Комплексный аналіз інвестиційних проектов

Характеристика об'єкту і економічна постановка задачи.

Під інвестиціями розуміють потік фінансових коштів чи матеріальних цінностей, мають довгостроковий характер (тоді як тривалістю господарського циклу підприємства), вкладених у досягнення довгострокових економічних цілей, що з зміною можливостей підприємства (стану його господарської инфраструктуры).

Інвестиційна діяльність — це вкладення інвестицій, чи інвестування, і сукупність практичних дій зі реалізації инвестиций.

Інвестування для створення і відтворення основних фондів здійснено у формі капітальних вложений.

Інвестиційні проекти, запропоновані до розгляду й оцінки, є реальними інвестиціями, вкладених у розширення виробництва та зміна можливостей підприємства. У цьому кошти вкладаються у будівництво. Обидва проекту є довготерміновими, т.к. термін експлуатації проекту =10 років. І тут щоб одержати повнішої картини щодо прибутковості проектів, необхідне проводити аналіз різних чинників, не лише з рівні підприємства міста і внутрифирменного планування, а й облік макроекономічних чинників, які впливають функціонування об'єкта. При оцінці короткострокових інвестицій ці чинники певною мірою можна пренебречь.

Обговорювані далі моделі і нові методи підходять з оцінки абсолютна і відносної вигідності інвестицій. Причому у основі аналізу вигідності лежить одна цільова функція. У зв’язку з обмеженням моделі однієї цільової функцією передбачається, що інші цільові функції несуттєві для нее.

У цьому інвестиційні об'єкти мають такими характеристиками: 1. Існує ситуація визначеності всім даних, і взаємозв'язків моделі; 2. Усі суттєві наслідки альтернатив інвестування ізольовано ототожнюються з ними прогнозуються у вигляді витрат і результатів певної величини; 3. Немає взаємозв'язку між інвестиційними об'єктами, взаємовиключними одне одного; 4. Рішення за іншими сферах діяльності підприємства, наприклад, у сфері фінансування й виробництва, не приймаються разом з рішеннями в інвестиційної сфері; 5. Термін експлуатації інвестиційних об'єктів заздалегідь задан.

Зміст інвестиційних проектів (альтернатив) Характеристика Предприятия.

Комерційне торгове підприємство здійснює поставки ПЭТ-преформы для ПЭТ-бутылки з-за кордону на вітчизняні підприємства використовували, що виробляють напої і рідкі продукти питания.

У країні відсутня виробництво подібних преформ з великий вартості відповідного устаткування. У той самий час над ринком тари і пакувальних матеріалів попитом має і готова ПЭТ-бутылка, незважаючи те що, що багато підприємств мають власними установками з їхньої выдуву. Ця обставина обумовлена тим, що прес-форми для пляшок мають обмежений термін їхньої служби, шляхи і з урахуванням ринкової кон’юнктури потрібно регулярна зміна конфігурації бутылок.

Маркетинг ринку ПЭТ-преформ і ПЕТ-пляшок свідчить про неудовлетворенном попиті дану продукцію у обсязі 110 млн. преформ і 32 млн. прим ПЭТ-бутылок.

Підприємство займає 30% власних фінансових від необхідні реалізації проектів інвестицій. Іншу суму може надати сторонній інвестор за умов контокоррентного кредиту та частки прибутків за нульової відсоткової ставке.

Суть інвестиційного проекту (альтернативних проектов).

Будівництво виробничих потужностей із виробництва ПЭТ-преформ і/або ПЭТ-бутылок.

Варіант А.

Будівництво міні-заводу із виробництва ПЭТ-преформы потужністю 110 млн. в год.

Варіант Б.

Будівництво міні-заводу із виробництва ПЭТ-преформ і ПЕТ-пляшок потужністю 75 і 32 млн. прим в год.

Метод оцінки інвестиційного проекта.

Для оцінки інвестиційних проектів і вибору найбільш предпочтительного варіанта застосувати метод визначення кінцевої вартості майна з сальдированием і з забороною сальдирования, і навіть методу аналізу корисною вартості (двухкритериальный случай).

Вихідні дані про варіантів інвестиційних проектов.

