап. Консультант і клієнт спільно визначають конкретну мету даної консультації (інформаційно-довідкова, диагностикорекомендаційна, диагностико-корректирующая, що формує). Цей етап передбачає рівну ступінь активності. Консультант допомагає клієнту подивитись себе очима фахівця. Треба лише на доступному рівні пояснити необхідні понятия.

Четвертий етап. Консультант і консультируемый спільно прагнуть досягти певної ними попередньому етапі мети (інформаційної, діагностичної чи формує). Важливо показати клієнту, що і сам чимало знає. Застосовуються як психодиагностические методики, а й контролю над клієнтом, над його висловлюваннями себе, самооцінка. Що Формує мета досягається з допомогою профорієнтаційних завдань, спільного обговорення різних ситуацій, а як і профорієнтаційних игр.

П’ятий етап. Аналізуючи цей етап відбувається спільне підбиття підсумків консультації (остаточних чи проміжних). Консультируемого запитують, що надала йому консультація, досягнуто її мети, яких висновків він зробив. Далі, якщо консультація багаторазова, визначаються шляху подальшої роботи, і якщо одноразова — складається досконаліший варіант професійного плану. У разі, якщо зворотний зв’язок із консультируемым у чомусь несподівана для профконсультанта, отже, якоюто етапі він помилився. При виході з контакту бажано відзначити позитиви клієнта, відзначити його цікаві думки, висловити сподіватися вдале професійне майбутнє клиента.

Завершується консультація протоколюванням наступних відомостей: анкетні дані; загальні висновки з попередніми даними; початкове розуміння клієнтом своєї проблеми; гіпотеза профконсультанта; спільно конкретизована мету і кроки, що їх його досягнення; підсумки консультації, сформульовані клієнтом і консультантом; примечание.

Звісно, цю схему носить загальний характер, і має «налаштовуватися» відповідно до ситуации.

4. Профконсультирование в школе.

Розвиваюча (активизирующая) профконсультация виключає активності самого суб'єкта з процесу рішення життєво важливого завдання, на відміну директивною профконсультації. Основний її метою є активізація процесу формування психологічної, готовності учня до професійному самовизначенню, що має бути включено до учебновиховний процес. Розвиваюча профконсультация передбачає роботи з учнями різного віку. Головний той час у ній — перенесення акценту з акта вибору професії підготовку до ній шляхом правильної оцінки природних особливостей і спрямованого формування необхідних якостей, властивостей личности.

Наступний принцип розвиваючої профконсультації - це реалізація нового підходи до використанню та інтерпретації психодіагностичних методик. Ще один принцип полягає у відмови від нарощування арсеналу методик психодіагностики і зосередження основного увагу з розробки й застосуванні спеціальних корекційних програм, тож систем психотренировок.

Нарешті, реалізація принципів співробітництва консультанта з консультируемым шляхом гуманістичного підходи до профконсультированию. Успіх профконсультації великою мірою залежить від цього, чи вдасться налагодити з учням довірчі відносини. Неприйнятні тиск, директивний тон і нав’язування власну думку. Профконсультант повинен зробити акцент на поясненні те, що вибір професії правильно тоді й тільки тоді, що він усвідомлений, самостійний і коли йому передувала копітка робота з самопізнання й вивчення світу профессий.

Для грамотного побудови профконсультационной роботи консультант повинен розумітися на особливостях і тенденціях світу сучасних професій, мати знання про закономірності формування здібностей і схильностей, володіти методиками психодіагностики, чітко представляти собі роль природного і набутого у професійному самовизначенні, володіти методиками коррекционной работы.

Учням добре зарекомендувала наступна схема консультування: 1. Виявлення інтересів, схильностей, професійних переваг. 2. Формування образу «ідеальної» професії. 3. Аналіз світу професій і конкретизація «ідеального» образу вигляді можливих варіантів професій. 4. Аналіз психологічних портретів реальних професій. 5. Вивчення индивидуально-психологических особливостей клієнта. 6. Зіставлення виявлених особливостей з вимогами професій. 7. Уточнення професії, розробка програми розвитку й способів оволодіння профессией.

