Выборы ніж формою народного волеизъявления (Вибори як форма народного волевиявлення)

Київський університет туризму, економіки й права.

Реферат.

На тему:

Вибори як форма народного волевиявлення.

Виконала: Прокопова Вікторія.

25 група юридичного факультету денної форми навчання.

Київ 2002.

План:

Вступ;

1. Поняття виборів.

2. Основні принципи виборів.

3. Види виборів та виборчих систем.

3.1 Мажоритарна система.

3.2 Пропорційна система.

4. Виборчий процес й його стадії.

Вступ.

У розділі ст. 5 Конституції України визначає дві форми народовладдя — безпосередня (пряма) й представницька демократія. Безпосередня демократія пов’язана зі здійснюваним через різні форми прямим волевиявленням народу України, територіальної громади чи іншої визначеної законом спільноти громадян України.

Форми безпосередньої демократії - це способи й засоби безпосереднього здійснення влади народом чи його частиною, котрі виключають передачу владних повноважень органам чи особам. Згідно зі ст. 69 Конституції України основними формами народного волевиявлення є вибори та референдум.

Під виборами в найбільш широкому значенні цого слова розуміють такий спосіб формування керівних органів, що полягає в голосуванні визначених осіб. Шляхом виборів формуються, наприклад, керівні статутні органи політичних партій та громадських організацій, президіальні органи зборів, деякі органи державної влади й органи місцевого самоврядування тощо.

1. Поняття виборів.

Найбільш поширеною формою прямого народовладдя є вибори, котрі на відміну від інших його форм — референдумів, плебісцитів, постійно й періодично застосовуються у більшості країн світу. Шляхом виборів формуються різні органи публічної влади, як державні інституції — парламенти, посади глав держав, іноді уряди, судові органи, то й представницькі органи місцевого самоврядування.

У загальному вигляді вибори можна визначити як волевиявлення народу із метою формування органів державної влади чи місцевого самоврядування шляхом голосування.

За умів демократичного суспільства вибори за своєю суттю — це прояв реальної волі народу, процес виявлення й здійснення такої волі. Суспільство як асоціація вільних та рівноправних людей для підтримки свого оптимального функціонування і постійного відтворення мусить певним чином самоорганізовуватись й структуруватися. Таким чином, за умів саме демократичного суспільства існує постійна й самостійний напрям у його діяльності — періодичне формування владних структур, котрі б задовольняли інтереси і прагнення шкірного члена суспільства, а також раціональне існування всього суспільства загалом. Волевиявленням народу задається насамперед суспільний (чи публічний) й політичний характер інституту виборів.

Зміст виборів як політичного суспільно-правового інституту полягає в бо саме волею народу здійснюється конституювання та відтворення органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Це дає підстави характеризувати вибори як державотворчу функцію народовладдя.

За формою здійснення вибори можна розглядати як специфічну, врегульовану законом діяльність уповноважених органів й громадян, спрямовану на формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Здійснення виборів із юридичної точки зору треба розглядати як процес, найважливішою стадією якого є голосування.

Отже, вибори в Україні — це передбачена Конституцією та законами України форма прямого народовладдя, Яка є волевиявленням народу шляхом таємного голосування щодо формування конституційного якісного й кількісного складу представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У сучасному політичному процесі вибори мають багатоманітне соціальне призначення, яку виражається через наступні суспільні функції: по-перше, вибори є важливим інструментом реалізації народного суверенітету; по-друге, вибори виступають водночас однією із форм здійснення права національного суверенітету (прикладом цого може бути Закон України «Про особливості участі громадян України із числа депортованих із Кріму у виборах депутатів місцевих радий в Автономній Республіці Крім », який передбачає як загальний, то й спеціальний порядок участі громадян кримськотатарської, болгарської, вірменської, грецької та німецької національностей у виборах депутатів місцевих радий в Автономній Республіці Крім); по третє, через вибори як демократичну форму обрання представників народу забезпечується стабільність, поступовість й наступність існування влади; по-четверте, через вибори як форму відносно якісного відбору чи своєрідного фільтру складу представницьких органів забезпечується основа для ефективного функціонування державного механізму та органів місцевого самоврядування: саме періодичні вибори дають змогу позбутися непопулярних, хто скомпрометував собі, політиків; по-п «яте, вибори є одним з найважливіших способів формування й вираження суспільної думки.

2. Основні принципи виборів — це засади, на основі які здійснюються вибори й відповідно до змісту які вибори можна вважати реальним волевиявленням народу, формою прямого народовладдя.

