Хламідійні інфекції

ХЛАМИДИЙНЫЕ ИНФЕКЦИИ.

Инфекционным захворювань, викликуваним бактерією Chlamidia trachomatis (хламидиозам) досі дивним чином не приділяли уваги, хоча у США, що тепер став відомий, хламидиозы, викликані певними штамами збудника, ставляться до поширеним ХПСШ; за оцінками, захворюваність ними становить 3−4 млн. чоловік (Sanders et al., 1986). Виростити до лабораторій культуру Ch. trachomatis досить складно, тому інфекція часто залишається недіагностованою, тим паче, що клінічні прояви її досить неспецифічні. З іншого боку, оскільки хламидий-ные інфекції не ставляться до захворювань, реєстрованих на федеральному рівні, лікарі нерідко розглядають їх як менш серйозні більш-менш контагиозные ХПСШ, ніж інші. На жаль, проте, хламідіоз завдає значної шкоди здоров’ю та тому важливо розташовувати достатньою інформацією у цій групі ХПСШ. Насправді, за оцінками центрів у контролі захворюваності США, прямі й опосередковані витрати, пов’язані з ускладненнями хламидиозов в жінок і в новонароджених, досягають 1 млрд. доларів (American Medical News, October, 24, 1989, р. 34).

За останнє десятиліття число інфікованих швидко росте, і вже досягло тривожного рівня. Про масштаби цієї проблеми свідчать дані низки оглядів. Серед тисяч сексуально активних жінок, що у клініки планування сім'ї, у 9% знайшли ці інфекції (Schacter, Stone, Moncada, 1983; Handsfield et al., 1986). До цієї же цифри близькі дані про поширення хламідійної інфекції чоловіки військової середовищі, складові 10%. За даними медичних кабінетів при деяких коледжах, 17% студенток останніх курсів заражені хламідіями (Goldsmith, 1986). У клініках із лікування ХПСШ заражені хламідіями складають у середньому від 20 до 40% всіх обстежених (Thomson, Washington, 1983; Stamm et al., 1984; Johnes et al., 1986). Особливо широко хламидийные інфекції поширені серед підлітків: зараження виявлено в 15% дівчат і 8% хлопчиків (Schafer et al., 1989).

Хламідії служать причиною багатьох хвороб Паркінсона й виникаючих ускладнень. У чоловіків вони зумовлюють приблизно половину всіх випадків негонорейных уретритів (інфекції сечівника, які пов’язані з гонорею) (Stamm, 1988), причому хламідійний уретрит є у 2,5 разу частіше, ніж гонорейный (Centers for Disease Control, 1985). З іншого боку, Ch. trachomatis винен приблизно половині з 500 000 випадків гострого эпидидимита, щорічно реєстрованих США. Обидва перебіг цих захворювань вражають переважно молодих чоловіків; хламідійний уретрит — хлопців та молодих чоловіків, віком від 15 до 24 років, а хламідійний епідидиміт — чоловіків до 35 років. Хламідійний уретрит зустрічається на 30% частіше у мужчин-гомосексуалов проти гетеросек-суалами, цьому в 6−8% гомосексуалів виявляються ознаки хламідійної інфекції пряма кишка (Centers for Disease Control, 1985). Судячи з які є сьогодні даним, чоловіки зараження хламідіями не призводить до серйозних тривалим наслідків навіть у разі рециди-вирующей чи хронічної інфекції (Holmes et al., 1989). Проте досліджень у цій області відносно небагато: тому можна вважати, що такої інфекцією чоловіки можна знехтувати. З іншого боку, чоловіки, які пройшли відповідного лікування, майже неминуче будуть заражати своїх статевих партнерів, що з жінок може мати тяжкі наслідки.

Ще замалий вплив хламідії відповідальні за низку поразок, локализующихся різних рівнях репродуктивної системи. До до їх числа ставляться передусім так званий уретральный синдром (негонококковый уретрит), цервицит (запалення шийки матки); ще, за оцінками, хламідії викликають від 250 до 500 тис. випадків запалення органів малого таза на рік. Якщо згадати, що результатом такого запалення це часто буває непрохідність маткових труб, стане зрозумілим, чому служить головна причина безплідності в жінок, котрий іноді позаматкової вагітності (Centers for Disease Control, 1985; Sanders et al., 1986; Holmes et al., 1989). Нерідко хламідії вражають також эндометрий (внутрішню выстилку) матки. Є дані, що 41% жінок, заражених Ch. trachomatis, страждають хламидийньм эндометритом (Johnes et al., 1986).

