Який сенс назви поеми А. А. Блоку «Дванадцять»?
Александр Олександрович Блок, своєї поезією воспевавший патріотичні відчуття провини та настрої, створив восхитительнейший образ Прекрасної Дами, який одержав грандіозне визнання за життя мав гучний успіх представниць слабкої статі, які подовгу бродили під вікнами вдома, в якому мешкав поет, мрійливо отримати хоча б тільки його автограф, належав до школи вітчизняного символізму. Всі його вірші… Читати ще >
Який сенс назви поеми А. А. Блоку «Дванадцять»? (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Який сенс назви поеми А. А. Блоку «Дванадцять»?
Александр Олександрович Блок, своєї поезією воспевавший патріотичні відчуття провини та настрої, створив восхитительнейший образ Прекрасної Дами, який одержав грандіозне визнання за життя мав гучний успіх представниць слабкої статі, які подовгу бродили під вікнами вдома, в якому мешкав поет, мрійливо отримати хоча б тільки його автограф, належав до школи вітчизняного символізму. Всі його вірші були просякнуті метафізичним сприйняттям об'єктивну реальність, завдяки чому набували незмінний «блоковский» відтінок «життя жінок у безжиттєвому». Блок наділяв здатністю відчувати, сприймати світ довкола себе речі, нездатні до цього з визначення. Крім того, поет вводив в розповідь якісь знаки — числа, кольору, які, не будучи пов’язані з дією безпосередньо, надають йому властивість сюрре-алистичности і вносять якийсь особистісний підтекст. Найповніше і багатогранно всі ці риси поезії Олександра Блоку позначилися у його присвяченій Жовтневої соціалістичної революції поемі «Двенадцать».
С перших слів Блок звертає увагу читача на колірну гаму подій: Чорний вечер.
Белый снег…
Черное, чорне небо…
Символами добра і зла, правди й тотальної брехні, духовності та погані завжди вважалися ці дві протилежних кольору. Тут також символізують протиборчі боку, але кого який колір забарвити, вирішує сам читач. Червоний колір з’являється разом із дванадцятьма червоногвардійцями: Гуляє вітер, пурхає снег.
Идут дванадцять человек…
В зубах — цигарка, прим’ятий картуз, На спину б треба бубновий туз! Така карткова масть червоного кольору символізує неволю; це знак ув’язнених. Ці 12 осіб добровільно закували себе у пута ідеї революції, і тепер вони свято належать їх спільній справі, їх заповітної мети, що виправдує будь-які средства.
При цьому білий і червоний є антагоністичними квітами, бо червоний є символ революції, а білий — монархії. І саме їхній з'єднує Блок образ ватажка дванадцяти які йдуть Пресвятої Богородиці: Попереду — з кривавим прапором, У білому віночку з троянд — Попереду — Ісус Христос.
Символичным є і звучання революції. Завивання хуртовини, супроводжуючий дванадцять червоногвардійців, гавкіт «пса голодного» як символу Старого Світу у власних очах революціонерів, постійні постріли: «трах-тарарах-тах-тах-тах-тах!» — усе це музика революції, атональна і неритмичная. Такої неритмичностью і атональностью вона й побудова поеми. Також Блок вводить суто народні мотиви, частівки, символізуючи стихію революції, як праведний народний гнів, який із берегів і вируючий, непідвладний, варварський, але істинно народний: Ми на горі всім буржуям Світовий пожежа роздуємо, Світовий пожежа у крові — Боже, благослови!..
Но, мабуть, найсимволічнішим в поемі «Дванадцять» є його назва. Ця кількість, подібно різним агрегатным станам одного й того речовини, постає перед читачем в різноманітних іпостасях. Перше, що у очі у зв’язку з числом «дванадцять», це дванадцять частин поеми, кожна з яких відрізняється за ритмом, стилістиці та змісту від всіх попередніх і всіх подальших, і було поема є послідовне виклад подій, кожна гілка частин несе цілком самостійну значеннєву і емоційну навантаження. Також число «дванадцять» — це північ, якась межа, кордон завершеності та початку, смерті й народження нового. Символ циклічності всіх процесів й невідворотності змін міститься й у кількості місяців у році, які також дванадцять. Однак найбільш головним символом в поемі, прямо пов’язаної з її назвою, є дванадцять червоногвардійців. Уже перший нагадування про їх кількості змушує читача замислитися над змістом цього числа. Щось місійне панує в усіх їхніх діях, словах, в самому наявності: .І йдуть без імені святого Усі дванадцять — вдаль.
Ко всьому готові, Не жаль…
Эти дванадцять які йдуть підпорядковані єдиної мети. Вони свято вірить у праведність ідеї, якому вони служать. Вони, як хрестоносці, насаджують віру у світле комуністичне майбутнє «вогнем і мечем». Далі читач знатиме імена двох із дванадцяти: Стій, стій! Андрюха, допомагай! Петруха, сзаду забегай!..
Имена ці також дуже символічні й ще ближче підводять читача до головного змісту назви поеми. Кульмінація і водночас розв’язка наступають у вищій рядку: «Попереду — Ісус Христос». Дванадцять червоногвардійців — це дванадцять апостолів, проповідників нового вчення. Комунізм їм — нова релігія. Вони вірить у неї, не вимагаючи логічного доказу її істинності. «Вірую, бо абсурдно», — говорив Тертуллиан. Дванадцять апостолов-красногвардейцев, несучих революцію у маси, — вотсимволический образ, став стрижнем великої поеми Олександра Олександровича Блоку «Двенадцать».
В «Повісті про Великого Інквізитора» — одній з глав роману Ф. М. Достоєвського «Брати Карамазови» — описано, як Христос повернувся на Землю, щоб подивитися, сталося з людьми по тому, як і дарувавши отримати свою вчення. І побачив Ісус вогнища інквізиції, у яких немилосердно спалювали єретиків. В ім'я Христа віднімалися людські життя, та й сам Син Господній ледь уникнув мов полум’я. Висновок напрошується саме по собі: така унікальне гуманістичне вчення, як християнство, то, можливо перекручене до невпізнанності. І більше така доля осягає й інші ідеї. Тому якщо на чолі якоїсь нової починання вартий той Ісус Христос, це не означає, що що йдуть його дванадцять апостолів зможуть котрі об'єктивно й праведно дотримуватися цього начинанию.
Список литературы
Для підготовки даної праці були використані матеріали з сайту internet.