Выигрыш споживача і производителя

1. Ринок праці умовах досконалої конкуренции.

Однією з основних факторів виробництва є працю. Звісно, працю, як виробничий ресурс має свої особливості. Головна полягає у цьому, що праця невіддільне від чоловіка й має соціальний та політичний аспект. У робочих, на відміну машин, є права, і захисту цих прав в сучасної ринкової економіки стоять профспілки і государство.

Разом про те, попри відзначену вище специфіку праці, за його дослідженні як чинника виробництва можна використовувати хоча б інструментарій, що й за вивченні інших виробничих ресурсів. Як складається попит на працю із боку окремої фірми й у галузі, як формується пропозицію Митрополита, як встановлюються ставки зарплати, який вплив для цієї процеси надають профспілки і государство.

Розглянемо вирішення цих проблем ринку праці за умов досконалої конкуренції, котрому притаманні такі черты:

* над ринком взаємодіють стільки продавців і покупців трудових послуг, що ніхто їх не чинить тиску на на ставки заробітної платы;

* все робочі всі мають однакову рівень квалификации;

* робочі мобільні, немає жодних перешкод переходу з однієї місця роботи з другое.

Безсумнівно, реальне життя значно багатшими і складніше цих допущень, але запропонований рівень абстракції необхідний з’ясування закономірностей, властивих ринку труда.

Інтерес до працю із боку окремої фірми залежить попиту продукції, вироблену з допомогою цього виду праці, бо попит на працю, як і будь-який інший ресурс, є похідним. Важливим чинником, визначальним попит на працю, виступає пропозицію інших виробничих ресурсів, передусім капіталу. На попит істотне вплив надає також продуктивності праці в отрасли.

Окрема фірма, вирішуючи питання, скільки робочих їй слід наймати, має визначити ціну попиту працю (тобто. рівень зарплати). А ціна попиту будь-який чинник виробництва залежить від його граничною продуктивності, чи — від продуктивність праці. Гранична продуктивності праці - це прирощення обсягу випущеної продукції, викликане використанням додаткової одиниці праці, при умови, що інші чинники продукування є неизменными.

Не викликає сумнівів, що кількості використаного праці в окремої фірмі повинні спричинить зміни застосування в виробництві інших ресурсів, наприклад, сировини в короткостроковому періоді і капіталу довгостроковому періоді. Проте за характер закономірностей використання надасть принципового впливу припущення, що у господарську діяльність фірми зміни піддається лише працю, а інші чинники виробництва зберігають постійну величину.

Гранична продуктивності праці обчислюється, з граничного продукту праці (МРL). Під останньою розуміють приріст продукції, виробленої результаті найму є ще однією додаткової одиниці праці. Вартісне вираз граничного продукту праці називають граничним продуктом праці грошах (МRР).

Розглянемо визначення попиту працю із боку окремої фірми на умовному прикладі (табл. 1). Відповідно до таблиці фірма, наймаючи другого робочого, збільшує обсяг продукції 10 до 25 одиниць, тобто. граничний продукт праці другого робочого становить 15 одиниць, третього робочого — 9 одиниць (34−35) тощо. Але фірма зацікавлена у приросту продукції, а й у тому, яку «віддачу «дає кожен додатковий найнятий чи який приріст доходу він забезпечує фирме.

Тому важливо обчислити граничний продукт праці грошовому вираз. Фірма функціонує за умов досконалої, конкуренції, отже, вона може впливати на ціну продукції, що є незмінною й у прикладі становить 30 грн. Тоді, вираховуючи граничний продукт в грошах по формуле:

MRP = МРL (P, знаходимо, що граничний продукт праці 1-го робочого дорівнює 300 грн. (10 од. • 30 грн. = 300 грн.), 2-го робочого — 450 грн. (15 • 30 = 450 грн.), 3-го робочого — 270 грн. і т.д.