У ст. 71 Конституції визначається, що вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування є вільними й відбуваються на основі загального, рівного й прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Виборцям гарантується вільне волевиявлення. Принципи вільних виборів є загально визнаними у світі й відповідають міжнародним стандартам чи ознакам демократичних режимів. Проголошення цих принципів на конституційному рівні робить їхні обов «язковими для всіх видів виборів, виключаючи можливість порушення будь-якого із цих принципів чи всіх принципів одночасно.

Поряд з цими загальними принципами в кожному з базових виборчих законів України встановлюються додаткові принципи виборчого процесу. Виборчий процес здійснюється, зокрема, на засідках: вільного й рівноправного висування кандидатів, гласності й відкритості, рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів із боці державних органів, установ й організацій, органів місцевого самоврядування; свободи агітації.

Принципи загального, рівного й прямого виборчого права при таємному голосуванні визнані універсальними принципами демократичних виборів в Україні.

Принцип загальності виборчого права означає, що активне виборче право громадян, тобто право обирати, відповідно до ст. 70 Конституції мають усі громадяни України, котрі на день голосування досягли 18-ти років, за винятком осіб, визнаних судом недієздатними. Здійснення виборчого права зупиняється для осіб, котрі за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі. Виборче право є універсальним для всіх видів виборів в Україні.

На відміну від нього пасивне виборче право громадян, тобто право бути обраним, залежить від виду виборів. Так, відповідно до ст. 76 Конституції та ст. З Закону «Про вибори народних депутатів України», народним депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу й проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраний депутатом громадянин, який має судимість за скоєння умисного злочину, якщо ця судимість не погашена й не знята у встановленому законом порядку.

Президентом, відповідно до ст. 103 Конституції, може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом останніх десяти перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна і та сама особа не може бути обрана Президентом более як на два рядки підряд.

Принцип рівності виборчого права передбачає, що усі громадяни України беруть доля в виборах на рівних засідках. Це означає, що усі виборці мають однакову кількість голосів й кожний має рівну із іншими ваги, тобто кожний виборець впливає на результати виборів однаково.

Рівність голосів на виборах в Україні забезпечується, зокрема, утворенням виборчих округів із приблизно однаковою кількістю виборців, тобто за єдиними нормами представництва окремо виду виборів, створення рівних можливостей для кандидатів под годину їхні реєстрації виборчими комісіями, при проведенні передвиборної агітації тощо.

При цьому здійснення громадянами України права обирати й бути обраними не залежать від їхні раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови чи інших ознак. як відомо, раніше в Україні виборці завжди малі за одним голосу, незалежно від виду виборів. Відтепер становище змінилось. На виборах народних депутатів України, наприклад, кожний виборець має два голоси — за одним в одномандатному та багатомандатному загальнодержавному виборчих округах. На виборах Президента України кожен виборець має один голос.

Принцип прямого виборчого права визначає право громадян обирати кандидатів на виборах безпосередньо. Конституцією передбачаються прямі вибори народних депутатів України, Президента України, депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних радий та сільських, селищних, міських голів.

Принцип таємності голосування означає, що контролю над волевиявленням виборців не допускається. Зміст його полягає в гарантіях повної свободи волевиявлення. У межах виборчого законодавства це досягається тім що кожний виборець голосує особисто; голосування за інших осіб не допускається. Виборчий бюлетень заповнюється голосуючим у кабіні чи в кімнаті для таємного голосування. При заповненні бюлетеня забороняється присутність будь-кого, крім голосуючого. Виборець, який не має можливості заповнити бюлетень особисто, може запросити в кабіну для таємного голосування іншу особу за своїм розсудом, крім членів виборчої комісії, кандидатів, котрі балотуються, їхніх довірених осіб, а також уповноважених осіб, представників партій, виборчих блоків партій, що беруть доля в виборах.

3. Види виборів та виборчих систем.

Залежно від підстав можна розрізняти кілька класифікацій видів виборів.

За територіальною ознакою вибори бувають:

1) загальнонаціональні (загальнодержавні), котрі здійснюються на територї всієї країни: вибори до Верховної Заради України, вибори Президента України;

2) місцеві (іноді їхні називають локальними, комунальними, адміністративними): вибори до представницьких органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних радий та сільських, селищних, міських голів).

