Французька мова у творах О.С. Пушкіна

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Французька мова у творах О.С. Пушкіна (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Запровадження. Питання еквівалентності перевода.

I. Смисловиє (семантичні) відповідності при переводе.

* Повне соответствие.

* Часткове соответствие.

* Відсутність соответствий.

II. Передача прагматичних значений.

* Стилістична характеристика слова.

* Регістр слова.

III. Структурні особенности.

IV. Контекст і ситуація при переводе.

Укладання. Необхідність всіх аспектів задля досягнення еквівалентного перевода.

Функціональні, структурні, смислові аспекти комунікативної рівноцінності у процесі перевода.

Введение

Свою тему спробувала розкрити під час використання різних джерел. Серед перших питань, якою поставила, це з’ясування різних видів перекладу, та його вживання. У чому полягає така гостра потреба в рівнозначності вихідного тексту і перерахування? Проте, проглянувши чимало прикладів, і навіть звернувши увагу до вже бачені мною раніше ні точні переклади, які ведуть спотворення сенсу всього висловлювання, зрозуміла, що найголовнішим завданням професійного перекладача стає еквівалентний перевод.

Передусім, поняття рівня перекладу пов’язані з поширеним теоретично перекладу поняттями «еквівалентного» (інакше — «адекватного»), «буквального» і вільного перекладу. Власне кажучи, поняття перекладацькій еквівалентності, як і буквалізму і перекладацькій вільності, не зводитися певне, до питання виборі належної одиниці перекладу у тому чи іншому рівні мовному; проте до якісної характеристики перекладу вирішальне значення має тут правильний вибір цієї одиниці у кожному даному випадку на необхідному рівні мовної иерархии.

а) Переклад, здійснюваний лише на рівні, необхідному і достатньому передачі незмінного плану змісту за дотримання норм ПЯ, є перекладом еквівалентним. Усі наведені приклади перекладу різними мовних рівнях були прикладами еквівалентного перекладу — одиниця переведення у всіх таких випадках було обрано лише на рівні, необхідному і достатньому для передачі всієї необхідної інформації, закладеною у тексті першотвору (відволікаючись від його можливих втрат, викликаних причинами, не усуненими за своєю суттю), за умови дотримання граматичних і стилистическо-прагматических норм переводящего языка.

Nous poursuivons ce but avec tant d'?negie, que m (me en passant une rivi? re qui n’est pas gu? able, nous br (lons les ponts pour nous s? parer de notre ennemi. Ми маємо на меті з енергією, що й, переходячи річку, де немає бродів, ми спалюємо міст, з єдиною метою захистити себе від нашого врага.

Nous poursuivons ce but avec tant d'?negie, que m (me en passant une rivi? re qui n’est pas gu? able, nous br (lons les ponts pour nous s? parer de notre ennemi. Ми маємо на меті з енергією, що й, переходячи річку, де немає бродів, ми спалюємо міст, із єдиною метою захистити себе від нашого врага.

Nous poursuivons ce but avec tant d'?negie, que m (me en passant une rivi? re qui n’est pas gu? able, nous br (lons les ponts pour nous s? parer de notre ennemi.

Ми маємо на меті з енергією, що й, переходячи річку, де немає бродів, ми спалюємо міст, із єдиною метою захистити себе від нашого ворога.

(Толстой Л. Н., «Війна і мир»)1.

б) Переклад, здійснюваний нижчому рівні, чому він, яке необхідне передачі незмінного плану змісту за дотримання норм ПЯ, виявляється перекладом буквальним. Тож якщо англійське поєднанні is a member (у пропозиції The terrestrial globe is a member of the solar system) перекласти, як дійсних членів, такий переклад буде буквальним, оскільки для правильної передачі цього словосполучення, за дотримання лексичних норм російської, потрібно переклад більш рівні - лише на рівні словосполучення (входить у). Keep of the grass перекласти, як Тримайтеся проти від трави, це і буде буквальним перекладом, тоді як правильної передачі сенсу за дотримання норм російської тут потрібно переклад пропозиції: По газонами не ходить.

Прикладом буквального переведення у французькою мовою може бути вираз garder le lit — зберігати, зберегти у себе ліжко, тоді, як російською зміст цього висловлювання потрібно передати цілком інакше: не вставати з ліжка.

Слід зазначити, що буквальний переклад неприпустимий, як випливає з його визначення, в такому вигляді перекладу або спотворюється у вихідному тексті інформація, або порушуються норми ПЯ, чи має місце те й інше. Тому випадки буквального перекладу, які в перекладацькій діяльності, слід розглядати, як помилку переводчика.

в) Переклад, здійснюваний більш рівні, чому він, який достатній передачі незмінного плану змісту за дотримання норм ПЯ, є вольным.

Ось лише кілька прикладів що така перекладу з повісті Дж. Селінджера «Над прірвою в жита» у перекладі Р. Райт-Ковалевой:

I am not kidding, some of these very stupid girls can really knock you out on a dance floor. — Знаєте, іноді, вона — дурепа, а танцює, як бог. (Тоді більш точний переклад цієї пропозиції міг бути: Так, кажучи серйозно, дехто з тих дурних дівиць, можуть сто очок обставити Вас у танцах.).

или:

I am lonesome as hell. — Мене туга заїла (точніше було б: Мені самотньо, як і аду.).

Son esprit etait un blanc total. — У голові в неї було і не одній думці. (Robert Merle, «Derri?re la vitre», переклад Н. Базилина).

