Экономическая теорія злочинів і наказаний

ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ТЕОРІЯ ЗЛОЧИНІВ І НАКАЗАНИЙ.

.

.

Обзор, підготовлений для «Словника економічної теорії» видавництва «New Palgrave» Айзеком Ерліхом, однією з які ведуть у США фахівців злочинів і покарань, можна як свого роду підбиття підсумків першого 20-річчя розвитку нової теории.

«Суть підходу [економістів до аналізу злочинності] залежить від припущенні, що роблять вчинки відповідно до позитивними чи негативними стимулами І що кількість злочинів залежить, в такий спосіб, від приватних і громадських організацій ресурсів, виділених на правоохоронну діяльність (law enforcеment) й інші способи стримування злочинності» (з. 722). Як і кожна інша економічна теорія, «економічний підхід до злочинності» не вимагає, щоб усе правопорушники діяли тільки під впливом зовнішніх стимулів. Достатньо, аби піти до моделі «зовнішні стимули — злочинні дії» хоча б наближалося поведінка великої кількості потенційних порушників. Економісти вважають, що запропонований ними підхід застосуємо вивчення найширшого кола видів незаконної діяльності - від ухиляння від податків до убийств.

Теоретические подходы Согласно запропонованому Р. Беккером підходу, рівноважний обсяг злочинності (equilibrium volume of crime) формується у процесі взаємодії лише злочинців і правоохоронців. У працях послідовників створеного їм наукового напрями злочинну діяльність представлена кілька інакше — як своєрідний «ринок», коли в дій злочинців залежить пропозицію злочинів, від дій споживачів незаконних товарів хороших і жертв насильницьких злочинів — попит на злочину, а заходи правового примусу і попередження злочинності постають як регулювання цього «ринку». Під упливом трьох названих основних факторів, і складається рівноважний обсяг преступности.

Анализ предложения. Поведінка потенційного порушника у моделях оптимізації розподілу його часу між законної і незаконної видами діяльності. Злочинці у тих моделях постають людьми, раціонально максимизирующими свою очікувану корисність (expected-utility maximizers). На вибір впливають такі основні чинники: ймовірності арешту, засудження та покарання; міри покарання; прибутки від альтернативних видів легальної та нелегальною діяльності; ризик безробіття; початковий добробут. При аналізі впливу цих факторів на поведінка потенційних порушників треба враховувати їхнє ставлення до ризику: доведено, що сильне перевагу ризику гасить стримуючий ефект санкций (2). У цілому нині, проте, економісти згодні, що забезпечить посилення санкцій за злочину знижує рівень злочинності, стримуючи приплив нових потенційних порушників, навіть якби які діють порушників воно слабко влияет.

Анализ спроса. Поведінка споживачів злочинних товарів хороших і потенційних жертв злочинного насильства надає сильне вплив на діяльність злочинців. Приміром, інтенсивність торгівлі нелегальними наркотиками чи краденим майном безпосередньо визначається споживачами, створюють прямий чи опосередкований попит визначені преступления (3). Навіть під час ті злочину, які завдають жертвам чистий шкода, є своєрідний, непрямий негативний попит, що є зворотним боком позитивного попиту потенційних жертв на заходи для безпеки. Обираючи способу самозахисту (замки, сейфи, сигналізацію тощо. буд.), потенційні жертви впливають з доходу від злочинів і, відповідно, змінюють «попит» на злочинність. Оскільки оптимальні (з погляду потенційна жертва) Витрати самозахист зростатимуть принаймні підвищити рівень злочинності, приватна захист пов’язана зворотної залежністю з «суспільною правоохоронної деятельностью.

Анализ державного регулирования. Оскільки злочину створюють экстернальные эффекты (4), то контроль над злочинністю стає «громадським товаром» (public good), індивідуальна самозахист доповнюється колективними діями. Через війну державного регулювання нелегальні доходи оподатковуються своєрідним «податком» — загрозою покарання. З іншого боку, кількість правопорушників регулюється шляхом обмеження їх правий чи їх перевихованням. Оскільки всі методи контролю є дорогими, то «оптимальний» (з погляду суспільства) обсяг правопорушень ні бути нульовим. Він «необхідно встановити на [такому] рівні, коли граничні витрати кожної примусові заходи чи попередження рівні її граничною вигоді» (з. 722). Щоб застосовувати цей підхід порівняння витрат і вигод, треба, проте, спочатку вирішити, як оцінювати вигоди суспільства. Р. Беккер і Дж. Стиглер у своїх працях по оптимізації правоохоронної деятельности (5) вибрали в ролі критерію оптимізації максимізацію «соціального доходу» (social income), що рівносильне мінімізації суми збитків злочинів і південь від витрат право на захист порядку. За підсумками цього підходу можна знайти оптимальні поєднання ймовірності та тяжкості покарань за різні види злочинів і правопорушень, і навіть оптимальну величину і структуру витрат утримання поліції, судів і участі виправних установ. Проте вибір оптимального поєднання ймовірності та тяжкості покарань зміниться, якщо функція громадського добробуту не зводиться до сукупного прибутку, а враховує, як пропонують деякі фахівці, наприклад, вплив правоохоронної діяльності на соціальну справедливість розподілу доходов (6). З іншого боку, оскільки система юстиції складається з діяльності різних, щодо самостійних інститутів, те в кожного може бути свої умови оптимізації, які від критерію максимізації громадського благосостояния (7).