За об'єктом, що передбачає органи чи посади, до які входять чи на котрі обираються представники народу, вибори можна класифікувати як:

1) вибори парламенту — вибори до Верховної Заради України;

2) вибори Президента України;

3) вибори представницького органу територіальної автономії — вибори Верховної Заради Автономної Республіки Крим;

4) вибори представницьких органів самоврядування міських, сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад;

5) вибори на посади сільських, селищних, міських голів.

За годиною проведення вибори поділяють на:

1) чергові. Вибори, що проводяться в період закінчення рядок повноважень (легіслатури), передбаченого Конституцією й законами України для функціонування певного виду виборного органу чи посади;

2) позачергові чи дострокові. Вибори, що проводяться в разі дострокового припинення рядок повноважень, передбаченого Конституцією України й законами України для функціонування певного виду виборчого органу чи посади;

3) повторні. Вибори, що проводяться у випадках, коли вибори у виборчому окрузі визнані недійсними чи такими, що не відбулися;

5) вибори, що проводяться в разі утворення нової адміністративнотериторіальної одиниці.

За кількісною ознакою участі виборців вибори бувають.

1) загальними, основними, коли у яких за законом мають право брати доля усі виборці держави;

2) частковими (додатковими), коли поповнюється склад Верховної Заради України, місцевих радий в разі дострокового вибуття деяких депутатів, чи визнання виборів недійсними.

З огляду на правові наслідки вибори поділяють на:

1) дійсна — це вибори, проведені у порядку, визначеному Конституцією України й відповідному виборчому законі;

2) недійсні — вибори, в ході які малі місце порушення виборчого законодавства, котрі вплинули на підсумки виборів.

За порядком визначення результатів виборів розрізняють такі виборчі системи:

1) мажоритарна;

2) пропорційна;

3) змішана.

3.1 Мажоритарна система є найстарішою серед виборчих систем. Назва її скидатися від французького majorite, що означає «більшість ». Мажоритарною вважається система визначення результатів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один чи кілька) від округу одержують лише тих кандидати, котрі отримали встановлену законом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються не обраними.

Залежно від того, як визначається більшість голосів, необхідна для обрання кандидата, розрізняють:

1) мажоритарну систему відносної більшості;

2) мажоритарну систему абсолютної більшості;

3) мажоритарну систему кваліфікованої більшості.

Мажоритарна система відносної більшості (чи простої більшості, чи «перший обирається на посаду ») є найпростішою різновидністю мажоритарної системи. За умів її запровадження обраним вважається кандидат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців. Ця система досить результативна.

Недоліком мажоритарної системи відносної більшості є ті, що вон не дає можливості враховувати інтереси всіх виборців округу, бо кандидат може бути обраним абсолютною меншістю виборців, хоча й відносною їхнього більшістю на момент голосування, за таких умів голоси виборців, що голосували проти обраного кандидата, пропадають. Ця система також фактично анулює середні й малі партії.

На противагу означеній мажоритарна система абсолютної більшості для обрання кандидата вимагає зібрати понад половини голосів виборців, тобто діє формула 50% + 1 голос.

Перевага означеної системи — вон враховує інтереси більшості виборців, хоча голоси виборців, поданих проти, знову ж втрачаються. Недоліком системи є її не результативність. Голосування за цією системою передбачає, як правило, повторне голосування чи повторні вибори.

Мажоритарна система кваліфікованої більшості передбачає, що обраним вважається кандидат (чи список кандидатів), котрі отримали певну, кваліфіковану більшість голосів виборців. Кваліфікована більшість встановлюється законодавством й, як правило, перевищує більшість абсолютну.

3.2 Ще один вид виборчих систем є пропорційна система.

При пропорційній системі депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості голосів виборців, зібраних кожною із них межах виборчого округу. При застосуванні цієї системи округи завжди багатомандатні.

За впливом виборців на розташування кандидатів у списку для голосування розрізняють наступні види пропорційної системи:

1) із жорсткими списками;

2) із преференціями;

3) із напівжорсткими списками.

При застосуванні жорстких списків виборець голосує за список партії, що він обирає, в цілому. У виборчому бюлетені вказуються лише назви, емблеми партій, іноді певна кількість перших кандидатів у партійних списках.

При застосуванні системи преференцій (в перекладі означає «перевага ») виборець непросто голосує за списки партії, що обирає, а і робить помітку навпроти номера того кандидати кандидатському списку від партії, якому він віддає свій голос. Таким чином, обирається тієї, хто отримав найбільше число преференцій.