Я тепер розгляну деякі напрями роботи профконсультанта в в умовах сучасної школы.

У учнів старшої школи є виражена потреба порадитися з психологом про своєму професійному виборі. Залежно від рівня розвитку з їх професійних планів та розвитку здібностей профконсультант намічає стратегію проведення консультації. Для одних досить дві-три бесіди й стисле діагностичне обстеження, щоб ухвалити рішення про виборі спеціальності і почав підготовку до неї. Для інших потрібно поглиблене обстеження і багатократні консультації, щоб підійти до цього рішення. Тому психолог має розпочати вивчення професійних намірів учнів з7-го класу; а починаючи з 8-го класу слід проводити індивідуальні консультації з тими, хто планує після 9- го класу продовжити навчання у технікумі чи коледжі. На початок індивідуальних профконсультаций треба провести вивчення професійних намірів та розвитку деяких здібностей у школьников.

Вочевидь, що учні, мають виражені професійні інтереси і стійкий професійний план, найменше потребують допомоги профконсультанта, та його консультують лише тоді самостійного звернення до психолога. Помічено, такі учні звертаються до профконсультанту по одержання підтвердження правильності вже совершённого выбора.

Фундаментальна обізнаність із менш успішними у плані учнями не обмежується кількома консультаціями. Насамперед, психолога слід виявити їх інтереси та схильності, приблизно окреслити коло цікавих для них професій і сформулювати рекомендації з ознайомлення із нею. Профконсультант може намітити план поглибленого вивчення учням цікавлять професій, в що входить ознайомлення з профессиографической літературою, консультації з працівниками центру профорієнтації, і навіть професіоналами. У результаті роботи в одних учнів відбудеться зміцнення професійних планів, а й у інших може відбутися зміна їх намірів. Ця робота активізує учнів, дає можливість набиратися досвіду, освоювати алгоритм ознайомлення з профессией.

Після закінчення цього етапу профконсультант приступає діагностичної і коррекционной роботі. Підбір методів діагностики має спиратися на адекватне розуміння професійної діяльності: розуміння змісту професії, як сукупності необхідних знань, умінь і навиків, цілей діяльності тощо., плюс певних вимог до психіці (тобто. швидкості, темпу і інтенсивності перебігу психофізіологічних процесів). Відповідно, у кожному індивідуальному разі поглиблене психодиагностическое обстеження має вестися більш прицільно, з розуміння його труднощів і з отриманих на попередніх етапах профконсультації результатів. Якщо в учня нема серйозних негараздів у розвитку важливих якостей, намічається план самопідготовки та формування необхідних здібностей, пропонується система психотренировок (розвиток потрібного виду уваги, пам’яті, просторового мислення та т.п.), та був виробляються докладне обговорення з учнями їхніх творчих досягнень, виникаючих складнощів і шляхів їх преодоления.

У цілому нині вся профконсультационная робота ради має будуватися те щоб з діагностичної вона перетворилася на диагностико-коррекционную. Усі етапи консультації служать одній меті - активізувати учня, сформувати у нього прагнення самостійного вибору професії з урахуванням отримані з допомогою профконсультанта знання свої здібності і перспективи їх розвитку. Завершувати профконсультацию може це з обговоренням проведеною роботи, формулюванням рекомендацій, рішенням про продовження виконання наміченого плану або ж перегляді спочатку вибраних сфер діяльності, коригуванням професійних намірів тощо. Звісно, при різних запитах профконсультация може бути або які і повністю, або без деяких етапів, наприклад, коррекционной части.

ПРОФКОНСУЛЬТИРОВАНИЕ ШКОЛЬНИКОВ.

1. Підготовчий этап.

А. Ознайомлення з клиентами.

Методика «За та запровадження проти» провів у СШ № 41 г. Павлодара. Працювала я з учнями 8-го «Б» класу Шайхиевой Галею, Пархоменко Надею і Павленко Таней.

