Введення. 
Особливості прояви самооцінки у дітей старшого дошкільного віку

Однією з найбільш значних і актуальних тем у психології можна вважати проблему становлення самосвідомості і самооцінки особистості. У рамках дослідження самосвідомості самооцінці відводиться провідна роль — вона характеризується як стрижень цього процесу, показник індивідного рівня його розвитку, як об'єднуючий початок, включене в процес самоусвідомлення.

Самооцінка є одним з істотних умов, завдяки чому індивід стає особистістю. Вона формує у індивіда потреба відповідати не тільки рівнем оточуючих, але й рівню власних особистісних оцінок. Правильно сформована самооцінка виступає не просто як знання самого себе, не як сума окремих характеристик, але як певне ставлення до себе, передбачає усвідомлення особистості як деякого стійкого об'єкта.

Самооцінка є центральним ланкою довільної саморегуляції, визначає напрямок і рівень активності людини, її ставлення до світу, до людей, до самого себе. Являє собою складний за психологічну природу феномен. Вона включена в безліч зв’язків і відносин з усіма психічними утвореннями особистості і виступає в якості важливої ??детермінанти всіх форм і видів її діяльності та спілкування. Витоки вміння оцінювати себе закладаються в ранньому дитинстві, а розвиток і вдосконалення його відбувається протягом усього життя людини.

Самооцінка дозволяє зберегти стійкість особистості незалежно від мінливих ситуацій, забезпечуючи можливість залишатися самим собою. В даний час все більш очевидно вплив самооцінки дошкільника на його поведінку, міжособистісні контакти.

Дошкільний вік не випадково обрано для проведення нашого дослідження. Цей вік — початковий період усвідомлення дитиною себе, мотивів і потреб у світі людських відносин. Тому важливо у цей період закласти основи для формування диференційованої адекватної самооцінки. Все це дозволить дитині правильно оцінити себе, реально розглядати свої сили до завдань і вимог соціального середовища, у відповідності з цим самостійно ставити перед собою цілі і завдання.

У психологічній літературі, як у вітчизняній, так і зарубіжної самооцінці приділено велику увагу. Проблема розвитку самооцінки, структури, функцій, обговорюються в роботах Л. І. Божович, І. С. Кона, М. І. Лісіна, А. І. Липкиной, Е. Еріксона, К. Роджерса та інших психологів. Закономірності формування самооцінки в дитячому віці були досліджені Белобрикіной О.А., Божович Л.І., Горбачової В.А., Захарової А.В., Липкиной А.І., Лисиной М.І., Мухіної В.С., Савонько Є.І., Уманець Л.І. та інші. Разом з тим, особливості проявів самооцінки в старшому дошкільному віці вивчені ще не достатньо.

Самооцінка інтерпретується як особистісне утворення, що приймає безпосередню участь в регуляції поведінки і діяльності, як автономна характеристика особистості, її центральний компонент, що формується за активної участі самої особистості і відображає своєрідність її внутрішнього світу.

Вступаючи в дошкільний вік, дитина починає усвідомлювати факт свого існування. Розвиток справжньої самооцінки починається з реалістичних оцінок дітьми своїх умінь, результатів своєї діяльності і конкретних знань. Менш об'єктивно в цей період діти оцінюють якості своєї особистості. Дошкільнята схильні переоцінювати себе, на що їх направляють переважно позитивні оцінки оточуючих їх дорослих.

Старші дошкільники можуть вірно усвідомлювати свої переваги і недоліки, враховуючи при цьому ставлення до них з боку оточуючих.

До кінця дошкільного віку співвідношення емоційного і когнітивного компонентів кілька гармонізується. Створюються сприятливі умови для розвитку когнітивного компонента самооцінки, для інтелектуалізації ставлення дитини до себе, подолання прямого впливу на його самооцінку з боку дорослих.

Численні дослідження показують, що одним із внутрішніх утворень, що виникають в результаті оцінки, є самооцінка дитини. Старший дошкільний вік є важливим періодом для становлення самооцінки для подальшого її розвитку та впливу на особистість.

Все вищевикладене визначило тему нашого дослідження «Особливості проявів самооцінки у дітей старшого дошкільного віку».

Мета даної роботи полягає у виявленні особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку.

Об'єктом дослідження є особистість дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження — особливості прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження. В основу дослідження лягло припущення про те, що існує певна залежність між особливостями прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку і рівнем розвитку самооцінки.

У відповідності з цілями та гіпотезою дослідження були поставлені наступні завдання:

• 1. На основі теоретичного аналізу, визначити основні теоретичні підходи до проблеми розвитку самооцінки в зарубіжній та вітчизняній психології, сутністьпоняття самооцінка і особливості її прояву у дітей старшого дошкільного віку.
• 2. Підібрати і застосувати комплекс методик для дослідження самооцінки у дітей старшого дошкільного віку.
• 3. Здійснити емпіричне дослідження з виявлення та вивчення особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку.

Вихідним теоретичним положенням, що визначає логіку нашого дослідження, є принципи розвитку, детермінованості, єдності свідомості і діяльності (Ананьєв Б.Г., Давидов В. В., Платонов К. К., Рубінштейн С.Л., Смирнов А. А., Теплов Б. М., Ельконін Д.Б. та ін.).

Використовуваний у дослідженні методичний інструментарій підпорядковується логіці системного підходу і спрямований на виявлення психологічнихособливостей особистості, структурних компонентів самооцінки, вивчення особливостей прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку. Включає в себе такі методики: вивчення самооцінки дитини за допомогою методики «Драбинка», В. Г. Шур; методика «Намалюй себе», А. М. Прихожан, З. Васіляускайте; методика соціометрія для дошкільнят, тест «Два будиночка», наглядати за особливостями прояву самооцінки у дітей старшого дошкільного віку у провідній діяльності.

База дослідження. У даному дослідженні взяло участь 33 дитини старшого дошкільного віку (від 6 до 7 років).

Даная робота включає наступні етапи дослідження.

На першому етапі проводився теоретичний аналіз літератури з проблеми дослідження, підбір інструментарію.

На другому етапі здійснювався збір емпіричних даних.

На третьому етапі проводилася кількісна та якісна обробка отриманих результатів.

На четвертому етапі - аналіз результатів та формулювання рекомендацій.

Структура роботи. Дипломна робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Бібліографічний список включає найменування літературних джерел.