Таблица 1.

|№ |Показник |Значення | | | |Проект, А |Проект Б | |1. |Обсяг виробництва |110 |75/32 | | |(преформ/бут), млн. прим. | | | |2. |Ціна реалізації од. продукції |0,5 |0,51/0,765 | | |(преформ/бут), грн. | | | |3. |Вартість купованого устаткування, |1,605 |1,5 | | |млн. грн. | | | |4. |Вартість монтажних і пуско-налагоджувальних |107 |214 | | |робіт, тис. грн. | | | |5. |Вартість сировини, матеріалів і |0,32 |0,32/0,37 | | |комплектуючих враховуючи од. | | | | |продукції, грн. | | | |6. |Заробітну плату основного |0,027 |0,027/0,037| | |виробничого персоналу, грн./шт. | | | |8. |Інші перемінні витрати на од |0,12 |0,12/0,16 | | |продукції, грн | | | |9. |Інші постійні витрати, тис. грн. |535 |640 | |10.|Выручка від ліквідації объекта, тыс.грн. |160 |130 | |11.|Доля інвестора прибутків, % |65 |65 | |12.|Расчетная відсоткову ставку, % |35 |35 | |13.|Срок експлуатації об'єкта |10 |10 |.

Таблица 2.

|№ |Показник |Значення по місяців * | | | |1 |2 |3 |4 … |10 | |1. |Обсяг виробництва | |60 |100/52 |110/ |110/ | | |преформ/преформ+бутылок,| | | |75+32 |75+32 | | |млн. прим. | | | | | | |2. |Власні кошти, |250/225 |250/225 | | | | | |тис. грн. | | | | | | |3. |Кредит, тис. грн. |1 200/ | | | | | | | |1050 | | | | | |4. |Придбання |802,5/ |802,5/ | | | | | |устаткування, тис. грн. |750 |750 | | | | |5. |Монтажні і |43/64 |64/70 |/80 | | | | |пуско-налагоджувальні роботи,| | | | | | | |тис. грн. | | | | | | |6. |Заробітну плату АУП і |107/107 |160/107 |267/215 |267/320 |267/320 | | |ВП, тис. грн. | | | | | | |7. |Інші постійні |107/53 |215/107 |535/430 |535/640 |535/640 | | |витрати, тис. грн. | | | | | | |8. |Відсотки за кредитами, | | | | | | | |грн.** | | | | | | |9. |Частка прибутку інвестора, | | | | | | | |грн. ** | | | | | | |10.|Возврат кредиту, грн. | | | | |1 200/ | | | | | | | |1050 | |11.|Выручка від ліквідації | | | | |160/130 | | |об'єкта, тис. грн. | | | | | |.

(*) — в чисельнику вказані значення для Проекту На знаменнику — для Проекту Б. (**) — розрахувати і підставити відповідні значения.

Опис методів і алгоритмів аналізу проектов.

Метод кінцевої вартості имущества.

Метод визначення кінцевої вартості майна є динамічний метод інвестиційних розрахунків, щоб у ролі цільової функції враховується кінцева вартість майна. Під кінцевої вартістю майна у разі розуміють приріст майна в грошової форми, викликаний реалізацією інвестиційного об'єкта в завершальний момент планового периода.

Цільовий функцією під час використання цього методу є максимізація кінцевої вартості проекта.

Характерним відзнакою для моделі кінцевої вартості майна є припущення щодо величин відсоткові ставки. Передбачається, що є дві відсоткові ставки: ставка, відповідно до якої необмеженому розмірі можуть залучатися фінансові ресурси (ставка залучення фінансових коштів), і ставка, через яку можливо вкладення фінансових засобів у необмеженому розмірі (ставка вкладення фінансових средств).

З використанням оцінки з допомогою цього методу використовується таке поняття «як вартість капіталу. Вартість капіталу — це сума дисконтируемых і/або ревальвируемых надходжень і виплат визначений час. Вартість капіталу означає приріст коштів (капіталу) у результаті проекту. Вартість капіталу розраховується за формуле:

T KW = ((Lt — at)*q-t t=0 де t — індекс періоду времени.

T — термін реалізації проекта.

Lt, at — надходження, виплати за час t q — коефіцієнт дисконтирования.

У зв’язку з існуванням двох відсоткові ставки при застосуванні методу кінцевої вартості майна необхідно з’ясувати питання, яка частина позитивних нетто-платежів використовується на погашення боргу зобов’язанням, і яка частина наявних активів йде фінансування негативних нетто-платежів. У цьому виділяють два методу обліку: метод визначення кінцевої вартості майна з забороною сальдирования і з дозволом сальдирования.

Метод кінцевої вартості майна з забороною сальдирования.