В усіх життєвих наведених прикладах переклад складає рівні пропозицій, тобто вихідні англійські і французькі пропозиції передаються як неподільні одиниці, тоді як його видавалось цілком можливим б перевести, кажуть, «ближчі один до тексту», цебто в рівні словосполучень і навіть окремих слов.

Цілком ймовірно, що вільний переказ прийнятніший, ніж буквальний — - при вільному перекладі немає місця смислові спотворення, ні порушення норм ПЯ. Недоліком вільного перекладу і те, що з ньому значення вихідного тексттса передається ні точно — відбувається дуже велика втрата інформацією виду те, що вихідний текст піддається занадто глибоким перетворенням там, де можна було б уникнути. У цьому завжди є перейти ту невловиму грань, де вільний переказ переростає в «відсебеньки». Зрозуміло, теза перевагу вільного перекладу буквальному перестав бути абсолютним — слід також вживати на увазі і жанрову характеристику літератури першотвору. Якщо за перекладі красного письменства вільний переказ цілком терпимий і трапляється нерідко, то, при перекладі текстів офіційних, юридичних та дипломатичних вільний переказ цілком недопустим.

У кожному разі за перекладі текстів всіх типів і жанрів тим виглядом перекладу, до котрого має прагнути перекладач, є переведення еквівалентний. На його досягнення слід звернути особливу увагу до попередньої роботі над оригіналом; із багатьох чинників, необхідні досягнення еквівалентності перекладу я докладніше спробувала розкрити три: смислові особливості, структурні, і функциональные.

Смисловиє (семантичні) відповідності при переводе.

Основна проблема, з якою зіштовхується перекладач при передачі референциальных значень, які висловлюються в вихідному тексті, — це розбіжність кола значень, властивою одиницям ІЄ і ПЯ. Немає двох різних мов, які мають смислові одиниці - морфеми, слова, стійкі словосполучення — збігалися б цілком всього обсягу своїх референциальных значень. Хоча самі висловлені значення («поняття») здебільшого збігаються, та їх способи висловлювання — їх угруповання, членування, й об'єднання, їх поєднанні межах однієї формальної одиниці (чи навіть кількох одиниць), зазвичай, у різних мовами розходяться більш-менш радикально. це особливо яскраво можна продемонструвати на матеріалі словникового складу двох різних мов. Хоча носіями референциальных значень не є лише слова, все-таки зручно брати саме слово за одиницю зіставлення при порівнянні семантичних одиниць різних мов. Але треба пам’ятати, що наголошувані типи розбіжностей між семантичними системами різних мов не обмежуються словами, а притаманні інших мовних одиниць. (наприклад, для граматичних морфем).

У цілому типи семантичних відповідностей між лексичними одиницями двох мов можна зводити до трьох основних: 1) повне соответствие;2) часткове відповідність; 3) відсутність соответствия.

Випадки повній відповідності лексичних одиниць різних мов у всеем обсязі їх референциального значення щодо рідкісні. Зазвичай, писав однозначні, тобто які мають у обох мовами лише одна значення; їх збереглося, як відомо, проти загальної масою слів у лексиконі мови відносно небагато. Сюди відносять слова, належать переважно до наступним лексичним группам:

1) 1) Імена власні і географічні назви, що входять до словниковий запас обох мов, например***.

1) Paris-Париж; Hamilton-Гамильтон; Italiey — Италия.

1) 2) Наукові та технічні терміни, Pollination — запилення, vegetation-вегетация, oxygenкисень, Pestal-тычинка, injector-впрыскиватель, electric conductivity-электропроводность.***.

2).

1) Деякі інші групи слів, близькі по семантикою до двох зазначеним вище, як, наприклад, назви місяців, і днів тижнів, і навіть числительные.

3).

Не треба думати, що це слова, які належали до вищевказаним групам, ставляться до повних відповідностей. Нерідко є випадки, коли однозначності відповідностей не більше даних семантичних розрядів слів не наблюдается.

У поодиноких випадках повну відповідність, тобто збіг слів у двох мовами всього обсягу їх референциальных значень, трапляється у багатозначних слів. Так французьке слово Tablette (preparation alimentaire) -1) плитка приготування їжі, і tablette de chocolat — 2) у російському також відповідає плитці шоколада.

Найпоширенішим випадком і при співставленні лексичних одиниць двох мов є часткове відповідність, у якому одного слова в ІЄ відповідає чимало, а кілька семантичних еквівалентів в ПЯ. Переважна більшість слів будь-якої мови характеризується багатозначністю, причому система значень слова щодо одного мові, зазвичай, не збігається цілком згодна з системою значень слів й інші мові. У цьому можуть спостерігатися різні випадки. Так, іноді коло значень слова в ІЄ виявляється ширше, ніж в відповідного слова в ПЯ (навпаки), тобто в слова в ІЄ (чи ПЯ) мають усі самі значення, як і в слова в ПЯ (відповідно, ІЄ), але, ще, він має і значення, які у будь-якою іншою мовою передаються інакше кажучи. Так, російське характер, як і англійське character мають значення: 1) «сукупність психічних особливостей людини»; 2) «тверда воля, завзятість у досягненні мети» (Він людина без характеру — He has no character); 3) «властивість, якість, своєрідність чого або». У англійського character, ще, мають значення, відсутні в сучасного російського характері і передані у російській інакше кажучи, саме: 4) «репутація»; 5) письмова рекомендація, характеристика; 6) характерна риса, ознака, якість; 7) постать, особистість (часто дивна, оригінальна); 8) літературний образ, герой, дійову особу в п'єсі; 9) друкований знак, літера, символ (наприклад, Chinese character — китайські ієрогліфи (письмена). Таке ставлення неповної еквівалентності між словами двох може бути включенням і схематично зобразити так: де, А — слово щодо одного мові, Б — слово й інші мові; заштрихованная частина означає збіжні значення обох слів. Більше поширений випадок має місце, коли обидва слова — й у ІЄ й у ПЯ — мають як збіжні і які суперечать значения.