Таблиця 1. Визначення попиту працю із боку окремої фірми |Кількість |0 | |1 | |2 | |3 | |4 | |5 | |найманих робітників | | | | | | | | | | | | |Обсяг произведенной|0 | | | | | |34 | |40 | |44 | |продукції (одиниць) | | |10 | |25 | | | | | | | |Граничний | | | | | | | | | | | | |продукт праці МРL | |10 | |15 | |9 | |6 | |4 | | |(одиниць) | | | | | | | | | | | | |Ціна одиниці | |30 | |30 | |30 | |30 | |30 | | |продукції Р (грн.) | | | | | | | | | | | | |Граничний продукт | | | | | | | | | | | | |праці грошовому | |300 | |450 | |270 | |180 | |120 | | |вираженні MRP | | | | | | | | | | | | |(грн.) | | | | | | | | | | | |.

З таблиці видно, що обсяг граничного продукту грошовому вираженні спочатку зростає, та був починає знижуватися. Це відбувається у відповідно до закону «убутній віддачі». З огляду на дії цього закону, кожне додаткове збільшення одиниць праці за незмінної величині інших ресурсів через певний час веде до їх зниження приросту продукції, оскільки з зростанням кількості робочих зменшується яка припадає кожного робочого частка капитала.

Якщо тепер припустити, що у галузі, де функціонує дана фірма, встановилася вести лише на рівні 150 грн. за одиницю праці, стає ясним, що цим фірмі доцільно наймати лише чотири робочих, оскільки «віддача» п’ятого робочого (МКР=120 грн.) менше, ніж нього витрачає фірма (150 грн.). Отже за умов досконалої конкуренції окрема фірма найматиме робочих до того часу, поки граничний продукт їх праці грошах стане рівним граничним затратам з їхньої труда.

Яка буде й крива попиту окремої фірми на працю? Крива попиту якийсь виробничий ресурс є відрізок кривою граничного продукту ресурсу в грошах, причому цей відтинок розташований нижче кривою середнього продукту грошах. Що стосується праці, середній продукт в грошах (АКР) — це вартість виробничої продукції середньому становив робочого. Побудуємо криві граничного і середнього продукту праці грошах, використовуючи умовні дані табл.1. Обчислення АКР технічно нескладне складності - обох робочих АКР становитиме 375 грн.:

(25×30): 6 = 375; до трьох робочих АКР дорівнюватиме 340 грн.

(34×30): 3 = 340 грн. і т.д.

Що й казати дає крива попиту окремої фірми на працю? Вона передусім показує оптимальне кількість робочих, що може найняти фірма при певної ставці зарплати. Якщо, наприклад, на графіці (рис. 1) по осі абсцис відкласти не одиниці, а десятки робочих (нижня шкала), то за ставки заробітної плати 200 грн. фірмі вигідно наймати Q1 = 32 робочих, а за ставки 150 грн. — Q2 = 40 людина, позаяк у цьому випадку граничні витрати фірми на працю Q1 і Q2 робочих дорівнюватимуть граничного продукту праці цих робітників у грошах. Отже, при заданому рівні зарплати оптимальним для фірми буде стільки найманих робітників, у якому ставка зарплати дорівнює граничного продукту праці грошах останнього найнятого рабочего.

Крива попиту працю допомагає з відповіддю, яку найвищу ставку зарплати може виплатити підприємець окремо взятому фірми. Звернімося знову до графіка (рис. 1). Зрозуміло, кожна точка кривою АКР дозволяє обчислити сумарний дохід фірми від використання даного кількості одиниць праці (на те дуже помножити значення АКР на відповідні цим значенням кількість робітників). У той самий час крива попиту відбиває сумарні витрати фірми На цей кількість робочих, найманих фірмою. Якщо якогось числа робочих (наприклад Q3) величина АКР перевершує МRР, це означатиме, що сумарний дохід фірми від використання Q3 одиниць праці перевищує сумарні витрати фірми цього кількість одиниць праці. І в фірми з’являється надлишок прибутків, рівний площі прямокутника ВСС1В1.

Безсумнівно, що таке стан справ влаштовує фірму. І взагалі, до того часу, поки величина середнього продукту грошах перевищує величину МRР, фірма покриває середні перемінні витрати й отримує прибуток. Тому найвищу ставку зарплати фірма може платити лише на рівні РА грн., тобто., величину, відповідну точці А перетину кривою середнього та граничного продукту грошах. Оскільки лінія МRР завжди перетинає криву АКР у точці, де величина АКР сягає максимуму, то найвищого рівня зарплати на фірмі ні перевищувати величину середнього продукту грошовому выражении.