При методі заборони сальдирования передбачається, немає ні погашення заборгованості з позитивних нетто-платежів, ні фінансування негативних нетто-платежів з наявних грошових активів. У разі необхідно відкрити відповідно рахунок для позитивних нетто-платежів (рахунок майна) й валютний рахунок для негативних нетто-платежів (рахунок зобов’язань). На учитываемые на майновому рахунку (V+) позитивні нетто-платежи (Nt+) остаточно планового періоду начисляють відсотки по ставці вкладення фінансових коштів (h), але в віднесені до рахунку зобов’язань (V-) негативні нетто-платежи (Nt-) — за ставкою залучення фінансових коштів (p.s). Ревальвирование платежу в останній момент t відбувається відповідно протягом T-t періодів. Відповідно до цього, для розрахунку показників кінцевої вартості майна України та зобов’язань наприкінці планового періоду застосовуються такі формулы:

T VT+ = (Nt+ * (1+h)T-t t=0.

T VT- = (Nt- * (1+s)T-t t=0.

Кінцева вартість майна (VT+) відповідає сумі позитивних нетто-платежів, ревальвированных наприкінці планового періоду за ставкою вкладення фінансових средств.

Кінцева вартість зобов’язань (VT-) — це сума ревальвированных по ставці залучення фінансових коштів негативних нетто-платежей.

У цьому сальдирование майна України та зобов’язань відбувається в кінці планового періоду. У разі кінцева вартість майна інвестиційного проекту розраховується шляхом складання підсумкових сум рахунків майна, і обязательств:

VE = VT+ + VT;

Метод кінцевої вартості майна з сальдированием.

Відповідно до цього методу позитивні нетто-платежи у розмірі роблять погашення існуючої заборгованості. Наявна майно у разі необхідності має повному обсязі використовуватися на фінансування негативних нетто-платежів. За підсумками цього ведеться лише лік майна V. Нею враховуються як позитивні, і негативні нетто-платежи. Показник майна відповідно може мати як позитивне, і негативного значення. Нарахування відсотків на періоді t виробляється у кінці періоду (момент t) за ставкою залучення фінансових коштів (p.s), якщо значення вартості майна на початку періоду (Vt-1) негативно; а разі, якщо показник вартості майна позитивний, — за ставкою вкладення фінансових коштів (h). Вартість майна на момент t (Vt) розраховується за наступній формуле:

Vt-1 * (1+h), Vt-1 (0.

Vt = Nt +.

Vt-1 * (1+s), Vt-1 < 0 Відповідно до цієї формули, кінцева вартість майна (VE) визначається наступним образом:

VT-1 * (1+h), для VT-1 (0 VE = NT +.

VT-1 * (1+s), для VT-1 < 0.

В разі використання методу визначення кінцевої вартості майна інвестиційний об'єкт абсолютно вигідний, якщо кінцева вартість його майна вище нуля. Інвестиційний проект щодо вигідний, якщо кінцева вартість його майна вище подібного показника для альтернативного проекта.

Допущения моделі практично збігаються з допущеннями методу вартості капіталу, саме: Усі платежі поділяються ми такі категорії: Обсяг виробництва дорівнює обсягу збуту (ємність ринку необмежена) Розглядається лише одне такого роду продукцію Зневажаються різні податкові й інші обов’язкових платежів Ставка відсотка постійна в усі периоды.

Преимуществом методу оцінки кінцевої вартості майна проти методом вартості капіталу є пом’якшення припущення сучасному ринку капіталу з допомогою обліку двох ставок відсотка — на вкладення і залучення. Можна сміливо сказати, що це модель більш реальна.

Данные з оцінки проектів із цьому методу наведені у таблицях. Грошові потоки розраховуються за літами протягом усього терміну експлуатації проекту. У цьому чистий нетто-платеж розраховується як різницю між надходженнями і виплатами. Складові нетто-платежів розраховуються наступним образом:

