Внешнеторговая діяльність фірми: основні особливості

Запровадження.

I. Поняття, утримання і особенности.

зовнішньоторговельної діяльності.

II. Коротка характеристика.

зовнішньоторговельного контракту.

III. Оптимізація условий.

міжнародних розрахунків.

Укладання.

Бібліографія.

Процес змін, спостережуваний нині у Росії, проник.

у всі сфери економічного життя. Ринкова економіка створила широкие.

змогу здійснення зовнішньоекономічної діяльності, для.

валютної самостійності фирм.

У результаті появи Уповноважених банків, отримали ліцензію Цен;

трального Банку РФ для проведення валютних операцій, значно расши;

рилась сфера функціонування валютного механізму. У цих условиях.

експортно-імпортних операцій стають одній з основ товарного.

звернення до Росії і джерелом валютних надходжень організацій ;

резидентов.

У зв’язку з велику увагу, яку приділяє сьогодні внешне;

торгових операцій із боку суб'єктів економічної деятельности,.

виникає потреба у аналізі особливостей процесу международ;

іншої торгівлі, і чинників, які впливають її кінцевий результат для каждой.

зі сторін. Тому, вважається за необхідне визначити наиболее.

оптимальні умов зовнішньоекономічної контракту і з точки.

зору експорту, і импорта.

I. ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І ОСОБЛИВОСТІ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ.

Термін «зовнішньоторговельна діяльність «передбачає складний механизм.

взаємовідносин, що виникають у поцессе купівлі-продажу товарів на миро;

вом рынке.

Фірми прагнуть зовнішньоторговельної діяльності з різним причинам.

Так було в частковості, може знадобитися закупівля сировини чи якихось то;

варів за рубежем через ту причину, що немає можливості придбати данную.

продукцію вітчизняні виробників. Така ситуація наводить к.

необхідності імпорту. Можлива та зворотний ситуація — коли фірма име;

ет товари, продаж яких за рубежем може виявитися більш выгодной,.

ніж у своєї країни. Так проявляється потреба у експорті. Нередко.

може бути, що фірми виступають зовнішньому ринках і як торговых.

посередників між продавцями і покупцями у різних странах.

Участь фірми у торгівлі вимагає розуміння дополнитель;

ных труднощів, що з цієї діяльністю связаны.

Слід також знати, яку роль грають банки у забезпеченні средств.

і процедур у подоланні цих трудностей.

У порівняні з звичайним бізнесом у країні, міжнародна торгов;

ля породжує додаткові ризики як покупця, так про;

давца, а именно:

— ризик часу й расстояния;

— валютний риск;

— законодавчий риск.

РИЗИК ЧАСУ І РАССТОЯНИЯ.

З погляду імпортера, коли товар доставляється на велике рас;

стояння, довгий час перевезення може викликати значительное.

запізніле розуміння між заявкою про поставки та придбанням товару. Дополни;

тільні затримки виникають також необхідністю подготовки.

із боку експортера об'ємного пакета документів для перевозки.

Чинник віддаленості постачальника досить дуже небезпечна імпортера также.

щодо дотримання термінів поставки після предоплаты.

З боку експортера несприятливим і те, що, например,.

надання комерційного кредиту на оплату товару по внешнеэконо;

мической угоді може знадобитися на більший термін, ніж міг би при.

продажу товару у своїй стране.

Через війну, за наявності значної частини іноземних покупателей,.

неминуче виникає у додатковому оборотном капитале.

З іншого боку, експортерові, найімовірніше, доведеться хоча б первоначаль;

але йти на витрати з доставки товару за границу.

Якщо ж постачання зроблена, а одержувач цурається товара,.

породжує безліч додаткових складнощів, адже клієнт перебуває в.

іншій країні. Експортер у разі мусить прийняти рішення, що де;

лать з товаром.

Якщо покупець отримав товар, то неоплачений борг може преследо;

ваться через суд знову. Проте, оскільки контракти часто педусма;

тривают проведення судових розглядів країні імпортера чи в.

третьої країні, то тут для здійснення даних юридичних процедур по;

потрібні додаткові расходы.

Будь-який варіант про дії продавця буде зв’язаний з убытками.

Продавець може відправити товар тому, або заходитися шукати нового.

покупця даний товар, що нічого очікувати достатнім для.

покриття що виникли расходов.

ВАЛЮТНИЙ РИСК.

У доповіді міжнародної торгівлі експортер зазвичай виставляє рахунок покупате;

лю в іноземній валюті, або покупець оплачує товар в валюте.

своєї країни, котороя є іноземної для экспортера. Часто валю;

тієї платежу стає валюта третьої країни, наприклад, долари США.

чи німецькій марці. У зв’язку з цим, одній з проблем імпортера явля;

ется необхідність отримання іноземної валюти для осуществления.

платежу, а й у експортера може виникнути неоходимость продажу получен;

іншої іноземної валюти за валюту своєї країни. Послуги з продажу и.

купівлі іноземної валюти за валюту країни експортера чи импортера.

надають банки. У це банки з валютної лицензией.

Проте, купівля чи продаж иностраннной валюти менш безопас;

ны для фірми, як здається здавалося б. Причина цьому ;

нестабільність показників валютних курсів. Можливість неблагоприят;

ного зміни обмінних курсів іноземної валюти на валютному ринку и.

є потенційним валютним ризиком кожного з контрагентов.

Звісно, у разі зміни курсів на користь тієї зі сторін є шанс.

одержання прибутку, проте, небезпека понести збитки, зокрема, для.

російських організацій зв’язки Польщі з падінням курсу рубля, більш реальна.

Істотно знизити валютний ризик зовнішньоекономічних угод можно.