Ще один серйозні проблеми у тому, що хламідійна інфекція під час вагітності зазвичай передається від новонародженому під час проходження його через родової канал. До 50% немовлят, народжених інфікованими матерями, хворіють кон’юнктивітом, а 3−18% - хламідійної пневмонією до чотиримісячного віку (Centers for Disease Control; 1985; Schachter et al., 1986). Хламідійна пневмонія звичайно буває важкої, тоді як хламідійний конъюнктивит іноді призводить до хронічному захворювання очей (Holmes et al., 1989). (Ця хвороба очей відрізняється від трахоми, теж спричиненої хламідіями, і яка є головна причина сліпоти у що розвиваються. Трахома поширюється головними чином мухами, а чи не передається статевим шляхом.).

У багатьох досліджень виявлено також роль хламідійної інфекції у різних ускладненнях при вагітності, таких, наприклад, як передчасне излитие навколоплідних вод, передчасні пологи і післяпологової эндометрит (Holmes et al., 1984; Handsfield et al., 1986). Але ці дані вимагають додаткового підтвердження.

Хламідійна інфекція то, можливо причиною фарингита, хоча в разі збудник належить до іншого виду, описаного нещодавно, — Chlamidia pneumoniae (Komaroff et al. 1989).

Існує штам Ch. trachomatis, викликає паховий лімфогранулематоз (ПЛГ). Це захворювання, теж що належить до ХПСШ, рідко є у Сівши. Америці і Європі, але в Юж Америці, Африці та Азії. У чоловіків ПЛГ зустрічається майже 4 разу частіше, ніж в жінок. Як і разі сифілісу, протягом ПЛГ розрізняють три періоду. Первинне поразка має вигляд маленькій, ледь помітної виразки (чи вузлика) на статеві органи; вона після інкубаційного періоду, який триває від 3 до 12 днів, та був швидко заживає. Зазвичай ця язвочка безболісна, та якщо вона утворилася в сечовипускальному каналі, вона може викликати біль чи печіння.

Вторинний період ПЛГ, що починається через кілька місяців після появи первинного поразки, характеризується болючим набуханием пахвинних лімфатичних вузлів (звичайно з одного боку), сопровождающимся лихоманкою, ознобом і генералізованої болем. Така реакція спостерігається майже в усіх чоловіків, але тільки 20−30% жінок. Ще в однієї третини жінок відзначаються біль у частині життя й в спині. З іншого боку, як в чоловіків, і в жінок спостерігаються симптоми інфікування заднього проходу: слизові виділення, ректальні кровотечі та розвитку абсцесів. Хоча в переважаючого більшості хворих вторинний період завершується одужанням, навіть якщо лікування не проводилося, віддалені наслідки бувають дуже серйозні. Це, зокрема, слоновість (сильне збільшення) статевих органів прокуратури та освіту багатьох рубців у прямій кишці, іноді що веде до її часткової непрохідності.

Распространение інфекції.

Хламидийные інфекції (крім трахоми) найчастіше передаються статевим шляхом. Вони ширяться практично як і, як і гонорея, але менш заразні. У одній з робіт засвідчили, що, хворі гонорею, заражали своїх статевих партнеров-мужчин в 81% випадків, тоді як страждають хламидийным церви-цитом передавали цю інфекцію лише у 28% випадків; Якщо ж в жінок була як та, і інша інфекції, то передача гонококка відбувалася частіше (77%), ніж хламідій (28%).

Хламидийные інфекції можуть передаватися за вагинальном чи анальним статевому акті і (рідше) при орально-генитальном контакті. Не дивно, що це інфекції також найчастіше вражають людей, мають численних статевих партнерів (Centers for Disease Control, 1985). Як і разі гонореї, жінки, очевидно, більш піддаються хламидиозам. Так, приблизно 70% жінок, у статевих партнерів яких (чоловіків) не було діагностовано хламідіоз, виявилися також заражені хламідіями, тоді щойно 25−50% чоловіків заразилися хламідіями від своїх інфікованих партнерок (Centers for Disease Control, 1985).

Симптомы.

Одна з труднощів, що з діагностикою хламидиозов, у тому, що вони, подібно гонорею, в жінок часто протікають безсимптомно (за деякими оцінками — практично о пів випадків). Відсутні симптоми, й у 15−30% чоловіків, проте, бо віддалені наслідки хламідіозу негаразд важкі, як в жінок, цю проблему їм набагато менше серйозна.

У чоловіків Ch. trachomatis найчастіше викликає після 1−3-недельного інкубаційного періоду симптоми запалення сечівника. Дві головні симптому — печіння під час сечовипускання і білуваті чи прозорі виділення. Зазвичай (хоча й завжди) обидва симптому спостерігаються це й здебільшого бувають виражені слабше, аніж за гонорею (Holmesetal., 1989).