Дещо інший, і мабуть, цікавіше, із теоретичного погляду, характер носять випадок часткової еквівалентності, зумовлені явищем, що можна назвати недифференцированностью значення слова щодо одного мові порівняно з іншим. Йдеться тому, що одного слова будь-якого мови, выражающему ширше (недиференційоване) поняття, тобто обозначающему ширший клас денотатів, й інші мові можуть відповідати чи кілька слів, кожна з яких висловлює більш вузьке, диференційовано, порівняно з цим мовою, поняття, тобто належить до більш обмеженому класу денотатів. Так було в російській мові існує слово рука, якій у англійському відповідає два слова — arm і hand, кожна з яких позначає більш вузьке поняття: arm позначає верхню кінцівку від плеча до пензля, а hand — пензель руки, тоді як російське рука позначає всю верхню кінцівку людини від плеча до кінчиків пальців. Так російського слова нога, обозначающему всю нижню кінцівку, відповідають два англійських слова: leg — нога крім ступні і footступня.

Всі попередні приклади були лише відносини меежду окремими, ізольованими словниковими одиницями двох мов. Вже за такий підхід розкривається дуже складна картина; проте вона ставати ще складнішим, якщо проводити зіставлення не між окремими словами, а між цілими групами семантично подібних слів (в мовознавстві часто називаються «семантичними» чи «лексичними полями»). Як приклад можна використовувати розгляд у порівняльному плані семантичної групи — назв основних частин діб у російському і французькою мовами. Початківці вивчати французьку мову на перших уроках дізнається, що російське ранок французькою позначається словом le matin, деньl’apr?s-midi, вечір — le soir, ніч — la nuit. Пізніше, детальнішому вивчення з’являється нове розмежування і розбіжність даних тотожностей. Насамперед, французькій мові немає слова добу; відповідне поняття то, можливо описано лише описовим способом: vingt quatre heures. (Розмовляючі французькою ділять цей період втричі частини: le matin — від 0 до 12 годин дня; l’apr?s-midi — від полудня до приблизно 18 годин, тобто заходу сонця; і le soir — приходові сонця до півночі, після чого знову настає le matin). У російському ж «мовою інакшедобу діляться чотирма частини: ранок — від сходу сонця до годин 10−11, день — від годин 10−11 до заходу, вечір — приходові до годин 10−11, і ніч — між ввечері та вранці, тобто час, коли сплять. Замість наведених раніше рівностей можна знайти інша складна картина взаємних відносин французьких і росіян слів — найменувань частин суток:

La nuit ночь.

Le matin утро.

Le jour.

L’apres-midi день.

вечер

Le soir.

ночь.

Виявлення що така «сіток» чи систем взаємних відносин аналогічних лексико-семантичних угруповань у різних мовами є цікаву і отримувала важливу з погляду як теорії, і практики перекладу, задачу.

Третій можливий випадок взаємного відносини лексики двох мов — це повну відсутність відповідності тій чи іншій лексичній одиниці однієї мови в словниковому складі іншої мови. У таких випадках говорити про так званої безэквивалентной лексиці. Ця тема такою великою і багатогранна, що неважко зможе скласти окремий розділ. У кратце скажу, під безэквивалентной лексикою маю на увазі лексичні одиниці (слова стійкі поєднання) однієї з мов, які мають ані повних, ні часткових еквівалентів серед лексичних одиниць іншої мови (i.e. власні імена, назви газет, організацій корисною і т.д., реалії, тобто слова не що у практичному досвіді людей, які говорять будь-якою іншою мовою; лексичні одиниці - випадкові лакуни). Для їх правильного перекладу існують такі способи: перекладацька транслітерація і транскрипція; калькування; описовий (роз'яснювальний) переклад; наближений переклад; трансформаційний перевод.

Істотно підкреслити, що в випадку йдеться щодо багатозначності слов.

II.

Передача прагматичних значений.

Прагматичне значення окреслюється ставлення між символом порятунку і людиною (точніше, людським колективом), хто користується даним знаком. Було наголошено, що, які у процесі лінгвістичної комунікації мовні знаки, не ставляться до них байдуже — вони за різного реагують тих чи інші мовні одиниці, а ще через неї і на самі обозначаемые ними референти і денотати. Це суб'єктивне ставлення людей (мовних колективів) до одиниць мови, а ще через неї і за її посередництві і до самих обозначаемым ними предметів і поняттям, нерідко закріплюється за даним знаком, входить у ролі постійного компонента у його семантичну структуру й у разі стає тим, що ми називаємо прагматичним значенням мовного знака.