з допомогою встановлення ціни на контракті у такому валюті, изменение.

курсу якій вигідно для даної фірми. Для експортера такий валютой.

є валюта, курс якої зростає у споживачів протягом терміну дії кон;

тракту. Для імпортера вигідна валюта, курс якої знижується. Конечно,.

під час укладання контракту який завжди є можливість вибирати валюту,.

оскільки інтереси партнерів із цього питання може бути противоположны,.

і, отже, обравши валюту, доведеться поступитися по какому-либо.

іншому пункту договору, але це який завжди приемлемо.

У зв’язку з цим, поширеної практикою у міжнародних торго;

вых відносинах став вибір як валюти контракту одній з наибо;

лее надійних у світі валют (USD, DEM), показники курсів яких отно;

сительно стабільні на світовому валютному ринку. Така валюта контракта.

буде безпечна для обох сторон.

Захистити себе від валютних ризиків є можливість у фірм, внешнетор;

говые платежі й надходження яких здійснюються у одному й тому же.

іноземній валюті. Проте, обмінний курс іноземній фірмі й отечественной.

валюти нічого очікувати таїти істотною небезпеку фірми лише тому слу;

чаї, якщо надходження на валютний рахунок та обов’язкові платежі від нього відбуваються со;

гласованно. Така ситуація можлива за умови, що фірму в значи;

тельной мері займається і імпортом, і експортом. А більшість вне;

шнеторговых організацій роботает лише з одного з напрямів, поэто;

му зокрема можливість використання такий схеми ограничена.

Чутливість валютного ризику експортерам і імпортерів мо;

жет бути значно знижена. І тому існують різноманітні механизмы.

страхування у разі несприятливих коливань валютних курсів. До ним.

относят:

— форвардні контракти для придбання валюты;

— валютні опционы;

— кредити — у іноземної валюте.

Кожен з цих механізмів наводиться на дію у вигляді банков.

Форвардний валютний контракт є домовленість с.

банком продати чи купити певну кількість іноземної валюты.

по фіксованому обмінному курсу надання цієї валюти в.

майбутньому. Така фіксація курсу валюти на певну дату устраняет.

валютний ризик для фирмы.

Схожою формою страхування від валютного ризику є валютний оп;

ціон. Цей вид домовленості предоставяет його власникові больше.

свободи. Опціон дає права (саме право, а чи не обов’язок) купить.

чи продати у майбутньому певну кількість іноземної валюти по.

фіксований курс обміну в останній момент закінчення чи до закінчення пери;

ода дії цього опциона.

Нарешті, імпортер може у банку кредит в іноземної валюте,.

де він планує розраховуватися за поставлений товар. У этом.

разі імпортеру немає неоходимости набувати іноземної валюти за.

національну, отже, і відсутня будь-яка чутливість к.

валютному ризику. Такий спосіб страхування, мабуть, найбільш реален.

сьогодні для російських фирм.

Кредит в іноземній валюті то, можливо зручний і експортерові, ожида;

ющему надходження експортної виручки. Отримавши іноземної валюти в ка;

честве кредиту, експортер може обміняти в національну валюту по.

поточному обмінному курсу і використовувати її як заміну абстрактних обо;

ротних коштів. Погашення ж кредиту робиться з майбутніх поступле;

ний у тій іноземної валюте.

У цьому слід і те, що на даний час для получения.

кредиту на російському банку знадобиться надання повного товарно;

го чи іншого обеспечения.

ЗАКОНОДАВЧИЙ РИСК.

Повна ясність економічних відносин між експортером і им;

портером можна досягти лише за умови знання і набутий понимания.

правив і законів країн, у яких містяться торгові партнери. Вопросы.

що така зазвичай вирішуються повністю лише після довгих і благо;

приємних ділових взаємовідносин. Справді, урядові по;

становлення, що стосуються міжнародної торгівлі, можуть бути серьезным.

на заваді обох сторін, а при незнанні тих ухвал, ока;

заться значним чинником ризику. Існують такі законодатель;

ные обмеження у сфері экспорта-импорта:

— валютний контроль — це обмеження на движение.

іноземної валюти, які намагаються захистити національну валюту.

До таких заходам можна віднести, наприклад, обов’язок експортерів в Росии.

продавати 50% валютних надходжень на внутрішньому валютному рынке;

— ліцензування експортних і імпортних операций;

— торгові ембарго — це заборона урядом експорту чи им;

порту певних видів товарів, нібито Росія може переслідувати (относитель;

але імпорту) мета захисту своїх виробників тієї ж товаров,.

чи інші, зокрема і політичні цели;

— імпортні квоти: країна може накласти обмеження на суммарное.

кількість деяких видів товарів, що може бути імпортовано в.

протягом певного периода;

— імпортні пошлины;

— стандарти якості: кожне уряд встановлює для ввози;

мых товарів свої стандарти якості і безопасности.

Справді, міжнародної торгівлі породжує вищі риски.

для торгових партнерів у порівнянню з торгівлею у країні. Однако,.

експортно-імпортних операцій часто вигідніші, хоч і вимагаю допол;

нительных організаційних і витрат. Питання ж про зниження рис;

ков при зовнішньоекономічної діяльності безпосередньо залежить від того, ка;

киє умови торгівлі передбачає зовнішньоекономічний контракт и.

того, наскільки ефективно боку вміють використовувати существующие.

фінансові інструменти міжнародних расчетов.

Ця обставина визначає необхідність більш тщательного.

аналізу контракту, як базису зовнішньоторговельних отношений.

II. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОГО КОНТРАКТА.

А, щоб визначити який основі будуються відносини между.