Епідидиміт чоловіки молодший 35 років зазвичай викликається хламідіями і виявляється в набряклості, хворобливості при пальпації і болях в мошонці (зазвичай лише з одному боці), часто на підвищення температури тіла. Одночасно може бути уретрит. Біль при эпидидимите трапляється такий сильної, який дає хворому ходити, але, можливо і слабкої, ниючого, а чи не ріжучого характеру. Сексуальна активність при эпидидимите стає чоловікові неприємної через підтягненні мошонки при сексуальному збуренні і переповнення яєчок кров’ю, що створює тиск на інфікована эпидидимис, зазвичай викликаючи біль.

Ще замалий вплив хламідійний цервицит частіше розвивається безсимптомно. Іноді з шийки матки виділяється каламутна слиз, проте, як було зазначено показано щодо одного дослідженні, це зазначалося тільки в 37% жінок із інфікованої хламідіями шийкою матки. Іноді відчувається сверблячка чи слабкий дискомфорт в статеві органи, але переважно випадків симптоми відсутні, і жінка не підозрює, що заражене хламідіоз в активної форми і потребує лікування. Відсутність симптомів — серйозні проблеми, оскільки можливо поширення інфекції на верхні відділи жіночої статевої системи, що посилює тяжкість поразки.

Аналогічна ситуація при хламидийном уретрите. Лише приблизно в однієї третини жінок він супроводжується болем, печінням під час сечовипускання чи частим сечовиливом і лише у кількох відсотках випадків з’являються виділення з сечівника чи біль в його отвори. Тому лише одиниці жінки звертаються його до лікаря. При хламидийном эндометрите можливі що перемежовувалися кров’янисті виділення з піхви, але такі випадки рідкісні, і спричинити цю недугу теж, зазвичай, мало дає себе знати.

На відміну від надання цього викликаного хламідіями запалення органів малого таза частіше супроводжується такими симптомами, як раптові біль у частині живота, кров’янисті виділення з піхви, лихоманка і диспареуния (болючість при статевому акті). Інше важливе симптом — біль, що виникає при надавливании на нижню частина живота при гінекологічному обстеженні. Проте в половини жінок із на цю патологію будь-які симптоми відсутні, особливо в слабкої, тліючою інфекції, збереження протягом багато часу.

Хламідійна інфекція іноді поширюється від маткових труб на поверхню печінки (Stamm, 1988). Через війну виникає перигепатит, характеризується болем у правому верхньому квадраті живота, нудотою, блювотою і підвищення температури. На той час, коли з’являються ці симптоми, ознаки запалення органів малого таза можуть зберігатися або вже відсутні.

Диагноз і лікування.

Ch. trachomatis росте лише живими клітинах, тому вирощувати їх у культурі методично важко знайти й дорого. З іншого боку, оскільки зростання культури можна спостерігати до, як за три доби, лікування рекомендується починати одразу ж, тобто. виходити із припущення наявності хлами-диоза (Centers for Disease Control, 1989). Попри всі обставини, найточнішим діагностичним методом залишається посів.

Уникнути згаданих труднощів дозволяють розроблені останнім часом методи аналізу, засновані на виявленні антитіл до хламідій. Таким шляхом можна досить високої точністю визначити, чи є хламідії в виділеннях статевих органів (Tarn, 1984; Howard et al., 1986; Stamm, 1988); такі аналізи вимагають менше (лише кілька годин) і коштів, ніж культивування.

Для лікування хламідіозу успішно дотримуються низки антибіотиків. Найефективнішими вважаються нині тетрациклін і доксициклін, але вони протипоказані вагітним (Centers for Disease Control, 1989). Високо ефективні також еритроміцин і сульфометоксазол (еритроміцин — кращий антибіотик при вагітності).

Треба зазначити, що пеніцилін неефективний щодо хламідії. Адже дуже часто зараження хламідіями і гонококками відбувається одночасно, хворого зазвичай лікують від гонореї, не підозрюючи про наявність в нього хламідіозу; це почасти пояснюється коротшим инкубационными періодом гонореї, а почасти тим, що її легше виявити лабораторними методами. У цьому пеніцилін виліковує гонорею, але з хламідіоз. У окремих випадках це веде до нової спалах симптомів (чоловіки хламідійний уретрит після гонореї - звичне явище), та якщо явних проявів хвороби немає або якщо не приділяють уваги і проходять спонтанно, то людина залишається заражених і може заражати інших, а сам ризикує розвитком в нього ускладнень.

Особливо важливим є, щоб хворий з підтвердженим (чи підозрюваним) хламідіоз сповістив звідси всіх, з ким вона мав статеві зносини в 30-денний період, що передував захворювання, аби цих людей звернулися до лікаря й розпочали лікуванню (Centers for Disease Control, 1989).

Список використаної литературы:.

1. Основи сексології (HUMAN SEXUALITY). Уильям Р. Мастерc, Вирджиния Еге. Джонсон, Роберт До. Колодни. Пер. з анг. — М.: Світ, 1998. — x + 692 з., мул. ISBN 5−03−3 223−1.