Поступлениями вважаються: Виручка від його запровадження = Обсяг виробництва * Ціна за од. Наданий кредит Власні кошти Виручка від ліквідації об'єкта До виплатах належить: Вартість набутого устаткування Вартість монтажний і пуско-налагоджувальних робіт Вартість сировини, матеріалів та українських комплектуючих виробів Заробітну плату основного виробничого персоналу Заробітну плату АУП і ВП Інші перемінні й постійні витрати Відсотки за кредитами (у разі їх враховують, т.к. відсоток дорівнює нулю) Частка прибутку інвестора Повернення кредита Будем вважати, що амортизаційні відрахування враховані у пункті інші витрати. У цьому прикладі розглядається контокоррентный кредит. Контокоррентный кредит — це кредиту із погашенням в довільному порядку за часу й по сумі, причому виплати здійснюються у будь-якому разі за наявності вільних коштів у розмірі цих вільних коштів. У цьому повернення здійснюються у перебігу обумовленого терміну. У прикладі даний кредит є безвідсотковим, з вимогою виплати частки інвестору. Отже, платежі інвестору здійснюються за наявності прибутку на періоді. Вважатимемо, що ці у вихідних даних ставки відсотка є ставками відсотка залучення фінансових коштів. Т.к. ставка відсотка залучення коштів більше, ніж ставка на вкладення, то візьмемо для розрахунків ставку відсотка на вкладення, рівну 40%. Проілюструємо розрахунки з прикладу (проект А): Нетто-платежи: 1 рік: прибуток: 250+1200−802,5−43−107−107=390,5 частка прибутку інвестора: 390,5*0,65=253,825 повернення кредиту: 392,5−253,825=136,675 нетто-платеж: 390,5−253,825−136,675=0 2 рік: прибуток: 60*0,51*1000+250−802,5−64−160−215;

-(0,32+0,027+0,12)*60*1000=1588,5 частка прибутку інвестора: 1588,5*0,65=1032,525 повернення кредиту: 1588,5−1032,525=555,975 нетто-платеж: 1588,5−1032,525−555,975=0 тощо… Для методу заборони сальдирования відсоток на вкладення за періодами розраховується: 1 рік: (1+0,35)10−1 2 рік: (1+0,35)10−2 тощо. Ревальвированные платежі та його суми розраховуються по формулам, наведених вище. Для методу дозволу сальдирования нетто-платежи розраховуються настільки ж чином. Покажемо розрахунок відсотків It.: 1 рік: 0 2 рік: 0*0,35=0 3 год:0*0,35=0 4 рік: 716,95*0,35=250,9325 тощо Vt — куммулятивная фактична вартість, тобто. куммулятивная фактична вартість у період t-1 плюс фактична вартість у період t.

Для розрахунків оцінок інвестиційних проектів із даному методу у принципі досить калькулятора з функціями складання, вирахування і спорудження в ступінь. Проте використання пакета MS-Office Excel може значно скоротити час розрахунків, і навіть підвищити їх точность.

Результаты розрахунків з проектам наведено далі. Обидва проекту є абсолютно вигідними, т.к. кінцева вартість майна в оцінці обома методами позитивна. Проект У є щодо вигідним, т.к. його кінцева вартість майна більше, ніж в проекту, А (за обома методам).

| |Проект, А |Проект У | |Метод заборони сальдирования |34 087,23251 |47 277,01428 | |Метод дозволу сальдирования |13 534,56 |25 745,76 |.

Метод аналізу корисною стоимости При розв’язанні багатьох інвестиційних проблем особи, котрі приймають рішення, переслідують ряд цілей, а чи не на одне. Це справедливо передусім на інвестицій стратегічного характеру, з допомогою яких створюються чи змінюються складні системи. Предметом розгляду цього методу є поодинокі рішення за кількох цільових функціях. Аналіз корисною вартості - аналіз безлічі складних альтернатив дій зі метою упорядкування цього безлічі, відповідно до пріоритетам особи, приймаючої рішення, щодо багатовимірної системи цілей. Для альтернатив розраховуються корисні вартості. При застосуванні аналізу корисною вартості враховуються кілька цільових функцій, зважених за значенням для особи, який приймає рішення. При цьому визначають рівень досягнення окремих цілей з допомогою окремих альтернатив і вказують в формі часткової корисності. Ці часткові корисності зводяться на єдину корисну вартість кожної альтернативи шляхом присвоєння терезів критеріям. У цьому з урахуванням відомості воєдино часткових корисних вартостей може бути компенсовані несприятливі прояви окремих цільових функцій. Аналіз корисною вартості включає у собі такі етапи: Визначення цільових критеріїв Зважування цільових критеріїв Визначення показників часткової корисності Визначення корисною вартості Оцінка выгодности.

1 етап. Існують такі правила вибору критеріїв. Критерії би мало бути операційними (измеряемыми) у тому чи іншого шкалою виміру Критерії повинні прагнути бути наскільки можна незалежними, тобто. умови досягнення одного критерію нічого не винні бути пов’язані з умовами досягнення іншого. Це умова, зазвичай, який завжди виконується, але слід прагнути. У виборі цілей часто доцільно будувати багаторівневу ієрархічну систему цілей. На верхніх рівнях мають стояти щодо глобальні абстрактні мети, але в нижчому — конкретні. У межах такої системи цілей легше конкретизувати шляху їхнього достижения.