З’ясувалося, що Галя після закінчення школи збирається піти здобувати бухгалтера чи економіста. Надя, ще знає яку професію їй вибрати, але хоче, щоб в неї мали певний магазин з продажу косметичних товарів. Таня хочуть ставати військовим лікарем чи ветеринаром.

Причини, що спонукали дівчаток на вибір різні: Галя орієнтується на престиж й погано собі уявляє трудові обов’язки бухгалтера і економіста, вона не замислювалася про своє здібностях і можливостях працювати у цій сфері; Наді важко визначитися з вікових особливостей, як каже, що вона хоче юристом, завтра учителем, післязавтра медиком тощо.; Таня вибрала професію лікаря тому що в неї мама лікар і її подобається її робота, а професію ветеринара бо «любить тварин. Дівчинка досить добре ознайомлена з трудовими обов’язками, як лікаря, і ветеринара, знає неприємні боку професії (наприклад, що ветеринар лікує як милих кішечок і собачок, а працює і з коровами, і вівцями, і свиньями).

Методика «Будь готовий!» відбулася з ученицею 11 «А» класу — Завражных Лідою. Вона захоплюється сучасними танцями і із задоволенням продовжила б ці заняття, його хочуть ставати бухгалтером чи юристом — «як все».

Б. Опис методик.

Робота я підібрала дві активизирующих профорієнтаційних методики. Авторами обох методик є доктор педагогічних наук, професор факультету психології МДУ імені М. В. Ломоносова Микола Пряжников, дуже широко займається даним вопросом.

Профорієнтаційна активизирующая методика «За і против».

Активизирующая методика «За і боротьбу проти» включає у собі три щодо самостійних методики: «За і против-1» (варта виявлення предпочтительных груп професій); «За і против-2» (виявлення найрозвиненіших груп особистісних якостей) і «За і против-3» (виявлення предпочтительных професійних ценностей).

Методика варта роботи, як зі старшокласниками (основні норми розроблено учнів 10-х класів), і з дорослими. За час вона зазвичай займає 1,2−1,5 години. Час для узагальнення результати усіх трьох часток — близько 15−20 минут.

Методика розрахована як роботи з групою, так індивідуальних профконсультаций.

Зазвичай результати підраховують самі учні (методика все-таки активизирующая, та учні повинні розуміти, що вони делают).

Цілі: виявити найкращі учня групи професій; активізувати учня для ценностно-нравственных роздумів, що з вибором профессий.

Особливості проведення: Оскільки методика «За і боротьбу проти» є активизирующей, вона має свої особливості. (див. методику стор. 3).

Активизирующая профорієнтаційна методика «Будь готов!».

Мета цієї методики — підвищити у старшокласників рівень усвідомлення свою готовність до різних видів професійного труда.

Цю методику можна використовувати під час роботи з класом (групою), а можна — в індивідуальної профконсультації, щодо останнього її можливості істотно розширюються. Проводячи роботи з класом, вдається розглянути лише орієнтовну готовність учня у виборі професії, а індивідуальному варіанті можна побачити і спроможність до професії, і мотивацію до якоїсь діяльності, і культурний рівень особистого усвідомлення чи іншого выбора.

Як та інші які активізують опитувальники, методика «Будь готовий!» в жодному разі має як суворо психодиагностическое засіб. Її головна мета — активізація самопізнання людини її роздумів свої можливостях, що це чи інакше сприяє успішності самоопределения.

Працювати вирішила по наведеної нижче схемою профконсультирования у шкільництві, й у в індивідуальному порядку точніших результатов.

Схема профконсультирования у шкільництві: 1. Виявлення інтересів, схильностей, професійних переваг. 2. Формування образу «ідеальної» професії. 3. Аналіз світу професій і конкретизація «ідеального» образу вигляді можливих варіантів професій. 4. Аналіз психологічних портретів реальних професій. 5. Вивчення индивидуально-психологических особливостей клієнта. 6. Зіставлення виявлених особливостей з вимогами профессий.