З початку слід наголосити, що правове поняття прагматики в мовознавстві (й ширші - в семіотиці) зовсім на зводиться лише поняттю прагматичних значень мовних (і взагалі знакових) одиниць. Це значно більше широке — вона охоплює у собі всі питання, пов’язані з різноманітною ступенем розуміння учасниками комунікативного процесу тих чи інших мовних одиниць і мовних творів і з різноманітною їх трактуванням залежно від мовного і неязыкового (экстралингвистического) досвіду людей, що у комунікації. У цьому сенсі «прагматика» виходить далеко далеко за межі власне прагматичних значень мовних знаків і за рамки микролингвистической проблематики взагалі, спираючись у дослідження экстралингвистических чинників промови, як-от предмет, ситуація й учасники мовного акта. Про прагматичних значеннях ми можноем говорити, як було, лише тому випадку, коли ставлення членів мовного колективу до знакам мови стає частиною семантичної структури самого знака, тобто закріплюється його постійно зростає і може мати простий відповідну реєстрацію у словнику як про «стилістичних послід». Так, російські назви рослин подмаренник, короставник і чебрець викликають різні асоціації, тобто неоднаково (й у неоднаковою ступеня) розуміються міськими жителями, сільських жителів і провідними фахівцями з ботаніки; словосполучення нечиста сила і свяченою дух викликають неоднакову реакцію віруючих, і у атеїстів тощо. Однак у цьому разі неоднакове ставлення різних учасників мовного акта до тих або іншим суб'єктам знакам перестав бути частиною семантичної системи самих цих знаків не може вважатися їх прагматичним значенням. Проте, оскільки за порівнянні одиниць різних мов випадки такого неоднакового ставлення до референциально тотожний знакам спостерігаються, природно, набагато частіше, чому тоді, коли розмовляючі належать одного й тому мовною і етнічному колективу, теорія і практику переведення неспроможна їх игнорировать.

Якісно інший випадок зокрема у таких одиницях словника, як російські кухоль, спати, жратва тощо. Тут певне ставлення членів мовного колективу до даних знакам входить у семантичну структуру цих знаків як постійний її компонент (у цих прикладах — значення грубості, різко негативною суб'єктивної характеристики). У таких випадках ми ії говоритсям певні прагматичних значеннях мовних одиниць, зокрема їх емоційної окрашенности.

ЗдесьВ теперішньому розділі ми рассматриваетсяотрим питання про передачу у перекладі прагматичних значень мовних одиниць. Це можна Ми проделатьем це матеріалі лексичних одиниць (слів), хоча прагматичними значеннями, власне кажучи, мають як одиниці словника. Певні граматичні форми також можуть нести ту чи іншу прагматичного значення; це у англійській (у разі, в ХIХ в.) форма другої особи однини типу thou knowest мала яскраво виражене прагматичного значення (стилістичну характеристику), передаючи «поетичність, «піднесеність»; синтаксична конструкція «Nominativus Absolutus» в сучасному англійському також характеризується у прагматичному (стилістичному) плані як «книжкова», «офіційна» тощо. У цілому нині, проте, чітка прагматична «маркированность» характерніша лексичних одиниць, оскільки емоційна й стильова забарвленість граматичних форм в переважну більшість нейтральна.

На жаль, лінгвістична теорія прагматичних значень досі розроблена значно слабшими, ніж теорія значень референциальных. Тим більше що підлягає сумніву, що систему прагматичних значень, які висловлюються у мові, є дуже складним і що ці значення якісно неоднорідні. Не претендуючи на закінченість, ми вважаємо можливим запропонувати таку схему класифікації типів прагматичних значень, яка, на погляд, застосовна як до російського, і до англійської (в тому числі до багатьох інших) языкам:

1. Стилістична характеристика слова. Поруч із словами, уживаними переважають у всіх жанрах і типах промови (тобто стилістично «нейтральними»), існують слова словосполучення, вживання яких обмежено якимись певними жанрами і типами. Ця закрпленность слів за певними мовними жанрами стає їх постійної характеристикою і тим самим, компонентом їх прагматичного значення. У цьому сенсі ми бачимо вживаємо термін «стилістична характеристика слова».

У цілому нині представляється правомірним виділяти дві основні типу промови: обиходно-разговорную і книжно-письменную. У межах цієї останньої різняться такі основні жанри: 1) художньої літератури; 2) официально-научный жанр; 3) публіцистичний жанр. Кожен з цих жанрів, своєю чергою, підрозділяється на різновиду: так, всередині красного письменства різняться художня проза, драматургія і; всередині официально-научного жанру — тексти официально-деловые, газетно-информационные, документально-юридические і науково-технічні; всередині публіцистики — суспільно-політична література, газетно-журнальная публіцистика (у вузькому значенні) і ораторська речь.

Не усім переліченим жанрам промови, проте, властиво вживання певних, характерних саме з цього жанру, лексичних одиниць. То є будь-якого шару лексики, вживання якій можна б властиво виключно і навіть переважно мови красного письменства — відмінністю цього жанру (крім поезії, має свій специфічний словник) є саме широке використання лексики, що належить найрізноманітнішим стилістичним верствам. Ні свого специфічного словника і в мови публицистики.

Зважаючи на це, можна назвати в словниковому складі мови типу російської або англійського такі види стилістичній характеристики слов:

1) Нейтральна — у слів, вживаних переважають у всіх типах і жанрах промови, тобто в слів «стилістично немаркованих». Так само як переважна більшість слів, які входять у ядро словникового складу будь-якого языка.