зовнішньоторговельними партнерами, небходимо хоча б коротко проанализировать.

документ, визначальний правничий та обов’язки сторін, тобто контракт.

(договор, соглашение).

Зовнішньоторговельний контракт — це домовленість про взаємні поступки за;

рубіжних партнерів, де кожен перебирає певні обязательст;

ва. Метою одного боку у своїй є отримання товару, другой.

боку — виручки за товар.

Форма зовнішньоторговельного контракту може мати довільний характер,.

проте, практика призвела до необхідності дотримання деяких обще;

прийнятих норм щодо забезпечення і форми контракта.

Загальна структура зовнішньоторговельного контракту выглядит.

приблизно так:

A) Предмет контракта;

B) Якість і кількість товара;

З) Термін поставки;

D) Базисні умови контракта;

E) Упаковка і маркировка;

F) Умови транспортировки;

G) Сдача-приемка товара;

H) Ціна товара;

I) Умови платежа;

J) Страхование;

K) Гарантії і рекламации;

L) Штрафні санкции;

M) Форс-мажор;

N) Арбитраж.

A) Предметом контракту може може бути продаж і постачання того,.

чи іншого товару, передача технологій і т.д. Предмет контракту следует.

вказати детально: вид, марка, модель. Якщо ж товар приходить у ас;

сортименте, то ми все види товару повинні прагнути бути перераховані в спецификации,.

поданій до контракту і составяющей його невід'ємну чать.

B) При визначенні кількості товару, в контракті устанавливаются.

одиниця виміру. Кількість товару можна визначити як твердо.

фіксованою цифрою, і встановленням меж за кількістю. Важ;

ное значення має тут вказівку необхідність визначення якості това;

ра, тобто властивостей товару, які визначають його придатність для.

використання. Спосіб визначення якості залежить від характеру това;

ра. Осоновным документом, що підтверджує якість товару, является.

сертифікат якості, видають або фірмою — виробником, либо.

спеціальної організацією, здійснює перевірку якості товара.

З) Термін поставки — цей час, протягом якого продавець повинен пе;

редать товар покупцю. Термін постачання контракті купівлі-продажу может.

бути наступним: певний календарний день поставки; період, в те;

чение якого має бути зроблена постачання; кількість днів, не;

дель, місяців від часу здійснення будь-якого події (наприклад, с.

підписання контракту чи через стільки-то днів після поставки.

попередньої партии).

D) Базисні умови контракту визначають, хто несе витрати, связан;

ные з транспортуванням товару від експортера до імпортеру. Ці условия.

називаються засадничими, оскільки встановлюють базис ціни на зависимости.

від цього, включаються витрати з доставки у ціну чи нет.

Базисні умови визначають основні обов’язки продавця та покупа;

теля.

Основні обов’язки продавця включают:

— поставити товар в обумовлений пункт;

— повідомити покупця про відвантаження товара;

— забезпечити упаковку товара;

— оплатити мита і податки по экспорту;

— забезпечити на власний страх і ризик отримання експортної ліцензії или.

врегулювання вивезення товару, якщо вони потрібні; від российских.

експортерів потрібно надати для оформлення в уполномоченный.

банк, у якому відкритий валютний рахунок фірми, так званий Паспорт.

Експортної Угоди, складений з урахуванням зовнішньоторговельного контрак;

та (Інструкція ЦБРФ N19 та ДТК РФ N01−20/10 283 від 12 октября.

1993 г.);

— нести ризик та витрати досі надання товару в распоря;

жение покупця на місці, встановленому засадничими умовами і в.

термін, обумовлений в контракте.

Основні обов’язки продавца:

— прийняти товар, який було надано його розпорядження на місці і в.

термін, зазначені у договорі, чи документи товару і упла;

тить ціну товару відповідно до контрактом;

— нести всі витрати й ризики, яких може піддаватися товар з да;

ти закінчення терміну поставки;

— оплатити мита і податки по импорту;

— забезпечити на власний страх і ризик отримання імпортної ліцензії или.

дозволу ввезення товару, якщо це потрібно; в Росії импортер

надає в уповноважений банк, провідний валютний рахунок фирмы,.

Паспорт Імпортною Угоди, складений з урахуванням внешнеторгового.

контракту (Інструкція ЦБРФ N30 та ДТК РФ N01−20/10 538 від 26 июля.

1995 г.).

Базисні умови вироблені з урахуванням міжнародної торговой.

практики. Вони спрощують операції, пов’язані з постачанням товару. Общий.

підхід до базисним умовам було визначено Міжнародної Торговельної Пала;

тієї (ICC — International Chamber of Commerce) в довіднику толкования.

термінів — Інкотермс (Incoterms). Цей довідник термінів использует;

ся міжнародної практиці з липня 1990 года.

Вибір сторонами базисних умов в контракті великою мірою залежить от.

способу перевезення (наземний, водний чи воздушный).

Розглянемо деякі, основні варіанти базисних условий.

EXW — «EX WORKS «(ex factory, ex plantation, ect.).

" із заводу «(з підприємства, з плантації і т.д.).

Умови «із заводу «означає, що єдиною обов’язком продавца.

є надання товару з його підприємстві, оскільки покупатель.

несе всі витрати й по навантаження і доставці товару до.

пункту назначения.

FOB — «FREE ON BOARD… «(name port of shipment).

" франко-борт… «(найменування порту назначения),.

де «франко «- пункт призначення, ризик з доставки до которого.

покупець не несет.

Товар вантажиться продавцем. Ризик втрати чи пошкодження товару перехо;

дит від продавця на покупця в останній момент перетину товаром поручней.

судна.

CIF — «COST, INSUARANCE AND FREIGHT… «(named port of destination).