Інтерес до праця викладачів у галузі можна визначити шляхом горизонтального підсумовування попиту працю індивідуальних фірм аналогічно визначенню ринкового попиту окремий продукт).

Пропозиція праці означає пропозицію трудових послуг робітниками підприємцям. На відміну попиту на працю, який армируется лише на рівні окремої фірми, пропозицію труднощів можна розглядати лише галузі, індустрії і товариство в целом.

Якщо робочий пропонує свої трудові послуг у якийсь галузі, то він, отже, переміщається до нього з іншій галузі. Що це може вплинути на рішення? У принципі, багато чинників: престижність праці, віддаленість місця роботи від місце проживання, рівень соціальної захищеності на фірми й т.д. І все-таки основним спонукальним мотивом є можливість отримувати вищу заробітну плату.

Візьмемо за приклад якусь галузь промисловості, між іншим сталеливарну, і встановимо, як складається пропозицію праці там. Подивимося на криву пропозиції праці цій галузі (рис. 2). Якщо сталеливарної промисловості вести була W1, то пропозицію праці перебувало лише на рівні N1. Припустимо, що ставку робили праці зарплати підвищився до W2, але це приверне в сталеливарну промисловість додаткову кількість робочих, і тоді пропозицію праці до N2. нехай у цю галузь переходить якийсь робочий Х з вугільної промисловості, де ставка його зарплати становила W3. Вже зазначалося, що відсоткову ставку зарплати дорівнює граничного продукту праці грошах, що СРСР розвалився, що відрізок FC = W3 відбиває величину граничного продукту праці галузі альтернативної сталеливарної промисловості (у разі - вугільної промышленности).

Але це, за своєю сутністю, представляє граничні які диктував вади у сталеливарної промисловості. Отже, за умов досконалої конкуренції ордината будь-який точки кривою пропозиції праці якийсь галузі дорівнює вмененным недоліків найму додаткової одиниці праці цієї галузі. Це утвердженню, що ординати точок кривою пропозиції праці будь-якій галузі відбивають граничний продукт праці грошах чи зарплатню на другий, альтернативної отрасли.

Тепер, ми визначили попит на праця та її пропозицію до галузі, можна сказати, що ставку робили заробітної плати галузі встановлюється на рівні, відповідному точці перетину кривою ринкового від попиту й кривою пропозиції (рис. 3). Лінія У — це крива попиту праця викладачів у галузі. Вона відбиває величину граничного продукту грошах (граничний дохід праці) у галузі. Крапки кривою пропозиції S1, як ми лише що відзначили, відповідають величині граничного продукту грошовому вираженні альтернативних галузях промышленности.

Чому ставка зарплати W1 оптимальна для обраної нами галузі? Тому, що вона відповідає основному критерію ефективності підприємництва: граничні витрати будь-який господарську діяльність (у разі - найму праці) повинні рівнятися граничного прибутку цієї діяльності. Однак крива від попиту й відбиває граничний дохід найму праці, крива пропозиції - його граничні витрати. Отже, у точці, де перетинаються криві D і P. S, граничні витрати найму праці рівні його граничного прибутку, і ставка зарплати W1 для галузі оптимальной.

Що ж до окремої фірми, то тут для визначення рівноважної ставки зарплати потрібно враховувати, кожна фірма у галузі наймає настільки незначна кількість робітників із загального розміру пропозиції праці цієї галузі, що ця фірма неспроможна впливати на ставку зарплати (у разі можна говорити, пропозиція праці абсолютно еластично для окремої фірми). Інакше кажучи, ставка зарплати встановлюється у галузі та для окремої фірми буде фіксованою, отже, крива пропозиції праці для окремої фірми буде являти собою горизонтальну лінію лише на рівні ставки зарплати, встановленої в отрасли.

Позаяк ставки зарплати W1 відбиває граничні витрати (МRCL) індивідуальної фірми на працю, то умовою оптимізації неї буде рівність МRCL граничного продукту праці (МRРL), тобто. у точці У перетину кривих попиту й пропозиції (рис. 4).

Крапка У визначає оптимальне кількість робочих N1, що може найняти фірма при заданої ставці заробітної платы.

Продовжимо наш аналіз взаємодії попиту й пропозиції праці, повернемося знову до рис. 3. Покажемо, що будь-який усунення з точки, А викликає втрати у ефективність використання труда.