2) Обиходно-разговорная — у слів, вживаних в мовлення в «неофіційної» ситуації та не вживаних, зазвичай, в письмовій промови. (Порівн. Рос. Електричка, роздягальня, влипнути, шльопнутися, бринькніть, чудний тощо.; анг. Bobby, booze, dough гроші, duck долар, movie, buddy, to filch тощо., французьку мову: l? checultisme, cathos, bla-bla).

3) Книжкова — у слів, вживаних лише у письмовій промови (у різноманітних її жанрах) і вживаних в обиходно-разговорной промови, хоча у «офіційної» ситуації можуть вживатися й у мовлення. (Порівн. Рос. Досяжність, вищезгаданий, йти, добробут народу і ін.; анг. Inebriety, conflagration, pecuniary, to commence, thereby тощо., французька: pressentiment, merpisant, incongru, defiler).

4) Поетична — у слів, вживаних переважно у мові поезії (іноді також — в «урочистій» прозі). (Порівн. Рос. Вітчизна, глашатай, очі, вуста та інших.; анг oft, morrow, steed і др.;).

5) Термінологічна — у слів, вживаних лише чи переважно у официально-научном жанрі. Так само як усе наукове і технічна термінологія; сюди ж варто відносити терміни і спеціальні слова, вжиті у сфері держави й права (юриспруденції), економіки, фінансів України й військової справи, в суспільно-політичного життя, і навіть, очевидно, звані «канцеляризмы».

2. Регістр слова. Ведучи мову про «регістрі», до якого належить слово, имеетсямы має на увазі певні умови чи ситуацію спілкування, що зумовлюють вибір тих чи інших мовних засобів у тому числі лексичних одиниць. Така ситуація визначається, насамперед, складом учасників комунікативного процесу: певні слова (й ширші - мовні одиниці) можуть вживатися лише за розмові з близькими знайомими, родичами тощо., тоді як інші лексичні (і взагалі мовні) одиниці вживаються переважно у розмові з малознайомими людьми, з вищестоящими за службовим чи соціальному положенню й ін. По-друге, «регістр» промови визначається також умовами, у яких протікає процес мовної комунікації, — і з близькими друзями чи з родичами в офіційної обстановці, наприклад, на службі, зборах тощо. немає звичаю казати, як і домашньої обстановці й т.п. У цілому нині, певне, можна намітити існування у мові наступних п’яти регістрів: 1) фамільярний; 2) невимушений; 3) нейтральний; 4) формальний; 5) піднесений. Так, російські телепень, паршивець, трескатьтрескат ставляться до фамільярному регістру; кульок, підкачати (себто підвести когось), підпилий — до непринужденному; прибути, відрахувати, черговий, одруження — до формального; стезя, відчути, побачити — до високого. Нерідко трапляється, як у мові є кілька слів з референциальным значенням, які стосуються різним регістрам; порівн. Росіяни спати (фамільярне) — спати (невимушене і нейтральне) — відпочивати (формальне) — спочивати (високе). Переважна більшість слів належить до нейтральному регістру; можуть вживатися у кожному регістрі промови, від фамільярного до піднесеного, аналогічно як стилістично нейтральні слова вживаються у кожному типі і жанрі речи.

3. Емоційна забарвлення слова. У кожному мові існують слова висловлювання, компонентом семантичної структури якого є емоційне ставлення говорить до званому словом предмета чи поняттю, тобто негативна чи позитивна оцінка тих предметів, явищ, діянь П. Лазаренка та якостей, які позначаються даним словом. І тут говорити про емоційному забарвленню слова — негативною чи позитивної. Слова, які містять у собі ніякого оцінкової моменту (таких словнику переважна більшість), вважаються «емоційно нейтральними». Отже, лексичні одиниці може бути підрозділені втричі основних групи: отрицательно-эмоциональные, нейтрально-эмоциональные і положительно-эмоциональные.человечишкачеловечишко.

III.

Структурні особенности.

Особливо важливим є (І що грає принципову роль для перекладу), що одне й та глибинна структура може бути у різних поверхневих структур (і навпаки, за однаковою поверхневою структурою можуть приховуватися різні глибинні). Так було в конструкціях студент здав іспит; іспит здано студентом; здавання іспиту студентом; студент, склав іспит; іспит зданий студентом; склавши іспит, студент… тощо. поверхнева синтаксична структура різна, тоді як його глибинна структура однакова тому, що у всіх них представлені одні й самі логіко-семантичні відносини: «діяч — дію — об'єкт действия».

На цьому прикладу неважко дійти невтішного висновку, що характер синтаксичних взаємин у поверхневою і глибинної структурі принципово різний. У поверхневому синтаксисесинтаксике прийнято розрізняти такі типи зв’язку, як підпорядкування, твір і предикативну зв’язок; при подальшої детализациидекализации зазначені типи зв’язку можуть піддаватися усунення, наприклад, підрядна зв’язок може підрозділятися управління, узгодження і примикання, підрядна — на союзну і бессоюзную тощо. Керівним критерієм щодо тієї чи іншої типу підтипу синтаксичної зв’язку в поверхневою структурою є, передусім, формальний спосіб висловлювання даної связи.