Пропорційна система із жорсткими списками має свої переваги: при голосуванні обирається передусім політична платформа й програма майбутньої діяльності партії; дана система найпростіша за формою здійснення й найдешевша.

4. Виборчий процес й його стадії.

Виборчий процес — це врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів й громадян, спрямована на формування якісного й кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Розрізняють кілька стадій (етапів) виборчого процесу:

Перша стадія — «проголошення чи призначення виборів» Новою Конституцією України передбачаються як передумови проведення виборів — проголошення від-повідно до календарної дати та призначення виборів залежно від їхнього виду.

Друга стадія — затвердження чи утворення виборчих одиниць. Ними виступають виборчі округи й виборчі дільниці. Виборчі округи бувають територіальними та національно-територіальними.

Залежно від кількості місць, котрі мають бути заповнені в одному виборчому окрузі. Існує два типи виборчих округів: одноманітні, де лише на одне місце проводяться вибори у всьому виборчому окрузі, а також багатомандатні, де обирається кілька депутатів.

Виборчі дільниці — це виборчі одиниці, що про «єднують виборців за загальним місцем голосування. Нині, відповідно до нового виборчого законодавства, зазнав певних змін загальний порядок утворення виборчих дільниць. Вони утворюються окружними виборчими комісіями за поданням Київської, Севастопольської міських радий, районних радий, міських радий у межах територї виборчих округів, а й у разі відсутності таких подань — на підставі пропозицій відповідних міських голів чи голів рад.

Третя стадія — утворення виборчих органів, на котрі закон покладає керівництво усім виборчим процесом. Залежно від країни ці органи мають різні назви (комісії, бюро, президії).

До Центральної виборчої комісії входять 15 членів комісії, котрі призначаються на посади та припиняють свої повноваження Верховною Радою України за поданням Президента України. Члени Центральної виборчої комісії зі свого складу обирають голову, покровителя голови та секретаря комісії.

Четверта стадія виборів — це складання списків виборців — стадія реєстрації виборців. Призначення реєстрації виборців — встановити до процедури голосування на виборах коло осіб, що мають право голосу.

Залежно від того, як реєструються виборці для участі у виборах, прийнято розрізняти два види реєстрації: — публічна (обов «язкова) й особіста (добровільна).

До списків виборців включаються усі громадяни України, яким на день виборів виповнюється 18 років та котрі на даний момент складання списку постійно проживають на територї відповідної виборчої дільниці й мають право голосу. За відсутності точних відомостей про дату (місяць й день) народження громадянина вважається, що він народився 1 января відповідного року.

До списку виборців вносяться ім «я, по-батькові, дата народження, місце проживання виборця. Прізвища виборців зазначаються у порядку, зручному для проведення голосування.

Однією з найважливіших стадій виборчого процесу є стадія висування й реєстрації кандидатів на виборчі посади. Світова практика висунення кандидатів визначає кілька способів висунення кандидатів:

. самовисунення;

. висування групами виборців;

. висування політичними партіями чи іншими громадськими про «єднаннями.

Шоста стадія виборчого процесу передбачає доведення передвиборчої агітації.

У день виборів агітація за кандидатів забороняється.

Найголовніша, сьома стадія виборчого процесу — стадія голосування.

За Законом голосування провадиться щодня виборів чи щодня повторного голосування на виборах.

Восьма стадія, виборів включає підрахунок голосів й визначення результатів виборів, а також підбивання підсумків виборів.

Кінцеві загальні результати виборів встановлюються Центральною чи територіальними виборчими комісіями й публікуються в офіційній пресі.

Висновок.

Соціальне призначення виборів полягає до того, що:

1. Вибори є вихідним принципом організації державного механізму та системи місцевого самоврядування. За їхнього допомогою, зокрема, формуються парламент — Верховна Рада України; представницький орган Автономної.

Республіки Крім та представницькі органи місцевого самоврядування; заміщується посаду Президента України та посади сільських, селищних, міських голів.

2. За їхнього допомогою народ визначає своїх представників органів державної влади та органах місцевого самоврядування, наділяє їхнього мандатом на здійснення у визначених Конституцією межах своїх суверенних прав.

3. Вибори відіграють визначальну роль у формуванні політичної еліти тощо.

Література:

Конституцію України Коментар в Україну, У. Ф. Бойко, ІЗВРУ. К.:1998. У. Ф. Погорілка, Конституційне право України, Наукова думка К.:1999; В. В. Кравченка, Конституційне право України, Навчальний посібник К.:2000(.