" вартість страхування і фрахт… «(найменування місця назна;

чения).

Ці умови йдуть на морського і наземного транспорта.

У разі продавець зобов’язаний оплатити фрахт та витрати, необходимые.

для доставки товару в якого порт призначення, плюс обеспечить.

страхування ризику втрати при морської перевезенні. Ризик і будь-яка увеличе;

ние витрат переходять до покупця в останній момент перетину товаром по;

ручней судна в порту погрузки.

DAF — «DELIVERED AT FRONTIER… «(named place of delivery at.

frontier).

" постачання до кордону… «(назву пункту поставки на границе).

Ці умови означають, що зобов’язання продавця считаютя выполнен;

ными, коли товар прибув на прикордонну станцію, але до перетину им.

митного кордону країни, яка вказана у договорі. Цьому умові отда;

ется перевагу за поставок вантажу автотранспортом чи з железной.

дороге.

DDP — «DELIVERED… DUTY PAID «(named place of destination in the.

counrty of importation).

" постачання… зі сплатою мита «(назву пункту назачения в.

країні ввезення «.

Означає максимальні зобов’язання продавця, бо всі витрати и.

ризики з доставки товару до місця призначення до країні покупця несет.

продавец.

Такі умови, як EXW і DDP передбачають максимальну ответ;

ственность на поставку товару із боку покупця щодо одного разі, и.

продавця й інші. Це два хіба що протилежних умови, которые.

який завжди зручні однієї зі сторін, у міжнародної практике.

переважно використовуються умови, що розділяють ризик поставки,.

тобто проміжні між EXW і DDP.

E) Упаковка і маркировка. Определение виду упаковки залежить від осо;

бенностей товару. Якість упаковки визначається соответствующими.

стандартами, технічними умовами і перерахуванням требований.

Вартість упаковки частіше входить у ціну товару. Маркування вантажу ;

це супровідна інформація, яка містить реквізити імпортера, но;

заходів контракту, номер місця, місць у партії і прочее.

F) У разі транспортування зазвичай обумовлюються: місце погрузки.

(вивантаження) товару; пункт перевалки, передачі вантажу; порядок передачи.

інформації про навантаженні й визначення готовності транспорту до отправке.

Обмовляється також пречень необхідних при транспортуванні документов,.

як-от: коносамент чи накладна, рахунок-фактура, страхові документы.

G) Сдача-приемка товару дає покупцю можливість распоряжаться.

товаром, а продавець вважається виконав свої обязательства.

За кількістю сдача-приемка здійснюється шляхом перерахунку, либо.

зважування товару і запис у документах.

За якістю сдача-приемка товару виробляється або на основании.

документа, що підтверджує відповідність якості умовам контракта,.

або перевіркою якості фактично поставленого товару на місці при;

емки. Місце приймання може бути як у країні покупця, і в.

країні продавца.

У разі сдачи-приемки встановлюються також і обязанности.

сторін у разі невідповідності якості поставленого товару условиям.

договору (знижки, заміна, усунення дефекту і т.д.).

H) Ціна товару — безсумнівно одне з найважливіших пунктів внешнеторгово;

го контракту. У контракті вказуються: одиниця виміру, за которую.

встановлюється ціна, базис ціни, валюта цены.

Вибір одиниця виміру залежить від виду товару, наприклад, ціна за.

штуку, за вагову одиницю і др.

Сторони обговорюють, як розуміється встановлена ціна, то есть.

чи у ній витрати, пов’язані з отпраквой вантажу, за тару, упаков;

ку, маркировку.

Ціна має у валюті країни експортера, імпортера или.

у валюті третьої країни. Вибір валюти ціни дуже важливий. Рекомендуется.

вибирати при цьому найбільш надійну з «твердих «валют (як DEM или.

USD), аби до мінімуму валютний ризик. Ціна товару може быть.

встановлено твердо, не передбачаючи жодних змін, але можно.

обумовити і можливість зміни ціни на всі випадок зміни рыночных.

ціни цей товар. Ціни в контракті можуть узагалі не указываться,.

а фіксуватися лише перед поставкою конкретну партію товара.

Ціновий показник во-многом залежить від стратегії продавця, которая.

може підпорядковуватись наступним можливим целям:

— стратегія високу ціну, якщо пропонується новий товар, з после;

дующим зниженням ціни принаймні уповільнення темпів сбыта;

— стратегія завоювання нового ринку, шляхом залучення як можно.

більшої кількості покупців тимчасово низькою ценой.

I) При визначенні умов платежу в контракті встановлюються: ва;

люта платежу, термін платежу, спосіб платежу і форма расчетов.

Оплата товару він може здійснюватися у валюті країни экспортера,.

імпортера чи валюті третьої країни. Валюта платежу може совпа;

дати з валютою ціни товару. І тут, в контракті потрібно ука;

зать курс, яким валюта ціни буде переведена в валюту платежа.

Таким курсом то, можливо курс за Центральний банк на день платежу или.

середній курс за период.

Від вибору валюти платежу, як і валюти ціни, во-многом залежить эф;

фективность угоди. Платіжні умови контрактів, із зарубіжними партне;

раме містять, зазвичай, різні валютні застереження, направленные.

на минимизицию ризиків валютних потерь.

Спосіб платежу визначає коли відбувається оплата товару по от;

носіння до поставке.

Форма розрахунків встановлює схему і механізм здійснення самого.

платежа.

У контракті встановлюються конкретні терміни платежу. Вказівка этого.

умови відповідно до законодавства є обязательным.

З іншого боку, платіжні умови контракту містять положення про порядке.