Що ж до глибинних синтаксичних стосунків те вони характеризуються, насамперед, не формами свого висловлювання, а своєї семантикою, своїм змістовним характеристикою. Можна припустити, що відносини є однаковими всім мов, хоч і формальне вираження у поверхневою структурі пропозиції відрізняється від мови мови. До глибинних синтаксичних зв’язків, на погляд, слід віднести такі, як «дію — діяч» (студент читає), «дію — об'єкт дії» (студент читає книжку), «дію — адресат дії» (студент дав братові книжку), ««определительную» зв’язок у якнайширшому буквальному розумінні, тобто зв’язку «субстанції» і його ознаки (студент розумний, розумний студент; гучний розмова, голосно говорити і як ін.) та інших. Усередині цих основних типів глибинної синтаксичної зв’язку можна також ознайомитися виділити певні підтипи; наприклад, всередині «определительной» зв’язку можна назвати зв’язок темпоральную, локальну, причинно-наслідковий і пр.

Нагадаємо вкотре, що хоча б тип глибинної синтаксичної зв’язку то, можливо представлено різних поверхневих структурах. Так, англійські пропозиції John gave Mary a book, A book was gdiven Mary by John і Mary was given a book by John мають різну поверхневу структуру, але висловлені у яких глибинні синтаксичні відносини одні й самі: «дію — діяч — об'єкт дії - адресат дії». Точнісінько такою самою самим чином російські пропозиції Студент, склав іспит, пішов і Студент, який здав іспит, пішов мають однакову глибинну структуру при неординарної поверхневою; це саме можна сказати для пропозицій Те, що він спізнився мене обурило й Закону Його запізнення мене обурило тощо. Явище, яке у традиційної граматиці під назвою «синтаксичної синонимии»).

З наведене означення глибинних синтаксичних відносин випливає, що вони висловлюють собою референциальные значення, тобто відбивають зв’язку, об'єктивно наявні у самої описуваної ситуації. З цього випливає, у процесі перекладу глибинні синтаксичні відносини должныдоджны залишатися незмінними. Що ж до поверхневою структури пропозиції, те й ми бачили, навіть у межах і ще мови де глибинна структура має у кількох різних («синонимичных») поверхневих. Тим паче що справедливо щодо різних мов, поверхнева структура пропозицій у яких, при одному й тому ж глибинної, нерідко не збігається. Звідси випливає, у процесі перекладу немає потреби (а вони часто й можливості) зберігати в незмінному вигляді поверхневу структуру предложения.

Для ілюстрації цього положення наведемо, поки що, лише пример:

Не had never had his Uncle Swith in p. s taste in precious stones, and the abandonment by Irene when she left his house in 1889 of all the glittering things he had gdiven hber had disgusted him with this form of investment.

Вона ніколи не страждав пристрастю свого дядька Суизина до коштовного каміння, і коли Ірен в 1889 року, залишивши його, залишила все дрібнички, що він їй подарував, це назавжди відбило в нього бажання що така приміщенню грошей. (перекл. М. Богословской).

Як бачимо, англійська іменна група у російському перекладі дається як придаткове пропозицію Ірен залишила все дрібнички, придаткове ж пропозицію передається як дієприкметниковий оборот залишивши його. (Та й придаткове определительное можна було б перевести з допомогою причетного обороту подарований ним, що ні жодному разі не порушило б перекладацькій еквівалентності). Якщо, попри всі ці синтактико-морфологическиесинтактикоморфологические трансформації, значення англійської і російської пропозицій усе ще залишається тотожний (тобто переклад виявляється цілком еквівалентним оригіналом), це можливе лише тому, що висловлені у яких глибинні синтаксичні відносини («дію — діяч — об'єкт дії «тощо.) залишаються одні й самі. Інакше висловлюючись, у процесі перекладу зміни піддається лише поверхнева структура пропозиції, яке глибинна структура залишається незмінною. Важливо підкреслити, що це явище непоодинока. Як побачимо далі, що така «поверхностно-синтаксические трансформації» під час перекладу мають цілком закономірний характер.

З сказаного зовсім на слід, що поверхнева структура пропозиції несе у собі жодної істотною для перекладу інформації. Різні поверхневі реалізації одному й тому ж глибинної структури, не розрізняючи щодо референциальных значень, у часто виявляються різними по выражаемым ними прагматичним значенням — стилістичній характеристиці (напр., пасивна конструкція пропозиції більш поширена у книжно-письменном стилі, ніж у мовою), регістру (напр., еліптичні конструкції більш типові для фамільярного і невимученого регістрів, ніж для нейтрального і особливо формального) чи, що відчутно для перекладу, «комунікативному членению».

IV.

Контекст і ситуація при переводе.

У результаті попереднього викладу неодноразово доводилося робити посилання поняття контексту, зазначаючи, що вибір тієї чи іншої відповідності під час перекладу багато чому визначається контекстом, у якому спожито та чи інша мовна одиниця. У цьому розділі - визначення контексту і будь-яка спроба виділити основні типи контекстів, суттєві, з погляду характеристики перекладацького процесса.

Під контекстом прийнято розуміти мовне оточення, у якому вживається та чи інша лінгвістична одиниця. Так, контекстом слова є сукупність слів, граматичних форм і конструкцій, серед яких зустрічається дане слово. Вкотре підкреслимо, що слово — далеко ще не єдина одиниця мови; інші лінгвістичні одиниці, такі як фонеми, морфеми, словосполучення та пропонування також трапляються не ізольованому вживанні, а певному мовному оточенні, тож є підстави вважати і контексті фонеми, і контексті морфеми, і контексті словосполучення і навіть пропозиції (сукупність інших пропозицій, впредложений, в оточенні яких зустрічається це припущення). Проте для простоти викладу ми далі оперуватимемо прикладами лише з рівні слов.