Нехай під впливаємо якихось причин відбувається збільшити кількість зайнятих у якийсь галузі з N1 до N2 (рис. 5).

Виберемо з додатково залучених у галузь робочих (очевидно, що їх кількість одно N2 — N1) якогось робочого x, найманого на ставку зарплати Wх. Як ми вже зазначав граничний дохід галузі наймати цього робочого дорівнюватиме його граничного продукту в грошах в даної отрасли.

Графічно величина цього граничного продукту дорівнюватиме довжині відрізка сm. Однак витрати найму цього робочого у галузі повинні рівнятися граничного продукту даного робочого у будь-якій альтернативної галузі, що у графіці відповідає довжині відрізка сm. Різниця між значеннями сm і cn, тобто. відрізок mn, відбиває втрати суспільства від використання робочого x у вибраній нами галузі, що у альтернативної галузі він дав більший граничний продукт mс. Сумарні втрати суспільства від використання їх у цій галузі додаткових (N2 — N1) робочих рівні площі трикутника АN2SN2D.

Розглянемо тепер випадок, коли кількість найнятих у галузі зменшилося до величини N3. Покажемо, що у цьому випадку відбуваються втрати через неефективного використання праці. Виберемо якогось робочого у, котрий напевно міг б працювати цій галузі за ставкою зарплати WY, але внаслідок зменшення кількості найнятих неспроможна цього. Недоліки найму робочого у у галузі рівні його граничного продукту в грошовому вираженні альтернативної галузі, що у графіці відбиває відрізок rq. Проте вигода від використання цього робочого становила б величину його граничного продукту грошах у галузі (відрізок pq). Відтинок qp показує втрати суспільства тому, що робочий у працює на альтернативної галузі, а чи не там, де б міг зробити більший граничний продукт, площа трикутника АN3SN3D. показує сумарні втрати суспільства через зменшення кількості зайнятих у вибраній нами отрасли.

2. Виграш споживача і производителя.

Множинність економічних цілей в умовах обмежених ресурсів ставить проблему економічного вибору — вибору найкращого з альтернативних варіантів використання, у якому досягається максимальне задоволення потреб при даних витратах. Перед кожним людиною, фірмою та постсовєтським суспільством загалом й виникають проблеми, що, як й у якого виробляти, тобто. як визначити умови та напрями використання обмежених ресурсів. Усі суспільство хіба що бере участь у грі із суворо визначеними й заздалегідь всім відомими правилами подібно партії, у бридж. При єтом зазвичай передбачається, що суб'єктом господарства виступає «homo economicus» — розумний (раціональний) індивід, добре навчений, має глибокі загальні та фахових знань, і навіть великий практичного досвіду («людина — комп’ютер»). Кожен господарюючий суб'єкт прагне максималізації: споживач — задоволення якихось своїх потреб, фірма — прибутку, профспілка — доходів його членів, держава — рівня народного добробуту чи, відповідно до теорії громадського вибору, престижу политиков.

У реальної буденної дійсності люди завжди зіштовхуються з альтернативними витратами. Виробництво жодного продукту означає відмови від іншого. Раціональний людина має підрахувати як майбутні витрати, а й витрати невикористаних можливостей, щоб зробити оптимальний економічний вибір. Недоліки одного блага, виражені й інші благо, яким довелося знехтувати, називаються альтернативними витратами, витратами невикористаних можливостей чи дорученими издержками.

У разі ринкової економіки конкурентні сили сприяють синхронізації цін попиту й цін пропозиції, що зумовлює рівності обсягу від попиту й обсягу предложения.

У результаті розвитку ринку здійснюється процес взаємного пристосування продавців і покупців. Важливу роль у своїй грають ціни, які сприяють швидкому обміну необхідною інформацією. Вони роблять умови обміну простими, ясними і стандартизованими всім учасників ринкової экономики.

У разі досконалої конкуренції відбувається швидке взаємне пристосування цін попиту й пропозиції. Ціна, уравновешивающая попит пропозицію до результаті дії конкурентних сил — рівноважна ціна Освіта рівноважної ціни — процес, вимагає певної кількості часу. Через війну встановлення рівноваги виграють, і споживач і виробник, оскільки ціна рівноваги зазвичай нижче максимально запропонованої споживачам ціни. Натомість, рівноважна ціна зазвичай вище мінімальної, яку міг би запропонувати найпередовіші фирмы.