віднесення комісій і витрат, виникаючих на етапі проведення расче;

тов через банки.

J) Страхування — добровільний договір, яким страховик на.

умови отримання страхової премії, якщо відбудеться страхової случай,.

передбачений у тому договорі, зобов’язується виплачувати иностранному.

чи місцевому страхувальникові певну суму за поставлений товар.

Залежно та умовами зовнішньоекономічного контракту, обязанность.

страхування лежить продавці, або на покупця. Якщо ж у договоре.

цей обов’язок на обумовлено, то сторона, де лежить ризик слу;

чайної загибелі товару під час транспортування, сама зацікавлена в.

його страховании.

У разі, коли страхувати зобов’язаний продавець, він має предоста;

вити покупцю страхового поліса чи сертифікат, як із документов.

до оплате.

K) Гарантії і рекламації. Сторони узгоджують гарантійний термін то;

вару, обов’язки продавця протягом гарантійного періоду, порядок.

пред’явлення претензій і задоволення рекламацій (письмових пре;

тензий щодо якості товаров).

Гарантійний період може тривати з різних дат: з дати постав;

кі товару, з дати передачі товарів першому споживачеві, з дати пуска.

обладнання експлуатацію. У контракті вказується: чиїми силами бу;

дет здійснюватися усунення дефекту, але у будь-якому випадку він должно.

здійснюватися з допомогою продавца.

Рекламація містить найменування рекламационного товару, його коли;

чество і місцезнаходження, підставу рекламації із зазначенням по каким.

саме недоліків може бути пред’явлена, конкретні требования.

покупця з врегулювання рекламації. Рекламація посилається за;

казным листом із фотографією усіх доказових докумен;

тов.

L) З допомогою штрафних санкцій покупець чи продавець стремятся.

підвищити відповідальність з іншого боку за виконання своїх обяза;

тельств і компенсувати свої можливі втрати. Зазвичай боку заранее.

узгоджують в застереженню про штрафи і неустойках конкретну суму или.

відсоток від суми контракту за кажный день прострочення платежу чи по;

ставки.

M) Під форс-мажером розуміються обставини непреоболимой силы,.

тобто ті, які залежать від бажання сторін, проте вони делают.

неможливим виконання ними, чи, а такою узятих він обяза;

тельств. До обставин непереборної сили ставляться: пожар,.

стихійними лихами, воєнних дій, заборона експорту чи импорта.

Термін виконання договору відсувається пропорційно часу, в течение.

якого буде діяти ці обставини чи його наслідки. Если.

форс-мажорні обставини тривають довше узгодженого срока,.

то контракт то, можливо расторгнут.

N) Арбітраж — це порядок розгляду спорів. Цей лад должен.

указуватися з тексту договору разом із найменуванням арбітражної орга;

низации, у якій підлягають до розгляду усі спори, виникаючі по.

приводу виконання договора.

Крім зазначених вище основних пунктів, зовнішньоторговельні контракты.

часто містять пункт «Інші умови », який містить, наприклад, до;

говоренности сторін про заборону переуступки правий чи перепродажу то;

варів. Саме там може указуватися і Порядок внесення змін — у текст.

договора.

Наприкінці тексту договору робиться запис про кількість подписанных.

примірників, наводяться юридичні адреси — й підписи сторон.

Отже, дотримання певних правив у складанні внешне;

торгового контракту дає можливість врахувати у документі все наиболее.

суттєві питання зовнішньоторговельних відносин. Через війну, условия.

контракту визначають конкретну схему взаємодії торгових парт;

нерів, тобто, з одного боку — руху товару, з іншого боку ;

руху грошей. Основою цієї схеми є механізм международных.

розрахунків, регулюючий процес торговли.

У зв’язку з цим, розгляд різних умов і форм международных.

розрахунків порушує питання визначення вигідних условий.

з погляду фирмы.

III. ОПТИМІЗАЦІЯ УСЛОВИЙ МІЖНАРОДНИХ РАСЧЕТОВ.

Міжнародні розрахунки так можна трактувати, як механізм регулирова;

ния платежів з зобов’язанням, які виникають у результаті экономическо;

го взаємодії фірм різних держав. Розрахунки виробляються без;

готівковим шляхом на рахунках банків, котрі грають найважливішу роль си;

стеме міжнародних расчетов.

Під час укладання торгового контракту експортер і імпортер опреде;

ляют умови розрахунків, саме кошти платежу і загальнодосяжний спосіб платежа.

Як коштів платежу сьогодні можна выделить:

— чеки (у російській практиці міжнародних розрахунків з торговым.

угодам не используются);

— тратти (перекладні векселя);

— банківські телексные переводы;

— інструкції системи SWIFT (лише у банках, є участниками.

системы).

Основні способи платежа:

1. Авансовий платеж;

2. Оплата після отгрузки;

3. Оплата після отримання товару (торгівля з відкритого счету);

4. Документарный аккредитив;

5. Документарное инкассо.

Вибір способу платежу — важливе завдання, оскільки визначає схему.

руху коштів і товару. Кожен із способів платежу имеет.

свої переваги та то, можливо найвигідніший комусь із партнеров.

1. Авансовий платеж.

Одержання повної оплати авансом перед відвантаженням є наиболее.

безпечним варіантом для експортера. І тут експортер не под;

вержен ризику відмови іноземного покупця від платежу за товар.

Авансовий платіж означає також дії, що експортер, котрі дають поку;

пателю товарного кредиту, ні сам фінансувати цей продаж, то.

є вкладати кошти у оборотний капітал для экспортной.

торговли.

Очевидним ж недоліком авансовий платіж для покупця является.