5. Уточнення професії, розробка програми розвитку й способів оволодіння профессией.

2. Проведення профорієнтаційних методик.

Активизирующая профорієнтаційна методика «Будь готов!».

Інструкція: Зараз Вам буде запропоновано перелік різних трудових дій. Оцініть, змогли б ви поки що свого розвитку успішно виконати кожне з цих дій. Треба лише використовувати шкалу від 0 до 10 балів. Коли на те чи інше дію представляється вам важким, то навпаки нього ставиться невисокий бал. Якщо ж ви вважаєте, що легко впоралися з цим дією, то навпаки ставиться високий балл.

Будь ласка, зверніть увагу, що йдеться тільки іде вашими бажаннях виконувати ту чи іншу дію, лише про можливості й способностях.

Бали проставляються в колонці «самооценка».

Норми. Я тепер прочитаю вам приблизні норми, окремо для хлопчиків і дівчаток. Ви повинні проставити в бланку відповідей в графі «відповідність нормі» бали свого відповідності цим нормам: якщо вони потрапляють у норму, то ставиться «0», якщо більше немає норми — «+1», коли менш ніж — «-1».

Підрахуйте суму балів і запишіть їх у частині бланка ответов.

Далі з запропонованого списку професій ви можете вибрати будь-які і перевірити свою готовність до ним.

І тому, у списку «набір професій» відшукується яка цікавить професія, де відзначені номери відповідних даної професії трудових діянь П. Лазаренка та значимість цих дій на шляху успішної роботи, котре виражається у баллах.

Поруч із показниками значимості дій, записуються ті відповіді (бали самооцінок), що ви виставили у своїй бланку раніше. Підрахуйте загальний результат готовності до професії та запишіть внизу, виразивши його в процентах.

Тепер повернімося до вашої самооцінці, якщо вона занижено, то отриманий показник готовності до професії збільшується на корректировочный коефіцієнт 1,3, і якщо завищена — на 0,7. Якщо самооцінка виявилася нормальної, те коригувань годі й делать.

Якщо показник нижче 60%, можуть виникнути сумніви щодо вашої готовності до цієї профессии.

Профорієнтаційна активизирующая методика «За і против».

Інструкція: Нині мені прочитаю вам питання, а ви проставите в відповідних графах бланка бали, які означають ваше бажання виконувати на майбутньої роботі дані дії. Використовується шкала від 0 до 5 балів (ніж більше бал, тим більше коштів бажання виконувати дане действие).

Тепер перед балами у 2 і 4 колонках проставляється знак «мінус». Потім за кожної з 20-ти рядків підраховується сума балів, вона записується справа. У результаті виходить 20 сум балів, відповідних 20 групам професій (у своїй можуть і негативні значення й нули).

Далі записуються групи професій і норми, також окремо для хлопчиків і вісім дівчат. Якщо сума балів потрапляє у інтервал норми, то вважається, що цій групі професій інтерес звичайний. І тут в графі результат ви записуєте «0». Якщо сама сума балів не потрапляє у інтервал норми, то визначається відмінність між сумою балів і крайнім (ближнім) значенням норми. Наприклад, сума балів (+5), а норма (-4,+3); отже, щоб визначити результат, треба відняти від суми балів крайнє значення норми: (+5)-(+3)=(+2). І тут в графі «результат» записується (+2), і можна казати про деякому особливому інтерес до цієї групі професій. Аналогічно проводяться методики «За і против-2,3».

3. Аналіз результатов.

Профорієнтаційна активизирующая методика «За і против».

На жаль, результати за методикою «За і боротьбу проти» виявилися зовсім коректними і виявили, більше негативне ставлення дівчаток до не прийнятою професій. Проте, аналізуючи результатів тестування Павленко Тані, можна сказати, що досить добре як ознайомлена з професіями лікар (медицина) і ветеринар (селяни), але й має явний інтерес і до даним видам діяльності. Таня переконалася в слушності власного вибору і досі має намір отримати відповідне образование.