У межах загального поняття контексту різниться вузький контекст (чи «микроконтекст») широкий контекст (чи «макроконтекст»). По вузьким контекстом мають на увазі контекст пропозиції, тобто лінгвістичні одиниці, складові оточення даної одиниці не більше пропозиції. По широким контекстом мають на увазі мовне оточення даної одиниці, що виходить далеко за межі пропозиції; це — текстовій контекст, тобто сукупність мовних одиниць, оточуючих цю одиницю не більше, лежачих поза цієї пропозиції, інакше кажучи, в суміжних з нею пропозиціях. Точні рамки широкого контексту вказати не можна — це то, можливо контекст групи пропозицій, абзацу, глави або навіть усього твори (напр., оповідання роману) в целом.

Вузький контекст, своєю чергою, можна розділити на контекст синтаксичний і лексичний. (Що стосується фонемі і морфеме можна назвати також контекст фонологический і морфологічний; проте ці види контексту лежать поза межами справжнього дослідження). Синтаксичний контекст — це те синтаксична конструкція, у якій вживається дане слово, словосполучення і (придаткове) пропозицію. Лексичний контекстце сукупність конкретних лексичних одиниць, слів і стійких словосполучень, серед яких зустрічається дана единица.

Найбільш істотну роль контекст грає у вирішенні багатозначності лінгвістичних одиниць. За винятком випадків навмисною чи випадкової (не навмисної) двозначності, контекст служить тим засобом, що нібито «знімає» в тієї чи іншого багатозначній одиниці її значення, крім однієї. Тим самим було контекст надає тій чи іншій одиниці мови однозначність і уможливлює вибір однієї з кількох потенційно існуючих еквівалентів даної одиниці ПЯ. Звісно, роль контексту не лише дозволом багатозначності слів та інших лінгвістичних одиниць; проте найважливіша його функція полягає у этом.

У процесі перекладу до розв’язання багатозначності визначення вибору еквівалента іноді досить обліку синтаксичного контексту тій чи іншій одиниці зокрема, слова. Так, дієслово burn може перекладатися російською мовою як горіти як і палити, причому вибір відповідності повністю визначається синтаксичним контекстом у якому вжито англійське слово: в непереходной конструкції (за відсутності прямого доповнення) burn перекладається горіти, у перехідній (за наявності прямого доповнення чи формі страдательного застави) — як палити. Порівн. The candle burnsСвіча горить; He burned the papers — Він спалив папери. Для англійської це дуже поширену случай.

У французькій мові даний випадок, можна прокоментувати дієсловом entretenir — утримувати й підтримувати, вести розмову, розмовляти. При виборі відповідності російською припадати повністю покладатися на контекст, як, наприклад у разі: Il intertient la famille nombreuse — він містить численну сім'ю, і - il m’a intretenu de son projet.- Він із мною поговорив про своє проекте.

Частіше, проте, вибір еквівалента визначається лише з урахуванням лексичного контексту даної одиниці, однозначність якій буде встановлено у межах визначеного лексичного оточення. Так, французьке coup разом із доповненням d’oeil — погляд, de ventпорив, de theater — несподіваний поворот событий.

Можна навести безліч такого виду прикладу. Для ілюстрації ролі вузького лексичного контексту під час виборів перекладацького відповідності наведемо такі французскиеанглийские пропозиції, містять багатозначне іменник attitude:

Il a pris une attitude nonchalante. — Він узяв недбалу позу.

L’attitude de Boris a cette union me semblait incomprehensible. — Поведінка Бориса у цьому збори здавалося мені непонятным.

L’attitude du directeur a l’egard de ses subordonnes.- Ставлення директора до подчиненным.

Кількість такого роду прикладів легко збільшити. Іноді, проте, визначення значення вихідного вибору однозначного перекладацького еквівалента немає вузького контексту виявляється недостатнім і він мусить до показанням, що містять у широкому контексті. Як, прикладу наведемо таку пропозицію з повісті Дж. Селінджера «Над прірвою в лжи».

Then I got this book I was reading and sat down in my chair.

***стр.170.

Англійської chair***, як було зазначено, у російській відповідають як стілець, і крісло. У цьому пропозиції, проте, немає жодних указівок, якими міг би керуватися перекладач під час виборів російського еквівалента. Тож тут необхідно звернення широкому контексту.

Далі йде: Через дві пропозиції, у тому абзаці ми читаем:

The arms were in sad shape, because everybody was always sitting on them, but they were pretty comfortable chairs.

***стр.170.

Вказівка на arms** дає ключі до перекладу: Потім взяв книжку, яку читав, і сів у кресло.

Слід має на увазі, що в прикладі (як та інших, наведених здесьнами) йдеться про визначення і передачі референциальных значень мовних одиниць. Якщо ж казати про передачі прагматичних значень, те, як було зазначено вище, вирішальна роль їх встановленні і виборі способів їх передачі належить саме широкому контексту. Це стосується як до стилістичній характеристиці, регістру й емоційної забарвленістю тексту, але, значною мірою, також «комунікативному членению» пропозиції, яке багато чому визначається чинниками широкого контексту (напр., наявністю попереднього згадки тієї чи іншої елемента пропозиції в попередніх пропозиціях). Вкотре нагадаємо, що об'єктів перекладу не є ізольовані мовні одиниці, а весь текст загалом як єдине мовленнєвий твір. Тому роль широкого контексту у процесі перекладу ні з жодному разі не можна недооценивать.