небезпека те, що експортер не виконає доставку товару або їх по;

ступлять над належному стані і над відповідність до требованиями.

специфікацій. Виробляючи авансовий платіж, покупець финансирут прода;

жу певний час до надходження товару у розпорядження. У том.

разі, якщо експортер не виконає своєї частини зобов’язань по кон;

тракту, імпортер зможе застосувати лише юридичне вплив через.

суд, якщо це виправдає його часу зусиль та відмиванні грошей, адже су;

дебный орган може, зокрема, перебуватимуть у країні експортера или.

у третій стране.

У доповіді міжнародної торгівлі широко використовується частична предоплата,.

коли він друга частина ціни товару оплачується з допомогою иного.

методу. Цього варіанта поширився як і раніше, що по.

відношення до залишку платежу експортер повинен погодитися однією из.

менш безпечних з його погляду способів платежа.

2. Оплата після отгрузки.

І тут за контрактом продавець оплачує товар только.

по тому, як проведуть відвантаження. За цією схемою экспортер

повинен послати телеграму чи телекс покупцю, сповіщаючи його про от;

грузке, і зазначити всі подробиці відвантаження. Після цього продавець ожи;

дає негайного виконання платежу покупцем. Якщо імпортер не.

виконає платіж після відвантаження, то експортер досі має право.

власності товару, оскільки тримає в себе документи на право.

собственности.

Для імпортера цей спосіб кілька безпечніше авансового платежа.

Для експортера виникає запитання у тому, що робити за місці назначе;

ния з товаром у разі від оплати, адже товар вже у пути.

3. Оплата після отримання товару (торгівля з відкритого счету).

Цей спосіб є продаж до кредит, коли він у.

експортера немає ніякої гарантії, що покупець розрахується зі своим.

боргом, у передбачені сроки.

Експортер відправляє товар покупцю разом із отгрузочными докумен;

тами, отже, він втрачає контроль над товаром, і навіть своє юри;

дическое право власності нею. У цьому імпортер, даючи согласие.

оплатити товари в обумовлений термін в один майбутньому, може розпоряджатися то;

варами зі свого усмотрению.

На відміну від авансовий платіж, оплата після отримання товарів обе;

спечивает експортерові найменшу ступінь безпеки, імпортеру ж на;

оборот — найбільшу ступінь свободы.

Цей спосіб розрахунків передбачає велику довіру до імпортеру, ко;

торое виникає, зазвичай, у процесі регулярних ділових отношений.

між торговими партнерами.

Наступні два способу платежу, що передбачають использавание спе;

циальных банківських процедур, — документарный акредитив і документар;

ное інкасо. Ці засоби мають особливе значення у плані безопасности.

міжнародних розрахунків, як гарантії отримання платежу за товар,.

і навіть отримання товара.

4. Документарный аккредитив.

Частка акредитивній форми у міжнародних розрахунках значно скром;

неї проти іншими формами, проте, саме акредитив наиболее.

повно забезпечує своєчасність отримання експортної виручки, то.

є максимально відповідає інтересам экспортера.

Використання акредитивів у міжнародних розрахунках регулируется.

спеціальним документом — «Уніфіковані правил і звичаї для доку;

ментарных акредитивів ", розробленого Міжнародної Торговельної Па;

латой (ICC). Ці правила періодично доповнюються і змінюються исходя.

з тенденцій розвитку міжнародної торгівлі, і розрахунків. У настоящее.

час действуе редакція Правил від 1993 г.

Документарный акредитив є грошове обязательство.

банку, выставляемое виходячи з доручення його клієнта — импортера,.

на користь експортера. Банк, видає зобов’язання, повинен произвести.

платіж експортерові чи забезпечити здійснення платежу іншим банком.

(Тратта — документ, у якому наказ продавця (експортера) покупателю.

(імпортеру) зробити платіж певної цифру зазначений срок).

Зобов’язання банку є умовним, оскільки його реалізація связана.

з виконанням експортером певного вимоги — пред’явлення в.

банк передбачених акредитивом документів, підтверджують выполне;

ние всіх умов аккредитива.

Відповідно до Уніфікованим правилам, у кожному акредитиві повинен быть.

чітко прописано спосіб її виконання шляхом: платежу по предъявлении.

документів; шляхом платежу з розстрочкою по пред’явленні документов;

негоціації (купівлі) тратт бенефициара (одержувача платежа).

В усіх життєвих інструкціях в контракті з відкриття акредитива чи измене;

нию умови повинен бути вказаний чіткий перелік документів, против.

яких виробляється платіж з аккредитива.

Від бенифициара (експортера) в умовах акредитива може требовать;

ся надання таких документов:

1) Комерційний рахунок. Обов’язковий до написання документ, содержа;

щий інформацію щодо умов акредитива, про порядок відвантаження і самом.

товаре.

2) Транспортні документи. Вони виписуються грузоперевозчиком в удо;

стоверение те, що товар прийнято їм до перевезення. Як транс;

кравців документів виступають: при залізничних перевезеннях — желез;

нодорожная накладна; при авіаперевезеннях — авіанакладна; при автодо;

рожных — автодорожная накладна; при морських — коносамент.

3) Комерційні документи. До до їх числа ставляться документи, дающие.

якісну і кількісну характеристику товару. Коммерческими.

документами є: специфікація, пакувальний лист, сертифікат ка;

чества, свідчення походження, страхового поліса і пояснюються деякі дру;

гие документы.

Є різноманітні види акредитивів, например:

— відзивний і безотзывный;

— підтверджений і неподтвержденный;

— револьверний (возобновляемый);

— покритий і непокрытый.

Відзивний акредитив можна змінити чи анульований банком — эми;

тентом будь-якої миті без попереднього повідомлення бенефициара.

