Німецькі складні іменники та способи їх відтворення українською мовою

В німецькій мові словоскладання є провідним способом словотворення. Значна частина словникового запасу німецької мови — складні слова. Особливо продуктивним є словоскладання як спосіб утворення слів, які означають предмети і явища, тобто іменників [21]. Специфіка німецьких складних іменників полягає в тому що вони можуть виражати найрізноманітніші логіко-семантичні відношення, тобто можуть виражати відношення, що передаються вільним словосполученням. Таким чином, складний іменник виконує як лексичні, синтаксичні функції. Синтаксичний характер складних іменників проявляється в легкості і простоті утворення їх в процесі мовлення для вираження найрізноманітніших смислових відношень, при чому характер цих відношень формально не виражається і в деяких випадках зрозумілий із компонентів складних іменників, їх внутрішнього контексту. Безмежна можливість німецького іменника вступати в зв’язки з іншими основами в формі складного слова складає специфічну рису структури німецької мови. А. М. Іскоз і А. Ф. Ленкова у своїй книзі «Лексикологія німецької мови» розглядають два типи складних слів, виходячи з двох різних принципів: 1) морфологічного принципу; 2) семантико-синтаксичного. При класифікації складних слів, в основі яких лежить морфологічний критерій, А. М. Іскоз і А. Ф. Ленкова вказують, що складні слова можуть належати до будь-якого класу слів. Їх приналежність до того чи іншого класу залежить, як правило, від другого (останнього) компоненту, який відображає граматичні характеристики всього складного слова. Першим компонентом складного слова може виступати будь-яка частина мови, а другим компонентом обов’язково є іменник [13, с. 53]. Так складний іменник може мати наступну морфологічну структуру:

• · іменник + іменник: das Kursniveau — рівень курсу, перекладається за допомогою двох простих іменників, один з яких стоїть у називному відмінку однини, а другий у родовому; die Rechtsordnung — правопорядок, перекладається простим іменником; das Reduktionsmetall — метал-відновник, перекладається подвійним іменником, перший компонент є означуваним словом, а другий — означальним; das Sparguthaben — вклад з метою заощадження на рахунку, перекладається за допомогою поширеного словосполучення, до складу якого входять простий іменник — означуване слово, інші члени виконують атрибутивну функцію і належать до різних частин мови;
• · прикметник + іменник: das Fachbuch — спеціалізована книга, перекладається прикметником з іменником, тобто морфологічна структура співпадає;
• · основа дієслова + іменник: die Produktionsweise — спосіб виробництва, перекладається простим іменником і віддієслівним іменником у родовому відмінку;
• · числівник + іменник: der Dreibein — тригранник, при перекладі морфологічна структура зберігається;
• · займенник + іменник: der Selbstabholer — вантажоотримувач, при перекладі морфологічна структура не збігається;
• · прислівник + іменник: das Zusammenwirken — взаємодія, при перекладі морфологічна структура збігається;
• · прийменник + іменник: die Abwartsbewegung — спад, перекладається простим іменником, тобто при перекладі морфологічна структура не збігається [22, 24].

Дослідивши словоскладання в німецькій та українській мовах можна сказати, що воно є характерною особливістю словотвору німецької мови, але не є провідним способом словотворення в українській мові. Німецька мова, на відміну від української надзвичайно багата на складні слова. Німецьке словоскладання відрізняється від українського діапазоном своєї дії, оскільки це явище зачіпає різні частини мови. Для цієї мови характерні складні утворення — зсуви, різноманітність основ.

Що стосується складних слів української мови, то вони утворюються в процесі словотворення і входять до словникового запасу мови, але словоскладання в українській мові не є індивідуально-мовним засобом вираження різноманітних зв’язків між предметами та явищами.

Розглянувши типи складних слів, можна зробити висновок, що складні слова діляться на групи на основі різних принципів. Це можуть бути: семантико — синтаксична класифікація, структурна класифікація та морфологічна класифікація складних слів. За семантико — синтаксичною класифікацією розрізняють: означальні, сурядні та складно — синтаксичні складні слова.

Типологічна схожість порівнюваних мов у підсистемі словотворення полягає в наявності спільних способів словотворення і загальних словотворчих моделей, що є результатом генетичного споріднення німецької та української мов. Розбіжності німецької та української мов стосуються ступеня продуктивності та інтенсивності використання того чи іншого словотворчого способу і місця цього способу в загальній системі словотворення.

Особлива увага приділяється німецьким складним іменникам, адже це найбільш популярний спосіб словоскладання. Вони можуть виражати найрізноманітніші логіко-семантичні відношення. Їх особливості зумовлюються легкістю і простотою утворення в процесі мовлення для вираження найрізноманітніших смислових відношень. Специфічною рисою німецької мови є - безмежна можливість іменника вступати в зв’язки з іншими основами в формі складного слова.