Пархоменко Надія виявила інтерес і до наступним напрямам діяльності: бізнес, і фінанси, селяни (зоотехніки, ветеринари, трактористи, механізатори, фермери тощо.), служіння Богу. Деякі із наслідків ні задовольнили дівчинку. Зокрема їй не сподобалася група професій «служіння Богу». Проте під час проведеної розмови мені вдалося пояснити їй, що це результат з’явився, швидше за все результатом ні понятих нею запитань і отже, неправильного їх оценивания.

Активизирующая профорієнтаційна методика «Будь готов!».

За її методикою «Будь готовий!» Ліда показала високий рівень готовності до професій економіст і менеджер (за деякими групам професій я — не змогла надати її бланк відповідей), низький — юрист, перукар, продавець, бомж, торговець наркотиками і матрос. У цілому нині методика їй сподобалася. Дівчинка задоволена результатами.

Усі дівчатка як 8-го, і 11-го класів замислилися, чи справді потрібно вибирати професію лише вона престижна, стали серйозніші ставитися до професій типу кухар, швачка, вихователь, сантехнік, агроном і т.д. Переконалися наскільки важливе мати здатність до тому чи виду деятельности.

4. Выводы.

За підсумками отриманих результатів й під час проведених у кінці кожного тестування розмов можна зробити такі выводы:

1. Консультування справила велику допомогу дівчаткам у виборі своєї профессии;

2. Мені як майбутньому консультанту вдалося заручитися підтримкою клієнтів — і відповідно налаштувати для проведення методик;

3. Досягнуто основні мети активизирующих профорієнтаційних методик, а именно:

V Підвищення рівня усвідомлення свою готовність до різних видів професійного труда;

V Активізувати учнів для ценностно-нравственных роздумів, що з вибором профессий;

V Виявити інтереси, схильності і до різних видів трудовий деятельности;

V Виявити найкращі учня групи профессий;

У цілому нині результатів тестування ні мене задовольняють. Проводячи методику «За та «проти» до цього часу 10−11 класах, я отримувала результати трохи краще. Гадаю це пов’язано з тим, що методика розрахована на дітей більш старшої школи ніж 8 класс.

Щодо себе зробила такі висновки: щоб одержати більш успішних результатів, слід проводити методики з урахуванням вікові обмеження, вказаних у ній; чітко дотримуватися інструкцією, і намагатися не коментувати вопросы;

5. Рекомендации.

Загальні рекомендации:

При виборі профессии.

V Враховувати не її престижність, а востребованность.

V Враховувати наявність здібностей до того що чи виду деятельности.

V Пам’ятати, що у обраного фаху, можливо доведеться все життя й враховувати наявність інтересу до обраній профессии.

V Ознайомитися з переліком обязанностей.

V Проаналізувати перелік трудових обов’язків і спробувати з відповіддю питанням: «А чи вийде усе це делать?».

V З’ясувати обмеження за станом здоровья.

V З’ясувати вимоги які висуває професія до личности.

Спеціальні рекомендации:

Дівчаткам з класу я — не давала ніяких спеціальних рекомендацій. Ми домовилися із нею попрацювати у наступного року, що вони стануть трохи постарше.

Завражных Лідії я порекомендувала спробувати знайти у економічній сфері, попросила вкотре усе гаразд обміркувати, ознайомитися з списком економічних спеціальностей і поміркувати де зможе застосовувати знання на практике.

ПРИЛОЖЕНИЕ.

V.

ЛИТЕРАТУРА

.

1. Альошина Ю. Е. Індивідуальне й родинне психологічне консультування. М. 1999.

2. Климов Є. Психолого-педагогічні проблеми професійної консультації. 3. Пряжников М. «За і боротьбу проти» активизирующая профорієнтаційна методика.//.

Шкільний психолог № 22, 1999 р 4. Пряжников М. «Будь готовий!» активизирующая профорієнтаційна методика.//.

Шкільний психолог № 13, 2001 р 5. Пряжников М. Формула престижу. активизирующий опросник-шутка// Шкільний психолог № 5, 1999 г.