У зв’язку з цим, у міжнародних розрахунках вживається лише безотзывный.

акредитив, який, відповідно, може бути анульований чи из;

менен без згоди усіх зацікавлених сторон.

Підтвердження акредитива передбачає додаткову гарантію пла;

тежа з боку іншої банку, яка є банком — эмитентом.

У окремих випадках відкриття іноземними банками (наприклад, з Вос;

точної Європи) акредитивів на користь російських фірм, це не дає бенефи;

циарам повної гарантії платежу. Тому, доцільно добиваться.

підтвердження таких експортних акредитивів третіми банками — круп;

ными іноземними банками корреспондентами.

У розрахунках імпорту підтвердження по акредитивам російських бан;

ков з боку іноземних банків як бажано, а й подчас.

неминуче, оскільки часто лише за допомогою першокласного зарубежно;

го банку можна досягнути довіру закордонного експортера до импор;

теру у Росії його банку.

Револьверний акредитив використовують у розрахунки постійні крат;

ные поставки, здійснювані зазвичай за графіком, зафіксованим в.

контракті. Передбачається атвоматическое відновлення суми ак;

кредитива через певний проміжок часу принаймні использования.

чи відновлення акредитива до початкової суми після каждого.

использования.

Покриття акредитива може виражатися у кредитуванні рахунки исполняю;

щего банку банку — емітента чи надання виконуючому банку.

право дебетования яке ведеться в нього рахунки банку — емітента на сумму.

аккредитива.

Акредитивна форма розрахунків найвигідніша експортерові, так как.

є тверде і надійне забезпечення платежу. Осущест;

вление платежу по акредитиву не пов’язані з згодою покупця на.

оплату товару. З іншого боку, експортер має нагоду отримати пла;

теж по акредитиву якомога швидше, часто до прибуття товара.

до пункту назначения.

З погляду імпортера акредитив зручний тим, які можна бути уве;

ренным, що оплатити товар потрібно буде лише тому випадку, если.

надані експортером документи збігаються як не глянь с.

умовами аккредитива.

Під час укладання імпортних контрактів, які передбачають проведение.

розрахунків з акредитивам, для імпортера безпечніше обмовляти в.

контракті відкриття акредитива лише з суму конкретної поставки,.

і домагатимемося проведення остаточних розрахунків банківським переводом.

зі сплатою після поставки після кількісної та якісної приемки.

товара.

У той самий час акредитив її вважають найбільш складної формою расчетов.

особливо експортера, оскільки отримання платежу пов’язані з пра;

вильным оформленням документів і майже своєчасним наданням їх в.

банк. Пред’являючи жорсткі вимоги до оформлення документів з точки.

зору відповідності їх умовам акредитива, банки захищають интересы.

імпортерів, оскільки діють виходячи з їх инструкций.

Основними вадами акредитивній форми розрахунків для контрагентов.

є, по-перше, певна затримка пробігу документів через.

банки і, по-друге, високу вартість акредитива. За проведення опе;

рацій (відкриття, авизование, підтвердження, приймання і перевірку докумен;

тов по акредитиву) банки стягують комісію залежно від суми ак;

кредитива. Тому, за відкритті акредитива його приказодатель должен.

чітко вказати, чиїм коштом за контрактом повинні бути оплачені т. е.

чи інші витрати на акредитиву — з допомогою приказодателя чи счет.

бенефициара. Зазвичай, у междурародной торгівлі використовується практика.

поділу банківських витрат між партнерами, кожен із которых.

оплачує банківські комісії біля своєї страны.

5. Документарное инкассо.

Інкасо можна спрощено з’ясувати, як доручення експортера своему.

банку отримати щось від імпортера через іншому банку певну суму или.

підтвердження (у вигляді акцепту імпортером тратти, виписаної экспор;

тером нею) те, що ця сума виплатять в установленные.

сроки.

Застосування інкасової форми розрахунків регулиреутся спеціальним доку;

ментом — «Уніфіковані правила по інкасо », який разработан.

Міжнародної Торговельної Палатою (ICC). Нині діє ре;

дакция Правил 1978 г.

Відповідно до Уніфікованим правилим, інкасо означає операцію з доку;

ментами, здійснювану банком виходячи з отриманих инструкций,.

в целях:

— отримання акцепту чи платежа;

— видачі документів проти акцепту чи платежа.

Документи, із якими виробляються операції з інкасо разде;

ляются на дві групи: фінансові документи (перекладні і простые.

векселі, чеки інші документи, використовувані щоб одержати платежа.

грошима) і комерційні документы.

Розрахунки за товари у вигляді інкасо, за контрактом можуть требо;

вать оформлення наступних комерційних документов:

— рахунок-фактура, яка виписується експортером і має информ;

ацию про товаре;

— відвантажувальні документы;

— страхові полисы;

— сертифікати, специфікації, свідоцтва, що визначають количество.

і якість товара.

Отже, інкасо комерційних документів, іноді сопровождае;

мых фінансовими документами, чи інкасо лише комерційних докумен;

тов і становить документарное инкассо.

Інкасова форма розрахунків у певної міри вигідна экспортеру.

тим, що банки захищають право товару досі оплати докумен;

тов чи акцепту тратт (письмової згоди на оплату тратти). Право.

товару імпортеру дають товарораспорядительные документи, у владение.

яким він вступає після її оплати (акцепту тратт), якщо экспортер

назву банкам розпорядження про видачу документів без оплаты.

У доповіді міжнародної практиці вазможны два варіанта оплати инкассовых.

документов:

— інкасо з негайним платежем (документи проти платежа);

— інкасо за умов відстрочки платежу (документи проти акцепта).