Якщо Є - точка рівноваги, то ціна, через яку продаються і купуються товари, дорівнює РЄ, а обсяг проданого товару дорівнює QЕ (графік 1). Різниця між загальної виручкою РЄ x QE (площею прямокутника 0РЕЕQE) і сукупними витратами (площа 0РminEQE) і як виграш (надлишок) виробника (площа РЕЕРmin).

За обмежених, ресурсів проблема економічного вибору непереборна, однак у різних економічних системах наважується по різного. У традиційному суспільстві вибір залежить від традицій і звичаїв, в командної економіці - від волі правлячої еліти, у ринковому господарстві - від ринкової конъюнктуры.

Гр.1. Виграш споживача, витрати й виграш производителя.

У процесі історичного поступу людського суспільства створюються передумови задля зміцнення економічної свободи — можливості індивіда реалізувати свої інтереси й уміння шляхом активної діяльність у виробництві, розподілі, обміні і споживанні економічних благ.

Об'єктивні й суб'єктивні передумови при цьому виникають після всіх форм особистої залежності. Важливу роль цьому зіграло розвиток ринкової економіки. ринкової економіки гарантує передусім свободу споживача, виражену в свободі споживчого обміну на ринку товарів та послуг. Добровільний, без примусу обмін стає необхідною умовою суверенітету споживача. Кожен самостійно розподіляє свої фінансові ресурси відповідно до своїми інтересами й за бажання може самостійно організовувати процес виробництва товарів та послуг в тих масштабах, що дозволяють його здібності й наявний капитал.

Теорія граничною корисності стверджує, що з купівлі відомого кількості одиниць товару які завжди відбувається еквівалентний (тобто. рівноцінний) обмін. Понад те, частенько споживач перебувають у виграші! Цей виграш називається «споживчої рентою», чи «надлишком споживача». Яка само одержувати його природа? Річ у тім, що ви купуєте товар певного виду стільки ж, що гранична корисність останньої яку купує одиниці, котре виражається у грошової форми, дорівнює ціні товару. Проте гранична корисність кожної що передувала одиниці, як ми знаємо, більше, ніж наступної. Виходить, що корисність кожної одиниці купівлі (крім останньої) більша за ту ціни, яку покупець ми за неї платить, і у цілому, виробляючи купівлю, він перебувають у выигрыше.

Пояснимо сказане: припустимо, що з ціні бутерброда понад 40 кримінальних центів споживач зовсім відмовитися від купівлі, а при рівної 40 центам купить один бутерброд. Отже, ми можемо вважати, що 40 центів є грошовий вираз корисності першого бутерброда до нашого споживача. Наступний бутерброд отримає меншу грошову оцінку про корисність, скажімо, 30 центів, третій — 25 центів, четвертий — 15 центів, п’ятий — 8 центів, шостий — 3 центи. Зведемо дані в таблицю. |Бутерброд |Гранична корисність в центах / прим. | |1-ї |40 | |2-ї |30 | |3-й |25 | |4-й |15 | |5-ї |8 | |6-ї |3 |.

Тепер припустимо, що таке реальна ціна бутерброда над ринком дорівнює 10 центам. За такої ціни наш споживач купить 4 бутерброда, як від п’ятого відмовиться, т. до. його гранична корисність (8 центів) менше ціни (10 центів). Віддавши кожний з куплених 4 бутербродів по 10 центів, споживач отримує виграш у вигляді (30 -L 20 + 15 + 5) == 70 центів. Це і «надлишок споживача». Він відповідає різниці між самої висока ціна, яку погодився б сплатити споживач, і ціною, реально усталеним над ринком цього товару. Або, інакше кажучи, надлишок споживача є різницю між «ціною попиту» окремого покупця «ринкової ценой».

Розглянутий вище приклад можна проілюструвати графічно. У цьому вся разі крива попиту матиме не плавний, а ступінчастий характер, так як споживання нашого товару (бутербродів) дискретно (див. графік 2).

[pic].

Про 1 2 3 4 5 6.

Графік 2. Надлишок потребителя.

Надлишок споживача у цьому графіці — це площу фігури, обмеженою кривою попиту, віссю ординат і лінією постійної ціни (у нашій прикладі — 10 центів за бутерброд).

Рівновага споживача характеризується рівність зважених ресурсів граничних вигод або за рівність граничною норми заміщення благ і співвідношенні ціни ці блага. Рівновага споживача забезпечується тоді, що він сягає максимуму виробництва, точно як і, як і споживач перебувають у становищі рівноваги, коли максимализирует своє добробут (задоволення від споживаних благ).

Припустимо, що ціни ресурсів, готової та продукції і кількість грошей, що має виробник в організацію виробництва, є фіксованими І що виробник використовує два чинника виробництва F1 і F2.

Припустимо, що й гранична продуктивність становить відповідно MRP1 = 40 і МRР2 = 50, а ціни — Р1 = 5 грн. і Р2 — 10 грн. Виважені граничні продуктивності рівні MRP1/ P1 = 9, MRP2/ P2 = 5. Вочевидь, що використання першого ресурсу ефективніше, ніж другого, тому доцільно відмовитися від однієї одиниці чинника F2 (що заощадить нам 10 грн. і купити відповідно дві одиниці чинника F1, що підвищить нашу прибуток. А втратили 50 одиниць продукції, так как МRР2 = 50, але придбали у своїй 80 (40×2). Чистий виграш становив 30 одиниць. Тож ми будемо перерозподіляти ресурси до того часу, поки зважені граничні продуктивності ні рівні одна одній. Це застосовно нічого для будь-якого кількості факторів виробництва (ресурсов):

Правило найменших витрат — це основна умова, за яким витрати мінімізуються у разі, коли остання грошова одиниця (гривня, долар, марка, тощо), витрачений за кожен ресурс, дає однакову віддачу — однаковий граничний продукт. Правило найменших витрат забезпечує рівновагу становища производителя.

Коли віддача всіх згаданих чинників однакова, завдання їх перерозподілу відпадає, оскільки ми маємо ресурсів, які приносять більший дохід по порівнянню коїться з іншими. Виробник перебуває у становищі рівноваги. У цьому вся становищі досягається оптимальна комбінація факторів виробництва, забезпечує максимізацію випуску. Правило найменших витрат стосується як набору всіх ресурсів, а й використання однієї й тієї ж ресурсу у різних виробничих процессах.

Правило найменших витрат аналогічно правилу максимізації корисності для споживача. Вона має важливого значення для раціонального ведення господарства, забезпечує максимізацію випуску за наявності ресурсах.

Гранична продуктивність ресурсу знакове мірою його внеску до виробництво благ. Цей внесок залежить тільки від його властивостей, а й тих пропорцій, що існують між них і іншими ресурсами.

Наскільки потрібен той чи інший ресурс у виробництві? Чим визначається ступінь її використання? Насамперед різницею між доходом (виручкою), що він приносить, і витратами, пов’язані з його використанням. Раціональний виробник прагне максимізувати цю разность.

При досконалої конкуренції ціни благ і ресурсів є заданими, незалежними від цього виробника величинами. Звідси можна дійти невтішного висновку, що гранична продуктивність будь-якого ресурсу в грошах матиме таку ж динаміку зміни, як і гранична продуктивність в натуральному («фізичному») вираженні, оскільки, щоб отримати першу, досить другу помножити на постійну ціну. Ресурс тому знаходитиме застосування у виробництві до того часу, поки його гранична продуктивність в грошах буде нижче його ціни MRP1? Р1 (грн. 3). Це означає, що ціна ресурсів вимірює предельную продуктивність цих факторів. Якщо ціну ресурсів дорівнює Р, а крива ЗС является.

ГГрафик 3. Гранична продуктивність, ціна продажу та рівень використання ресурсу у виробництві стоимостным вираженням граничною продуктивності MRP, то виробництво триватиме до того часу, поки MRP нічого очікувати одно Р (див. грн. 3). У цьому випадку виробник буде максимізувати свій доход.

Правило максимізації прибутку є подальшим розвитком правила мінімізації витрат. Якщо правило мінімізації витрат відбивало, что-то правило максимізації прибутку стверджує, що це співвідношення одно одиниці всім і = 1, 2,…, n.

Правило максимізації прибутку на конкурентних ринках означає, що граничні продукти всіх згаданих чинників виробництва, у вартісному вираженні рівні їх цінами, або що кожен ресурс використовується до того часу, коли його граничний продукт в грошах стане дорівнює його ціні. Тому, відповідно до теорії граничною продуктивності, кожному чиннику виробництва потрібно було той дохід, що він создает.

Розподіл усіх доходів можна було б назвати у сенсі справедливим, якби початкове розподіл факторів виробництва характеризувалося рівністю, однаковою оплатою кожного чинника і пануванням досконалої конкуренції. Однак за умов сучасної ринкової економіки немає цього іншого, ні третього. Розподіл ресурсів характеризується значним нерівністю; кожен чинник оплачується порізного (працю — заробітною платою, земля — рентою, капітал — відсотком, підприємницька здатність — прибутком) і підпорядковується різних законах розподілу. Ринки факторів виробництва дуже далекі від умов досконалої конкуренции.

3. Тест.

Якщо ціну товару зросла з 1,5 грн. до 2 грн. і обсяг попиту скоротився з 1000 до 900 одиниць, то коефіцієнт цінової еластичності дорівнює: а) 3,00; б) 2,71; в) 0,37; р) 0,33; буд) 1,5.

Відповідь: Знову ж правильним відповіддю є варіант в) — 0,37.

Знайдемо коефіцієнт за такою формулою дугового еластичності :

[pic] де Qd — ніж купує кількість блага;

Р — ціна цього блага.

Значит:

[pic].

4. Задача.

Розрахувати середній і граничний продукти праці для залежності обсягу випуску від використовуваного кількості праці, поданого до таблице:

|Фактор виробництва, L (чел.)|0 |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 | |Обсяг випуску, Q (прим.) |0 |4 |19 |39 |69 |104 |144 |179 |.

Зобразити графічно залежності загального, середнього та граничного продукта.

Решение.

Середній продукт (АР) — обсяг виробленого товару, що припадає на одиницю використовуваного фактора.

[pic].

Граничний продукт (МР) — чинник виробництва — додатковий випуск товару, пов’язані з збільшенням чинника виробництва з незмінності обсягу інших використовуваних факторів виробництва. Граничний продукт окреслюється приріст випуску товару, що припадає на одиницю приросту даного фактора.

[pic].

Якщо чинник виробництва — це витрати L, а обсяг випуску (сукупний продукт) — ТР, то.

[pic][pic].

|Фактор виробництва, L (чел.)|0 |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 | |Обсяг випуску, Q (прим.) |0 |4 |19 |39 |69 |104 |144 |179 | |Середній продукт, АР |0 |4 |9,5 |13 |17,25 |20,8 |24 |25,6 | |Граничний продукт, МР |0 |4 |15 |20 |30 |35 |40 |35 |.

За отриманими розрахунках будуємо графік. [pic].

З графіка видно, величина середнього продукту пропорційна функції зростання чинника виробництва та обсягу випуску. Величина граничного продукту починає знижуватися по тому, і кількість працівників перевищує 6 чол. Отже, оптимальним чинником виробництва L, з цієї завданню, є 6.

Список використаної литературы.

1. Нурієв В. М. Курс мікроекономіки. Підручник для вузів. — 2-ге вид., изм.

— М.: Видавництво НОРМА, 2001. — 572 с.

2. Курс економічної теории./Учебное посібник під редакцією проф.

Чепурина М. Н., проф. Кисельової Е.А. — Кіровськ.: АСА, 1995 — 624 с.

3. Гребенников П.І., Леусский О. Н., Тарасевіч К.С. Микроэкономика6.

Підручник /Обшая редакція К.С. Тарасевіча. Вид. 2-ге, перераб. і доп. -.

СПБ.: Видавництво СПБ УЭФ, 1981. — 447 с.

4. Петюх В. М. Ринкова економіка. — Київ: Врожай, 1995. — 306 с.

5. В.І. Богачев. Мікроекономіка. — Луганськ: Книжковий світло, 1998. — 148 с.

6. Осика О. П., Клеутіна Т.П. Мікроекономіка. Учбовий посібник. -.

Луганськ, 1998. — 184 с.

———————————- [pic].

[pic].

[pic].

[pic].