2 етап. Аналізуючи цей етап проводиться визначення значимості (терезів) кожного критерію для особи, приймає рішення. Найчастіше використовують пряме і непряме методи визначення ваги. При прямому зважуванні значення цільовим критеріям привласнюють експерти. При непрямому зважуванні на шкалою інтервалів спочатку формується ранговий порядок цільових критеріїв. Відповідно до своєму становищу, в ранговом порядку кожен критерій отримує ранговое значення, причому найважливішого критерію присвоюється значення До (До — число критеріїв), а самому другорядному — значення 1. Потім відбувається перетворення рангових показників в ваги, вычисляемые з допомогою шкали інтервалів. У найпростішому разі, якщо критерії на шкалою вважати равноудаленными від сусідніх, то вагу визначається виходячи з порядкового номери критерію, шляхом нормування у будь-якій шкале.

3 етап. Вона складається з 2-х фаз. Визначення ступеня досягнення мети у межах базової шкали виміру цільового показника. Здійснюється кожної мети нижчого рівня ієрархії. Приведення цих показників до сопоставимому виду щодо всіх цільових показників нижчого рівня. Зазвичай це реалізується з допомогою різних функцій перетворення. Нормування одна із найпростіших варіантів. Метою цього етапу є обчислення часткових корисних вартостей в долях.

4 етап. Аналізуючи цей етап відбувається власне визначення корисності. Корисна вартість Nni альтернативи і є сумою зважених показників часткової корисності. Це розраховується за наступній формуле:

K Nni = (nik * wk k=1.

5 етап. Інвестиційний проект абсолютно вигідний, якщо його показник корисності перевищує заздалегідь поставлене критичний показник корисності. Інвестиційний проект щодо вигідний, якщо його показник корисності перевищує показник корисності альтернатив. Для даного прикладу дерево цілей виглядатиме наступним образом:

0,5.

0,5.

Веса подцелей розраховувалися так: Експертним методом визначено, що ваги кінцевих вартостей щодо в спосіб ставляться як 0,5:0,5 відповідно. Для перетворення проявів величин альтернатив за типовими проектами в показники часткової корисності використовувалася функція, що базується на залежності показників часткової корисності та його проявлений.

Для обох критеріїв: |Прояв |Діапазон прояви |Показник часткової | | |(тис. грн) |корисності | |Дуже низька |(0 — 10] |0 | |Низька |(10 — 20] |0,2 | |Нижче середньої |(20 — 30] |0,4 | |Середня |(30 — 40] |0,6 | |Висока |(40 — 50) |0,8 | |Дуже висока |50 і від |1 |.

С допомогою наведеного графіка можна визначити значення показників часткової корисності обох критеріїв. Зважений показник часткової корисності розраховується шляхом множення показника часткової корисності на ваги належить критерію і що була мети. Для альтернативи критерію кінцевої вартості майна, певної методом заборони сальдирования цей показник становитиме: Для проекту А: 0,6*0,5*1=0,3 Для проекту: 0,8*0,5*1 =0,4.

Для альтернативи критерію кінцевої вартості майна, певної методом дозволу сальдирования показник становитиме: Для проекту А: 0,2*0,5*1=0,1 Для проекту: 0,4*0,5*1=0,2.

Для визначення загального показника корисності проектів, необхідне підсумовувати дані показники: Для проекту А: N=0,4 Для проекту: N=0,6.

Т.к. проект У має максимальний показник корисності, цей проект щодо вигідний. Метод аналізу корисною вартістю тому випадку лише підтвердив вигідність проекту проти проектом А. По обом методам цьому проекті був щодо вигідним. Проте трапляється так, коли з одного методу проект є щодо вигідним, а, по іншому ні. І тут корисно застосовувати метод аналізу корисною вартості, який зважить корисність отриманих оцінок і видасть кінцевий результат.

Анализ корисності є щодо найпростіший спосіб перебування рішень при багатоцільових проблемах, які з незначними розрахунками. Результатів аналізу корисності можна щодо легко інтерпретувати, якщо нормування терезів цілей відбувається до 1 чи 100 (тобто. як частка чи відсоток). Критерії цілей, ваги цілей і державних функцій перетворення можна лише шляхом суб'єктивними оцінками, що може бути пов’язані з відносно високою рівнем витрат, і навіть неточністю оценок.

———————————- Оптимальний проект Метод дозволу сальдирования Метод заборони сальдирования.

В А.

В А.