Анализ ринкового равновесия. У вивченні загального рівноваги над ринком правопорушень поки робляться лише перші кроки. Але вже зараз цілком осмислене, що ефект стримуючих санкцій залежить тільки від еластичності пропозиції злочинів, а й від еластичності попиту них приватних осіб. Підхід до злочинності як до єдиної ринкової системи успішно використовується економістами також і вивчення різних аспектів організованою преступности.

Эмпирические исследования Создание цілісної моделі нелегальну діяльність гальмується, переважно, через брак достовірних даних. У літературі можна вже знайти спроби створити статичну модель злочинної і правоохоронної діяльності, що складається із трьох груп базових структурних рівнянь: функції пропозиції злочинів, яка б показала залежність рівня злочинності від стримуючих змінних та інших чинників; функції виробництва правоохоронної діяльності, що характеризує залежність ймовірностей арешту, засудження та покарання від величини ресурсів, виділених боротьбу з злочинністю, та ефективності їх використання; функції попиту правоохоронну діяльність, яка зв’язує витрата ресурсів з детермінантами державного регулирования (8). Головним об'єктом економетричного аналізу ставали два структурні взаимосвязи.

Эконометрические дослідження не можуть поруч методологічних проблем. Приміром, офіційна статистика дає занижені даних про масштабах злочинності. Важко відокремити стримуючі ефекти ув’язнення від ефектів обмеження правоздатності. Без обліку цих та багатьох інші обставини використання кримінологічної статистики породжує недостатньо обгрунтовані выводы.

Большинство емпіричних досліджень про окремих видах правопорушень наводять, зазвичай, до наступному висновку: ймовірність і тривалість покарання зазвичай назад впливають до рівня злочинності, і його еластичність щодо гаданого ризику затримання перевершує його еластичність щодо гаданого ризику засудження та покарання. Масштаби злочинності також прямо залежать від ступеня диференціації доходів населення і рівня громадського добробуту. Вплив на злочинність безробіття і демографічних параметрів поки що залишається неясным.

Не усі дослідження з економічної теорії злочинності пов’язані з гіпотезою стримуючого ефекту правоохоронної діяльності. Критики цієї гіпотези свідчить про помилки економетричних розрахунків й підкреслюють, що справжній рівень злочинності сам надає зворотне впливом геть ймовірність і тривалість наказания (9).

Значительные розбіжності викликало застосування економічного підходи до вивченню кримінальних вбивств та застосування страти. Початок дебатам поклала відома робота А. Эрлиха (10), яка викликала поглиблені емпіричні дослідження, одні у тому числі підтверджували, інші опровергали (11) концепцію стримуючого ефекту смертної казни.

Пока ще важко сказати, пише автор статті, наскільки точні розрахунки різних економічних параметрів злочинності. Узагальнена ринкова модель злочинної і правоохоронної діяльності може бути розроблена у процесі поглиблення як загальнотеоретичних, і эмпирически-эконометрических подходов.

Список литературы

Составлено по: Ehrlich I. Crime and punishment // The New Palgrave. A Dictionary of Economics / Ed. by J. Eatwell, M. Milgate, P. Newman. L., 1987. Vol. 1. P. 721 — 724.

(2)Ehrlich I. Participation in illegitimate activities: theoretical and empirical investigation // Journal of Political Economy. 1973. Vol. 81. № 3. Р. 521 — 565.

(3)Vandaele W. An econometric model of auto theft in the United States // Economic Models of Criminal Behavior / Ed. by J.M. Heineke. Amsterdam, 1978.

(4)Экстернальными ефектами називають побічне вплив на сторонніх осіб, які беруть участь у угодах, що породжують дані ефекти. Наприклад, злочину, скоєних наркоманами проти пересічних громадян, — це экстернальные ефекти, породжені нелегальної купівлею-продажем наркотиков.

(5)Becker G.S. Crime and punishment: an economic approach // Journal of Political Economy. 1968. Vol. 76. № 2. Р. 169 — 217; Stigler G.J. The optimum enforcement of laws // Journal of Political Economy. 1970. Vol. 78. № 3. Р. 526 — 535.

(6)Polinsky A.M., Shavell P. S. The optimal trade-off between the probability and magnitude of fines // American Economic Review. 1979. Vol. 69. № 5. Р. 880 — 891; Ehrlich I. The optimum enforcement of laws and the concept of justice: a positive analysis // International Review of Law and Economics. 1982. Vol. 2. № 1. Р. 3 — 27.

(7)См., наприклад: Landes W.M. An economic analysis of the courts // Journal of Law and Economics. 1971. Vol. 14. № 1. Р. 61 — 107.