Що стосується використання інкасо під час розрахунків, експортерові необхідно до;

биваться, де може бути, застосування інкасо з платежем проти те;

лекса уповноваженого банку, що підтверджує виставляння документів на.

инкассо.

Імпортеру навіть за інкасової формі розрахунків слід стремитья до вари;

анту оплати документів проти акцепту з максимально можливої отсроч;

дідька лисого платежа.

До терміну платежу по інкасо імпортер вправі ознакомиться.

у банку з інкасовими документами. Проте, цих документів залишаються в.

розпорядженні банку досі її оплати (акцепту тратт) й у случае.

несплати повертаються банку експортера із причини неоплаты.

(неакцепту). Проте, цю перевагу який завжди реалізується на.

практиці. Так, імпортер може мати простий товар (наприклад, за одним из.

оригіналів коносамента, висланому експортером разом із товаром).

на момент уявлення йому документів. Тоді підвищується ризик не;

обгрунтованою затримки платежу покупателем.

Інкасова форма рачсетов особливо вигідна імпортеру, оскільки она.

передбачає оплату справді поставленого товару, а витрати по.

проведенню інкасової дії щодо невелики.

Розрахунки у вигляді інкасо дозволяють банкам здійснювати контроль за.

своєчасністю здійснення платежів. хоча банки немає реаль;

ных важелів на імпортера з прискорення оплати чи ак;

цепта документов.

Основним недоліком інкасової форми розрахунків є длительность.

пробігу документів через банки і, періоду оплат,.

котрі можуть займати від кількох основних тижнів до місяці та більш. Кроме.

того, імпортер вправі відмовитися від оплати представлених документов.

І тут експортер понесе витрати, пов’язані зі збереженням груза,.

продажем його третій особі чи транспортуванням знову на свою страну.

У цьому, під час розрахунків по інкасо можна використовувати различные.

способи прискорення і забезпечення платежів. У розрахунках, предусматрива;

ющих відстрочку платежу, інкасо документів часто супроводжується выстав;

лением на прохання імпортера банківської гарантії платежу на користь экс;

портеру, які забезпечують платіж у разі несплати імпортером докумен;

тов в зумовлені терміни. Экспортеру слід йти до получению.

банківської гарантії платежу від імпортера, тоді як импортера.

звернення до банк за гарантією пов’язані з додатковими трудностями.

Заключение

.

Під час проведення експортно-імпортних операцій пам’ятаймо, что.

дотримання валютних інтересів сторін у значною мірою зависит.

від правильного вибору форм і умов розрахунків, передбачуваних кон;

трактом.

Вибір форм і умов розрахунків під час проведення зовнішньоторговельних операций.

необхідно оцінювати з погляду можливості забезпечення российским.

експортерам і імпортерам найбільшої надійності виконання контрактов,.

укладених з іншими контрагентами, мінімізації ризиків і расхо;

дов. У цьому необхідно враховувати становища діючих межправи;

тельственных торгових оборотів і платіжних угод, внутрішні правила.

уповноважених банків та зміст контрактів з експорту й импорту.

З погляду фірми, ці вказівки дозволяють регулювати отношения.

із торговим партнером у процесі досягнення найбільш приемлемой,.

отже найвигіднішою схеми зовнішньоекономічного взаимодействия.

У той самий час, з погляду державних цілей, розвиток сферы.

експортно-імпортних операцій та обсяг зовнішньоторговельних угод непосред;

ственно впливають на насиченість російського товарного ринку виробництва і приток.

іноземної валюти в страну.

БИБЛИОГРАФИЯ.

1. Банковкское справа. Під ред. Колесникова В.І., Кроливецкого Л. П.,.

Фінанси і статистика, М.: 1995 — 480 С.

2. Бунько В. А. Валютно-кредитні операції, і розрахунки з внешнеторговым.

контрактами. МЦЭНТ, С.-П.: 1995.

3. Валютний портфель. «Соминтэк », під ред. Платоновой О. Д., Рубіна Ю.Б.,.

М.: 1995 — 618 С.

4. Зовнішньоекономічна діяльність. Общ.ред. Кумок С.І., АТЗТ «ВІЧЕ » ,.

М.: 1994 -336 С.

5. Міжнародна торгівля: фінансові операції, страхування і другие.

послуги. Переклад/ під ред. Гольберца М. А., Вороновой А. В.,.

Торгово-издательское бюро BHV, Київ: 1994 — 480 С.

6. Міжнародні валютно-кредитні і фінансові отношения.

Під ред. Красавиной Л. П., Фінанси і статистика, М.: 1994 — 592 С.

7. Міжнародні розрахунки з комерційним операциям.

Частина 1: Акредитив. Переклад під ред. Носко А. П.,.

АТ «Консалтбанкир », М.: 1994 — 120 С.

8. Міжнародні розрахунки з комерційним операциям.

Частина 2: Инкассо.Перевод. Переклад під ред. Носко А. П.,.

АТ «Консалтбанкир », М.: 1994 — 80 С.

9. Міжнародні розрахунки з комерційним операциям.

Частина 3: Визначення оптимальних форм і умов расчетов.

Типові умови платежів з експорту і імпорту. Гарантии.

Переклад під ред. Носко О. П., АТ «Консалтбанкир », М.: 1994 — 96 С.

10. Міжнародні економічних відносин. Навчальне пособие.

Під ред. Супруновича Б. П., М.: 1995 — 216 С.

11. Шалашова Н. Т., Шалашов В. П. Валютні розрахунки і бухгалтерский.

облік валютних операцій. АТ «Интел-Синтез », М.: 1995 — 640 С.