Поруч із нерідко мають місце випадки, коли навіть якнайширший контекст зовсім позбавлений у собі жодних вказівок стосовно цього у якому саме значенні вживається у разі та чи інша полисемантическая одиниця отже, який еквівалент може бути обраний у разі під час перекладу. У таких випадках щоб одержати необхідної інформації необхідний вихід межі мовного контексту і звернення до экстралингвистической ситуації. Під «ситуацією» мають на увазі во-первыхпо-первых, ситуація спілкування, тобто та обстановка у якій відбувається комунікативний акт; по-друге, предмет повідомлення, тобто обстановка (сукупність фактів), описувана з тексту; по-третє, учасники комунікації, тобто який провіщає (що пише) і слухає (читающий).

Про те, яку роль грають ці три экстралингвистических чинників розуміння мовного твори учасниками комунікативного процесу, вже йшла вище. Важливо підкреслити, що облік цих факторів у часто є необхідною передумовою для правильного вибору відповідності тій чи іншій одиниці ІЄ у процесі перекладу. Яскравим прикладом випадку дає Я. И. Рецкер у книзі «Теорія перекладу і перекладацька практика».

У одній із газетних статей член парламенту С. Силвермен охарактеризували як abolitionist. «Великий англо-російський словник» під перекл. И. Р. Гальперина дає для слова abolitionist два відповідності: 1. Прибічник скасування, скасування (законом і т.п.): 2. (амер.ист.) аболиционист, прибічник аболиционизма. Друге значення (прибічник аболиционизмаабсолиционизма, тобто скасування рабства негрів) тут вочевидь не підходить. Залишається перше значення: очевидно, С. Силвермен є сторонникомстороннимком скасування якогось закону чи інституту, але для переказу потрібні уточнити, його саме. Бо у даному тексті немає жодних розпоряджень стосовно цього, то правильний переклад можливий лише за знанні реальної обстановки у житті Англії 1963 г. (коли було написана дана стаття). Саме тоді у парламенті і поза ним жваво дебатувалося питання про скасування смертнойсметрной страти. Отже, тут abolitionist слід переводити як прибічник скасування страти. З іншого боку, якби про Америці 20-х — початку 1930;х цього століття, тоді те слово потрібно було б переводити як прибічник скасування сухого закону. Приклад цей переконливо свідчить про важливість обліку экстралингвистических чинників при переводе.

Заключение

Отже, у процесі перекладу «зняття» багатозначності мовних одиниць й визначення вибору перекладацького еквівалента обумовлюється цілою низкою чинників, а саме: вузьким контекстом, широким контекстом і экстралингвистической ситуацією. Без обліку всіх таких чинників у взаємодії й розуміння мовного твори, цим, його переклад називаються неможливими. Саме з на цій причині лінгвістичної базою теорії перекладу, як було зазначено, повинні служити, по-перше, лінгвістика тексту, по-друге, макролингвистическое опис мови з урахуванням функціонування його системи у взаємодії з экстралингвистическими явищами, визначальними предмет, колег і умови існування об'єкта перекладу — мовного твори. Володіння контекстом і чітке знання семантичних значень слова веде до правильної вибору відповідного еквівалента у перекладі. Хоча потрібно помічати роль стилю, і характеру слова, і навіть його структурне становище. Усі вивчені мною чинники настільки взаємопов'язані, що, який у мене говорила на початку теми, «головним перекладача — досягнення найвищого рівня еквівалентності перекладу», — слід детально проробляти всі досягнення цієї мети. Адже, головне — це перевести аби зрозуміли, але перевести правильно, красиво, з усіх норм переводящего мови. Завдання непросте, але, як відомо виявляється, здійсненне. Отже, удачі всім, чия доля пов’язувати різні культури та людей!

Библиография:

1. Бархударов, «Теорію перекладу», Москва, «Російську мову», 1984.

2. Арнольд І.В., «Стилістика сучасного англійського языка»,.

3. Geoffrey Leech, Jan Svartvik, «A communicative Grammar of English».

4. Англо-російський синонімічний словник, Москва, «Російську мову», 1988.

5. Jennifer Seidli, W.Mc.Mordie, «English Idioms and how to use them», Moscow, «Vyshaya Shkola», 1983.

6. Рецкер Я. И., «Теорія перекладу і перекладацька практика», Москва, «Міжнародні відносини», 1974.

7. Комісарів, «Слово про переводе».

8. Російсько-англійський словник труднощів перекладача, Москва, «Російську мову», 1993.

9. Stylistique Francaise, Москва, «Просвітництво», 1986.

10. Толстой Л. Н., «Війна і світ», Москва, «Гослитиздат», 1956.

11. Robert Merle, Derriere la vitre, Москва, «Вищу школу», 1982.

12. Розенталь Д. Р., «Стилістика російської», Москва, «Російську мову», 1989.

1 При докладному дослідженні творів Л. М. Толстого французькими літературознавцями і лінгвістами, було встановлено його бездоганне використання у свої романи французької. (Emile Bouvier, «Sur un roman de Tolstoi»). Саме тож дозволила собі вибрати як приклади його переклади, позаяк у них збігається все: семантика, структура, звісно ж, бо це є автором як російської, і французької версії, контекст і окружение.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою